Сертификация продукции предпринимательства

  СЕРТИФІКАЦІЯ  ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

      В умовах формування ринкових відносин кожне підприємство повинно орієнтуватися  на досягнення максимальних результатів  своєї діяльності. Наявність на ринку  жорсткої конкуренції значно знижує можливість підприємства в досягненні поставленої мети. В цьому випадку підприємство повинно створювати та підтримувати суттєві переваги перед конкурентами, основні з яких спрямовані на виробництво продукції високої якості, здатної щонайкраще задовольняти потреби споживачів. Це обумовлює необхідність приділяти на підприємствах велику увагу питанням якості, орієнтуючись на світовий досвід створення сучасних систем менеджменту якості.

  Сертифікація, як форма підтвердження відповідності, проведеної незалежною стороною, одержала широке визнання суспільства, ставши дієвим механізмом захисту прав споживачів і невід'ємною частиною системи технічного регулювання.

  В даний час сертифікація охопила  майже всі галузі народного господарства України і є одним з інститутів регулювання взаємостосунків між споживачами, розробниками і продавцями в умовах ринку.

  Всі види робіт по сертифікації і підтвердженню  відповідності базуються на високій  компетенції фахівців, що реалізовують їх процедури і розробляючих нормативно-методичні документи. Досвід робіт в цій сфері вказує на необхідність підготовки фахівців з питань стандартизації, сертифікації, підтвердження відповідності і управління якістю не тільки для органів по сертифікації і випробувальних лабораторій, а і для підприємств промисловості і сфери послуг, тобто для тих, хто працює на стадії забезпечення відповідного рівня якості і займається підготовкою до сертифікації результатів своєї праці.

      Актуальність  теми. Для успішного розвитку економіки України, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках суттєвого значення набуває впровадження та сертифікація продукції за міжнародними стандартами. Стандарти ІСО серії 9000 добре зарекомендували себе в промислово розвинутих країнах і вплинули на поліпшення якості продукції та підвищення економічних результатів діяльності тих підприємств, на яких були впроваджені. На даний час склалася така ситуація, що для укладення контракту з закордонним замовником підприємству обов'язково необхідно мати сертифікат якості, причому, виданого визнаною в усьому світі організацією з сертифікації. Дана обставина виступає як основна передумова розвитку в Україні якості відповідно до міжнародних стандартів ІСО серії 9000.

      Недостатність практичного досвіду і теоретичної бази в галузі впровадження сертифікації в значній мірі обмежують дані процеси на підприємствах України. Тому це обумовлює необхідність теоретичного узагальнення й методичного забезпечення процесів, пов'язаних із впровадженням та сертифікацією продукції за міжнародними стандартами.

      Актуальність  проблеми і недостатність в Україні  теоретичної бази з даного питання  обумовили вибір теми дипломної, дали можливість визначити мету, задачі й основні напрямки досліджень.

      Мета  і задачі дослідження. Метою диплоної роботи є теоретичне обґрунтування і розробка методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності впровадження і постійного вдосконалення сертифікації продукції за міжнародними стандартами.

     Об'єктом  дослідження є діяльність ЗАТ «Хадлер», у відповідності до сертифікації продукції за міжнародними стандартами.

      Предметом дослідження є економічні аспекти, теоретичне і методичне забезпечення впровадження та вдосконалення сертифікації продукції за міжнародними стандартами.

      Методи  дослідження. Теоретичною і методологічною основою дипломної є наукові праці вітчизняних і закордонних вчених, міжнародні стандарти ІСО серії 9000, закони і нормативні акти України, що регулюють економічні процеси.

      Для досягнення поставленої в роботі мети були використані такі методи дослідження: теоретичне узагальнення – для визначення теоретичних основ і тенденцій розвитку; системного підходу – для узагальнення основних мотивів впровадження і сертифікації; методи позитивного і нормативного аналізу – для вироблення рекомендацій з державного регулювання впровадження і сертифікаціїі; порівняння – для зіставлення фактичних даних про економічні показники діяльності підприємств звітного періоду з даними попередніх років; графічний – для наочного представлення результатів дослідження.

