Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків

Дипломна  робота

 на тему:

“Зовнішньоекономічна  діяльність

комерційних банків ”

План

стор.

Вступ

Полгиблення економічних  реформ, розвиток фінансово-кредитної  і банківської систем, введення національної валюти україни сприяли становленню  і змицненню валютно ринку України.

 Продовження процесу  економічних перетворень, інтеграція  України у світову економічну  систему, вихід на міжнародні  фінансові ринки, удосконалення  валютного законодавства і нормативних  баз сприяли  тому, що розвиток  валютного ринку в останні роки характеризувався: збільшенням обсягів операцій в іноземній валюті у всіх сегментах; удосконалененням його стрктури і спрямованості на дозвіл конкретних економічних і фінансових  проблем суб’єктів господарювання і держави в цілому; розширенням видів валют, по яких проводяться операції на валютному ринку; відсутністю різких коливань валютних курсів; удосконаленням законодавчої і нормативної діяльності суб’єктів  валютного ринку; введенням нових видів валютнимх операцій і форм розрахунків; врегулюванням діяльності нерезидентів на українському ринку і т.д.

Вихід на світовий зовнішній ринок  - закономірність розвитку ринкової економіки. Діяльість підприємств на світовому  ринку пов’язана з міжнародною  виробничою та науково-технічною кооперацією, експортом і імпортом товарів і послуг. Вона також включає вивіз капіталу  в формі інвестування в іноземні підприємства і залучення іноземних інвестицій. У законодавчих актах України зовнішньоекономічна діяльність визначається як діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними що має місце як на території України, так і за її межами.

Законодавством України  передбачені різні види, форми  і способи міжнародних розрахунків, що здійснюють уповноважені банки, маючи відповідні на це ліцензії.

В Україні використовуються наступні форми розрахунків: банківський  переказ, акредитив, інкасо.

Дипломна робота складається  з чотирьох розділів, вступа і висновків.

В першому розділі згідно законодавства України розглаянуті питання що стосуються валютного регулювання.

У другому розділі  на основі практичних матеріалів відділення Укрексімбанку м.Одеси розглянуто порядок оформлення, обліку і контролю операцій по міжнародних розрахунках, проведений аналіз стуктури  і динаміки міжнародних розрахунків, що дозволив внести деякі рекомендації, спрямовані на удосконалення відносин з іноземними партнерами.

У третьому розділі розглядається  аналітична оцінка результативності  різних форм міжнародних розрахунків та шляхи забезпечення ефективності їх широкого впровадження і використання в Україні.

В четвертому розділі  розглядається охорона праці  на робочому місці.

При написанні роботи використовувався Закон України  “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Декрет Кабінету  Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, нормативні акти Національного банку України, облікових і звітних даних відділення  Укрексімбанку в м.Одеса, економічна  література  за даними проблемами.

Розділ 1. Основи зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

1. Характеристика  зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Зовнішньоекономічна діяльність є однією з основних форм економічних  відносин України з іноземними державами.

Конституцією, Декларацією про державний суверенітет України і Законом України «Про економічну самостійність України» установлено, що однією з основ реалізації державного суверенітету України є її самостійність при здійсненні  і регулюванні зовнішньоекономічних відносин.

Зовнішньоекономічна діяльність  підприємств України  регулюється Законом України від 16.04.1991р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 05.10.1995р. № 75 «Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» і т.д.

Ведуче місце серед  вищевказаних нормативних актів  займає Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб'єктів господарської діяльності України й іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що має місце, як на території України, так і за її межами.   Зовнішньоекономічну діяльність можуть здійснювати і фізичні особи, які тим чи іншим способом зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю.

 Суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності в Україні є:

- експортери, продаючи  товари іноземним суб'єктам господарської діяльності з   вивозом або без вивозу цих товарів через митний кордон  України, українські  суб'єкти  зовнішньоекономічної діяльності здійснюють експорт товарів;

- імпортери, купуючи  товари в іноземних суб'єктів  господарської діяльності з перетинанням або без перетинання цими товарами митного    кордону    України,    українські    суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності здійснюють імпорт товарів на територію України, включаючи покупку товарів, призначених для власного споживання установами й організаціями України, розташованими за її межами;

- інвестори,  ввіз або  вивіз капіталу;

- фінансові посередники,  комерційні банки, страхові суспільства  і т.д. Основна відмінність фінансового посередника банку від посередника небанківського типу полягає в тому, що банки випускають власні зобов'язання;

- різні міжнародні  організації, що здійснюють консалтингові  послуги по різних питаннях.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права  здійснювати які-небудь види цієї діяльності  визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

По валютному    законодавству всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності підрозділяються з погляду валютних обмежень  на дві групи :

1. резиденти:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання на території України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва), з місцезнаходженням на території України, що здійснюють свою діяльність на основі законів України;
• -дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва України за кордоном, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії представництв і організацій  України  за  кордоном,  що  не  здійснюють підприємницьку діяльність;

2. нерезиденти:

• фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), що мають постійне місця проживання за межами України, у тому числі ті, котрі тимчасово перебувають на території України;
• юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що   не  мають  статусу  юридичної  особи  (філії, представництва), з місцезнаходженням за межами України. Створено і діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи й інші суб'єкти підприємницької діяльності при участі юридичних осіб і інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
• розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торгові й інші офіційні представництва, міжнародні організації і їхні філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї,    а також представництва інших організацій і фірм, що не здійснюють підприємницьку діяльність на основі законів України.

Усі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівні права здійснювати які-небудь види цієї діяльності, визначені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Україна  як держава  захищає  інтереси  всіх  суб'єктів  зовнішньоекономічної   діяльності   й   іноземних   суб'єктів господарської діяльності на її території.

Основні види зовнішньоекономічної діяльності передбачені Законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» і до них можна  віднести:

• експорт і імпорт товарів, капіталу і робочої сили;
• надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, у тому числі: виробничих,   транспортно-експедиційних,   посередницьких, брокерських, агентських, облікових, аудиторських, юридичних і ін., що прямо не заборонені законами України, а також надання перерахованих вище послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;
• наукова, науково-технічна, виробнича й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності;
• міжнародні фінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;
• кредитні    і    розрахункові    операції    між    суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності  й  іноземних  суб'єктів господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, страхових і кредитних установ за межами України;
• спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності й іноземних суб'єктів господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних  видів і форм власності, проведення спільних господарських операцій і спільне володіння майном як на території України так і за її межами;
• підприємницька діяльність на території України, пов'язана з видачею ліцензій, патентів, ноу-хау, торгових марок і інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;
• організація і здійснення діяльності в області проведення виставок, аукціонів, торгів, симпозіумів, семінарів, і інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, при участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• товарообмінні (бартерні) операції й інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі;
• операції по покупці, продажу й обміну валюти на валютних аукціонах, орендні, у тому числі лізингові, операції;
• операції на валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;
• інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені законодавством України.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності одержують право на здійснення їх видів після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності в Міністерстві зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. Зовнішньоекономічні договори або контракти , що є невід'ємною    умовою    здійснення    зовнішньоекономічної діяльності,   складаються відповідно до законів України і міжнародних договорів, при цьому можливо  використання рекомендацій міжнародних організацій і відомих міжнародних порядків .

 Структура експорту-імпорту  в Україні по системі міжнародної  торгової класифікації (SІТС) приведена  в таблиці 1.1.

 Таблица  1.1.                                                                                                          

Структура експорту-імпорту в Україні в 1998-2000 роках по системі SITC*.

(у % від  загального обсягу)

*SITC - System of international Trade Classification (Система міжнародної торгової  класифікації):

0-1 – продовольство  (продукція сільського господарства), 2-4 – сировина і матеріали, 3 – проміжна продукція, 5-9 – кінцева продукція.

Дані таблиці свідчать, що в 2000 р. домінуючими для нашої  економіки були експорт проміжної  продукції (49,46 %), продовольства    (27,96 %) і імпорт сировини і матеріалів (56 %). Така ситуація, незважаючи на те, що після фінансової кризи удалося досягти позитивного сальдо торгового балансу, очевидно не сприяє економічному росту. Це є значущим обмежуючим фактором на найближчі 5 років.

