Поліпшення соціального статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня емоційної тривожності
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Хмельницький національний університет
Кафедра педагогіки та психології
ДИПЛОМНА РОБОТА
ПОЛІПШЕННЯ
СОЦІАЛЬНОГО СТАТУСУ ДІТЕЙ
Виконала: студентка
заочного факультету № 2
6 курсу групи СПЗ 99-1
спеціальність « Соціальна
педагогіка та практична
психологія»
Суховірська Ольга Сергіївна
Науковий керівник:
Соловей Микола Васильович,
к. психол. н., доц.
Хмельницький – 2005
ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………
Розділ 1. Теоретичні аспект емоційної тривожності, статусного
положення дитини в групі та їх взаємозв’язків.
1.1 Проблема взаємозв’язку статусного положення дитини в
групі та емоційної тривожності в психолого-педагогічній
літературі……………………………………………………
1.2 Причини виникнення тривожності і особливості її проявів
у старших дошкільників…………………………
Розділ 2. Експериментальне вивчення проблеми впливу емоційної
тривожності на статус дитини в групі старшого дошкільного віку.
2.1 Виявлення рівня
емоційної тривожності та
відносин дітей старшого дошкільного віку…………………………….42
2.2 Методичні рекомендації щодо роботи з дітьми старшого
дошкільного віку по зменшенню рівня тривожності…………………..66
Висновки…………………………………………………………
Література……………………………………………………
Додатки……………………………………………………………
ВСТУП
Актуальність теми полягає в тому, що до кожної дитини потрібно застосовувати індивідуальний підхід тому, що кожна дитина –індивідуальність. Потрібно розвивати й творчий та інтелектуальний потенціал, здібності, допитливість – такі лозунги знайомі всім і кожному.
А що таке індивідуальність? Як її розвивати? І як можна зрозуміти кожну дитину, якщо в групі дитячого садка їх 20?!
Сучасна наука не придумала нічого нового і надзвичайного. Вона радить нам, дорослим, частіше ставати на позицію дитини, намагатися її очима дивитися на оточуючий світ. Відкриваючи для себе внутрішній світ дитини, оцінюючи її нові, невідомі нам раніше якості, ми зможемо по-новому дивитися на неї, вчимося розуміти.
Всі діти різні, але всі вони потребують нашого розуміння, турботи, любові. І всі вони гідні цієї нагороди: і забіяки, і спокійні, і пустуни, і тривожні.
Останнім часом все частіше ми чуємо про диференціацію та індивідуалізацію у підході до виховання і навчання дитини. Звичайно ж, є такі діти, спілкуватися з якими - одне задоволення: їм все цікаво, у них все виходить, вони ввічливі, здібні і дуже милі. Але, нажаль, не кожна дитина є такою, і педагогу часто приходиться використовувати весь свій досвід, творчість, інтуїцію, щоб знайти підхід до хлопчиків і дівчаток, які відвідують дошкільний навчальний заклад.
Здавна було помічено, що більшість порушень здоров’я людини пов’язані з тим, що на неї в якийсь момент діяли несприятливі емоції, психотравмуючі ситуації.
Встановлено, що недостатнє емоційне стимулювання маленьких дітей призводить до збіднення розвитку їх психіки. Ця сторона здоров’я в її психологічній сфері надзвичайно важлива. Діти повільніше застосовують необхідні знання, навички, правила адекватної поведінки, неохоче вступають у соціальні контакти.
Встановлено, що емоції впливають на фізичний розвиток, викликають певні патологічні відхилення у внутрішніх органах. Про це важливо пам’ятати вихователям дошкільних закладів, батькам, постійно усвідомлювати, що формування особистості дитини і закладення основ її здоров’я починається у ранньому дитинстві.
Психолого - педагогічні дослідження підтверджують, що дитина найбільш повно і глибоко виявляє себе як особистість у взаєминах зі своїми однолітками. Змістовні і приязні стосунки з товаришами є важливою умовою її нормального психічного розвитку, становлення характеру.
Дитячий колектив, у який потрапляє дитина в дошкільному закладі, створює найбільш сприятливі умови для її правильного виховання і розвитку, формування позитивного ставлення до товаришів. Атмосфера щирості і доброзичливості у групі є основою для вироблення тих моральних якостей особистості, які надалі визначатимуть її вчинки, вміння жити серед людей. Людські взаємини, які складаються в процесі спілкування, прийнято вважати міжособистісними.
