Организация учета

     Введення

1.Загальні принципи організації  складання фінансової звітності

2. Загальні принципи подання фінансової звітності.

3.Прізначення пробного балансу

4.Порядок виправлення помилок у звітності

5.Організація складання пріміток  до фінансової звітності

6.Організація складання и предостовленіе  консолідованої фінансової звітності

7.Прізначення внутрішньої звітності  на підпріємстві

8.Відповідальність керівника та  головного бухгалтера підпріємства  на подання недостовірної звітності

9.Які наслідки для прийняття управленічіскіх рішень може мати несвоєчасне подання звітності

   Висновок

Введення:

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності  викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік  та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності  є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

   придбання, продажу та володіння цінними паперами; участі в капіталі підприємства; оцінки якості управління;  оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;забезпеченості зобов’язань підприємства; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства;інших рішень.

Аналіз фінансових звітів допомагає  також оцінити ліквідність, фінансову  стійкість, плато-і кредитоспроможність  підприємства.

При аналізі фінансових звітів важливіше  фінансовий стан підприємства в попередній і в звітний період. Такий аналіз дозволяє визначити ймовірність успіху чи банкрутства фірми, а саме:

- Фінансову структуру - активи, що належать підприємству, та  зобов'язання, які вона на себе  взяла, в тому числі її гнучкість;

- Оперативний цикл - стадії, через  які проходить підприємство для того, щоб її продукція і послуги з'явилися на ринку;

- Тенденції та порівняльну ефективність - напрямок розвитку компанії  в тому вигляді, в якому він  проявляється виходячи із зіставлення  фінансових результатів за ряд  періодів діяльності цього підприємства.

Загальні принципи організації  складання фінансової звітності

Основні вимоги до фінансової звітності та принципи складання 

Поточний бухгалтерський облік містить розрізнену інформацію, необхідну для управління і контролю. Для визначення результатів діяльності підприємства за звітний період дані поточного обліку необхідно узагальнити в певній системі показників. Це досягається шляхом складання звітності, яка є завершальним етапом бухгалтерського обліку.

Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затвердженим наказом Мінфіну України від 16.09.99 p. № 996-XІV.

Згідно з  ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Дані бухгалтерського обліку служать підставою для складання всіх видів звітності, що використовують грошовий вимірник — фінансової, податкової, бухгалтерської.

Бухгалтерська звітність — це звітність, яка складається за даними бухгалтерського обліку для задоволення інформаційних потреб користувачів.

Фінансова звітність  — це бухгалтерська звітність, яка  містить інформацію про фінансовий стан, результат діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформацію користувачів щодо:

 придбання, продажу і володіння цінними паперами;  участі в капіталі підприємства;  оцінки якості управління; оцінки здатності підприємства своєчасно виковувати свої зобов'язання; забезпечення зобов'язань підприємством; визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу; регулювання діяльності підприємства;  інших рішень.

Фінансова звітність  повинна задовольняти потреби тих  користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахування конкретних інформаційних потреб.

Згідно з  Положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться  до наданої інформації у фінансових звітах, є правдиве відображення діяльності підприємства. Необхідною умовою такого відображення є забезпечення якісної характеристики інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність.

Достовірність інформації значить, що вона не містить  помилок і перекручень. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість  — інформація, яка наводиться у  фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність  повинна повністю висвітлювати всі  напрямки діяльності підприємства і  разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає  на прийняття рішень користувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Для того щоб  фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

o підприємство (назву, організаційно-правову форму і місцезнаходження, короткий опис основної діяльності; назву органу управління, в підпорядкуванні якого знаходиться підприємство, або назву його материнської (холдингової) компанії та ін.);

o дату звітності  та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом) 1, то причини ї наслідки цього повинні були розкриті у примітках до фінансової звітності;

o валюту звітності  і одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, у якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, які були використані для переведення фінансових звітів із однієї валюти в іншу;

o облікову політику  підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

o іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, і яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов'язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність  інформації характеризує можливість користувачам звітності порівнювати:

o фінансові  звіти підприємства за різні  періоди; 

o фінансові  звіти різних підприємств. 

