Аналіз фінансового стану страхової компанії. 2

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА  МОГИЛИ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІЧНИХ  НАУК

КАФЕДРА ФІНАНСІВ,ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА  РОБОТА

 на здобуття кваліфікації СПЕЦІАЛІСТА

 

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

(на  прикладі СК «Унівнрсальна»)

Спеціальність 7.050104“Фінанси”

 

 

 

“Допущено до захисту”                             Виконавець: студент 511C групи                                                                                                                   

Завідувач кафедри фінансів,                     Бондар Анна Борісівна

обліку та аудиту                                         Науковий керівник: к.е.н.,

к.е.н., проф. Верланов Ю.Ю                     Норд Г.Л.

 «____» ______________  2013 р.                             

 

          

 

 

 

 

                                                    Миколаїв – 2013

ВСТУП                                                                                                     

  Розділ 1. Теоритичні основи фінансового стану страхової компанії

1. Економічна суть фінансових станну   страхової компанії             
2. складові аналізу фінансового стану страхової компанії
3. методичні засоби аналізу та оцінки фінансового стану страхової компанії

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ  КОМПАНІЇ "УНІВЕРСАЛЬНА"                                                      

  2.1.   Загальна характеристика фінансово-господарської діяльності СК

         "Універсальна"                                                                               

2. Аналіз та оцінка фінансової діяльності страхової компанії    
3. Оцінка рівня прибутковості за групами страхування                   

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "УНІВЕРСАЛЬНА"         

3.1 Оптимізація організаційної структури СТАНУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "УНІВЕРСАЛЬНА"                                                      

 3.2. Умови забезпечення фінансової стійкості СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "УНІВЕРСАЛЬНА"                                                      

 

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ                                                             

ВИСНОВКИ                                                                                            

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                            

ДОДАТКИ                                                                                                 

 

 

 

 

ВСТУП

До  1988  року  в  Україні   існувала державна  монополія у  сфері  страхування, яка уособлювалася  системою Держстраху.

Зародження  і  розвиток  страхового  ринку  в  Україні  тісно  пов'язані  з  переходом  країни  на  початку  дев'яностих  років до  ринкової економіки. Для  її  обслуговування  виникла  потреба  у  створенні  відповідної  до  ринкової  системи  інфраструктури. Поряд  із  банками, біржами, торговельними  корпораціями, інвестиційними  компаніями  та  іншими  фінансовими  закладами  почали  масово  створюватися  альтернативні Держстраху  страхові  комерційні  формування. Починаючи  з  1988  року на  страховому  ринку  України  виникли  перші  кооперативи, а  з  1990 року  -  перші  страхові  компанії.

Більшість  страхових  компаній  в  початковому  періоді  функціонувала  за  принципом  фінансових  пірамід.

У  1995  році  почався  процес  банкрутства  та  ліквідації  багатьох страхових  компаній. Була  потреба  посилення  надійності  страхового захисту  ринкових  суб'єктів  господарювання. Новий  етап  страхового ринку  в  Україні  розпочався  після  прийняття у  1996 році  Закону "Про  страхування", згідно  з  яким у  країні  розпочався  процес  упорядкування, регламентації  та  державного  нагляду    за  страховою діяльністю. Законодавчо  було  визначено  такі  положення: загальні  поняття страхування, об'єкти  і  суб'єкти  страхових  відносин, види  обов'язкового  страхування, специфічні  ознаки  договору  страхування, порядок  і  умови  виплати  страхових  платежів  і  страхових  відшкодувань, умови  забезпечення  платоспроможності  страховиків, порядок  формувань, страхових  резервів, компетенцій  і  функції  Комітету  у  справах  нагляду  за  страховою діяльністю  (Укрстрахнагляд) умови,  ліцензування страхових  компаній.

Згідно  з  Указом Президента  України  від  15  грудня  1999  року №1573  "Про  зміни  в  структурі  центральних  органів  виконавчої  влади" Укрстрахнагляд  було  ліквідовано, а  його  функції  передано  Міністерству фінансів  України.