Навички взаємин розвиваються і формуються в процесі спільної діяльності дітей. Діти з радістю спільно граються, займаються, працюють. Але буває, що між дітьми виникають сутички, вони стають плаксивими, неврівноваженими, роздратованими, тривожними.
Внутрішні конфлікти, що виникають між дітьми у групі, можуть призвести до небажаних результатів. Адже діти старшої групи не завжди можуть самостійно вирішити, що буде правильним у даній ситуації. В таких випадках їм потрібна допомога дорослого.
Формування приязних стосунків, доброзичливого ставлення одне до
одного необхідно здійснювати на протязі всього дошкільного періоду життя дитини. Велике значення має організація колективної діяльності, яка спонукає дітей до активного спілкування та відповідального ставлення до справи. Особливо це потрібно тим дітям, які не вміють або не хочуть спільно гратися. Дітям, у яких проявляється невпевненість, сповільненість дій, емоційна напруга, страх зробити щось не так, тривожність.
Слово «тривожність» зафіксоване словниках з 1771 року. Слово «тривога» означає тричі повторюваний сигнал про небезпеку зі сторони супротивника.
Необхідно відрізняти тривогу від тривожності. Якщо тривога – це епізодичні прояви переживання, хвилювання дитини, то тривожність – стійкий стан. Наприклад, якщо дитина хвилюється перед виступом на святі – це прояв тривоги. Якщо ж стан тривоги повторюється часто і в тих самих ситуаціях (при спілкуванні з незнайомими дорослими, при виступах на святах тощо), то слід говорити про тривожність.
Тривожність пов’язана з певною ситуацією і проявляється майже завжди. Цей стан супроводжує людину в будь-якій діяльності. Коли людина боїться чогось конкретного, ми говоримо про прояв страху. Наприклад, страх темряви, страх висоти, замкнутого простору.
К. Ізард пояснює різницю термінів «страх» і «тривога» так: тривога – це комбінація деяких емоцій, а страх – лише одна з них [13]. Страх може розвиватися у людини в будь-якому віці: у дітей від одного року до трьох нерідкі нічні страхи, на другому році життя, на думку А. І. Захарова, найбільш часто проявляється страх несподіваних звуків, страх залишитися наодинці, страх темноти та замкнутого простору [11].
Тривожність – це негативна риса, яка впливає на встановлення стосунків між дітьми. Але, нажаль, цю залежність вчені дослідили недостатньо. Проте, окремо сторони міжособистісних взаємин дітей дошкільного віку розпочав досліджувати ще у тридцяті роки минулого століття С.А. Аркін [1]. Пізніше вчені досліджували окремо позитивні сторони особистості: дружбу, товаришування, взаємодопомогу, відповідальність (Л.В. Артемова [2], Т.О. Маркова [32], В.Г. Нечаєва [4] та ін.); виявлення особливостей та труднощів спілкування дітей у колективі (А.А. Рояк [48], Л.С. Славіна [49]); вивчення процесу становлення і умов формування стосунків у ігровій діяльності (Т.А. Рєпіна [46], Р.А. Іванкова [5]); вивчення особливостей формування дитячих взаємин у грі, праці, навчанні (Ю. Приходько [39]); вивчення характеру взаємовідносин дітей та їх положення в групі (Я.Л, Коломинський [18]) тощо.
Окремі вчені досліджують загальні закономірності розвитку емоцій в онтогенезі (Я.Л. Коломинський [18]), соціально-емоційний розвиток дошкільнят в контексті особистісно-орієнтованої моделі виховання (О.Л. Кононко [19]), особливості розвитку емоційної сфери дітей (В.К. Котило [20], О.Л. Кононко [19], Б.І. Кочубей [21]) тощо.
Дана проблема є досить актуальною тому, що емоційна тривожність завдає шкоди не лише тим, у кого вона присутня, але й оточуючим. Люди, які контактують, оточують таких дітей, теж отримують певний дискомфорт. Зважати, перш за все необхідно на гармонійний розвиток особистості дитини, так як дитина не зможе в міру розвиватися та соціалізуватися. У групах дошкільних закладів вихователі не є психологами, в їх компетенцію не входить зменшення рівня тривожності, але при цьому вони можуть застосовувати певні заходи щодо зменшення рівня тривожності і, тим самим забезпечити психологічний розвиток дошкільнят та поліпшувати їх статусне положення.