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами  порівнюваності є наведення відповідної  інформації попереднього періоду і розкриття інформації про облікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно наводити всю числову інформацію за попередній період способом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказати її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути корисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в  звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Невід'ємною  умовою корисності фінансової звітності є своєчасність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва деталізація ускладнює складання звітності та її аналіз, використання в управлінні. Тому державним і громадських органам забороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам подавати звітність за незатвердженими формами.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах:

o обачність  — застосування в бухгалтерському  обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат та завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

o повне висвітлення  — фінансова звітність повинна  містити всю інформацію про фактичні і потенційні результати господарської діяльності і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

o автономність — кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим власне майно і зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

o послідовність  — постійно (із року в рік)  застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто сукупності принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

o безперервність  — оцінка активів і зобов'язань  підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

o нарахування  та відповідність доходів і  витрат. Для визначення фінансового  результату діяльності звітного  періоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

o превалювання  суті над формою — операції  обліковуються згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби відображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не перейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на об'єкти лізингу;

o історична  (фактична) собівартість — пріоритетною  с оцінка активів підприємства  виходячи з витрат на їх  виробництво і придбання;

o єдиний грошовий  вимірник — вимірювання і узагальнення  всіх господарських операцій  підприємства у його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

o періодичність  — можливість розподілу діяльності  підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Загальні принципи подання  фінансової звітності.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в  діючому законодавстві, так фінансова  звітність надається відповідно до: 
- придбання, продажу та володіння цінними паперами; 
- участі в капіталі підприємства; 
- оцінки якості керівництва; 
- оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов’язки; 
- забезпечити обов’язки підприємства; 
- розрахувати суми дивідендів; 
- регулювання діяльності підприємства; 
- інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

      Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку коли при представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об’єктивність. Інформація є суттєвою, якщо невірний розрахунок або пропущення можуть вплинути на прийняття рішень користувачем. Своєчасна інформація – це достовірна інформація, яка втрачає сенс, якщо вона представлена користувачем з запізненням.

Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівником підприємства. Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки операцій і подій, що здатні вплинути на рішення, прийняті на її основі. Нейтральність передбачає об’єктивне представлення інформації. Інформація не є нейтральної, якщо вона може вплинути на ухвалення рішення. Об’єктивність обумовлена невизначеністю деяких подій (наприклад, повернення сумнівної заборгованості, термін експлуатації основних засобів і ін). У зв’язку з цим при оцінці приведеної в звітах інформації варто не допускати завищення активів, або заниження доходів, витрат, зобов’язань підприємства. Це значить, що збитки і зобов’язання необхідно відбивати в бухгалтерському обліку відразу ж після одержання підтвердження про імовірність їхнього утворення, а активи і доходи – тільки тоді, коли вони реально отримані чи зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість варто списувати на витрати і віднімати з загальної суми дебіторської заборгованості в тім періоді, коли виникли сумніви вможливості її погашення.

                    Прізначення пробного балансу

Пробний баланс-запис  залишків по всіх рахунках (accounts) організації, що мають дебетове сальдо, в одній  колонці, і мають кредитове сальдо - в інший колонці. Якщо в процесі  бухгалтерського обліку з подвійним записом не було допущено помилок, суми в кожній колонці повинні співпасти. Якщо ж суми відрізняються один від одного, слід провести перевірку з метою виявлення помилки. Дані пробного балансу після деякого коректування на суми вартості цінних паперів на момент складання балансу, дострокових платежів і вже понесених, але ще не виплачених витрат, амортизації тощо, використовуються в підготовці остаточної звітності (рахунки прибутків і збитків і балансу).

Пробний баланс складається за даними Головної книги. Исчисленное сальдо по кожному рахунку в порядку їх розташування переноситься з Головної книги. Потім відбувається порівняння підсумку дебетових і кредитових сальдо всіх рахунків. Сальдо за рахунками в пробному балансі може бути нормальним або незвичайним.

Нормальне сальдо має місце, коли по пасивному рахунку  воно кредитове, а по активному - дебетове. Незвичайне сальдо виникає внаслідок  того, що окремі рахунки бухгалтерського  обліку можуть бути активно-пасивними, мати в більшості ситуацій дебетове сальдо (наприклад, рахунок розрахунків з підзвітними особами) або кредитове (наприклад, рахунок розрахунків з постачальниками та підрядниками) і значно рідше - кредитове або дебетове.

Призначення пробного невідкоригований балансу полягає в можливості звірки підсумку дебетового і кредитового сальдо по рахунках Головної книги за звітний період, а також використання для внесення коректувань записів і складання форм фінансової звітності.

Найбільш важливим і відповідальним етапом облікового процесу в міжнародній практиці є трансформація даних невідкоригований пробного балансу. Вона характерна для активів, пасивів і капіталу, коли господарські операції викликають їх зміни протягом більше одного звітного періоду. Ці записи охоплюють балансові і тимчасові рахунки.

