Грошово-кредитна політика

                                                 ЗМІСТ

                                                                                                                         стор.

Вступ                                                                                                                     3

1. Теоретичні основи грошово-кредитної політики.                                        4

2. Сучасні механізми здійснення грошово-кредитної політики    

     Національного банку України.                                                                      8  

3. Напрями удосконалення грошово-кредитної політики Національного

    банку України.                                                                                                12    

Висновки                                                                                                             15

Список використаної літератури                                                                     16

Додаток                                                                                                               18

                                                     ВСТУП

Грошово-кредитна система  України, як і національна економіка  в цілому, ще не подолала наслідків кризи. Це проявляється в інфляційних процесах, зростанні дебіторської та кредиторської заборгованостей між підприємствами, падінні наці-ональної грошової одиниці, значних внутрішній і зовнішній заборгованостях кра-їни. Тому сьогодні головними завданнями нашої держави є забезпечення структу-рної перебудови народного господарства, а також досягнення макроекономічної стабільності шляхом реформування грошово-кредитної та банківської систем. Ва-жливу роль у здійсненні цих завдань відіграє Національний банк.

Мета роботи – науково-практичне дослідження сучасних тенденцій в гро-шово-кредитній системі та впливу на неї НБУ.

Актуальність. Ця тема завжди була надзвичайно актуальною, адже для успі-шного розв’язання завдань фінансової та економічної стабілізації необхідно здій-снити зважене грошово-кредитне регулювання. Через нього держава впливає на грошову масу і процентні ставки, а вони – на споживчий та інвестиційний попит.

Ця тема цікавить багатьох вчених. З українських науковців  цією проблемою займаються: Базилевич В., Базилевич К., Баластрик Л., Єгоров В., Лютий І., Геєць В., Савченко А., Чухно А., Єщенко П., Красота О., Стельмах В, Продан Т., Міщен-ко В., Шульга С., Кричевська Т., Гриценко А. Серед іноземних економістів можна виділити Дж. Стюард Міла, Дж. Кейнса, Дж. Долана, Лоуренса Харріса.

Об’єктом дослідження є грошово-кредитна політика НБУ.

Предметом дослідження є загальні закономірності формування грошово-кредитної політики ЦБ та специфіка її формування в Україні.

Завдання, які ми поставили перед початком роботи:

• розглянути теоретичні основи монетарної політики;
• визначити суб’єкт, об’єкт та цілі грошово-кредитної політики;
• дослідити діяльність НБУ та основні його завдання;
• використовуючи аналітичний матеріал, прослідкувати напрямки діяльності Національного банку в сучасних умовах;
• розглянути напрями удосконалення монетарної політики НБУ.

             1. Теоретичні основи грошово-кредитної політики

Відповідно до чинного законодавства грошово-кредитна політика є комплексом заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічно-го зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу [1].

Суб'єктом кредитно-грошової політики є національний банк та інші органи державного регулювання економіки (Міністерство економічного розвитку і тор-гівлі, Міністерство фінансів, Уряд і Верховна Рада). Та вирішальну роль у розроб-ленні та реалізації грошово-кредитної політики все-таки відіграє НБУ.

Національний  банк України є центральним банком України, особливим цент-ральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одини-ці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн [1].

Об'єкти кредитно-грошової політики представлені на мал. 1.

                Мал. 1. Об'єкти грошово-кредитної політики

Грошовий ринок – це сукупність усіх грошових ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки.

Ринок позичкових коштів – сукупність відносин економічної власності з при-воду купівлі-продажу грошового капіталу через посередництво фінансово-кредит-них установ і фондової біржі відповідно до законів попиту і пропозиції, конкурен-тної боротьби.

Грошовий обіг – це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх функціону-вання як засобу платежу й обігу.

