Бюджетна класифікація



 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

з фінансового права на тему:

"Бюджетна класифікація"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2010 р.

Зміст

 

Вступ

1. Поняття бюджетної класифікації

2. Структура бюджетної класифікації України

3. Класифікація доходів бюджету

4. Класифікація видатків бюджету

5. Класифікація фінансування бюджету

6. Класифікація боргу та складові частини бюджету

Висновок

Список використаної літератури

 


Вступ

 

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування бюджету та державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим чи боргу місцевого самоврядування) за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Відповідно до статті 8 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Використання бюджетної класифікації дозволяє проводити аналіз надходження доходів за кожним видом, фінансування витрат за їхніми

направленнями, співставлення кошторисних витрат за однотипними установами.

На її основі здійснюється статистична обробка бюджетних показників, в процесі якої відслідковується динаміка і тенденції розвитку показників, розробляються прогнози щодо розвитку бюджетних відносин.

Бюджетна класифікація має велике організаційне значення. Вона:

• створює умови для порівнянності показників державного бюджету та місцевих бюджетів.

• полегшує розгляд бюджетів та їх економічний аналіз;

• спрощує контроль за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою акумуляції коштів, використанням їх за цільовим призначенням;

• забезпечує можливість синтетичного та аналітичного обліку доходів та видатків у бюджетних установах та організаціях.

Бюджетна класифікація дозволяє також порівняти асигнування з видатками, що допомагає дотримуватись фінансової дисципліни, економне витрачати кошти, здійснювати контроль за виконанням програм соціально-економічного розвитку держави.

Бюджетна класифікація має юридичне значення, а саме: віддзеркалює правову основу організації складання бюджету; здійснює юридичне закріплення устрою і компетенції органів влади і управління; висвітлює законодавчі акти і правила, що регулюють бюджетний процес.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття бюджетної класифікації

 

Застосування бюджетної класифікації кожною ланкою бюджетної системи України передбачено Бюджетним кодексом України. Вона застосовується для організації бюджетного планування та контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за доходами і видатками, забезпечення загальнодержавного і міждержавного порівнювання бюджетних показників.

Бюджетна класифікація — це систематизоване згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. На її основі можна порівнювати фактичні і планові показники бюджетів різних рівнів, визначати характер регулюючих дій держави щодо надходжень за джерелами доходів і напрямками використання одержаних коштів.

Бюджетна класифікація є єдиною для всіх бюджетів, які складають бюджетну систему України. Вона використовується у бюджетному плануванні, у процесі складання проектів бюджетів різних рівнів, у розробці індивідуальних і зведених кошторисів відповідно до витрат і доходів для бюджетних установ. При цьому забезпечується взаємозв´язок державного плану економічного і соціального розвитку дер­жави і фінансових планів міністерств та відомств з бюджетом, зведення показників Державного і місцевих бюджетів.

Бюджетна класифікація використовується на всіх стадіях бюджетного процесу, в ході складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів та їх виконання. На основі бюджетної класифікації здій­снюється бюджетне планування та складання звітності про виконання бюджету. Вона відіграє важливу організаційну та юридичну роль у здійсненні контролю за фінансовою діяльністю суб´єктів бюджетного процесу. Організаційна роль бюджетної класифікації полягає у наступному:

а) дає можливість порівнювати показники Державного бюджету та місцевих бюджетів;

б) створює умови для розгляду бюджетів усіх рівнів та їх економічного аналізу;

в) полегшує здійснення контролю за виконанням бюджету, своєчасністю і повнотою надходження коштів та їх використанням за цільовим призначенням;

г) спрощує можливості синтетичного й аналітичного обліку доходів і видатків у бюджетних установах.

Роль бюджетної класифікації у юридичному аспекті полягає у наступному:

а) відображає правову основу бюджетного процесу: складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів усіх рівнів;

б) юридично закріплює устрій і компетенцію управлінських органів влади;

в) ґрунтується на законодавчих актах і актах, що регулюють бюджетний процес.

Цілісність бюджетної системи забезпечується через взаємозв´язок між функціональним призначенням і економічним характером видатків бюджету на основі затвердженої Міністром фінансів України бюджетної класифікації.

 

2. Структура бюджетної класифікації України

 

Закон визначає бюджетну класифікацію як “єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що забезпечує загальнодержавну і міжнародну порівнянність бюджетних даних”. Саме через бюджетну класифікацію здійснюється єдиний облік доходів і видатків, складається звітність про виконання бюджетів.

Структура бюджетної класифікації розробляється Кабінетом Міністрів України, а нова її структура була затверджена постановою Верховної Ради України від 12 липня 1996 року.

Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Розділ І “Доходи бюджету” поділяється на групи, підгрупи, статті і підстатті. Групи доходів — це податкові надходження та неподаткові доходи, доходи від операцій з капіталом, офіційні трансферти і державні цільові фонди.

