Банківська система України

 

План

Теоретична  частина...................................................................................3

Вступ…………………………………………………………………………..3 
1. Система показників статистики державного бюджету………………….8

2. Бюджетні класифікації…………………………………………………….11

3. Основні  методи статистики державного  бюджету….…………………..24

4. Прогнозування  державних операцій…………………………………….35

Практична частина…………………………………………………………42

Висновки

Список  літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державний бюджет — це план утворення і  використання фінансових ресурсів для  забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади. Він характеризує систему економічних відносин з формування державних фінансових ресурсів і напрями використання останніх в інтересах суспільства. За допомогою державного бюджету формується структура суспільного виробництва, забезпечується потрібне співвідношення між споживанням і нагромадженням.

Бюджетна  система складається з Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Бюджет  Автономної Республіки Крим об’єднує республіканський бюджет і бюджети районів і міст республіканського підпорядкування АРК.

До місцевих бюджетів належать обласні, міські, районі, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Сукупність  усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України, є  Зведеним бюджетом України. Останній використовується для аналізу та визначення засад державного регулювання економічного і соціального розвитку.

Розрізняють два види бюджетів: бюджет-брутто —  форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки показуються в розгорнутому вигляді без сальдування зустрічних платежів, що мають місце в бюджетній системі країни, та бюджет-нетто — форма побудови бюджету, за якої доходи і видатки окремих бюджетів показуються як сальдо, тобто з урахуванням зустрічних платежів (наприклад, кошти державного бюджету можуть бути спрямовані в місцеві бюджети, і навпаки). Бюджет-нетто менший за бюджет-брутто. Різниця між ними являє собою внутрішній оборот грошових коштів, який не збільшує реальних доходів і видатків Зведеного бюджету України.

Головні завдання статистики державного бюджету  полягають в тому, щоб аналізувати  виконання плану та динаміку доходів  і видатків державного бюджету, зв’язок його дохідної частини з найважливішими показниками розвитку економіки. Основною функцією статистики державного бюджету є характеристика його провідних показників, які визначають зміст і спрямованість фіскальної політики. Окрім того, статистика державного бюджету має визначати:

1) загальну  величину доходів і видатків  державного бюджету, розмір перевищення  видатків над доходами (дефіцит)  або доходів над видатками  (профіцит);

2) структуру  доходів державного бюджету;

3) структуру  видатків державного бюджету;

4) джерела  фінансування бюджетного дефіциту;

5) розмір  державного внутрішнього боргу;

6) ефективність  проведення державної фіскальної  політики;

7) вплив  фіскальної політики на економічний  розвиток і рівень життя населення.

Джерелами інформації статистики державного бюджету  є дані про податки, які збирають, накопичують, обробляють та аналізують за допомогою методів економічної статистики регіональні відділення Державної податкової адміністрації (ДПА). Саме ці дані виступають об’єктом статистики державного бюджету, яка, в свою чергу, є розділом фінансової статистики. Ще одним джерелом статистичної інформації тут виступає бухгалтерська і статистична звітність, що надається окремими одиницями податкового обліку (підприємствами, банками, індивідуальними господарствами тощо) до відповідних податкових органів. Саме так статистика державного бюджету вивчає процес формування доходів Державного бюджету України та його витрати.

Головними методами, що застосовуються статистикою  державного бюджету, є типологічні, структурні та аналітичні групування, динамічні ряди, структурні зрушення.

Групування  доходів державного бюджету проводиться  відповідно до їх економічної природи за принципом предметної класифікації (виду) податкових платежів (ПДВ, податок з прибутку, акцизи тощо). Динамічні ряди доходів бюджету будуються з урахуванням змін, що відбулися у статтях доходів за фактичним розподілом джерел доходів по розділах, главах, параграфах і статтях. Ці зміни беруться до уваги при вивченні структурних зрушень у доходах бюджету.

