Актуальні проблеми туризму

Відповіді на іспит з предмету “ Актуальні проблеми туризму ”

1.  Історичні передумови виникнення та розвитку туризму в світі.

Основними групами чинників виникнення подорожей, а загалом  і туризму в суспільстві були наступні:

-       соціальні  (демографічні та міграційні процеси, розви­ток суспільних відносин);

-       економічні (розвиток економіки);

-       географічні  (особливості розташування країн  та регіо­нів, необхідність налагодження  зв'язку між ними);

-       політичні  (освоєння або завоювання нових територій, перерозподіл сфер політичного впливу);

-       мотиваційні  (особливості свідомості людей,  менталь­ності; тобто потреби,  мотиви, цінності, стереотипи та  інші психологічні чинники, які  впливали на вибір мети подорожі  в ті чи інші періоди в  певних регіонах);

-       науково-технічний  прогрес;

-       екологічні (збереження навколишнього середовища, придатного для проживання та  відпочинку людей).

Один із експертів  Всесвітньої туристичної організації  Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Залежно від мотивації  і способу подорожей та розвитку транспортних засобів, кількості подорожуючих й охоплення туризмом різних верств суспільства історичний шлях розвитку туризму можна поділити на чотири етапи:

o до 1841 р. - початковий етап;

o з 1841 по 1914 р. - етап  становлення туризму як галузі;

o з 1914 по 1945 р. - етап  формування індустрії туризму;

o з 1945 р. до наших  днів - монополізація туристичної  індустрії.

Початковий  етап

Використання знарядь  праці і спільне добування їжі об'єднують людей у громади. Досить обмежена територія проживання спонукала до дослідження прилеглих і віддалених територій з метою пошуку зручніших місць для житла, мисливських і рибальських районів, лісів і галявин для збирання плодів тощо.

Слід загадати про  подорожі часів Римської імперії. За 200 років до нашої ери римляни  почали свої завойовницькі походи, подорожуючи на кораблях, конях, у  колісницях та пішки. Заможні громадяни  вирушали в Єгипет і Грецію - до місць  купання, поклоніння та морських курортів. Мандрівники цікавилися історією і релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запряжених мулами. Вони відвідували Єгипет, щоб побачити піраміди, які приваблюють і сучасних туристів.

Крім задоволення щоденних потреб, людина прагне пізнати світ. Чималу роль тут відіграє розвиток мови. Розповіді мисливців і розвідників про чужі землі, невідомі береги і долини, ріки і озера спонукають найбільш допитливих і активних членів громади до стихійних чи нашвидку спланованих екскурсій і походів. Процес пізнання довкілля тісно пов'язаний з подорожами. Однак говорити про якусь систему в організації подібних походів поки що не доводиться.

Поділ суспільства на вільних і рабів, розвиток товарно-грошових відносин, поділ праці і поява  людей, не зайнятих чи частково зайнятих у суспільному виробництві та управлінні, розвиток торгівлі, мистецтва і загальної культури - це головні з безлічі факторів, що спонукали людей до поїздок і подорожей. Розвиток обміну і торговельних зв'язків потребував достовірної і докладної інформації про інші країни, їх населення та звичаї. Першими мандрівниками фактично були купці.

Крім пізнавальних, подорожуючі  починають переслідувати й інші цілі:

- з розвитком культури - скульптури, архітектури, живопису, - з'явилися шедеври, які багато людей прагнули побачити на власні очі і долали задля цього значні відстані;

- саме в цей період  починається бурхливий розвиток  різних релігій, однією з цілей  туризму стає паломництво. Прочани  різних конфесій, маючи на меті  поширення своєї релігії, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі подорожі;

- пізнаючи навколишнє  середовище, відкривала людини до  цілющі властивості природних  джерел, місць з унікальним кліматом, що ставали об'єктами нового  виду туризму - рекреаційного  і приваблювали можливостями відпочинку, лікування, відновлення сил, здоров'я і втраченої душевної рівноваги;

- розвиток фізичної  культури і спорту, людське прагнення  різноманітних видовищ і дійств  вимагали організації спортивних  змагань, будівництва спеціальних  місць для їх проведення, у яких могли розміститися атлети та глядачі. Відповідно виникає і новий вид туризму - спортивний.

