Контрольная работа по "Финансам". 185

Міністерство освіти, науки, молоді і спорту України

Національний  університет харчових технологій

 

 

Кафедра фінансів

 

 

 

 

Контрольна робота

з предмету «Фінанси»

Варіант – 4

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка Факультету ОФПД Курс 4, група ЗБО-2 Форма навчання заочна Романчук Т. О.

 

 

 

 

 

 

Київ 2013

План

1. Функції фінансів, їх характеристика.
2. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування
3. Економічна суть та форми державного кредиту. Класифікація державних позик.

Список використаної літератури

 

1. Функції фінансів, їх характеристика.

 

Фінанси - це діяльність суб'єктів пов'язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених задач. До суб'єктів фінансових відносин відносяться державні органи управління, підприємства і установи, громадяни і групи громадян, іноземні інвестори, міжнародні фінансові організації та ін. Цілі, які ставлять перед собою ті або інші суб'єкти, залежать від сфери їх діяльності, організаційних форм, розвитку відносин з іншими суб'єктами та багатьох інших факторів.

Реалізація призначення  фінансів проявляється через їх функції, фінанси виконують декілька важливих функцій у соціально-економічному розвитку країни. До найбільш важливих функцій підноситься:

1. Мобілізація ресурсів.

2. Розподіл залучених  ресурсів.

3. Організація раціонального використання залучених ресурсів.

4. Здійснення контролю за формуванням і використанням залучених ресурсів.

Мобілізація економічних  ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів суб'єкт діяльності залучає економічні ресурси з метою вирішення певних задач. Мобілізація - це залучення, одержання, придбання ресурсів. Такі операції здійснюються, виходячи з наявності різних умов і можливостей. Мобілізація ресурсів проводиться з використанням різноманітних інструментів. Навіть у випадках, коли мобілізація економічних ресурсів здійснюється у товарній формі, фінанси відіграють важливу роль, оскільки оцінка ресурсів, а також їх обіг здійснюється в грошовій формі. При цьому формуються певні фінансові активи і відповідно, зобов'язання між учасниками.

Так, з метою формування необхідних економічних ресурсів для  забезпечення діяльності підприємства в формі товариства з обмеженою  відповідальністю (ТОВ) засновники повинні  сформувати статутний капітал. Це здійснюється шляхом проведення внесків учасників. Внески можуть здійснюватись як в  матеріальній, так і нематеріальній, а також в грошовій формах. При цьому активи передаються від засновників до підприємства як юридичної особи. А ТОВ приймає на себе відповідні зобов'язання перед засновниками. Мобілізація фінансових ресурсів суб'єктами господарської діяльності може проводитись шляхом випуску і розміщення цінних паперів, залучення кредитів, використання частини прибутків з метою збільшення власного капіталу та ін.

Мобілізація коштів з метою  залучення державних видатків проводиться  держаними органами управління. Джерела  мобілізації встановлюються законодавством і затверджуються Законом про  державний бюджет на поточний рік. До них, зокрема, відносяться: податки, збори  та відрахування, надходження від  приватизації, продаж ресурсів, державних  цінних паперів, одержання дивідендів на державні пакети акцій, орендної плати  від переданого в оренду державного майна та ін.

З переходом до ринкової економіки процес мобілізації ресурсів для суб'єктів значно ускладнюється. Так, залучення коштів до Державного бюджету має певні межі і потребує злагодженої системи виконання. Одержання коштів шляхом емісії і  розміщення цінних паперів передбачає вивчення потреб фінансового ринку, попиту інвесторів, гарантій обслуговування емісій. Одержанню дивідендів передує  активна діяльність в управлінні підприємством шляхом участі в роботі загальних зборів акціонерів, в складі спостережної ради, правління та інших  органів керівництва ВАТ. Значно ускладнюються умови одержання  кредитів. Необхідно забезпечити  цільове і прибуткове використання залучених коштів, надати відповідні гарантії кредитору, провести погашення  і обслуговування наданих кредитів в строки, передбачені кредитною угодою.

Розподіл ресурсів - це розподіл мобілізованих ресурсів за різними напрямами з метою забезпечення певної діяльності. Так, розподіл ресурсів на рівні держави в процесі виконання державного бюджету передбачає використання доходів бюджету за певним призначенням. Це фінансування освіти, охорони здоров'я, органів державного управління, проведення регулювання економіки, здійснення державних інвестицій та ін. Суб'єкти підприємницької діяльності розподіляють мобілізовані ресурси на фонди, які використовуються з метою формування та поповнення необоротних та поточних активів. Кожен з названих елементів має певну структуру, яка визначається в процесі діяльності підприємства.