Станом  на  початок  2000  року  на  страховому  ринку  в  Україні  функціонувало  268  страхових  компаній. Успішно  функціонують  лише  50 компаній. На  їх  частку  припадає  82%  зібраних  премій, 95, 4%  страхових  виплат, 69, 9%   уставного  капіталу  і  83, 4%  резервних  коштів. Провідне  місце  серед  страхових  компаній України  за  обсягом  збору страхових  платежів  посідають  Національна  акціонерна  страхова  компанія  "Універсальна" .

 Незважаючи  на  відносний динамізм  розвитку  страхового  ринку  в Україні, він  все ж  таки  порівняно  з  країнами Європи  має  незначну  питому  вагу. За даними  Ліги  страхових  організацій  Європи, на  нього припадає  лише  0, 05%  загального  обсягу  страхових  послуг, які  надаються на нашому  континенті. У  цілому  рівень  розвитку  вітчизняного  страхового  ринку  охоплює  не  більше  10% ризиків, що  є  в  Україні, у  той час  як  в  розвинутих  державах  цей  показник  сягає  90-95%.

Особливістю  вітчизняного  страхового  ринку  є  відсутність  транснаціональних  страхових  компаній  або  їхніх  філій. Українське  законодавство  не  дає  змоги  їх  створювати, що  зумовлено  захистом  страхової системи  від  конкуренції  з  боку  іноземних  компаній  і  використання вільних  коштів  страховиків для  інвестицій у  власну  економіку. В  той же час  іноземні  страхові  компанії  активно  проникають  в  Україну  за перестрахувальними  схемами  і  мають  з  цього  немалі  прибутки.

Особливістю    сучасного  страхового  ринку  України  є  те, що  уже здійснена  гармонізація  видів  страхування  з  прийнятими у  світі  традиціями. Адаптовано  17  стандартних  вимог, прийнятих  у  ЕП; проведена структуризація  страхового  ринку  відбувається  інтеграція  України  з Європейським  страховим ринкам. Зокрема, Україна  приєдналася до  міжнародного  страхування  відповідальності  автовласників  у  системі  "Зелена  картка". Відбувається  входження  України до  Всесвітньої  організації  торгівлі  - Генеральної  угоди  з  торгівлі  послугами  (ГАТС) бо страхові  послуги  за  страхування  торговельного  товаропотоків  посідає перше  місце  серед усіх  видів  фінансових  послуг.

Отже, страхова  система України набуває  цілком  цивілізованого вигляду  і  стає  одним  із  вирішальних  чинників  фінансової  стабілізації та розвитку  національної  економіки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ТЕОРИТИЧНІ  ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ

 СТРАХОВОЇ  КОМПАНІЇ

 

1.1 Економічна суть фінансових стану   страхової компанії

Послідовний перехід до ринкової економіки об’єктивно зумовлює зростання потреби у страховому захисті всіх суб’єктів ринку. Реформування всієї системи економічних відносин, соціальних перетворень та трансформаційного зрушення , що відбувається в Україні, надають особливої ваги розв’язанню проблем страхового захисту, спонукають до пошуку дієвих механізмів акумулювання ресурсів страховиків і страхувальників та їх ефективне використання під час реалізації страхової події.

Фінансові ресурси, що забезпечують надійність виконання зобов’язань страхової компанії , складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Вони характеризуються значною специфічністю формування та використання.