Цілі грошово-кредитної  політики пов'язані з тими завданнями, які вона має виконати на певному етапі її здійснення. Тобто існує певна ієрархія цілей (мал. 2):

          Мал. 2. Система цілей грошово-кредитної політики

• Стратегічні цілі грошово-кредитної політики в сучасній економіці:
• стабілізація цін та відсоткових ставок;
• зменшення інфляції та безробіття;
• стабільний рівень цін;
• висока зайнятість;
• збільшення темпів економічного зростання;
• зростання добробуту населення.
• Проміжні цілі монетарної політики – вибір таких показників, регулювання яких дає можливість змінити кон’юнктуру ринку відповідно до завдань страте-гічних цілей.
• Тактичні цілі полягають у регулюванні ключових економічних змінних через банківську систему на основі  управління грошовою масою, відсотковою ставкою, валютним курсом тощо і забезпечують досягнення проміжних цілей. Оперативні заходи регулювання центрального банку повинні впливати на тактичні змінні, їх-ню стабілізацію, зростання або зниження.

У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує пев-ний інструментарій, який охоплює:

• визначення норм обов'язкових резервів;
• процентну політику;
• рефінансування комерційних банків;
• операції з цінними паперами на відкритому ринку;
• підтримання курсу національної валюти;
• регулювання імпорту та експорту капіталу.

Визначення  норм обов'язкових резервів полягає в тому, що НБУ встановлює комерційним банкам та іншим кредитним установам нормативи обов'язкового ре-зервування залучених коштів. Розмір обов'язкових резервів установлюється в про-центному відношенні до загальної суми залучених банком коштів. Резерв зберіга-ється на рахунку комерційного банку в НБУ, проценти на нього не нараховуються

Якщо НБУ проводить  рестрикційну політику, то він підвищує норму обов'яз-кових резервів. Такою самою мірою збільшується сума обов'язкових резервів і

зменшується ресурсний потенціал кожного комерційного банку.

Якщо НБУ проводить  експансійну політику, то він зменшує  норму обов'язко-вого резервування. Відповідно у комерційних банках збільшується ресурсний по-тенціал, що зумовлює збільшення депозитів і загальної маси грошей в обігу.

Процентна політика полягає в тому, що НБУ визначає рівень процентних ста-вок за ломбардними й обліковими кредитами, які він надає комерційним банкам у порядку рефінансування їхніх активних операцій.

Якщо НБУ проводить  політику стримування маси грошей в обігу, він підви-щує процентні ставки, що зменшує попит на кредитні гроші. Скорочення попиту призводить до скорочення пропозиції. Невикористані для кредитування гроші вкладаються в інші активи (цінні папери) або осідають на депозитах комерційних банків у НБУ, як наслідок – відбувається зменшення грошей в обігу.

У разі протилежної політики, спрямованої на збільшення грошей в  обігу, НБУ знижує рівень процентних ставок за своїми активними операціями, що приз-водить до збільшення загальної маси грошей.

Рефінансування  комерційних банків. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Надаючи кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.

Операції  з цінними паперами на відкритому ринку полягають у змінах обся-гів купівлі та продажу НБУ цінних паперів: казначейських зобов'язань (депозит-них сертифікатів), інших цінних паперів.

За умов, коли потрібно стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стри-мати зростання платоспроможного попиту, знизити інфляцію, НБУ продає цінні папери комерційним банкам. В останніх зменшуються первинні резерви (кошти на рахунках у НБУ), а внаслідок цього скорочується загальний обсяг грошової маси.

Якщо потрібно збільшити  грошову масу, НБУ купує цінні  папери в комерцій-них банків, підприємств, населення. Внаслідок такої операції в зазначених суб'єк-тів збільшуються залишки грошей і відповідно зростає обсяг грошей в обігу.

Політика  підтримання курсу національної валюти охоплює операції НБУ з управління валютними резервами держави.

Якщо на валютному ринку  попит на іноземну валюту, яка є  базовою для виз-начення курсу національної валюти, перевищує пропозицію, це може призвести до падіння курсу національної валюти, її девальвації. Щоб цього не допустити, НБУ продає частину свого валютного резерву урівноважуючи попит із пропози-цією і відповідно підтримуючи курс національної валюти.

