Інфляція

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

 

1. СУТЬ, ВИДИ І ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ІНФЛЯЦІЇ. ІНФЛЯЦІЯ В УКРАЇНІ. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ІНФЛЯЦІЇ

 

Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове  явище, але вона не обмежується знецінюванням  грошей. Вона проникає у всі сфери  економічного життя і починає  руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

Під час інфляції має місце:

1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.

3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних американських  підручниках:

«Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

У вітчизняній літературі слово  “інфляція” частіше за все зв'язується зі встановленням нової рівноваги попиту і пропозиції в умовах, що змінюються. Нерідко при визначенні інфляції її ставлять в залежність від таких економічних категорій, як попит,пропозиція, рівновага. Зокрема, інфляцією вважається “дисбаланс попиту і пропозиції, що виявляється в загальному зростанні цін”.

Розуміння інфляції у вітчизняній  літературі виходячи з дисбалансу попиту і пропозиції з'явилося, мабуть, унаслідок  того, що в умовах тоталітарного режиму, в соціалістичній економіці вважалося, що інфляції немає, оскільки кількість грошей

в обігу встановлюється планомірно відповідно до потреб роздрібного товарообігу. При цьому не враховувалося, що інфляція може носити і прихований характер, що виявляється в товарному дефіциті.

Трактування ж інфляції як “процесу переповнювання каналів грошового  обігу надмірної в порівнянні з потребою, масою грошей, що викликає їх знецінення” в нашій науці  обумовлена, очевидно, тим, що коли в 1992г. держава вдалася до лібералізації  цін і вони різко зросли, зросла і потреба в грошах. Крім того, уряду було потрібно більше грошей для погашення бюджетного дефіциту. Тоді уряд включив друкарський верстат. Саме в цей період спостерігався найрізкіший стрибок цін.

Не приносять нічого нового в поняття інфляції такі пояснення, як “довготривалий процес падіння купівельної спроможності грошей” або “знецінення грошей”

Трактування поняття “інфляція” як переповнювання каналів паперово-грошового  обігу представляється одностороннім і не розкриває всю палітру причин виникнення цього складного явища. Інфляція - це багатоплановий феномен вбираючий в себе виробничий, грошовий і відтворювальний аспекти.

Проте у всіх випадках інфляцію слід розглядати як:

· порушення дій законів грошового обігу, що викликає розлад державної кредитно-грошової системи;

· явне або приховане зростання  цін;

· натуралізацію процесів обміну;

· зниження життєвого рівня населення.

Ціни - лише вершина айсберга, що є конгломератом чинників, що виявляються як першопричина такого явища, як інфляція. Взагалі в науці можна виділити дві групи концепцій розвитку інфляції: монетарні і немонетарні. Прихильники монетарних концепцій вважають, що зростання номінальної кількості грошей, перевищуюче зростання виробництва при незмінній швидкості грошового обігу є основною причиною інфляції. Винуватцями інфляції в цьому випадку є банківська система, що ослабила контроль за грошовою емісією, або населення, збільшуючи використовування своїх боргових зобов'язань як засоби платежу.

Інфляція може виникнути і при  незмінній кількості грошей в  обігу, якщо швидкість їх обігу росте  швидше, ніж виробництво. Це може мати місце при скороченні попиту на реальні касові залишки унаслідок удосконалення техніки розрахунків, унаслідок недовіри до національної валюти і перемикання попиту на цінні папери як засоби заощадження.

Коли ж інфляція висока, то вона сама стає причиною скорочення попиту на гроші зважаючи на високу альтернативну  вартість тримання реальної каси. Тоді обидві вищеперелічені причини починають  взаємодіяти, ще більше усилюючи інфляцію.

Причиною інфляції окрім монетарних чинників може бути також зростання витрат виробництва унаслідок зростання заробітної платні, що не компенсується зростанням продуктивності праці, або перевищення зростання податків над зростанням реальних доходів.

Причиною інфляції може послужити  також збільшення сукупного попиту. Якщо при повній зайнятості у підприємців росте попит на інвестиції унаслідок оптимістичної оцінки майбутньої конюнктури, то рівень цін підвищуватиметься доти поки не буде відновлена рівновага попиту і пропозиції.

