Аудит виробничих запасів та реалізація результатів аудиторської перевірки

Зміст 

1. Аудит виробничих запасів…………………………….......2-7
2. Реалізація результатів аудиторської перевірки……...7-12
3. Задача…………………………………………………….12-17
4. Задача………………………………………………….…17-18

Використані джерела……………………………………..…..19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Аудит виробничих запасів.

     1.1. Основні завдання  аудиту виробничих  запасів, виробничі запаси, нормативна база.

       На більшості підприємств обсяг операцій з виробничими запасами є досить значним, тому їх перевірка є досить трудомістким процесом. Основ-ною метою проведення аудиторської перевірки виробничих запасів є: вста-новлення законності, достовірності та доцільності операцій з виробничими запасами, правильності їх відображення в обліку. Виходячи з мети аудиту виробничих запасів формуються основні завдання аудиту виробничих запасів:

     1. Перевірка фактичної наявності запасів.

     2. Перевірка організації складського господарства, стану збереження запасів.

     3. Перевірка організації обліку  заготівлі, придбання та витрачання  запасів. 

     4. Перевірка повноти оприбуткування запасів при наявності документів, які підтверджують їх придбання.

     5. Перевірка правильності визначення  первісної вартості запасів при  їх надходженні на підприємство.

     6. Перевірка правильності оформлення  надходжень та відпуску запасів. 

     7. Перевірка дотримання лімітів з відпуску запасів.

     8. Перевірка законності списання  запасів при втратах. 

     9. Перевірка незавершеного виробництва,  правильності формування собівартості  продукції. 

     10. Визначення правильності ведення  синтетичного і аналітичного  обліку виробничих запасів.

     11. Оцінка повноти та правильності  відображення господарських операцій  із запасами в бухгалтерському  обліку та звітності.

     Запаси – це предмети праці, які: 1) утримуються для подальшого прода-жу за умов звичайної господарської діяльності; 2) перебувають у процесі ви-робництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; 3) утри-муються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

     До  виробничих запасів відносять: сировину і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі, вироби, паливо, тару і тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали, передані на переробку, запасні частини, матеріали сільськогосподарського призначення, інші матеріали.

     Матеріальні затрати становлять 57-68% собівартості продукції. Від достовірності та об’єктивності відображення в бухгалтерському обліку та звітності операцій із виробничими запасами залежить правильність визна-чення основних показників, які характеризують результати господарської діяльності та реальний фінансовий стан підприємства (залишки оборотних коштів, темпи їх обігу, собівартість, прибуток, рентабельність, показники прибутковості акцій тощо). Тобто від достовірності, об’єктивності, правди-вості та повноти відображення господарських фактів, пов’язаних із рухом виробничих запасів, залежить правдивість і неупередженість усіх суттєвих для користувачів показників.

     Основними завданнями фінансово-економічного аналізу виробничих запасів є:

     1. Аналіз якості розрахунків, які  здійснюються на підприємстві для визначення потреби у матеріальних ресурсах та аналіз якості норм витрат сировини на виробництво продукції.

     2. Оцінка роботи служб матеріально-технічного  забезпечення з точки зору  забезпечення безперебійності постачання  виробництва усіма необхід-ними видами матеріальних ресурсів.

     3. Аналіз ефективності використання  виробничих запасів. 

     4. Факторний аналіз ефективності  використання виробничих запасів. 

     5. Виявлення резервів зниження  матеріальних витрат.

     6. Аналіз впливу запроваджених резервів.

     Законами  України <<Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні>> та <<Про аудиторську діяльність>> визначено, що і бухгалтерсь-кий облік і аудит забезпечують надання користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, власний капітал, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

     Нормативна  база:

     1. Положення <<Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні>>, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 250.

     2. <<Вказівки щодо організації бухгалтерського обліку і звітності в Україні>>, затверджені наказом Мінфіну України від 07.05.93 р. № 25.