До купівлі іноземної валюти на валютному ринку НБУ вдається тоді, коли пропозиція на таку валюту перевищує попит і це може призвести до ревальвації національної валюти.

Регулювання імпорту та експорту капіталу є інструментом впливу на грошо-ву масу в обігу, який застосовується НБУ через реєстрацію імпорту та експорту капіталу; установлення максимальних та мінімальних розмірів процентних ставок за іноземними депозитами в українських банках та ін.

Якщо привабливість державних  цінних паперів знижується, відбувається від-плив іноземного капіталу з країни, що провокує зниження курсу національної ва-люти. Як наслідок, виникає необхідність вживання з боку НБУ і Мінфіну певних заходів, серед яких – підвищення процентної ставки й рівня дохідності емітованих державою цінних паперів. Одночасно НБУ не повинен допускати відпливу за кор-дон національної валюти, що може виникнути внаслідок відносно заниженої де-позитної процентної ставки в країні.

Отже, грошово-кредитна політика являє собою комплекс заходів регулюю-чого впливу, спрямованих на зміну грошової маси в обігу. Вона, як складова час-тина економічної політики держави, сприяє досягненню прогнозованих соціаль-ноеко-номічних показників шляхом реалізації монетарних цілей і завдань інстру-ментами грошово-кредитного і валютного регулювання.

             2. Сучасні механізми здійснення грошово-кредитної політики 

                                        Національного банку України.

НБУ виконуючи свою регулятивну функцію, підтримує рівновагу на грошо-во-кредитному ринку за допомогою законодавчо визначеного механізму та інст-рументів в межах методів прямої та вибіркової дії. Головними з механізмів є про-центна політика, визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комер-ційних банків, рефінансування комерційних банків. У першому розділі коротко оглянуті усі ці методи підтримки рівноваги на грошово-кредитному ринку.

Процентна політика

Відповідно до ст. 2 Положення  Національний банк з метою ефективного  уп-равління грошово-кредитним ринком, обсягами грошової маси в обігу та виконан-ня функцій кредитора останньої інстанції встановлює за своїми операціями такі процентні ставки: облікову, за кредитами овернайт, рефінансування, за депозита-ми овернайт, залучення тимчасово вільних коштів банків. [3]

Дуже важливу роль у  процентній політиці відіграє облікова ставка НБУ, яка є основною офіційною ставкою та орієнтиром для суб’єктів економіки офіційної вартості ресурсів. Облікова ставка є основною процентною ставкою НБУ. У таб-лиці 1 показані облікові ставки НБУ 2006-2011 року.

 Таблиця 1. Облікова ставка Національного банку України у 2006-2011 роках

 Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/sfs.htm

Бачимо тенденцію до зменшення  ставок. Змінюючи облікову процентну став-ку, центральний банк впливає на пропозицію грошей. Якщо розглядати антикри-зову політику держави,то зазвичай під час буму облікова ставка збільшується, а під час кризи – суттєво знижується. Тож аналіз облікової ставки Нацбанку може бути корисним джерелом інформації про стан економіки на сьогоднішній день.

Рефінансування  комерційних банків

Центральний банк надає кредити  комерційним банкам на емісійній  основі, тобто в процесі рефінансування він емітує платіжні засоби обігу.

Найбільш поширені способи  рефінансування комерційних банків:

• Кредити овернайт
• Тендер з підтримання ліквідності банків
• Стабілізаційний кредит
• Операції своп 
• Операції РЕПО. [6]

У таблиці 2 показані данні  ставок рефінансування станом на березень 2011.

Таблиця 2. Ставки рефінансування комерційних банків березень 2011

Джерело: http://www.bank.gov.ua/Statist/sfs.htm

Операції з цінними паперами на первинному ринку

Національний банк України виконує обов'язки генерального агента Міністер-

ства фінансів України з обслуговування, розміщення державних облігацій та про-ведення платежів за ними, а також депозитарію за державними облігаціями, випу-щеними у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних папе-рів, та дилера на вторинному ринку.