Однак на думку кандидата економічних  наук Єрмошенка А.М. та заступника виконавчого директора Дирекції андерайтингу та методології Поплавської В.В., основними чинниками забезпечення платоспроможності, тобто головними фінансовими ресурсами є її гарантійний фонд та вільні резерви як складові власних коштів страховика. Існують законодавчо визначені вимоги до фінансових ресурсів страховика, які мають бути сформовані за рахунок вкладів засновників і прибутку. Дана структура відображена на рис.1.1:

 

 

 

 

 

 

Фінансові ресурси страхування Статутний фонд   Гарантійний фонд Вільні резерви   Нерозподілений прибуток   Додатковий капітал Резервний капітал

Рис.1.1. Структура фінансових ресурсів страхової компанії

Основою формування гарантійного фонду страхової  компанії виступає прибуток. На жаль, у  законодавчій базі України не встановлено  мінімального розміру та особливостей формування гарантійного фонду страхування.

Згідно  із Законом України “Про страхування” страховики за рахунок нерозподіленого прибутку можуть створювати вільні резерви, які є часткою фінансових ресурсів страховика й резервуються з метою забезпечення платоспроможності страховика відповідно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Вітчизняні  науковці вважають, що страхова компанія поряд з іншими інститутами складає органічний елемент фінансової системи суспільного господарства. Принцип акумулювання та подальшого розподілу значних грошових потоків визначає склад і структуру капіталу страхової компанії. Формування статутного капіталу страхової компанії – це процес залучення фінансових ресурсів, управління їх рухом і трасформацією у конкретні форми капіталу, які здатні забезпечувати його фінансову стійкість у будь-який момент часу. Статутний капітал страховика представлений власним і залученим капіталом.

Нинішній  стан страхового ринку України характеризується зростанням чисельності страхових  компаній та збільшенням їх статутного капіталу.

Отож, аналізуючи структуру фінансових ресурсів страхової  компанії, випливає, що для ефективного функціонування страхової компанії потрібно мати міцну опору: статутний фонд і гарантійний фонд. Відповідно гарантійний фонд формується з прибутку страховика, тому ми вважаємо, що для забезпечення належного ступеня платоспроможності доцільно створити на рівні вітчизняної законодавчої бази мінімальний гарантійний фонд страхових організацій.

 Науковець  Осадець С.С. вважає, що фінансові  ресурси складаються насамперед із грошової частини сплаченого статутного фонду і системи страхових резервів. Тобто, чим більший статутний фонд, тим надійніше може почуватись  як страховик, так і страхувальник .

Фінансист Островерха Р.Є. зазначає, що низький  рівень капіталізації страхового бізнесу  не дає змоги збільшувати власне утримання й підвищувати обсяги відповідальності страховиків. Через  незначний розмір статутних фондів, страхових резервів та гарантійного фонду страховиків вітчизняний страховий ринок неспроможний самостійно страхувати сучасні об’єкти, які передаються у перестрахування перестраховикам, зазвичай іноземним. Українські страховики делегують їм до 90% страхової премії зі страхування авіаційних і морських ризиків;ризиків здоров’я осіб,які виїжджають за кордон; до 60%-за “авто каско” та до 50%-під час страхування великих майнових ризиків. Причому,  обсяги перестрахування зростають із розвитком страхового ринку. Тобто, низький рівень капіталізації компаній призводить до переливання коштів з українського страхового ринку на розвиненіші іноземні. З метою прискорення процесу капіталізації страхових компаній доцільно звільнити від оподаткування частину їхнього прибутку, що спрямовується в резерви.

Розкриваючи економічну суть фінансових ресурсів, потрібно конкретно визначити основні  їх складові, розмір, призначення. Статутний  фонд – головний елемент функціювання будь-якого суб’єкта господарської діяльності незалежно від форми власності. Він є сумою вкладів засновників для забезпечення життєдіяльності компанії. Порядок формування статутного фонду регулюється чинним законодавством і статутними документами. Основними вимогами до створення українських страхових компаній, як вже зазначалося, є наявність мінімального розміру статутного фонду, встановленій в сумі, еквівалентній 1 млн. євро (для компаній, створених за участю іноземних юридичних осіб та іноземних громадян – 5 млн. євро), а для страховика, що займається страхуванням життя – 1,5 млн.євро за валютним обмінним курсом валюти України.

