Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«Київський національний економічний університет
імені Вадима Гетьмана»
Центр магістерської підготовки
Кафедра правового регулювання економіки
МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА
за темою:
«Порядок та особливості організації професійної діяльності нотаріуса»
Студентки 2 курсу, 1 групи
ЦМП спеціальності «
очно-заочної форми навчання
Агєєвої Вікторії Володимирівни
Науковий керівник:
Старший викладач кафедри цивільного
та трудового права
Іваненко Олеся Анатоліївна
Рецензент:
______________________________
______________________________
_____________________________
Рецензент:
_____________________________
______________________________
______________________________
Робота допущена до захисту в ДЕК «__»_________2012 р.
Завідувач кафедри правового регулювання економіки,
д.ю.н., проф., член-кореспондент НАН України
Опришко В. Ф.____________________________
КИЇВ 2012
ЗМІСТ
ВСТУП ……………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика та організаційна
структура нотаріату в Україні …………………………………………………………………………….
1.1 Поняття нотаріату в Україні та його організаційна структура ……………6
1.2 Правовий статус державних та приватних нотаріусів в Україні ………...13
1.3 Дії, що прирівнюються до нотаріальних та право їх вчинювати ………...20
РОЗДІЛ 2. Порядок організації професійної діяльності нотаріуса ………….30
2.1 Вимоги до посади нотаріуса: їх види та загальна характеристика ………30
2.2 Умови та підстави зайняття нотаріальною діяльністю …………………...34
2.3 Професійна етика
нотаріуса та його
РОЗДІЛ 3. Особливості правового регулювання діяльності
нотаріусів в Україні …………………………………………………………………………..
3.1 Реформи нотаріату 1993 року: їх особливості та значення ………………63
3.2 Проблеми та перспективи
розвитку професійної
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..90
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………97
ВСТУП
На сучасному етапі проблеми побудови правової держави, забезпечення охорони прав і законних інтересів людини і громадянина, імплементації норм міжнародного права ставлять перед суспільством нові складні завдання. Перехід до ринкової форми господарювання, створення нових видів економічної діяльності потребують внесення істотних коректив і правове регулювання у економічних відносин, формування і розвиток нових інститутів, до яких належить і відносно новий, як для України, інститут нотаріату.
Роль нотаріату в правовому забезпеченні економічних відносин підтверджено світовою практикою. Це пояснюється тим, що діяльність нотаріату відчутно впливає на різні аспекти суспільного життя. Від якості його роботи залежать нормальне функціонування цивільного обороту країни, ефективність охорони і захисту майнових прав та законних інтересів громадян і організацій. Активне залучення нотаріату в регулювання економічних відносин створює більшу стійкість і гарантованість у поведінці учасників цивільних правовідносин, дає можливість скоротити кількість правопорушень, ліквідує об'єктивні передумови їх вчинення.
На практиці нотаріус є найбільш доступним захисником прав і законних інтересів громадян, здатним юридично закріпити майнові і особисті немайнові права учасників безспірних правових відносин.
У зв’язку з підвищенням значущості нотаріату особливі вимоги ставляться не тільки до нотаріальної діяльності, а й до особи нотаріуса, організації його професійної діяльності. У своїй діяльності нотаріуси реалізують основні завдання нотаріату та належать до органів, що виконують нотаріальні функції. Відносини між нотаріусом та заінтересованими особами мають довірчий характер, а тому передбачають збереження конфіденційності інформації про майновий та немайновий стан осіб, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Професійна діяльність нотаріуса забезпечує превентивний правовий захист і унеможливлює порушення в майбутньому прав та інтересів суб’єктів права й виникнення спорів у судах. В цих умовах надзвичайно важливим питанням є підготовка висококваліфікованих нотаріусів, з високими моральними якостями і відчуттям особистої відповідальності за свою діяльність.
Питання реформування інституту нотаріату на сьогоднішній день досить актуальні і викликають численні дискусії, а законодавче регулювання організації нотаріату та нотаріальної діяльності в Україні потребують вдосконалення.
З вище викладеного не викликає сумнівів актуальність теми дипломної роботи, її важливість та необхідність досконалого вивчення та ретельного аналізу.
Головною метою даної роботи є дослідження порядку організації професійної діяльності нотаріуса, вивчення проблем та перспектив розвитку професійної діяльності нотаріуса в Україні.