Незважаючи на розвиток напрямів, розширення цілей і будівництво  спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг, паломництва, туризм ще не набув комерційної спрямованості. Комерційні заходи окремих осіб чи установ, що допомагають провести вільний час, задовольнити релігійні потреби чи підлікуватися, залишаються розрізненими, організацією таких походів практично ніхто не займається. Туризм існує, але ще не є галуззю цілеспрямованої комерційної діяльності.

Наступний період суспільного  життя серйозно позначився на становленні  туризму. Розвиток і збільшення міст, поглиблення процесу спеціалізації  праці, зростання взаємозалежності міста і села впливають на його стан та еволюцію. Зростає кількість людей, які виявляють бажання і мають можливість займатися туризмом. Збільшується потік міських жителів, які прагнуть провести свій вільний час за містом. Ярмарки приваблюють жителів навколишніх територій і торговців з далеких і ближніх міст та сіл, в такій формі розвиваючи діловий туризм.

Значний вплив на туризм має релігія. З одного боку, величезна  кількість людей втягується в  релігійні війни, виступає в походи під прапорами церкви. Повертаючись додому, вони розповідають про чужі країни і краї; дуже часто колишні воїни стають мандрівниками і, йдучи від поселення до поселення, та розповідаючи про свої враження, запалюють серця людей.

Водночас церква шляхом обмежень і заборон чинить певні  перешкоди. Незважаючи на різні цілі походів і подорожей, усі вони об'єктивно розширювали географічні знання людей.

В епоху Середньовіччя  переважали релігійні подорожі. Релігійні  переконання змушували мільйони людей прямувати до своїх святинь: мусульман - у Мекку, християн - в Єрусалим та Рим, решту віруючих - в інші місця поклоніння. Більшість подорожніх зупинялися в монастирях, залишаючи там пожертви. Можна сказати, що першу готельну систему створила церква.

Хрестові походи, які  почалися з 1095 року і тривали майже 200 років, призвели до масового переміщення людей, стимулюючи культурний обмін.

Розширення торговельних і культурних зв'язків, географічні  відкриття, що розкривали межі відомого, змушували людей пересуватися, а  отже, пізнавати навколишній світ.

В епоху Відродження бурхливо розвивалися не лише найрізноманітніші галузі промисловості, сільського господарства, культури та освіти, а й різні напрями туризму. Поглиблюються ділові і культурні зв'язки між країнами, дедалі більше громадян залучаються до туристичних поїздок, екскурсій, походів. Помітно зростає кількість людей, які звертаються до туризму з навчальними цілями: одні з них - майбутні учні - шукають кваліфікованих фахівців і вчителів, інші - вчителі, - переселяються, не знайшовши учнів у рідних краях. "Подорожі на навчання" в XVI ст. частішають з появою престижних університетів.

Інтерес до туризму зростає  з розвитком суспільного виробництва  і поглибленням процесу поділу праці: чим монотонніша праця, тим більше людині хочеться вирватися хоча б  на короткий час зі звичного кола повсякденних проблем. З розвитком промисловості це прагнення міцнішає.

Удосконалення техніки  і технологій супроводжується збільшенням  навантажень і водночас вивільненням часу, який раніше витрачався на роботу. Крім того, життєвий рівень частини зайнятих у суспільному виробництві почав зростати. У багатьох людей з'явилася природна потреба побачити нові землі, ознайомитися з життям і звичаями різних народів, до того ж вони мали на це час і гроші. Усе це створило об'єктивні передумови для розвитку туризму.

