Поняття місцевих рад, як органів самоврядування та їх класифікація

ЗМІСТ

ВСТУП…………………….……………………………………..………………...…3

РОЗДІЛ 1  СУТНІСТЬ МІСЦЕВИХ РАД ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ.6

1.1 Поняття  місцевих рад, як  органів самоврядування  та їх класифікація..…….6

1.2 Функціональне  призначення місцевих рад в  механізмі держави………...…21

1.3 Структура  місцевих рад …………....................................................................32

РОЗДІЛ 2 ПРАВОВІ  ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОТИ МІСЦЕВИХ РАД......39

2.1 Сесія,  як основна організаційна форма  роботи місцевих рад...……………..39

2.2 Організація  роботи постійних комісій місцевих  рад………………………...42

2.3 Організація  роботи голів місцевих рад…………..…………………………...45

2.4 Організація  роботи виконавчих комітетів  місцевих рад та їх структурних  підрозділів…………………………………………………………………...……....52

РОЗДІЛ 3  ПРИНЦИПИ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ ДІЯЛЬНОСТІ МІСЦЕВИХ РАД  В УКРАЇНІ……………………...…………………………………………….63

3.1 Принципи  діяльності місцевих рад……………………………………………63

3.2 Форми  діяльності місцевих рад………………………………...……….……..75

3.3 Методи  діяльності місцевих рад……………………..……………….…….…85

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...97

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………...…………….105

ВСТУП

Кожна держава зацікавлена  у таких засобах формування та діяльності місцевої влади, які відповідали б її політиці та підтримувалися населенням. Світова практика (у тому числі й досвід посткомуністичних країн, які сьогодні приєдналися до Європейського Союзу) свідчить, що Україна зможе перейти до системи дієвої, народної, відповідальної влади лише через доповнення державної влади ефективним місцевим самоврядуванням. Це дасть змогу повернути народові роль первинного суб'єкта в системі організації влади.

Взаємодія цих двох влад у процесі  конституційного будівництва сприятиме  створенню умов розвитку громадянського суспільства та соціально відповідального бізнесу. Без реального місцевого самоврядування подальший розвиток України як демократичної, соціальної та правової держави з комфортним проживанням та безпекою її громадян неможливий. Саме місцеве самоврядування покликане забезпечити досягнення цих цілей. Адже визнання державою місцевого самоврядування — не абстрактний факт, не умоглядне твердження, а офіційна акція, яка знаходить своє підтвердження у основних функціях держави, її політичному курсі та правовій політиці, публічних заявах посадових осіб щодо прихильності до відповідної ідеології

Низка проблем  організації публічної влади  на місцях пов’язана з функціонуванням  місцевих рад, як основи самоврядування та комунального управління. Нормальна  робота місцевих рад  неможлива  без  встановлення належних правових засад їх організації та діяльності.

Окремі аспекти багатопланової проблематики правового регулювання  організації та діяльності місцевих рад стали предметом дослідження  багатьох вітчизняних науковців, зокрема  В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, В.І. Борденюка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна. В.К. Колпакова, В.В. Кравченка, М.І. Корнієнка, В.Ф. Опришка, В.Ф. Погорілка, а також російських вчених Г.В. Атаманчука, Ю.М. Козлова, Б.М. Лазарєва, Ю.О. Тихомірова, В.Є. Чиркіна та інших.

Метою нашої роботи є узагальнення та систематизація наявних теоретичних  знань й накопиченого досвіду  організації та діяльності місцевих рад та внесення пропозицій щодо їх покращення.

Для реалізації цієї мети нами поставлення  наступні завдання:

• розкрити поняття місцевих рад, як органів місцевого самоврядування, виявити недоліки законодавчого визначення цих органів та розробити шляхи їх усунення;
• провести класифікацію місцевих рад за законодавством України, внести пропозиції з вдосконалення правового регулювання їх диференціації;
• визначити функціональне призначення місцевих рад в механізмі держави у конституційно-правовому аспекті;
• показати структуру місцевих рад та основні організаційні форми їх діяльності;
• розкрити зміст організації роботи голів, постійних комісій, виконавчих комітетів місцевих рад;
• визначити принципи діяльності місцевих рад та дати їм поняття;
• сформулювати поняття форм діяльності місцевих рад та провести їх класифікацію;
• розкрити сутність та провести класифікацію методів діяльності місцевих рад.