     3. Інструкція <<Про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, ТМЦ, коштів, документів та розрахунків>>, затверджена наказом Мінфіну від 11.08.94 р. № 69.

     4. Закон України <<Про оподаткування прибутку підприємств>> від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.

     5. Положення <<Про порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей>>, затверджене Постановою КМУ № 116 від 22.01.96 р.

     6. Закон України << Про внесення змін і доповнень до Закону України <<Про оподаткування прибутку підприємств>> від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

     7. Наказ Мінстату України <<Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів>> від 21.06.96 р. № 193.

     8. Наказ Мінстату України <<Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів>> від 22.05.96 р. № 145.

     9. Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 9 <<Запаси>>, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.11.99 р. № 246 зі змінами і доповненнями. 

     1.2. Основна інформаційна  база аудиту виробничих запасів, предмет, об’єкти аудиту виробничих запасів та їх дослідження.

     Основну інформаційну базу фінансово-економічного аналізу станов-лять дані бухгалтерського та управлінського обліку, планові та звітні кальку-ляції собівартості продукції, матеріали планових та фінансових служб та інших підрозділів підприємства, які беруть безпосередньо участь в організа-ції безперебійного постачання підприємства всіма необхідними виробничими запасами та в пошуку резервів економії цих ресурсів.

     До  предмета аудиту виробничих запасів належать процеси та явища, відображені документально, пов’язані з рухом виробничих запасів, їх залиш-ками, оцінкою тощо.

     Об’єктами аудиту виробничих запасів є: кількісне та якісне прийман-ня запасів від постачальника, а також при внутрішньому переміщенні в міжцеховому напрямку, між матеріально відповідальними особами, склада-ми та виробництвом. При цьому досліджуються:

     ▪ повнота оприбуткування запасів за даними бухгалтерського обліку;

     ▪ їх відповідність за кількістю та якістю за даними супровідних прий-мальних документів і складених матеріально відповідальними особами, а також повнота оприбуткування запасів, які надійшли без супровідних документів;

     ▪ умови зберігання запасів і закріплення матеріальної відповідальності;

     ▪ чи відповідає стан складського господарства вимогам зберігання запа-сів (наявність вагів та час їх клеймування, обладнання складів полицями, ша-фами, контейнерами, протипожежним обладнанням);

     ▪ перевіряється закріплення матеріальної відповідальності за даними договорів про матеріальну відповідальність, укладених між адміністрацією підприємства та конкретними працівниками;

     ▪ норми витрат сировини і матеріалів на виробництво та їх дотриман-ня– перевіряється обґрунтованість затвердження норм та їх застосування в лімітно-забірних картках і відомостях на витрачання матеріалів;

     ▪ первинна документація з обліку запасів досліджується в частині достовірності відображених у ній господарських операцій;

     ▪ бухгалтерський облік та звітність вивчаються в частині достовірності даних щодо залишків та руху виробничих запасів, відображених у них;

     ▪ примітки до фінансової звітності.

     Досліджується інформація про:

     ▪ методи оцінки запасів;

     ▪ балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифіка-ційних груп;

     ▪ балансову (облікову) вартість запасів, відображених за чистою вар-тістю реалізації;

     ▪ балансову (облікову) вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, в заставу;

     ▪ суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів відповідно до п. 28 П(С)БО 9;

     ▪ брак та пошкодження запасів – досліджуються причини, які зумовили виникнення негативних явищ, розмір невиробничих витрат, встановлюються особи, винні в злодіянні шкоди;

     ▪ недостача цінностей та шкода, виявлені при інвентаризації, їх обґрун-тованість і відповідальні особи – узагальнюється дослідження інших об’єктів, де виявлена шкода, перевіряється, чи підтверджується їх розмір даними бух-галтерського обліку та іншими зібраними доказами, наскільки правильно встановлену матеріальну відповідальність конкретних працівників і розмір їх відшкодування. 

     1.3. Джерела інформації, предметна область дослідження виробничих запасів.