Розділ ІІ “Видатки”. Класифікація видатків бюджетів складається з функціональної, відомчої та економічної структури видатків.

Функціональна структура видатків бюджетів України визначає основні напрями державної діяльності:

1. Державне управління;

2. Міжнародна діяльність;

3. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу;

4. Національна оборона і т.д. (всього 24 розділи). Розділи поділяються на підрозділи, тобто більш детальні частини. Наприклад, розділ «Державне управління» включає в себе 6 підрозділів: функціонування законодавчої влади, функціонування виконавчої влади, утримання Президента України та його апарату, утримання фінансових та фіскальних органів, загальне планування і статистичні служби, інші видатки на загальнодержавне управління. Підрозділи можуть мати цільові статті і види витрат.

Економічна структура видатків групує видатки державного і місцевих бюджетів за їх економічним змістом. Вона поділяється на поточні видатки і капітальні видатки, а також на предметні статті, підстатті та елементи витрат.

Розділ III «Фінансування бюджету» передбачає залучення коштів для фінансування видатків бюджету — внутрішнє і зовнішнє фінансування.

У розділі IV «Державний борг» наводиться структура державного внутрішнього і зовнішнього боргу.

 

3. Класифікація доходів бюджету

 

Найпростіше і схематичне розуміння бюджету як плану формування, розподілу та використання відповідних централізованих коштів передбачає аналіз двох його частин: дохідної й видаткової.

Розрізняють чотири групи доходів бюджету:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Відповідно до розділу І Бюджетної класифікації "Класифікація доходів бюджету" до податкових надходжень належать:

- податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості (прибутковий податок з громадян, податок на прибуток підприємств);

- податки на власність (періодичні податки на чисту вартість майна; податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів);

- збори за спеціальне використання природних ресурсів (збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; збір за спеціальне використання водних ресурсів; платежі за користування надрами; збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плата за землю; плата за використання інших природних ресурсів);

- внутрішні податки на товари і послуги (податок на додану вартість; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України товарів; податки на окремі категорії послуг; плата за ліцензії на окремі види господарської діяльності; плата за торговий патент);

- податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції (ввізне та вивізне мито; кошти, отримані за здійснення консульських дій; інші надходження);

- інші податки (місцеві податки та збори; плата за надання послуг з оформлення документів на право виїзду за кордон; податки, що не віднесені до інших категорій; фіксований сільськогосподарський податок; єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва; збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства).

Неподатковими надходженнями є такі:

- доходи від власності та підприємницької діяльності (надходження від перевищення валових доходів над витратами Національного банку України; надходження від грошово-речових лотерей; надходження від розміщення в установах банків тимчасово вільних бюджетних коштів; дивіденди, нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств; рентна плата; інші надходження; надходження коштів, отриманих від продажу акцій відкритих акціонерних товариств за компенсаційні сертифікати; надходження коштів від відшкодування збитків сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва);

- адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу (плата за утримання дітей у школах-інтернатах; плата за утримання вихованців шкіл, профтехучилищ соціальної реабілітації; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна; державне мито; митні збори; єдиний збір, що стягується в пунктах пропуску через державний кордон України);

- надходження від штрафів і фінансових санкцій (суми, стягнуті з осіб, що винні за шкоду, завдану підприємству, установі, організації; перерахування підприємцями частини вартості виготовленої нестандартної продукції за дозволом на тимчасове невиконання вимог відповідних стандартів; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження сум штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки);

- інші неподаткові надходження (суми різниці в ціні на природний газ; відрахування від сум перевищення розрахункового розміру фонду оплати праці; пеня за порушення строків розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності та невиконання зобов’язань; доходи від операцій з кредитування та надання гарантій; власні надходження бюджетних установ; плата за послуги, що надаються бюджетними установами, інші джерела власних надходжень бюджетних установ; додаткові збори на сплату пенсій).

Доходи від операцій з капіталом визначають, акумулюючи:             

- надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безгосподарного майна, скарбів тощо; надходження коштів від Державного фонду дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння; надходження від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, перебуває в комунальній власності);

— надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньова-них матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);

- надходження від продажу землі та нематеріальних активів;

- податки на фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

До офіційних трансфертів Бюджетною класифікацією віднесено:

— офіційні трансферти від органів державного управління (кошти, що надходять з інших бюджетів; дотації; субвенції);

- кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій (надходження від секретаріату ООН за участь українського контингенту в миротворчих операціях; гранти; дари);

— З іншої частини бюджету (із загального фонду бюджету в бюджет розвитку).

 

4. Класифікація видатків бюджету

 

Класифікація видатків бюджету здійснюється за ознаками: функціональними; економічними; відомчими; програмними.