Об’єктом дослідження є суспільні  відносини, що виникають у зв’язку  з створенням та функціонуванням  місцевих рад в Україні.

Предметом дослідження правове  регулювання організації та діяльності місцевих рад в Україні.

Правову та нормативну базу дослідження  складають: Конституція України [1], Кодекси України «Про адміністративні правопорушення», «Про працю», Кримінальний, Сімейний, Цивільний, Господарській, Житловий, Земельний [2 – 9], Закони України, що регулюють найважливіші суспільні відносини пов’язані з утворенням і діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб [10 – 17]; інші акти Верховної Ради України[18 – 21]; Укази Президента України з питань місцевого самоврядування [23 – 28]; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України [29 – 53]; акти судових органів України (Верховний суд України, Конституційний Суд України, Вищій Господарський Суд України) [54 – 58]; міжнародні нормативно-правові акти [59 – 62]; Конституції інших держав світу [63 – 69].

Загальнотеоретичну основу дослідження  становлять: літературні джерела  в галузі філософії, соціології, загальної  теорії права, конституційного, адміністративного  права,  теорії державного управління та місцевого самоврядування та ін.

Методи дослідження. Для проведення дослідження у тісному  взаємозв’язку  використовувалися наступні методи: системно-структурний; порівняльно-правовий та моделювання.

При збиранні емпіричного матеріалу  використовувались методи опитування, бесіди, вивчення  документів, статистичних матеріалів.

Положення дипломної роботи мають  як теоретичне, так і прикладне  значення для організації діяльності органів місцевого самоврядування в Україні. Розроблені нами пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання  суспільних відносин у сфері діяльності органів місцевого самоврядування можуть бути успішно використані  на практиці.

Структура дипломної роботи зумовлена  її метою і завданнями і складається  із вступу, 3-х розділів, які містять 10 підрозділів, висновку, списку використаних джерел. Джерела у списку подаються  в порядку згадування у тексті роботи.

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ МІСЦЕВИХ РАД ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

1.1 Поняття місцевих  рад, як органів самоврядування  та їх класифікація

Конституція України проголошує місцеве самоврядування правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Реалізація компетенції місцевого самоврядування здебільшого здійснюється не безпосередньо територіальними громадами, а через органи місцевого самоврядування – сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також сільських, селищних, міських голів.

Ради, як органи місцевого самоврядування є  невід’ємним елементом системи  соціального управління, що формується з метою виконання широкого кола соціальних завдань та функцій. Однак  в діяльності інституту місцевих рад на сьогоднішній день існує цілий  ряд нерозв’язаних проблем концептуального, політичного та організаційно-правового  характеру. Серед цих проблем  важливе місце займають проблеми правового регулювання їх організації  і діяльності. Останні досить часто  зумовлюються відсутністю наукових визначень та нормативних формулювань  ключових понять.

Формування  чіткого понятійно-категоріального апарату інституту місцевого самоврядування є однією з вихідних умов муніципальної реформи в будь-якій країні. Однозначне і правильне усвідомлення політико-правових категорій слугує своєрідним захисним бар'єром суспільства від зайвих непорозумінь і суперечностей. Досі найефективнішим способом наповнення правильним змістом складових понятійно-категоріального апарату кожного інституту права є нормативне закріплення їх визначення.