Балансовими (реальними, постійними) є рахунки, сальдо яких відноситься тільки до поточного  звітного періоду і представлено в бухгалтерському балансі. Вони пов'язані з основним балансовим рівнянням, згідно з яким активи компанії дорівнюють сумі її зобов'язань і капіталу власників. До них відносяться заборгованість працівникам компанії, векселі, які підлягають оплаті, заборгованість за лізинговими платежами, статутний фонд, привілейовані акції, звичайні акції та ін

Тимчасові (номінальні) рахунки характеризуються тим, що ведуться по кожному виду доходів і витрат. Вони відкриваються в кожному звітному періоді, і по його закінченні їх сальдо включається до Звіту про прибутки і збитки. Таким чином, тимчасові рахунки використовуються для обліку змін даних постійних рахунків за операціями комерційного характеру, а по закінченні місяця їх сальдо списується на постійні рахунки. У наступному звітному періоді номінальні рахунки відкривають заново, і початкового сальдо вони не мають. До них відносять доходи від виробничої діяльності, доходи від роздрібних продажів, доходи від експортних операцій, витрати з доставки, витрати по упаковці, витрати по зберіганню та ін

Оціночні коректування робляться в тому випадку, коли сума доходів або витрат, які повинні  бути віднесені на даний звітний період, не може бути точно визначена. Класичними прикладами таких оціночних коригувань є нарахування зносу основних засобів, нарахування амортизації нематеріальних активів та нарахування резерву по сумнівних боргах. У цих випадках дебетується рахунок витрат, а кредитується контрактивний рахунок (рахунок, коригувальний активний).

Коригувальні  проводки записуються (останнім числом звітного періоду) в Журнал операцій і переносяться в Головну книгу, після чого складається скоригований Пробний Баланс. На підставі скоригованого пробного балансу складаються баланс і звіт про прибутки і збитки. Вони можуть бути складені за допомогою так званого Робочого аркуша (Work Sheet). У цьому випадку до скоригованого пробному балансу додаються дві колонки: баланс (дебет і кредит) і звіт про прибутки і збитки (дебет і кредит), і в ці колонки розноситься інформація з колонки «Скоригований пробний баланс» (балансові рахунки - в колонку балансу, рахунки доходів і витрат - в звіт про прибутки і збитки). Різниця між колонками дебет і кредит у звіті про прибутки і збитки становить чистий прибуток. На цю ж величину не повинні сходитися колонки дебет і кредит балансу. Це фінальна перевірка правильності складання фінансових звітів.

Так званий робочий  лист (worksheet) є допоміжним засобом при підготовці звітності і не входить до переліку документів, обов'язкових для подання зовнішнім користувачам відповідно до Саар. Компанії мають право використовувати або не використовувати його. Згідно Саар формальні коригувальні записи повинні бути занесені не тільки в робочий лист, але і у відповідні журнали і рахунки. Однак при аудиторській перевірці дані робочого листа служать в якості додаткового доказу правильності ведення бухгалтерського обліку в компанії.

Робочий аркуш являє собою складається з декількох колонок таблицю-пустографку, що включає колонки дебету і кредиту для невідкоригований пробного балансу, коректувальних журнальних записів, скоригованого пробного балансу, а також підготовлюваних на їх основі кінцевих звітів: звіту про прибутки і збитки, звіту про нерозподіленого прибутку та балансового звіту.

Назва і сальдо рахунку переносяться з головної книги в робочий лист для подальшої  обробки. Остання може проводитися  як в ручному, так і в автоматичному  режимі на комп'ютері. Для цього використовується програмне забезпечення типу «електронна таблиця» (spreadsheet), наприклад програма Excel або спеціалізовані бухгалтерські програми.

Скоригований  пробний баланс є результатом  проведення за рахунками звичайних  і коректувальних журнальних записів. Він використовується для звірки рівності дебетів і кредитів після внесення AJEs. Даний баланс включає баланси всіх рахунків, які вказуються у фінансовій звітності компанії, за винятком нерозподіленого прибутку. У порівнянні з невідкоригований, скоригований баланс може включати деякі нові рахунки і не включати старі, закриті коригувальні записи.

Фінансова звітність  виступає в якості основного підсумку облікового циклу, оскільки саме на її основі приймаються рішення щодо даної компанії зовнішні користувачі (інвестори, кредитори і т. д.). В принципі такі звіти можуть бути підготовлені за будь-який період, однак найбільш поширеними є місячні, квартальні та річні звіти.

Основою підготовки звіту про прибутки і збитки, звіту  нерозподіленого прибутку і балансового звіту служить безпосередньо скоригований пробний баланс. При цьому в першу чергу складається звіт про прибутки і збитки, оскільки для обчислення нерозподіленого прибутку треба спочатку знати чистий прибуток. Остаточний баланс нерозподіленого прибутку обчислюється безпосередньо на основі звіту про неї, а не скоригованого пробного балансу.

Баланси тимчасових рахунків переносяться в звіт про  прибутки і збитки, а постійних - в балансовий звіт.

Крім коригувальних  записів в кінці звітного періоду (року) повинні бути зроблені закривають запису, або проводки (closing entries), які закривають (обнуляют) рахунки доходів і витрат. Оскільки рахунки доходів і витрат є тимчасовими, тобто ведуться тільки протягом звітного періоду, то в кінці звітного періоду вони мають бути закриті (приведені до нуля). Нагадаємо, що за визначенням доходи і витрати є зміною власного капіталу, тому вони в кінцевому підсумку повинні бути закриті на рахунки власного капіталу. Процес закриття рахунків необхідний для підготовки тимчасових рахунків до наступного періоду.