  Важливо, що не менш як 60% статутного фонду має бути внесено у грошовій формі, тобто являти собою ліквідні кошти для виконання зобов’язань перед страхувальниками в разі нестачі спеціальних коштів. Згідно із Законом України “Про страхування” допускається  сплата грошової частини внесків до статутного фонду цінними паперами, що випускаються державою за їх мінімальною вартістю в порядку, визначеному Міністерством фінансів України, але не більш як 25% загального розміру статутного фонду.

Отож, для  закріплення на ринку, страхова компанія повинна мати достатньо оплачений статутний фонд, який має являти собою ліквідні кошти для виконання зобов’язань перед страхувальниками в разі необхідності.

Законодавством  забороняється використовувати  для формування статутного фонду кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит та під заставу, і вносити матеріальні активи.

Страховик у ході діяльності повинен мати не тільки статутний фонд, а й значний  обсяг власних коштів, вільних  від зобов’язань. Такими коштами є гарантійний фонд та вільні резерви. До гарантійного фонду страховика належать спеціальні та резервні фонди, а також сума нероздільного прибутку. Вільні резерви – це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності.

Вільні  резерви як самостійний елемент  страхового фонду формується для  покриття непередбачуваних витрат за рахунок власних коштів, але вони, як і гарантійний фонд, не враховуються у визначених   законодавством нормативах, що не стимулює страховиків до формування ресурсів, вільних від зобов’язень.

Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань  щодо окремих видів страхування страховиків можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління цими фондами (затверджується органом у справах нагляду за страховою діяльністю).

Джерелами утворення централізованих страхових  резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових платежів, внесок власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів.

Міжнародний досвід розрахунку розміру страхових  резервів показує, що вони формуються за рахунок страхової премії до визначення фактичної збитковості страхової суми з урахуванням наявності у страховому портфелі страховика видів страхування та терміну дії договору страхування.

З вищесказаного  випливає, що для здійснення страхової  діяльності страхова компанія повинна мати гарантійний фонд та вільні резерви. Гарантійний фонд формується для додаткового забезпечення фінансової надійності, а вільні резерви – для покриття непередбачуваних витрат.

Одним із видів страхового резерву як фінансового  ресурсу є технічні ресурси. Ці ресурси представляють собою показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Технічні  резерви дозволяють страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій за цими договорами.

Законодавством  України передбачено: резерв незароблених премій, що включає в себе частки від сум надходжень страхових  платежів, які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату, а резерв збитків – зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників. Технічні резерви формуються окремо за кожним видом страхування.    Призначення кожного виду технічних резервів різне. Спільним є те, що протягом певного часу в період дії договору страхування вони являють собою кошти страхувальників, а не страховиків і призначені для виплати страхових відшкодувань за договорами страхування, які не минули на звітну дату.

Отож, для  забезпечення успішної та без ризикової діяльності, страхова компанія повинна містити у складі своїх фінансових ресурсів технічні резерви. Дані резерви призначені для виплати страхових відшкодувань, тобто являють собою недоторкану частину фінансових ресурсів компанії для іншого використання.

На нашу думку, фінансові ресурси страхової  компанії необхідні не лише для забезпечення надійності компанії та виконання накладених на неї зобов’язань при настанні страхового випадку. Фінансовими ресурсами потрібно вміти управляти і раціонально використовувати, тобто вигідно інвестувати.

Світовий  досвід показує, що страховики є важливим джерелом інвестиційного капіталу. По-перше, це пов’язано з інверсією циклу(оскільки отримання страхової премії передує наданню страхової послуги), а, по-друге, із розподілом ризику в часі. Тому страховик протягом дії договору страхування тимчасово розпоряджається коштами страхувальника, які акумульовані у страхові резерви.

Крім  коштів страхових резервів, страховик  має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які  є сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого  прибутку.