     Джерелами інформації для аудиту операцій із запасами є наступні:

     1) наказ про облікову політику;

     2) первинні документи з обліку запасів;

     3) облікові регістри, що використовуються  для відображення госпо-дарських  операцій з обліку запасів; 

     4) акти і довідки попередніх  аудиторських перевірок, аудиторські  висновки та інша документація, що узагальнює результати контролю;

     5) звітність.

     Для узагальнення інформації про наявність  та рух належних суб’єкту господарювання предметів праці, призначених для обробки, переробки, використання у виробництві й для господарських потреб, призначений бухгалтерський рахунок класу 2 <<Запаси>>, а для узагальнення інформації про наявність та рух належних підприємству виробничих запасів призначено рахунок 20 <<Виробничі запаси>>.

     Здійснюючи  аудиторське дослідження, аудитор  вивчає документи, за допомогою яких відтворює ланцюг господарських  фактів від придбання запасів, їх зберігання і до списання. Дослідження не обмежується вивченням бухгалтерських документів. Аудит виробничих запасів не може здійснюва-тися без досліджень оперативного обліку, інформації з діловодства (накази про зміну матеріально відповідальних осіб; про проведення ревізій, інвен-таризацій; про розгляд результатів ревізій та інвентаризацій тощо), висновків спеціалістів (щодо якості та придатності запасів, доцільності їх придбання, списання).

     У ході аудиту використовуються акти ревізій  та перевірок запасів, складені відповідними контролюючими органами, а також інформація, одер-жана в ході попереднього аудиту. Ці джерела інформації мають допоміжний характер, проте, їх дослідження дає можливість встановити місця підвищеного інформаційного ризику.

     Предметна область дослідження виробничих запасів включає:

     1. Внутрішні нормативні та загальні  документи клієнта.

     2. Облікову політику клієнта з  питань обліку виробничих запасів.

     3. Договори з матеріально відповідальними  особами.

     4. Договори з контрагентами.

     5. Документацію суб’єктів внутрішнього  контролю з питань контролю  за раціональним використанням  та збереженням виробничих запасів.

     6. Первинні документи та реєстри  обліку по рахунках, призначених  для ведення бухгалтерського  обліку виробничих запасів.

     7. Регістри зведеного синтетичного обліку (Головна книга), оператив-ну, статистичну та фінансову звітність.

     8. Інші документи, що відображають  факти господарської діяльності, пов’язані з придбанням та  списанням виробничих запасів.

     9. Місця зберігання виробничих запасів, включаючи ваговимірні пристрої.

     10. Технологічний процес виробництва,  а саме, інформаційні потоки щодо  руху сировини і матеріалів  від складу матеріалів до складу  готової продукції, тобто проходження  матеріалів від однієї стадії  виробництва до іншої, їх перетворення на готову продукцію.

     Вивчаючи  внутрішні нормативні та загальні документи клієнта, можна одержати інформацію про:

     ▪ підприємство;

     ▪ його діяльність;

     ▪ особливості технології;

     ▪ перелік виробничих запасів, їх потребу та наявність;

     ▪ кількість місць зберігання. Особлива увага приділяється вивченню наказів про призначення та просування по службі матеріально відповідаль-них осіб, а також наказів про проведення тих чи інших заходів внутрішнього контролю – ревізії та інвентаризації. Це дасть змогу аудитору встановити обсяг інформації, що підлягає дослідженню, оцінити власні можливості, а також час, необхідний для проведення перевірки.

     При дослідженні внутрішніх нормативних  та загальних документів аудитор  визначає питання, на яких необхідно  загострити свою увагу при подальшому вивченні інформації. Так, якщо в результаті дослідження аудитор дійшов висновку, що окремий вид сировини є дефіцитним, то вини-кає необхідність прослідкувати її рух та визначитися, чи не допускалися ви-падки її недовкладення або підміни іншою із зниженням якості виготовленої продукції. Аналіз інформації з наказів про призначення МВО та їх характер-ристик за даними особової справи дає можливість сконцентрувати увагу на ступені довіри до них. Наявність наказів про проведення контрольних заходів щодо збереження виробничих запасів, про одержані результати ревізій та інвентаризацій формує думку аудитора щодо довіри до системи внутрішньо-го контролю.

