Аналіз стратегії розвитку підприємства і його організаційної структури

ЗМІСТ 

ЗМІСТ  _________________________________________________________6

УМОВНІ  ПОЗНАЧЕННЯ ________________________________________7

ВСТУП  ________________________________________________________8

РОЗДІЛ  І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ СТРАТЕГІЇ

РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА, ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ СТРУКТУРИ__________________________________________________10 

1. Сутність, цілі, та особливості формування cтратегій

        підприємства _____________________________________________10   

2. Стратегічний потенціал підприємства в конкурентному середовищі,

       оцінювання його результативності ___________________________ 15

   1.3. Концепції, види стратегій підприємства, та їх аналізування ______19

   1.4. Організаційна структура підприємства: принципи формування,

           вибір, аналіз функціонування _______________________________30

РОЗДІЛ  ІІ. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ НА ОСНОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФУНКЦІЮВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА __________36

   2.1. Організаційно-правова характеристика підприємства

          ТОВ «ІВА» _______________________________________________36

   2.2. Аналіз діяльності та стратегії розвитку ТОВ «ІВА» _____________42

   2.3. Аналіз організаційної структури підприємства ТОВ «ІВА» та ії

         вдосконалення  ____________________________________________61

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ _______________________________________71

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ ________________________________________74

ДОДАТКИ ____________________________________________________78 
 
 
 
 

Умовні  позначення 

Р_вк - рентабельність власного капіталу підприємства;

П_Р - прибуток;

ВК - власний капітал підприємства;

П - продуктивність кожного ресурсу;

В_П - випуск продукції;

Pес_i - виробничий ресурс;

В_ир - отримана виручка;

  Q - випуск продукції;

Ф - середньорічна вартість основних виробничих фондів;

 f - фондовіддача;

P_a - рентабельність активів;

 - загальна сума чистого прибутку за рік;

 - сума активів за річним балансом;

 Р_п - рентабельність продукції;

 - повна собівартість реалізованої продукції;

k_a  - коефіцієнт автономії

- власний капітал підприємства;

- підсумок балансу;

k_лз - коефіцієнт загальної ліквідності. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВСТУП 

     Жодне підприємство не зможе досягти успіху в конкурентній боротьбі, якщо не відстежуватиме далекосяжні тенденції розвитку ринку і не вироблятиме на цій основі бачення свого майбутнього, не моделюватиме способів його досягнення, тобто не матиме ефективної стратегії розвитку своєї діяльності. Теоретичні засади стратегії підприємств - суб'єктів ринкових відносин формувалися у процесі пошуку ефективних методів забезпечення їх динамічної рівноваги із конкурентним середовищем, що потребувало вивчення не лише актуальних на певний час можливостей і загроз, а й тих, що можуть заявити про себе у близькій чи віддаленій перспективі [19].

     Актуальність  теми зумовлена тим, що подальший розвиток національної економіки потребує нових підходів у розвитку підприємств. Значна роль при цьому належить стратегії підприємства, а саме: формуванню і реалізації стратегії на підприємстві як інструменту забезпечення ефективної діяльності не тільки на поточний момент, але і на довгострокову перспективу.

     Стратегія як інтегральний системний підхід до організації діяльності підприємства дозволяє: визначити і порівнювати цілі розвитку підприємства та організовувати і стимулювати діяльність підприємства щодо досягнення його цілей.

     Вибір стратегії і її виконання є основним  завданням  підприємства. А продумана стратегія дасть змогу вирішити питання узгодженості виробничих і відтворювальних процесів, скоординувати діяльність різних підсистем і тим самим підвищити потенціал підприємства та його адаптивні можливості. Застосування стратегічного підходу до діяльності підприємства сприятиме створенню системи, в якій забезпечують збалансований розвиток усіх компонентів діяльності підприємства у відповідності до умов зовнішнього середовища.

     Мета  роботи полягає в формуванні стратегії розвитку та вдосконаленні організаційної структури підприємства на прикладі ТОВ «ІВА».