Для аналізу  закономірностей формування окремих  видів доходів державного бюджету застосовуються динамічні ряди, для прогнозних розрахунків — економетричні моделі. При вивченні впливу окремих факторів на формування дохідної частини бюджету досить поширені методи кореляційно-регресійного аналізу, а також багатофакторні індексні моделі.

У практиці статистичного аналізу високе інформаційне навантаження має вивчення регіонального розподілу податкових надходжень. Воно дає можливість оцінити стан і потенційні можливості кожного регіону у формуванні загальнодержавного бюджету. Також актуальним є вивчення показників концентрації податкових надходжень у розрізі районів, областей і регіонів.

Подібний  широкий інструментарій статистики призначено для досконалого вивчення природи податкових надходжень за конкретних економічних умов і надання адекватних рекомендацій для ефективного управління цим процесом. Так, при прийнятті державного бюджету на кожний наступний рік досконало вивчаються дані про виконання минулорічного бюджету. Постатейно аналізується рівень виконання бюджету (як за дохідною, так і видатковою частинами) з визначенням причин, що завадили виконати ту чи іншу статтю, і потенційних резервів.

Аналіз  податкових надходжень здійснюється на всіх рівнях державної влади з  відповідним розподілом на функції. Так, ДПА збирає, обробляє та накопичує  дані про поточні податкові надходження. На рівні Кабінету Міністрів, тобто  виконавчої гілки влади, аналізом податкових надходжень займається Міністерство фінансів, яке виступає «виконавцем» прийнятого і затвердженого Державного бюджету. Аналіз податкових надходжень дає змогу Кабінету Міністрів формувати стратегію і тактику в питаннях податкової політики, управління державним боргом, впливати на макроекономічну ситуацію в країні шляхом внесення пропозицій до Верховної Ради щодо зміни податкових ставок, уведення нових або відміни старих податків тощо. Верховна Рада як законодавчий орган в цілому і Комісія з питань державного бюджету виконують моніторинг виконання бюджетного року і готують законодавчу базу для прийняття нового Державного бюджету. На підставі статистичних даних аналізуються та, у разі можливості, усуваються помилки, припущені при формуванні минулого бюджету.

Бюджетний процес в Україні має поки що невелику історію. Нестабільність вітчизняного податкового законодавства відповідним чином впливає на формування податкових надходжень. Існують проблеми з налагодженням належного обліку податкових надходжень і стабілізацією податкової бази. Все це прямо або опосередковано позначається на статистичному забезпеченні бюджетного процесу. Так, зміна в методології розрахунку тих чи інших статей бюджетних надходжень значно ускладнює зіставність показників за кілька звітних періодів, впливає на об’єктивність отриманих результатів. До того ж бюджетний процес не є прозорим і відкритим. Як правило, лише остаточні агреговані статті висвітлюються у засобах масової інформації. При цьому «технічні» особливості складання того чи іншого розділу, статті залишаються без належних коментарів. Це, в свою чергу, стоїть на заваді незалежних експертів та аналітиків, які через такий перебіг подій не в змозі адекватно оцінити переваги та недоліки прийнятого бюджету.

Статистика  державного бюджету відіграє значну роль у процесі державного управління податковими надходженнями до державного бюджету зокрема і виконанням дохідної та видаткової частин бюджету взагалі. Дані статистичного аналізу використовуються виконавчою та законодавчою гілками влади для забезпечення виконання належних функцій у бюджетному процесі.

