Влияние интернета на успеваемость школьников

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………..……3

Розділ 1. Інтернет як засіб масової комунікації………………………….…6

1.1 Інформаційні ресурси мережі Інтернет…………………………….…….6

1.2. Освітні Інтернет портали………………………………………………..18

1.3. Формування адекватного ставлення школярів до інформації, що надходить через Інтернет…………………………………………………………..32

Розділ 2. Конкретно-соціологічне дослідження впливу інтернету на навчальну діяльність учнів старших класів шкіл……………………………..…38

2.1. Програма соціологічного дослідження……………………………….38

2.2. Аналіз результатів дослідження………………………………………..43

Висновки…………………………………………………………………..49

Список  літератури………..……………………………………..……..51

Додатки……………………………………………………………………54

ВСТУП

Актуальність досліджуваної теми, пов'язана з одного боку, з потребами розвитку теорії соціології засобів масової комунікації та соціології Інтернету (яка поки тільки формується як окрема галузь знання в рамках соціології). З іншого боку, спостерігається швидкий розвиток Інтернету та його впровадження в різні складові життя людей. Інтернет виступає, у першу чергу, як засіб масової комунікації та вимагає наукового аналізу процесів, що відбуваються в Україні.

У даний час життя летить з такою швидкістю, що встигнути за ним практично неможливо. Світ розвивається і відповідно йому стрімко розвиваються засоби масової інформації. Потік інформації обрушується лавиною, здатною задавити будь-яку дорослу людину, а дитину тим більше.

Ще десять років  тому в нашій країні мало хто знав таке явище, як Інтернет і тим більше ніхто не міг уявити, навіщо він потрібен пересічній людині. Але часи змінилися - прийшла епоха Інтернету. Всесвітня мережа займає все більш міцні позиції в сучасному світі.

У зв'язку  з цим тема «Інтернет і освіта» нам здається нагальною і досить гострою. Накопичилася величезна кількість питань, що вимагають негайних рішень. Проблема використання мережі в школі дуже об'ємна, і тому ми не претендуємо на повноту викладу, але окреслити основні питання і тенденції постараємося.

Теоретично, школа  повинна бути найбільш прогресивним місцем. Адже саме тут виховується майбутнє покоління, саме вчителі повинні вести за собою дітей, подаючи їм приклад. На жаль, насправді все не так. Ще більше ста років тому, вивчивши реальну роботу шкіл Росії, Німеччини, Швейцарії і Франції, Лев Толстой заявив: «Освітній вплив сучасної школи зовсім незначний. Скрізь, де люди тямущі й освічені, вони черпають це не зі школи, а з життя, з сімейного укладу, в кафе і театрах, на пристанях і в музеях, в майстернях і книжкових крамницях. Освіта йде повз школи, а школа зі своїми начотницькими псевдонауковими курсами йде повз життя. Народ отримує свою освіту не завдяки школі, а всупереч їй». Але Лев Миколайович ще не знав про Інтернет!

Інтернет – децентралізований, динамічний, економічний, роздержавлений, а потім; він одночасно індивідуалістичний і комунікативний. Шкільна освіта – централізована й ієрархічна, консервативна і статична, практично позбавлена економічного виміру. Тобто за системними, глибинними якісними характеристиками пануюча модель шкільної освіти не відповідає Інтернету. Традиційна шкільна освіта, знаходиться сьогодні в серйозному протиріччі з тенденціями становлення інформаційного і комунікаційного суспільства.

Здавалося б, ця прірва вже непереборна. Але час  працює на її подолання та, що істотно, працює неймовірно швидко. В 1984 році, тобто всього 28 років тому, в світі налічувалося 1000 підключених до Інтернету комп’ютерів. І тоді це була цифра! У 1987 році їх стало 10 000, в 1989-м - 100 000. Ще через 10 років, до наших днів ця цифра збільшилася приблизно в 1000 разів, дійшовши до порядку 100 000 000. Нам, людям, які звикли до неймовірної нерухомості та інертності освітньої системи, просто неможливо насправді уявити такі трансформації. І в цьому ж лежить надія. Цілком обґрунтована надія на подолання. І на неминучість Нової Освітньої Парадигми.

