Контрольная работа по "Праву". 19

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Контрольна  робота

З ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА

Варіант №8

Київ-2013

Питання №1

Особисте селянське господарство: поняття, підстави припинення

Особисте селянське  господарство - це особлива форма індивідуального або сімейного господарювання, що не передбачає створення юридичної особи і здійснюється з метою задоволення особистих потреб членів господарства шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг у сфері сільського зеленого туризму.

Характерні ознаки особистого селянського господарства (ОСГ):

- специфічне регулювання:  ст.114 ГК України; Закон України  від 15 травня 2003 р. «Про особисте  селянське господарство»; Земельний  кодекс;

- чисельний субстрат  ОСГ: може складатися з одного  грома дянина або з членів  однієї сім'ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство;

- наявність статусу  суб'єкта непідприємницької діяльності: така діяльність є основною, а  реалізація надлишків сільськогосподарської  продукції і надання послуг  зеленого туризму на платних  засадах - допоміжною;

- не потребують реєстрації, а підлягають обліку, який здійснюють  сільські, селищні, міські ради  за місцем розташування земельної  ділянки в порядку, визначеному  центральним органом виконавчої  влади з питань статистики;

- майнова основа ОСГ  - земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом; житлові будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку; зазначене майно може бути власністю однієї особи, спільною частковою або спільною сумісною власністю членів ОСГ; звернення стягнення на майно члена особистого селянського господарства допускається лише на підставі рішення суду;

- державна підтримка  ОСГ: здійснюється відповідно до загальнодержавних і регіональних програм за рахунок державного і місцевих бюджетів у порядку, встановленому законом;

- підстави припинення  ведення ОСГ: рішення членів  особистого селянського господарства  про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку згідно із Земельним кодексом України; у разі припинення ведення особистого селянського господарства сільська, селищна, міська рада за місцем розташування земельної ділянки, наданої для цих цілей, вилучає його з обліку особистих селянських господарств.

Питання №2

Виробничі сільськогосподарські кооперативи

Сільськогосподарський виробничий кооператив (далі - СГВК) - одна з організаційно-правових форм підприємницької діяльності на селі. СГВК і сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи різняться між собою наступним:

• мета виробничого кооперативу полягає в одержанні прибутків, а обслуговуючого - у наданні послуг для членів кооперативу і економічному захисті їх від експансії посередницького капіталу;
• члени виробничого кооперативу всі види господарської діяльності здійснюють сумісно (крім тих, які виконують для них обслуговуючі кооперативи). Члени останнього делегують йому окремі види діяльності, залишаючись при цьому самостійними сільськогосподарськими товаровиробниками (колективними, фермерськими чи особистими підсобними господарствами);
• трудову діяльність у виробничих кооперативах здійснюють самі члени кооперативу (наймані працівники також можуть бути), а в обслуговуючих – наймані працівники;
• участь членів виробничого кооперативу в діяльності свого кооперативу є трудовою, в обслуговуючих – отримання певних послуг (зберігання, переробка, реалізація продукції, ремонт сільськогосподарської техніки, придбання засобів виробництва та ін.).

 Як  зазначалося, сільськогосподарські виробничі  кооперативи, можуть утворюватись на добровільних засадах як відособленими власниками майна, грошового капіталу і землі шляхом об’єднання їх в одному підприємстві, так і в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств, формуючи необхідні фонди і земельну ділянку кооперативу шляхом передачі йому відповідної частини майна і землі КСП, що відповідає кількості майнових паїв і земельних часток, які мали в КСП ті громадяни, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Порядок створення сільськогосподарського виробничого кооперативу передбачає такі основні етапи:

• виявлення лідера (ініціативної групи);
• прийняття рішення про наміри щодо створення кооперативу;
• з’ясування можливостей, напрямів, обсягів та умов діяльності кооперативу;
• прийняття рішення про створення кооперативу (укладення установчого договору);
• опрацювання проекту статуту кооперативу;
• прийняття статуту кооперативу та вибори органів управління;
• державна реєстрація кооперативу.

Роботу з формування кооперативу здійснює комісія, створена ініціаторами організації кооперативу. До її складу бажано включати спеціалістів-технологів (за видами передбачуваної діяльності кооперативу) і фахівців фінансово-економічного та юридичного профілю. Комісія розробляє пропозиції щодо порядку організації кооперативу, видів і обсягів діяльності, опрацьовує варіанти розвитку кооперативу, визначає розміри вступних і пайових внесків, готує установчий договір про створення кооперативу, проект статуту, проводить відповідну інформаційно-роз’яснювальну роботу.

Членами сільськогосподарського виробничого кооперативу можуть бути громадяни України й особи без громадянства, що досягли 16-річного віку, зробили відповідні внески у створення матеріально-технічної бази кооперативу і погоджуються дотримуватись вимог його статуту. Внески можуть здійснюватись шляхом передачі кооперативу майна, коштів, земельних ділянок, іншої власності, яка має грошову оцінку, майнових і земельних прав (при реформуванні КСП). Розмір внеску, його види і порядок передання кооперативу визначаються установчим договором про створення кооперативу та його статутом.

