Виробничі потужності ПАТ "АЗОКМ"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

чинників, які походять безпосередньо  чи опосередковано з факторів виробниц- тва.

В умовах ринкової економіки увага повинна приділятися всім факторам без винятку, бо відсутність одного з факторів чи недостатній його обсяг поставить під загрозу все виробництво.

Це пояснюється  насамперед невизначеністю майбутнього економічного становища. Навіть економіка розвинутих країн знаходиться під впливом економічних криз. Тому процес управління підприємством зумовлює постійний контроль, нагляд і аналіз факторів виробництва та процесу їх взаємодії.

Прибуток підприємства, його рентабельність і успіх у конкурентній боротьбі значною мірою залежить від того, як воно спромоглося розпорядитись своїм капіталом за весь попередній період діяльності, включаючи період, який аналізується. Йдеться про створення сприятливих умов праці, накопичення і впровадження високоефективних знарядь праці, прогресивної технології, про рівень механізації і автоматизації виробництва, організації і управління ним. Тому пошук резервів подальшого зростання ефективності роботи підприємства має базуватися на оцінці показників, що характеризують ці сторони діяльності підприємства.

Ефективне використання основних фондів та виробничих потужностей має  велике значення як для підприємства, так і для економіки країни в цілому. Повніше використання основних фондів на підприємстві веде до зменшення потреби у введенні в експлуатацію нових виробничих потужностей, до збільшення випуску обсягів продукції та підвищення рівня її якості (а значить, і прибутку), прискорює їх оборотність, що значною мірою сприяє вирішенню проблеми скорочення розриву в термінах фізичного і морального зносу, прискорює темпи оновлення основних фондів.

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей  залежить від того, якою мірою реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання. Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означав: збільшення часу функціонування основного устаткування і, підвищення питомої ваги діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Результати  такого аналізу потрібні насамперед власникам, інвесторам, менеджерам. У даній роботі проводиться господарський аналіз підприємства з навчальною метою.

Головню метою даної роботи є дослідження виробничо-господарського стану підприємства ПАТ "АЗОКМ", виявлення резервів, пов’язаних з використанням виробничої потужності і надання рекомендацій по керуванню фінансами.

Об’єктом дослідження є Публічне акціонерне товариство «Артемівський завод по обробці кольорових металів».

Задачі при  дослідженні теми: дослідити методику розрахунку виробничої потужності, проаналізувати досліджені показники виробничої потужності, визначити шляхи поліпшення використання виробничої потужності на ПАТ «АЗОКМ», виявити резерви виробничих показників на ПАТ «АЗОКМ» та запропонувати напрями покращення рівня їх використання, надати рекомендації по керуванню фінансовою діяльністю ПАТ «АЗОКМ».

Для рішення цих задач була використана статистична та бухгалтерська звітність ПАТ "АЗОКМ" за 2009-2011 роки.

Предметом аналізу є ефективність використання виробничої діяльності підприємства ПАТ «АЗОКМ», виявлення резервів і пошук шляхів підвищення ефективності.

При проведенні даного аналізу були використані такі прийоми і методи: горизонтальний та вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз.

Досліджувана  тема має не лише теоретичне, а й велике практичне значення. По суті задачею економіки є вирішення проблеми ефективного використання факторів виробництва (виробничої потужності). Правильне розуміння даної проблеми дозволяє більш ефективно сприймати подальші економічні знання.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ

ПОТУЖНОСТЕЙ

 

1.1 Економічна сутність виробничих потужностей та визначальні фактори, які впливають на її величину

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції, передбачений на певний період (декаду, місяць, квартал, рік) при заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Виробнича потужність підприємства (підрозділу) - це його потенційна здатність випускати максимальну  кількість продукції за одиницю  часу у визначений термін з допомогою організаційної сукупності наявних на підприємстві знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.

Виробнича потужність залежить від складу всього наявного, закріпленого за підприємством обладнання, за винятком резервного, з урахуванням тих робіт з модернізації, вдосконалення та поповненню обладнання, які будуть проведені протягом планового періоду. Це підвищує зацікавленість колективу в установці і введення в дію всього готівкового обладнання.

Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються різні

залежно від  характеру виробництва та галузевої підпорядкованості. Загальне правило таке: виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Економічне  обґрунтування виробничої потужності - найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

При визначенні сутності виробничої потужності як найважливішого економічного показника в умовах ринкової системи господарювання виникає необхідність обліку даних про стан попиту на продукцію, що виробляється або планується до виробництва. З погляду ефективності функціонування ПАТ «АЗОКМ», необмінною умовою є рівновага попиту та пропозиції на усі види продукції, тому в умовах ринку першорядна увага на кожному підприємстві має приділятися динаміці і прогнозу показників попиту на певний часовий період для планування розвитку виробничої потужності і виявлення необхідних резервів.

Економічна  сутність виробничої потужності визначається її роллю в прискоренні темпів розширеного відтворення, що забезпечується максимальним рівнем використанням можливостей ПАТ «АЗОКМ» кольорового прокату з кожної одиниці встановленого устаткування, наявних виробничих площ, фінансових, матеріальних і тредових ресурсів. У такому розумінні в поняття виробничої потужності враховуються всі елементи виробничого процесу, що забезпечують раціональне функціонування ПАТ «АЗОКМ» в ринковому середовищі.

При формуванні виробничої потужності враховується вплив таких чинників, як номенклатура, асортимент, якість продукції, парк основного технологічного обладнання, середній вік обладнання і ефективний річний фонд часу його роботи при встановленому режимі, розмір виробничих площ і т. п.

Виробнича потужність розраховується по повному переліку номенклатури і асортименту продукції що випускається. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли продукція, що випускається характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки за призначенням або конструктивними особливостями, але і технологією виготовлення, здійснюються згруповування всієї номенклатури створюваної продукції і вибір виробу-представника.

Процес формування і використання виробничої потужності складний і залежить від багатьох взаємопов‘язаних факторів. Різниця між ними полягає у тому, що одні фактори впливають на збільшення виробничих потужностей, а інші дають змогу оцінити рівень її використання. Це зумовлює необхідність системного підходу до їх розгляду, що в кожному конкретному випадку визначив вплив на збільшення та використання виробничих потужностей і допоможе встановити між ними існуючі зв‘язки і джерела утворення резервів підвищення ефективності виробничих потужностей підприємств. Для вивчення факторів що впливають на величину виробничої потужності підприємства, необхідний аналіз і класифікація їх відповідно до оновлених елементів процесу виробництва - засобів праці, предметів праці і самої праці. При класифікації вони можуть бути розділені на дві групи: фактори які впливають на розширення фронту роботи, і фактори, які позначаються на підвищенні продуктивності технологічного устаткування і робочих місць.

Виробнича потужність розраховується по ведучих виробничих цехах, дільницях і обладнанні з урахуванням кооперації ,що склалася і заходів по ліквідації “вузьких місць”.

До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, в яких виконуються основні технологічні операції з виготовлення планової продукції.

Під “вузьким місцем”  розуміють невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком неспівпадіння між цехами, дільницями або групами обладнання.

Виробнича потужність - величина змінна. Вона змінюється протягом звітного періоду і визначається, як правило, на початок і кінець року.

Виробнича потужність залежить від ряду чинників. Найважливіші з них наступні:

- кількість і продуктивність обладнання;

- якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

- ступінь прогресивності техніки і технології виробництва;

- якість сировини, матеріалів, своєчасність їхніх поступлень;

- рівень спеціалізації підприємства;

- рівень організації виробництва і праці;

- фонд часу роботи обладнання.

Вибуття потужності відбувається за наступними причинами:

а) знос обладнання;

б) зменшення годин роботи обладнання;

в) зміна номенклатури;

г) збільшення трудомісткості продукції;

д) закінчення терміну лізингу обладнання.

Для аналізу  виробничої потужності використовуються наступні показники:

1. Зміна фондовіддачі як різниця між фондовіддачею проектною (ФОПР) і розрахованою виходячи із середньорічної потужності (ФОПМ).

2. Зміна випуску продукції на одиницю встановленого парку основного технологічного обладнання, тобто відношення товарної (валової) продукції до середньорічної кількості встановленого обладнання за планом і фактичні;

3. Зміна рівня використання виробничих потужностей як наслідок поліпшення використання виробничих площ на основі зіставлення планової і фактичної вартості валової (товарної) продукції, що припадає на одиницю виробничої площі.