Перед людьми постало  запитання: на що витратити зайві  гроші? Одним із багатьох способів витратити  заощадження з метою задоволення  своїх потреб у відпочинку і розвагах, виконанні релігійних ритуалів, лікуванні  і відновленні сил стає туризм. Його розвитку сприяли пожвавлення господарських зв'язків, будівництво доріг, створення зон відпочинку та лікування тощо.

На становлення туризму  як галузі впливають фактори, пов'язані  з розвитком невиробничої сфери, інфраструктури та сфери послуг. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії вкладалися величезні кошти в розбудову судноплавної річкової мережі, розширивши її до 1160 миль і зробивши доступною для водних перевезень. У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг. На початок XIX ст. там налічувалося близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

Дорожнє будівництво  і поява нових видів транспорту уможливили поїздки у досить віддалені  регіони. Поява регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення позбавили мандрівників багатьох труднощів, пов'язаних з подорожами.

Становлення туристичного бізнесу

XIX століття було століттям  видатних наукових відкриттів  і їх застосування на практиці. Величезне значення для туризму мали революційні перетворення в сфері виробництва.

Насамперед це було пов'язано  з розвитком раніше обмеженої  сфери послуг. Зростання продуктивності й інтенсивності праці привело  до скорочення кількості зайнятих у  виробництві робітників, тобто до вивільнення значної кількості робочих рук, які можна було використати у невиробничих галузях.

Швидкими темпами розвивалася  транспортна галузь. Потужні паровози дали людям можливість швидко долати відстані від міста до міста, а  великі пароплави - від континенту до континенту. Для зручності пасажирів поблизу залізничних вокзалів і морських портів почали з'являтися великі готелі.

Одним із напрямів розвитку сфери послуг став туристичний бізнес. Початком другого етапу розвитку туризму можна вважати 1841 рік. Саме тоді англієць Томас Кук організував першу комерційну туристичну подорож з Лейстера в Лафборо, в якій взяли участь 570 членів товариства тверезості. У 1847 році він створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й поза її межами. У 1863 році була організована велика подорож англійців до Швейцарію, а у 1868 - до Північну Америку.

Знайшовши нову перспективну ринкову нішу для застосування своїх  сил, Томас Кук почав активно  розвивати цей новий напрям бізнесу. Він зрозумів, що, об'єднавши перевезення пасажирів і розміщення їх у готелях, можна отримувати чималі прибутки. Томас Кук першим запропонував туристам комплекс послуг: транспорт, нічліг, побут і розваги. Він вперше створив специфічний туристичний продукт - тур, уклавши угоди із залізничниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Британський політик  Вільям Ґладстон писав: "Містер Кук  створив систему, яка вперше дала можливість цілим соціальним класам без особливих проблем подорожувати до інших країн і знайомитися з ними. Туристичні мандрівки посприяли тому, що люди почали ставитися до чужих країв не з погордою, а навпаки, з повагою".

Слідом за Томасом  Куком ідею підхопили багато підприємців  з найбільш індустріально розвинених європейських країн, де в 40-50-х роках XIX ст. почали відкриватися перші туристичні бюро. Зростанню попиту на послуги туристичних фірм у другій половині XIX ст. сприяли такі фактори, як підвищення рівня життя окремих груп населення, розвиток транспорту і зв'язку, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, процеси укрупнення, механізації виробництва, поглиблення спеціалізації і посилення монотонності праці, розвиток реклами і сервісного обслуговування.

До 1860 року у США вже  діяло близько 30 тис. миль залізниць, будівництво нових нарощувало темпи. Тільки в 70-х роках XIX ст. було збудовано близько 70 тис. миль залізничного полотна. Інтенсивний розвиток залізничного транспорту зумовлювався величезною територією країни.