Члени сільськогосподарського виробничого кооперативу зобов’язані брати трудову участь в його діяльності. Тому ними можуть бути тільки фізичні особи. Водночас у кооперативі можуть бути асоційовані члени, які не зобов’язані брати трудову участь у діяльності кооперативу. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Асоційовані члени мають право дорадчого голосу, їм надаються права на одержання дивідендів на паї та рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки (земельні частки). Асоційовані члени мають право насамперед одержувати нараховані на паї дивіденди і на виділення належних їм паїв при ліквідації кооперативу.

Кожен член кооперативу й асоційований член має право припинити членство в кооперативі за власним бажанням і може бути виключеним з нього з причин, що визначаються статутом. Член СГВК при припиненні трудової діяльності в кооперативі (вихід на пенсію, перехід на виборну посаду в іншу структуру, служба в збройних силах України тощо) припиняє членство в кооперативі або за бажанням може переоформитися в асоційованого члена.

Член сільськогосподарського виробничого кооперативу має право на отримання роботи в ньому за освітою, професією, здібностями з урахуванням потреб кооперативу; одержувати частку доходу на паї (дивіденди) і кооперативні виплати при розподілі виділеного для цього прибутку кооперативу; на одержання рентних платежів (орендної плати) за передані в користування кооперативу земельні ділянки. Кожен член кооперативу має право брати участь в управлінні кооперативом: обирати органи управління і бути обраним до них.

В установчому договорі про створення  СГВК визначаються принципи створення  кооперативу та регулювання економічних  і правових відносин у ньому. Установчий договір має також містити  порядок формування членства, фондів, земельної ділянки кооперативу, пропоновані розміри паїв, порядок формування органів управління і прийняття рішень загальними зборами членів кооперативу й іншими органами управління кооперативу.

Основним правовим документом, що регулює діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу, є його статут. В ньому зазначається найменування кооперативу та місце його знаходження; предмет діяльності; порядок вступу до кооперативу та виходу з нього; права і обов’язки членів кооперативу; структура організації; органи самоврядування, порядок їх формування і компетенції; порядок формування пайового капіталу кооперативу та розподілу доходів; компетенції загальних зборів, голови і правління кооперативу, спостережної ради, виконавчої дирекції та ревізійної комісії; умови реорганізації та припинення діяльності кооперативу. До статуту можуть вноситися й інші положення, пов’язані з особливостями діяльності кооперативу, що не суперечать чинному законодавству.Найменування сільськогосподарського виробничого кооперативу повинно включати визначення його виду, галузевої належності (сільськогосподарської), але без зазначення належності до відповідних міністерств, відомств, громадських організацій.

Установчі збори із створення кооперативу скликаються у строк, визначений ініціативною групою (робочою комісією). Збори вирішують наступні питання:

• приймають рішення про створення кооперативу і затверджують його статут;

• встановлюють розмір вступних внесків і обов’язкових майнових паїв, при необхідності можуть встановлювати обмеження на розмір додаткових паїв;

• визначають розміри неподільного і пайового фондів та  необхідність створення  інших фондів;
• обирають голову кооперативу й органи управління ним;
• затверджують розмір рентних платежів (орендної плати) за передані кооперативу в користування  земельні частки  (земельні ділянки);
• вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками кооперативу до його створення;
• затверджують оцінку майна, внесеного до пайового фонду кооперативу його членами;
• вирішують інші питання.

Установчі збори визнаються правомочними, якщо в їх роботі бере участь більше половини загальної чисельності осіб, що подали заяви про вступ до кооперативу. При відсутності кворуму повторні збори скликаються протягом наступних двох тижнів, а в разі їх неправомочності – кооператив не вважається створеним. Рішення приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах членів кооперативу. Голосування здійснюється за принципом: один член кооперативу – один голос.

Статут кооперативу, зміни та доповнення до нього приймаються загальними зборами членів кооперативу. Повідомлення про внесені до статуту зміни та доповнення подаються до органу, що зареєстрував кооператив, у тижневий строк з моменту прийняття рішення.

До органів управління кооперативу, крім загальних зборів, належать правління, спостережна рада, виконавча дирекція і ревізійна  комісія. Порядок скликання зборів, створення органів, їх компетенції, функції тощо регулюються Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”. Загальні збори є вищим органом управління кооперативу. Голосування на них за дорученнями не допускається.

Правління кооперативу обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. Воно розробляє пропозиції щодо розвитку кооперативу і вирішує найсуттєвіші питання його діяльності. Очолює правління голова кооперативу, який обирається загальними зборами членів кооперативу. Загальна чисельність членів правління повинна бути не менше трьох чоловік (у кооперативах з чисельністю до 10 членів кооперативу). Члени правління із свого складу обирають заступника голови і секретаря правління. Члени правління працюють на громадських засадах. Поза сферою діяльності правління його члени мають ті ж повноваження (права і обов’язки), що й рядові члени. У статуті кооперативу можуть бути передбачені способи винагороди за роботу членів правління.

Оперативне керівництво діяльністю кооперативу здійснює найнята виконавча дирекція або виконавчий директор. При відсутності виконавчого директора його функції виконує голова кооперативу.