Проблема впливу Інтернету на різні аспекти життя  людини є дуже актуальною. Її досліджують  як зарубіжні, так і вітчизняні науковці. Так, М. Морріс пропонує розподілити види комунікації на 4 категорії. Американські вчені Д. Уолтер і С. Рафаелі пропонують використовувати теорію винагороди для аналізу Інтернету як каналу ЗМІ. Серед українських вчених, що досліджували цю проблему, можна відмітити роботи Костенко Н., Якушина Є. В. та ін.

Мета даної роботи проаналізувати вплив мережі Інтернет на учбову діяльність школярів старших класів.

Для досягнення поставленої мети в роботі ставляться такі задачі:

• Проаналізувати інформаційні ресурси мережі Інтернет.
• Дослідити та оцінити освітні Інтернет потрали.
• Вивчити умови формування адекватного ставлення школярів до інформації, що надходить через Інтернет.
• Емпірично дослідити вплив мережі Інтернет на учбову діяльність школярів.

Об’єкт дослідження: учбова діяльність школярів.

Предмет дослідження: вплив ресурсів мережі Інтернет на учбову діяльність школярів старших класів.

Робота складається  зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ 1.

Інтернет як засіб масової комунікації

1.1 Інформаційні ресурси мережі Інтернет

Однією з  характерних особливостей нашого часу є безпрецедентний розвиток засобів масової комунікації. Інформація стає реальним соціальним ресурсом, а весь світ все більше набуває обрисів того, що М. Маклюєн назвав «глобальним селом».

Багато поколінь наших предків користувалися єдиним засобом накопичення, зберігання та передачі інформації - усним словом. З появою паперу, винаходом складального шрифту і друкарського верстата, а потім друкарської машини, розповсюдження друкованого слова набуває масового характеру. З виникненням у 20 столітті електронних засобів зв'язку характер ЗМІ - а фактично життя в цілому - змінився докорінно. До кінця 20 століття кількість радіоприймачів і телевізорів вже вимірювалося мільярдами, а тиражі періодичних видань газет і журналів досягали сотень мільйонів екземплярів, і цифри продовжують рости. Воістину інформація править світом. Окремі дослідники масових комунікацій почали говорити про епоху «медіакратії», що настала - влада ЗМІ, які вже не тільки відображають та інтерпретують дійсність, але і конструюють її за власними правилами [15]. Відбувається глобалізація засобів масової інформації та комунікації, трансформується вся структура комунікативного досвіду людини. Масова комунікація стає не тільки «магічним вікном, через яке ми дивимося на світ, але і «дверима», через які ідеї проникають в нашу свідомість. Це відноситься до всіх засобів масової комунікації, і, перш за все, до всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет.

Глобальність  характеру змін, що відбуваються, пов'язаних з розвитком Інтернет - технологій і мережевих інновацій в Україні, визначає нові напрямки досліджень і ставить нові проблеми.

Згідно з  традиційним уявленням, комунікація  є процес передачі інформації між  адресантом (відправником інформації) і адресатом (одержувачем інформації). Інакше кажучи, в основі уявлень про комунікації лежить відома схема «адресант - передача інформації - адресат».

Однак кожен  елемент даної схеми змінюється в умовах масового розвитку комунікацій  в кіберпросторі. Інтернет «грає» за традиційною схемою «джерело повідомлення - одержувач», іноді зберігає її в первісному вигляді, іноді надає їй абсолютно новий характер. Комунікація за допомогою Інтернету може набувати абсолютно різні форми, починаючи від всесвітніх веб - сайтів, що знаходяться у підпорядкуванні головних новин організацій, до листсерверов, що займаються обговоренням фольклорної музики і закінчуючи особистим листуванням друзів і колег [8].