      Практичне значення одержаних  результатів полягає в тому, що їх реалізація на вітчизняних підприємствах дозволить з більшим успіхом впроваджувати й розробляти заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства, а також обґрунтовано приймати рішення у відношенні доцільності сертифікації продукції за міжнародними стандартами.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  1. огляд існуючих систем сертифікації

  1.1. Міжнародні системи сертифікації. 

1) Сертифікація на міжнародному рівні.

  Розвиток  міжнародної торгівлі і міжнародної співпраці у всіх галузях людської діяльності об'єктивно вимагає подальшого вдосконалення робіт в області міжнародної сертифікації.

  Системи і органи по сертифікації за рубежем  створюються на трьох рівнях: міжнародному, регіональному і національному.

  Міжнародна  сертифікація розробляється і проводиться  під керівництвом урядових і неурядових міжнародних організацій, членом яких може стати будь-яка країна світу. Міжнародні системи сертифікації базуються на міжнародних стандартах і технічних умовах.

  Міжнародними  організаціями, які проводять велику науково-методичну і організаційно-технічну роботу в області сертифікації продукції, оцінки систем управління якістю постачальників і взаємного визнання результатів  випробувань продукції, є ISO і IEC. Питаннями сертифікації в рамках ISO займається її спеціалізований орган CASCO, який на основі вивчення способів оцінки відповідності продукції технічним умовам готує керівництво з усіх питань сертифікації.

  До  міжнародних органів відносяться  також Керівний комітет із сертифікації і Координаційний комітет із нагляду.

  Організацією ISO були розроблені стандарти ISO серії 9000 для сприяння підприємствам, організаціям по упровадженню і забезпеченню функціонування ефективних систем управління якістю (СУЯ). Ці стандарти в Україні введені методом прямого упровадження і затверджені як національні.

  У таблиці 1.1 наведено статистичні дані, які засвідчують неухильне зростання  привабливості для бізнесу сучасних систем управління.

  Таблиця 1.1

    Світові показники зростання кількості сертифікованих СУЯ з 2002 по 2006 рік.

  Регіональна система сертифікації передбачає об'єднання організацій, що займаються одним видом діяльності. Така система сертифікації зустрічається досить рідко, наприклад, в Англії існують організації, з'єднані по регіону.

  Національна система сертифікації базується на стандартах і технічних умовах, прийнятих за основу в даній державі, і всі організації керуються цими національними правилами. Обов'язковою умовою для національної системи сертифікації є наявність наступних організацій: національної головної організації, національної організації по стандартизації, національної служби контролю. 

2) Сертифікація в Європі.

  Європейський  Союз (ЄС) бере свій початок від заснованого  в 1957 році європейського економічного співтовариства, яке в 1992 році було перейменоване в європейське співтовариство.

  Для реалізації прийнятої Радою ЄС в 1989 році Глобальної концепції по сертифікації і створення європейської інфраструктури в рамках єдиного внутрішнього ринку  в 1990 році була створена європейська  організація по випробуваннях і  сертифікації (ЕОТС).

  Основні рекомендації глобальної концепції  можна сформулювати в таких тезах:

1. заохочення загального вживання стандартів по забезпеченню якості серії EN 29000 і сертифікація на відповідність цим стандартам;
2. вживання стандартів серії EN 45000, що встановлюють вимоги до органів по сертифікації і випробувальним лабораторіям при їх акредитації;
3. гармонізація інфраструктури випробувань і сертифікації в країнах ЄС;
4. укладення договорів з третіми країнами (не членами ЄС) про взаємне визнання випробувань і сертифікатів.

  За  рубежем, зокрема, в країнах європейського  Союзу, задачі сертифікації в законодавчо  регульованій області абсолютно  такі ж, як на Україні. Відмінність полягає  в порядку проведення сертифікації: випробування і подальша оцінка продукції  проводяться на відповідність гармонізованим для країн ЄС вимогам директив по безпеці.