Для покращення використання і подальшого нарощення виробничих потужностей необхідно:

а) скоротити внутризмінні і цілозмінні простої парку основного технологічного устаткування;

б) підвищити фондоозброєнність шляхом впровадження нових, більш прогресивних обладнання і технології;

в) модернізувати діючий парк основного технологічного обладнання;

г) поглибити спеціалізацію і поширити кооперацію.

Зростання виробничих потужностей підприємства, зумовлене дією факторів, що впливають на підвищення продуктивності технологічного устаткування робочих місць, знаходить своє відображення у величині машиномісткості (трудомісткості) продукції, яка виготовляється. Знаючи величину і структуру машиномісткості (трудомісткості) продукції, а також ступінь відповідності її структурі парку устаткування і робочих місць, можна визначити можливий приріст випуску продукції за рахунок використання резервів збільшення виробничої потужності окремих підрозділів і підприємства в цілому.

У загальному вигляді  класифікація факторів, що впливають  на величину виробничої потужності підприємства, зображена на рис.1.1. Особливістю цих факторів є те, що для здійснення заходів, пов‘язаних з ними, потрібні капітальні вкладення.

 Цілком іншу природу мають фактори, які впливають на використання виробничої потужностей. Заходи, пов‘язані з ними, спрямовані в основному на використання резервів, мають організаційний характер і не вимагають великих капітальних вкладень в основне виробництво. Ці фактори можна розділити на соціально-економічні і організаційно-технічні [35].

Втрати часу поділяються на регламентовані та не регламентовані. Регламентовані втрати часу (підготовчо-завершальні роботи, ремонт устаткування, обідні перерви, неробочі зміни і дні, а також вихідні дні) передбачені діючим нормативами.

Нерегламентовані  втрати часу - цілозмінні та внутрішньозмінні простої устаткування. Цілозмінні простої, як правило, зумовлюються впливом соціально  економічних факторів. Внутрішньозмінні простої залежать в основному від організаційно технічних факторів.

Аналіз суті й особливостей вияву факторів, що впливають на рівень використання виробничих потужностей підприємства дає змогу дає змогу функціонально їх класифікувати на внутрішні і зовнішні.

Така класифікація може бути застосована при оцінці внутрішньо заводських резервів використання виробничих потужностей. Керуючись нею можна виявити резерви в їх сукупності, визначити питому вагу кожного з них, а також дати їм кількісну оцінку.

Діяльність підприємства розглядається як результат різноспрямованого впливу численних факторів економічного, соціального, організаційного, технічного, технологічного характеру. В економічних дослідженнях під фактором розуміють рушійні сили або причини, що викликають позитивні чи негативні зміни показників, які відображають стан і розвиток досліджуваного об'єкта.

Рисунок 1.1 - Класифікація факторів, які позначаються на

величині виробничої потужності підприємства

 

Кожний фактор, що впливає на результати роботи підприємства, може складатися з ряду елементів, що у свою чергу виступають як самостійні фактори з певним ступенем впливу на підсумкові показники роботи підприємства. Чим детальніше вивчаються фактори, чим більша їх кількість ураховується при аналізі, тим глибші підсумки такого аналізу.

Тому важливим методологічним питанням в економічному аналізі  є дослідження і визначення впливу факторів на величину економічних показників, що аналізуються. Без глибокого та всебічного вивчення факторів не можна зробити обґрунтовані висновки про результати діяльності, виявити резерви виробництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення [38].

Факторний аналіз являє  собою методику комплексного та системного вивчення і виміру впливу факторів на величину результативних показників.

Отже, фактори збільшення виробничої потужності підприємства пов‘язані  з усіма виробничими процесами  виробничого процесу виробництва. Із засобами праці цей зв‘язок виявляється у кількісному і якісному аспектах, з предметами праці та самою працею - тільки в якісному.