     Для досягнення цієї мети у роботі передбачено  виконання комплексу взаємопов’язаних завдань:

• дослідити особливості формування стратегій підприємства, концепції та види стратегій підприємства ;
• розглянути підходи щодо визначення стратегічного потенціалу підприємства в конкурентному середовищі та проаналізувати методи оцінювання його результативності;
• проаналізувати вплив організаційної структури підприємства на вибір стратегії розвитку;
• за допомогою аналізу визначити тенденції розвитку стратегії на основі дослідження функціонування обраного підприємства та зробити висновки щодо впливу стратегії на господарську діяльність

та загальний  фінансовий результат функціонування підприємства;

• проаналізувати організаційну структуру підприємства  запропонувати   заходи що до її удосконаленню. 

     Об'єктом  дослідження виступає фінансова - господарська діяльність ТОВ «ІВА».

     Предметом дослідження є стратегії розвитку підприємства і його організаційна структура.

     У процесі дослідження системи стратегії розвитку підприємства використані абстрактно-логічний, статистико-економічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний методи, метод аналізу та інші методи проведення економічних досліджень.

     Питання стратегії розвитку підприємства  та організаційної структури підприємства  привертає увагу багатьох вітчизняних науковців, зокрема: Герасимчук В.Г., Гевлич Л.Л.,  Клівець П.Г., Ковтун О.І., Кудіна О.М., Кислицин В.О., Минчинська І.В., Павлова В.А., Ривкіна О.Л., Ревенко О.В., Кіндратська Г.І. та інших.

     Практичне значення дипломної роботи: матеріали  і результати дослідження можуть бути використані у подальшій  роботі по розробці стратегії ТОВ «ІВА», запровадження нового виду продукції, вдосконалення організаційної структури підприємства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ  I. Теоретичні аспекти аналізу стратегії розвитку                  підприємства, його організаційної структури

1. Сутність, цілі, та особливості формування стратегій підприємства

    Уміння  бачити перспективу підприємства з  урахуванням різноманітних факторів його внутрішнього і зовнішнього середовища є однією із найважливіших умов ефективної організації підприємства. Адже будь-якому суб'єкту господарювання доводиться діяти у досить динамічному конкурентному середовищі, в якому змінюються, оновлюються технології, асортимент продукції, потреби, інтереси і смаки споживачів, набирають сили і множаться конкуренти або, навпаки, економічно слабнуть і переорієнтовуються на інші ринки.

     За  таких умов підприємство повинно  мати мобільний та ефективний набір видів діяльності, асортименту продукції, форм і методів поведінки, які б вигідно позиціонували його в конкурентному середовищі, завдяки якому воно б досягало близьких і віддалених цілей. Як правило, цей набір формується на основі концепції розвитку підприємства і називається його стратегією.

     Стратегія розвитку підприємства - узагальнена програма діяльності (модель дій), спрямована на досягнення підприємством бажаного етапу, мети (статусу на ринку, соціально-економічних показників) завдяки ефективному розподілу, координації та використанню ресурсів; це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритети і проблеми підприємства, його місію, головні цілі і розподіл ресурсів для їх досягнення [19, с. 8].

     Стратегія розвитку формулює цілі та основні шляхи для їх досягнення, таким чином, що підприємство має спільний напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія розвитку підприємства - це довгостроковий плановий документ, тобто це результат стратегічного планування. У свою чергу стратегічне планування - це процес здійснення цілей на певний період та напрямків діяльності підприємства. Розробка стратегій підприємств - це досить складний і тривалий процес, враховуючи постійну переоцінку і періодичну перевірку вибраних цілей, аналізуючи при цьому стан середовища діяльності самого підприємства.

     В економічній практиці стратегія  постає як система правил і способів реалізації концепції розвитку підприємства. Добре продумана, правильно сформульована стратегія окреслює найраціональніший шлях, найпродуктивніші способи досягнення мети, забезпечує підприємству вибір перспективних видів діяльності, високий попит на його продукцію (послуги), вигідну, нерідко унікальну позицію на ринку. Кожне підприємство розробляє власну стратегію з огляду на свою мету та особливості ринку. Однак стратегія, як правило, допомагає підприємству досягти наміченого, але не гарантує його.  Навіть найдосконаліша стратегія не може точно передбачити майбутнього і розвитку подій, забезпечити блискавичний результат.

     Існує кілька підходів до формування стратегії підприємства. Різні автори по-різному підходять до питання, вважається що стратегія підприємства має три стадії: на першій стадії підприємство прагне досягти поставленої мети за допомогою наявних продуктів і ринків; на другій - підприємство приділяє більше уваги новим ринкам, намагаючись скласти більш вигідне уявлення про себе; на третій - підприємство розроблює нові продукти для існуючих ринків, намагаючись значно поліпшити свою репутацію.

