Організація та планування матеріально - технічного забезпечення підприемства

ЗМІСТ

Вступ               стр.

              РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи організації та планування

           матеріально –технічного забезпечення підприємства

                                1.1. Сутність процесів матеріально – технічного

забезпечення підприємства

                                1.2. Вплив матеріально –технічного забезпечення на основі

економічні показники діяльності

                                1.3. Принципи організації матеріально –технічного забезпечення,

та фактори визначаючі організаційну структуру служб постачання

                                1.4. Порядок розробки планів матеріально –технічного

забезпечення та методика їх виконання

         РОЗДІЛ 2. Оцінка діяльності служби матеріально –технічного

забезпечення на ВАТ ”Криворізький Залізорудний Комбінат”

             2.1. Загальна характеристика підприємства

             2.2. Аналіз фінансових і техніко-економічних показників

діяльності підприємства

             2.3. Організація та планування матеріально – технічного

забезпечення на підприємстві ВАТ „Криворізький Залізорудний Комбінат”

              2.4. Основні напрямки вдосконалення організації та

планування матеріально –технічного забезпечення підприємства

ВАТ „Криворізький Залізорудний Комбінат”

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Планування є важливою частиною господарської практики. Багаторічний досвід закордонних та українських підприємств довів, що недооцінка планування в умовах ринку, зведення його до мінімуму частіше за все приводить до значних економічних втрат. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері - на плані, а тільки після цього у реальному житті. Ринок не пригнічує, не заперечує планування взагалі, а тільки зміщує цей процес у первинну виробничу ланку, як важливий елемент господарського механізму управління.

Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове планування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці. Календарні плани (декадні, місячні, квартальні, піврічні) конкретизують цілі і завдання підприємства, включають відомості про замовлення, про забезпеченість їх матеріальними ресурсами, про ступінь завантаження виробничих потужностей та їх використання з врахуванням терміну виконання кожного завдання. В них передбачаються витрати на реконструкцію потужностей, заміну обладнання, оновлення продукції, навчання працівників тощо.

Використання трудових та матеріальних ресурсів регламентуються нормами і нормативами. Нормативність встановлює вимоги до ефективності використання ресурсів та результатів господарювання.

Ринкова економіка потребує від кожного підприємця мати обґрунтовану програму своїх дій на ринку. Програма повинна передбачати переорієнтацію психології виробників на задоволення попиту споживачів і за рахунок цього розширювати свій ринок та збільшувати прибуток. Для виконання програми потрібно удосконалювати виробничу інфраструктуру підприємств, створювати нові організаційні структури, такі як маркетинг та логістика, центри фінансової відповідальності, які стануть головними в організації ефективної господарської діяльності підприємства.

Забезпечення ефективності процесу виробництва вимагає наявності організації матеріально-технічного забезпечення, яка включає в себе вивчення та аналіз ринку постачальників, оперативне управління запасами, контроль за ефективністю використання ресурсів. Підготовку проектів управлінських рішень, спрямованих на зниження матеріаломісткості продукції повинен здійснювати відділ матеріально-технічного забезпечення, використовуючи інформаційну базу бухгалтерської служби підприємства. Важливо зазначити, що вирішення проблеми комплексного оперативного управління оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями неможливе без раціональної організації матеріально-технічного забезпечення виробництва. 

Важливим завданням організації виробничої діяльності підприємств є підвищення ролі мотивуючих факторів при вирішенні завдань щодо підвищення продуктивності праці, обсягів продажу продукції та прибутку. Оцінка принципів і практика стимулювання праці в Україні свідчать, що вони мають значні недоліки і не стимулюють зростання економіки. Наслідком цих недоліків є посилення експлуатації найманої праці, загострення соціальної напруженості у суспільстві та непродуктивна зайнятість населення.

Організація є невід'ємним інструментом будь-якої діяльності. Суспільство протягом свого існування створило три інструменти впливу на людей з метою спонукання їх до продуктивних дій.