До немонетарних чинників розвитку інфляція відносить також структурні зсуви попиту. Асортимент товарів  постійно змінюється і попит може перемкнутися з традиційних товарів  на нові і престижні, підвищуючи їх ціни. Якби при цьому ціни на традиційні товари знижувалися, то загальний рівень цін залишився незмінним. Але в сучасній економіці за скороченням попиту слідує скорочення пропозиції.

Джерелом інфляції може виступати  ринкова влада монополій, олігополій і держави, що виражається в підвищенні цін.

Виходячи з того, що інфляція - це багатогранний і багаточинний процес, його не можна розглядати з погляду  якоїсь одній з існуючих теорій. В зв'язка з цей гіпертрофована оцінка одних чинників, що впливають  на інфляцію як би ні була велика їх роль, і недооцінка інших не можуть служити методологічною основою для вивчення інфляції.

В цілому, чинники розвитку інфляції можна класифікувати у вигляді  двох груп – зовнішні і внутрішні.

До внутрішніх чинників відносять:

1. Незбалансованість бюджету, що  виявляється в його дефіциті  або криза державних фінансів;

2. Надмірні військові витрати,  що сприяє втраті частини суспільного  багатства, створює додатковий  грошовий попит за рахунок  військових асигнувань без відповідного  надходження товарів в оборот породжує дефіцит державного бюджету і збільшення державного боргу;

3. Надмірні інвестиції;

Деякі автори об'єднують останні  два чинники в одні. Надмірні військові  витрати - це і є по суті інвестиції держави у ВПК.

4. Необгрунтоване підвищення цін і заробітної платні. Цей чинник може бути сформульований інакше. Це є результат прояву в першому випадку монопольної влади фірм, що визначають свої витрати і ціни, а в другому випадку профспілкової монополії задаючої розмір і тривалість того або іншого рівня заробітної платні.

5. Кредитна експансія - розширення  масштабів банківського кредитування  понад реальні потреби господарства, що веде до емісії грошей в безготівковій формі;

6. Надмірна емісія грошей в наявній і безготівковій формах, збільшення швидкості їх обігу;

7. Інфляційні очікування.

Зовнішні чинники обумовлені зростанням цін на товари, що експортуються  і імпортуються, обміном банком іноземної  валюти на національну, світовими кризами.

До зовнішніх чинників відносяться:

1. Структурні світові кризи (сировинний, енергетичний, екологічний), що супроводяться багатократним зростанням цін на сировину, паливо, імпорт яких став приводом для різкого підвищення цін монополіями. Дія цього чинника посилюється при зростанні відвертості економіки.

2. Обмін банками національної  валюти на іноземну, що викликає  потребу в додатковій емісії  грошей, що поповнює канали грошового обігу і веде до інфляції.

Як правило, інфляція виникає в  тих випадках, коли зростання доходів  в суспільстві вище за можливості їх товарного забезпечення. Це торкається не тільки доходів населення, але і доходів підприємств і організацій. Тому як основна причина інфляції можна виділити порушення натурально-вартісної збалансованості, а розширення паперово-грошового обігу - її основної умови.

Таким чином, інфляцію слід розглядати як процес багаточинника, але все  таки органічно пов'язаний із зростанням цін. Але не дивлячись на те, що інфляція викликає зростання цін, ціни теж  у свою чергу впливають на інфляцію.

В зв'язка з цей можна відзначити два варіанти розвитку спіралі інфляції:

· Після переповнювання каналів грошового обігу паперовими грошима наступає період зростання цін;

· Під впливом ряду чинників, діючих на товарних ринках, ціни спочатку повзуть вгору, після чого відбувається збільшення паперово-грошової маси, яка продовжує підштовхувати зростання цін.

Ціни ж можуть зрости із багатьох причин: унаслідок поліпшення споживацьких властивостей і якості товарів, перемикання попиту на більш якісні товари, унаслідок монополізації економіки і ін.

Інфляційні процеси в Україні  з часу отримання нею незалежності й до сьогоднішнього моменту були спричинені цілим комплексом факторів. Не поділяючи погляди деяких економістів, що наголошують на однозначності чинників, що викликали інфляцію в нашій державі (надлишкова емісія або ж ріст світових цін), ми вважаємо доцільним розглядати ці фактори в системі, оскільки їх визначення є досить умовним, а в економічних системах перехідного типу одні чинники інфляції переростають або діють паралельно з іншими( інфляція попиту та витрат), а іноді причини та наслідки цього процесу міняються місцями (кумулятивна спіраль зарплата-ціни-інфляція).