Класифікація видатків бюджету за функціональними ознаками дає змогу визначити пріоритети в діяльності держави; за допомогою бюджетного фінансування забезпечити виконання державою всіх завдань і функцій та має такі рівні деталізації:

- розділи, в яких визначаються видатки

бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної республіки Крим чи органів місцевого самоврядування;

- підрозділи і групи, в яких конкретизуються напрями витрачання бюджетних коштів на здійснення функцій держави, Автономної Республіки Крим чи органів місцевого самоврядування.

Така класифікація передбачає видатки на:

- загальнодержавні функції (утримання вищих органів державного управління, органів місцевої влади та місцевого самоврядування; фінансову й зовнішньоекономічну діяльність; економічну допомогу зарубіжним країнам; інші функції державного управління; фундаментальні дослідження; дослідження та розроблення в галузі державного управління; проведення виборів і референдумів; обслуговування боргу; міжбюджетні трансферти);

- оборону (військова й цивільна оборона; військова допомога зарубіжним країнам; військова освіта; дослідження й розроблення в галузі оборони; інша діяльність у галузі оборони);

- громадський порядок і судову владу (діяльність, пов’язана із забезпеченням громадського порядку; боротьба зі злочинністю та охорона державного кордону; протипожежний захист та рятування; судова влада; діяльність у сфері безпеки держави; утримання кримінально-виконавчої системи; представницькі функції в суді; дослідження та розроблення в галузі громадського порядку, безпеки і судової влади; інша діяльність у сфері громадського порядку, безпеки та судової влади);

- економічна діяльність (загальна економічна, торгова і трудова діяльність; лісове й сільське господарство, полювання, рибне господарство; паливно-енергетичний комплекс; інші види промисловості та будівництво; транспорт; зв’язок, телекомунікації та інформатика; інші галузі економіки; інша економічна діяльність);

- охорона навколишнього природного середовища (запобігання забрудненню навколишнього природного середовища та ліквідація його наслідків; збереження природно-заповідного фонду; дослідження й розроблення у сфері охорони навколишнього природного середовища; інша діяльність у цій галузі);

- житлово-комунальне господарство (житлове господарство; комунальне господарство; дослідження та розроблення у сфері житлово-комунального господарства; інша діяльність у цій галузі);

- охорона здоров’я (медична продукція і обладнання; поліклініки та амбулаторії, швидка допомога; лікарні й санаторно-курортні установи; санаторно-профілактичні та протиепідемічні дії та установи; дослідження і розроблення в галузі охорони здоров’я; інша діяльність у цій галузі);

- духовний і фізичний розвиток (фізична культура і спорт; культура та мистецтво; засоби масової інформації; дослідження й розроблення у сфері духовного та фізичного розвитку; інша діяльність у цій галузі);

- освіта (дошкільна освіта; загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; позашкільна освіта; програми матеріального забезпечення навчальних закладів; дослідження та розроблення у сфері освіти; інша діяльність у цій галузі);

- соціальний захист та соціальне забезпечення (соціальний захист на випадок непрацездатності; соціальний захист пенсіонерів; соціальний захист ветеранів війни і праці; соціальний захист сім’ї, дітей та молоді; соціальний захист безробітних; допомога у вирішенні житлових питань; .соціальний захист інших категорій населення; дослідження та розроблення у сфері соціального захисту; інша діяльність у цій сфері).

Економічна класифікація видатків бюджету уточнює використання бюджетних коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, оренда, капітальні витрати тощо), забезпечує єдиний підхід до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, дає змогу виділити захищені статті видатків бюджету. Видатки бюджету за такого типу класифікації групують в єдині блоки і визначають поточні видатки, нерозподілені видатки, кредитування за вирахуванням погашення.

До поточних видатків належать: витрати на товари та послуги; виплати відсотків (доходу) за зобов’язаннями; субсидії і поточні трансферти.

Капітальні видатки становлять: придбання основного капіталу; створення державних запасів та резервів; придбання землі та нематеріальних активів; капітальні трансферти.

Нерозподіленими є видатки з резервних фондів Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Склад їх визначається Законом про Державний бюджет України або рішенням відповідної місцевої ради.

Перелік видатків, пов’язаних із кредитуванням за вирахуванням погашення, визначає Міністерство фінансів України. До них належать: внутрішні кредити за вирахуванням погашення; зовнішні кредити за вирахуванням погашення.