Науковий  аналіз норм пунктів 5, 6 статті 1 та пунктів 1, 2 статті 10 чинного Закону «Про місцеве  самоврядування в Україні» дає підстави для висновку про те, що під поняттям «місцеві ради» законодавець розуміє  виборні представницькі органи місцевого  самоврядування, які складаються  з депутатів і наділяються  правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені  рішення, здійснювати в її інтересах  функції і повноваження місцевого  самоврядування, визначені Конституцією та законами України, а також органи місцевого самоврядування, що представляють  спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст (районні та обласні ради). Таким чином основним змістом терміну місцеві ради є їх статус як органів місцевого самоврядування.

Проте, сьогодні на законодавчому рівні визначення поняття «орган місцевого самоврядування» відсутнє, хоча Конституція України, Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року та низка інших нормативно-правових актів оперують зазначеним поняттям.

На рівні  науки адміністративного права  розробка підходів до визначення поняття «орган місцевого самоврядування» практично відсутня. Серед відомих вітчизняних вчених, які у своїх наукових працях розглядати можливість визначення даного поняття, можна відзначити В.Б. Авер'янова, Ю.П. Битяка, Л.В. Коваля, В.В. Кравченка, О.Ф. Андрійко, І.Б. Коліушка, А.М. Бандурка та ін.

Дослідження адміністративно-правової природи  органів місцевого самоврядування, в контексті якого мають розроблятися підходи до нормативного визначення поняття органів місцевого самоврядування, диктуються нагальністю проведення в Україні адміністративної реформи та реформи місцевого самоврядування. В умовах децентралізації Державної влади і посилення ролі муніципальних органів не можуть не змінитися погляди на зміст і сутність останніх. Тож сучасна наука адміністративного права покликана відстежувати подібні тенденції.

Метою даного підрозділу є проведення аналізу  сучасного вітчизняного та міжнародного законодавства про місцеве самоврядування і формулювання на його основі нових підходів до визначення поняття місцевих рад, як органів місцевого самоврядування.

На нашу думку, пошук адміністративно-правових підходів до визначення поняття «орган місцевого самоврядування» необхідно починати з аналізу положень Конституції України.

Так, у  статті 5 Основного Закону зазначається, що «народ здійснює владу безпосередньо  і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» [1]. Це означає, що органи місцевого самоврядування є самостійними органами публічної влади і не входять до системи місцевих органів державної виконавчої влади.

Частина третя статті 140 Конституції містить  положення, відповідно до якого місцеве  самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Якщо врахувати, що «місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України» [1], то можна сформулювати первинний варіант визначення поняття «орган місцевого самоврядування». Він матиме приблизно такий вигляд: «самостійний орган публічної влади, який від імені територіальної громади вирішує питання місцевого значення в межах Конституції і законів України».

В тій  самій частині третій статті 140 Основного  Закону наводяться різновиди органів  місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Частина четверта цієї статті продовжує цей перелік районними та обласними радами, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст [70].

З метою  конкретизації цих положень Конституції  в статті 1 Закону України «Про місцеве  самоврядування в Україні» (надалі – Закон) сформульовано визначення понять «представницький орган місцевого самоврядування», «районні та обласні ради» і «виконавчі органи рад». Тобто даний Закон поділяє органи місцевого самоврядування на: представницькі органи місцевого самоврядування, районні та обласні ради і виконавчі органи рад. Проте даний підхід до класифікації органів місцевого самоврядування, на нашу думку, є дещо суперечливим.