Фінансові ресурси розподіляються між різними групами населення  Зростає обсяг руху фінансових і  економічних ресурсів між державами. В процесі розподілу ресурсів використовуються різні способи. Це міжбюджетне регулювання, надання кредитів, створення спільних підприємств, фінансових груп, холдінгових компаній та ін. Розподіл ресурсів між групами громадян проводиться шляхом надання державних дотацій, допомоги, кредитування (як споживчого, так і підприємницького), фінансування створення додаткових робочих місць, проведення перепідготовки кадрів та ін.

За допомогою фінансів здійснюється організація раціонального  і ефективного використання залучених ресурсів. Коли ресурси не дають необхідної віддачі, це приводе до виникнення збитків і дестабілізує господарський розвиток підприємства. Тоді виникає необхідність проведення суттєвих змін як в структурі, так і способах використання залучених ресурсів. Аналіз використання ресурсів виявляє напрями їх оптимізації. На державному рівні вдалий розподіл видатків між розпорядниками ресурсів автоматично не передбачає їх раціонального використання. Задача досягнення фінансових результатів в діяльності суб'єктів полягає в цільовому і ефективному використанні державних програм.

Функція здійснення контролю за формуванням і використання ресурсів полягає в тому, що за допомогою фінансових важелів і показників проводиться контроль за діяльністю суб'єкту. Такий контроль передбачає вивчення і прийняття рішень щодо доцільності і ефективності виконання функцій мобілізації, розподілу та використання економічних і фінансових ресурсів. Контрольна функція здійснюється різними суб'єктами. До них, зокрема, відносяться власники, державні органи управління, громадські організації та ін.

Власники здійснюють контроль за діяльністю правління шляхом аналізу  звітів та показників, які відображають результати роботи суб'єкта господарювання. На основі такого аналізу розробляються і впроваджуються заходи впливу на правління з метою підвищення ефективності його діяльності. Державний контроль - це контроль з боку державних органів управління за фінансовою діяльністю державних установ управління, юридичних і фізичних осіб. Важлива роль в проведенні контролю належить і громадським організаціям. Так, профспілки зацікавлені в проведенні фінансових операцій з урахуванням інтересів працівників і службовців, які залучаються на умовах найму.

 

 

2. Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування

 

Фінансові ресурси є об'єктивно  необхідною умовою здійснення процесу  розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах.

Створення й використання фінансових ресурсів одночасно передбачає їхній рух. При переміщенні фінансові  ресурси відокремлюються від  матеріальних цінностей. Проте рух  матеріальних цінностей завжди передує рухові фінансових ресурсів .

Фінансові ресурси підприємства - це грошові прибутки та надходження, які перебувають у розпорядженні підприємства. Вони призначені для виконання фінансових зобов'язань перед усіма суб'єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства.

Деякі науковці ототожнюють  фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття  іншим, але капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів. І тому ототожнювати поняття "фінансові ресурси" і "капітал" не можливо.

Принципова різниця між  капіталом і фінансовими ресурсами  полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або  дорівнюють капіталу підприємства. При  цьому, якщо "фінансові ресурси" дорівнюють "капіталу", то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов’язань.

Складовими  фінансових ресурсів підприємства є: статутний  капітал; додатково вкладений капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; амортизаційні відрахування; довготермінові та короткотермінові кредити  банків; кредиторська заборгованість усіх видів (зі страхування, за авансами одержаними, за векселями виданими, з оплати праці, за розрахунками з бюджетом, учасниками тощо).

Статутний капітал являє собою зафіксовану в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства.

Статутний капітал  є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, під власним капіталом розуміють власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також  додатковий вкладений капітал, інший  додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений  капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю.

Інший додатковий капітал  включає суму дооцінки оборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

Нерозподілений  прибуток є сумою прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність.

Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні та залучені кошти. Власні фінансові ресурси формуються з власних джерел фінансування. Вони утворюються вже під час організації підприємства при формуванні його статутного капіталу. У процесі виробничо-господарської діяльності власні фінансові ресурси підприємства поповнюються завдяки отриманим доходам і прибуткам.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства за розрахунками:

• суму авансів, отриманих від юридичних і фізичних осіб у рахунок подальших поставок продукції, виконання робіт, надання послуг;
• суму заборгованості підприємства з усіх видів платежів до бюджету, включаючи податки, утримувані з доходів працівників;
• заборгованість за внесками в позабюджетні фонди, фонд соціального страхування, до Пенсійного фонду, зі страхування майна підприємства та індивідуального страхування його працівників;
• заборгованість підприємства з виплати дивідендів його засновникам;
• суму векселів, які видало підприємство постачальникам, підрядникам у рахунок забезпечення поставок продукції, виконання робіт, надання послуг тощо

За етапами формування фінансові ресурси поділяють на :

• початкові, тобто ті, з якими підприємство розпочинає свою діяльність (статутний капітал, пайовий капітал);
• набуті (прирощені) - отримані підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу (прибутку та амортизації), субсидій, дотацій тощо.

За формою реалізації фінансові ресурси підприємств поділяють на:

• матеріальні (укладені в основні засоби, запаси, незавершене виробництво тощо);
• нематеріальні (вкладені в нематеріальні активи);
• фінансові (вкладені у фінансові активи).

 

 

Основні етапи  управління фінансовими ресурсами  підприємства

 

Забезпечення повного і достовірного обліку фінансових ресурсів підприємства і формування необхідної звітності

Планування фінансових ресурсів підприємства в розрізі їх видів

Оптимізація фінансових ресурсів підприємства

Аналіз фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді

Забезпечення ефективного контролю за фінансовими ресурсами підприємства

 

Формування фінансових ресурсів розпочинається в момент заснування підприємства, коли утворюється статутний  фонд (капітал). Він показує розмір основних і оборотних коштів, інвестованих у процес виробництва. Надалі фінансові  ресурси формуються головним чином  за рахунок власних джерел (власних  коштів): прибутку, амортизаційних відрахувань, позик. Поряд з ними джерелами  фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації вибулого майна; різноманітні цільові надходження; виторг від  вибуття оборотних коштів та ін. Значні фінансові ресурси можуть бути мобілізовані за знову утворюваними або реконструйованими підприємствами на фондовому ринку шляхом продажу  цінних паперів певного підприємства.

Формування фінансових ресурсів з різних джерел дає можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти  в нове виробництво, забезпечувати  у разі необхідності розширення і  технічне переозброєння діючого, фінансувати  наукові дослідження, розробки та їх впровадження і т. ін. Таким чином, для формування фінансових ресурсів підприємство може використовувати наступні джерела (рис.1.4).

Початкові фінансові ресурси, які формують статутний фонд, спрямовуються  в основні та оборотні фонди. У  процесі використання основних фондів формується такий вид фінансових ресурсів, як амортизаційні відрахування. Забезпечення формування оборотних  фондів здійснюється за рахунок оборотних коштів.

Амортизаційні відрахування являють собою специфічний вид цільових фінансових ресурсів. У кругообігу коштів вони відображають перенесену на готову продукцію вартість основних засобів, їх знос у процесі експлуатації.

Оборотні засоби являють собою ту частину фінансових ресурсів, яка постійно перебуває в обігу. Вони спрямовуються на придбання сировини, основних і допоміжних матеріалів, напівфабрикатів та інших елементів виробничих запасів. Частина цих коштів перебуває у незавершеному виробництві та в готовій нереалізованій продукції. До них належать також залишки грошових коштів підприємства.

 

Рисунок 1.4 - Джерела формування фінансових ресурсів

Надходять у порядку розподілу грошових надходжень

Дивіденди, відсотки на ЦП інших емітентів

Інші види ресурсів

Бюджетні субсидії

Страхові відшкодування

Фінансові ресурси з пайових внесків

Надходження коштів від ЦП

Фінансові ресурси підприємств

Формуються із заснуванням підприємства

Внески засновників у статутний фонд

Мобілізуються на фінансовому ринку

Кредитні інвестиції

Формуються за рахунок власних та прирівняних до них коштів

Надходження

Доходи

Валовий і чистий дохід, прибуток від реалізації

Амортизаційні відрахування

Прибуток від фінансових операцій

Виручка від реалізації майна, що вибуло

Доходи від інвестиційної діяльності

Інші види надходжень

 

 

Оборотні засоби, як і  амортизаційні відрахування, призначені для забезпечення простого відтворення  оборотних фондів, яке здійснюється як за рахунок власних оборотних  засобів, так і залучених джерел. При цьому дуже важливо встановити оптимальну структуру цих джерел. Власні кошти повинні забезпечувати мінімальну стабільну потребу, без якої процес виробництва неможливий. Установлення рівня забезпеченості підприємств власними оборотними засобами може здійснюватися шляхом їх нормування в адміністративному порядку та на основі самостійного визначення обсягів власних коштів, залучених в оборотні фонди. При самостійному встановленні обсягів власних оборотних засобів підприємство виходить зі своїх фінансових можливостей (розмірів статутного фонду) та доцільності спрямування початкових фінансових ресурсів в оборотні засоби.

