Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Опорядження поверхонь гіпсокартонними  листами.

Зміст

1. Вступ. 

2. Технологічна (робота) частина. 

2.1. Загальні відомості  : §18.1.

2.2. Вимога до опоряджувальних  поверхонь §18.2.

2.3. Підготовка поверхонь  під опорядкування: §19.2.3.

2.4. Інструменти та  матеріали : §19:1-4, 20.1.

2.5. Види підмащування  та опорядкування робіт. § 4.2.

2.6. Технології виконання  опоряджувальних робіт. §19:5-20:2.

2.7. Приймання та обмір  опоряджувальних робіт. §20:3.

2.8. Організація праці  §3:3.

3. Заходи з охорони  праці. §2:5-2:11

4. Використана література.

1. Вступ

Якість будівельної  продукції — будинків і споруд різного призначення залежить від багатьох складових, але основними серед них були і залишаються якість та довговічність будівельних матеріалів.

Довговічність будівельних матеріалів є чи не найважливішою проблемою сучасного будівництва, оскільки функціональні навантаження більшості з них використовуються надто короткий час порівняно зі стародавніми матеріалами, на основі яких збудовані сотні і тисячі років тому споруди, що незважаючи на вплив зовнішніх природних чинників і часу й тепер вражають красою архітектури та майстерністю тогочасних будівельників.

Сучасність і майбутнє потребують реконструкції старих будинків, надання їм оригінальності та виразності, застосування під час зведення будівель цікавих нестандартних вирішень як в оздобленні інтер'єрів, так і фасадів. Цього можна досягти, якщо запроваджувати в будівництво, зокрема в опорядження будинків, нові нетрадиційні матеріали і технології.

Сухі модифіковані опоряджувальні суміші мають стабільні властивості  й, отже, їх застосування сприяє поліпшенню якості будівельних робіт і підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат на транспортування і зберігання, зменшенню втрат матеріалів під час виконання робіт. Жоден матеріал не досяг такого ступеня технологічності, виразності й простоти, як високо-декоративні опоряджувальні покриття, полімермінеральні та синтетичні штукатурки.

Сьогодні у будівництві  застосовують комплектні гіпсові системи, які мають безмежні можливості дизайну, високі протипожежні та звукоізоляційні властивості, різне функціональне призначення, як опоряджувальне, так і декоративно-конструктивне.

Описано нетрадиційні архітектурно-конструктивні  вирішення окремих елементів будинку (вікон, дверей, сходів тощо)..

Докладно охарактеризовано способи опорядження будинків традиційними матеріалами із застосуванням передових  методів праці, комплексну механізацію  технологічних процесів опорядження, завдяки якій підвищуються продуктивність праці та якість робіт і, навпаки, знижуються трудомісткість і частка ручної праці. Вдосконаленими моделями, тобто інструментами «нового покоління», доповнено номенклатуру ручних будівельно-опоряджувальних машин.

2.1. Комплектні  гіпсокартонні системи.

Слово “комплект” у перекладі  з латинської мови означає новий, а слово “система” – ціле. Отже поняття “комплексна система” передбачає таку номенклатуру будівельних  матеріалів, виробів і закріплювальних  елементів, при використанні якої можна досягти цілковитого вирішення певного будівельного завдання, цьому поняттю повністю відповідають комплексні системи Кнауф для сухого будівництва. Слід зазначити, що будівництво, називають сухим не тільки тому, що воно майже повністю унеможливлює “мокрі” процеси, а й тому, що раніше гіпсокартонні листи (ГКЛ) називали сухою гіпсовою штукатуркою. Цей термін застосовується і тепер.

Комплектні системи  Кнауф поділяють на кілька груп: перегородки, облицювання, суха штукатурка, підвісні стелі, підлоги мансандри. Згідно з цим номенклатура елементів, що входять до складу визначеної комплектної системи, може змінюватись як залежно від її функціонального призначення, так і за потребами ринку.