     Ф. Котлер визначає послідовність етапів розробки стратегії, яка спирається на програмну заяву підприємства, викладення допоміжних цілей і завдань і стратегії зростання (рис. 1.1) [17, с. 6].

Рис. 1.1. Етапи розробки стратегії підприємства 

     З огляду на особливості стратегії  розглядають її як: план - майбутній результат, орієнтир, напрям розвитку; принцип (модель) корпоративної поведінки; позицію - реальне місце, статус на конкретному ринку; перспективу - уявлення про майбутнє фірми, підприємства; прийом - особливий маневр у конкурентній боротьбі.

     Головною  сутнісною ознакою стратегії  є цілеспрямованість, а її призначення полягає у побудові організації, здатної успішно працювати, долаючи непередбачені обставини, виклики конкуренції, внутрішні проблеми, здобувати все нові вигідні позиції на ринку [33].

     Стратегія підприємства є конкретизацією, системним  механізмом реалізації його стратегічних цілей, які здебільшого орієнтуються на поліпшення якості продукції і послуг порівняно з продукцією і послугами конкурентів; забезпечення вищих темпів зростання, ніж у середньому по галузі; збільшення частки ринку; проникнення на нові ринки; підвищення репутації фірми; досягнення низького рівня витрат тощо. У життєдіяльності підприємств такі орієнтири мають найвищий пріоритет, досягнення їх потребує стратегічного мислення, особливих підходів до оцінювання ділового середовища. Саме завдяки стратегічному мисленню формується бачення перспективного стану підприємства у бізнес-просторі. В іншому разі неминуче виникають кризові ситуації на підприємстві, відчутно послаблюються його позиції у конкурентному середовищі.

     Стратегія підприємства повинна відповідати  таким принципам:

1.  Обґрунтованість. Кожне положення стратегії повинно бути підтверджене науковими дослідженнями. Обґрунтованість забезпечує реалістичність стратегії. Недостатньо обґрунтована стратегічна програма породжує результати, які істотно відрізняються від очікуваних, вимагає непередбачених витрат, а отже, не забезпечує конкурентоспроможності підприємства.

2.  Прозорість. Стратегія повинна мати чіткий і зрозумілий виклад, містити механізми доведення її положень, логіки і цільових орієнтирів до виконавців. Як свідчить досвід, обґрунтованість і прозорість стратегії спрощують відносини підприємства з кредиторами.

3.  Легітимність. Найбільшою загрозою для будь-якої програми є можливі негативні наслідки її реалізації. Тому в процесі розроблення стратегічної програми слід орієнтуватися на сили, зацікавлені в її реалізації, і домагатися легітимності - розуміння і прийняття її існуючими інституціями.

4.  Адекватність. Суттєвою загрозою для стратегії є некритичне запозичення її, перенесення в інші економічні реалії, навіть якщо вона за певних умов забезпечила успішні результати. Стратегія повинна максимально враховувати і використовувати національні, регіональні особливості конкретної економічної ситуації, в якій вона реалізується.

5.  Підконтрольність. Стратегічна програма повинна бути доступною не лише щодо сприйняття, а і щодо її здійснення, містити чітко визначені критерії її реалізації, досягнення конкретних результатів,  передбачати застосування чітких їх оцінок. Це посилює визнання її, довіру до керівництва підприємства.

6.  Логічність. Пропоновані стратегічні рішення повинні основуватися на глибокому аналізі ситуації, обґрунтованих висновках. Вони мають бути чітко вмотивованими, системними, зрозумілими тощо [8].

     Формування  стратегії підприємства пов'язане  з окремими його системними діями щодо реалізації місії; поведінки у непередбачуваних ситуаціях, спричинених змінами потреб споживачів; визначальних тенденцій на ринку; конкурентного середовища; розподілу ресурсів між структурними підрозділами. З огляду на це стратегія підприємства постає в реальному житті як генеральний план дій, який передбачає стратегічні пріоритети (завдання), необхідні для їх досягнення ресурси, послідовність діяльності щодо їх використання і мінімізації загроз.