Потреба у власних оборотних  засобах визначається як виробничими, так і фінансовими чинниками. Виробничі - це обсяги виробництва, тривалість виробничого циклу, періодичність  закупівлі виробничих запасів, терміни  реалізації продукції і форми  розрахунків за неї. Зміни цих  показників ведуть до необхідності коригування  власних оборотних засобів. Скорочення обсягів виробництва та інших  показників сприяє зменшенню потреби  у власних оборотних засобах. Вивільнені ресурси можуть бути спрямовані на інші цілі. Збільшення вказаних показників веде до необхідності приросту власних  оборотних засобів. Цей приріст  забезпечується за рахунок власного прибутку підприємства чи наданих ресурсів.

Кредити являють собою  фінансові ресурси, які тимчасово  перебувають у розпорядженні  підприємств. Саме це визначає сферу  їх використання - як правило, на тимчасові  чи сезонні потреби, а також потреби, які мають циклічний характер.

Кредит існує у двох основних формах: комерційний і банківський. Комерційний - це придбання товарів  чи отримання послуг з відстрочкою  оплати. Подібна угода оформляється спеціальним борговим зобов’язанням - векселем. Банківський кредит полягає  в отриманні позичок від банків чи інших кредитних установ.

Кредитування здійснюється з дотриманням принципів поворотності, строковості, платності, забезпеченості. Дотримання принципів кредитування дуже важливе для обох сторін. Підприємства-позичальники за умови неухильного виконання  вимог до отримання і повернення кредитів не просто заінтересовані в ефективному використанні позичених фінансових ресурсів - вони повинні його забезпечити. Кредитні установи, відповідно, не просто позичають певні кошти - вони, для забезпечення виконання встановлених принципів, спрямовують їх у найефективніші підприємства і проекти.

Для забезпечення безперебійного фінансування процесу виробництва  велике значення мають фонди фінансових резервів. В умовах ринку роль цих  фондів зростає. Фінансові резерви  спроможні забезпечити безупинний кругообіг коштів у відтворювальному процесі навіть у разі виникнення величезних втрат або непередбачених обставин. Фінансові резерви можуть створюватись самими підприємствами за рахунок власних фінансових ресурсів (самострахування), управлінськими структурами (на підставі встановлених нормативних відрахувань), спеціалізованими страховими організаціями (методом страхування), державою (резервні фонди).

Грошові кошти можуть з’явитися  шляхом інкасації грошей за векселями. Цей спосіб не допускає великого старіння дебіторської заборгованості.Вилученню дебіторської заборгованості сприяє факторинг. У бізнесмена нерідко бувають періоди, коли йому доводиться чекати надходження платежів, а гроші потрібні негайно для проведення фінансових операцій. В такому випадку можна продати борги спеціалізованим закладам - факторинговим фірмам. В результаті подібної операції бізнесмен, який продає боргові зобов'язання, протягом 2-3 днів отримує 70-90% від суми вимог у вигляді авансу. Решта 10-30% є своєрідною гарантією, яка призначається до виплати при отриманні факторинговою фірмою рахунка на оплату вимог боржником. За ці послуги фірма вираховує з божника певні проценти.

Прибуток є формою фінансових ресурсів, прирощених (зароблених) підприємством  у результаті його господарської  діяльності. Він спрямовується насамперед на розвиток виробництва. Капітальні вкладення  та приріст оборотних коштів відображають збільшення статутного фонду, тобто  тих ресурсів, які постійно перебувають  у розпорядженні підприємства. Крім того, за рахунок прибутку здійснюються певні поточні затрати, які податкове  законодавство не дозволяє відносити на валові витрати.