Серед основних факторів, що спричинили інфляцію в Україні, починаючи з 1991 р. необхідно зазначити наступне:

· політичні трансформації 1991-1992 рр., що фактично спровокували різкий економічний спад, хоча його глибинні причини назрівали давно і корінилися не в політичній, а в суто економічній, виробничій сферах.

· розбалансованість економічної  системи, надмірна частка базових галузей, низька частка галузей, що працюють безпосередньо  на споживача .

· значна залежність української економічної  системи від зовнішнього постачання, зокрема енергоносіїв, і як наслідок величезні втрати від росту цін  на імпортні (в основному російські) енергоносії у 1991р.

· надлишкова емісія НБУ, що викликала  «інфляційний вибух», загострення економічної  ситуації та гіперінфляцію, пік якої припадає на 1993р.

· некоректна грошово-кредитна політика з боку держави. Експансійна політика з державним регулюванням цін  на енергоносії, підтримки через тарифи на паливо, електроенергію та газ АПК, наданням державних дотацій у транспортній, житлово-комунальній сферах не призвела до очікуваних результатів і була замінена на рестрикційною грошово-кредитною політикою(встановлено низькі кредитні стелі для банків, підвищено норми обов’язкового резерву). Проте рестрикційна політика дозволила подолати певні прояви інфляції, так звані «піки», однак не знищила її ключові чинники. При різкому рості заощаджень у комерційних банків виникла фактична нестача обігових коштів, криза неплатежів, стагфляція, що знову підштовхувало державу до нової емісії.

· надмірна долоризація економіки, коли паралельно з національною валютою  функціонує інша (долар). Ріст попиту на долар підриває довіру до власної грошової одиниці, посилює адаптивні очікування, сприяє переливу капіталу з країни на закордонні рахунки. Як результат криза неплатежів, низька інвестиційна активність, бартеризація економіки. Жорстке регулювання валютного курсу національної грошової одиниці з боку держави мало позитивні наслідки в короткостроковому плані, проте заважало розвитку відкритих ринкових відносин у довгостроковій перспективі.

· затягування грошової реформи, що умовно розтягнулася на 5 років (1992-1996рр.), та навряд чи може бути названа завершеною на даному етапі. Реформа, що включила в себе три основні етапи: введення купоно-карбованців в готівковий обіг (січень 1992р.), введення купоно-карбованців в безготівковий обіг (листопад 1992р.), введення єдиної національної валюти - гривні в загальний обіг (вересень 1996р.) через деномінацію в 100 000 разів всіх складових грошової маси частково сприяли зменшенню темпів інфляції та відродженню довіри до національної валюти. Проте як довела криза у вересні 1998р. запровадження гривні ще не означало утворення незалежної, оздоровленої, самостійно функціонуючої за ринковими механізмами грошової системи в Україні. Значна залежність України від ринків сусідів, зокрема Росії, сприяє сьогодні посиленню інфляційних очікувань, новому витку долоризації економіки та падінню курсу національної валюти. Ані деталізація цілей придбання доларів комерційними банками, введена в листопаді цього року, ані інші рестрикційні термінові антиінфляційні заходи, прийняті урядом у зв’язку з зазначеною фінансовою кризою, поки що не збільшили інтерес інвесторів до портфельних інвестицій за рахунок держзобов’язань, та не зменшили адаптивні очікування населення.

 

 Види інфляції

Інфляція як явище може бути класифікований по декількох критеріях.

Велике розповсюдження отримала класифікація інфляційного процесу по його інтенсивності. Проте межі між різними видами інфляції по даному критерію достатньо умовні і рухомі.

  За темпами інфляції розрізняють:

Нормальна інфляція - темпи ростуть поволі, приблизно 3-5% в рік; масштаб інфляції піддається контролю.

Помірна інфляція (повзуча) - темпи досягають 10% в рік; така інфляція признається в цілому нешкідливою і відповідною нормальному економічному розвитку; масштаби її приводять до непередбачених порушень в розподілі національного доходу між різними соціальними групами.