     Реалізація  стратегії підприємства передбачає створення необхідної організаційної структури; розроблення програм і їх бюджетів; моделювання, налагодження і забезпечення функціонування управлінського комплексу (планування, організація, інформування, контролювання, оцінювання результатів, стимулювання тощо). Усе це потребує вміння моделювати ситуацію і спрямовувати зусилля задля перетворення моделі на реальні результати, відстежувати зміни й адекватно реагувати на них, коригувати стратегічні орієнтири і способи їх досягнення, послідовно і цілеспрямовано діяти в усіх ситуаціях, виходячи із особливо значущих інтересів підприємства [29].

     Жодна організація не зможе успішно  функціонувати в конкурентному  середовищі, якщо не матиме чітких орієнтирів своєї діяльності. Цільове начало в діяльності організації виникає не лише з необхідності мати орієнтири, бачити перспективи діяльності, долати труднощі, які весь час з'являтимуться у конкурентному середовищі, а й тому, що організація є об'єднанням людей, які переслідують певні цілі.

     Вироблення, формулювання і коригування цілей є складовими стратегії діяльності, покликаної забезпечити виконання місії і досягнення цілей, а також одним із основних завдань стратегії [28, с. 359].

     Цілі  підприємства (організації, фірми, компанії) - сформульовані у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких підприємство прагне досягти через певний проміжок часу.

     На  відміну від місії, яка задає  загальні орієнтири, напрями розвитку підприємства, що визначають сенс його існування, цілі фіксують кінцеві етапи, до яких воно прагне. З обґрунтування цілей, як правило, починається робота над формуванням стратегії підприємства, оскільки заради їх досягнення цілей формується, функціонує і розвивається як соціальна система [25, с. 267].

     Досягнення  цілі пов'язане з певними організаційними, матеріальними, фінансовими затратами, зусиллями людей, тому вона повинна бути належно вмотивованою, в іншому разі витрати на її досягнення можуть виявитися марними.

     При визначенні цілей конкретної організації  слід враховувати багато чинників її внутрішнього і зовнішнього середовища, та головне, щоб сформульована ціль давала змогу суспільству (споживачам) і персоналу організації зрозуміти, усвідомити, повірити, що вона справді старатиметься працювати на користь, задоволення потреб певних категорій клієнтів, споживачів у високоякісних товарах і послугах.

     При формулюванні стратегічних цілей припускається варіювання показниками, наприклад зниження витрат на 3-5%.

     Отже, оптимально сформульовані цілі мають бути гнучкими, здатними до трансформації й коригування відповідно до розвитку умов діяльності. Цілі мають бути сумісними одна з одною у часі, відтворювати єдність у просторі, відображати спільність інтересів суспільства, колективів та індивідів. Вони не повинні провокувати конфлікти, кризові ситуації, не можуть бути руйнівними (наприклад, примусові акціювання, приватизація) [9, с. 13]. 

1.2. Стратегічний потенціал підприємства в конкурентному середовищі,

оцінювання його результативності 

     Потенціал підприємства визначають як сукупність виробничих потужностей, ресурсів, можливостей, запасів інших цінностей, природних умов, які можуть бути ним використані для досягнення цілей. Ресурси, будучи важливою складовою потенціалу підприємства, ще не гарантують очікуваних результатів, оскільки не менше важить здатність підприємства мобілізувати, продуктивно використовувати свої ресурси, тобто компетенції персоналу.

     Для досягнення своїх стратегічних цілей  підприємство повинне володіти відповідним потенціалом - оптимальними за значущістю і структурою ресурсами і вмінням їх ефективно використати.

     Стратегії підприємства повинні так розвивати  його потенціал, щоб, наприклад, дві стратегічні бізнес-одиниці, які взаємодіють, були продуктивнішими від інших двох, які оперують незалежно одна від одної.

     Оцінювання стратегічного потенціалу (СП) підприємства полягає у пошуку сукупності характеристик, показників і властивостей, які дають змогу визначити можливості щодо задоволення певної суспільної потреби в товарах (послугах), а також досягнення власних цілей.

     Оцінка  стратегічного потенціалу - це результат аналізу якісних і кількісних стратегічних характеристик підприємства, що дає змогу з'ясувати, наскільки воно досягає поставлених цілей, як зміни і вдосконалення в процесі керування ним впливають на ефективність і повноту використання стратегічного потенціалу. Оцінювання потенціалу підприємства - це визначення рівня його конкурентоспроможності [5, с. 158].

