Кредитні відносини у ринковій економіці

Міністерство  освіти і науки України

Тернопільський  національний економічний університет 
 
 
 

кафедра міжнародних фінансів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІНДЗ

на тему:

кредитні відносини у ринковій економіці 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                            Виконав:

студент групи МЕ-23

                                                                                          Турецький Тарас 
 
 

                                                                               Перевірив:

                                                                                         ______________ 
 
 

Тернопіль – 2010 

2

План:

Вступ 

1. Необхідність та сутність кредиту

2. Роль кредиту в умовах ринкової економіки

3. Принципи кредитування в умовах ринкової економіки

4. Кредитні системи у ринковій економіці

5. Кредитні відносини у ринковій економіці 
 

Висновки 

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3

Вступ 

Кредитні  відносини функціонують у системі  економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу — позичкового капіталу. Кредитні відносини — це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

У сучасному  господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб'єктів.

Кредитні  відносини поєднують у собі дві підсистеми:

1) кредитно-грошові  відносини;

2) кредитно-товарні  відносини.

У позичку  може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі.

Роль  і місце кредитних відносин у  національній економіці залежить від  стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Слід  розрізняти грошові відносини, фінансові  відносини і кредитні відносини. Грошові відносини є найбільш широким утворенням; вони пов'язані, насамперед, із виміром вартості (ціни) різноманітних товарів і послуг, а також із здійсненням оплати за товари і послуги в безготівковій і готівковій формах. У ринковому господарстві гроші опосередковують рух всієї системи економічних відносин, оборот всіх видів капіталу, процес відтворення національного продукту.

Фінансові відносини — це частина грошових відносин, яка пов'язана із формуванням, розподілом і використанням грошових коштів з метою забезпечення потреб держави, підприємств (фірм) і громадян (домогосподарств). У відтворювальному процесі фінансові відносини виражають насамперед відносини розподілу. Характер і зміст фінансових відносин в основних рисах завжди визначається характером грошових відносин.

Кредитні  відносини мають поворотний і відплатний характер. Розподільчі й перерозподільчі процеси в економіці відбуваються не тільки через фінанси, а й шляхом використання кредиту. Кредитні відносини пов'язані з відтворенням позичкового капіталу.

Взаємозв'язок і взаємозалежність між грошовими, фінансовими і кредитними відносинами надзвичайно складні й суперечливі.

Кредитні  відносини виникають і діють  між двома суб'єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом  надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку

4

(відсотка); метою позичальника — задоволення  тимчасової потреби у додаткових  грошових ресурсах. З боку кредитора  позика є актом комерційного  продажу на певний термін грошових коштів.

До групи  кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце  посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають  і небанківські кредитні установи —  кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо. 
 
 

Необхідність  та сутність кредиту 

Наявність товарного виробництва і грошей об'єктивно зумовлює існування та функціонування кредиту. З розвитком  товарного виробництва кредит стає обов'язковим атрибутом господарювання. Виробництво продуктів як товарів означає, що в процесі відтворення відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквіваленту відносно відокремлення руху грошової форми вартості від товарної форми, виконання грошима функції засобу платежу і викликають кредитні відносини. Це відносне відокремлення проявляється в розбіжності у часі руху матеріальних та грошових потоків, які виникають при розподілі, обміні та споживанні сукупного суспільного продукту. Якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний рух процесу відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасово вільні грошові кошти, виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообігу коштів і потребою у постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів в інтересах прискорення процесу відтворення. Ця суперечність може бути усунута за допомогою кредиту, який дає можливість отримувати позичальникам грошові кошти, потрібні для оплати матеріальних цінностей та послуг, або придбати їх з розстрочкою платежу.

Отже, кредит є об'єктивною вартісною категорією, складовою частиною товарно-грошових відносин, а його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин.

Неодмінною  економічною передумовою існування  кредиту е функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку. Кредитні відносини між суб'єктами не можуть виникнути, якщо авансовані у виробничу сферу грошові кошти не здійснюють кругообігу, або, якщо той, хто хоче скористатись кредитом, не має постійного доходу. Вартість, що передається кредитором позичальнику, віддається лише на визначений час, а потім вона повинна бути повернена з виплатою відсотків. Тобто, за кредитною угодою до позичальника переходить у тимчасове користування лише споживача

5

вартість  грошей чи речей без зміни їх власника. Кошти у позичальника мають вивільнитися у розмірі, що забезпечує повернення кредитору не тільки запозиченої вартості, а й відсотків за користування нею. Без одержання кредитором від позичальника доходу у вигляді відсотку у кредитора не буде зацікавленості позичати гроші. Варто зазначити, що у ряді випадків кредит може бути повернений кредитору третьою особою - гарантом, поручителем чи страховиком, якщо позичальник неспроможний сам це зробити. Якщо надана в позику вартість до кредитора не повертається, то кредит втрачає свою економічну сутність.