На первинному ринку функції Нацбанку обмежуються розміщенням обліга-цій державної позики шляхом проведення аукціонів та операціями з обслугову-ванням державного боргу за цінними паперами. У цілому операції Нацбанку з державними облігаціями України використовуються як інструмент регулювання грошового ринку та управління державним боргом, а також з метою активізації проведення міжбанківських операцій з державними цінними паперами та сприян-ня встановлення котирувальних цін на цінні папери. [17]

На малюнку 3 зображено графік  купівлі цінних паперів НБУбанком у 2006-2010 роках.

Малюнок 3. Купівля цінних паперів Національним банком у 2006-2010 роках

                                                Джерело: http://ssmsc.gov.ua

З малюнку бачимо динаміку до збільшення обсягів купівлі цінних паперів. Це пояснюється кризовими явищами в економіці. Наприклад у 2006 році Націона-льний банк скупив цінні папери на суму 27 млрд. гривен, а у 2010 році ця сума збільшилась до 99 млрд. гривень.

Стримування рівня інфляції

Одним з пріоритетних завдань  НБУ на сьогодні є стримування  рівня інфляції на якомога нижчому рівні. З кожним роком рівень інфляції знижується. У 2010 році вдалося вперше за багато років досягти показника інфляції на рівні менше 10% (таб-лиця 3). Уряд заклав у держбюджет в 2011 році прогноз інфляції на рівні 8,9%.

             Таблиця 3. Зведена таблиця індексів інфляції 2006-2011рр.

Джерело: http://www.kapitalizator.com/zvedena-tablytsya-indeksiv-inflyatsiy

Регулювання імпорту та експорту капіталу

Національний банк відповідно до законодавства України про  зовнішньоеко-номічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю рег-улює імпорт та експорт капіталу. [1]

Основними інструментами  Національного банку України  щодо контролю за

 цими операціями є  видання індивідуальних ліцензій  та реєстрація кредитів.

Документом, в якому відображаються експортно-імпортні операції і весь то-варообмін по зовнішньоекономічних операціях, є платіжний баланс, який являє собою співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити. [1]

Платіжний баланс складається із двох розділів – балансу поточних операцій (це є операції з товарами, роботами, послугами та поточні трансферти) і балансу операцій з капіталом та фінансових операцій  (здебільшого це інвестиційні операції).

Платіжний баланс України  за 2009-2010 рік представлений у Додатку 1.

Україна, за підсумками 2010 року, вперше за останні роки отримала платіж-ний баланс, максимально близький до рівноважного.

             3. Напрями удосконалення грошово-кредитної політики                               

                                     Національного банку України.

Основним напрямом вдосконалення  грошово-кредитної політики НБУ є змі-на її режиму (сукупності взаємопов'язаних, скоординованих заходів центрального банку, які застосовуються ним для досягнення стратегічної мети).

Поставлене завдання вирішується  шляхом таргетування (утримання динаміки значення номінального показника, який виступає в якості проміжної цілі, на про-голошеному рівні протягом визначеного проміжку часу). НБУ залежно від промі-жної цілі грошово-кредитної політики може застосовувати наступні режими: мо-нетарне, курсове таргетування і таргетування інфляції. [9]

На думку більшості дослідників [13, 14, 18] які вивчали проблематику удос-коналення грошово-кредитної системи, на сучасному етапі економічного розвитку України найбільш адекватним є режим таргетування інфляції.

Розглянувши умови запровадження  таргетування інфляції, що описуються різними авторами, та виділивши з них найбільш важливі та актуальні, виходячи із особливостей України, можна систематизувати їх таким чином:

• незалежність НБУ;
• функціонування режиму вільно плаваючого валютного курсу;
• більш ефективна податково-бюджетна політика, відсутність її впливу на

інфляційні процеси;

• наявність достатньо розвиненого фінансового ринку, здатного забезпечити

ефективне використання інструментів грошово-кредитної політики та їх вплив  на економічний розвиток;

• ефективність монетарного впливу на інфляцію.