При формуванні бюджету за функціональною класифікацією, що існувала до 2002 р., саме економічна класифікація була головним предметом аналізу. З упровадженням програмно-цільового методу акцент аналізу змістився на програмну класифікацію (цілі, завдання та показники результативності). Наприклад, якщо раніше робився акцент на тому, що конкретна бюджетна установа має певну кількість працівників, яку необхідно забезпечити заробітною платою, то за програмного підходу до формування бюджету увага акцентується на тому, як найефективніше використати обмежені ресурси для досягнення поставлених програмою цілей та завдань. Тобто, можливо, потрібно переглянути чисельність працівників та структуру оплати праці з метою проведення кількісного та якісного аналізу його складу і зробити висновки про альтернативні (найменш затратні) способи досягнення мети виконання бюджетної програми.

Разом з тим економічна класифікація залишається основою для ведення бухгалтерського обліку та звітності бюджетної установи. Крім цього, економічна класифікація є потужним інструментом контролю за використанням коштів, оскільки саме на її основі складається розпис, який не дозволяє бюджетним установам спрямовувати всі кошти на зарплату, перевищувати обсяг капітальних видатків або вимагає, щоб відповідні кошти спрямовувалися на оплату енергоносіїв, щоб не накопичувалася заборгованість за енергоносіями або іншими статтями. Тобто проведення видатків має здійснюватися на підставі затвердженого розпису за економічною класифікацією видатків бюджету. Звичайно, існує можливість вносити зміни до розпису бюджетних призначень протягом року. Так, видатки на оплату праці можна зменшувати, якщо відбувається економія коштів, наприклад, у зв'язку зі зміною штатної чисельності працівників (за кодами економічної класифікації). Інакше подібні зміни (зокрема капітальних видатків між головними розпорядниками бюджетних коштів) потребують внесення змін до Закону.

Відомча класифікація видатків бюджету визначає розподіл бюджетних призначень між головними розпорядниками бюджетних коштів, якими ст. 2 Бюджетного Кодексу визначає бюджетні установи в особі їх керівників, котрі відповідно до ст. 22 Кодексу набувають повноважень через установлення бюджетних призначень. На її підставі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр розпорядників бюджетних коштів.

До відомчої класифікації видатків Державного бюджету України належать видатки на фінансування Управління справами Верховної Ради України, Державного управління справами, господарського управління, секретаріату Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України, Вищого господарського суду України, Конституційного Суду України, Генеральної прокуратури України, міністерств, державних комітетів, державних управлінь та комісій, обласних державних адміністрацій, тощо. Відомча класифікація видатків місцевих бюджетів визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (ч. З ст. 22 Бюджетного кодексу).

Програмна класифікація видатків бюджету передбачає розподіл бюджетних призначень за бюджетними програмами. Відповідно до ст. 2 Кодексу бюджетна програма є систематизованим переліком заходів щодо досягнення єдиної мети та виконання завдань, які пропонує і здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Розроблення, аналіз та відбір програм на стадії планування, складання проекту здійснює головний розпорядник коштів, обґрунтовуючи свої пропозиції. Відповідно до загальних положень Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 p., метою його запровадження є встановлення безпосереднього зв’язку між виділенням коштів та результатами їх використання.

Якщо функціональна класифікація бюджетних видатків лише визначає загальний тип видатків із бюджету, то кожна програма має чітко відповідати її цілям, що відображено в структурі кодування програмної класифікації видатків Державного бюджету. Код програмної класифікації складається із семи знаків, якими кодується інформація про головного розпорядника, бюджетну програму, інституційні та інвестиційні проекти, резервний фонд, капітальні-вкладення, напрями виконання бюджетної програми. Код позначають цифрами від "1" до "9".

Структура коду програмної класифікації має такий вигляд:

1) І частина коду (перша, друга і третя цифри коду) визначає головного розпорядника (відповідний код діючої відомчої класифікації видатків державного бюджету);

2) II частина коду (четверта цифра коду) вказує на відповідальних виконавців у системі головного розпорядника (якщо відповідальним виконавцем є безпосередньо структурний підрозділ центрального апарату головного розпорядника, такою частиною коду є цифра «1», щодо всіх інших відповідальних виконавців використовуються цифри від «2» до «9»);

3) III частина коду (п'ята і шоста цифри коду) — показує бюджетну програму в межах одного відповідального виконавця. Якщо програма пов'язана з утриманням апаратів органів державної влади, ця частина коду визначається цифрами «01», усі інші — «02», «03», «04» і далі в межах одного відповідального виконавця;

4) IV частина коду (сьома цифра коду) — це напрям діяльності в межах бюджетної програми (код визначається цифрами від «1» до «9»).

Обов'язковою умовою є віднесення коду конкретної бюджетної програми до відповідного коду нової функціональної класифікації, що забезпечить можливість автоматичного групування показників бюджетних програм за функціональною класифікацією.

 

5. Класифікація фінансування бюджету

 

Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу).

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) фінансування за типом кредитора - за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань:

1. Загальне фінансування

2. Внутрішнє фінансування:

-          Фінансування за рахунок коштів бюджетів  інших  рівнів  та державних фондів;

Бюджетна класифікація