Для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу може створюватися спостережна рада з 3-5 чол. Вона обирається при наявності 50 і більше членів кооперативу.

Ревізійна комісія обирається при кількості членів кооперативу не менше 10. В менших за кількістю членів кооперативах функції ревізійної комісії виконує ревізор. За рахунок переданих кооперативу його членами майна, коштів, майнових і земельних прав формуються майнові фонди. Обов’язковими в кооперативах є два види фондів: неподільний і пайовий. При необхідності можуть створюватися й інші.

Створення неподільного фонду започатковується вступними внесками членів кооперативу в грошовій формі (асоційовані члени вступних внесків не здійснюють). У подальшому неподільний фонд збільшується вартістю майна, що набувається за рахунок щорічних відрахувань від прибутків кооперативу на поповнення цього фонду. При створенні кооперативу на базі КСП до неподільного фонду може бути зарахована вартість об’єктів господарства загального користування та соціальної сфери, а також вартість ліквідних засобів у межах суми боргу КСП. До неподільного фонду може бути віднесений і резервний фонд, якщо такий буде створено.

Пайовий фонд кооперативу формується за рахунок пайових внесків (паїв) членів кооперативу й асоційованих членів кооперативу. Пайові внески поділяються на обов’язкові і додаткові. Обов’язкові внески (паї) встановлюються рівними для всіх членів кооперативу і асоційованих членів кооперативу. Обов’язкові і додаткові паї рівнозначні щодо нарахування на них дивідендів. 

При створенні виробничого  кооперативу на базі КСП його пайовий  фонд, а отже, обов’язкові і додаткові  паї членів кооперативу формуються практично лише за рахунок майнових паїв, що їх мали в КСП ті його члени, які виявили бажання стати членами кооперативу.

Земельна ділянка кооперативу  згідно із Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію”  може формуватися шляхом передання  членами кооперативу належних їм земельних ділянок до пайового фонду кооперативу (ст.1). У такому разі на вартість земельної ділянки як складової майнового паю можуть нараховуватися “частки доходу на паї” (дивіденди). Земельні ділянки (земельні паї) члени кооперативу можуть також передавати кооперативу у користування за певну плату (ст.20), тобто за орендні (рентні) платежі. При формуванні кооперативу в процесі реорганізації КСП земельна ділянка може формуватися й  інший спосіб, про що йдетиметися далі.

За ефективної роботи кооперативу певна частина його доходу (прибутку) може розподілятися між членами кооперативу й асоційованими членами. Розподіл здійснюється у вигляді виплат дивідендів на паї членів кооперативу та асоційованих членів (“часток доходу на паї” за термінологією Закону України “Про сільськогосподарську кооперацію”) та у формі кооперативних виплат з урахуванням участі членів кооперативу в його діяльності. Визначаючи, яку частину з виділеного для цього доходу спрямувати на виплату дивідендів і яку на кооперативні виплати, слід брати до уваги мету діяльності кооперативу та його специфіку.

Питання №3

      Чи є неякісними?:

а)  печиво із запахом парфумів;

б)  бомбажні рибні консерви;

     в) мішок цукру із замоканням

Так. До неякісних належать харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, якісні показники та споживчі властивості яких не відповідають зазначеним у декларації про відповідність (нормативному документі чи нормативно-правовому акті), а також такі, якість яких знизилася внаслідок: порушення маркування;

пошкодження чи деформування тари та окремих одиниць  упаковки (крім бомбажних консервів);

наявності сторонніх  запахів, ознак замокання, що не становлять загрози для споживачів;

наявності сторонніх  домішок чи предметів, що можуть бути видалені.

Вилучені з обігу неякісні харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали (крім харчових продуктів і продовольчої сировини, що швидко псуються, термін придатності яких не перевищує 30 діб) можуть бути повернуті в обіг у разі приведення їх у відповідність зі встановленими вимогами шляхом сортування, очищення, повторного маркування, зміни цільового призначення зазначеної продукції, промислової переробки тощо. Небезпечними вважаються харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, показники безпеки яких не відповідають встановленим в Україні для такого виду продукції або зазначеним у декларації про відповідність, а також продовольча продукція, споживання (використання) якої пов'язано з ризиком для здоров'я і життя людини, зокрема харчові продукти та продовольча сировина:

• фальсифіковані;
• контрабандні;
• безхазяйні;
• на які відсутні супровідні документи виробника (власника), що підтверджують їх походження, або документи, що підтверджують їх якість і безпеку;
• термін придатності до споживання (використання) яких закінчився;
• виготовлені із застосуванням не дозволених у встановленому порядку компонентів, харчових добавок, матеріалів, технологій тощо;
• з явно вираженими ознаками псування та пошкодження гризунами чи комахами.

Небезпечна та неякісна продовольча продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягає утилізації або знищенню в порядку, встановленому законом.

Утилізує чи знищує вилучену з обігу неякісну та небезпечну продовольчу  продукцію виробник (власник) за власні кошти. Порядок і умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої продукції погоджуються з відповідними органами, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їх компетенції.