Враховуючи актуальність та проаналізувавши дослідження у науково-педагогічній літературі, ми визначили тему дипломної роботи: «Поліпшення статусу дітей старшого дошкільного віку в групі шляхом зменшення рівня
емоційної тривожності».
Об’єктом є статус дітей старшого дошкільного віку.
Предметом є шляхи зниження рівня емоційної тривожності дітей.
Мета роботи полягає у вивченні впливу емоційної тривожності на дітей старшого дошкільного віку в групі і визначенні шляхів, зменшення рівня емоційної тривожності для поліпшення статусу дитини.
Гіпотеза – статус кожної дитини старшого дошкільного віку залежить від її емоційної тривожності, поліпшити його можливо за умови зменшення у неї емоційної тривожності.
Завдання:
1. Вивчити теоретичні положення з даної проблеми.
2. Проаналізувати роботу
вихователів дошкільних
3. Виявити статус дітей
старшого дошкільного віку та
рівень їх емоційної
4. Розробити методичні
рекомендації щодо роботи з
дітьми високого рівня
Методи дослідження:
- аналіз психолого-педагогічної літератури;
- спостереження;
- тести;
- опитування усне (бесіда);
- опитування письмове (анкетування);
- формуючий експеримент.
В роботі використані праці А.А. Рояк, Т.А. Рєпіної, М.О. Антонова, Ю.О. Приходько, Я.Л. Коломінського, О.Л. Кононко, тощо.
В роботі розглядається питання порушення спілкування дітей, причина
труднощів у спілкуванні, а також вплив низького положення в групі на
емоційну сферу дошкільнят.
Автори відзначають важливість групи ровесників для нормального розвитку та успішної соціалізації дитини.
В. Кисловська стверджує, що слабкі зв’язки з групою несприятливо впливають на розвиток особистості, діти замикаються, стають агресивними, складається неправильна самооцінка. Я.Л. Коломинський вважає, що відсутність сприятливих відносин в групі приводить до стану напруги і тривожності. О.Л. Кононко зауважує, що постійне порушення контактів з товаришами є показником аномалій розвитку. Статус дитини в групі залежить не тільки від соціальних ролей, функцій, але й від ділових і особистістих якостей.
Т.А. Рєпіна відзначає, що положення в групі залежить від особистих і ділових якостей, а також від системи «цінністих орієнтацій групи». А.А. Рояк у своїх дослідженнях довела, що проблема в спілкуванні – є наслідком несформованих ігрових навичок, або навпаки – наявністю особливих вмінь.
Дослідження Ценціпер, Коломинського, Кисловської показали, що сприятливі відносини з ровесниками створюють у дитини відчуття приналежності до групи, а звідси і почуття впевненості в собі.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЕМОЦІЙНОЇ ТРИВОЖНОСТІ, СТАТУСНОГО ПОЛОЖЕННЯ ДИТИНИ В ГРУПІ ТА ЇХ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ
1.1. Проблема взаємозв’язку статусного положення дитини в групі та емоційної тривожності в психолого-педагогічній літературі.
Кожна епоха по своєму ставилася до дитинства. Проте аналіз залишеної матеріальної культури , традицій, звичаїв свідчить про те, що з часом інтерес до дитини, бажання пізнати її постійно посилювались, що і сприяло поступовому розвитку спеціальної галузі знань.
Проблема міжособистісних відносин, яка виникла на з’єднанні деяких наук – філософії, соціології, соціальної психології, психології особистості і педагогіки, - одна з найважливіших проблем нашого часу. Вона з кожним роком звертає на себе все більше уваги дослідників як в нашій країні, так і за кордоном, і є, по суті, основною проблемою соціальної психології, що вивчає різноманітні об’єднання людей – так звані малі групи.
Ця проблема поєднується з проблемою «особистості в системі колективних відносин» [45,48], що дуже важливо для теорії та практики виховання підростаючого покоління.
Люди утворюють неформальні об’єднання. Стосунки між їх членами набувають у цьому разі вигляду міжособистісних [28, 206].
Міжособистісні стосунки – це сукупність об'єктивних зв’язків та взаємодій між особами, які належать до певної групи. Характерною ознакою міжособистісних стосунків є їх емоційне забарвлення. Отже, ми можемо визначити їх як взаємини людей , що формуються в процесі безпосередньої взаємодії в групі, містять емоційно забарвлену та обопільне значущу оцінку
партнерів по спілкуванню [38, 463].