  В країнах ЄС застосовуються методи оцінки відповідності, що мають модульну побудову і специфічні особливості вживання. Це пояснюється Глобальною концепцією по сертифікації і контролю. Директиви ЄС по безпеці продукції наказують використовувати певний модуль для оцінки відповідності її на підприємстві-виробнику. Вживання одного з модулів А, B, G, H або їх комбінації служить доказом правильності оцінки показників безпеки. Якщо встановлено, що продукція відповідає вимогам гармонізованих директив, виробник здійснює її маркування спеціальним знаком СЄ (знак відповідності вимогам гармонізованих директив ЄС по безпеці).

  Модулі  оцінки відповідності охоплюють  обидві стадії створення продукції: проектування і виробництво.

  1.2. Система сертифікації УкрСЕПРО

  Система сертифікації УкрСЕПРО (далі - Система) - державна система сертифікації продукції  на Україні, призначена для проведення обов'язкової і добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

  Основні принципи, структура і правила  Системи регламентовані в ДСТУ 3410.

  В Системі здійснюються наступні види діяльності:

• сертифікація продукції (процесів, послуг);
• сертифікація систем управління якістю;
• сертифікація систем управління навколишнім середовищем;
• сертифікація систем управління безпекою харчових продуктів;
• атестація виробництв;
• атестація аудиторів по сертифікації.

  Загальне  керівництво Системою, організація  і координація робіт по сертифікації здійснюються національним органом  України по сертифікації - спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади, яким є Державний комітет України із питань технічного регулювання і споживацької політики.

  Сертифікація  в Системі передбачає підтвердження  третьою стороною показників (характеристик) продукції (процесів, послуг) на основі випробувань, обстеження, атестації виробництва і оцінки СУЯ.

  Сертифікацію  продукції ділять на обов'язкову і  добровільну.

  Обов'язкову сертифікацію проводять на відповідність  вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами України, та нормативних документів, включених в Перелік продукції, належній обов'язковій сертифікації на Україні, який затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавської влади у сфері підтвердження відповідності.

  Добровільну сертифікацію проводять в порядку, визначеному договором між замовником (виробником, постачальником) і органом  по сертифікації. При цьому підтверджується  відповідність продукції (товарів, послуг) заявленим вимогам.

  Системою  окремо передбачена сертифікація продукції, що імпортується. Сертифікація такої продукції відповідно до ДСТУ 3417 проводиться за тими ж процедурами, що і вітчизняної. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується, здійснюється шляхом укладення міжнародної угоди про визнання результатів сертифікації і оформлення відповідного свідоцтва про визнання.

  Відповідно  до Декрету Кабінету Міністрів України  від 10.05.93 р. «Про стандартизацію і сертифікацію»  обов'язкова сертифікація проводиться  виключно в рамках державної системи сертифікації.

  При обов'язковій сертифікації перевірці  підлягають наступні групи показників:

• безпеки;
• сумісності і взаємозамінності;
• энерго- і ресурсозберігання;
• впливи на охорону навколишнього середовища.

  Система є відкритою для вступу до неї органів по сертифікації і випробувальних лабораторій і доступу до неї будь-яких підприємств і організацій.

  Організаційну структуру Системи складають:

• Національний орган України по сертифікації;
• науково-технічна комісія із питань сертифікації;
• органи по сертифікації продукції;
• органи по сертифікації систем управління якістю;
• органи по сертифікації систем управління навколишнім середовищем;
• органи по сертифікації систем управління безпекою харчових продуктів;
• органи по сертифікації персоналу;
• випробувальні лабораторії (центри);
• науково-методичний і інформаційний центр;
• державні центри стандартизації, метрології і сертифікації;
• аудитори по сертифікації.

  Національний  орган по сертифікації виконує наступні функції:

• організує, координує і проводить роботи по забезпеченню функціонування Системи;
• взаємодіє з національними органами по сертифікації інших держав і міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність по сертифікації;
• визначає порядок призначення органів по сертифікації і призначає їх на виконання робіт в Системі;
• веде Реєстр Системи.

  Науково-технічна комісія із питань сертифікації - організовується  і затверджується Національним органом  по сертифікації для розгляду перспективних  напрямів розвитку і розробки пропозицій по проблемах сертифікації.

