Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Організація та аналіз депозитних операцій банку

ВСТУП

Кошти, залучені в банківську систему України – це запорука розвитку виробництва, малого і середнього бізнесу, який потребує банківських кредитів та інвестицій. Формування ресурсної бази комерційних банків є одним із найважливіших завдань для забезпечення економічного зростання.

Ресурсна база сучасного комерційного банку характеризується широкою різноманітністю видів депозитів. Серед популярних за кордоном, а нині застосовуваних в Україні форм акумулювання коштів населення — залучення банками різдвяних, відпускних, податкових та інших строкових вкладів, внески на які відбуваються регулярно (наприклад, щотижня) з метою накопичення коштів, достатніх для оплати видатків на різдвяні свята чи під час відпустки. Для банків такі методи мобілізації коштів вигідні тим, що вони сприяють зростанню депозитів і стимулюють ощадливість вкладників. Здійснення депозитних операцій - одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності комерційного банку, оскільки за рахунок залученого капіталу формується ресурсна база банку. Поряд із цим ефективне функціонування депозитного ринку неможливе без забезпечення зваженої депозитної стратегії. Саме в цьому полягає актуальність даного наукового дослідження.

Метою даної дипломної роботи є систематизація, розширення та закріплення теоретичної підготовки з приводу організації депозитних операцій банку. на основі проведеного дослідження сформувати основні висновки та напрями вдосконалення механізмів залучення вкладів до банківських установ.

Виходячи з поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:

дати загальну характеристику депозитних операцій банку;
визначити законодавчу базу здійснення депозитних операцій банку;
дати економічну характеристику та проаналізувати фінансовий стан АТ «Фінанси і кредит»;
проаналізувати технологію залучення коштів;
описати страхування депозитів як метод підвищення успішного функціонування банку;
розглянути основні проблеми організації депозитних операцій банку;
описати закордонний досвід в сфері організації депозитних операцій банку;
запропонувати заходи щодо підвищення ефективності організації залучення коштів.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі організації депозитних операцій банку.

Предметом даної дипломної роботи є теоретичні основи, методологічні підходи та практичні аспекти організації та аналізу депозитних операцій банку.

Серед використаних методів дослідження варто виділити наступні:

загальнонаукові, тобто теоретичне ознайомлення з загальними принципами проведення операцій;
аналіз – розбиття операції на окремі складові частини та визначення ступеню впливу кожного на кінцевий результат;
синтез – об’єднання елементів у єдине ціле та вивчення їх у взаємозв’язку.

Розділ 1. Теоретичні основи організації депозитних операцій банку

1.1.Сутність депозитних операцій банку

З історії розвитку банківської справи відомо, що початковою формою депозитних операцій було збереження на монетних дворах у міняйлів золотих монет. За збереження цих монет власник платив тому, хто зберігав, певну винагороду, а останній гарантував, на бажання клієнта, повернення саме тих монет, які було передано на зберігання. Отож, на таких умовах міняйли не могли здійснювати позичкові операції з отриманими монетами, на могли мати прибутку, з якого вони виплачували б власникам грошей проценти. Надалі історично склалося так, що власники грошей перестали вимагати повернення власне монет, поверталася тільки сума грошей, що їм відповідала. Міняйли отримали можливість до власного капіталу додати залучені на збереження кошти і надавати за їх рахунок кредити. Так з’явилися перші депозити. У наш час джерела коштів, які розміщують на депозити, різноманітні: це – кошти на рахунках підприємств, установ усіх форм власності, організацій, кошти на ощадних вкладах і на рахунках кредитно-фінансових установ.¹

На сьогодні, у суспільстві закріпилося осмислення того, що головну роль у фінансуванні потреб суб’єктів господарювання мають відігравати внутрішні джерела грошових ресурсів, до яких належать і заощадження населення. Це потенційно важливе інвестиційне джерело за посередництва банківської системи.

Операції завдяки яким банк формує свої ресурси називаються пасивними, відображаються в пасиві балансу банку. пасивні операції відіграють первинну роль щодо активних операцій необхідною умовою проведення яких є достатність внутрішніх ресурсів. Саме в результаті пасивних операцій комерційні банки отримують додаткові ліквідні кошти.²

Поняття «депозиту» різні науковці визначають по-різному. Розглянемо декілька визначень.

Депозит (від латинського – річ, віддана на збереження) – це економічні відносини щодо передачі коштів клієнта в тимчасове користування банку. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік у тому, що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити. Тому саме при депозитних операціях дуже виразно виступає сутність комерційної діяльності банків – платити за депозит дешевше, а розміщувати його за вищу плату.³ (с.187)

Згідно з Положенням “Про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами”, затверджених постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року N516, вкладна (депозитна) операція – операція банку із залучення грошових коштів або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки в банку на договірних засадах або депонування грошових коштів вкладниками з оформленням їх ощадними (депозитними) сертифікатами. Операції банків з банківськими металами здійснюються з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки.