Однак і в невеликих за площею країнах цей вид транспорту розвивався не менш інтенсивно. Наприклад, в Англії довжина залізниць з 1845 по 1885 рік зросла більш як у 10 разів і становила близько 30 тис. миль. Призначена спочатку лише для перевезення вантажів, залізниця все швидше освоювала пасажирські перевезення. Вже до середини XIX ст. кожен англієць у середньому 4- 5 разів на рік був її пасажиром. Залізничний транспорт інтенсивно розвивається у країнах Америки, Європи та деяких азійських.

Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розвитком реклами і засобів зв'язку. Дедалі більше людей мають можливість ознайомитися з різними куточками світу - визначними пам'ятками, курортами, природними ландшафтами, історичними пам'ятниками, художніми галереями, наявним рівнем сервісу тощо. Це значно розширило можливості туристичної пропозиції.

З розвитком міжнародних  курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією  стають міжнародними центрами туризму  в Європі. Значну роль в розвитку туризму відіграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, освоєння Американського, Африканського та Австралійського континентів, а також поява нового виду транспорту - автомобільного. Однак до Першої світової війни більшість туристів і мандрівників користувалися переважно залізничним або морським транспортом.

Туризм як галузь індустрії

Зростання туристичної  активності перервала Перша світова  війна. Лише після її закінчення розпочався новий етап у розвитку міжнародного туризму - етап індустріалізації.

Комерційна спрямованість діяльності туристичних фірм дозволяє вважати туризм галуззю бізнесу. Дослідження багатьох аспектів, пов'язаних із залученням та обслуговуванням туристів, - від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів - дає підстави віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг та бізнесу.

Туристична індустрія - це система виробничих, транспортних, торговельних, сервісних підприємств  і засобів розміщення, призначена для задоволення попиту на туристичні товари і послуги, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Розвитку туризму в 20-30-х роках XX ст. сприяв бурхливий  розвиток нових видів транспорту - автомобільного та авіаційного. Однак  цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували його розвиток. Це насамперед світова економічна криза 1929-1933 років та початок Другої світової війни. Вся Європа лежала в руїнах. Треба було відновлювати дороги, залізниці, електростанції, вокзали, готелі тощо.

Монополізація туристичної індустрії

Після Другої світової війни  соціальні зміни та технічний  прогрес, пожвавлення науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У 1950 році кількість іноземних туристів, зареєстрованих в усьому світі, перевищила довоєнний рівень і досягла 25 млн. осіб. Міжнародна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкриття кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної частини суспільства були загальними тенденціями розвитку. Зростанню популярності туризму сприяло телебачення. Воно дало людям можливість, не виходячи з дому, знайомитися з новими землями, і це викликало бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років  туризм став справді міжнародною індустрією. Щороку за кордон виїжджало 70 млн. туристів. У середині 90-х років їх налічувалося вже 500 млн. Почала розвиватися курортна сфера. Туристична індустрія давала прибутки навіть в тих галузях господарства, які безпосередньо не були з нею пов'язані.

Основною ознакою цього  етапу можна вважати монополізацію  галузі туризму, тобто виділення  її в самостійну складову сфери послуг. В умовах зростання психологічних  навантажень, інтенсифікації життя  людей в індустріальних країнах туризм стає ефективним засобом рекреації. З предмету розкоші він перетворюється необхідність для населення високорозвинених країн. У кінці XX ст. спостерігається збільшення попиту на туристичні послуги серед людей середнього і нижче середнього статку. Це ще більше диференціювало туристичний ринок, розрахований на людей з різним матеріальним становищем, різними інтересами, метою і вимогами до рівня сервісу. До цього періоду належить створення великих транснаціональних компаній.

Нині близько 100 млн. людей  в усьому світі зайняті в туристичній індустрії. Вони обслуговують близько півмільярда туристів на рік, причому їх кількість щороку зростає. Якщо взяти за базовий 1950 рік, коли тільки організованими на комерційній основі турами було охоплено 25 млн. осіб, то можна спостерігати зростання кількості людей, охоплених туристським оборотом: 1960 - туристів стало в 2,8 рази більше, 1980 - у 10 разів, 1990 - у 18 разів, 2000 - у 28 разів більше.