Джерелом повідомлення може бути як одна людина, якщо це стосується, наприклад, електронних листів, так  і ціла соціальна група. Саме повідомлення може бути традиційною статтею, написаною журналістом або редактором, історією, створюваної довгий час різними людьми, і навіть простою бесідою в чаті. Одержувач (або аудиторія) даного послання також може варіюватися від одного до декількох мільйонів, може змінюватися, а може і не змінюватися в залежності від ролі, яку виконує сам одержувач (наприклад, будучи творцем повідомлення).

Інтернет змушує переосмислити класичні визначення і категорії комунікативістики. Тому коли ми говоримо, що Інтернет є засобом масової комунікації, стає ясно, що ні слова «масовий», ні словом «засіб» не можна дати точного визначення - визначення залежить від ситуації.

Інтернет є  багатостороннім ЗМІ, який створює  безліч різних форм комунікації. Погодимося з запропонованим М. Морріс розподілом їх на 4 категорії:

1. Асинхронна комунікація «один на один» (електронні листи);

2. Асинхронна комунікація «багатьох з багатьма» (наприклад, мережа Юзернет: зведення, листи розсилок, де потрібна згода на розсилки або пароль для входу в програму, в якій повідомлення стосуються певних тем);

3. Синхронна комунікація «один на один», «один і кілька», «один з декількома» будуються навколо будь-якої конкретної теми, наприклад, рольові ігри, чати;

4. Асинхронна комунікація, де зазвичай користувач намагається розшукати сайт для отримання певної інформації і тут можна зустріти комунікацію «багато і один», «один на один», «один і багато» (веб сайти, гороскопи).

Щодо традиційних  ЗМІ, Інтернет виграє відразу за декількома параметрами:

1. Мультимедіа - Інтернет має можливість об'єднати візуальні, звукові, друковані та відео-аспекти інших ЗМІ, ціна пересилання листа по електронній пошті набагато нижче пересилання з допомогою звичайної пошти.

2. Персоналізація - Інтернет забезпечує необхідною інформацією на будь-якому рівні зацікавленості індивідуумів або груп людей; у даному випадку доставка може бути забезпечена за бажанням користувачів через персоналізацію змісту, розсилання по електронній пошті і кабельного телебачення.

3. Інтерактивність - Інтернет припускає діалог, а не монолог, що передбачають традиційні ЗМІ. Взаємодія, діалог і зворотний зв'язок між сотнями користувачів можливі через електронну пошту, інформаційні табло, форуми, чати та телеконференції.

4. Відсутність посередників - Інтернет дає можливість прямого доступу уряду до населення і навпаки, населення до влади, без втручання і маніпуляції з боку ЗМІ [19].

У сучасному глобалізованому світі і медіа - культурі, які, не в останню чергу, перетворюються за допомогою Інтернету, існує стратегічна потреба у проведенні досліджень Інтернету як нового засобу масової комунікації. Як відправні пункти можна використовувати ті способи проведення досліджень, які вже застосовувалися для традиційних ЗМІ. Наприклад, багатообіцяючим бачиться підхід, який включає дослідження користі та винагороди, які люди отримують від Інтернету [20].

Хоча дослідження  ЗМІ з точки зору теорії використання та винагороди не були останнім часом  особливо поширені в літературі, присвяченій  комунікації, вони можуть виявитися дуже корисними і стати основою для аналізу інтернет-комунікацій. До такого ж висновку прийшли американські вчені Д. Уолтер і С. Рафаелі. Теорія використання та винагороди ґрунтується на функціональному аналізі, що «бере початок з соціологічних і психологічних основ потреб, які приводять до різних зразків зовнішнього і внутрішнього впливу ЗМІ, що приводить до інших наслідків, у більшості випадків до таких, які не були передбачені заздалегідь».

Д. Розенгрен  удосконалив даний підхід, відзначаючи, що під «потребами» потрібно розуміти проблеми, а також можливі вирішення даних проблем, які сприймає як такі сама аудиторія. Особливий інтерес він проявляє до аналізу інформаційних бюлетенів, як однієї зі складових Інтернету.