Статистичний  аналіз також дещо ускладнений нестабільністю методологічної бази обліку та розрахунку окремих статей податкових надходжень. Це заважає як об’єктивності статистичних розрахунків, так і управлінських рішень, сформованих на підставі цих розрахунків. Обмежене висвітлення процесів, пов’язаних з прийняттям і виконанням бюджету, в загальних та специфічних аспектах не сприяє формуванню незалежної експертної думки з проблемних питань бюджетотворення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Система показників статистики  державного бюджету

Справа  статистики — збір та обробка даних  про доходи та видатки державного бюджету. Державний та місцеві бюджети  складаються з дохідної та видаткової частин. Статистика аналізує структуру і динаміку цих частин, що дозволяє визначити основні джерела формування доходів держави і напрями розподілу одержаних коштів. Це має принципове економічне і соціально-політичне значення. При виконанні цих завдань статистика спирається на звітність про виконання Державного бюджету України і місцевих бюджетів, яка надається бюджетними і банківськими установами, органами Державного комітету статистики і господарськими організаціями.

У процесі  аналізу склад доходів і видатків державного бюджету вивчається докладніше. Надходження від підприємств розподіляються за галузями та формами власності, надходження від населення — за видами податків та іншими ознаками.

Дохід державного бюджету утворюють усі надходження  від підприємств, установ і населення  до бюджетів усіх рівнів управління. Вони поділяються на поточні та капітальні доходи.

Поточні доходи включають податкові та неподаткові  доходи, крім безоплатних надходжень, надходжень від продажу землі, нематеріальних активів, державного майна та капітальних трансфертів.

Податки — це частина доходу, яку фірми  і домашні господарства сплачують державі у розмірі, що встановлюється законом.

Податкові доходи включають різні види податків, тобто безповоротних обов’язкових платежів, згрупованих за об’єктами оподаткування: доходи, заробітна плата, майно, товари та послуги, зовнішня торгівля.

За способом стягнення податки поділяються  на прямі та напрямі. Прямі податки стягуються з джерела доходу економічних суб’єктів і сплачуються отримувачами доходу. Непрямі податки стягуються з витрат і сплачуються споживачами (податок на додану вартість, податок з обороту, податок на продаж окремих видів товарів і послуг, акцизи, імпортні мита, дорожні збори тощо). Розміри податків визначаються системою оподаткування і шкалою податкових ставок. Розміри фіксованих податків не залежать від розміру доходів і витрат.

Системи оподаткування, які встановлюють залежність податкових відрахувань від розміру витрат, доходів або їх джерел, поділяються на пропорційні, прогресивні та регресивні.

Прогресивне оподаткування здійснюється за шкалою, що встановлює більші ставки податку  для вищих рівнів доходів чи витрат.

Пропорційне оподаткування здійснюється за фіксованими  ставками, які не змінюються залежно від рівня доходів або витрат.

Регресивне  оподаткування передбачає зниження податкових ставок по мірі росту доходів  або витрат.

Рівень  оподаткування (податковий тягар) в  економіці обчислюється відношенням загальної суми фіскальних вилучень до суми доходів фірм і домашніх господарств (ставки загального оподаткування доходів або гранична ставка податку).

Неподаткові доходи включають всі безоплатні і безповоротні надходження до державного бюджету, такі як доходи держави від  власності та підприємницької діяльності, продажу товарів і послуг (за винятком доходів від продажу основного  капіталу), надходження від адміністративних штрафів за несплату податків, а також добровільні, безоплатні поточні надходження з недержавних джерел.

Капітальні  доходи включають доходи від продажу  основного капіталу, запасів державних  резервів, землі, нематеріальних активів і капітальних трансфертів від недержавних підприємств, некомерційних організацій, приватних осіб.

Доходи  бюджетів утворюються за рахунок  надходжень від сплати фізичними  та юридичними особами податків, зборів та інших обов’язкових платежів, надходжень з інших джерел, установлених законодавством України.

Види  доходів Зведеного бюджету України  — податок на доходи (прибуток) підприємств і організацій, податок на додану вартість, акцизний збір, державне мито, відрахування на геологорозвідувальні роботи, надходження до Фонду з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, надходження до Пенсійного фонду, прибуткові податки з громадян, плата за землю.

Видатки бюджетів включають усі платежі, що не повертаються. Видатки визначаються як державні витрати, що утворюються на безповоротній основі, тобто не пов’язані з виникненням або погашенням фінансових вимог. Ці видатки можуть бути спрямовані як на поточні, так і на капітальні цілі, класифікуватися як відшкодовані, так і безповоротні.