Сьогодні від туризму  певною мірою залежить економіка  понад 125 країн. Розвиток малих та середніх центрів обслуговування туристів є одним із факторів підвищення рівня добробуту, населення, адже він дає можливість створювати нові робочі місця та сприяє зростанню екологічної, культурної та соціальної освіченості.

Таким чином, розвитку міжнародного туризму сприяли політичні, економічні, технічні, культурологічні та соціальні фактори. Інтенсивний його розвиток спостерігається в країнах зі сприятливою внутрішньою і зовнішньою політикою, стійким економічним розвитком, високим рівнем культури, розвиненою соціальною інфраструктурою.

2.  Активний та пасивний туризм

Однією з особливостей міжнародного туризму є його економічний  характер, що виявляється через вплив  на платіжний баланс країни.

Активний туризм —  приїзд іноземних туристів, які, оплачуючи товари і послуги, забезпечують надходження валюти в бюджет країни, що приймає, й активізують її платіжний баланс.

Пасивний туризм —  виїзд туристів, який виражається  відпливом національної грошової одиниці  з країни їхнього постійного місця  проживання. Потоки міжнародних платежів за такими туристичними операціями позначаються на пасиві платіжного балансу країни — "експортера" туристів.

Розподіл туризму на активний і пасивний засновано на особливостях відображення фінансових результатів туристичної діяльності в платіжному балансі країни. Він властивий тільки міжнародному туризму і на внутрішній не поширюється.

Існують ще дві форми  міжнародного туризму, про які ми вже згадували: в'їзний туризм, який охоплює подорожі країною осіб, що не є її жителями; виїзний туризм, який охоплює подорожі жителів країни в іншу країну.

Отже, в'їзний і виїзний  туризм відрізняються напрямками туристських  потоків. При цьому один і той  самий турист може бути класифікований як такий, що в'їжджає, і як такий, що виїжджає. Це залежить від того, відносно якої країни розглядається його переміщення. Розрізняють країну походження туриста, тобто країну, яку він залишає з метою подорожі, й країну призначення, тобто країну, до якої він прибуває.

Ще одним типом туризму  є внутрішній туризм, який, на відміну ВІД міжнародного, охоплює подорожі жителів країни її територією. Тобто внутрішній туризм — це міграційні потоки людей у межах країни постійного місця проживання з туристськими цілями.

Попри суттєві відмінності, міжнародний і внутрішній туризм взаємозалежні — внутрішній туризм виступає свого роду каталізатором міжнародного туризму. З об'єднанням європейських країн спостерігається зближення міжнародного і внутрішнього туризму.

У статистиці туризму  внутрішній, в'їзний і виїзний  туризм можуть по-різному поєднуватися, утворюючи такі типи:

— національний туризм, який включає внутрішній і виїзний  туризм і співвідноситься з категорією національного виробництва (ВНП);

— туризм у межах країни, який охоплює внутрішній і в'їзний  туризм і відповідає сукупному внутрішньому туристському споживанню.

Концепції міжнародного, національного туризму і туризму  в межах країни, запропоновані UNWTO, можуть бути використані на трьох  рівнях: глобальному (в планетарному масштабі); регіональному (відносно групи  країн) і місцевому (в межах окремого району будь-якої країни).

У статистиці міжнародного туризму використовують такі елементи:

1) основні одиниці  туризму;

2) класифікація туристичного  попиту;

3) статистика туристичних  доходів і витрат.

В основу рекомендацій зі статистики міжнародного туризму покладені такі критерії:

1) статистичні визначення  і класифікації повинні мати  практичне застосування в усіх  країнах;

2) вони повинні відрізнятися  простотою і чіткістю;

3) вони повинні максимально  відповідати чинним міжнародним стандартам і класифікаціям в інших сферах, наприклад, у демографії, транспорті, платіжному балансі.

