Поняття третіх осіб в цивільному процесі України

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНТЙ ЗАКЛАД

«УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

кафедра цивільного права

КВАЛІФІКАЦІЙНА  РОБОТА

студента ІV курсу юридичного факультету

денної форми навчання

ТЯГУРА ІЛЛІ ІЛЛІЧА

на тему:

ТРЕТІ ОСОБИ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

«Допустити до захисту»                                   Науковий керівник:

Завідувач кафедри                                           «__»______2012 р.

«___»_______2012 р.                               _______ ст.викл.Рошканюк В.М.

_______ к.ю.н. проф. Фазикош В.Г.

Ужгород — 2012

                                                        ЗМІСТ

Вступ 2

Розділ 1. Поняття третіх осіб в цивільному процесі України. Їх види 6

Розділ 2. Треті особи, які  заявляють самостійні вимоги 19

2.1. Підстави і процесуальний  порядок вступу у справу третіх  осіб, які заявляють самостійні  вимоги 19

2.2. Процесуальні права  та обов'язки третіх осіб, які  заявляють самостійні вимоги 23

Розділ 3. Треті особи, які  не заявляють самостійних вимог 28

3.1. Підстави і процесуальний  порядок вступу у справу третіх  осіб, які не заявляють самостійні  вимоги 28

3.2. Процесуальні права  та обов'язки третіх осіб, які  не заявляють самостійні вимоги 39

Висновки 42

Список використаних джерел 45

Додатки 51

Вступ

Актуальність  теми дослідження. Участь третіх осіб у цивільній справі надзвичайно важлива і необхідна для правильного і своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи, оскільки дозволяє зібрати максимум доказового матеріалу, з'ясувати дійсні взаємини сторін, уникнути винесення суперечливих і навіть взаємовиключних судових ухвал. Відповідно до розділу 4 ЦПК в цивільному процесі беруть участь два види третіх осіб: треті особи, що заявляють самостійні вимоги, і третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет суперечки. Треті особи першого і другого видів віднесені законом до осіб, що беруть участь у справі, а значить володіють юридичною зацікавленістю. Проте, на відміну від прокурора, органів управління, представників, зацікавленість третіх осіб або тотожна, або близька до зацікавленості сторін, оскільки треті особи перебувають в допроцесуальних стосунках із сторонами цивільної справи.

У цивільному та господарському процесах треті особи є суб'єктами процесуальних правовідносин, які  вступають у справу в суді на стороні  позивача або відповідача для  захисту особистих суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. Це пояснюється тим, що на їх правове  становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної справи між  сторонами.

Залежно від способу вступу в процес у справі треті особи  поділяються на два види: треті  особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 34 ЦПК; ст. 26 ГПК); треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 35 ЦПК; ст. 27 ГПК).

Третіми особами, які заявляють  самостійні вимоги, називаються суб'єкти цивільних чи господарських процесуальних  правовідносин, що вступають у справу в суді, пред'явивши позов на предмет  спору до однієї чи двох сторін, з  метою захистити особисті суб'єктивні  матеріальні права чи охоронювані  законом інтереси.

Суттєвою ознакою третіх осіб із самостійними вимогами є не наявність самостійних прав на предмет  спору, що можуть бути визначені лише судовим рішенням щодо розгляду справи по суті, а пред'явлення самостійної  вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється у їх справі.

Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати в  процес у справі між сторонами, а  порушити самостійну справу – пред'явити  позов до тієї зі сторін, яка, одержавши  позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу  їхні права та інтереси з приводу  спірного об'єкта. Проте розгляд  справи за їхньою участю дає змогу  зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігти  ухваленню судом необґрунтованих  рішень.

За своїм процесуальним  становищем треті особи із самостійними вимогами користуються усіма правами  і несуть усі обов'язки позивача.

Третіми особами, які не заявляють  самостійних вимог щодо предмета спору, називаються суб'єкти цивільних  чи господарських процесуальних  відносин, які беруть участь у процесі  в справі на стороні позивача або  відповідача з метою захисту  своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Юридична заінтересованість  третіх осіб без самостійних вимог  у результатах розгляду судом  справи між сторонами визначається тим, що постановлене судом у такій  справі рішення може наперед вирішити наслідки взаємовідносин між ними і  сторонами – вплинути на їх права  або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Треті особи без самостійних  вимог можуть за власною ініціативою  вступити у справу в суді першої інстанції до постановлення рішення, а також бути залученими до участі у справі за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у  справі, або за ініціативою суду (статті 35, 36 ЦПК, ст. 27 ГПК). Саме за цим  критерієм треті особи без  самостійних вимог поділяються  на дві групи: які вступають у  справу та які залучаються до участі у справі.