Перший - це ієрархія, організація, де головним засобом впливу є відношення влади підпорядкування на особу зверху, з допомогою примусових методів та контролю за виробництвом і розподілом матеріальних благ.

Другий - це культура, тобто створені та визначені суспільством, організацією, групою людей цінності та соціальні норми, настанови, шаблони поведінки, які змушують людину вести себе належним чином. Важливим завданням у цьому питанні є підвищення корпоративної культури, яка є важливою передумовою розвитку підприємств після їх приватизації.

Третій інструмент - це ринок, який є місцем рівноправних горизонтальних відносин, що ґрунтуються на комерційних засадах у процесі продажу товарів та послуг.

Теоретичними передумовами удосконалення організації матеріально-технічного забезпечення виробництва є трансформація вітчизняної обліково-економічної школи та адаптація зарубіжного досвіду до вітчизняної теорії та практики, пов'язані з впровадженням Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Для досягнення поставленої мети необхідна тісна співпраця та взаємозв'язок відділу підготовки та забезпечення виробництва із бухгалтерською службою фірми, яка здійснює функцію обліку і контролю за використанням як оборотних активів, так і їх запасів.

Мета роботи дослідити організацію та планування матеріально-технічне забезпечення ВАТ „Криворізький Залізорудний Комбінат”.

Завдання роботи:

- узагальнити сутність процесів матеріально – технічного забезпечення підприємства;

- виявити вплив матеріально –технічного забезпечення на основі економічні показники діяльності;

- дослідити принципи організації матеріально –технічного забезпечення, та фактори визначаючі організаційну структуру служб постачання;

- вивчити порядок розробки планів матеріально –технічного забезпечення та методика їх виконання;

- проаналізувати фінансові і техніко-економічні показники

діяльності підприємства;

- знайти основні напрямки вдосконалення організації та планування матеріально –технічного забезпечення підприємства ВАТ „Криворізький Залізорудний Комбінат”.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІІ ТА ПЛАНУВАННЯ МАТЕРИАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПІДПРИЕМСТВА

1.1 Сутність процесів матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Матеріально-технічне забезпечення виробництва як компонент підсистема , що забезпечує, виробничого менеджменту багато в чому визначає якість процесу переробки "входу" системи в її "вихід" - готовий продукт. При низькій якості "входу" системи неможливо одержати висока якість її "виходу".[16, с. 58]

Процес матеріально-технічного забезпечення виробництва спрямований на своєчасне постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця необхідних відповідно до бізнес-плану матеріально-технічних ресурсів. До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, що комплектують вироби, покупне технологічне устаткування і технологічне оснащення (пристосування, що ріже і міряльний інструмент), нові транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне устаткування, обчислювальна техніка й інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода і т.д. Якщо коротко, усе, що надходить на підприємство в речовинній формі й у виді енергії, відноситься до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Мета матеріально-технічного забезпечення виробництва:

- своєчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів необхідної кількості і якості;

- поліпшення використання ресурсів: підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції, забезпечення ритмічності процесів, скорочення оборотності оборотних коштів, повне використання вторинних ресурсів, підвищення ефективності інвестицій і ін. показників;

- аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що випускається, у конкурентів постачальника і підготовка пропозицій по підвищенню конкурентноздатності ресурсів, що випускаються конкурентами, або зміні постачальника конкретного виду ресурсу. Заради підвищення якості "входу" підприємства не слід боятися зміни неконкурентоспроможних постачальників ресурсів.