3.  Анімаційні послуги в туризмі.

Розважаючись, людина чи група людей задовольняють свої духовні потреби, оцінюють свої можливості. Розважатися можна як у природному, так і в штучно створеному середовищі. Створення відповідних умов для цього і є завданням індустрії розваг.

Психологи пояснюють  механізм впливу розваг на духовний світ людини в такий спосіб. Виникнення потреби в розвазі спонукає людину до фізичних дій — знаходження розваги та її "споживання". Задоволення потреб супроводжується зміною емоційного фону. Людина шукає предмет розваги і відчуває нудьгу, неспокій. Знайшовши предмет розваги, вона відчуває радість, задоволення, а розважившись — заспокоюється.

Індустрія розваг формує і розвиває особистість. Вона впливає  на виховання, формування оптимістичного настрою, відпочинок, культурний розвиток людини. Працездатність людей зростає, якщо вони частину свого вільного часу заповнюють розвагами.

Соціальна спрямованість розвитку індустрії розваг виражається в тому, що вона сприяє формуванню нових особистих і суспільних потреб, зміцненню фізичного і психічного здоров'я людей. Індустрія розваг, вирішуючи багатогранні завдання (насамперед, виховання, формування оптимістичного настрою, організації, відпочинку, розвитку культури людини), по суті, формує і розвиває особистість. Заповнюючи розвагами частину вільного часу, людина відновлюється і як трудова одиниця. Сучасне життя характеризується швидкими темпами, стресами, емоційною неврівноваженістю людей. Збільшується ризик захворювань нервової системи. Розваги поряд з іншою відпочинковою діяльністю сприяють зняттю нервової напруги, позбавленню зайвої негативної енергії.

Тривалий час питанням вивчення та задоволення духовних потреб людей приділялося недостатньо уваги. Індустрія розваг — ще досить молода галузь, тому питання економіки, організації, управління підприємствами, які забезпечують процес розваг, ще недостатньо розроблені. Однак підприємств, діяльність яких спрямована на створення та організацію розважальних заходів, існує вже дуже багато.

До індустрії розваг належать підприємства, основна діяльність яких пов'язана з задоволенням потреб людини в розвагах, має яскраво  виражений розважальний характер: цирки, зоопарки, атракціони, ігротеки, парки відпочинку тощо. Процес розваг також забезпечують різноманітні видовищні заклади, включаючи стаціонарні та пересувні театри, кінотеатри, концертні організації та колективи. До розважальних можна віднести заняття фізичною культурою в штучно створених водних басейнах і ковзанках, у спортивних залах і клубах, а також діяльність спортивно-видовищних підприємств. Відвідування бібліотек, музеїв, виставок також може супроводжуватися розвагами.

Існують підприємства, для  яких забезпечення розвагами не є основною діяльністю. Галузі промисловості, які виробляють відповідне устаткування та інвентар, повинні також належати до індустрії розваг. У світовій практиці підприємства туризму, включаючи засоби розміщення, відносять до сфери обслуговування населення розвагами.

Індустрія розваг є самостійною  ланкою економічної системи й  охоплює значні матеріальні, фінансові  та трудові ресурси. Підприємства індустрії  розваг характеризуються специфічними технологіями, системами управління, організацією праці персоналу.

Важливе значення має  вивчення поведінки туристів як споживачів продукції індустрії розваг.

Основними характеристиками процесу розваг є:

— добровільний вибір  особою виду розваг;

— необмежений перелік  видів розваг;

— попередня налаштованість особи на споживання розваг;

— часта зміна розваг;

— поєднання розваг з  іншими заняттями, такими, як відпочинок, спорт, навчання;

— періодичність споживання розваг.

Необхідно розрізняти масові та індивідуальні розваги. Розваги  можуть бути спеціально організованими чи виникати стихійно.