У загальному випадку  складовими комплектної системи  є:

1. Будівельні матеріали і вироби підприємств Кнауф;
2. Комплектувальні матеріали і вироби інших підприємств;
3. Сертифікати та інша документація, що свідчить екологічну чистоту матеріалів і їхню відповідальність вимогам якості нормативно-технічних документів.
4. Інструмент і пристрої для будівельно-монтажних робіт.
5. Спецодяг.
6. Інформаційна і технічна документація (інформаційні й технічні листи та рекомендації фірми Кнауф, брошури, буклети, методична та інструктивна література; рекламні матеріали).
7. Навчання у навчальних центрах Кнауф технологічним процесам використання її продукції та інструментів, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки; підручники і навчальні посібники.
8. Технічне супроводження (консультації, технічний нагляд за виконанням робіт, інструктаж, експертні послуги).

Отже, комплектна система Кнауф – це набір певних матеріалів, виробів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що забезпечують виконання будівельно-монтажних та оздоблюваних робіт з використанням сучасних технологій для отримання продукції з гарантовано високими показниками якості.

Слід зазначити, що під  сучасними будівельними технологіями треба розуміти не тільки використання найновіших матеріалів та інструментів, а й виробничий процес, що передбачає їх використання без фізичної втоми  виконавців, що робить їхню працю соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною і безпечною.

2.2. Опорядження несівних стін і перегородок листами гіпсокартону, які кріпляться до основи за допомогою розчину на гіпсовому в’яжучому, а також з використанням маячних стрічок з гіпсокартону, називають сухою штукатуркою.

Міцність з’єднання  листів гіпсокартону (ГКЛ)із матеріалом основи(поверхнею, що опорядковується) залежить, з одного боку, від якості підготовки основи, а з другого  – від клейкої здатності розчину на гіпсовій основі. Поверхня стін може бути обштукатурена або забруднена після розпалублення, пофарбована, покрита гідроізоляцією. Різна фактура і пористість цих матеріалів істотно впливає на зчеплення монтажного клею із основою. Пористість матеріалу основи означає його всмоктувальну здатність. Якщо воду, що використовували для виготовлення монтажного клею, швидко поглине основа, то клейка здатність і міцність клею після його тужавлення будуть недостатніми. А коли ні, то хоча клей і не втратить своїх клейких і міцні стих показників, проте для їх реалізації може знадобитися тривалий час, що стане на заваді будівництву.

Широке використання сухої штукатурки в багатьох країнах  світу і накопичений досвід її влаштування дають змогу сформувати низку вимог щодо її основи:

1. Основа має бути  міцною, сухою, не вивітреною, захищеною  від атмосферних впливів (різкого  перепаду температур і вологості  повітря, атмосферних опадів).

2. Поверхня повинна  бути чистою (очищеною від олії, фарби, пилу, будівельних розчинів, плісняви, моху, паперу тощо).

3. Основи з високою  всмоктувальною здатністю мають  бути попередньо зволожені або  з метою зменшення втрат води  і зниження їхніх будівельних  властивостей оброблені монтажним  клеєм. 

2.3. Пакування,  транспортування, зберігання і складування ГКЛ.

Після виходу із конвеєра ГКЛ відразу  пакетується штабелеукладачем у  пакети по 50-60 листів з пакуванням у  поліетиленову плівку. Пакети обов’язково  комплектуються з ГКЛ одного типу і розміру та укладаються в  пакети пластиком. Пакет розміщують на підкладках однакової висоти з деревини або зі смуг гіпсокартону. Підкладки (не менше ніж шість) мають бути на відстані 0,5 м одна від одної. Загальна висота ГКЛ, підготовленого до транспортування, не повинна перевищувати 750 мм.

ГКЛ можна перевозити будь-яким транспортом. При перевезенні ГКЛ формують у штабелі. Висота штабеля визначається габаритними розмірами транспортного засобу та несівною здатністю його підлоги. У разі підіймання, опускання, транспортування і ручного перенесення ГКЛ слід звертати особливу увагу на збереження кромок і кутів ГКЛ. Спеціальні пристрої (ручка і пояси) для перенесення ГКЛ до робочих місць, а також візки для їхнього перевезення у вертикальному положенні полегшують транспортування і зберігання М від пошкоджень (рис. 19.4).