Поставлена мета обумовлена
- проаналізувати організаційну структуру нотаріату, визначити поняття нотаріату;
- дослідити правовий статус державних нотаріусів та нотаріусів, що займаються приватною практикою;
- визначити дії, що прирівнюються до нотаріальних та правовий статус осіб, що наділені правом їх вчинювати;
- охарактеризувати порядок організації професійної діяльності нотаріуса;
- визначити вимоги до осіб, що мають намір займатися нотаріальною діяльністю, а також умови та підстави допуску до спеціальності;
- визначити положення, що формують професійну етику нотаріуса;
- проаналізувати підстави та порядок притягнення нотаріусів до відповідальності;
- дослідити особливості правового регулювання діяльності органів нотаріату в Україні;
- проаналізувати реформу нотаріату 1993 року, окреслити її особливості та значення;
- на підставі проведеного дослідження визначити проблемні питання, щодо обраної теми та сформулювати пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення діяльності нотаріусів в Україні;
Об’єктом дослідження дипломної роботи є суспільні відносини, що виникають під час організації професійної діяльності нотаріуса. Предметом дослідження є професійна діяльність нотаріусів, порядок її організації та особливості.
При виконанні даної роботи мною були використанні такі методи дослідження як, історичний, метод аналізу, методи індукції та дедукції, моделювання, узагальнення, абстрагування, спостереження та порівняння.
Дипломна робота виконувалась на матеріалах нормативно-правової бази, емпіричної бази, монографічних джерел та періодичних видань. Мною було ретельно досліджено нормативно-правову базу присвячену даному питанню. Науковим дослідженням у сфері нотаріату України присвячено праці таких українських учених, як Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г., Фурса С.Я., Фурса Є.І., Сміян Л. С., Комаров В.В, Баранкова В. В., Терегейло Ю., Гулєвська Г. Ю. та інших, дослідження яких було проаналізовано та використано при написанні дипломної роботи. Серед науковців, які вивчають проблеми сучасного нотаріату, можна виділити Фурса Є.І. та А. Полешко. Також було опрацьовано значний обсяг періодичних видань, досліджено процесуальні документи, які використовують у своїй повсякденній діяльності нотаріуси.
РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика та організаційна структура нотаріату в Україні
1.1 Поняття нотаріату в Україні та його організаційна структура
Виникнення і розвиток приватної власності вимагали правового забезпечення різних угод щодо цієї власності, її переходу за спадщиною, а також посвідчення інших обставин, які мали значення для реалізації суб’єктивних цивільних прав особи. Тому виникнення нотаріату було обумовлено певними об’єктивними закономірностями розвитку цивілізованого суспільства.
Нотаріат виник як інститут цивільного права ще за часів республіки у Стародавньому Римі. Тоді в Римі вже існували службові особи — писці, в обов’язки яких входило ведення судових журналів, різних записів публічно-правового характеру. Крім цих службових писців, у багатих римлян домашніми секретарями працювали приватні писці, які вели ділову переписку та оформляли різні юридичні угоди. їх називали нотаріусами (від лат. nota — знак, позначка), бо вони користувалися стенографічними значками для швидкого запису.
Подальший розвиток цивільного обороту викликав у Римі появу табеліонів, яких можна назвати родоначальниками сучасного нотаріату. Будучи особами вільної професії, вони стягували за вчинення нотаріальних дій винагороду, розмір якої встановлювався державою. Табеліони складали судові папери, а також посвідчували різні угоди. Процесуальний порядок їх посвідчення був настільки досконало розроблений, що гарантував їхню законність і виключав будь-яку можливість оспорювання справжності угод, бо законність посвідчення повинна була бути підтверджена ще й судом.
Нотаріуси завжди відігравали значну роль у суспільному житті країн. Їхня діяльність стосувалася дуже важливого аспекту існування людей — їхньої власності. Тому особа нотаріуса завжди була оточена ореолом таємничості і поваги. Це були люди, сповнені почуття людської та професійної гідності. І зараз професія нотаріуса є однією з престижних і важливих [56, с. 32-35].
У нашій країні за роки радянської влади нотаріат втратив своє значення, позаяк було скасовано приватну власність на землю, на засоби виробництва. Серед правоохоронних органів він посідав останнє місце, бо його діяльність в основному стосувалася людини, її власності, прав та інтересів. Людині з вищою юридичною освітою працювати в нотаріальній конторі було непрестижно: низька заробітна платня, непристосовані для роботи приміщення, відсутність необхідних технічних засобів, нецікава робота, бо 70% нотаріальних дій — це засвідчення вірності копій документів, тоді як у країнах із розвиненою правовою системою ці дії складають всього 7—10% [35, с. 7].