Потреби в кредитах також виникають у зв'язку з особливостями індивідуального кругообігу коштів госпрозрахункових підприємств та організацій. Ці особливості проявляються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі і авансуванням грошових коштів у новий кругообіг. Зазначені розбіжності при кругообігу фондів окремих підприємств та організацій відбуваються передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджуюче наростання виробничих затрат порівняно з надходженням грошових коштів і викликає додаткову потребу в коштах. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються. Відповідно збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у грошових коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на одному й тому ж підприємстві або організації створюють економічну основу для використання кредитів на формування його виробничих фондів і фондів обігу та погашення їх через певний час. У масштабах економіки країни сезонні потреби в додаткових коштах одних галузей народного господарства супроводжуються виникненням вільних коштів в інших галузях, що створює економічну основу для перерозподілу грошових коштів між різними галузями народного господарства за допомогою кредиту.

Розбіжності між надходженням грошових коштів і  витрачанням їх виникають і в  сфері особистого споживання населення. Вільні грошові кошти у населення  з'являються внаслідок перевищення  поточних грошових доходів громадян над поточними витратами і виступають у формі грошових збережень як у готівковій, так і безготівковій формах.

Економічною основою заощаджень є добровільне  відкладення населенням грошей на деякий час після задоволення своїх  поточних потреб. На певний час припиняється рух вартості, і вона вивільняється з обороту у грошовій формі. Відповідні грошові кошти, в основному, осідають на рахунках у банківських установах і частково тезавруються в готівковій формі у громадян.

Грошові нагромадження треба відрізняти від поточних резервів грошей як купівельних і платіжних засобів, які утворюються у підприємств і населення внаслідок короткострокової розбіжності між поточними грошовими

6

надходженнями і витратами. Наприклад, виплата  заробітної плати два рази на місяць зумовлює створення резерву платіжних і купівельних засобів у громадян. У них такий резерв виникає також внаслідок поступової витрати одержаної заробітної плати та інших доходів на поточні потреби. Однак відомо, що у населення може виникнути потреба в кредиті.

Виходячи  із вищесказаного, можна зробити  висновок, що необхідність кредиту  викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є  наявність поточних або майбутніх  доходів у позичальника. Конкретними  причинами необхідності кредиту є коливання потреб в коштах та джерелах їх формування у юридичних і фізичних осіб.

Економічні  відносини між кредитором і позичальником  виникають під час одержання  кредиту, користування ним та його поверненням. Сторони, які беруть участь у цих економічних відносинах, називаються їх суб'єктами, а грошові чи товарні матеріальні цінності або виконані роботи та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту. Кредитні відносини виникають між різними суб'єктами. Найбільш поширеними є кредитні відносини між банками, з одного боку, і підприємствами з іншого. Вони характеризуються в залежності від того, хто із суб'єктів кредитної угоди в кожному окремому випадку є кредитором, а хто - одержувачем кредиту.

В сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб'єктами, що, насамперед, пов'язано з розширенням комерційного кредиту і вексельних розрахунків.

Кредитні  відносини між банками і державою виникають тоді, коли, наприклад, комерційні банки купують облігації внутрішньої державної позики, а також коли при розміщенні державних облігацій Міністерство фінансів України може укласти з Національним банком України окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій.

Набувають подальшого розвитку кредитні відносини між банками та населенням. Населення кредитує банки через вклади в них, купівлю ощадних сертифікатів тощо. Водночас банки надають населенню споживчі кредити, серед яких значний обсяг мають кредити на придбання, будівництво житла, на поліпшення житлових умов та створення підсобного домашнього господарства, а також на невідкладні потреби.

Дедалі  важливішого значення набувають  кредитні відносини між підприємствами, організаціями, господарюючими суб'єктами, з одного боку, та населенням з іншого. Відповідно до чинного законодавства кредитуванням громадян як видом діяльності можуть займатися не тільки банки, а й інші організації: ломбарди, кредитні спілки, фонди тощо.

Кредитні  відносини між фізичними особами  не дуже поширені, але ігнорувати їх не варто, оскільки недоліки у відносинах між банками і населенням можуть призвести до їх розвитку у спотвореному вигляді.

Зовнішньоекономічні кредитні відносини, коли суб'єктами кредитної  угоди виступають держави, банки  та окремі господарюючі суб'єкти, регулюються 

7

як нормами  права держав, що в них вступають, так і нормами міжнародного права.