Законодавчий  поділ місцевих рад на представницькі органи  місцевого  самоврядування та районні, обласні ради не узгоджується зі статтею 10 Закону. По-перше, назва цієї статті сформульована так: «Ради – представницькі органи місцевого самоврядування» [11]. Зауважимо, що перед словом «ради» немає жодної конкретизації. Отже, можна дійти висновку, що всі ради є представницькими органами місцевого самоврядування. По-друге, пункт шостий статті і, частина друга статті 10 Закону і частина четверта статті 140 Конституції України наголошують на основному завданні обласних та районних рад – представлення ними спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст. Тобто районні та обласні ради по суті є представницькими органами місцевого самоврядування. В контексті розгляду даного питання виникають й інші. Зокрема, представлення місцевими радами інтересів своїх територіальних громад – це право чи обов'язок рад? Однозначної відповіді в законодавстві наразі немає. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 вказаного Закону, «представницький орган місцевого самоврядування – це виборний орган (рада), який складається з депутатів і, відповідно до закону, наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення» [11]. Отже, в цьому пункті статті 1 представлення місцевими радами інтересів своїх територіальних громад розглядається як право. Частина перша статті 10 Закону на поставлене нами питання має іншу відповідь: «сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією, цим та іншими законами» [11]. В тексті немає вказівки на те, що представлення інтересів територіальної громади є саме правом представницького органу. Більш того, категоричне твердження «представляють інтереси територіальної громади» свідчить скоріше про обов'язковий, а не дозвільний характер.

Аналогічні  положення містить і частина  друга цієї статті: «обласні та районні  ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами» [11].

В статті 140 Конституції України також  немає вказівки на те, що представлення  інтересів територіальної громади є правом представницьких органів: «органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради» [1]. Враховуючи наведену аргументацію, вважаємо за необхідне в статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у визначенні поняття «представницький орган місцевого самоврядування» слова «наділяється правом представляти» змінити на «представляє». Це допоможе усунути протиріччя та узгодити зміст статей 1 і 10 вказаного Закону зі статтею 140 Конституції України. Крім того, в процесі аналізу правового закріплення визначень понять «представницький орган місцевого самоврядування» і «районні та обласні ради» не можна не дорікнути законодавцю за те, що частини перша та друга статті 10 практично дублюють зміст пунктів п'ятого та шостого статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» [71].

Проте наведені та аргументовані вище пропозиції щодо корегування нормативного визначення поняття «представницький орган місцевого самоврядування» не вирішують проблему законодавчого закріплення поняття «орган місцевого самоврядування», оскільки між даними поняттями не можна ставити знак рівняння. Поняття «орган місцевого самоврядування» включає в себе зміст як представницьких органів місцевого самоврядування, так і районних, обласних (які Закон визначає окремо від представницьких органів місцевого самоврядування), і виконавчих органів рад. Отже, зміст поняття «орган місцевого самоврядування» повністю не розкритий у законодавстві. В свою чергу, це означає, що відсутність законодавчого визначення поняття «орган місцевого самоврядування» не може аргументуватися наявністю законодавчих визначень наведених вище понять.

Якщо  зважити, що органами місцевого самоврядування є представницькі органи, районні та обласні ради, виконавчі органи рад, то як ще один підхід до визначення поняття «орган місцевого самоврядування»  можна розглядати поєднання змістового наповнення кожного з перерахованих понять. При цьому має враховуватися і зміст поняття  «місцеве самоврядування» (закріплений в статті 140 Конституції України та статті 2 Закону  України «Про місцеве самоврядування в Україні, з якого випливає низка основоположних ознак органу місцевого самоврядування. Законодавче визначення понять «місцеве самоврядування», «представницький орган місцевого самоврядування» і «районні та обласні ради» наводилось та аналізувалося вище. Законодавче ж визначення поняття «виконавчі органи рад» закріплено пунктом 10 статті 1 Закону, згідно з яким ними є «органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами» [11].

Таким чином, поєднавши зміст зазначених вище понять, отримуємо досить якісне формулювання визначення поняття «орган місцевого  самоврядування» – це орган, який відповідно до закону від імені та в інтересах територіальної громади під власну відповідальність вирішує питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Насамкінець, в процесі пошуку правових підходів до визначення аналізованого поняття варто звернутися до міжнародного законодавства. Основним міжнародно-правовим актом про місцеве самоврядування є Європейська хартія місцевого самоврядування, ратифікована Верховною Радою України 15 липня 1997 року. Частина перша статті 3 Хартії дає визначення місцевого самоврядування: «право і реальна спроможність місцевих властей, в межах закону, здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення» [59]. З цього визначення випливає, що місцева влада (тобто органи місцевого самоврядування) – це органи, що мають право і реальну можливість здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.