Для досягнення перерахованих цілей на підприємстві постійно необхідно виконувати наступні роботи:

- проведення маркетингових досліджень ринку постачальників по конкретних видах ресурсів. Вибір постачальників рекомендується здійснювати виходячи з наступних вимог: наявність у постачальника ліцензії і достатнього опиту роботи в даній області; високий організаційно-технічний рівень виробництва; надійність і прибутковість роботи; забезпечення конкурентноздатності товарів, що випускаються; прийнятна (оптимальна) їхня ціна; простота схеми і стабільність постачань;

- нормування потреби в конкретних видах ресурсів

- розробка організаційно-технічних заходів щодо норм і нормативів витрати ресурсів;

- пошук каналів і форм матеріально-технічного забезпечення виробництва;

- розробка матеріальних балансів;

- планування матеріально-технічного забезпечення виробництва ресурсами;

- організація доставки, збереження і підготовки ресурсів до виробництва;

- організація забезпечення ресурсами робочих місць;

- облік і контроль використання ресурсів;

- організація збору і переробки відходів виробництва;

- аналіз ефективності використання ресурсів;

- стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Усіма перерахованими роботами повинний займатися відділ матеріально-технічного забезпечення виробництва, що знаходиться в підпорядкуванні в заступника керівника підприємство з виробництва. Оскільки якість роботи відділу багато в чому визначає якість виробничого процесу, то він повинний бути укомплектований висококваліфікованими фахівцями. Крім того, багато розв'язувані відділів питання носять комплексний характер, вимагають знань в області маркетингу, техніки, технології, економіки, нормування, прогнозування, організації виробництва, між виробничих зв'язків.

Структура відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва представляється наступної:

- бюро маркетингу постачальників ресурсів;

- бюро нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами;

- бюро керування запасами;

- бюро забезпечення робочих місць ресурсами;

- бюро керування ефективністю використання ресурсів.

У свою чергу, кожне бюро може складатися, у залежності від підприємства, із груп, що відповідають за конкретну прорізові або об'єкт. Наприклад, бюро маркетингу можна поділяти або 1 групам ресурсів (устаткування, технологічне оснащення, сировини, матеріали, що комплектують вироби), або по функціях маркетингу (група інформаційного забезпечення, група вивчення іміджу постачальників, група вивчення конкурентноздатності постачальників і їхніх товарів, група цін, група зв'язків із суспільством).

Очевидно, що при формуванні бюро по предметній ознаці потрібні фахівці, що володіють усіма функціями маркетингу. При формуванні бюро по функціональній ознаці фахівці повинні добре розбиратися в особливостях усіх видів ресурсів, використовуваних підприємством. Усе визначається конкретними умовами.

Бюро нормування і планування забезпечення виробництва ресурсами можна доручити виконання наступних функцій: розробка методів оптимізації використання ресурсів в умовах даного підприємства; розробка нормативів витрати найважливіших видів ресурсів по основних об'єктах підприємства; аналіз ефективності використання ресурсів на підприємстві; розробка стратегічних і тактичних норм і нормативів; розробка матеріальних балансів; розробка плану забезпечення підприємства і його підрозділів матеріально-технічними ресурсами (входить до складу бізнес-плану підприємства).

Бюро керування запасами могло б займатися наступними питаннями: розрахунок нормативів різних видів запасу (оборотний, страховий, видатковий) по видах ресурсів; оптимізація запасів по видах ресурсів; організація поповнення запасів; облік і контроль використання ресурсів; технічне забезпечення керування запасами.

Бюро забезпечення робочих місць ресурсами, на наш погляд, повинне вирішувати наступні питання: оснащення основним і допоміжним устаткуванням, інвентарем, тарою, пристроями охорони праці і санітарно-гігієнічних пристроїв; організація оперативного забезпечення робочих місць технологічним оснащенням, матеріалами, що комплектують виробами, напівфабрикатами, паливно-енергетичними ресурсами; облік, контроль і аналіз використання ресурсів на робочому місці.

Бюро керування ефективністю використання ресурсів могло б займатися виявленням факторів поліпшення використання ресурсів (по видах), установленням залежностей між організаційно-технічними й економічними показниками, організацією обліку і контролю використання ресурсів у цілому по підприємству, розробкою заходів щодо поліпшення використання різних видів ресурсів, організацією їхнього впровадження і стимулювання.

За аналогією з бюро маркетингу структуру інших бюро відділу матеріально-технічного забезпечення виробництва можна формувати по функціональній або предметній ознаці.