Закон України «Про банки та банківську діяльність» визначає вклад (депозит ) як кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або іноземній валюті, які розміщенні клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавство України та умов договору.

На погляд професора А. М. Мороза «депозит (від лат. depositium – річ, яку віддали на зберігання) – це кошти у національній та іноземній валюті, що передані їхнім власником або іншою особою за його дорученням у готівковій або безготівковій формі на рахунок власника на зберігання на певних умовах.»⁴ с. 27

За думкою Стельмах В.С., «депозит (вклад) – грошові суми чи цінні папери, передані фізичними та юридичними особами банківським установам для зберігання на певних умовах.»⁵ с.187

Метою здійснення депозитних операцій є:

залучення коштів для подальшого їх розміщення в активні операції;
залучення коштів для поповнення ліквідності з метою розрахунків за зобов’язаннями.

Професор О.В.Васюренко вважає, що «депозит - це гроші, передані в банк їх власником для збереження, і які, в залежності від умов збереження, обліковуються на тому чи іншому банківському рахунку.»⁶ с.73

Суб'єктами відносин щодо обслуговування депозитів виступають:

комерційні банки як позичальники;
підприємства (фірми, організації), банки та інші кредитні установи, фізичні особи – власники коштів як кредитори.

Власник депозиту є депонентом.

Об'єктом депозитних операцій є внески, які на певний час залучаються на депозитні рахунки в банк. Це кошти, передані на умовах, визначених двосторонньою угодою.

Згідно нормативно-правових актів виділяють наступну класифікацію депозитних вкладів, зазначену на рисунку нижче.

Депозити фізичних осіб

Залишки на карткових рахунках фізичних осіб

Іменні на пред’явника

Депозитний сертифікат

Депозити з оформлення депозитного договору

Залишки на поточних рахунках фізичних осіб

Довгострокові (до 1 року)

Короткострокові (до 1 року)

Пенсійні, студентські, цільові вклади на дітей

До запитання

Строкові

Ощадні

Рис. 1.1. Класифікація депозитів фізичних осіб у відповідності до чинних нормативно-правових актів

Проте на практиці можна зустріти набагато більше ознак, за якими класифікують депозити населення. У додатку А зазначено узагальнену клавифікацію депозитних вкладів за такими науковцями як І.М. Парасій-Венгуренко, О.В.Васюренка, Р.Коцовська, В. Ричаківська та інших.

З наведеної в додатку таблиці, за валютою вирізняють депозити в національній та іноземній валютах. Останні в свою чергу підрозподіляються на депозити у вільноконвертованій валюті та депозити у неконвертованій валюті.

За формою вилучення депозиту та нарахованих процентів розрізняють: безумовні депозити та умовні. Безумовні депозити бувають без попереднього повідомлення та з попереднім повідомленням. Умовні депозити можуть бути вилучені у разі настання певних обумовлених угодою обставин.

За економічним змістом та характером депозиту розрізняють: пасивні та активні депозити. Пасивні депозити виступають джерелом залучення банківських ресурсів. Активні депозити — засіб розміщення тимчасово вільних кредитних ресурсів. Значна частка активних депозитів у валюті балансу негативно характеризує ділову активність банку, який не в змозі ефективно розпоряджатися своїми кредитними ресурсами.

За формою визначення власника депозиту виділяють іменні депозити та депозити на пред’явника. Так, наприклад, ощадні депозитні сертифікати на пред’явника емітуються без зазначення власника, а вимогу за ними уступають, просто вручаючи сертифікат без пред’явлення будь-якого документа. Ощадні сертифікати на пред’явника — визнаний засіб конфіденційного зберігання значних коштів у національній та іноземній валютах. Але якщо власник загубить його, то втрачає вкладену суму так само безповоротно, як гаманець із готівкою. Іменні депозитні сертифікати в обіг не потрапляють і не продаються іншим особам (не підлягають відчуженню).

За категоріями вкладників депозити поділяються на: депозити банків; депозити за рахунок бюджетних коштів; депозити суб’єктів господарської діяльності; депозити фізичних осіб.

За формою грошового обігу можна виділити: депозити внесені готівкою та безготівкові депозити. При цьому депозити від фізичних осіб, як правило, залучаються готівкові, а від юридичних осіб — безготівкові.

За цільовим призначенням депозити поділяються на: дохідні депозити та гарантійні депозити.

За способом юридичного оформлення зобов’язань виокремлюють: депозити, оформлені угодою, депозити з наданням ощадної книжки, депозити з наданням ощадного сертифіката.

Детальніше розглянемо депозити за строками використання, тому що данні види ресурсів впливають на стабільність і прибутковість ресурсної бази банку.