Треті особи без самостійних  вимог користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін. Оскільки вони не є суб'єктами спірних матеріально-правових відносин сторін, то вони не мають права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру  позовних вимог, на відмову від позову, визнання позову чи укладення мирової  угоди (статті 27, 35 ЦПК, ст. 27 ГПК).

Відповідно до вимог чинного  законодавства України суди повинні  здійснювати своєчасний, справедливий, неупереджений розгляд і вирішення  справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Саме участь третіх осіб у процесі сприяє всебічному, повному та об'єктивному встановленню судом дійсних обставин справи, прав і обов'язків, а отже, і постановленню  обґрунтованого, справедливого і  законного рішення, а також є  однією з додаткових гарантій права  на судовий захист.

Таким чином, практична необхідність вказаних проблем зумовлює актуальність дослідження роботи.

Об’єктом  дослідження роботи є цивільно-процесуальне законодавство України.

Предмет дослідження – треті особи в цивільному процесі України.

Метою роботи є дослідження особливостей участі третіх осіб в цивільному процесі України.

Мета роботи передбачає виконання  таких завдань:

• дослідити поняття третіх осіб в цивільному процесі України та їх види;
• охарактеризувати третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги;

• охарактеризувати третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Поняття  третіх осіб в цивільному процесі  України. Їх види

Ухвалене судом, за результатами розгляду спору між позивачем  і відповідачем, рішення може вплинути на правове становище інших осіб, зачепити їх свободи чи інтереси, порушити їх права або стати підставою  для пред'явлення до них регресного позову тощо. Для недопущення зазначеного  у справах позовного провадження  можуть брати участь, так звані, треті  особи.

Проте, термін «треті особи» використовується не лише у нормах процесуального права (зокрема, ЦПК  України, ГПК України, КАС України), ай у нормах матеріального права (ЦК України, ГК України, ЗК України  тощо). У зв'язку із цим у теорії і на практиці виникають труднощі у розумінні відповідного поняття.

Крім того, у юридичній  літературі непоодинокими є випадки  доведення можливості участі третіх осіб у всіх видах цивільного судочинства, а також у виконавчому провадженні. І це, незважаючи на те, що законодавець прямо та однозначно визначив: треті  особи є учасниками тільки позовного  провадження і тільки під час  розгляду справи у суді.

Також варто звернути увагу  на класифікацію третіх осіб, адже науковці виокремлюють різні критерії поділу їх на види, і єдиного підходу  в юридичній науці з цього  приводу не вироблено.

У правовій літературі, присвяченій  питанням цивільного процесу, поняття  «треті особи» розуміється, переважно, в тому контексті, що відповідні особи  є кількісно третіми стосовно сторін - позивача та відповідача.

У цивільному процесуальному праві термін «треті особи» здебільшого  має технічне значення, оскільки стосовно позивача та відповідача ці особи  виступають як треті (за рахунком), саме тому вони і називаються третіми особами у цивільному процесі [16, с. 262].

Назву «третя особа», взято  не тому, що така особа є зайвою в  «чужому» спорі, а тому, що спір відбувається між двома сторонами, а вона є  третьою особою, яка вступає в  цей спір. Указана назва є суто процесуальною та відбиває справжнє процесуальне становище відповідної  особи у спорі між сторонами  і немає потреби встановлювати  їй нову назву [14, с. 28].

Вбачається, що таке буквальне  сприйняття відповідного законодавчого  терміна у цивільному процесуальному праві є справді виправданим. Дійсно, стосовно сторін такі особи  є кількісно третіми. Відповідна назва не лише влучно відображає місце  цих суб' єктів серед інших  осіб, які беруть участь у справах  позовного провадження, а й дає  змогу усвідомити мету їх участі у  цивільній справі - захист своїх  прав, свобод та законних інтересів, відмінних  від інтересів сторін. Такий висновок можна зробити виходячи з такого: тому треті особи і є саме «третіми», а не сторонами у процесі, оскільки мають у справі власний інтерес, відмінний від інтересу позивача та (або) відповідача. В іншому разі вони були б співучасниками однієї із сторін.