Процес руху ресурсів включає:

- залучення ресурсів для виконання маркетингових досліджень, НИОКР, організаційно-технологічної підготовки виробництва, виробництва продукції і виконання послуг, гарантійного обслуговування товарів підприємства, капітального будівництва. У свою чергу, залучення ресурсів для виробництва продукції і виконання послуг підрозділяється на ресурси для безпосереднього виготовлення продукції, виконання послуг, ремонтно-експлуатаційних нестатків; для капітального будівництва — на нове будівництво, розширення виробництва, технічне переозброєння, реконструкцію; використання ресурсів по одному з перерахованих напрямків; вiдновлення ресурсів (при необхідності);

утилізація або списання ресурсів. Планування матеріально-технічного забезпечення виробництва включає комплекс робіт з аналізу питомих витрат матеріальних ресурсів за звітний період, використанню технологічного устаткування й оснащення, прогнозуванню і нормуванню окремих видів ресурсів на плановий період, розробку матеріальних балансів по видах ресурсів, джерелам надходження і перерахованим вище напрямкам використання.

Перераховані роботи з планування досить трудомісткі. Вони виконуються економістами і плановиками при участі інших фахівців. Менеджери не приймають участі в розробці планів, їхня задача — перевірити дотримання принципів планування, склад планових документів, їхня якість.

Факторами поліпшення використання ресурсів  є:

- примінення до процесів руху ресурсів сукупності наукових підходів менеджменту;

- оптимізація формування і використання ресурсів;

- вдосконалення конструкції або структури продукції;

- вдосконалення технології виготовлення продукції;

- примінення матеріалів із заздалегідь заданими властивостями;

- примінення оптимальних для даних умов форм і методів забезпечення ресурсами;

- стимулювання поліпшення використання ресурсів.

Форми забезпечення ресурсами:

- через товарно-сировинні біржі;

- прямі зв'язки;

- аукціони, конкурси;

- спонсорство;

- особисте виробництво та ін.

Конкретну форму забезпечення матеріально-технічними ресурсами підприємство вибирає виходячи з особливостей ресурсу, тривалості його одержання, кількості пропозицій, якості і ціни ресурсу й ін. факторів. При визначенні форми забезпечення підприємства ресурсами варто вивчати надійність.

При висновку з постачальниками контрактів (договорів) варто пам'ятати про необхідність відображення в них кількісних і якісних показників, конкретних форм постачань, термінів, санкції й іншій вимозі постачальника і рівень конкурентноздатності продукції, що випускається їм.

Жодне виробництво не може обійтися без залучення ресурсів із зовнішнього середовища підприємства. Організація такого залучення ресурсів носить узагальнюючу назву — матеріально-технічне постачання. Воно є початковою ланкою виробничого процесу. Від організації постачання, своєчасності постачань матеріальних ресурсів на виробництво в необхідних асортименті, кількості і відповідній якості значною мірою залежать рівномірний і ритмічний випуск готової продукції, її якість і як рентабельності підприємства.

1.2. Вплив матеріально - технічного забезпечення на основі економічні показники діяльності

Матеріально - технічне постачання дуже впливає на економіку підприємства, об’єднань. Цей вплив виявляється по різним напрямках, позначається на рівні найважливіших показників їх виробництва - господарської діяльності. [5, с. 17]

Постачання є визначальними факторами ритмічної роботи підприємства.

Несвоєчасне або некомплектне постачання виробництва приводить до збою виробничого ритму. Незадовільне постачання - одне з основних причин простоїв.

Порушення в постачанні порозуміваються в основному тим, що матеріали надходять через великі інтервали часу; матеріали, що поставляються, не в повній мірі відповідають установленим стандартам і технічним установленням; постачальник здійснює постачання некомплектно; розміри партій матеріалів, що поставляються, менше встановлених договором.