Зважаючи  на положення Хартії і нинішню  тенденцію до посилення в умовах децентралізації державної влади ролі муніципальних органів у здійсненні управлінської діяльності на місцях, у визначенні поняття «орган місцевого самоврядування можна вказати на те, що ці органи не просто вирішують справи місцевого значення, а здійснюють управління такими справами. Крім того, в Хартії заслуговує на увагу твердження про те, що органи місцевого самоврядування здійснюють управління місцевими справами в інтересах саме місцевого населення (територіальних громад).

Отже, підбиваючи підсумки проведеного дослідження сучасного вітчизняного та міжнародного законодавства про місцеве самоврядування, можна сформулювати таке визначення поняття «орган місцевого самоврядування» – це орган публічної влади, який відповідно до закону, від імені та в інтересах територіальної громади, під власну відповідальність здійснює управління справами місцевого значення в межах Конституції і законів України. Закріпивши на законодавчому рівні це визначення, ми змогли б дати відповідь на питання про те, який зміст включає в себе поняття «орган місцевого самоврядування», що застосовується в Конституції України, Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» та низці інших нормативно-правових актів [72].

В Україні, як і в будь-якій іншій  правовій державі, місцеве самоврядування може ефективно здійснюватися лише за наявності дієвої представницької демократії. Політико-правовими інституціями, яким доручається представництво законних прав та інтересів територіальних громад, а також виконання більшості функцій і завдань останніх, є органи місцевого самоврядування (муніципальні органи).

Сучасні юридичні науки приділяють велику увагу вивченню питання різновидів органів місцевого самоврядування. Неоднозначні, подекуди неузгоджені між собою, положення законодавства про місцеве самоврядування дають достатні підстави для дискусії щодо класифікації місцевих рад та інших муніципальних органів.

Основними нормативно-правовими актами, якими закріплюється система органів місцевого самоврядування, є чинна Конституція України та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. (далі – Закон). Так, відповідно до ст. 140 Конституції України та ст. 2 Закону місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Окрім цього, згідно з положеннями ч. 2 ст. 5 Закону у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради, які формують свої виконавчі органи [70].

Із змісту зазначених правових норм випливає, що, по-перше, Закон передбачає обов'язкову дворівневу систему місцевих рад, першим рівнем якої є сільські, селищні, міські ради, що представляють територіальні громади сіл, селищ, міст і здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування; по-друге, районні в містах ради можуть розглядатися як необов'язковий елемент системи місцевих рад першого рівня; по-третє, на другому рівні перебувають обласні та районні ради, що представляють інтереси не обласних і районних громад (адже законодавство наявності таких громад не визнає), а спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; по-четверте, як один із суб'єктів здійснення місцевого самоврядування від імені територіальної громади окремо розглядаються виконавчі органи сільських, селищних, міських рад  [71, с. 61-64]

Таким чином, згідно з положеннями  чинного законодавства про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування можна систематизувати на три групи:

• місцеві ради першого рівня (основним призначенням яких є представництво інтересів територіальних громад відповідно сіл, селищ, міст);
• виконавчі органи місцевих рад першого рівня як самостійні елементи системи місцевого самоврядування (основним призначенням яких є здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією та законами України);
• місцеві ради другого рівня (основним призначенням яких є представництво спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст).