У системі міжособистісних стосун
Міжособистісна привабливість – непривабливість може набувати характеру сталих зв’язків між людьми й переходити у взаємну прихильність або неприхильність. Прагнення бути разом може стати потребою, і тоді ми говоримо про певний тип міжособистісних стосунків: приязних, дружніх, товариських [38, 464].
Найвищий статус має лідер (англ. liader – ведучий), за яким визначається право приймати відповідальні рішення і впливати на поведінку членів спільності. У різних спільностях одна й та сама людина може мати різний статус: в одній вищий , в іншій – нижчий. І в кожній з них її поведінка повинна узгоджуватися з її статусом. Звичайно, індивід краще почувається в групі, де його статус вищий.
Вивчення взаємовідносин в дитячих колективах набуває особливого значення. Так як дошкільне дитинство набуло важливого значення в першу чергу тому, що в цьому віці закладаються основи формування особистості людини. Група дитячого закладу для більшості дітей, по суті, перша організована мала група; в якій починають складатися у дитини її перші колективні відносини з однолітками і одночасно визначаються перші контури дитячого колективу.
Як відомо, вивчення дошкільної групи має свої традиції в психології. Спираючись на принципові положення про взаємовідносини особистості і колективу, представлені в працях А.С. Макаренка, соціально-психологічні дослідження груп дитячих закладів почав в 30-х роках Е. А. Аркін. В період з 50-х років вітчизняна соціальна психологія почала розвиватися швидкими темпами, при цьому з’явилось багато робіт по проблемі міжособистісних відносин, але серед них, на жаль, одиничні дослідження груп дитячих
закладів (Л.В.Артемова, Я.Л. Коломинський) [2, 18].
Враховуючи важливість і малу вивченість проблеми, а також той факт, що «вивчення особистості і поведінки дитини, ізольовано від її взаємодії з дитячим колективом, завжди буде односторонньою» [1], співробітниками лабораторії «Формування особистості дитини» було розпочато соціально-психологічні дослідження міжособистісних відносин дітей на різних вікових етапах дитинства [36, 48].
Різноманітні наукові психологічні роботи, присвячені дошкільному вихованню постійно підкреслюють те велике значення, яке має для розвитку особистості дитини її спілкування з однолітками.
Дитині гостро необхідні контакти з дітьми свого віку. Такі відношення складаються в сім’ї, з сусідами. Але особливо сприятливі умови для дружніх стосунків з однолітками, коли дитина ходить в дитячий садок: тут вона кожен день і довго перебуває в групі однолітків, разом з ними грається, займається, працює.
Кожен, хто спостерігає дошкільнят в дитячому садку, знає, що деяких дітей сприятливі відносини складаються дуже швидко і гарно. Батьки за них спокійні і знають, що в дитячому закладі їм цікаво, а вихователі називають їх товариськими. Ці діти веселі, активні, ініціативні, легко приймають пропозиції однолітків та їх вміння; вони правильно розуміють свої недоліки, разом з тим, впевнені в своїх силах, оптимістичні.
Але в деяких дітей вхід в колектив буває навпаки – повільний і важкий. Деколи буває, що через складності, які відчуває дитина, встановлюючи контакти з товаришами, вона потрапляє ніби в ізоляцію: діти її обходять і вона грається сама [15].
Спостереження практиків, педагогів, психологів доводять; діти, що не
мають близьких друзів важко переживають своє становище. Слабкі зв’язки з
групою несприятливо впливають на розвиток особистості: діти замикаються,
стають агресивними, у них складається неправильна самооцінка.
Цілком природно виникає питання: «Від чого ж залежить відношення до однолітків у групі?».
Проблема ця давно в центрі увага багатьох психологів і педагогів. Власне, вона розроблялася вітчизняними і зарубіжними вченими в плані взаємовідносин між дорослими. Але в будь-якій діяльності дуже важливе вміння людей налагоджувати відносини з оточуючими. Але, якщо розібратися по суті, вміння ці вперше починають складатися в дошкільні роки. Саме після трьох років у дітей з’являються перші симпатії і антипатії до однолітків. В результаті в групі виділяється одна або декілька дітей, яких люблять та поважають більше, ніж інших – це популярні діти. І протилежні за своїм становищем – непопулярні вигнанці [15].
Що ж визначає популярність?