  Органи  по сертифікації продукції призначаються  національним органом України по сертифікації. Вимоги до органу по сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3411. Орган  по сертифікації продукції виконує  наступні основні функції:

• здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції відповідно до правил Системи;
• видає сертифікати відповідності на продукцію і атестати виробництв.

  Органи  по сертифікації систем управління якістю, систем управління навколишнім середовищем, систем управління безпекою харчових продуктів (далі - системи управління) призначаються Національним органом України по сертифікації і здійснюють наступні основні функції:

• організовують і проводять сертифікацію систем управління;
• здійснюють технічний нагляд за сертифікованими системами;
• видають сертифікати на системи управління.

  Вимоги  до органів по сертифікації систем управління встановлені ДСТУ 3420.

  Органи  по сертифікації персоналу виконують наступні функції:

• видають сертифікати аудиторів;
• здійснюють визнання сертифікатів аудиторів, виданих в зарубіжних системах сертифікації.

  Вимоги  до органів по сертифікації персоналу  висловлені в ГОСТ 30488 і ISO 17024.

  Випробувальні лабораторії (центри), яким доручають  проведення сертифікаційних випробувань, виконують такі основні функції:

• за дорученням органу по сертифікації випробовують продукцію, що підлягає сертифікації, і видають протоколи випробувань;
• беруть участь за пропозицією органу по сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за дорученням національного органу України по сертифікації - в проведенні інспекційного контролю.

  Вимоги  до випробувальних лабораторій (центрам) встановлені ДСТУ 3412.

  Аудитори  по сертифікації притягуються органами по сертифікації до проведення сертифікації продукції, атестації і обстеження виробництва, оцінки систем управління якістю. Атестація аудиторів здійснюється відповідно до ДСТУ 3418.

  Український НДІ стандартизації, сертифікації і  інформатики є науково-методичним і інформаційним центром в  Системі.

  Державні  центри стандартизації, метрології і сертифікації виконують наступні функції:

• за дорученням національного органу по сертифікації беруть участь в експертизі документів і перевірках органів по сертифікації і випробувальних лабораторій (центрів);
• видають заявникам свідоцтва про визнання по позитивних результатах експертизи наданих ними матеріалів за оцінкою відповідності іноземних органів і випробувальних лабораторій.

  Право на проведення робіт по сертифікації продукції надається органам  по сертифікації, випробувальним лабораторіям (центрам) і аудиторам, включеним в Реєстр Системи.

  Роботи  по сертифікації в Системі проводяться  органами по сертифікації відповідно до вимог Системи з урахуванням  правил діючих міжнародних систем сертифікації. Основні вимоги щодо порядку проведення сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413.

  Схеми (моделі), які використовуються під  час обов'язкової сертифікації продукції, визначає орган по сертифікації. При  цьому враховуються особливості  виробництва, випробувань, поставки і  використовування конкретної продукції, можливі витрати заявника.

  Сертифікація  продукції в Системі УкрСЕПРО проводиться відповідно до затверджених Правил сертифікації однорідних видів  продукції (послуг):

  · Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів, затверджені  наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 378 (зареєстровані в Мінюсті України 3 жовтня 1996 р. за № 569/1594);

  · Правила обов'язкової сертифікації алкогольних напоїв, затверджені  наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 13 вересня 1996 р. № 379 (зареєстровані в Мінюсті України 4 жовтня 1996 р. за № 570/1595);

  · Правила обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджені  наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 16 січня 1997 р. № 19 (зареєстровані в Мінюсті України 26 лютого 1997 р. за № 52/1856);

  · Правила обов'язкової сертифікації дорожніх транспортних засобів, їх складових та приладдя, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 січня 2002 року №48 (зареєстровані в Мінюсті України 11 лютого 2002 року за № 126/6414);;

  · Правила обов'язкової сертифікації машин сільськогосподарських для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормовиробництва, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 17 січня 1997 року № 24 (зареєстровані в Мінюсті України 6 лютого 1997 року за № 24/1828);

  ·  Правила обов'язкової сертифікації кранової продукції, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики від 24 січня 1997 року №37 (зареєстровані  в Мінюсті України 4 квітня 1997 року за № 110/1914);