ГКЛ слід зберігати в  закритих сухих приміщеннях за температури  повітря не нижче ніж 5⁰С, на відстані не менше як 1,5 м від опалювальних пристроїв на рівних, плоских основах. Якщо потрібно штабелювати різнорозмірні ГКЛ, то більш дрібні вироби укладають зверху.

Якщо під час перевезення  і складування ГКЛ були зволожені, надалі їх можна використовувати  тільки після повного висушування. Заборонено складувати ГКЛ у вертикальному  положенні, оскільки це може призвести  до пошкодження їхніх кромок та інших  деформацій. При складування плит у пакетах і штабелях не слід допускати деформування їх, пошкодження осердя та провисання.

Оброблення  гіпсокартонних листів.

Гіпсокартонні листи і плити  всіх типів легко обробляються, особливо за наявності спеціальних інструментів Кнауф для різання, шліфування, стругання кромок  і випалювання отворів (рис. 19.5-19.10).

Залежно від вимог до точності виконання  робіт із розкроювання і обрізання  ГКЛ здійснюють такі роботи:

1. Просте розкроювання за допомогою лінійки; метра, металевого трикутника і різання ГКЛ на столі з рівною поверхнею ножем для різання ГКЛ або за допомогою спеціальних пристроїв – різака малого (для відрізування смуг до 120 мм завширшки) або різака великого (для відрізування смуг більшої ширини – до 630 мм) (рис. 19.11);
2. Точне розкроювання ГКЛ, наприклад при різанні перфорованих, шліцьова них або комбінованих гіпсокартонних панелей з використанням ножівки, що має вузьке полотно з дрібними зубцями, або ручною дисковою електропилкою.

При простому розкроюванні картону  ГКЛ різання здійснюють з лицьового боку спеціальним (шевським) ножем (рис. 19.12, а). надрізаний ГКЛ укладають на край столу і роблять надлом нерозрізаного гіпсового осердя. Після цього ножем для різання м розрізають картон на зворотному боці листа. Утворену кромку обробляють обтиральним рубанком так, щоб кромка була рівною і не мала зламів (рис. 19.12, б).

Якщо обрізні кромки мають утворити шов, то їх слід підготувати до шпаклювання  одним із таких двох способів:

а) для шпаклювання з армуючою стрічкою (шпаклівкою “Фугенфюллер”) кромковим рубаком знімають фаску під кутом 45º на 1/3 товщини ГКЛ і видаляють картон уздовж кромки в місцях укладання стрічки;

б) для шпаклювання без армуючої стрічки з використанням шпаклівки  “Уніфлот” рубаком знімають фаску  під кутом 22,5⁰ на 2/3 товщини ГКЛ. Після зняття фасок краї картону зачищають шліфувальним рашпілем або наждачним папером.

Обшиваючи стіни і перегородки  з віконними і дверними прорізами, ГКЛ попередньо розміщають на столі  з рівною поверхнею. Потім їх розкроюють ножем, ножівкою або дисковою пилкою з утворенням прорізів потрібних розмірів. Канти прорізів обробляють шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Якщо використовують ГКЛ то в зоні дверної коробки не слід розміщувати обтиснену, стоншену кромку. Її треба обрізати, оскільки вона щільно не перекриється наличником дверної коробки, що призведе до погіршення звукоізоляції приміщення.

Для вимикачів, розподільних коробок  і розеток прихованої електропроводки  в м вирізують круглі отвори за допомогою дриля із змінною насадкою (рис. 19.13).

Криволінійні поверхні отримають  так. Опуклі та ввігнуті криволінійні поверхні малого радіуса обшивають  спеціально обробленими ГКЛ потрібних  розмірів. Для цього в картонній  оболонці ГКЛ роблять поперечні  надрізи з кроком 2...3 (для опуклої  поверхні з лицьового боку, для ввігнутої зі зворотного).