Дана концепція  обов'язково повинна бути включена до вивчення Інтернет комунікацій, поряд з деякими іншими концепціями, які можна застосувати до вивчення Інтернету як засоби масової комунікації (теорія критичної маси, теорія соціальної присутності, теорія «багатства» ЗМІ, мережний підхід тощо). Реконцептуалізація Інтернету з цієї точки зору дозволить дослідникам використовувати традиційні методи вивчення ЗМІ, а також розробляти нові способи їх вивчення [19].

У цілому, видається, що саме аналіз процесів у сфері масової кіберкомунікації і комунікативних технологій в українському контексті може стати перспективним напрямком подальших теоретичних досліджень в комунікативістиці в найближчому майбутньому.

Сучасна система  загальної середньої освіти, всі  вхідні в неї навчальні напрями, так чи інакше, спрямовані на формування в школярів умінь працювати з інформацією. Невипадково в більшості державних програм, які визначають пріоритетні напрями розвитку освіти в Україні, особлива увага приділяється формуванню загальнонавчальних і загальнокультурних навичок роботи учнів з інформацією і засобами її обробки, що стає основним стрижнем професійної діяльності випускників навчальних закладів в умовах інформаційного суспільства, необхідним компонентом інформаційної культури. У свою чергу, прагнення до формування інформаційної культури у майбутніх випускників призводить до орієнтації загальної освіти на придбання учнями знань про телекомунікації та засоби масової інформації, використання засобів телекомунікацій для придбання різних знань і творчого самовираження, оцінку достовірності інформації, розвиток критичного мислення, співвіднесення інформації і знання, вміння правильно організувати інформаційний процес, оцінити і забезпечити інформаційну безпеку.

Телекомунікаційні системи мають першорядне значення не тільки в системі загальної середньої освіти, а відіграють основну роль практично у всіх сферах життя суспільства [5]. На рівні розвитку телекомунікаційного інформаційного простору найбільш істотний накладають відбиток рівень розвитку первинних мереж зв'язку і рівень розвитку мережних інформаційних технологій, які по праву можна розглядати як технології передачі інформації.

Під мережею  зв'язку розуміють сукупність дротових, радіо -, оптичних та інших каналів  зв'язку, спеціалізованої каналостворючої  апаратури, а також центрів і вузлів зв'язку, що забезпечують функціонування даної мережі. Практично у всіх сучасних мережах зв'язку, що використовуються при створенні інформаційних телекомунікаційних систем, одночасно присутні і працюють спільно кілька різних за своїми характеристиками ділянок мережі. Ці обставини в значній мірі визначають стратегію і тактику створення та використання мережних інформаційних технологій.

Мережеві інформаційні технології розвивалися одночасно  з розвитком каналів зв'язку. На початку минулого століття основу телеграфних і телефонних мереж зв'язку становили аналогові дротові та радіоканали електрозв'язку, які потім з розвитком мікроелектроніки стали все більше замінятися цифровими волоконно-оптичні лінії зв'язку, що володіють істотно більш високими характеристиками по якості і швидкості передачі інформації. Виникло поняття телекомунікаційні технології, яке об'єднує способи раціональної організації роботи телекомунікаційних систем [11].

Телекомунікаційні системи, що використовуються сьогодні в системі загальної середньої освіти, як правило, засновані на різних сполученнях комп'ютерів між собою. Пов'язані між собою комп'ютери можна розглядати з різних точок зору. З одного боку, об'єднання комп'ютерів - це комп'ютерна мережа. З іншого боку, це засіб передачі інформації у просторі, засіб організації спілкування людей. Саме завдяки цій властивості комп'ютерні мережі все частіше називають телекомунікаційними мережами, підкреслюючи, тим самим, їх призначення, а не особливості їх будови.