     Вивчення  договорів (індивідуальних та колективних) із МВО дає мож-ливість аудитору скласти думку про дотримання вимог чинного законодав-ства клієнтом у роботі з цією категорією працівників.

     Аудитор у процесі свого дослідження  повинен чітко відслідковувати  інформаційні потоки, пов’язані з  господарськими діями чи подіями, від  прийняття рішення про здійснення господарської операції до відображення факту здійснення в первинних документах, зведених документах, регістрах обліку та звітності.

     Аналіз  облікової політики дає змогу  встановити, яких методів дотриму-ється підприємство з питань первісної оцінки виробничих запасів, їх пере-оцінки та методу оцінки виробничих запасів. 

     1.4. Висновок

     Таким чином, можна зробити висновок, що виходячи з вимог чинного законодавства, метою аудиту виробничих запасів є висловлення аудитором думки про те, чи відповідає фінансова інформація щодо руху і залишків ви-робничих запасів на підприємстві в усіх суттєвих аспектах нормативним до-кументам, які регламентують порядок її підготовки і надання користувачам.

     Бухгалтерський  облік забезпечує відображення господарських фактів, а аудит підтверджує їх достовірність, законність та повноту відображення. Роз-глядаючи завдання аудиту виробничих запасів, необхідно пам’ятати, що область аудиторського дослідження виходить за межі бухгалтерського обліку.

     Згідно  з Законом України <<Про аудиторську діяльність>> поняття аудиту розглядається як перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

     Загальне  визначення завдання аудиту виробничих запасів полягає у встановленні достовірності й повноти відображення в бухгалтерському обліку та звітності  всіх господарських фактів відносно залишків і руху виробничих запасів. 

2. Реалізація  результатів аудиторської перевірки.

     2.1 Вступ.

     Фінансово-господарський  контроль і аудит в усіх ланках народного господарства, насамперед у його основній ланці – підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних, аудиту та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організа-ційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою пев-них процедур, становить контрольно-аудиторський процес. Усякий динаміч-ний процес, пов’язаний із використанням засобів і предметів праці, а також самої праці, складається з організаційної, технологічної та завершальної стадій. Щодо контрольно-аудиторського процесу такими стадіями є: органі-заційна, дослідна, узагальнення та реалізації результатів контролю. Органі-зовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-аудиторські підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції на підприємствах. Незалежний фінансово-господарський контроль проводиться аудиторськими фірмами.

     Принципову  схему змісту контрольно-аудиторського  процесу подано на малюнку. 

     2.2 Стадії аудиторського процесу. Початкова стадія.

     Аудиторський  процес складається з таких стадій: початкова, дослідна і завершальна.

     Початкова стадія.

     Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта аудиту і організа-ційно-методичну підготовку.

     Вибір об’єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об’єкта перевірки, тобто підприємства, яке в плані проведення аудиту за тривалістю міжревізійного періоду повинно підлягати комплексному аудиту або конт-рольній перевірці, окремі показники його діяльності (невиконання держав-ного замовлення, нерентабельна робота, незабезпечення збереження ціннос-тей та ін.) зумовлюють потребу у невідкладних контрольних діях. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю, визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату підприємства при внутрішньому аудиті для виконання контрольно-аудиторського процесу, тобто формують бригаду контролерів. Після цього видається організаційно-розпорядчий доку-мент – наказ, розпорядження керівника організації. У цьому документі вка-зують найменування підприємства, яке контролюють, вид аудиту, період, за який перевіряють діяльність його, прізвище, ім’я та по батькові, посаду кож-ного члена аудиторської бригади, визначають її керівника, строк проведення аудиту. Керівником аудиторської бригади, як правило, призначають праців-ника контрольно-аудиторської служби, який має спеціальну освіту і практик-ний досвід контрольної роботи.