Заготовку з надрізаною картонною оболонкою або V – подібними прорізами (рис. 19.14) загинають у потрібному напрямку, внаслідок чого отримують гіпсокартонний елемент потрібної форми.

Криволінійну поверхню радіусом 150...200 мм можна отримати іншим способом (без поперечних надрізів), наприклад попереднім замочуванням ГКЛ (завтовшки 9,5...12,5 мм). Для цього заготовку ГКЛ укладають на кружала, накривають її мокрим рядном на 10...12 год, після чого вона деформується так, як належить. Цей процес відбувається активніше, якщо майбутню ввігнуту поверхню попередньо обробити валиком із шипами (рис. 19.15) для утворення на ній макропор. Потім цей бік ГКЛ обробляють губкою, змоченою у воді. Кінці заготовки можна закріпити для отримання бажаної конфігурації (рис. 19.16).

2.4. Улаштування сухої  штукатурки.

Гіпсокартонні листи.

Гіпсокартонні листи (ГКЛ) – це оздоблювальний вибір, що складається із шару гіпсу  певної товщини (гіпсового осердя) та приклеєного до нього з боків листів високоякісного багатошарового пресованого картону, товщина якого не перевищує 0,6 мм.

ГКЛ виготовляють за безперервною технологією на великих конвеєрних лініях. Основні вузли технологічної  лінії виробництва ГКЛ показано на рис. 19.1.

Розвальцьована в процесі виготовлення на конвеєрі гіпсокартонна стрічка після розрізання перетворюється на окремі листи певної довжини. Кожний такий лист після зняття з конвеєра має чотири грані – дві оброблені і дві необроблені (не закриті картоном). Картонна оболонка ГКС міцно приклеєна до гіпсового осердя. Тут гіпсокартонних листів і вимоги, яким вона мають відповідати, регламентуються відповідними нормами і стандартами.

Асортимент ГКЛ, що випускаються підприємством Кнауф, визначається умовами їхньої роботи, сфери застосування і технологічного виготовлення.

ГКЛ, що виготовляються за конвеєрною (прокатною) технологією, поділяються  на два типи:

1. гіпсокартонні будівельні листи ГКЛ (за німецьким скороченням GKB);
2. гіпсокартонні будівельні листи вогнестійкі ГКЛО (GKF).

Обидва типи ГКЛ складаються  переважно з будівельного гіпсу, а їхні поверхні й повздовжні кромки обклеєні міцним картоном. У складі гіпсового тіста, з якого виготовлене  осердя листа, можна добавляти різні  заповнювачі. Наприклад, для підвищення стійкості гіпсового тіста додають мінеральні або скляні волокна, які не дають змогу осердю поділятись на окремі частини внаслідок сильного нагрівання зневоднення. Завдяки цьому осердя перетворюється у вогнезахисний ізоляційний шар.

Ці типи ГКЛ мають певні сфери  застосування. ГКЛ (GKB) призначені для облицювання різних плоских поверхонь замість звичайної штукатурки, а також для виготовлення комбінованих гіпсокартонних плит (ГКП). Їх можна використовувати для обшивання каркасів стель, у тому числі підвісних, і стін та виготовлення збірних перегородок.

ГКЛО (GKF) використовують для облицювання і обшивання каркасів стін і стель, між кімнатних перегородок у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою.

Для облицювання або обшивки  стін і стель у приміщеннях  з високою вологістю (понад 75%) і підвищеними вимогами до вогнестійкості будівельних конструкцій призначені ще два типи ГКЛ. Лицьова картонна поверхня і гіпсове осердя таких листів просочені спеціальними розчинами для зменшення всмоктування вологи. До просочених (імпрегнованих) типів ГКЛ належать такі листи:

а) з підвищеною вологостійкістю  типу ГКЛ (GKВІ);

б) з підвищеною волого-та вогнестійкістю ГКЛВО (GKFІ).