  · Правила обов'язкової сертифікації продукції обладнання металообробного  та деревообробного, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики від 7 квітня 1997 року № 186 (зареєстровані  в Мінюсті України 22 вересня 1997 року за № 415/2219);

  · Правила обов'язкової сертифікації технічних засобів охоронної  та охоронно-пожежної сигналізації, затверджені  наказом Державного Комітету України  з питань технічного регулювання  та споживчої практики від 10 квітня 1997 року № 191 (зареєстровані в Мінюсті України 8 серпня 1997 року за № 298/2102);

  · Правила обов'язкової сертифікації будівельних матеріалів, виробів  та конструкцій, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 квітня 1997 року № 192 (зареєстровані в Мінюсті України 18 червня 1997 року за № 222/2026);

  · Правила обов'язкової сертифікації засобів обчислювальної техніки, затверджені  наказом Державного Комітету України  з питань технічного регулювання та споживчої практики від 25 червня 1997 року №366 та зареєстровані Міністерством юстиції (державний реєстр №295/2099 від 07.08.97);

  · Правила обов'язкової сертифікації продукції протипожежного призначення, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 27 червня 1997 року № 374 (зареєстровані в Мінюсті України 16 вересня 1997 року за № 407/2211);

  · Правила обов'язкової сертифікації послуг з ремонту та технічного обслуговування дорожніх транспортних засобів та їх складових, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 28 серпня 1997 року № 520 (зареєстровані в Мінюсті України 14 жовтня 1997 року за № 475/2279);

  · Правила обов'язкової сертифікації електропобутового та аналогічного обладнання і комплектувальних виробів, затверджені наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 12 вересня 1997 року № 567 (зареєстровані в Мінюсті України 31 жовтня 1997 року за № 524/2328);

  · Правила обов'язкової сертифікації труб та балонів, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики від 12 грудня 1997 року №777 (зареєстровані  в Мінюсті України 6 лютого 1998 року за № 83/2523);

  · Правила обов'язкової сертифікації послуг харчування, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики від 27 січня 1999 року № 37 та зареєстровані  Міністерством юстиції (державний реєстр № 235/3528 від 15.04.99);

  · Правила обов'язкової сертифікації готельних послуг, затверджені наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики від 27 січня 1999 року № 37 та зареєстровані  Міністерством юстиції (державний реєстр № 233/3529 від 15.04.99);

  · Правила сертифікації послуг автомобільного транспорту, затверджені спільним наказом  Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої  практики та Міністерства транспорту від 19 березня 1999 року № 1 19/156 та зареєстровані Міністерством юстиції (реєстр від 30.03.99 № 192/3485);

  ·  Правила сертифікації засобів індивідуального  захисту працюючих, затверджені  наказом Державного Комітету України  з питань технічного регулювання  та споживчої практики від 14 червня 1999 року № 322 та зареєстровані Міністерством юстиції ( реєстр від 22.06.99 № 405/3698).

  Сертифікація  продукції іноземного виробництва  здійснюється згідно з Порядком проведення робіт з сертифікації продукції  іноземного виробництва, що виготовляється серійно, затверджених наказом Державного Комітету України з питань технічного регулювання та споживчої практики від 18.08.98 № 633 та зареєстрованих Міністерством юстиції ( реєстр від 14.10.98 за № 657/3097).

  При сертифікації продукції в системі УкрСЕПРО застосовуються схеми (моделі)  сертифікації.(Додаток А, Б)

  Види  схем сертифікації приведені в додатку В

На сертифіковану  в Системі продукцію видається  сертифікат відповідності і наноситься знак відповідності. Знаком відповідності є захищений в установленому порядку знак, який свідчить, що маркірована їм продукція відповідає конкретному стандарту або іншому нормативному документу. Маркування продукції цим знаком здійснює орган по сертифікації, який видав сертифікат відповідності, або підприємство-виробник, якщо воно має на це ліцензію, видану органом по сертифікації. Знак відповідності, технічні вимоги до нього, порядок і правила його вживання встановлені ДСТУ 2296.

  Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган по сертифікації цієї продукції або по його дорученню інші організації.