У вітчизняній юридичній науці на сучасному етапі не сформовано єдиного погляду на поняття «нотаріат». Так, можна виділити щонайменше три основні точки зору відносно визначення цього правового інституту. Найбільш поширеним в юридичній літературі є законодавче визначення нотаріату, відповідно до якого,
Нотаріат в Україні — це система органів та посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності [4].
При цьому, на думку деяких авторів, наведене поняття включає суб'єктивну сторону поняття «нотаріат» як сукупність існуючих органів і посадових осіб, яким надано повноваження із вчинення нотаріальних дій, та об'єктивну сторону цього поняття — коло нотаріальних дій, які ці органи та посадові особи можуть вчиняти відповідно до чинного законодавства, тобто посвідчення прав, а також фактів, що мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій, передбачених законом [35, с. 7-8].
Але останнім часом наведене визначення піддається в спеціальній літературі (в якій власне висвітлюється здійснення нотаріальної діяльності та правовий інститут нотаріату в цілому) серйозній критиці з тієї підстави, що воно регулює організаційну структуру та загальну спрямованість нотаріату як системи, орієнтованої на вчинення ряду нотаріальних дій. Проте не розкривається нерозривний правовий зв'язок нотаріату зі спеціальною процедурою, не підкреслюється характер взаємовідносин системи нотаріальних органів із державою. Тому під поняттям «нотаріат» цими авторами пропонується розуміти структуру нотаріальних органів, на яку покладається правоохоронна і правозахисна державна функції, що має здійснюватись відповідно до змісту нотаріального процесу і процедури, передбаченої чинним законодавством України [36, с. 37].
Не дивлячись на те, що у вказане поняття нотаріату було внесено низку важливих додаткових ознак, які роблять його більш повним, авторам все ж не вдалось повністю уникнути деяких притаманних йому недоліків і формальних ознак.
Щоб зрозуміти сутність поняття, яке досліджується, потрібно виділити його тотожність і відмінність порівняно з іншими інститутами. Провести розмежування тут можна, взявши за основу найбільш суттєві характеристики нотаріату, які притаманні тільки йому. Більш поглиблене вивчення показує, що поняття нотаріату має багато значень, серед яких можна виділити принаймні чотири:
- нотаріат як система органів і посадових осіб;
- нотаріат як галузь (підгалузь) права;
- нотаріат як галузь законодавства;
- нотаріат як наукова та навчальна дисципліна. Виходячи з поданих положень, найбільш повним і науково обґрунтованим є, на думку Сміян Л.С., Нікітін Ю.В., Хоменко П.Г, таке визначення. Нотаріат в Україні — це правовий інститут, покликаний забезпечувати позасудову охорону та захист прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави шляхом вчинення в межах безспірних правовідносин нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими особами [37, с. 12].
В цьому визначенні наведені всі характерні риси нотаріату як правового інституту: позасудова охорона та захист прав і законних інтересів, безспірність правовідносин, щодо яких вчиняються нотаріальні дії, здійснення нотаріальних дій уповноваженими на те органами та посадовими особами, а також функції нотаріату: охорони та захисту.
Основні функції нотаріату необхідно виділити для визначення його загальних та специфічних завдань. Як бачимо сучасні теоретичні джерела, присвячені інституту нотаріату, в основному визначають функції нотаріату залежно від того місця в правовій системі України, куди вони відносять нотаріат. З огляду на це цікавою та обґрунтованою є позиція С.Я. Фурси та Є.І. Фурси, які відносять нотаріат до правоохоронних та правозахисних органів залежно від виконуваних ним функцій [36, с. 12].