Поточні видатки — це відшкодовані витрати, не пов’язані з придбанням основного  капіталу, товарів і послуг для  виробництва основного капіталу, а також безоплатні виплати. Останні не включають придбання капітальних активів, відшкодування збитків за пошкодження основного капіталу або збільшення фінансових активів одержувачів. У складі поточних витрат виокремлюють видатки на товари і послуги, виплату відсотків з державного боргу, субсидії та інші поточні трансферти й видатки.

Капітальні  видатки — це видатки на придбання  основного капіталу, резервів, землі  і нематеріальних активів, капітальні трансферти та інші капітальні витрати.

Витрати державного бюджету деталізуються  за конкретними об’єктами фінансування в рамках статей і параграфів. Важливим завданням статистики державного бюджету є вивчення показників використання коштів держави в установах і організаціях, що фінансуються з бюджету. До таких об’єктів належать дитячі та дошкільні заклади, установи освіти та охорони здоров’я, ветеринарна служба в сільському господарстві, частина науково-дослідних установ, організації, підпорядковані Міністерству оборони, Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ, Прокуратура України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Перевищення доходів над видатками (профіцит бюджету) розраховується як різниця між сумарними доходами, включаючи безоплатні надходження, та сумарними видатками. Значення цієї величини з протилежним знаком (дефіцит бюджету) дорівнює сумі чистих запозичених державою коштів плюс чисте скорочення державних касових залишків, вкладень і цінних паперів, які мають ліквідне значення.

Фінансування  дефіциту за типами кредиторів означає  всі кошти (внутрішні або іноземні), отримані для покриття дефіциту бюджету, або, навпаки, розміщення суми, яка перевищує доходи над видатками. Дефіцит Зведеного бюджету України фінансується за рахунок кредитів Національного банку України, облігацій державної внутрішньої позики і зовнішніх джерел фінансування.

Сума  видатків може бути похідною від доходів  державного бюджету і рівня його дефіциту. Елементом прогнозу видатків бюджету може бути розмір державного внутрішнього і зовнішнього боргу. Внутрішній борг держави складається з відсотків за виплатами позик та сум погашення позик. Тому прогнозування цієї статті видатків має будуватися на рівнянні тренду відсоткової ставки і суми отриманих урядом кредитів. Прогнозування зовнішнього боргу повинно пов’язуватися із зовнішньою заборгованістю та її структурою, а також зі станом платіжного балансу та його прогнозом.

 

2. Бюджетні класифікації

У міжнародних  стандартах зі статистики та обліку застосовуються дві класифікації податкових платежів: класифікація статистики державних  фінансів (СДФ) і класифікація системи  національних рахунків (СНР).

Перша —  СДФ — розроблена Міжнародним  валютним фондом і використовується для задоволення потреб державних фінансів, аналізу і розробки фінансової політики. У СДФ податки класифікуються за однією ознакою — типом, який визначається видом діяльності або податковою базою. Для податкової бази використовують суму доходу, загальну суму виплаченої заробітної плати, суму продажу, вартість майна, величину імпорту. У даній класифікації передбачено такі типи податків: прибуткові податки, внески до фонду соціального забезпечення, податки на заробітну плату і робочу силу, податки на операції в міжнародній торгівлі, решта податків, які не віднесені до інших податків.

Класифікація  податків, застосовувана у СНР, виходить з потреб економіки в цілому. В основу цієї класифікації покладені таки ознаки:

1) тип  податку, як він визначений  у СДФ (акцизи, податок на нерухомість  тощо);

2) тип  інституційної одиниці, яка сплачує  податок (домашнє господарство, державне  підприємство, комерційна організація);

3) обставини,  за яких сплачується податок  (продукція вироблена, імпортована, підготовлена на експорт).