Економічні  відносини між сторонами кредитної  угоди мають своїм об'єктом  грошові кошти або речі, що втілюють певну вартість і які позичальник  використовує як для задоволення  потреб виробництва, так і своїх власних. Тому об'єкт кредитних відносин має для позичальника не тільки вартість, а й споживчу вартість. Спрямовані в обіг гроші або речі забезпечують позичальнику зростання вартості, тобто є капіталом. Додана вартість, що створюється у процесі виробництва, служить виробнику джерелом сплати відсотків за кредит. Якщо кредит надається для задоволення особистих потреб громадян, то це передбачає одержання ними у майбутньому доходів від теперішньої, минулої чи майбутньої участі в процесі суспільного виробництва.

Як бачимо, сутність кредиту складна і має  різні площини аналізу. Її пізнання ускладнено великою кількістю проявів  кредиту, особливості яких затушовують  його суть. В зв'язку з цим в  економічній літературі обґрунтовуються  різні точки зору на природу кредитних відносин.

В світовій економічній науці теорія кредиту  розвивалася за двома основними  напрямами. Натуралістична концепція  тлумачила кредит як спосіб перерозподілу  існуючих цінностей. Її представники вважали, що кредит не може створювати капітал, він тільки переносить його від кредитора до позичальника. При цьому стадія акумуляції тимчасово вільних капіталів є необхідним атрибутом кредитних відносин.

Пасивну роль кредиту не сприймають прихильники  капіталотворчої теорії. Вони вважають, що кредит не тільки переносить, але й створює капітал, відіграє вирішальну роль в розвитку економіки. Основні положення цієї концепції зводяться до наступного. Виходячи з нерівномірності кругообігу і обороту капіталу природною є поява відносин, які усувають невідповідності між часом виробництва і часом обороту коштів, вирішують відносні протиріччя між часом накопичення коштів і необхідністю їх використання у господарстві. Такими відносинами є кредит.

Кредит  є обов'язковим атрибутом народного  господарства. Його беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що у нього в силу певних причин в певній мірі не вистачає власних ресурсів.

Суспільство зацікавлене, по-перше, в тому, щоб  уникнути марного нагромадження  грошей в скарбах; по-друге, в тому, щоб економіка розвивалась безперервно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг і оборот капіталу не в повній мірі пояснює об'єктивну  необхідність кредиту. Нерівномірність  їх лише характеризує факт вивільнення  коштів в одній ланці народного  господарства і наявності потреби їх в іншому місці. Таким чином, в кругообігу і обороті закладена можливість виникнення кредитних відносин.

Для того, щоб можливість кредиту стала  реальністю, потрібні принаймні дві  умови:

8

o учасники  кредитної угоди - кредитор і  позичальник - повинні виступати як юридичне самостійні суб'єкти, що матеріально гарантують виконання зобов'язань, які випливають з економічних зв язків;

o кредит  стає необхідним в тому випадку,  коли відбувається збіг інтересів  кредитора і позичальника.

Для того, щоб кредитна угода відбулася, потрібно, щоб її учасники проявили взаємний інтерес до кредиту. Ці інтереси не є чимось суб'єктивним, регульованим в кінці кінців волею учасників виробничих відносин. Будь-який інтерес, який породжує дії, обумовлений перш за все об'єктивними процесами, конкретною ситуацією. 
 
 

Роль  кредиту в умовах ринкової економіки 

Роль  кредиту характеризується результатами застосування для економіки в  цілому і населення зокрема. Кредит впливає на процеси виробництва, реалізації і споживання продукції, а також на сферу грошового обороту.

Одним із проявів ролі кредиту виступає його вплив на безперервність процесів виробництва і реалізації продукції. Завдяки наданню позикових коштів для задоволення тимчасових потреб відбуваються "припливи" і "відливи" коштів позичальників. Це сприяє подоланню затримки відтворювального процесу, забезпечує безперервність і сприяє його прискоренню. Кредит відіграє важливу роль у задоволенні тимчасової потреби в коштах, яка може бути обумовлена сезонністю виробництва і реалізації певних видів продукції. Використання позикових коштів дозволяє створювати сезонні запаси і здійснювати сезонні витрати підприємств відповідних галузей народного господарства.

Значна  роль кредиту і в розширенні виробництва. Позикові кошти сприяють збільшенню запасів і витрат, що необхідні для розширення виробництва і реалізації продукції; використовуються для збільшення основних фондів.

Кредит  у сфері грошового обороту  забезпечує надходження готівки  та їх вилучення з обороту через  банки на кредитній основі. Таким чином, кредит відіграє важливу роль в утворенні коштів для готівкового і безготівкового обороту і забезпечує безперебійність безготівкового.

Слід  мати на увазі, що роль кредиту, сфера  його застосування не є незмінними, стабільними. Із зміною економічних умов в країні відбувається і зміна ролі кредиту та сфери його застосування.

Особливо  важлива роль кредиту в умовах функціонування неповноцінних грошей, грошей нерозмінних на дорогоцінний метали. Це пов'язане із збільшенням  грошової маси при функціонуванні неповноцінних грошей на основі кредитних відносин. 