Необхідно відзначити, що окремі види експорту й імпорту в Україні заборонені, у тому числі:

• експорт із території України предметів, що складають національне багатство, історичне чи культурне надбання українського народу, обумовлене відповідно до законів України;
• імпорт чи транзит яких-небудь товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди чи здоров'ю установити загрозу життю чи населення тваринного світу, чи привести до загибелі навколишнього середовища;
• імпорт продукції і послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму або расової дискримінації, геноциду і т.д., що суперечать відповідним нормам Конституції України;
• експорт і імпорт товарів, що здійснюється з порушенням прав інтелектуальної власності.

Верховна Рада України  може затверджувати конкретний список товарів, експорт і імпорт яких забороняється, по представленню Кабінету Міністрів України.

Контроль за виконанням  даних вимог покладається на митні  органи України і Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України.

Експорт товарів забезпечує значну частину надходжень валюти в платіжному балансі України. Збільшенню експорту сприяло б приєднання України до ЄС, але  для цього необхідно подбати про створення діючої конкурентноздатної ринкової економіки. Виходячи з цього, необхідно додавати всі зусилля для збільшення експорту, але не за рахунок зниження внутрішнього споживання, а за рахунок стимулювання розширення експортного виробництва. Географія товарного експорту України досить різноманітна.

Таблиця 1.2.

Географія товарного  експорту  України в 1999 р.

. 

/Вісник НБУ, грудень  2000 р. «Роль зовнішньої торгівлі  в платіжному балансі України».

На територію України  дозволяється імпорт тільки тих товарів, що по своїх технічних, фармакологічних, санітарних, ветеринарних і екологічних характеристиках не порушують мінімальних умов відповідних стандартів і вимог, що діють на території України. Якщо національні стандарти відсутні, на визначений товар можуть поширюватися міжнародні або іноземні стандарти і вимоги, що діють у ведучих країнах - експортерах цих товарів. Необхідно відзначити, що всі стандарти і вимоги повинні офіційно публікуватися в загальнодоступних засобах інформації України не менш чим за 60 днів до вступу їх у дію.

До товарів, що імпортуються на територію України, застосовується національний режим їхньої сертифікації. Якщо ж здійснюється імпорт товарів,  що  не мають     аналогів  в Україні,  суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності, що здійснює імпорт або іноземний суб'єкт господарської діяльності, що здійснює експорт,   повинний   пред'явити   сертифікат   відповідності   товару міжнародним стандартам і вимогам.

Структура товарного  імпорту досить проста. На Росію  приходиться майже половина українського імпорту, хоча і спостерігається тенденція до його зменшення. Це зв'язано з необхідністю закуповувати велику кількість енергоносіїв у РФ, що складає 70 % російського експорту в Україну. Другим партнером України по розміру імпорту виступає Німеччина. Їхня частина в імпорті України зросла з 6.2 % у 1996 році до 8.6 % у 1999 році. Третє місце в імпорті України займають США, питома вага яких за цей же період зріс з 2.7 % до 4.0 %. Далі випливають Польща, Італія, Бєларусь, Франція, Чехія, Великобританія, Австрія, Нідерланди.

Усі суб'єкти  зовнішньоекономічної діяльності, що  здійснюють різні  по своєму роду торгові і неторгові операції, повинні  погасити їх  наприкінці року в цілому по країні. Якщо держава здатна погашати свої зобов'язання протягом звітного періоду, то така держава має достатній запас платоспроможності або ліквідності. Це є однією з причин різних обмежень, що вводяться в країні, на виконання валютних операцій з валютними цінностями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. Ці обмеження стосуються усіх валютних операцій, але вони по-різному співвідносяться із суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і тісно зв'язані з валютним контролем. У цьому полягає суть валютного регулювання.

2. Правові основи  валютного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць і іноземних валют з метою їхнього використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найбільш істотним і  функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної волі вибору і дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але і його здатністю повною мірою реалізувати саме цю функцію.