Для перевірки  правильності відображення закриваючих  записів може складатися пробний  баланс після закриття рахунків (Post-Closing Trail Balance). Для цього в робочий  лист замість граф «Баланс» та «Звіт  про прибутки і збитки» додається графа «Пробний баланс після закриття рахунків» (дебет і кредит), куди переноситься інформація про сальдо балансових рахунків після закриваючих записів.

Закривають  записи являють собою фінальний  етап облікового циклу підприємства. Однак існує можливість ще одного технічного прийому, який називається зворотними, або реверсують, записами, або проводками (reversing entries). Дані записи не є обов'язковим елементом облікового циклу, а лише представляють собою можливу альтернативу, яка може бути використана бухгалтером для полегшення подальшої роботи.

Зворотні записи робляться в перший день нового звітного періоду і являють собою записи, зворотні коригувальним записах, зроблених  в кінці попереднього звітного періоду. Відзначимо, що не всі коригуючі записи можуть реверсувати (прим. Реверсивна запис - це запис у Загальних журналі, яка проводиться в перший день нового звітного періоду і є записом, зворотної трансформаційної запису попереднього періоду. Реверси застосовуються не за всіма коректувань, а тільки по нарахуваннях : доходів і видатків. Внаслідок реєстрації реверсів і перенесення інформації на рахунки в Головну книгу на рахунках Доходів і Витрат можуть бути отримані «ненормальні залишки») - оціночні коректування і перший варіант коригуючих проводок для передплачених витрат і доходів не можуть бути реверсувати. Дані зворотні записи дозволяють бухгалтеру в новому звітному періоді не відстежувати коригувальні записи попереднього звітного періоду.

     Порядок  виправлення помилок у фінансовій звітності

Виклад основного матеріалу. В  П(c)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових Звітах» наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення. Згідно стандарту, виділяють такі можливі  неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу.

Найбільш відомим порушенням бухгалтерського  обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту № 6 є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття – помилка.

В практичній діяльності можливо виділити два види помилок:

· помилки, які допущені в поточному  періоді;

· помилки, допущені при складанні  фінансових Звітів у попередніх періодах.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» (далі – П(С)БО 6) є досить невеликим за обсягом, хоча охоплює по суті два Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку: МСБО (IAS) 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та МСБО (IAS) 10 «Події після дати балансу». Тому глибше розуміння і практичне застосування П(С)БО 6 передбачає, на наш погляд, ознайомлення з названими МСБО.

Як і МСБО, згаданий національний стандарт встановлює такі види коригувань у звітності:

· виправлення помилок;

· зміни в облікових оцінках;

· зміни в обліковій політиці.

Почнемо з помилок, оскільки їм у  П(С)БО 6 приділено найменше уваги  – всього два речення. Відповідно до МСБО 8 помилки попередніх періодів – пропуски або викривлення у  фінансових звітах суб’єкта господарювання за один або кілька попередніх періодів, які виникають через невикористання або зловживання достовірною інформацією, яка:

а) була наявна, коли фінансові звіти  за ті періоди затвердили до випуску;

б) за обґрунтованим очікуванням  могла бути отриманою та врахованою при складанні та поданні цих фінансових звітів.

Такі помилки можуть бути помилками  у математичних підрахунках, у застосуванні облікової політики, внаслідок недогляду, шахрайства або неправильної інтерпретації  фактів

Суттєві помилки попереднього періоду  слід виправляти ретроспективно. Виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх періодах, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початок звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). Виправлення помилок, які відносяться до попередніх періодів, вимагає повторного відображення відповідної порівняльної інформації у фінансовій звітності.

Водночас, МСФО 8 передбачає, що помилку  попереднього періоду слід виправляти шляхом ретроспективного перерахування, за винятком двох випадків:

1) коли неможливо визначити вплив  помилки на конкретний період;

2) коли неможливо визначити кумулятивний  вплив помилки.

Якщо неможливо визначити вплив  на конкретний період помилки щодо порівняльної інформації за один або кілька відображених попередніх періодів, суб’єктові господарювання слід перерахувати залишки активів, зобов’язань та власного капіталу на початок найпершого періоду, для якого можливе ретроспективне перерахування (який може бути і поточним періодом).

Якщо неможливо визначити кумулятивний вплив помилки на всі попередні  періоди, суб’єктові господарювання слід перераховувати порівняльну інформацію для виправлення помилки перспективно з найпершої можливої дати.

Виправлення помилок відрізняються від зміни в облікових оцінках. Облікові оцінки за своїм характером є приблизними значеннями, які можуть потребувати перегляду, коли стає відома додаткова інформація.