Крім відповідного гідро обробного  просочування, в ГКЛВО містяться  мінеральні або скляні волокна. Сфера  їхнього застосування поширюється на оздоблення обгороджу вальних конструкцій у приміщеннях з підвищеною вологістю і пожежною небезпекою.

Відрізнити різні типи ГКЛ один від одного можна за допомогою  кольору їхньої картонної оболонки і маркування позначень на зворотному боці, що наносяться ще на заводі для забезпечення правильності монтажу листів на будівельному майданчику. Передбачається різне забарвлення картонної оболонки з лицьового і зворотного боків, а також маркування (написи) на зворотному боці ГКЛ (Табл. 19.1).

Таблиця 19.1. Розрізняльні ознаки різних типів ГКЛ.

ГКЛ виготовлені на підприємствах  Кнауф, уніфіковані за допуском. (таб. 19.2).

ГКЛ випускають з різними формою поздовжніми кромками, обклеєними картоном, які визначають засіб і якість шпаклювання стиків між сусідніми ГКЛ (рис. 19.2.).

Таблиця 19.2. Розміри і  допуски ГКЛ.

Поперечні кромки ГКЛ, що утворюються  внаслідок заводського розрізання гіпсокартонних стрічок, обробляють на заводі, або на місці їх використання за допомогою рубанків косого обрізання та рашпилів для шліфування кромок ГКЛ.

Для ГКЛ, що мають обрізні кромки з усіх боків під прямим кутом, відхилень за довжиною кромки допускається  не більше ніж  15% номінального розміру. Відхилення таких листів від прямого кута не повинно перевищувати 0,2% довжини відповідної кромки.

Поздовжні і поперечні кромки.

УК, АК – скошена (обтиснута), стоншена кромка, призначена для обклеювання  армуючою стрічкою і шпаклювання  швів; ПК, VK – прямокутна поздовжня кромка для монтажу насухо без шпаклювання стиків; WK – поздовжня кромка з фаскою, призначена для утворення видимих поздовжніх рисунків (монтаж насухо без шпаклювання швів); ЗК, RK – заокруглена поздовжня кромка, призначена для шпаклювання стиків сухої штукатурки без армуючих стрічок; ПЛУК, НRAK – напівкругла, скошена за довжиною (стоншена) кромка, призначена для обклеювання армуючою стрічкою і шпаклювання швів; ПЛК, НRK – напівкругла поздовжня кромка, призначена для шпаклювання швів без армуючих стрічок; ПК, SK – поперечна обрізна кромка ГКЛ, що не обклеєна картоном; FK – поперечна обрізна кромка, призначена для шпаклювання швів без армуючих стрічок з відкритим гіпсовим осердям.

Матеріали для закріплення  ГКА до поверхонь.

Для закріплення ГКЛ до різних підготованих до сухої штукатурки поверхонь використовують монтажний клей “Перлфікс” на гіпсовій основі. Він призначений для приклеювання ГКЛ до поверхні з нерівністю до 20 мм, а також для приклеювання до стін і ГКЛ ізоляційних матеріалів (пінопластирол, мінеральна вата) і комбінованих гіпсових панелей усередині приміщень. Середня норма витрати клею 5 кг суміші на 1м².

Для зменшення всмоктувальної здатності  стіни, збудовані з пористого (гігроскопічного) матеріалу, обробляють ґрунтовкою “Грундерміттель” або “Тіфенгрунд”, що дає змогу збільшити зчеплення клею з основою. Гладенькі поверхні стін, що погано всмоктують вологу, наприклад цементобетонні, слід попередньо обробити ґрунтовкою “Бетоноконтакт”, що значно поліпшує зчеплення монтажного клею з основною.

Ґрунтовку “Грундерміттель” випускають у відрах місткістю 15 кг. при розведенні водою у співвідношенні 1:3 витрата  ґрунтовки становить 0,1 кг на 1м³ поверхні стіни. Роботи пов’язані з нанесення ґрунтовки, можна виконувати за температури не нижче 5ºС.