Можливість  здійснення страхування інвестиційної  діяльності випливає із особливостей перерозподілу коштів методом страхування. Специфіка договору страхування дає можливість страховику протягом періоду часу розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери.

Кошти страховика, які перебувають у його розпорядженні, є сукупністю резервів, за рахунок  яких страховик виконує свої зобов’язання, при настанні страхового  випадку  та забезпечує нормальне функціювання компанії. Ці кошти представлені, по-перше, надходженнями страхових премій, по-друге, власними коштами, які можуть використовуватися протягом кількох років.

При інвестуванні коштів необхідно враховувати їх структуру, а також оптимальний термін  інвестування. Потрібно, виходячи з того,  що резерви є коштами страхувальників і, в разі настання страхового випадку, мають своєчасно повертатися їм у вигляді страхового відшкодування, яке може бути й більшим порівняно з внесками за надання страхової послуги.

Фінансові ресурси компанії мають бути розглянуті з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Зазначимо, що це і є основні вимоги до управління фінансовими ресурсами.

В Україні  інвестиційні можливості страхових компаній досить обмежені через недовіру населення до дострокових інвестицій та невеликий набір інвестиційних інструментів.

На жаль, обсяг ресурсів, які акумулюються українськими страховими компаніями, зовсім невеликий, оскільки невелика фінансова  потужність наших страховиків і обсяги їх операцій. Причина передусім полягає у недооцінених ролі і місця страхування з боку держави потенційних інвесторів, які можуть вкладати капітал у створення і розвиток страхових організацій, а також споживачів страхових послуг.

Інвестиційна  політика страхової компанії СК“Універсальна” побудована на принципах безпечності, прибутковості, ліквідності та диверсифікованості, із дотриманості норм законодавства.

Крім  коштів страхових ресурсів, компанія має у своєму розпорядженні власні кошти у вигляді вкладів засновників, а також спеціальних фондів, які  сформовані за рахунок прибутку та суми нерозподіленого прибутку. Тому кошти СК“Універсальної”, які перебувають у її розпорядженні, є   сукупністю       ресурсів, за рахунок яких вона виконує  свої зобов’язання при настанні страхового випадку та забезпечує нормальне функціювання компанії.

Безпечність вкладень коштів компанії свідчить про  мінімальний інвестиційний ризик, вона може досягатися шляхом диверсифікованості коштів. Що ж до прибутковості активів СК“Універсальної”, то вона істотна при визначенні загального фінансового результату.

 

1.2 Складові аналізу фінансового стану страхової компанії

Особливості організації фінансової діяльності страховиків залежать від здійснюваних видів страхування. Всі страхування підрозділяється на накопичувальне (страхування життя) і ризикове (види інші, ніж страхування життя). Накопичувальне страхування відноситься до довгострокових видів страхування. Його суть зводиться до того, що страхувальник поміщає свої грошові кошти не на банківський рахунок, а надає їх страхової компанії, яка буде надалі інвестувати

кошти з метою  отримання доходу.

         Договори за видами страхування іншим, ніж страхування життя (страхування майна, відповідальності, здоров'я), переважно укладаються на строк до одного року і є короткостроковими. Таке страхування називають ризиковим, тому що страхова виплата буде проведена тільки в тому випадку, якщо страховий випадок станеться.

  Фінансову стійкість страхової компанії не можна розглядати на підставі якого-небудь одного показника без урахування взаємозв'язків з іншими. Залежно від терміну страхування пріоритетне значення має поточне фінансове становище страховика або результати його діяльності на перспективу.

Страхова  компанія виконує безліч функцій: укладення  договорів страхування, розрахунок тарифних ставок, збір внесків і прийняття на себе страхової відповідальності, формування страхових резервів та їх інвестування з метою отримання доходу, обробка та оплата пропонованих претензій. Для проведення страхової діяльності компанії необхідно володіти достатньою фінансовою стійкістю до страхового, фінансового, а також інвестиційного ризику.        Фінансова стійкість передбачає здатність страховика виконувати зобов'язання за договорами страхування як у «нормальних», так і за несприятливих економічних умовах.