Згідно  з цим податкові платежі об’єднуються в такі групи: 1) виробничі податки; 2) прибуткові податки; 3) податки на капітал.

У статистиці державного бюджету використовуються класифікації, запропоновані Міжнародним валютним фондом:

• класифікація доходів і отриманих офіційних трансфертів;
• класифікація видатків і кредитування за вирахуванням погашення;
• класифікація операцій фінансування бюджетного дефіциту;
• класифікація державного боргу.

Наведена  система класифікацій дозволяє визначити  структуру показників державного бюджету, проаналізувати потреби державного управління у видатках і кредитах, які можуть бути профінансовані за рахунок бюджетних коштів.

Класифікація  доходів і отриманих офіційних  трансфертів включає такі статті:

1. Сукупні доходи, офіційні трансферти та державні цільові фонди (2 + 7 + 8).

2. Сукупні  доходи (3 + 6).

3. Поточні  доходи (4 + 5).

4. Податкові  надходження:

4.1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств).

4.2. Податки на власність (податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів).

4.3. Платежі за використання природних ресурсів (плата за використання лісових ресурсів; плата за спеціальне користування водними ресурсами; плата за користування надрами; відрахування на геологорозвідувальні роботи; плата за землю).

4.4. Внутрішні податки на товари та послуги (податок на додану вартість, акцизний збір з вітчизняних товарів; акцизний збір з імпортних товарів; ліцензії на підприємницьку та професійну діяльність; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності).

4.5. Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне мито, консульські послуги).

4.6. Інші податки (місцеві податки та збори, надходження плати за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон).

5. Неподаткові  надходження:

5.1. Доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження спеціальних коштів бюджетних установ; надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України; надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами; рентна плата; надходження коштів від приватизації державного майна).

5.2. Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України; плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата від осіб, поміщених у медичні витверезники; плата за утримання вихованців спеціальних шкіл та спеціальних профтехучилищ; плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств; державне мито).

5.3. Надходження від штрафів і фінансових санкцій (суми, що стягнуті з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки).

5.4. Інші  неподаткові надходження (надходження  коштів від реалізації конфіскованого  митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними органами та іншими уповноваженими органами, і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організацій, установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, майна, передачі в оренду основних фондів Збройних Сил України та інших військових формувань, а також за виконані ними роботи та надані послуги; надходження сум у різниці на природний газ; надходження сум перевищення фактичного фонду споживання над розрахунковим; інші надходження).

6. Доходи  від операцій з капіталом:

6.1. Надходження від продажу основного капіталу (надходження коштів від реалізації безхозного майна, майна, що за правом спадкоємця перейшло у власність держави, та скарбів, надходження коштів до Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України).

6.2. Надходження від продажу державних запасів товарів (відшкодування витрат Державного бюджету України за відпущені і неоплачені в минулих роках матеріальні ресурси з державного матеріального резерву).

7. Офіційні  трансферти:

7.1. Від органів державного управління інших рівнів (дотації, одержані з Державного бюджету України; дотації, одержані з республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських, міст Києва і Севастополя бюджетів; дотації, одержані з районних бюджетів, крім міст районного підпорядкування; кошти, одержані за взаємними розрахунками з іншими бюджетами, кошти, одержані сільськими, селищними та міськими бюджетами; надходження коштів з бюджетів нижчих рівнів до: Державного бюджету України; бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та міських бюджетів; районних бюджетів).

7.2. З-за  кордону.

8. Державні  цільові фонди.

Доходи  бюджету складаються з п’яти  груп, а саме: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від  операцій з капіталом, офіційні трансферти та державні цільові фонди. Основну частку надходжень до Державного бюджету складають податки (або податкові надходження) та неподаткові надходження. Податкові надходження можна класифікувати за характером податкової бази або видом діяльності, в результаті якої виникають податкові зобов’язання. Це може бути імпорт продукції, продаж товарів і послуг або отримання доходів.