Розрізняють локальні і глобальні телекомунікаційні мережі. Як правило, локальною називають мережу, що зв'язує комп'ютери, що знаходяться в одному приміщенні, однієї організації, у межах району, міста, країни. Іншими словами найчастіше локальною є мережа, обмежена в просторі. Локальні мережі поширені в сфері освіти. Більшість шкіл та інших навчальних закладів має комп'ютери, пов'язані в локальну мережу. У той же час сучасні технології дозволяють пов'язувати окремі комп'ютери, що знаходяться не тільки в різних приміщеннях або будівлях, але знаходяться на різних континентах. Невипадково можна зустріти навчальні заклади, що мають філії в різних країнах, комп'ютери яких об'єднані в локальні мережі. Більше того, локальні мережі можуть об'єднувати і комп'ютери різних навчальних закладів, що дозволяє говорити про існування локальних мереж сфери освіти.

На відміну  від локальних, глобальні мережі не мають просторових обмежень. До глобальної мережі може бути підключений  будь-який комп'ютер. Будь-яка людина може отримати доступ до інформації, розміщеної в цій мережі. Найбільш відомим прикладом глобальної телекомунікаційної мережі є мережа Інтернет (INTERNET), доступ до якої з'являється все у більшого числа середніх шкіл. Інтернет не є єдиною глобальною телекомунікаційною мережею. Існують і інші, такі як мережа FIDO або мережа SPRINT [16].

Таким чином, більшість  шкіл та інших навчальних закладів системи загальної середньої  освіти володіють як локальними мережами, так і можливістю використання глобальних мереж.

При всьому різноманітті інформаційних і телекомунікаційних технологій, а також способів організації даних при їх пересиланні по каналах зв'язку всесвітня інформаційна комп'ютерна мережа Інтернет займає центральне місце. Більш того, на сьогоднішній день, це практично єдина глобальна телекомунікаційна мережа, повсюдно використовується в системі загальної середньої освіти. Цьому багато в чому сприяють висока швидкість і надійність передачі даних через Інтернет різних форматів (текст, графічні зображення, звук, відео тощо). Мережа Інтернет надає можливість колективного доступу до навчальних матеріалів, які можуть бути представлені як у вигляді простих підручників (електронних текстів), так і у вигляді складних інтерактивних систем, комп'ютерних моделей, віртуальних навчальних середовищ тощо.

Кількість користувачів і джерел інформації мережі Інтернет безперервно збільшується. Крім того, відбувається постійне поліпшення якості надання телекомунікаційних послуг. Завдяки цьому, високоякісний доступ до Інтернет отримують не тільки підприємства і організації, що працюють в економічній та інших сферах, але і установи загальної середньої освіти.

Сучасний Інтернет характеризується наявністю серйозної  проблеми організації глобального  пошуку інформації. Розроблені, так  звані, пошукові системи, які за умови запросу потрібного слова або поєднання слів знаходять посилання на ті сторінки в мережі, в яких представлено це слово або поєднання. Разом з тим, незважаючи на наявність існуючих пошукових систем, користувачеві доводиться витрачати багато часу як на процес пошуку інформації, так і на обробку та систематизацію отриманих даних.

В освіті ця проблема особливо гостро відчувається: освітні  інформаційні ресурси якщо і представлені в мережі, то, як правило, представлені не системно. Відсутність системного підходу до розміщення подібних ресурсів, а також відсутність єдності у вирішенні психолого-педагогічних, технологічних, естетичних, ергономічних і ряду інших проблем при розробці та експлуатації освітніх ресурсів мережі Інтернет призводить до практичного невикористання переваг телекомунікаційних засобів з метою підвищення якості освітнього процесу [7].