Кількісний  вираз факторів які впливають  на поліпшення використання виробничих потужностей, виявляється у співвідношенні часу роботи і часу втрат у плановому  періоді. Ці фактори діють у сфері  організації функціонування засобів  праці в часі. Більш повному використанню виробничих потужностей сприяє скорочення часу непродуктивної роботи обладнання.

Головні завдання аналізу факторів виробничої потужності:

1. Вибір факторів, що визначають результативні показники на базі теоретичних і практичних знань у даній галузі. В аналізі взаємопов’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що є одним із головних методологічних питань цієї науки;

2. Класифікація та систематизація факторів із метою забезпечення комплексного і системного підходу до дослідження їх впливу на результати діяльності підприємства;

3. Визначення форми залежності між факторами й результативним показником: функціональна або стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна або криволінійна;

4. Моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показниками (детерміноване чи стохастичне);

5. Найголовніший методологічний аспект в аналізі – розрахунок впливу факторів та оцінювання ролі кожного з них у зміні величини результативного показника;

6. Практичне використання факторної моделі для управління економічними процесами: підрахунку резервів приросту результативного показника, планування і прогнозування його величини за умови зміни виробничої ситуації.

Фактори можуть класифікуватися за різними ознаками. Основні типи факторів:

1) за ступенем впливу  на результати роботи підприємства: основні ( що мають вирішальний вплив на результативний показник) та другорядні. У першу чергу варто вивчати вплив основних факторів. Той самий фактор залежно від обставин може бути і основним, і другорядним;

2) за місцем виникнення: внутрішні та зовнішні фактори  (тобто ті, що відповідно залежать і не залежать від діяльності даного підприємства);

3) за часом впливу: постійні (що впливають безперервно протягом усього досліджуваного періоду) та тимчасові (вплив яких виявляється періодично, в певний момент часу);

4) за характером впливу: інтенсивні (характеризують ступінь  зусилля, напруженість праці в процесі виробництва – за рахунок зростання продуктивності праці, кращого використання всіх ресурсів тощо) й екстенсивні (пов'язані з кількісним, а не якісним приростом результативного показника, з додатковим залученням трудових і фінансових ресурсів);

5) за охопленням дією: загальні (що властиві всім підприємствам або галузям економіки: стан матеріально-технічної бази й ін.) і специфічні (діють в умовах окремої галузі економіки чи підприємства: розташування, розвиток інфраструктури й ін.;

6) за характером дії:  об'єктивні, що не залежать  від волі та бажання людей, роботи підприємства (ціни на сировину, паливо й ін.) і суб'єктивні (залежать від діяльності окремих людей, підприємств, організацій: ефективність використання ресурсів та ін.);

7) за способом визначення: прямі (вплив яких вивчається безпосередньо, без спеціальних прийомів) і розрахункові (дія котрих визначається за допомогою спеціальних розрахунків);

8) за властивостями  явищ та процесів, що відображаються: кількісні фактори (ті, що виражають кількісну визначеність явищ) і якісні (визначають внутрішні якості, ознаки й особливості досліджуваних об'єктів);

9) за своїм складом:  складні (комплексні) та прості (елементні)  фактори; 

10) за ієрархією: фактори  першого рівня (ті, що безпосередньо  впливають на результативний  показник), фактори другого рівня і т.д.

Одним із способів систематизації факторів є створення детермінованих факторних систем. Створити факторну систему – це значить подати досліджуване явище у вигляді алгебраїчної суми, частки або добутку декількох факторів, що впливають на його розмір і знаходяться з ним у функціональній залежності.

Аналіз і  класифікація факторів дають змогу  чітко розмежувати такі поняття як “випуск продукції”, “використання виробничої потужності”, “розвиток виробничої потужності”, а також сформулювати більш досконалі методологічні принципи обґрунтування виробничої потужності. Закономірність дії і впливу факторів, що впливають на величину і використання виробничих потужностей підприємств, не зазнає змін у зв‘язку з переходом до ринкових умов. Більше того, вони є методологічною передумовою виявлення ефективного використання наявних резервів в обох аспектах (величини і рівня використання), оскільки саме в ринкових умовах мобілізація внутрішніх резервів збільшення і поліпшення використання виробничих потужностей підприємства виступає важливим фактором підвищення ефективності їх роботи.