Податкові надходження визначаються як обов’язкові, безповоротні платежі органам державного управління і поділяються таким чином:

1. Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості. До цієї групи належать податки, що справляються з реального або передбачувального чистого доходу окремих осіб і з прибутку підприємств. Сюди також відносяться податки на приріст ринкової вартості капіталу, отриманого або за рахунок продажу землі, або операцій з цінними паперами та іншими активами. До цієї групи включаються будь-які податки на доходи від власності, землі, нерухомості. Ця категорія об’єднує податки з різними базами: в основному це прибуткові податки, податки на прибуток, податки на будь-які інші прибутки.

Прибутковий податок з громадян — це прибутковий  податок з робітників і службовців, включаючи членів кооперативів, прибутковий податок на доходи від підприємницької діяльності та інші доходи громадян, прибутковий податок з доходів працівників колективних сільськогосподарських підприємств.

2. Податки на власність. До цієї групи належать податки за користування майном, володіння ним або його передачу, а також податки на рухоме або нерухоме майно, що справляються регулярно, одноразово або в разі передачі майна. Сюди також відносяться податки на передачу прав власності, що відбувається в результаті успадкування, даріння. Окрім того, існують періодичні податки на чисту вартість майна, які до прийняття додаткових законодавчих актів не справляються. Сюди належать:

- податки на нерухоме майно підприємств;

- податок на нерухоме майно громадян.

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів також класифікується як податок на власність.

3. Платежі  за використання природних ресурсів. До цього розділу належить плата за використання землі, лісових і водних ресурсів, акваторій та ділянок морського дна, інших природних ресурсів, а також відрахування на геологорозвідувальні роботи. Плата за використання лісових ресурсів справляється з лісокористувачів, які користуються лісовими ресурсами державного і місцевого значення спеціально.

Плата за спеціальне користування водними ресурсами  справляється із суб’єктів підприємницької діяльності всіх форм підпорядкування за забір водних ресурсів державного і місцевого значення, а також для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Плата за користування надрами справляється з надрокористувачів — суб’єктів підприємницької діяльності за спеціальне використання надр державного або місцевого значення при видобуванні корисних копалин.

Відрахування  на геологорозвідувальні роботи сплачують  надрокористувачі, які здійснюють видобуток корисних копалин на родовищах, що розвідані за рахунок коштів державного бюджету.

Плата за землю включає земельний податок  та орендну плату. Земельний податок  справляється з власника земель, а  орендна плата — з орендаря. Плата за землю класифікується таким  чином: плата за землю несільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами; плата за землю сільськогосподарського призначення, що вноситься юридичними особами; плата за землю, що вноситься фізичними особами.

Поточні неподаткові надходження включають  доходи від власності, доходи від  продажу товарів, штрафи тощо.

Доходи  від операцій з капіталом —  це доходи від продажу капітальних  активів, добровільні внески на капітальні вкладення від недержавних організацій.

Офіційні  трансферти класифікуються за джерелами (внутрішні або зовнішні) і призначенням (для поточних видатків або капіталовкладень).

До державних  цільових фондів належать Пенсійний  фонд України, збір на обов’язкове  соціальне страхування до Фонду  соціального страхування України, збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду сприяння зайнятості населення України, збір до Державного інноваційного фонду України, надходження до Фонду розвитку паливно-енергетичного комплексу, платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, збір за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища, відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування та інші фонди.

До Пенсійного фонду України включаються страхові внески підприємств, установ і організацій та суб’єктів підприємницької діяльності, страхові внески фізичних осіб, бюджетні трансферти, надходження від застосування штрафних санкцій та інші надходження.

До збору  на обов’язкове соціальне страхування  до Фонду соціального страхування України належать страхові внески підприємств, установ і організацій та суб’єктів підприємницької діяльності, надходження за путівки, бюджетні трансферти, надходження від застосування штрафних санкцій тощо.