Функції нотаріату як правоохоронного та правозахисного інституту полягають у наступному:
1. Охорона та захист прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, територіальних громад, а також держави. Слід відзначити, що в юридичній літературі дискусія щодо того, чи пов'язана діяльність нотаріальних органів з охороною або з захистом прав та законних інтересів громадян, набрала досить великого розмаху. Розмежування цих взаємопов'язаних понять, на думку авторів, лежить у площині моменту настання порушення цих прав та інтересів. Можна повністю підтримати їхню позицію відносно того, що охорона — це потенційна можливість захисту прав та інтересів громадян, коли фактично зазіхання на них ще не сталося, тоді як захист може розглядатись як конкретна дія, яка виникає з початком правопорушення. Нотаріальні органи в основному виконують правоохоронну функцію, але нотаріальна діяльність може бути засобом захисту прав, наприклад, у разі вчинення виконавчих написів, протестів векселів, посвідчення неоплати чеків. Таким чином, нотаріальні дії забезпечують захист і охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов'язані з їхнім життям і діяльністю, стосуються їхніх майнових інтересів та гарантують подальшу реалізацію інших суттєвих прав.
2. Нотаріус, застосовуючи норми матеріального і процесуального права, впливає на правовідносини між суб'єктами, наприклад, встановлюючи в договорі конкретні права та обов'язки сторін, а отже, має місце праворегулююча функція нотаріату.
3. Також нотаріат виділяється як орган, який має право аналізувати вимоги закону і робити висновки щодо можливості або неможливості застосувати це положення законодавства для виконання покладених на нього функцій і реалізації волевиявлення громадян [36, с. 15].
Це входить в поняття правоаналізуючої функції. Нотаріус має право визначати межі дозволеної поведінки в урегульованих законом правовідносинах, тоді, коли надається можливість для декількох альтернативних варіантів правової поведінки, а також тоді, коли такі правовідносини взагалі не мають аналогів.
4. Підтверджуючи законність і достовірність нотаріальної дії, нотаріус виконує ще одне важливе завдання — запобігає можливим правопорушенням. Так, скажімо, якщо нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулися заінтересовані особи, не відповідає закону, нотаріус відмовить у її вчиненні, запобігши в такий спосіб правопорушенням і можливим негативним наслідкам для цих осіб [35, с. 10].
5. Завдання запобігання
правопорушенням шляхом підвище
6. Можливість нотаріальної практики впливати на законотворчість передбачає те, що під час застосування законодавства нотаріусами випливають певні неузгодженості, прогалини, які потребують вирішення. В ідеалі нотаріальна діяльність впливатиме на подальше вдосконалення не тільки нотаріального процесуального законодавства, а й норм матеріального права [37, с. 12,14].
Система нотаріальних органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок вчиняти нотаріальні дії в Україні.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат» передбачено поділ нотаріусів на державних, які працюють у державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах, та нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною діяльністю. При цьому слід наголосити, що запровадження інституту приватного нотаріату з одночасним збереженням державного був викликаний об'єктивною необхідністю, що склалася на момент прийняття закону.
Важливими аргументами на користь появи «вільного» нотаріату є зменшення навантаження на державних нотаріусів, зручність для осіб, які звертаються за вчиненням нотаріальних дій, самофінансування нотаріусами своєї нотаріальної діяльності, а також можливість утворення ними додаткових робочих місць і сплата податків до бюджету. На жаль, ще існує думка, що поділ нотаріусів на державних та приватних є градацією якості надання ними правової допомоги або що документи, оформлені державними нотаріусами, більш якісні або мають більшу юридичну силу порівняно з аналогічними, виконаними приватними нотаріусами. Внаслідок переходу до ринкових відносин значно зріс документообіг, а отже, і обсяг завдань, що покладаються на нотаріусів України. Через це виникло багато ускладнень, зокрема, неможливість вчасно завірити документи, отримати консультації тощо. Держава не могла власними силами збільшити кількість державних нотаріальних контор та залучити більше нотаріусів, оскільки це потребувало значних коштів. Найбільш правильним виходом з цієї ситуації і стало започаткування в Україні приватного нотаріату.
Зараз існують прибічники ліквідації
державних нотаріальних контор, до
аргументів яких належить те, що державні
нотаріальні контори
Проте, слід відзначити, що співіснування державних та приватних нотаріальних контор доведено часом, і в якості аргументів на користь саме такої системи нотаріальних органів можна привести і позитивний вплив конкуренції між приватними і державними нотаріусами, що має певним чином відображатись на якості і вартості послуг, і те, що приватні нотаріуси не оберуть невигідний нотаріальний округ, і недосконалість законодавства, недостатній контроль з боку держави за діяльністю приватних нотаріусів.
Приватна нотаріальна
Приватний нотаріус має специфічний статус — він одночасно є посадовою особою, наділеною державною владою, незалежно від того, що він фактично не перебуває на державній службі, та спеціалістом вільної юридичної професії [38, с. 85].