Звернемося до закордонних психологів. Так, американський вчений Д. Морено передбачає, що кожен суб’єкт випромінює потік особливих симпатичних частинок: це так звані «флюїди», названі ним «тіла». Вони, на його думку, і визначають привабливість людини, її чарівність. Це містична, ненаукова точка зору. Всякий, хто спостерігає за дітьми знає: в перші місяці і навіть роки життя ні про яку популярність дітей серед однолітків і мови не може бути. Діти майже не контактують між собою, до однолітків проявляють самий мимовільний і швидко згасаючий інтерес. Вибірковість у відношеннях вперте складається наприкінці другого року життя, а ще краще - в дошкільний період, а саме, після трьох років починають виділятися діти, що займають центральне положення у групі. Але їх популярність може змінюватись, часто її втрачають у школі. Отже, популярність – не вроджена якість, вона формується за життя і залежить від певних якостей людини, важливих для успіху спільної діяльності з іншими членами колективу: гра – у
дошкільнят, навчання – у школярів, праця – у дорослих.
Глибоке і повне дослідження провела А.А. Рояк. Суть його: проблеми в спілкуванні дітей є наслідком недостатнього розвитку ігрових навичок і вмінь чи навпаки – наявністю особливих вмінь, які діти надто сильно демонструють, намагаючись виділитись на фоні однолітків; труднощі – це наслідки невміння керувати своєю поведінкою і результат недостатньо сформованих мотивів спілкування [48].
«Одним з вирішальних факторів суспільного виховання дітей, - відмічала А.П. У сова, - є саме суспільство дітей, всередині якого і формується людина як суспільна істота. Тут дитина виступає як суб’єкт, що живе своїм життям, як член маленького суспільства, з його інтересами, потребами зв’язками, що завойовують своє місце у суспільстві» [60].
Я.Л. Коломинський розглядає дошкільну групу як генетичне ранню ступінь соціальної організації людей, яка згодом змінюється шкільним колективом, що має свою внутрішню структуру і динаміку [18].
Діти тягнуться до колективу ровесників, але їм не завжди легко вдається налагодити добрі відносини з ними. Одні діти поводять себе дуже активно, вони самовпевнені, їм «легко дихати» в середовищі однолітків. Інші ж не зустрічають тут сприятливий «емоційний клімат», почувають себе невпевнено, дещо пригнічено нерідко підкоряються іншим. Чому? Сприятливі відносини з однолітками породжують у дитини почуття спільності з ними, прихильності до групи. Відсутність їх приводить до стану напруги і тривожності, які створюють відчуття неповноцінності і пригніченості або ж агресивності. Це погано в обох випадках, бо може сприяти формуванню негативного відношення до дітей, людей взагалі, ворожості, мстивості, бажанню бути на самоті.
На думку Р. Смірнової дошкільники відчувають особливу прив’язаність і доброзичливість до тих дітей, які приділяють їм увагу. Але дошкільники рідко говорять товаришам про свою прихильність. Як доказ тому: у відповідь на прохання педагога похвалити однолітка – незрозумілий сором, збентеження. У звичних обставинах діти здатні насміхатися над недоліками товаришів, а не говорити похвалу [51].
Як стверджує О.Л. Кононко у дошкільних групах завжди є кілька надзвичайно активних дітей, яких вихователь вважає ядром групи, на яких спирається. Одночасно в групі є діти, які перебувають у підлеглому становищі. Така поляризація негативно позначається на соціально-емоційному розвитку обох категорій дошкільнят: у перших формується завищена самооцінка, прагнення бути попереду всіх, зневажливе ставлення до пасивних; у других – недовіра, тривожність, відлюдькуватість, прагнення догодити лідерам, тобто ватажкам, які здійснюють керівництво групою, мають високий статус [19].
Статус дитини в групі однолітків обумовлений передусім тими функціями, які вона виконує, її соціальними ролями, а також діловими і особистісними якостями. Наприклад, популярні серед однолітків дошкільнята мають розвинений інтелект, привабливу зовнішність, добрі спортивні і практичні здібності. Особистісні властивості, які сприяють популярності, варіюють залежно від віку дітей, їхньої статі, загального мікроклімату в групі. Проте, навички спілкування, товаристіскість, доброта, готовність допомогти цінується старшими дошкільнятами досить високо.
Взаємини дошкільника з
Але дружба між дошкільниками все ж таки існує? Так, але на чому ж вона ґрунтується?