     Організаційно-методична  підготовка аудиту починається з вивчення стану економіки об’єкта аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об’єкт конт-ролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підпри-ємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план (бізнес-план) еконо-мічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статис-тичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прий-нятих за ними рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства, збережен-ня його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного конт-ролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також іншу інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.

     На  підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керів-ник бригади аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об’єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для вибіркового і суцільного конт-ролю тощо. Потім вибирають методику аудиту – визначають методичні при-йоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різ-них об’єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки тощо. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який перед-бачає встановлення строку перевірки кожного об’єкта (розділу, теми) і вико-навців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо провадиться аудит великого об’єднання, підприємства, концерну, акціонерного товари-ства великим складом бригади аудиторів, то затрати часу доцільно розрахо-вувати за допомогою сітьового графіка, яким передбачити паралельне вико-нання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити весь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

     Завершується  організаційно-методична підготовка аудиту до виїзду на підконтрольне підприємство складанням робочого плану аудитора, де кож-ний виконавець за виділеним йому керівником бригади об’єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи вико-нуваних робіт.

     Такі  організаційні процедури виконуються  при внутрішньому аудиті, який провадиться на підприємствах вищим органом управління за підпоряд-кованістю.

     Організаційні принципи зовнішнього аудиту, який провадять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених за-мовником на його вирішення, часом проведення тощо. 

     2.3 Дослідна стадія.

     Дослідна  стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту – підприємстві. При цьому за- безпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів – переддослідного і дослідного.

     Переддослідний  етап включає низку процедур організаційного харак-теру, спрямованих на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.

     Дослідний етап – це виконання контрольно-аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ. 

     2.4 Завершальна стадія.

     Цю  стадію аудиту розглянемо більш детально.

     Заключна  стадія – стадія узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу. За результатами аудиторської перевірки складаються аудиторський висновок та інша документація, що передається замовнику.

     Узагальнення  результатів контролю – це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного підприємства. При цьому виявлені недоліки гру-пують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обґрунтування, узагальнюють і відображують ре-зультати аудиту в акті (висновку).

     Реалізація  результатів контролю є завершальним етапом у контроль-но-аудиторському процесі.

     На  етапі оцінки й аналізу результатів  аудиторської перевірки керівник аудиторської фірми або керівник групи аудиторів  повинен проаналізувати і оцінити висновки одержаних аудиторських доказів для того, щоб сформувати аудиторський висновок про достовірність фінансової інформації. На цьому етапі аудитор уточнює спірні питання з керівництвом підприємства (організа-ції), яке підлягало аудиту.

     Керівник  аудиторської групи особливу увагу  звертає на робочі доку-менти аудиторів. Суттєва перевірка цих документів дозволяє оцінити якість виконання аудиту, дотримання послідовності плану і програми перевірки.

     На  наступному етапі завершальної стадії аудиторського процесу ауди-тор складає звіт, в якому розкриває сильні і слабкі сторони діяльності підпри-ємства. Аудиторський звіт повинен містити чітке і ясне формулювання ви-сновків про фінансову інформацію.

     Особливу  увагу аудитор зосереджує на пропозиціях щодо поліпшення бізнесу клієнта, організації системи обліку, вдосконалення системи внут-рішнього контролю. Залежно від потреб замовників, звіт аудитора зачитують на зборах засновників (акціонерів) або передають керівництву підприємства. Для оприлюднення фінансової звітності підприємств (організацій) згідно із Законом України <<Про аудиторську діяльність>> аудитор зобов’язаний скласти аудиторський висновок, який у десятиденний термін після закінчен-ня перевірки подає підприємству і в податкову адміністрацію. Форма і зміст аудиторського висновку розкриті у тимчасових нормах аудиту в Україні, які затвердила Аудиторська палата України.