Ґрунтовка “Тіфенгрунд” готова для  використання, призначена для попереднього оброблення з метою поліпшення адгезії (зчеплення покриття з основою) та укріплення поверхні, для ґрунтування  дуже гігроскопічних поверхонь (гіпсова  штукатурка, ГКЛ і ГКП, наливні підлоги), що активно всмоктують вологу. Ця ґрунтовка є чистим, екологічним продуктом, нешкідливим для людини. Вона пропускає водяну пару, яка накопичується всередині приміщень, що забезпечує “дихання” обґрунтованих поверхонь. Перед використанням ґрунтовку перемішують і наносять щіткою або валиком по всій поверхні основи. Розріджувати ґрунтовку “Тіфенгрунд” не можна. Роботи виконуються за температури повітря і основи не менше ніж 5ºС. Наступні технологічні операції з обробленою поверхнею можна здійснювати тільки після її висихання через 3 год. Ґрунтовка “Тіфенгрунд” випускається у відерцях місткістю 5 л. Термін її зберігання 1 рік.

Для сухої штукатурки звичайно використовують ГКЛ стандартного типу з кромками АК, УК, ПЛУК, ПК (ГЛК і ГКЛО).

Улаштування швів сухої штукатурки

Матеріали та інструменти для оброблення швів у гіпсокартонних обшивках.

Для шпаклювання робіт використовують різні шпаклювальні матеріали. Шпаклювальні склади на гіпсовій основі подано в  комплектних системах Кнауф шпаклівками  для швів ГКЛ “Фугенфюллер”, “Фугенфіт”, “Уніфлот” і “Фініш-паста”.

Шпаклівка “Фугенфюллер”, виготовлена  на основі гіпсу і в комбінації з армуючою стрічкою, призначена для  таких операцій:

шпарування швів, утворених ГКЛ  з ущільненим (скошеними) обтиснутими  кромками;

приклеювання до рівної поверхні стін ГКЛ і комбінованих панелей;

шарування швів, нерівностей збірних  бетонних елементів; склеювання і шпаклювання  різних будівельних елементів і  деталей, виготовлених із гіпсу. Шпаклівка  має високу адгезію з бетоном, цеплею, деревиною; нею шпаклюють тріщини у стінах, стелях, підлогах. Шпаклівку “Фугенфюллер” використовують у вигляді сухої суміші в мішках масою 25, 10 і 5 кг. Зберігають її в сухих приміщеннях на дерев’яному піддоні. Термін зберігання 6 міс. Для шарування швів на кожен 1 м² змонтованих ГКЛ потрібно близько 250 сухого матеріалу.

Щоб виготовити шпаклівку, у посуду, заповнену чистою холодною водою, засипають  суху масу (у співвідношенні 4:3), рівномірно розподіляючи її по поверхні до утворення  сухих “острівків”, витримують 2...3 хв і перемішують шпателем до консистенції сметани Час від моменту засипання шпакльованої маси в воду до початку тужавлення становить 30 хв. Неочищені посудини та інструменти скорочують цей процес. Мінімальна температура поверхонь, що підлягають шпаклюванню має бути 10^ОС.

Шпаклівка для внутрішніх робіт “Фугенфіт”

є високоякісним матеріалом, виготовлених на основі гіпсу. Вона має вигляд порошку  і готова до застосування після змішування водою. Призначена для заповнення отворів, шпаклювання тріщин, шпаклювання нерівностей, а також для кріплення анкерів, дюбелів та інших несівних елементів. Особливо добре показала себе при обробленні стиків ГКЛ і ГКП. Має добру адгезію до цегли, цементобетонну, природного каменю, ГКЛ, деревини. Перед використанням шпаклівки поверхню елементів, що підлягають шпаклюванню очищають від пилу, бруду і фарби. Основа, яку шпаклюють, має бути твердою і міцною.