Таким чином, ми можемо виділити такі основні джерела формування фінансових ресурсів:

• статутний капітал, що формується під час створення підприємства та спрямовується на формування основних та оборотних засобів;
• кредитні ресурси, що являють собою форму зовнішнього фінансування підприємства. Кредитні ресурси на сьогоднішній день в умовах фінансової кризи є занадто дорогим задоволенням для підприємства, тому останнє поставлене в умови необхідності максимальної мобілізації внутрішніх джерел залучення фінансових ресурсів;
• дебіторська заборгованість є грошовими коштами за придбану покупцями продукцію, отримані послуги. В той же час, великий розмір дебіторської заборгованості є негативним явищем для підприємства, оскільки вона є ні чим іншим як грошовими коштами, що мають бути, але відсутні у розпорядженні підприємства. Таким чином, можливість їх використання у підприємства обмежена;
• фінансові резерви, розмір та періодичність сплати до яких визначається самим підприємством, а в деяких випадках й передбачено законодавством. Фінансові резерви слугують своєрідним страховим буфером підприємства на випадок непередбачених витрат та збитків;
• нерозподілений прибуток - результат фінансової діяльності підприємства, що може бути спрямований на розширення виробництва, інвестований у основні фонди або розподілений між засновниками.

Професійне управління фінансами  підприємств вимагає глибокого  аналізу фінансових ресурсів, що дасть  змогу найточніше оцінити забезпеченість, інтенсивність та ефективність їх використання. Показники прибутковості (рентабельності) дають змогу оцінити ефективність використання фінансових ресурсів, що визначається співвідношенням чистого  прибутку, визначуваного різними  способами, з сумою активів, використаних для отримання цього прибутку. Показники прибутковості формуються залежно від фокусу дослідження  ефективності. Виходячи з їх мети аналізу, формуються компоненти показника: обсяг  прибутку (чистий, операційний, прибуток до виплати податку) і розмір активу, або капіталу, які породжують цей прибуток.

Вартість  функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначають за наступною формулою.

 

(1.1)

 

де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%

ЧПв - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі розподілу за звітний період;

ВК - середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.

Відповідно  вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається по формулі 1.2.

 

ВКфп = ВКфз х ПВт (1.2)

 

де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді,%;

Пвт - запланований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

Вартість  додатково залученого капіталу за рахунок  емісії привілейованих акцій розраховується за формулою:

 

(1.3)

 

де ВКпра - вартість власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпра - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кпра - сума власного капіталу, що залучається за рахунок емісії привілейованих акцій;

ЕВ - рівень емісійних витрат підприємства.

Вартість  залучення додаткового капіталу за рахунок емісії простих акцій  здійснюється за наступною формулою:

 

(1.4)

 

де ВКпа - вартість додаткового капіталу, що залучається за рахунок емісії простих акцій, %.

Ка - кількість акцій, що додатково емітуються.

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді.

ПВт - запланований темп приросту виплат дивідендів, виражений десятковим дробом.

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій.

У процесі залучення цього  виду власного капіталу варто мати на увазі, що по вартості він є найбільш дорогим, тому що витрати по його обслуговуванню не зменшують базу оподатковуваного прибутку, а премія за ризик - найбільш висока, тому що цей капітал у  випадку банкрутства захищений  у найменшому ступені.

Вартість  банківського кредиту визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати по його обслуговуванню.

 

ПКбк = Вбк х (1-Спп) (1.5)

 

де ПКбк - вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %.

Вбк - ставка відсотка за банківський кредит, %.

Управління вартістю банківського кредиту зводиться до виявлення  таких його пропозицій на фінансовому  ринку, що цю вартість мінімізують як по ставці відсотка за кредит, так і  по інших умовах його залучення. З  цією метою використовується спеціальний  показник - “грант-елемент”, що дозволяє порівняти вартість залучення кредиту  на умовах окремих банків із середніми  умовами на фінансовому ринку. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою 1.6.

 

(1.6)

 

де ГЕ - грант-елемент, %;

і - одиниця платіжного періоду;

t - кількість одиниць платіжного періоду протягом загального терміна надання кредиту;

В - сума виплат відсотка й основного боргу в і-ом періоді по конкретному кредиту;

КРб - сума банківського кредиту, що залучається;

СВкр - середня ставка відсотка за кредит, що склалася на фінансовому ринку по аналогічних кредитних інструментах, виражена десятковим дробом.

Оскільки грант-елемент  порівнює відхилення вартості залучення  конкретного кредиту від середньоринкової, його значення можуть бути як позитивними так і негативними. За допомогою цього показника можна визначити ефективність умов залучення кредиту відповідно до пропозицій окремих банків.

Вартість товарного (комерційного) кредиту, наданого у формі короткострокової відстрочки платежу, здійснюється за наступною  формулою:

 

(1.7)

 

де ПКткк - вартість товарного кредиту, наданого на умовах короткострокової відстрочки платежу, %; ЦЗ - розмір цінової знижки при здійсненні платежу готівкою за продукцію,%; ПВ - період надання відстрочки платежу за продукцію, у днях.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на власний  капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефект  фінансового важелю.