Попит на діяльність індустрії  розваг, масштаби й особливості роботи підприємств залежать від обсягу та форм використання вільного часу. На вибір конкретної розваги впливає  безліч факторів. Серед них —  збільшення вільного часу населення, демографічні, поведінкові характеристики, спосіб життя, а також розвиток індустрії розваг. Важливим фактором формування розважального середовища є доходи населення.

4.  Банківські та фінансові послуги в туризмі.

Усі туристи прагнуть отримати якнайбільше послуг, зробити покупки на свій розсуд, причому на розваги і магазини витрачають щоденно значно більше коштів, ніж у повсякденному житті. Власне, вільне витрачання грошей і є розслабленням і задоволенням для багатьох людей.

Туристам не завжди зручно мати при собі велику суму готівки. Крім того, якщо врахувати, що про це знають кишенькові злодії, шахраї та лиходії. Томас Кук один з перших займався проблемою організації туризму професійно і вивчив усі аспекти туристичної діяльності. Власне, він винайшов дорожні чеки, - безпечні гроші спеціально для мандрівників, і організував контори при банках у всьому світі, де можна було обміняти чеки на місцеву валюту.

Дорожні чеки - вигідний та безпечний спосіб збереження своїх коштів при поїздках за кордон, які можна використовувати як для оплати товарів і послуг (в готелях, ресторанах, пунктах прокату автомобілів, торгових закладах тощо), так і для отримання готівки. Пред'являючи чек до оплати, його власник повинен поставити на ньому другий підпис. Оплата здійснюється у разі ідентичності на чеку обох підписів.

Зручність користування дорожніми чеками і в тому, що завдяки їм можна вивозити за кордон суму в еквіваленті до 5 тис. дол. Крім того, термін дії чеків необмежений  і при випадковій їх втраті здійснюється безкоштовне їх відшкодування.

Пізніше винайшли пластикові кредитні картки, створили світові  платіжні системи VISA, Maestro, MasterCard та ін. Використання цих платіжних засобів  значною мірою усунуло потребу  туристів у готівковій валюті; практично  всі магазини, ресторани й інші підприємства туристичних центрів почали приймати безготівкові платежі за картками. Користуючись платіжними картками, турист отримав можливість:

- швидкого та зручного  доступу до готівки цілодобово  в будь-якій країні світу;

- оформлення карток в гривнях, доларах США і Євро;

- нарахування високих  відсотків по залишках на картковому  рахунку;

- безпосереднього розрахунку  карткою за товари та послуги;

- при перетині кордону  немає необхідності декларувати  кошти;

- немає необхідності  отримувати дозвіл на вивіз іноземної валюти - лімітів на вивіз валюти за карткою не існує;

- автоматична конвертація  коштів у валюту країни перебування,  при розрахунках карткою за  кордоном;

- за допомогою картки  турист може забронювати номер  у готелі, купити авіаквитки, путівки, оплатити послуги туристичних агенцій тощо;

- лише за допомогою  картки можна взяти напрокат  машину, і туристу не треба  залишати депозит в місцевій  валюті, наявність картки є гарантією  його платоспроможності;

- поповнення карткового  рахунку третіми особами у разі відсутності власника платіжної картки;

- блокування картки  при її втраті або крадіжці  після відповідного звернення  до банку;

- отримання відсотків  на картковий рахунок за депозитами, відкритими в банках України.

5.  Безпека туристичної подорожі

Відправляючись у подорож, турист стикається з проблемами, які  за певних обставин можуть призвести  до несприятливих наслідків для  його здоров'я і майна, зробити  туристичну поїздку неможливою або  негативно вплинути на отримані враження.

Турист постійно перебуває під впливом обставин підвищеної небезпеки в незнайомому довкіллі, що відрізняється від звичайного середовища його проживання. Він не знає досконало звичаїв, мови, традицій, типових побутових небезпек, не має імунітету до хвороб, поширених у цій місцевості, тощо.