   Перш за все, інформація про фінансові показники страхової компанії міститься в її установчому договорі, де вказується розмір страхового капіталу страховика. Розмір статутного капіталу становить інтерес для страхувальника з метою аналізу структури власних коштів компанії, так як у випадку її неплатоспроможності власні кошти є гарантією виконання зобов'язань перед страхувальниками.  
         Статутний капітал забезпечує фінансову стійкість компанії на момент її створення і на початковий період діяльності, коли обсяг надходжень страхових премій невеликий. Мінімальний розмір статутного капіталу визначається чинним законодавством та установчими документами компанії. Він може бути використаний як для забезпечення статутної діяльності, так і для покриття витрат зі страхових виплат у разі недостатності страхових резервів та страхових надходжень.  
         Розмір статутного капіталу повинен перевищувати законодавчо встановлений мінімум. Мінімальний розмір сплаченого статутного капіталу, сформованого за рахунок грошових коштів, на день подання юридичною особою документів для отримання ліцензії на проведення видів страхування інших, ніж страхування життя, має становити не менше 25 тис. мінімальних розмірів оплати праці, при проведенні страхування життя та інших видів страхування - не менше 35 тис., при проведенні виключно перестрахування - не менше 50 тис. мінімальних розмірів оплати праці.

 Важливу  роль в аналізі фінансових  показників страхової компанії  відіграють бухгалтерський баланс і звіт про прибутки та збитки. Бухгалтерський баланс - це спосіб економічного угруповання майна господарства по його складу, розміщення та джерел його формування на певну дату в грошовій оцінці. Отже, в бухгалтерському балансі майно організації розглядається з двох позицій: за складом та розміщення і за джерелами утворення. Баланс складається на певну дату, як правило, на початок кварталу, що обумовлено вимогами, що висуваються до звітності, і показує стан засобів та їхніх джерел на даний момент.

Схематично  бухгалтерський баланс являє собою  таблицю, складену з двох частин: ліва (актив) відбиває склад, розміщення і  використання коштів організації, а права (пасив) показує ті ж кошти, але за джерелами їх формування і цільовим призначенням. Підсумок активу дорівнює підсумку пасиву. Все майно (кошти) в активі балансу і джерела його утворення в пасиві балансу представлені у згрупованому вигляді. Основним елементом бухгалтерського балансу є стаття, яка відповідає виду (найменування) майна, зобов'язань, джерела нормування майна. Статтею бухгалтерського балансу називається показник (рядок) активу і пасиву балансу, що характеризує окремі види майна, джерел його формування, зобов'язань організації. Балансові статті об'єднуються в групи, групи в розділи, виходячи з їх економічного змісту.

Якщо  статті активу показують, як розміщено  майно організації (у що конкретно воно вкладено), то статті пасиву балансу дають інформацію про те, яка частина майна сформовано за рахунок власних джерел, а яка - за рахунок позикових (залучених) джерел організації.

Під структурою балансу розуміють питома вага окремих господарських засобів за їх видами та джерелами утворення і валюти балансу. За структурою активу балансу можна проаналізувати питома вага тих чи інших активів організації в загальній сумі всіх коштів, які вона має на дату складання балансу. Структура пасиву балансу відображає у відсотках співвідношення окремих джерел у формуванні майна організації.

Дані  балансу служать для виявлення  найважливіших показників, що характеризують діяльність організації та її фінансове становище. За даними балансу визначається забезпеченість засобами, правильність їх використання, дотримання фінансової дисципліни, рентабельність та інші, а також виявляються недоліки в роботі та фінансовому положенні і їх причини. За допомогою балансу можна розробити заходи щодо їх усунення.

Читання бухгалтерського балансу дає можливість:

одержати значний обсяг інформації про підприємство;