Воля вибору суб'єктів ринку зв'язана з їхнім прагненням одержати для себе в процесі здійснення валютних операцій визначені матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку  властиві атрибути будь-якого ринку.

Невід'ємним атрибутом  валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання.

           Декрет Кабінету Міністрів України  від 19.02.1993 р. № 15-93 «Про систему  валютного регулювання і  валютного контролю»  установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків і інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

На території України  відповідно до даного Декрету діє  наступний статус валюти України: валюта України є єдиним законним способом платежу на території України, що приймається без обмежень для оплати яких-небудь вимог і зобов'язань, якщо інше не передбачене Декретом або іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказ   через границю, а також вивіз, переказ за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були завезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Валютними цінностями є:

• валюта України - грошові знаки у виді банкнот, казначейських квитків, монет і в інших формах, що є в обігу і є законним платіжним способом на території України, а так само вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби на рахунках у виді внесків у банківській і іншій кредитно-фінансовій установах на території України;
• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові і банківські документи), виражені у валюті України;
• іноземна валюта - іноземні грошові знаки у виді банкнот, і казначейських квитків, монет, що є в обігу і є законним платіжним способом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що підлягають обміну на грошові знаки, що є в обігу, засоби в грошових одиницях іноземних держав, що знаходяться на рахунках або вносяться в банківські й інші кредитно-фінансові установи за межами України;
• платіжні документи й інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселя, акредитиви, чеки, депозитні сертифікати й інші фінансові і банківські документи)» виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Під валютним регулюванням розуміється  діяльність держави, спрямована на регламентування розрахунків і порядку здійснення угод з валютними цінностями. Країни за допомогою валютного регулювання прагнуть поставити під контроль держави валютні операції, надання іноземним юридичним і фізичним особам кредитів і позик, ввіз, вивіз і переказ валюти за кордон і тим самим підтримувати рівновагу платіжного балансу і стійкість валюти. В міру поглиблення кризових явищ спостерігається тенденція розширення сфери валютного регулювання. У багатьох країнах установлені ліміти вивозу валюти за кордон, введена спеціальна система дозволів на надання кредитів   іноземним     юридичним   особам і т.д. Валютне регулювання є  нормативним, тобто здійснюється головним чином шляхом висновку міжнародних валютних угод і видання нормативних актів.  Деякі країни зобов'язують експортерів своєї країни здавати виручені їм суми в іноземній валюті або депонувати її у визначених ситуаціях. Валютне законодавство багатьох західноєвропейських держав установлюють регламентацію національних валютних ринків. У багатьох країнах валютне законодавство передбачає установлення валютних рахунків, ліміти вивозу валюти. Необхідність валютного регулювання полягає в прагненні мінімізувати валютні ризики.

Валютні обмеження це законодавчі або адміністративні  заборони, лімітування і регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою і валютними цінностями. Валютні обмеження є однією з форм валютної  політики.

Валютні обмеження переслідують різноманітні цілі: вирівнювання платіжного балансу, підтримка валютного курсу, концентрацію валютних цінностей для рішення державних поточних і стратегічних задач. 

Закон про валютне  регулювання визначає лише основні  положення регулювання валютної сфери. У цьому зв'язку велике значення мають нормативні акти в області валютного регулювання.

Валютна політика на Україні  виявилася одним зі слабких місць у програмі економічних перетворень.

У процесі розробки програми валютного регулювання варто  враховувати досягнутий рівень розвитку валютного ринку, необхідність сприяння розвитку банківсько-фінансового сектора,  залежність економіки від автономного (критичного) імпорту (насамперед енергоносіїв), а звідси і необхідність усілякого стимулювання збільшення експортних надходжень і іноземних інвестицій .

Режим валютного курсу  повинний передбачати можливість його регулювання з урахуванням темпів внутрішньої інфляції й інтересів експортерів. Останнє найбільш важливе для України, що не має значних іноземних інвестицій  і доступу до зовнішніх кредитів, у зв'язку з чим експортери є основним джерелом іноземної валюти.