Галопуюча інфляція - характеризується зростанням цін від 20 до 200% в рік; в цих умовах неможливо контролювати не тільки зростання цін, але і економічний розвиток в цілому.

Гіперінфляція - починається при підвищенні цін більш ніж на 50% в місяць протягом тривалого терміну (півроку або більш); за рік ціни підвищуються не менше, ніж в 130 разів; гроші витісняються з обороту і поступаються місцем бартеру; витрачання заробітної платні і зростання цін приймають катастрофічний характер, що позначається на добробуті всіх верств населення навіть забезпечених.

Більшість учених виділяє тільки помірну, галопуючу і гіперінфляцію. В. Усов в своїй роботі “Гроші. Грошовий обіг. Інфляція.” виділив такий вигляд, як нормальна інфляція. Підставою для цього, очевидно, послужило те, що у ряді країн з високорозвинутою ринковою економікою, наприклад, країни ЄС інфляція грає роль своєрідного важеля, що балансує попит і пропозиція і виправляючого цінові диспропорції. Для цього її рівень не повинен перевищувати 5% в рік.

ІІ. За формами виявлення.

Розрізняють відкриту (цінову) або приховану (пригнічену) інфляцію. Підставою для цього послужило порівняння досвіду країн з перехідною економікою, зокрема Росії і деяких країн з ринковою економікою. Відкрита виражається в безпосередньо спостережуваному, систематичному підвищенні рівня цін, тоді як прихована інфляція виявляється в товарному дефіциті, що росте, появі “чорного ринку” з непомірно високими цінами при формальній стабільності цін, забезпечуваній централізований (заморожування цін, заробітної платні). Можлива також комбінація цих двох типів інфляції.

ІІІ За джерелами виникнення виділяють:

Iнфляцiя попиту спостерiгасться, коли сукупний попит зростас швидше за виробничий потенцiал економiки, пiдносячи цiни, щоб зрiвноважити пропозицiю i попит. Покупцi конкурують за обмежену пропозицiю товарiв, що призводить до зростання цiн.

Слiд зазначити, що покриття дефiциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошової емiсiї є одним з найважливiших чинникiв iнфляцiї попиту, оскiльки зростання пропозицiї грошей збiльшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, пiдвищує рiвень цiн.

Iнфляцiя витрат, або iнфляцiя пропозицiї, спостерiгасться в тому випадку, коли збiльшуються витрати на одиницю продукцiї, тобто середнi витрати за данного обсягу виробництва. Збiльшення витрат на одиницю продукцiї в економiцi скорочує прибутки й обсяг продукцiї, який може бути запропонований за iснуючого рiвня цiн. Внаслiдок цього зменшується сукупна пропозицiя товарiв та послуг, що, в свою чергу, пiдвищує рiвень цiн. Таким чином, витрати, а не попит збiльшують цiни. Зростання собiвартостi, що призводить до iнфляцiї витрат, може бути викликано рiзними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матерiалiв, палива, працi. Одним iз джерел iнфляцiї витрат є рiзкi порушення (“шоки”) пропозицiї. Пiд рiзким порушенням (“шоком”) пропозицiї розумiсться подiя, зовнiшня по вiдношенню до функцiонування вiтчизняної економiчної системи (скажiмо, пiдвищення цiн на iмпорт або несприятливi погоднi умови), що збiльшує очiкуваний фiрмами середнiй рiвень цiн на фактори виробництва.

ІV За співвідносністю зростання цін по різних товарних групах:

Збалансована інфляція - ціни підіймаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. Центральний банк підраховує результати середньорічного зростання цін і піднімає процентну ставку. Таким чином ситуація вирівнюється і балансується як ситуація із стабільними цінами. Товаровиробники періодично підвищують ціни. Втрати несуть тільки виробники, складної продукції, які стоять в кінці технологічного ланцюжка.

Незбалансована інфляція означає, що ціни різних товарів постійно змінюються по відношенню один до одного, причому в різних пропорціях. Це торкається як галузевих, так і територіальних диспропорцій. Зростання цін на сировині перевищує зростання цін на кінцеву продукцію, а ціна комплектуючого може виявитися вище за ціну кінцевого виробу. Це вид інфляції дуже небезпечний для виробників. В подібних умовах неможливо скласти прогноз зростання цін. Товарні групи - лідери зростання цін сьогодні можуть не бути такими завтра. Виробники не можуть раціонально вибрати сферу додатку капіталу, порівняти прибутковість інвестиційних проектів. В таких умовах промисловість не має нагоди розвиватися.

V Відповідно до критерію очікуваності.

Відповідно до даного критерію можна  також виділити два види інфляції: очікувану і несподівану.

Очікувана інфляція - та, яка прогнозується на який-небудь період часу, вона передбачена з достатнім ступенем надійності. Така інфляція нерідко є результатом дій уряду. Чинник очікуваності дозволяє маючи прогноз зростання цін, адаптуватися до нього. Навіть у разі гіперінфляції прогнозоване зростання цін може завдати економічним суб'єктам збитку менш значного, ніж несподіваний стрибок цін хай навіть на невелику кількість відсотків.

Несподівана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, що негативно відображається на податковій системі і системі грошового обігу. Можливий варіант розвитку цього виду інфляції ґрунтується на інфляційних очікуваннях населення. За наявності них у покупців виникає різке збільшення попиту, що деформує економіку, спотворює картину сукупного попиту, оскільки передбачити подібний стрибок украй скрутно. За відсутності ж у населення інфляційних очікувань виникає “ефект Пігу” - різке скорочення попиту оскільки люди сподіваються на швидке зниження цін. Виробник товарів вимушений знижувати ціну в результаті ситуація повертається в стан рівноваги. Така ситуація згубно позначається на великому бізнесі: психологічна стабільність бізнесменів зміняється депресивним очікуванням, сто сковує їх інноваційний потенціал.

До вищенаведеної класифікації можна додати ще декілька видів інфляції.

Структурна інфляція - це по суті переміщення попиту. На товари, що користуються підвищеним попитом ціни ростуть. В той же час на товари, попит на які невеликий, ціни або не знижуються, або знижуються неістотно (через нееластичність пропозиції по відношенню до попиту, слабої мобільності чинників виробництва і ін.). Це може відбутися в таких галузях, як металургія, хімічна промисловість, лісозаготівлі. Внаслідок цього відбувається: зростання середніх цін скорочення або повне припинення випуску дешевих товарів, зниження якості товарів при стабільних цінах на них.

VІ Залежно від джерела витрат, що ростуть.

По цьому критерію виділяють:

Інфляція зростання зарплати - питома вага заробітної платні в ціні товару порівняно невелика (25-30%), але навіть у такому разі зростання ринкової заробітної платні може ініціювати інфляцію.

Інфляція прибутків - промислові підприємства і інші суб'єкти економіки одержують надприбутки, що веде до підвищення рівня цін, покупцю, що не компенсується, зростанням якості товару. Цей вид інфляції особливо небезпечний за умов лібералізації цін відсутності конкуренції, високому рівні монополізму, тотальному дефіциті товарів.

Інфляція податків - ситуація, коли держава починає інтенсивно підвищувати податки. З їх допомогою покриваються витрати на оборону, управління, соціальні програми. Це знижує можливості інвестицій, що скорочує виробництво і, отже, пропозиції, що вже саме по собі служить початковою базою для інфляції.

“Товарна інфляція” - це ситуація, коли різко дорожчають сировина і матеріали.

Той факт, що діяльність природних  монополій, особливо в Росії, в значній  мірі регулюється державою, дозволив також виділити такий тип інфляції, як адміністративна.

Адміністративна інфляція – “воля” державних органів, союзів і об'єднань. Згідно цій “волі” збільшуються ціни на залізничні перевезення, платня за поштові послуги, послуги зв'язку, комунальні послуги. Ця інфляція стимулює інфляцію витрат.

В період 1993—1995 рр. Україна пройшла крізь період гіперінфляції . У 1992 році найвищим номіналом була купюра в 100 купонокарбованців. До 1995 року найбільшим номіналом став мільйон купонокарбованців.

У 1992 році новий український карбованець  обмінювався на колишній радянський рубль за курсом один до одного. У 1996 році, в період переходу від купонокарбованця до гривні, обмінний курс складав 100000 купонокарбованців за одну гривню. Знецінення купонокарбованців за період їх обігу становив приблизно 140% в місяць.

Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі:

1. інфляція приводить до перерозподілу  національного доходу і багатства  між різними групами суспільства, економічними і соціальними інститутами довільним і не прогнозованим чином. Боржники багатіють за рахунок своїх кредиторів. Інструментом перерозподілу є:

- дефіцит державного бюджету;

- державний борг;

- інфляційний податок – капіталу. Він сплачується автоматично  під час купівлі товарів за вищими цінами.

                                   

Рn – рівень цін в n-ому році;

Pn-1- рівень цін в (n-1)-му році;

Mn – пропозиція грошей в n-му  році.

- держава отримує сеньйораж  внаслідок монопольного права  друкувати гроші. Він обраховується  як різниця між сумою номіналів додатково випущених банкнот і затратами на їх друкування.

2. Високі темпи інфляції і  різка зміна структури цін ускладнюють планування (особливо довгострокове) фірм та домогосподарств. В результаті збільшується невизначеність і ризик ведення бюджету. Платою за це є ріст процентних ставок та прибутків, а інвестиції починають носити короткостроковий характер.

3. Населення та корпорації прагнуть  матеріалізувати грошові кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного попиту і ріст цін (інфляція попиту).

4. Реальна грошова процентна  ставка зменшується на величину  щорічного проценту росту інфляції.

5. Відбувається знецінення амортизаційного  фонду, що ускладнює процес  відтворення. Крім того, знецінюються грошові заощадження населення, банківські вклади, облігації, страховки, готівкові гроші. Кошти спрямовуються в основному на поточне споживання. Це так звана, втеча від грошей.

6. В результаті росту цін знижується  конкурентоспроможність національних  товарів, внаслідок чого росте  імпорт і зменшується експорт,  банкротують національні виробники.

7. Росте попит на більш стабільну  іноземну валюту, посилюється втеча  капіталів за кордон.

8. Знижується політична стабільність  у суспільстві, росте соціальна напруженість.

9. Змінюється структура і зменшуються  реальні доходи державного бюджету. Звужуються можливості держави для проведення експансіоністської фіскальної та монетарної політики. Зростає бюджетний дефіцит і державний борг, запускається механізм їх відтворення.

Зв’язок дефіциту державного бюджету (DEF) з інфляцією   можна формально записати так:

                                

10. Інфляція приводить до прихованої  конфіскації грошових коштів  у населення і підприємств через податки. Це має місце внаслідок того, що платники податків через зростання номінального доходу автоматично потрапляють до більш високої групи оподаткування. В результаті і у населення, і у підприємств вилучають частину доходів, які не є прибутками і які повинні були йти на поточні витрати.

11. Ефект Танзі-Олівера. Суть: інфляція знецінює надходження від оподаткування (якщо податки нараховані в ІІІ кварталі, а виплачуються вони в ІV кварталі, то при гіперінфляції суми знецінюються за цей проміжок часу).

12. Інфляція погіршує керованість  національним господарством, оскільки  посилюється нестабільність, змінюються  ціни, важко прогнозувати затрати  і прибутки, що знижує економічну  активність.

13. В умовах стагфляції висока  інфляція поєднується з високим  безробіттям.

14. При гіперінфляції виробнича діяльність стає неефективною, йде переорієнтація на посередницьку діяльність. Масово згортається виробництво. Гроші перестають виконувати свої функції (росте бартер), посилюються неплатежі (криза фінансово-грошової сфери). Порушуються кредитні відносини. виробництво і обмін рухаються до зупинки. Виникає економічний, соціальний і політичний хаос.

Два найважливіших джерела інфляції, зумовленої зростанням витрат - це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.

Інфляція, викликана підвищенням зарплати, є різ один тип іняції, зумовленої зростанням витрат. За певних обставин джерелом інфляції можуть стати профспілки. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюють контроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів. Припустимо, що великі профспілки вимагають і домагаються великого підвищення зарплати, тоді цим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, що не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не урівноважується якимись протидіючими чинниками, такими, як збільшення обсягу продукції, що випускається за одну годину, то збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники дадуть відповідь на це скорочуванням виробництва товарів і послуг, що викидаються на ринок. При незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе до підвищення рівня цін. Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати.

Інфляція, викликана порушенням механізму  пропозиції. Вона є наслідком збільшення витрат виробництва, а отже і цін, що пов'язане з раптовим, непередбаченим збільшенням вартості сировини чи витрат на енергію.