Отже, вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною практикою (приватні нотаріуси). Слід відзначити, що документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.
В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі діють державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове зберігання нотаріальних документів.
У відповідності до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування.
Крім того, певні нотаріальні дії (посвідчення заповітів і доручень), згідно із ст. 40 Закону України «Про нотаріат», можуть вчинятись головними лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв тощо; капітанами та начальниками експедицій; командирами (начальниками) військових частин, об'єднань, установ і закладів; начальниками місць позбавлення волі та іншими посадовими особами, зазначеними в цій статті.
Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, — на дипломатичні представництва України.
Безпосереднє управління державними нотаріальними конторами, а також контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків здійснюють Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Ради Міністрів АРК, управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
У ст. 16 Закону України «Про нотаріат» зазначається, що нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації. Згідно з цим створена Українська нотаріальна палата, яка є добровільною громадською організацією нотаріусів.
1.2 Правовий статус державних та приватних нотаріусів в Україні
Права та обов'язки нотаріуса є реалізацією принципу сприяння громадянам та організаціям у здійсненні їхніх прав і захисті законних інтересів.
Права нотаріуса в основному закріплені в ст. 4 Закону України «Про нотаріат», проте цей перелік не є вичерпним — чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Так, в ст. 4 зокрема зазначається, що нотаріус має право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій; одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, за вчинення приватними нотаріусами нотаріальних дій, за надання додаткових інформаційно-технічних послуг; складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру.
З 1 червня 2009 року набули чинності положення Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про нотаріат", якими державні та приватні нотаріуси зрівнюються у повноваженнях щодо вчинення нотаріальних дій. Насамперед зміни до вищевказаного Закону спрямовані на зрівняння в повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій державних та приватних нотаріусів щодо оформлення спадкових прав громадян.
Існуючі до 1 червня 2009 року обмеження у повноваженнях по вчиненню нотаріальних дій приватними нотаріусами, призводили до перевантаження державних нотаріальних контор, створювали значні черги громадян до державних нотаріальних контор. Крім того, нерівність у повноваження по вчиненню нотаріальних дій, з одного боку, ускладнювала роботу державних нотаріусів, а з іншого — необґрунтовано позбавляла приватних нотаріусів можливості здійснювати свою професійну діяльність у повному обсязі.
Цей закон не змінив правовий статус державних та приватних нотаріусів. Так, відповідно до статті 31 Закону України "Про нотаріат" приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначатиметься за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дій, також провадиться за домовленістю сторін.
Нотаріальні дії, що вчиняють нотаріуси, визначені у ст. 34 Закону України «Про нотаріат». Нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:
1) посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);
2) вживають заходів щодо охорони спадкового майна;
3) видають свідоцтва про право на спадщину;
4) видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;
5) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів);
6) видають свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися;
7) провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;
8) видають дублікати нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса;
9) накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;
10) засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;
11) засвідчують справжність підпису на документах;
12) засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;
13) посвідчують факт, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту;
14) посвідчують факт, що фізична особа є живою;
15) посвідчують факт перебування фізичної особи в певному місці;
16) посвідчують час пред'явлення документів;
17) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;
18) приймають у депозит грошові суми та цінні папери;
19) вчиняють виконавчі написи;
20) вчиняють протести векселів;
21) вчиняють морські протести;
22) приймають на зберігання документи.
На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.
Тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком тих примірників, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів. Зразок, опис, порядок витрачання, зберігання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів установлюються Кабінетом Міністрів України [14, с. 165; 32,с. 164].
- Порядок укладення трудового договору
- Порядок уплаты или взыскания алиментов
- Порядок уплаты сбора за пользование объектами животного мира и предоставление отчетности по нему
- Порядок усыновления (удочерения) детей
- Порядок учета основных средств
- Порядок учета прямых и косвенных затрат на примере ООО «ВОЛНА»
- Порядок формирования и использования средств внебюджетных фондов на примере Пенсионного фонда Российской Федерации
- Порядок проведения тендерных торгов или аукционов
- Порядок раздела общего имущества супругов
- Порядок разрешения индивидуальных трудовых споров в Республике Беларусь
- Порядок рассмотрения дела судом присяжных
- Порядок рассмотрения трудовых споров
- Порядок расторжения брака
- Порядок расторжения срочного трудового договора