Для виготовлення шпаклівки суху масу “Фугетфіт” у кількості 5 кг висипають  у посудину з 2 л чистої води, витримують 3 хв і перемішують до утворення однорідної маси що не містить грудочок. Витрата шпаклівки при шпаруванні швів між ГКЛ становить 0,25 кг/м². Час використання готової шпаклівки – 20 хв. шпаклівку “Фугенфіт” зберігають у сухих приміщеннях на дерев’яному піддоні. Термін зберігання – 1 рік. Випускають в мішках масою 5 кг.

“Уніфлот” це спеціальна шпаклівка  для шпарування швів між ГКЛ і  ГКП. У разі використання цієї шпаклівки  шпарування швів виконують без застосування армуючих стрічок. Поверхня елементів, між якими шпаклюють шви, мають бути чистими, сухими, твердими і міцними. Щоб виготовити шпаклівку, слід 2,5 кг сухої суміші висипати у чисту посудину з 1 л чистої холодної води і перемішати кельмою або шпателем до консистенції сметани. Використовують суміш протягом 20 хв. Витрата шпаклівки залежить від форми кромок швів, що обробляються. Шпаклівку випускають у мішках (5...25 кг) та зберігають у сухих приміщеннях на дерев’яному піддоні. Термін зберігання 6 міс.

Шпаклівка “Фініш-паста” – це матеріал призначений для нанесення остаточного тонкого шару на попередньо укладену основу – шпаклівку “Уніфлот” або “Фугенфюллер”. Її використовують для виконання останньої технологічної операції із шпарування швів між будівельними елементами, деталями, ГКЛ, ГКП, а також для остаточного оброблення поверхні, якщо це потрібно, перед ґрунтуванням і фарбуванням. Матеріал, що укладається в шви, перед використанням “Фініш-пасти” має бути сухим. Шпаклівка “Фініш-паста” добре шліфується, що дає змогу отримувати високоякісну, гладеньку поверхню швів між сусідніми ГКЛ. Для виготовлення “Фініш-пасти” її слід перемішати і за потреби довести до ледь в’язкої консистенції, додавши потрібну кількість води. Норма витрати залежить від площі й кількості швів, що обробляється, та величини нерівностей на її поверхні. “Фініш-пасту” випускають у відрах по 20 кг. Зберігають її у приміщеннях за температурою не нижче ніж 0ºС.

Для шпаклювання швів ГКЛ І ГКП  іноді використовують шпаклівку  “Джойнтфіллер супер”, яка не містить  гіпсу. Її виготовляють на основі казеїнового клею, який тужавіє при висушуванні. Засипавши суху шпаклювальну суміш (постачається на будівництво в мішках) у спеціальний змішувач з електропроводом, додають води до утворення її сметаноподібної консистенції. При цьому температура води не повинна перевищувати 15ºС. Якщо температура повітря в приміщенні становить нижче ніж 5ºС, то шпаклювальну масу на казеїновій соснові використовувати не можна. Після попереднього перемішування отриману масу залишають на 20...30 хв для набухання, а потім ще раз перемішують, перевіряючи пари цьому консистенцію розчину.

На відміну від шпаклівок  на гіпсовій основі приготовлену шпаклювальну масу для зміни її консистенції можна  додавати як воду, так і сухий  шпаклювальний порошок. Час, потрібний  для набухання суміші, подовжується у разі зниження температури і підвищення шорсткості води, навпаки, скорочується, якщо використовується денною потребою, оскільки ступінь тужавлення шпаклювальної маси з часом зменшується. Залишки шпаклівки можна реалізувати протягом одного-двох днів за умови виконання правила: не використана до кінця роботи шпаклівка має бути залита водою. Наступного дня у посудину з невикористаною шпаклівкою досипають нову суху суміш і перемішують до отримання потрібної сметаноподібної консистенції. Воду, якою заливалася залишена шпаклівка, не виливається,  використовується знову. Висушування швів триває 24 год. При використанні шпаклівки “Джойнтфіллер супер” не можна застосовувати клейку стрічку. Слід зазначити, що при механізованому шпаклюванні цією шпаклівкою користуються паперовими армуючими стрічками.