9

Виходячи  з того, що в сучасних умовах інфляція є постійним явищем в економіці, зростає роль кредиту в цих  умовах. Регулювання грошової маси в обороті здійснюється за допомогою  кредиту, що забезпечує підтримку стабільної купівельної спроможності грошової одиниці.

Зміни в умовах розвитку економіки, в зв'язку з переходом від адміністративно-командної  до ринкової економіки посилює роль комерційного, іпотечних кредитів. Це в свою чергу дає можливість застосовувати кредит як додаткове джерело капіталовкладень. Збільшення і розвиток акціонерного капіталу викликали розширення кредитних операцій з цінними паперами і особливо кредитування під заставу цінних паперів. 

Таким чином, слід виділити напрями, в яких зростає роль кредиту:

1) перерозподіл  матеріальних ресурсів в інтересах  виробництва і реалізації продукції  за допомогою надання позик  і залучення коштів юридичних  і фізичних осіб;

2) вплив  на безперервність процесів відтворення  через надання кредитів;

3) участь  у розширенні виробництва через  видачу позикових коштів на  поповнення основного капіталу  та лізинговий кредит;

4) економне  використання позичальниками власних  і позичених коштів;

5) прискорення  споживачами отримання товарів,  послуг за рахунок використання  позикових коштів;

6) регулювання  випуску в обіг та вилучення  з нього готівкових грошей  на основі кредитних відносин  і забезпечення безготівкового  грошового обороту платіжними  засобами. 

Позитивна роль кредиту проявляється шляхом проведення ефективної грошово-кредитної політики, яка в сучасних умовах, головним чином, полягає у використанні жорстких заходів з регулювання обсягу кредитних і грошових операцій. Особливо важливе значення має підтримка стабільності і стійкості національної грошової одиниці і захист інтересів позичальників та кредиторів. 
 
 
 

Принципи  кредитування в умовах ринкової економіки 

Принципи  кредитування - це визначальні правила  поведінки банку і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій. 

Основними, найбільш визначеними є наступні принципи кредитування:

- цільове призначення позички;

- строковість передання коштів кредитором позичальнику;

10

- поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;

- забезпеченість позички;

- платність користування позиченими коштами.

Цільове призначення позички полягає  в тому, що економічні суб’єкти, які

виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегідь чітко

визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Це базова

передумова  забезпечення кожною із сторін своїх  інтересів. 

Строковість позички передбачає, що вільні кошти  кредитора передаються

позичальнику  на чітко визначений термін, який сторони  узгоджують,

вступаючи у кредитні відносини. Від терміну користування позичкою

залежить: визначення плати за позичені кошти, порядок їх повернення. 

Економічне  обгрунтоване визначення строку позички  має вирішальне

значення  для забезпечення інтересів суб’єктів  позички, ефективне

використання  позиченої вартості, та зменшення кредитного ризику. 

Поверненість  позиченої вартості полягає в  тому, що позичальник повинен

повернути кредитору весь обсяг одержаної  в позичку вартості. Цей принцип

випливає  з попереднього, але значення його значно глибше.

Виходячи з цього, суб’єкти кредитних відносин повинні передбачати

спеціальні  міри для захисту кредиту: скорочення терміну позички,

підвищення  ставки позичкового процента або  запровадження плаваючої

(змінної)  ставки процента, інше.  

Забезпеченність позички полягає в тому, що кредитор повинен вжити такі додаткові заходи, які б гарантували повернення позички у чітко визначені строки.

Забезпеченням позички може бути:

- майно (нерухоме, рухоме, ціння папери, валютні цінності), яке береться

під заставу;

- забов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення).  

Платність користування позичкою полягає в  тому, що позичальник повертає

кредитору, крім основної вартості кредиту ще й додатковий відсоток від

його  основної вартості за користування ним.

Причиною тому є два моменти:

- по-перше, кредитор вирачає дохід, який припадає на вилучену ним з обігу

частину коштів.

- по-друге, з’являється можливість кредитного ризику, а звідси і

можливість  збитків. 

Платність за позику стимулює позичальника постійно оцінювати доцільність

утримання позички та необхідність ефективного  її використання.

11

Усі принципи кредитування тісно пов’язані між  собою бо випливають із

сутності  кредиту, і тільки в комплексі  можуть забезпечити його

реалізацію. Тому для ефективного кредитування дотримування всіх його

принципів є обов’язковим. 
 
 

Кредитні  системи у ринковій економіці 

Кредитна  система - це сукупність кредитних відносин та інститутів, які реалізують ці відносини. Кредитні відносини виникають з  приводу мобілізації тимчасово  вільних грошових коштів підприємств, організацій, держави і населення та використання цих коштів на умовах повернення і платності для задоволення економічних і соціальних потреб суспільства.