На законодавчому рівні поняття  «сільські, селищні, міські, районні у містах ради» не закріплене. Натомість у ст. 1 Закону сформульовано визначення поняття «представницький орган місцевого самоврядування», яким розкривається зміст даної категорії місцевих рад. Проте відсутність у Законі чіткого переліку місцевих рад, які іменуються представницькими, породжує різні наукові позиції щодо цього питання. Зокрема, В. Кравченко під представницькими органами місцевого самоврядування розуміє виключно сільські, селищні, міські ради [73, с. 191]. Така позиція є не безпідставною, оскільки у ст. 1 Закону серед переліку використаних основних термінів поняття «представницький орган місцевого самоврядування» та «районні й обласні ради» сформульовані окремо і не з автентичним змістовим наповненням. Так, представницьким органом є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Під це визначення ніяк не підпадає зміст районних та обласних рад, оскільки останні є органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси не окремо взятої територіальної громади, а спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

В юридичній літературі існують  й інші думки з цього приводу. Так, В. Погорілко вважає, що представницькими органами місцевого самоврядування є відповідні місцеві ради, в системі яких виділяється окрема підсистема – обласних та районних рад [74], тобто вчений під представницькими органами місцевого самоврядування розуміє не лише сільські, селищні та міські ради, а й районні та обласні ради. Така позиція не є безпідставною, оскільки ні зміст ч. 5 ст. 1 (визначення поняття «представницький орган місцевого самоврядування»), ні назва ст. 10 Закону не містять конкретної вказівки на те, які саме ради є представницькими органами місцевого самоврядування.

На нашу думку, з метою забезпечення єдиної трактовки правових норм існує  необхідність внесення до ст. 1 Закону змін, якими слід закріпити у визначенні поняття «представницький орган місцевого самоврядування», крім змісту сільських, селищних, міських рад, і зміст районних та обласних рад. Адже як перші, так і другі є органами, що представляють інтереси територіальних громад, тобто є представницькими органами. Різниця полягає лише в тому, що перші є представницькими органами першого рівня (або місцевими представницькими органами), а другі – другого рівня (регіональними представницькими органами).

Сільські, селищні, міські, районні  у містах ради як місцеві ради першого рівня на рівні закону класифіковано залежно від адміністративно-територіальних одиниць, у межах яких вони функціонують.

Сільська, селищна, міська, районна  у місті ради мають фактично уніфіковану будову, внутрішню організаційну структуру, оскільки Закон чітко визначив їх структурні підрозділи та основних посадових осіб (певну специфіку внутрішньої організаційної структури має лише районна у місті рада). На розсуд місцевої ради, по суті, тільки виноситься питання про необхідність утворення контрольних комісій, підкомісій, робочих груп. Однак заборони щодо створення не передбачених законом структурних підрозділів ради немає, а тому на практиці такі підрозділи можуть утворюватися.

Відповідно до положень Закону структурними елементами сільських, селищних, міських рад є:

• сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті ради, який очолює місцеву раду і є основною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста (статті 12, 55 Закону);

• секретар сільської, селищної, міської ради, заступник голови районної у місті (статті 50, 56 Закону);
• депутатські групи та фракції, які є добровільними об'єднаннями депутатів місцевих рад для спільної роботи у здійсненні депутатських повноважень у виборчих округах;
• постійні комісії ради, що утворюються з числа її депутатів для вивчення, попереднього розгляду та підготовки питань, що належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради та її виконкому (ст. 47 Закону);
• підготовчі комісії та робочі групи, що можуть бути утворені для здійснення окремих завдань постійних комісій ради (ст. 47 Закону);
• тимчасові контрольні комісії, які є органами ради, які обираються з числа її депутатів для здійснення контролю з конкретно визначених радою питань, що належать до повноважень місцевого самоврядування (ст. 48 Закону);
• апарат ради, який створюється сільською, селищною, міською радою з метою організаційного, правового, інформаційного, аналітичного, матеріально-технічного забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів.

Окреме місце у структурі  сільських, селищних, міських, районних у місті рад посідають їх виконавчі органи, які в нашій класифікації органів місцевого самоврядування є другою групою. Специфіка цих органів зумовлена тим, що вони є самостійним елементом системи місцевого самоврядування (ст. 5 Закону) і мають особливе призначення: здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у встановлених Конституцією та законами України межах (ст. 1 Закону). У зв'язку з цим і Конституція, і Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» такий структурний елемент місцевої ради, як її виконавчі органи ставлять нарівні із радою (ч. З ст. 140 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Закону).