У ринковій економіці при обґрунтуванні виробничої потужності проектованих підприємств (виробництв) у процесі бізнес-планування необхідно також враховувати:

а) ємність і потенціал ринку збуту;

б) прогнозний обсяг продажів продукції підприємства;

в) обсяг беззбитковості виробництва (точку беззбитковості);

г) необхідність збільшення виробництва в перспективі.

Ємність і потенціал ринку  визначає максимально можливий обсяг продажів на цільовому ринку, і на цій основі - максимальну величину обсягу реалізації продукції проектованим підприємством (а також і його виробничу потужність) в умовах 100-процентного охоплення ним цільового ринку. Даний фактор варто враховувати при розрахунку виробничої потужності підприємств-монополістів, а також при організації виробництва нової ексклюзивної продукції.

Прогнозний  обсяг продажів продукції підприємства визначає граничну величину виробничої потужності підприємства, що працює на конкурентному ринку. Цей обсяг є похідним від трьох факторних показників:

а) величини попиту на цільовому ринку;

б) рівня конкурентоспроможності продукції проектованого підприємства; в) потужності маркетингової програми підприємства.

Необхідність  збільшення виробництва в перспективі обумовлює необхідність створення резервних виробничих потужностей з урахуванням прогнозних оцінок попиту на продукцію підприємства.  

1.2 Функції та чинники виробничих потужностей

Незалежно від класифікаційного визначення всі фактори виробництва використовують для виготовлення економічних благ. Припустимо, що за дуже спрощеного виробничого процесу один фактор використовують для виготовлення якогось одного матеріального блага.

У даному разі економічне благо є результатом одного фактора. У реальній дійсності процес виробництва відбувається значно складніше і в ньому виористовують, як правило, не один, а багато факторів.

Якщо процес виробництва  перебуває на лінії АА, фактор виробництва  використовується оптимально і постійно відтворюється; якщо нижче цієї лінії, фактор виробництва використовується частково; якщо вище лінії АА, цей фактор використовується надмірно. У двох останніх випадках порушується рівновага виробничого процесу, що призведе або до дефіциту фактора, або до потреби в його додатковій кількості. Таким чином, найефективніше використання фактора виробництва є умовою подальшого збільшення масштабів виробництва, умовою розширеного виробництва того чи іншого продукту.

Оскільки процес виробництва  має витрати і результати, виникає питання про виробничу функцію. Річ у тім, що теорія факторів виробництва спирається певною мірою на використання математичного, модельного апарату, яким виступають факторні моделі у вигляді математичної залежності, пов'язуючи величину одержаного результату виробництва з використанням виробничих факторів, що обумовили цей результат.

Виробнича функція ПАТ «АЗОКМ» включає в себе ті дії, внаслідок яких виробляються товари і послуги, що постачаються ним у зовнішнє середовище. Виробничу функцію реалізують усі організації, інакше їх існування неможливе. Виробнича функція - це, власне, те, заради чого й створюється будь-яка організація [39].

Виробнича функція - це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні.

На мікроекономічному  рівні кожне підприємство має свою, відмінну від інших суб'єктів господарювання виробничу функцію. У той же час виробнича функція може бути застосована до окремих галузей, видів виробництва і навіть до виробництва окремого підрозділу підприємства.

Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба - Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів - капіталу і праці.

Подальший розвиток теорії виробничої функції відбувався в напрямі аналізу такого фактора, як час. Аналіз використання цього фактора означав процес переходу від статистичних оцінок моделі виробничої функції Кобба - Дугласа до динамічної оцінки з урахуванням впливу технічного прогресу на обсяг виробленої продукції, у подальшому найбільші досягнення в дослідженні функції належать американським економістам Р. Солоу та Е. Денісону.

Р. Солоу розрахував показник, що характеризує матеріальність технічного прогресу і відображає ефективність нових інвестицій у зв'язку зі значними технічними й технологічними змінами у виробничому процесі.

Е. Денісон дослідив показник не матеріалізованого технічного прогресу, що відображає якісні зміни в економіці як наслідки не інвестованих витрат. Розвиток технічного прогресу відповідно до цієї концепції можливий за рахунок підвищення рівня освіти, кваліфікації персоналу, кращої організації праці та ін.