Найбільш поширеною  комунікаційної технологією і відповідним  сервісом в комп'ютерних мережах  стала технологія комп'ютерного способу  пересилання та обробки інформаційних повідомлень, що забезпечує оперативний зв'язок між людьми. Електронна пошта (E-mail) - система для зберігання і пересилання повідомлень між людьми, що мають доступ до комп'ютерної мережі. За допомогою електронної пошти можна передавати по комп'ютерних мережах будь-яку інформацію (текстові документи, зображення, цифрові дані, звукозаписи тощо). Така сервісна служба реалізує:

• редагування документів перед передачею;

• зберігання документів та повідомлень;

• пересилання кореспонденції;

• перевірку та виправлення помилок, що виникають при передачі;

• видачу підтвердження про отримання кореспонденції адресатом;

• отримання та зберігання інформації;

• перегляд отриманої кореспонденції.

Електронна  пошта може бути використана для  спілкування учасників навчального процесу і пересилання навчально-методичних матеріалів. Важливою властивістю електронної пошти, привабливим для загальної середньої освіти, є можливість реалізації асинхронного обміну інформацією. Щоб використовувати електронну пошту, досить освоїти декілька команд поштового клієнта для надсилання, отримання та обробки інформації. Зауважимо, що при комунікації за допомогою електронної пошти виникає більше психолого-педагогічних проблем, ніж технічних. Справа в тому, що при безпосередньому людському спілкуванні інформація передається не тільки за допомогою мови, тут включаються інші форми комунікації: міміка, жести тощо. Звичайно, для передачі емоцій при листуванні можна використовувати "смайлики", але це не вирішує проблему знеособлення спілкування. Тим не менш, перехід до письмової мови виховує такі позитивні риси, як точність, стислість вираження думки і акуратність [14].

Електронна  пошта може використовуватися педагогами для консультації, відправлення контрольних  робіт та професійного спілкування з колегами. Доцільно також її використання для проведення електронного заняття в асинхронному режимі, коли навчаються попередньо пересилається текст заняття в електронному вигляді, витяги з рекомендованої літератури та інші навчальні матеріали, а потім проводяться консультації по електронній пошті.

Відмітною особливістю  і зручністю електронної пошти  є можливість розсилати одне і  те ж повідомлення відразу великій  кількості одержувачів.

Подібний принцип  розсилки використовується іншою службою  мережі Інтернет під назвою списки розсилки. Даний сервіс працює в режимі підписки. Підписавшись на список розсилки, абонент з певною періодичністю отримує на свою поштову скриньку добірку електронних повідомлень по обраній темі. Списки розсилки виконують в мережі Інтернет функції періодичних видань.

У системі загальної  освіти з допомогою списків розсилки можна організувати так звані "віртуальні навчальні класи". У створеній  навчальній групі школярів пояснюються  правила і способи передплати, і вона приступає до роботи. Кожне повідомлення, адресоване групі будь-яким учасником, автоматично надсилається всім членам групи. Одним з учасників такої групи може бути вчитель [9].

Основними дидактичними можливостями використання списків  розсилки є автоматична розсилка навчально-методичних матеріалів і організація віртуальних навчальних класів.

Іншим популярним сервісом, що надаються найсучаснішими телекомунікаційними мережами і  реалізують обмін інформацією між  людьми, об'єднаними спільними інтересами, є телеконференції.

Телеконференція являє собою мережевий форум, організований для ведення дискусії та обміну новинами з певної тематики.

Телеконференція дозволяють публікувати повідомлення за інтересами на спеціальних комп'ютерах у мережі. Повідомлення можна читати, підключившись до комп'ютера і вибравши тему для дискусії. Далі, за бажанням, можлива відповідь авторові статті або відправлення власного повідомлення. Таким чином, організовується мережева дискусія, яка носить інформаційний характер, оскільки повідомлення зберігаються невеликий період часу.

Наявність аудіо - і відеообладнання (мікрофон, цифрова  відеокамера та ін.), підключеного до комп'ютера, дозволяє організувати комп'ютерні аудіо і відео конференції, все  більш широко поширені в системі  загальної середньої освіти.