Наприклад, по позовах про  розділ спільно нажитого майна подружжя в справі може бути зацікавлений хто-небудь з родичів, що передав їм своє майно  в тимчасове користування. Особа, що управляє транспортним засобом, має  інтерес в справі за позовом про  спричинення шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

У наведених випадках у  сфері судового дослідження перебуватиме не одне, а декілька матеріальних правовідносин  через їх нерозривний зв'язок і  взаємозалежність. Суб'єктам цих  правовідносин надається можливість захисту своїх суб'єктивних прав або інтересів, що охороняються законом, як треті особи.

Закон встановлює, що для  захисту своєї самостійної вимоги на предмет суперечки, що знаходиться  вже на розгляді суду, інша особа  має право вступити в процес, що почався, як третя особа з самостійними вимогами.

Так, в справі по суперечці  про розділ будинку між колишнім подружжям Би. і Р. вступила як третя  особа з самостійними вимогами С. – мати відповідача. Вона вказала, що на будівництво спірного будинку  давала гроші, деякі будівельні матеріали  і просила їй виділити 1/3 частка будинку.

В даному випадку предметом  судового розгляду будуть одночасно  дві самостійні вимоги, витікаючі  з різних правовідносин, які суд  повинен вирішити по суті, – вимога Б. і Р. про розділ будинку і  вимога С. про виділення їй 1/3 частки будинку. Ці правовідносини мають один спільний об'єкт – домоволодіння.

Проте не завжди особа, зацікавлена  в справі, має самостійні вимоги на предмет суперечки. Воно може бути зацікавлене в результаті процесу  постільки, поскільки рішення по суперечці між сторонами може мати передвирішальне  значення (преюдиціальне), для правовідношення між такою  особою і одній із сторін в процесі. Тому закон встановлює можливість участі в чужому процесі третьої особи  без самостійних вимог на предмет  суперечки. Така особа може вступити в процес, що почався, на стороні  позивача або відповідача за власною  ініціативою або може бути залучена за ініціативою суду і осіб, що беруть участь в справі.

Наприклад, у справі за позовом  А до організації про відшкодування  вартості пальта, викраденого з гардероба, зацікавлений взяти участь як третя  особа на стороні відповідача  працівник гардероба, оскільки в  разі задоволення позову відповідач, виплативши позивачеві вартість викраденого  пальта за рішенням суду, має право  пред'явити позов до гардеробника як матеріально-відповідальної особи.

Отже, в даному випадку  можливість пред'явлення в майбутньому  регресного позову відповідачем до третьої  особи і зумовлює юридичний характер зацікавленості третьої особи без  самостійних вимог на предмет  суперечки в справі між первинними сторонами.

Предметом судового дослідження  тут також є два взаємозв'язані  матеріальні правовідношення: основне  і похідне – регресне. Окрім  одного спільного об'єкту в підставі виникнення цих правовідносин є  спільні юридичні факти. Ухвала по суті справи може бути винесена відносно тільки основного правовідношення на пред'явлену позовну вимогу. Значить, суб'єктивні  матеріальні права третьої особи  без самостійних вимог не є  предметом судового розгляду по суперечці  між сторонами. Мета його участі в  чужому процесі – захист інтересу, що охороняється законом [5, 3].

Закон надає будь-якому  громадянинові або юридичній  особі, чиї права і законні  інтереси порушені або оспорені, право  на судовий захист. Такий захист може бути здійснений як шляхом порушення  цивільної справи в суді і участі зацікавлених осіб як сторони (співучасників) у справі, так і шляхом вступу (залучення) зацікавленої особи в  процес, що вже почався, і участі в нім як третя особа. Третя  особа з самостійними вимогами і  третя особа без самостійних  вимог є передбачуваними учасниками іншого матеріального правовідношення, пов'язаного з правовідношенням між сторонами. Окрім забезпечення судового захисту суб'єктові, що не є стороною у справі, участь третіх осіб дозволяє об'єднати в одній  справі всі докази, сприяє економії процесу, запобігає винесенню судом  суперечливих рішень.

Треті особи – передбачувані  суб'єкти матеріальних правовідносин, взаємозв'язаних із спірним правовідношенням, предметом судового розгляду, що є, вступаючі або залучені в процес, що почався між первинними сторонами, з метою захисту своїх суб'єктивних прав або інтересів, що охороняються законом [15, 83].