Депозитні ресурси з розміщенням до запитання – це залучені кошти без

визначеного строку погашення та поповнюються і використовуються власниками залежно від потреби в цих коштах. Ці ресурси розміщуються у банку на поточних, кореспондентських та бюджетних рахунках клієнтів і використовуються ними для здійснення поточних розрахунків.⁷

Депозитні ресурси до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на депозитних рахунках, в результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій. У цьому сенсі стає зрозумілим, чому банки одним із пріоритетних завдань розглядають роботу, спрямовану на максимальне залучення фінансово стійких та ресурсномістких клієнтів.

Строкові депозитні ресурси – це кошти, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді.⁸ Можуть залучати усі клієнти банку: суб’єкти господарської діяльності, центральні і місцеві органи влади, бюджетні установи, комерційні банки і приватні особи.

Розміщення строкових депозитних ресурсів має такі особливості:

чітко встановлений строк зберігання;
оформлюються депозитною угодою;
не використовуються для здійснення поточних платежів;
при достроковому вилученні коштів банк застосовує штрафні санкції.

Сплачується високий депозитний процент, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів. Визначальним при встановленні величини відсоткової ставки є термін, на який розміщені кошти: чим триваліший термін, тим вища процентна ставка. Відсоткова ставка встановлюється на рівні, який не перевищує величину облікової ставки НБУ. На величину відсоткової ставки впливає і частота виплати доходу: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

1.2. Законодавча база здійснення депозитних операцій банку

З огляду на тенденцію збільшення вкладних (депозитних) операцій і з метою забезпечення їх стабільності та гарантованості назріла нагальна потреба у більш детальному врегулюванні цього питання, і українське законодавство не стоїть на місці. Так, замість лише двох статей в Цивільному кодексі УРСР 1963 р. (ст. 384 та ст. 386) стосовно вкладів громадян у кредитних установах та зверненню стягнення на ці вклади, новий Цивільний кодекс України містить вже цілу главу, присвячену банківським вкладам.

Крім того, вкладні (депозитні) операції регулюються наступними Законами України:

- «Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;

- «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;

- «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-Ш;

- «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІП;

- «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.2001 р. №1201-XII

- «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР.

Банки при відкритті та веденні рахунків своїх клієнтів-фізичних осіб керується “Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті”, затвердженою постановою Правління НБУ від 18.12.98р. №527, а також зміни до цієї інструкції затверджені постановою Правління НБУ від 14.04.2000р. №146, “Інструкцією про касові операції в банках України”, затвердженою постановою Правління НБУ від 14.08.03.№337, “Положення про ведення касових операцій у національній валюті України “ від 19.02.01 №72, затверджене постановою Правління НБУ та зміни до положення від 1 серпня 2001р. та “Правилами організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями НБУ та комерційними банками в національній валюті”, від 05.02.2001р. №44 затвердженими постановою Правління НБУ.

При проведенні бухгалтерського обліку операцій з депозитами фізичних осіб банки керуються “Інструкцією з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України”, затвердженою постановою Правління НБУ від 15.09.2004 №435, “Правил бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків”, затверджених постановою Правління НБУ від 25 вересня 1997 року №316 та зміни до них.

Для страхування вкладів фізичних осіб банки керуються постановою Правління НБУ “Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації ” від 11.01.01. №8, а також зміни до положення затвердженими постановою Правління НБУ від 26 червня 2001р. №239.

Також банки України в процесі проведення своєї депозитної політики керуються рішеннями Ради і Правління банків і не повинні суперечити загальним стратегічним планам банка у проведенні їх діяльності. Для більш чіткого опису своєї політики стосовно залучення депозитів фізичних осіб та операцій з ними Правліннями банків затверджується положення про порядок здійснення операцій за поточними та строковими депозитними (вкладними) рахунками фізичних осіб у національній та іноземній валютах.

Згідно ЦКУ за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), яка надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу за своєю суттю є різновидом договору позики, оскільки кошти передаються вкладником, який є кредитором, банку – боржнику. Проте за договором позики боржник після передання йому коштів стає їх власником, тоді як за договором банківського вкладу таких відносин речово-правового характеру не виникає.

Договір банківського вкладу є двостороннім, реальним та сплатним. Двосторонність цього договору означає, що його сторони мають взаємні права та обов'язки. Реальним він є тому, що зобов'язальні правовідносини за ним виникають тільки після внесення вкладником коштів на депозитний рахунок. Оплатність такого договору полягає втому, що, незважаючи на будь-які обставини, банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти або дохід в іншій формі (винагороду за договором), у тому числі і в разі дострокового розірвання договору на вимогу вкладника (банк також має виплатити проценти, але зазвичай у меншому розмірі, обумовленому договором).

Сторонами договору банківського вкладу є банк та вкладник.