Як показує досвід роботи багатьох підприємств і виробничих об'єднань, унаслідок порушень у постачанні не виконуються плани випуску продукції по обсязі і номенклатурі, знижується продуктивність праці.

Матеріально-технічне постачання здійсню великий вплив на запаси виробничих ресурсів. Створюються вони для підтримки стабільності виробництва в зв'язку з безперервним характером споживання і періодичністю їхніх надходжень. Знаходячись у запасах, засобу виробництва омертвлені, виключені з обороту. Народне господарство несе при цьому втрати як від омертвляння засобів, так і від необхідності зберігати ці запаси.

Наднормативні запаси впливають на економічні показники підприємства. Не беручи участь у створенні продукції, ці запаси стають важким тягарем для підприємства. Крім того, воно несе витрати по їхньому збереженню, що збільшує витрати на виробництво продукції. Підтримки запасів на нормативному рівні залежить від рівномірності постачань, строгого виконання постачальниками договірних зобов'язань.

Реалізуючи готову продукцію, підприємства дістають грошові кошти для відшкодування витрачених матеріальних ресурсів, оплати праці, подальшого розвитку виробництва. Неорганізованість, зриви позбавляють підприємство необхідних фінансових ресурсів, приводе до затоварення, нагромадженню непотрібних запасів.

Ще більш тяжові наслідку залишають зриви постачань для споживачів. Кожне підприємство – елемент складної господарської системи. Як споживач і постачальник воно технологічно зв'язано з багатьма іншими підприємствами. От чому своєчасне і якісне виконання планових завдань і зобов'язань з постачання продукції відповідно до замовлень споживачів і довгостроковими договорами є одним з найважливіших елементів господарської політики.

Важливим моментом раціоналізації виробничого процесу є повне та своєчасне його забезпечення матеріальними ресурсами, умовами ефективного їх використання.

Основні напрямки аналізу використання сировини та матеріалів підприємства.

Рис. 1.1 Схема аналізу використання сировини та матеріалів на пiдприємствi

Показник забезпеченості підприємства сировиною та матеріалами визначає період безперервної роботи підприємства за рахунок використання наявного залишку матеріалів. Визначається цей показник діленням величини запасу сировини, матеріалів або напівфабрикатів на денну (добову) норму витрат. Одержана величина порівнюється з нормативом або тривалістю відповідного періоду. При цьому, визначається процент забезпеченості виробництва сировиною та матеріалами.[15, с. 78]

В більшості розрахунків забезпеченість матеріалами визначають у процентах. Для цього фактичну наявність матеріалів за видами порівнюють з плановою потребою на місяць, квартал, рік.

Кількість сировини та матеріалів визначається, виходячи з планової потреби виробничої програми.

При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами вивчають обґрунтованість планової потреби в ресурсах, складають заявки на поставку сировини та матеріали за нормами, що не перевищують величину застосованих в планових калькуляціях. Обсяг поставок матеріальних ресурсів, вказаний в заявках, не повинен бути вище передбаченого планом виробництва.

Забезпеченість виробничої програми матеріалами вираховується за формулою:

                                                                                                                  (1.1),

де Мп — потреба матеріалів на виробничу програму;

Пр — річна програма випуску кожного виду продукції ;

Не — норма витрати матеріалів на одиницю продукції.

Потреба окремих видів сировини і матеріалів визначається як у натуральному, так і в вартісному виразі.

Загальна потреба підприємства в тому чи іншому виді цінностей визначається за формулою:

Мз = Мп + Ме + Мр + Мн — Мпр                                         (1.2),

де Мз — планова загальна потреба;

Мп — потреба на виробництво продукції;

Ме — потреба на експериментально-дослідні роботи;

Мр — потреба на ремонтні витрати;

Мн — потреба на утворення планових (нормативних) запасів на кінець періоду;

Мпр — запас (залишок) на початок планового періоду.

Джерелами покриття потреб сировини та матеріалів можуть бути: власне виробництво матеріальних цінностей, використання відходів виробництва; самозакупки, заготовки та інші внутрішні джерела.