 Треті особи, що  заявляють самостійні вимоги  на предмет суперечки, можуть  вступити в справу до ухвали  судового рішення. Ознаками третіх  осіб даного вигляду є те, що  вони:

а) вступають в процес, що вже почався;

б) втручаються у вже  виниклу суперечку між сторонами;

в) їх інтереси суперечать, як правило, інтересам обох сторін;

г) заявляють самостійні вимоги на предмет суперечки;

д) відстоюють в процесі  свої інтереси, а значить їх юридична зацікавленість носить особистий характер;

е) вступають в справу, пред'явивши позов до однієї або до обох сторін [16, 87].

 У юридичній літературі  і в судовій практиці остання  особливість інколи викликає  заперечення, хоча вона прямо  закріплена в статті, що коментується. Інколи стверджують, що позов  третьої особи не може бути  пред'явлений до однієї сторони,  оскільки вимога третьої особи  завжди суперечить інтересам  обох сторін. Представляється, що  правило даної статті цілком  обґрунтовано. Так, в разі пред'явлення  позову про витребування речі, позов третьою особою пред'являється  тільки до відповідача, тобто  до тієї із сторін, біля якої  знаходиться спірна річ. Позов  же про визнання права пред'являється  до тієї сторони, яка стверджує,  що спірне право належить їй. Якщо при розгляді позову про  присудження неясно, кому належить  річ, тобто присудженню повинне  передувати визнання має рацію,  то позов третьою особою повинен  пред'являтися до обох сторін.

Як і сторони, треті  особи зацікавлені в результатах  розгляду судом справи. Це пояснюється  тим, що на їх правове положення можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної  справи між сторонами. Так, автотранспортне  підприємство, автомашина якого заподіяла  шкоду громадянинові, і сам громадянин, який пред'явив об це позов проти  автопідприємства, перш за все зацікавлені  в результатах його розгляду, але  зацікавленість в цьому має і  водій автомашини, який знаходився із заводом в трудових правовідносинах. В разі присудження із заводу збитків, водій буде зобов'язаний відшкодувати заводу присуджене позивачеві. Зацікавленість в справі по суперечці між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на споруду  будинку, який входить до складу спадкового майна, і який він не повернув.

Зацікавленість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає  в тому, що рішення, яке буде винесене судом по конкретній суперечці, може порушити матеріальні права третьої  особи або стати підставою  для сторони вимагати відшкодування  збитків від неї – пред'явити  до третьої особи позов по праву  регресу. Процесуально-правова зацікавленість третьої особи полягає в недопущенні  ухвали судом несприятливого для  себе рішення. Тому свої дії в процесі  треті особи направлятимуть на запобігання  присудженню судом об'єкту матеріальної суперечки позивачеві або залишення  його за відповідачем або ж виступити  проти сторін, вимагаючи присудження  об'єкту суперечки собі. Вони старатимуться, щоб суд виніс таку ухвалу, яка  відповідала б їх інтересам, обумовленим  що існують між ними і стороною правовідносинами, або ж зміною їх в користь.

Залежно від вступу до процесу  у справі треті особи діляться на два види: треті особи, які заявляють  самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК); треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог (ст. 35 ЦПК).

Отже, третіми особами  називаються суб'єкти цивільних  процесуальних правовідносин, які  вступають у цивільну справу в  суді сторін для захисту особистих  суб'єктивних прав і охоронюваних законом  інтересів.

Як і сторони, треті  особи заінтересовані у результатах  розгляду судом справи. Це пояснюється  тим, що на їх правове становище можуть вплинути наслідки розгляду судом спірної  справи між сторонами. Так, автотранспортне  підприємство, автомашина якого заподіяла  шкоду громадянинові, і сам громадянин, який пред'явив про це позов до автопідприємства, насамперед заінтересовані у результатах його розгляду, але заінтересованість у цьому має і водій автомашини, який перебував із заводом у трудових правовідносинах. У разі присудження із заводу збитків водій буде зобов'язаний відшкодувати заводові присуджене позивачеві. Заінтересованість у справі по спору між спадкоємцями матиме і банк, який видав позику померлому громадянинові на спорудження будинку, що входить до складу спадкового майна, і яку він не повернув. Заінтересованість третіх осіб має матеріально-правовий і процесуально-правовий характер. Матеріально-правовий полягає в тому, що рішення, яке буде винесене судом щодо конкретного спору, може порушити матеріальні права третьої особи або стати підставою для сторони вимагати відшкодування збитків від неї – пред'явити до третьої особи позов за правом регресу. Процесуально-правова, заінтересованість третьої особи полягає в недопущенні постановлення судом несприятливого для себе рішення. Тому свої дії у процесі треті особи спрямовуватимуть на запобігання присудженню судом об'єкта матеріального спору позивачеві чи залишення його за відповідачем або ж виступатимуть проти сторін, вимагаючи присудження об'єкта спору собі. Вони намагатимуться, щоб суд виніс таке рішення, яке відповідало б їх інтересам, обумовленим існуючими між ними і стороною правовідносинами або ж зміною їх на свою користь [36, 114].