Отже, депозитні операції – це залучення грошових коштів на депозитні рахунки з метою отримання відсотків у майбутньому. Управління залученими депозитними рахунками відноситься до управління пасивними операціями. Об’єктом депозитних операцій є кошти, що передані банку на умовах депозитної двосторонньої угоди. Суб’єктами є банківські установи, що виступають як позичальники і як кредитори, підприємства (фірми, організації) та інші кредитні установи, фізичні особи – власники коштів як кредитори.

Класифікація депозитів є дуже широкою та різниться з огляду на автора. Нами було розглянуть велика кількість класифікаційних ознак. Серед основних видів виділяють депозити до запитання, строкові та ощадні внески, також депозити в національній чи іноземній валюті тощо.

Щодо законодавчої бази, то виділяють наступні нормативно-правові документи, що регулюють депозитну діяльність банку:

«Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;

- «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;

- «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001 р. №2346-Ш;

- «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 р. №2740-ІП;

- «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.06.2001 р. №1201-XII

- «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30.10.96 р. №448/96-ВР.

РОЗДІЛ 2. Аналіз депозитних операцій банку

2.1. Аналіз фінансового стану та економічної практики АТ «Фінанси і кредит»

Банк "Фінанси та Кредит" - системний універсальний банк, що працює на українському фінансовому ринку з 1991 року і входить в десятку найбільших банків – лідерів фінансового ринку України. Входить до складу промислово-фінансової групи Фінанси та Кредит.

Банк зареєстрований Національним банком України у 1990 року під назвою «Комерційний банк ділового співробітництва», у 1995 р. рішенням учасників був перейменований на Комерційний банк «Фінанси та Кредит», у 2002 р. назву було змінено на Банк «Фінанси та Кредит», ТОВ. У 2007 р. Банк змінив форму власності з товариства з обмеженою відповідальністю на відкрите акціонерне товариство. Перетворення було здійснено шляхом обміну часток учасників у статутному капіталі Банку „Фінанси та кредит”, ТОВ на акції Банку, які випущені у бездокументарній формі. У 2009 року була проведена державна реєстрація змін найменування Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит».

Станом на кінець дня 31.12.2011 р. статутний капітал Банку становив 2 000 млн. гривень. Статутний капітал Банку поділено на 4 000 млн. простих іменних акцій номінальною вартістю 0,50 гривні кожна. Привілейовані акції Банком не випускались.

Банк, в межах наданих НБУ ліцензій та дозволів, надає великий спектр банківських послуг клієнтам - суб’єктам усіх форм господарювання: фінансовим банківським та небанківським установам, державним та приватним підприємствам, суб’єктам підприємництва, фізичним особам, резидентам, нерезидентам, на внутрішньому та зовнішніх ринках, бере участь у державних та міжнародних програмах фінансування.

Банк є міжрегіональним банком, який представлено на всій території України. Станом на кінець дня 31.12.2011 р. до мережі Банку входить Головний банк, 16 філій та 296 відділень, У звітному році Банк не проводив злиття, приєднання, поділ, виділення, а також не припиняв жодних видів діяльності, дозволених банківською ліцензією. Банк н е має інвестицій в асоційовані та дочірні установи компанії станом на кінець дня 31.12.2011 р.

Банк має обмеження на володіння активами, переданими у заставу за отриманими від НБУ кредитами рефінансування. До цих активів відносяться цінні папери у торговому портфелі банку та основні засоби.

Стратегічна мета Банку:

• Корпоративний бізнес – орієнтація на клієнтів сегменту малого бізнесу;

• Роздрібний бізнес – збільшення продажу банківських продуктів масового сегменту, карткового кредитування та залучення коштів від фізичних осіб, у тому числі шляхом продажу через альтернативні канали (з 5% до 20%);

• Розвиток функціональності та технологічності підтримуючих систем Банку.

Банк здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про банки і банківську діяльність», нормативно - законодавчими актами України, та на підставі отриманих ліцензій та дозволів.

Банк проводить наступні банківські операції, передбачені Статутом Банку, підставі банківської ліцензії №123 від19 листопада 2001 року, виданої Національним банком України:

• залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від юридичних і фізичних осіб;

• відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах;

• розміщення залучених коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

• неторговельні операції з валютними цінностями;

• перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

• залучення та розміщення іноземної валюти та банківських металів на валютному ринку України;

• залучення та розміщення іноземної валюти та банківських металів на міжнародних ринках;

• неторговельні операції з валютними цінностями;

• перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

• операції з цінними паперами та інвестиції:

- емісія власних цінних паперів;

- купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів;

- операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб.

• операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими інструментами;

• довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;

• депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

Основний капітал Банку включає:

сплачений і зареєстрований статутний капітал;
розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акції додаткових внесків акціонерів у капітал Банку;
загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій.

Організація та аналіз депозитних операцій банку 📙 Дипломная → 🆔 11605