     Конкурентоспроможність  є вирішальним фактором успіху на конкурентному ринку, вона означає здатність витримувати тиск присутніх на цьому ринку аналогічних об'єктів. Визначають її стосовно конкретного ринку, групи споживачів, а відсутність такої адресації свідчить, що об'єкт є на певний час кращим світовим зразком.

     У ринкових умовах можуть зростати лише конкурентоспроможні підприємства. Результати аналізу економічного стану національної економіки не дають повного уявлення про конкурентоспроможність окремих підприємств; їх недостатньо для визначення її рівня та формування стратегії, яка забезпечить конкурентоспроможність. Формування стратегії є необхідною умовою для ефективного використання можливостей і переваг діяльності підприємства з урахуванням його позиції в галузі [24, с. 240].

     Стосовно  підприємства конкурентоспроможність визначають за допомогою трьох груп показників, що відображають конкурентоздатність продукції, яку воно випускає, ефективність використання ресурсів:

1) показники,  що характеризують економічні  параметри: собівартість, ціну товару і споживання, умови оплати і постачання, гарантії та ін.;

2) показники,  що характеризують стан і використання трудових ресурсів, основних виробничих фондів, матеріальних витрат, оборотних засобів, а також фінансовий стан підприємства;

3) нормативні  параметри, що засвідчують відповідність  товару певним нормам, правилам  і стандартам: показники надійності, довговічності, ремонтоздатності, ергономічні (гігієнічні, фізіологічні, психологічні та ін.) параметри.

     Оцінка  потенціалу підприємства повинна охоплювати його основні складові і стан зв'язків  між ними, що формують його цілісність, а також зв'язки потенціалу підприємства із зовнішнім середовищем.

     Для визначення можливостей розвитку потенціалу вітчизняних підприємств у ринковій економіці використовують систему показників. Основним узагальнюючим показником є результативність - комплексна характеристика, що відображає відповідність системи її завданням, успішність її функціонування [31, с. 233].

     Кількісне оцінювання результативності потенціалу підприємства здійснюють з використанням  таких показників:

а) продуктивність - показник ефективності виробництва, який характеризує випуск продукції у розрахунку на одиницю ресурсів, які використовуються;

б) ефективність - відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, визначений як відношення ефекту (результату) до затрат, понесених для його отримання;

в) рентабельність - ефективність, доходність, прибутковість підприємства. Визначають як частку від ділення прибутку на затрати (витрати ресурсів), що забезпечили і його отримання.

        Кількісне оцінювання можливостей відновлення потенціалу підприємства охоплює такі етапи:

1. визначення рентабельності власного капіталу підприємства (Р_вк) в динаміці за певний період, для чого користуються формулою:

                                                              (1.1),                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  

де  П_Р - прибуток; ВК - власний капітал підприємства;

     Необхідно порівняти показники поточного  і базисного періодів, аналізують їх динаміку.

     Висока  рентабельність власного капіталу (ВК) свідчить про адаптованість потенціалу підприємства до ринкового середовища, що позбавляє необхідності докладного його аналізу. Іноді для досягнення певної мети керівництво підприємства іде на скорочення або розширення власного капіталу, що може тимчасово знизити прибуток. Проте з часом тенденція до підвищення прибутковості відновлюється [34].

2) оцінювання  ресурсних резервів збереження  і розвитку потенціалу підприємства. З цією метою розраховують:

- продуктивність кожного ресурсу (П):

                                                                                                    (1.2),

де  В_П - випуск продукції; Pес_i - виробничий ресурс (і);

- ефективність сукупності ресурсів (Е):

                                                                                          (1.3),                                                         

де    - сукупність виробничих ресурсів підприємства;

- рентабельність виробничих  ресурсів (Р_РЕС),  тобто здатність виробничих ресурсів створювати конкурентоспроможну продукцію, яка стає товаром на ринку і приносить прибуток:

                                                                              (1.4),                      

     У процесі аналізу з'ясовують: чи збільшилися показники порівняно з показниками базового року;

3) визначення  резервів управління щодо створення  адаптованого до ринкового середовища  потенціалу підприємства. Для цього складають мультиплікативну модель і розраховують наведені вище її складові показники: