Інформатизація фінансового ринку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

 

 

 

 

 

                              

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни

Інформаційні  системи і технології у фінансах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                    Виконала: студентка 4 курсу

                                                                                                                        заочного відділення 

                                                                                                                   факультету ОФПД

    групи «Фінанси» СК,

                                                                                                                       Лазарчук О. В

                                                                                               

                                                                                                   

                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ НУХТ 2012

 

Зміст:

 

Тема 13. Інформатизація фінансового  ринку.

1. Карткові системи електронного грошового обігу…………………......…3
2. Автоматизація управління депозитами та кредитами…………………...9
3. Автоматизація обліку та регулювання валютних операцій…………....17

Список використаної літератури……………………………………………23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Карткові системи електронного грошового обігу.

     В основу формування нової фінансової інфраструктури в державі покладено масове застосування платіжних карткових систем. Пластикові картки як носії інформації ввійшли в усі сфери економічної діяльності – починаючи від телефонних розмов, транспортних поїздок, страхування, торгівлі, Інтернет-послуг і закінчуючи системами електронного обігу грошових коштів, тобто банківськими платіжними картками.

     Розрахунки  з працівниками з оплати праці  на підприємствах, установах і  в організаціях є найбільш  трудомісткою ділянкою обліку, що  вимагає значних витрат часу  на нарахування, утримання, оподаткування та видачу грошей. При цьому несвоєчасно отриману заробітну плату необхідно депонувати, що нерідко призводить до крадіжок цих грошей, зловживань в обліку. Існують певні ризики при одержанні, індексації, зберіганні готівкових коштів і при їх видачі. Ці недоліки усуваються при використанні послуг банківських установ, пов’язаних з організацією виплати заробітної плати за платіжними картками працівників підприємств, установ, організацій.

     Карткові рахунки прирівнюються до поточних рахунків підприємств, що відкриваються комерційними банками:

      - резидентам – громадянам України;

- нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які отримали дозвіл на проживання в Україні;

 - нерезидентам – громадянам України, які постійно проживають за межами    України;

 - нерезидентам – іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, відповідно до відкритої візи строком до 1 року.

     Банківські платіжні картки бувають різних видів: власні, корпоративні, дебетні та кредитні. Власна БПК надає змогу фізичній особі-держателю розпоряджатися власним картковим рахунком, корпоративна – картрахунком резидента та представництва нерезидента, дебетна – картрахунком у межах залишку коштів на ньому, а кредитна –дозволяє проводити операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

     Банк відкриває підприємству рахунок для виплати заробітної плати, а кожному працівнику – індивідуальний картковий рахунок та видає банківські платіжні картки.

     Банківська платіжна картка (БПК) – пластиковий ідентифікаційний засіб, за допомогою якого отримувачу БПК надається можливість здійснювати операції сплати за товари, послуги та отримувати готівкові кошти. Ідентифікування отримувача БПК забезпечується нанесенням на картку її номера, терміну дії, прізвища, ім’я і зразка підпису держателя БПК.

     Пластикові картки можна поділяти на декілька категорій за різними ознаками, тільки геометричні розміри і методи запису інформації в усіх картках відповідають загальноприйнятому стандарту.

     За методом виготовлення бувають ембосовані картки з видавленим номером, для того, щоб імпринтер (механічний пристрій, який прокатує картку) міг віддрукувати його на сліпі, і" випаленим" номером; призначені вони тільки для електронного використання.

    За типом носія електронної інформації бувають картки з магнітною смугою (" магнітні") і картки з чіпом (" смарт-картки").

    Магнітні картки вважаються дешевими, але менш захищеними, тому на магнітній смузі зберігається лише інформація про банк-емітент, в якому знаходиться картрахунок клієнта. Тому будь-яка транзакція за такою БПК потребує (за допомогою терміналу або банкомату) дзвінка до банку або спеціалізованого обчислювального центру (процесингового) для визначення платоспроможності клієнта.

     Смарт-картки, навпаки, відрізняються високою захищеністю і дозволяють зберігати у своєму чіпі у зашифрованому вигляді інформацію про суму, що міститься на картрахунку. Приймати смарт-картку можна, не з’язуючись з кредитними установами, але списувати кошти з картки – тільки за допомогою електронних пристроїв.

    Існують також так звані гібридні картки зі змішаними носіями інформації – на них можуть бути одночасно і чіп, і магнітна смуга. Використовується дана технологія насамперед для можливості звернення до різних процесингових центрів.

     Обов’язковими реквізитами, нанесеними на БПК, є реквізити, що надають можливість ідентифікувати ПС і банк-емітент. БПК внутрішньодержавних ПС, крім усього іншого, повинні мати ідентифікаційний номер емітента, встановлений Національним банком України.

     За цільовим призначенням банківські картки використовуються для безготівкової оплати товарів і послуг з рахунка клієнта банку, який володіє карткою (власником картки залишається банк), а також для отримання ним готівкових грошей зі свого рахунка через банкомати. У межах України всі операції з використанням БПК виконуються тільки в національній грошовій одиниці України.

     Банківські картки поділяються, у свою чергу, на кредитні, дебетові і спеціальні внутрішньобанківські. Розглянемо всі типи окремо.

     Кредитна картка дозволяє отримати у банку обмежений кредит (овердрафт) у разі оплати карткою товарів або послуг, вартість яких перевищує залишок на банківському рахунку клієнта. Виданий клієнту кредит погашається шляхом списання зі страхового депозиту, з іншого рахунка, або якщо клієнт компенсує банку витрати із зарплати, що надходить на картрахунок, чи готівкою з власних заощаджень. Страховий депозит – це, як правило, обов’язкова умова для відкриття кредитної картки, і мінімальний розмір депозиту визначається рівнем престижності картки.

     Дебетова картка дозволяє клієнту банку отримувати готівку в банкоматах і оплачувати свої покупки тільки в межах суми, наявної на його спеціальному картрахунку (або просто на рахунках у банку-емітенті картки). Таким чином, при оплаті покупки дебетовою карткою необхідно зателефонувати до банку або процесингового центру для встановлення того, чи зможе клієнт, а не банк виплатити суму, яку замовили при цьому сума блокується на рахунку клієнта на певний час до надходження до процесингового центру товарного чека – сліпу, після чого остаточно списується.

     З моменту оплати покупки або послуги через процесинговий центр і до її кінцевого списання або ж "повернення" на рахунок у разі помилки чи виявлення фальсифікації суми, що списується, клієнту "не видно". Прикладом дебетових карток можуть бути Сіrrus Маеstrо, VISA Еlectrоn.

     Внутрішньобанківські спеціальні картки надають клієнтам банку такі додаткові спеціальні послуги, як одержання відсотків за депозитами через банкомати банку тощо. Як правило, роботою з виданими внутрішньобанківськими картками займається або сам банк, або інші банки – його партнери. Внутрішньобанківські спеціальні картки міжнародними, як правило, не бувають.

     Всі картки, що знаходяться в обігу, можна класифікувати за територіальною ознакою, а саме:

- Глобальними або міжнародними, є платіжні картки, за якими клієнт може оплатити товари або послуги у різних географічних точках світу, в тому числі, використовуючи точки обслуговування, що належать організаціям, не пов’язаним безпосередньо з емітентом ніякими зобов’язаннями.

- Локальними БПК є такі платіжні системи, які обмежені незначною областю точок обслуговування (банкоматів і РОS), де клієнт може отримати готівку й оплатити товари або послуги, що належать емітенту чи організаціям, пов’язаним з ним певними зобов’язаннями. Як правило, ці системи і використовуються для організації зарплатних проектів з урахуванням спеціалізації, місця розташування та інших факторів, що стосуються конкретного клієнта.

     Щомісячно нараховуються відсотки на залишки коштів на картковому рахунку та проводиться виписка, яка відображає всі операції на рахунку і дозволяє контролювати всі доходи і витрати. Також забезпечується повна конфіденційність операцій. У разі втрати або крадіжки картки працівник може захистити кошти на картковому рахунку від несанкціонованого використання, терміново заблокувавши картку.

     Підприємство перераховує в банк заробітну плату та інші виплати працівника і складає відповідний реєстр, що визначає розподіл коштів між працівниками. Банк на підставі реєстру зараховує ці кошти на рахунки працівників і забезпечує доступ до них за допомогою банківських платіжних карток.

     Робота бухгалтерії з виплати заробітної плати, премій, сум на відрядження та інших нарахувань полягає лише у тому, щоб перерахувати загальну суму грошей у банк та вказати, як її необхідно розподілити між працівниками відповідно реєстру. При цьому ніяких депонентів: працівник завжди отримає свої гроші на власний банківський рахунок.

     Виникає можливість знизити адміністративні витрати, пов’язані із роботою бухгалтерії і каси підприємства та побудувати графік виплат, що не залежить від їх кількості на місяць. Широке та зручне отримання заробітної плати за допомогою банківської картки не порушує звичайний ритм праці, що часто буває при сплаті заробітної плати звичайним шляхом через касира.

     Банк укладає індивідуально з кожним працівником підприємства договір про відкриття карткового рахунка. У ньому зазначають предмет договору, права та обов’язки клієнта (працівника підприємства) й емітента (банку), їх відповідальність, порядок розгляду спорів та інші суттєві умови. Так, умовами договору з банком може бути передбачено овердрафт – короткостроковий кредит, що надається банком у разі перевищення суми операцій за платіжною карткою встановленого ліміту витрат.

     Фактична дата надходження коштів на картковий рахунок працівника залежить від терміну, зафіксованого у договорі між банком та підприємством. Як правило, це відбувається протягом одного-двох банківських днів із дати подання відповідних платіжних доручень і відомості зарахування заробітної плати.

     Після надходження грошей на карткові рахунки працівники підприємства у будь-який час можуть їх одержати через мережу банкоматів і офісів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Автоматизація  управління депозитами та кредитами.

     Кредитні та депозитні операції є основними видами діяльності комерційних банків, а для деяких із них ці операції стали головним джерелом доходів. Тому вдосконаленню кредитних та депозитних операцій банки приділяють значну увагу, упроваджуючи комп’ютерні технології для автоматизації функцій управління кредитами та депозитами, така автоматизація на практиці здійснюється в різних формах, на базі різних апаратних і програмних засобів. Створюються, зокрема, системи, які не лише обробляють інформацію, а й підтримують управлінські рішення, що значною мірою знижує трудомісткість облікових робіт, підвищує вірогідність зведень та якість рішень, що приймаються.

     Технології виконання кредитних і депозитних операцій за змістом, послідовністю виконання та способами формування даних взаємоблизькі, тому їх доцільно розглядати в єдиному циклі технологічних процесів автоматизованої обробки даних. Але ці операції ще слабо структуровані, недостатньо формалізовані і важко піддаються автоматизації. Тому в підсистемі управління кредитами та депозитами часто застосовують інтерактивний режим виконання комп’ютерних технологій. Для цієї підсистеми характерна також неоднорідність завдань, зумовлена складністю предметної області. Адже банк працює з різними кредитами та депозитами, тобто йдеться про різні терміни, призначення, способи надання та погашення і т. ін. Проте практичний досвід показує, що всю сукупність функцій управління кредитами та депозитами з метою їх автоматизації можна об’єднати в типові комплекси: прогнозування й планування, облік і контроль, аналіз і регулювання. Кожний із цих комплексів виконується на відповідній стадії технології обробки інформації за допомогою закріплених апаратних і програмних засобів, тобто на виділених АРМ.

     Автоматизація розрахунку кредитоспроможності позичальника полягає у визначенні показників, що характеризують акуратність останнього щодо розрахунків за раніше отриманими кредитами, його поточний фінансовий стан і перспективи змін, а також спроможність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел і забезпечити оперативну конверсію активів у ліквідні кошти.

     Методика визначення показників кредитоспроможності полягає ось у чому. Згідно з даними бухгалтерської та статистичної звітності клієнта обчислюють значення відповідних коефіцієнтів і порівнюють їх із нормативними. На підставі такого порівняння видаються рекомендації про можливість надання кредиту. Якщо потрібний глибший аналіз, вивчається поточна виробнича діяльність клієнта, беруться до уваги звітні дані за більший проміжок часу і обчислюються додаткові показники.

     Вхідна інформація для обчислень вибирається з документів, що надійшли від клієнта, нормативно-довідкових БД і БД поточної інформації, що містяться на АРМ кредитного відділу. Від клієнта надходять такі документи: заява на кредит, статут підприємства, установчий договір, реєстраційне посвідчення, баланс підприємства, звіт про фінансові результати. На підставі цих документів створюються масиви «Баланс підприємства» і «Фінансові результати», в яких фіксуються всі потрібні для обчислень показники. Нормативно-довідкову інформацію для встановлення кредитоспроможності беруть із довідника клієнтів, довідника статей балансу, довідника статей фінансового звіту, довідника нормативних показників і методичних рекомендацій НБУ з визначення кредитоспроможності, а також архівних файлів, де містяться відомості про всі видані банком кредити.

     Використовуючи інформацію зі згаданих щойно БД, на АРМ кредитного відділу за допомогою спеціального пакета програм обчислюють показники кредитоспроможності позичальника. Згідно з діючими нормативними актами кредитоспроможність позичальника встановлюється за такими показниками, як прострочена заборгованість за позикою; непогашені борги та коефіцієнти — незалежності, фінансової стабільності, маневрування, інвестування, покриття балансу; ефективність використання власних засобів, використання фінансових ресурсів, платоспроможність, ліквідність, рентабельність. Щоразу перелік показників задається через меню.

     Для аналізу кредитоспроможності позичальника до відповідного вихідного документа заносяться такі відомості: назва та код клієнта-позичальника; назва та значення показників кредитоспроможності; абсолютне та відносне відхилення розрахункового показника від нормативного; дата, на яку складається документ. У разі потреби може бути обчислена рейтингова оцінка фінансового становища кожного з позичальників, котрі зробили заявку на кредит. Цей показник видається за формою документа «Проранжований перелік клієнтів». Вихідні документи використовують фахівці кредитного відділу та керівництво банку для аналізу кредитоспроможності та прийняття рішення щодо укладення угоди на видачу кредиту.

     Автоматизація розрахунків під час оцінювання ризику банку у процесі кредитування здійснюється за допомогою спеціального пакета програм АРМ статистичної звітності, який передано Національним банком України до всіх комерційних банків. Цей пакет містить методику розрахунку нормативів ризику, передбачених для визначення Інструкцією про порядок регулювання й аналізу діяльності комерційних банків (максимальний розмір кредиту на одного позичальника; норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру; норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих інсайдерам; норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик; норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик). Через меню задається перелік нормативів для розрахунків (виконуються на задану дату).

     Вхідна інформація для розрахунків вибирається з масиву, сформованого під час складання бухгалтерського балансу банку, а також масиву нормативів, де зафіксовано граничні розміри останніх, і масивів-довідників, в яких приведений перелік показників і форм звітності.

     Результати автоматизованого розрахунку нормативів ризику утворюють відповідний масив і видаються для аналізу за формою вихідного повідомлення, де наведено дату, на яку здійснюється розрахунок; назву нормативного показника; обчислене та нормативне значення показника, а також відхилення першого із цих значень від другого. Працівники кредитного відділу використовують вихідні повідомлення для аналізу ступеня ризику та прийняття з приводу видачі кредиту остаточного рішення.

     Крім нормативів ризику, які розраховуються згідно з методикою НБУ, банки в разі оформлення кредиту можуть глибше досліджувати ризик. Для автоматизації розрахунку розширених показників у кредитному відділі має бути сформований спеціальний пакет програм.

      Автоматизація ведення кредитних і депозитних угод полягає у виконанні таких процесів: заведення нових угод, огляд списку угод, редагування окремих записів, вилучення окремих угод.

     Заведення нової угоди зводиться до послідовного заповнення тексту, тобто таких полів файла угод: номер угоди, код валюти, реєстраційний номер і назва клієнта банку, вид кредиту, дати початку і закінчення дії угоди, сума угоди, процентна ставка, тип особового рахунку, номер особового рахунку до угоди і статус угоди. У системі розрізняють 6 статусів: чорновик, умовний, виконуючий (має хоча б одне бухгалтерське проведення), пролонгований, закінчений, архівний.

     Список угод оглядають через екранну форму документа, куди викликаються записи з файла угод із заданими користувачем ознаками (номер угоди, реєстраційний номер та назва клієнта і т.ін.). Для огляду можуть викликатись окремі записи або їхні масиви. Під час огляду не можна вносити зміни до полів. Для цього використовується спеціальна процедура «редагування».

     Редагування виконується за типовою схемою обробки даних файла угод. Коригувати поля можна лише тих записів угод, для яких зафіксований статус чорновика. Для коригування угод, що мають інший статус, використовуються спеціальні процедури, наприклад пролонгація, вилучення.

     Процедура «пролонгації» можлива лише щодо тих угод, в яких наступає закінчення терміну дії. Вибір цієї процедури дозволяє вивести на екран інформацію про дату погашення останньої частини кредиту, дату виплати нарахованих процентів, дату останнього платежу за угодою. Користувачем вводиться дата пролонгації, дата, до якої продовжено термін дії угоди, після чого угода набуває статусу виконуваної.

     Оформлюючи депозитні та міжбанківські кредитні угоди, у відповідних полях фіксують вид депозиту чи міжбанківського кредиту, код і назву вкладника чи номер МФО та назву банку. Решту полів файла угод лишають без змістових змін для всіх типів угод. Кожна угода характеризується статичними і динамічними параметрами. До статичних параметрів належать сума угоди, термін дії угоди, клієнт, джерела фінансування, група ризику, санкції в разі заборгованості. Динамічними параметрами, що визначають поточний стан угоди на задану дату, є процентна ставка, характеристика стану угоди, рахунок угоди, періодичність нарахування процентів та кореспондентські рахунки під час нарахування останніх. У процесі «життя» угоди може змінюватись її стан.

     Завершується перша стадія технології автоматизованого управління кредитами та депозитами (прогнозування й планування) складанням планів-графіків кредитування, планів-графіків виплати процентів за кредитами та депозитами, а також графіків погашення кредитів.

     На другій стадії комп’ютерних технологій управління кредитами та депозитами виконують комплекси завдань з відкриття кредитних і депозитних рахунків; обліку банківських операцій, що фіксуються на них; обчислення процентів за кредитними та депозитними операціями; контролю за виконанням договірних відносин між банком і клієнтом.

     Після укладання угоди, тобто оформлення всіх необхідних документів, здійснюють організаційні й технологічні процедури з відкриття рахунку. Для виконання технологічних процедур такого типу у програмному комплексі є спеціальна підпрограма «Особові рахунки за угодою». Технологія її виконання така сама, як і в разі відкриття розрахункового рахунку.

     Автоматизація обліку операції на кредитних і депозитних рахунках виконується за типовою схемою обробки вхідних документів. Вхідними документами під час відображення на рахунках кредитних і депозитних операцій слугують розпорядження чи меморіальні ордери на зарахування коштів на рахунок, а також прибуткові і видаткові документи.

     Першою операцією в технології обробки вхідних повідомлень є ручне введення документів операціоністом через екранні шаблони. Під час такого введення здійснюється логічний контроль інформації, записуваної в поля вхідного файла. В окремих пакетах ОДБ передбачене повторне введення документів уже іншим виконавцем у режимі «Контрольний ввід». Коли на екрані з’являється повідомлення «Документ знайдено», інформація передається на наступну операцію — оплату документа, тобто запис заноситься до файла платіжних документів дня — господарська операція відображується на бухгалтерських рахунках. Основну БД організовано так, що можна на задану дату визначити рух коштів і використати відповідні показники для обчислення процентів за депозитами та кредитами.

     Нарахування процентів за депозитами та кредитами здійснюється спеціальним програмним модулем щодо всіх клієнтів або за вказаними рахунками. Програма дає змогу на початку розрахунку змінити через екранну заставку процентну ставку. Результати обчислень записуються у спеціальний файл, з якого інформація після огляду на екрані записується в основну БД або видається на друк для оформлення відповідних документів.

     Контроль виконання угод за кредитами та депозитами здійснюють спеціальними програмними засобами і запускають за допомогою екранного меню, де зазначаються функції персонального і групового контролю за угодами.

     Персональний контроль означає, що на екран після вказаних типу та номера угоди видається зміст угоди і дані з кредитних рахунків: суми залишку та руху коштів, відомості щодо нарахування та виплати сум за процентами.

     Груповий контроль за кредитами та депозитами здійснюється на підставі фактичних даних, сформованих на екрані, а при потребі — на підставі виданих до друку таблиць. Перелік таких таблиць задається в меню, і користувач вказує, які таблиці слід складати. У них наводяться суми та процентні ставки за кредитами та депозитами у межах дня, обороти за окремими позичковими рахунками протягом зазначеного періоду, кількість угод, суму і процентні ставки за кредити — окремо за депозитами та міжбанківськими кредитами. Щодо трьох останніх документів задається період або дата, на яку складається документ. Крім наведених за допомогою засобів EXCEL можуть бути сформовані й інші документи, коли підготовлено робочий масив з необхідними даними на базі файла угод і файла, що відображує операції на кредитних і депозитних рахунках.

     На третій стадії комп’ютерних технологій управління кредитами та депозитами формуються звіти, складаються аналітичні таблиці, а також обчислюються прогнозні показники, використовувані для підтримки та прийняття рішень.

     Формування звітів за кредитами та депозитами здійснюється автоматично на підставі баз даних оперативної інформації, що сформовані пакетом програм ОДБ. Для цього використовується пакет програм АРМ зі статистичної звітності. В екранному меню цього пакета задається перелік звітів, які слід складати на задану дату

     Зазначені файли передаються до Регіонального управління НБУ, де використовуються для складання звітів, які передаються на верхній рівень інформаційної системи НБУ.

     Коли закінчено підготовку інформації, система переходить до другого етапу — режиму обчислення показників для складання таблиць чи графіків.

     Аналітичні таблиці можуть змінюватися, задаватися користувачем. У них наводяться договірні, реальні та прогнозні значення показників. Договірні значення задаються умовами угоди, а реальні відображають дію угоди на задану дату. Прогнозні характеристики обчислюють окремо за допомогою спеціальних пакетів програм під назвою — «Прогноз кредиту». Аналітичні таблиці можуть відбивати динаміку змін тих чи інших показників, що дає змогу прогнозувати дії, а також приймати рішення. Для прийняття рішень фахівці та керівники звертаються до системи із запитами, на які формуються відповіді за допомогою спеціальних пакетів програм чи мови маніпулювання даними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Автоматизація обліку та регулювання валютних операцій.

     Валютні операції відіграють важливу роль у діяльності банківських установ. Вони здійснюються в «Укрексімбанку», у комерційних банках та їх філіях, на міжбанківській валютній біржі та в інших фінансових установах. Контролюють і регулюють операції з валютою структурні підрозділи НБУ. Щоб підвищити ефективність роботи зазначених підрозділів і оперативність обліку валюти, уникнути помилок, а також мати змогу діставати необхідну інформацію для контролю та приймати рішення під час регулювання валютних операцій, у ІБС виокремлюють підсистему «Валюта». З її допомогою облік операцій з іноземною валютою можна організувати так, що за кожним кодом валюти та кожним клієнтом відкривається окремий особовий рахунок. За вільно конвертованими валютами клієнтам банку може бути відкрито один мультивалютний рахунок.

     Важливою особливістю зазначеної підсистеми є те, що одночасно із занесенням до регістрів бухгалтерського обліку валютних документів відображається проведення за рахунками гривневого покриття в національній валюті згідно з курсом на початок операційного дня. Це дозволяє на будь-який час отримати консолідований баланс, що включає суми на рахунках гривневого покриття як еквівалент валютних коштів, що перебувають у банку.