До зовнішніх джерел відносяться надходження матеріалів внутрішньогалузевого перерозподілу та надходження від постачальників. Надходження цінностей за їх сумою повинні відповідати плановій потребі. Допущені відхилення слід розглядати як недолік у постачальній та плановій роботі.

Зрозуміло, що для виробництва продукції необхідно використовувати матеріально-сировинні ресурси, які і становлять основу готової продукції. Кількість витрат сировинно-матеріальних ресурсів впливають, як на обсяг виробництва продукції, так і на її собівартість, а значить і рентабельність підприємницької діяльності.

1.3 Принципи організації матеріально - технічного забезпечення, та фактори визначаючи структуру служб постачання

Головною метою організації матеріально-технічного постачання є задоволення потреб виробництва відповідними матеріальними ресурсами з максимальною економічною ефективністю. Для досягнення цієї мети потрібно дотримуватися певних умов.

Надходженні сировини на підприємство раніше встановлених термінів відволікає значні обігові кошти та "заморожує" їх, а запізнення з поставками порушує ритмічність виробництва. Як у першому, так і в другому випадках підприємство втрачає прибуток. Передумовою економічної ефективності операцій з матеріально-технічного постачання є пошук таких постачальників, які спроможні забезпечити високу якість ресурсів при невисоких цінах. Питання якості і ціни є головними, але поряд з ними важливе значення мають витрати постачання та дотримання термінів поставок.[22, с. 89]

Рис. 1.2. Мета і завдання матеріально-технічного постачання

Незважаючи на те, що рівень операційних витрат у системі матеріально-технічного постачання суттєво не впливає на рівень собівартості продукції у трудомістких та фондованих галузях, але вони все ж впливають на стратегію виробництва і збуту готової продукції.

У системі матеріально-технічного постачання існує ряд правил - " Етичний кодекс", які визначать поведінку партнерів. Головні положення "Етичного кодексу":

- стан взаємовідносин між підприємством та кредиторами - постачальниками забезпечує успішну підготовку виробництва та функціонування підприємства в цілому. Причому з кредиторами потрібно завжди мати хороші ділові стосунки;

- підприємство повинне відноситися до постачальників як до своїх клієнтів;

- демонструвати реальну єдність інтересів, інформувати постачальників щодо своїх проблем та знати стан їх справ;

- при потребі надавати конкретну допомогу постачальникам та чітко виконувати свої комерційні зобов'язання;

- враховувати інтереси постачальників при здійсненні комерційних операцій та підтримувати постійні контакти з ними у діловій сфері.

Дослідження аналіз ринку сировини передбачає регулярний збір інформації для визначення його ємності та головних передумов для здійснення оптимальних закупівель. Поштовхом для проведення їх можуть бути проблеми, пов'язані з рівнем витрат, зі зміною програми виробництва та збуту, науково-технічний прогрес, розширення ринку фірми, вихід на нові ринки, дії конкурентів або ненадійність постачальників (рис. 1.3).

Одночасно з проведенням досліджень класифікують і типи ринків:

- існуючі (забезпечують ресурсами в даний час);

- опосередковані (використовуються постачальниками);

- ринки матеріалів-замінників (використовують для скорочення валових витрат);

- форвардні, ф'ючерсні ринки (для укладання угод на отримання товару в майбутньому та страхування від цінових і кредитних ризиків).

Дані досліджень повинні забезпечувати інформацію щодо кон’юнктури ринку, ринкового балансу і дати можливість відповісти на такі питання:

- стан та структура ринку, який досліджувався;

- рівень організованості ринку;

- динаміка та прогноз зміни кон'юнктури ринку.

Рис. 1.3. Головні напрями дослідження кон'юнктури ринку

При дослідженні ринку слід визначити запити споживачів, на підставі яких визначають обсяг їх попиту. Ці дослідження здійснюються одночасно з розробкою нового товару.

Важливою функцією служб постачання є вибір постачальника. Вибір може здійснюватися двома методами.