З  метою збереження адекватності грошово-кредитної політики, економічним перетворенням пропонується механізм поетапного переходу до інфляційного тар-гетування грошово-кредитної політики.

Темпи та спрямованість лібералізації системи валютного регулювання будуть залежати від впливу різних чинників, які справлятимуть неоднозначний вплив на внутрішню пропозицію грошей та попит на них:

• зміна динаміки обмінного курсу гривні;
• обсяг і структура іноземного капіталу;
• динаміка доларизації;
• попит на вітчизняні експортні товари.

У разі наявності стійкого позитивного сальдо торговельного балансу та сут-тєвого притоку спекулятивного іноземного капіталу може зрости тиск на значення реального ефективного курсу в бік його зміцнення. Це може мати негативні наслі-дки для зростання економіки та сприяти закріпленню сировинної спрямованості українського експорту.

Враховуючи це, в поєднані з лібералізацією валютного регулювання, необхі-дно одночасно вжити заходів, спрямованих на стримування притоку короткостро-кового капіталу, а також регулювання відтоку надлишкового капіталу. Відповідно до міжнародного досвіду найбільш ефективними серед них є:

• введення безпроцентних обов’язкових резервних вимог на окремі групи іно-земного капіталу;
• вдосконалення механізму регулювання позик, інвестицій та капітальних вкладень з-за кордону в частині встановлення мінімального строку протягом яко-го капітальні вкладення повинні залишатися у країні. Термін повинен перегляда-тися і відповідати напрямкам руху капіталу;
• впорядкування і підвищення ефективності регулювання механізму випуску і обігу за кордоном боргових зобов’язань фінансових установ (у першу чергу бан-ків).[11]

Поєднання цих заходів  дозволить урівноважити небезпечний  вплив коротко-строкового капіталу на стабільність фінансової системи за допомогою налагод-ження заходів, спрямованих на регулювання і притоку, і відтоку капіталу з країни.

В умовах відсутності достатньо  розвиненого фондового ринку, НБУ змуше-ний впливати на структурну ліквідність за допомогою механізму обов’язкового резервування.

Важливим елементом покращення прогнозованості й ефективності монетар-ної політики буде відновлення регулярного перегляду значення облікової ставки Правлінням НБУ й інформування суспільства про його значення.

На нашу думку, очікуваними результатами першого етапу буде:

• номінальний обмінний курс стане більш гнучким, використання інтервенцій

як інструмента впливу на коливання валютного курсу поступово зменшиться;

• значення «базової» інфляції, що розраховується НБУ буде знаходиться в ме-жах заздалегідь визначеного «коридору», при цьому суттєво не відхиляючись від значення індексу споживчих цін;
• посилення впливу процентної політики на регулювання монетарних і еконо-мічних процесів у країні;
• збільшаться обсяги, кількість операцій та перелік учасників на ринку держав-них цінних паперів і фондовому ринку в цілому;
• поступово розпочнеться скорочення рівня доларизації, оскільки, з одного бо-ку, зросте рівень валютних ризиків, а з іншого – відбудеться зниження процент-них ставок за кредитами в національній валюті.

Ціллю другого етапу є перехід до режиму повного таргетування інфляції. Для цього необхідним є проведення наступних заходів:

• заява про перехід до повного таргетування інфляції у стратегічному докумен-ті НБУ, в якому проголошувалося про середньострокові цілі монетарної політики з зазначенням технічних параметрів впровадженого режиму: цілі, горизонту;
• здійснення валютних інтервенції лише з метою врегулювання значної мінли-вості обмінного курсу.[17]

У результаті розвитку ринку державних цінних паперів основним інструмен-том регулювання структурної ліквідності стануть операції на відкритому ринку. Поточну ліквідність Національний банк України буде регулювати за допомогою операцій з постійно доступними інструментами – операціями з розміщення депо-зитних сертифікатів, надання кредитів рефінансування шляхом проведення тенде-ру, а також кредитів «овернайт».