Кононко розглядає дружбу як взаємодію дітей, засновану на спільності
їх інтересів і взаємній прихильності. В дружбі розвивається рефлексія, тобто
здатність старшого дошкільника відчувати можливі настрої і стани іншої дитини, враховувати їх у своїй поведінці. Особистісна взаємодія, спільна діяльність, взаємна симпатія, глибока прихильність до товариша дають дитині моральні сили, сприяють її соціальній активності, емоційній чутливості, впевненості у своїй значущості для інших. У друзів формується готовність співпереживати успіхам один одного.
На думку Г. Терещук деякі діти володіють якостями, завдяки яким товариші відчувають задоволення від контакту з ними. Але серед них важливе місце повинні займати особливості їх спілкування з друзями [54].
Особливості ці дуже різні: одні вміють уважно слухати однолітків, сприймаючи їх ініціативу, погоджуючись з їхніми думками, вміють поступатися; інших відрізняє авторитетність, рішучість, здатність вирішувати і залагоджувати сварки у всіх випадках; спілкування з такими дітьми приносить радість, задоволення.
Так звані соціометричні процедури після деяких занять показали: діти лише на словах називають найпопулярнішого ровесника. При цьому залишається незрозумілою головна причина: чому цей товариш, через що його вибирають?
Допомогла обстановка реальної ситуації, коли діти в дійсності вибирали собі партнерів для гри.
Порівняння результатів двох методів показало, що у кожному однолітку дошкільник бачить ніби дві різних категорії. Одні якості товаришів діти оцінюють на словах, інші – у справах, тобто орієнтується в практичній взаємодії. Отже, ви вчення причини популярності серед дошкільнят не можна обмежувати лише бесідою. Необхідні прямі спостереження за реальними взаємодіями. Тільки так можна визначити істинне відношення дітей одне до одного.
Реальні спостереження показали, що товариші, до яких тягнуться
однолітки, володіють певними особливостями у вмінні тримати себе [15].
Характер взаємовідносин дітей, їх положення в групі визначається як особистими якостями дитини, так і тими вимогами до неї, які склалися в групі (Я.Л. Коломинський) [18]. Особливою популярністю користуються, як правило, діти, що вміють організувати ігри, комунікативні, дружелюбні, веселі, емоційні, розвинуті в розумовому відношенні, що мають певні художні здібності, активно приймають участь у заняттях, достатньо самостійні, що мають привабливу зовнішність, акуратні і охайні.
Популярність дошкільнят – це явище не тільки індивідуальне, але й вікове. Іншими словами, причини привабливості не однакові на різних ступенях дитинства.
У старшій групі вибіркові
З віком змінюється також і основа вибірних прихильностей дитини. Але на протязі дошкільного дитинства змінюється сам характер групи і пов’язана з ним форма спілкування: в першій її половині гра дітей найбільше нагадує веселу метушню (особливо цінять готовність ровесників попустувати); у другій половині (тобто у старшому віці) головними і визначними стають знання ровесників, їх вміння відшукати сюжет нової пригоди, вміння цікаво розвивати гру, підтримати організований, планомірний характер разом з несподіваними поворотами.
Відносини у групі старшого дошкільного віку не стійкі, кожна дитина
займає певне місце. Основними причинами розподілу відносин між дітьми є: особисті якості, різноманітні вміння і навички, рівень спілкування, а також характер виховних впливів педагога. Старші дошкільнята орієнтуються на реальні вміння своїх товаришів, тобто вони часом можуть передбачити, хто саме стане їм у пригоді, коли треба щось зробити [39, 40].
Як відомо, деякі діти в групі користуються особливою любов’ю однолітків і авторитетом – з ними всі хочуть «водитися», а до інших дітей відносяться байдужо або навіть недружелюбно і, нерідко, не хочуть їх приймати в свої ігри. Якщо у дитини гарні взаємовідносини з товаришами, то вона із великим задоволенням ходить у дитячий заклад і навпаки.
- Полісахариди
- Політична еліта в сучасному українському суспільстві: соціологічний аналіз
- Полномочия органов местного самоуправления
- Полномочия следователя в уголовном процессе
- Полномочия следователя в уголовном процессе
- Полный проект цеха по производству сантехкабин
- Полный расчет системы электроснабжения ремонтно-механического цеха ООО «Волжский механический завод»
- Политические режимы современной России
- Политические технологии используемые избирательными кампаниями
- Политический популизм
- Политический процесс
- Политическое сознание студенческой молодежи (на примере Вузов БГУ и ВСГТУ)
- Полиция в системе правоохранительных органов РФ
- Поліграфічне підприємство з розробкою технології