На відміну від списків розсилки, заснованих на застосуванні електронної пошти, деякі телеконференції та групи новин працюють в режимі реального часу. Різниця полягає в тому, що у випадку зі списком розсилки обмін інформацією здійснюється в режимі off-line шляхом автоматичного розсилання електронних листів. Сервер новин публікує всі повідомлення на загальній дошці негайно, і зберігає їх протягом деякого часу. Таким чином, телеконференції дозволяють організувати дискусію як в режимі on-line, так і в відкладеному режимі. При організації навчальних занять доцільно використання груп новин, модельованих вчителем.

З розвитком  технічних засобів комп'ютерних  мереж збільшується швидкість передачі даних. Це дозволяє користувачам, підключеним  до мережі, не лише обмінюватися текстовими повідомленнями, але і передавати на значну відстань звук і відео. Одним з представників програм, які реалізують спілкування через мережу, є програма NetMeeting, що входить до складу комплекту Internet Explorer. MS NetMeeting є засобом інформатизації, що реалізує можливості прямого зв'язку через Інтернет [16].

Слід зазначити, що для реалізації звукового зв'язку необхідно відповідне технічне обладнання: звукова карта, мікрофон і акустичні системи. Для передачі відеозображення потрібно відеоплата і камера, або тільки камера, що підтримує стандарт Video for Windows.

Основними напрями  використання MS NetMeeting в навчальному  процесі є: організація віртуальних  навчальних занять та консультацій в  реальному режимі часу, включаючи  голосове спілкування і передачу відеозображень учасників; обмін інформацією в текстовому і графічному режимі; організація спільної роботи з навчальної інформацією в режимі on-line; пересилка навчально-методичної інформації у вигляді файлів в реальному режимі часу.

Однією з  найважливіших телекомунікаційних технологій є розподілена обробка даних. У цьому випадку персональні комп'ютери використовуються на місцях виникнення і застосування інформації. Якщо вони з'єднані каналами зв'язку, то це дає можливість розподілити їх ресурси по окремих функціональних сферах діяльності і змінити технологію обробки даних у напрямку децентралізації.

У найбільш складних системах розподіленої обробки даних  здійснюється підключення до різних інформаційних служб і систем загального призначення (служб новин, національних і глобальних інформаційно-пошукових систем, баз даних і банкам знань тощо).

Надзвичайно важливим для загальної середньої освіти сервісом, реалізованим в комп'ютерних  мережах, є автоматизований пошук  інформації. Використовуючи спеціалізовані засоби - інформаційно-пошукові системи, можна в найкоротші терміни знайти потрібні відомості у світових інформаційних джерелах [8].

Основними дидактичними цілями використання подібних ресурсів, одержуваних телекомунікаційними  каналами, в навчанні школярів є  повідомлення відомостей, формування і закріплення знань, формування і розвиток вмінь і навичок, контроль засвоєння та узагальнення.

Використання  наявних на сьогоднішній день освітніх інформаційних ресурсів, більшість  з яких опубліковано в мережі Інтернет, дозволяє: організувати різноманітні форми діяльності школярів за самостійним вилученню та представлення знань; застосовувати весь спектр можливостей сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій в процесі виконання різноманітних видів навчальної діяльності, в тому числі, таких як реєстрація, збір, зберігання, обробка інформації, інтерактивний діалог, моделювання об'єктів, явищ, процесів, функціонування лабораторій (віртуальних, з віддаленим доступом до реального обладнання) та ін.; використовувати в навчальному процесі можливості технологій мультимедіа, гіпертекстових і гіпермедіа систем; діагностувати інтелектуальні можливості школярів, а також рівень їх знань, умінь, навичок, рівень підготовки до конкретного заняття; управляти навчанням, автоматизувати процеси контролю результатів навчальної діяльності, тренування, тестування, генерувати завдання залежно від інтелектуального рівня конкретного студента, рівня його знань, умінь, навичок, особливостей його мотивації; створювати умови для здійснення самостійної навчальної діяльності школярів, для самонавчання, саморозвитку, самовдосконалення, самоосвіти, самореалізації; працювати в сучасних телекомунікаційних середовищах, забезпечити управління інформаційними потоками.