Залежно від способу вступу в процес у справі треті особи  поділяються на два види: треті  особи, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК України); треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог (ст. 35 ЦПК України).

Правове регулювання участі третіх осіб у цивільному процесі  в окремих країнах СНД позначається деякими особливостями в питанні  конкретизації такої участі і  не має принципового характеру.

У країнах Східної Європи участь третіх осіб в цивільному процесі  має також істотні особливості.

Так, в цивільному процесі  Болгарії беруть участь контролюючі  й сприяючі сторони – треті  особи, які не заявляють самостійних  вимог, тобто додаткові сторони. Контролюючою стороною може виступати  Міністерство фінансів у всіх справах  з участю державних організацій  на захист їх прав, коли другою стороною є недержавна організація або  громадянин (ст. 19 ЦПК).

Участь третіх осіб як сприяючої  сторони спрямована на одержання  сприятливого рішення для однієї з головних сторін.

За ЦПК Угорщини участь третіх осіб в цивільному процесі  характеризується їх юридичною заінтересованістю  в наслідках цивільного спору  між сторонами і сприянням  його вирішенню на користь сторони  з тотожними інтересами (§ 54).

В цивільному процесі Польщі у справі беруть участь два види третіх осіб: які заявляють правові  вимоги на предмет спору між сторонами (основна участь) і котрі приєднуються до сторони (побічна участь – статті 75, 76 ЦПК). Побічна участь можлива  проста і самостійна. При самостійній  побічній участі третя особа може діяти в процесі незалежно  від сторони, до якої вона приєдналася, а при простій побічній участі її дії не можуть суперечити діям сторони.

Третя особа з побічною участю за згодою сторін може замінити сторону, до якої вона приєдналася [37].

За законодавством інших  іноземних держав третіми особами  є ті, які вступають у цивільний  процес по справі за власною ініціативою  або залучаються до участі однією із сторін у своїх інтересах. Вступати у процес по справі треті особи  можуть пред'явленням своїх самостійних  вимог стосовно предмета матеріального  спору між сторонами або для  участі на боці однієї із сторін. Такий  вступ в іноземній процесуальній  літературі називається інтервенцією (interventio), третіх осіб із самостійними вимогами – головним вступом, головною інтервенцією (interventioprincipales), третіх осіб без самостійних  вимог – побічним, додатковим вступом  або участю, побічною інтервенцією (interventio accessoria). Третіх осіб називають  ще пособниками, оскільки вони в цивільному процесі допомагають захищати права  сторони, з якою перебувають у  правовідносинах. Але така допомога не є метою участі третьої особи  в процесі, а підпорядкована виконанню  головного завдання – захисту  своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Правовою підставою для  участі третіх осіб у цивільному процесі  Англії є нормативне правило, за яким судові надається право допускати  до участі в процесі по справі особу, котру необхідно допустити, або  ту особу, участь якої в процесі була б необхідною для сприяння судові вирішити ефективно і повно питання, що виникають по справі (розділ 16, II Правил верховного суду). Але в англійському цивільному процесі вступ третіх осіб із самостійною вимогою і  залучення третіх осіб для участі в процесі можливі лише в конкретно  визначених судовою практикою випадках.

Вступ третіх осіб із самостійними вимогами в процес допускається:

1. якщо спірна справа між сторонами безпосередньо впливає на її право власності; власника придбаних для продажу товарів, виготовлених відповідно до патенту чи товарного знака у справу, розпочату проти патентодержателя або особи, яка користується спірним товарним знаком; власника вантажу, який несе відповідальність за оплату фрахту за перевезення вантажу, у справі між власником судна проти одержувача вантажу, розпочату за вимогою про накладення арешту на вантаж для забезпечення оплати фрахту;
2. у справу, порушену пред'явленням групового позову з посиланням на незадовільне ведення процесу позивача (груповий позов – це позов, пред'явлений однією чи кількома особами в інтересах групи осіб, зокрема, всіх акціонерів);
3. у справу, предметом позову якої є передбачене договором виконання в натурі, особи, заінтересованої в способі виконання [37].

У морських справах особа, яка не зазначена в наказі про  явку до суду, може вступити у справу і взяти в ній участь як третя  особа за умови подання заяви, що посвідчує її заінтересованість  у предметі спору, на який накладено  арешт, або на грошові суми, що перебувають  на депозиті суду.

В судовій практиці із зазначених справ треті особи із самостійними вимогами розглядаються як позивачі з наданням прав таких осіб.

Залучення третіх осіб у  цивільний процес по справі можливе  з дозволу суду тільки на стороні  відповідача в таких випадках: якщо відповідач має право вимагати від третьої особи, щоб вона частково чи повністю відшкодувала йому при  винесенні проти нього рішення  грошові суми з предмета позову; якщо відповідач має право вимагати від третьої особи такого ж  по суті задоволення, якого від відповідача  вимагає позивач згідно з пред'явленим  позовом; якщо питання, які виникнуть  по справі між позивачем і відповідачем є, по суті, тими ж самими, з якими  пов'язані відносини між відповідачем і третьою особою. Для залучення  третьої особи в процес відповідач надсилає такій особі повідомлення із запрошенням з'явитися до суду протягом встановленого строку. Неявка третьої особи до суду і відмова  взяти участь у процесі вважається, що вона бере на себе відповідальність за пред'явленим позовом і зобов'язання по винесеному рішенню.

Третя особа може залучити на свою сторону четверту особу тощо.

У США Федеральними правилами  цивільного процесу надано право  третім особам вступити в процес по справі із самостійними вимогами і  передбачена можливість вступити із самостійними вимогами з дозволу  суду. Треті особи мають право  вступити в процес із самостійними вимогами, а суд повинен допустити  до участі у випадках: якщо право  безумовного вступу третьої особи  у справу передбачено законодавством США; якщо охорона інтересів третіх осіб у процесі сторонами, які  беруть в ньому участь, є недостатньою, а винесене судом рішення у  справі буде для третьої особи  обов'язковим; якщо для третьої особи  можуть мати небажані наслідки постановлення  суду з приводу майна, стосовно якого  було вжито заходів охоронного порядку (п. А ст. 24 Правил) [37].

Суд може допустити вступ  третіх осіб у процес по справі із самостійними вимогами: якщо на підставі законодавства  США вступ третіх осіб у процес має умовний характер; якщо вимоги, що можуть бути висунуті третьою особою, або захист, який треті особи можуть використати, включають питання права або факту, загальні з позовом, що розглядається судом між сторонами.

Для вступу в процес із самостійними вимогами треті особи надсилають відповідне повідомлення сторонам у  процесі з належним обґрунтуванням свого намагання, їх прохання про  вступ у процес розглядається  судом з участю сторін

Залучення третіх осіб до участі в процесі на стороні відповідача  допускається за умови наявності  у них відповідальності перед  позивачем, характер і обсяг якої в нормативному порядку не визначається. Звернення до суду з проханням  про залучення третьої особи  може бути заявлено відповідачем до і  після подання своїх пояснень на позов і розглядається судом  без повідомлення про це позивача і без виклику сторін. Залученій  до участі в процесі третій особі  надається право використовувати  всі передбачені процесуальні засоби захисту, в тому числі й пред'явлення  до позивача вимог, які випливають зі спірних правовідносин, що є предметом  судового розгляду між сторонами  в даному процесі. І, навпаки, до таких  третіх осіб позивач може пред'явити  позов. Залучення третіх осіб позивачем  на свій бік можливе тоді, коли до позивача пред'явлений зустрічний позов, за яким третя особа має бути відповідачем.

За ЦПК Франції треті  особи можуть вступати в цивільний  процес по справі із самостійними і  без самостійних вимог на боці позивача і відповідача за власною  ініціативою у всіх випадках за наявності  у них заінтересованості в  участі у процесі (статті 339-341). Для  вступу в процес треті особи із самостійними вимогами звертаються  до суду через призначеного ними судового повіреного у будь-якому стані  справи, але щоб їх вступ не міг  затримати провадження в справі, яке пройшло вже певний розвиток. Суд може відхилити заяву про  вступ у процес третьої особи. Треті особи із самостійними вимогами користуються правами позивача, перебувають  у самостійному становищі і не залежать від процесуального становища  сторін.