Валютний ринок України, аналіз показників його розвитку за останні 10 років

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

 

ИНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

на тему:

«Валютний ринок України, аналіз показників його розвитку

за останні 10 років»

з дисципліни «фінансовий ринок»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОДЕСА 2014

ПЛАН

 

Вступ

1. Загальна характеристика та структура валютного ринку
2. Аналіз показників валютного ринку за останні 10 років

Висновок

Список використованих джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Операції з обміну валют відомі з давніх часів. Однак валютні ринки в сучасному розумінні сформувалися в ХІХ столітті.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю та продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Актуальність теми. Валютний ринок та його регулювання займає провідне місце в економічній політиці держави. В залежності від ефективності роботи органів управління, валютне регулювання може стимулювати або стримувати економічний розвиток в країні та відповідно впливати на стан окремих секторів, галузей та підприємств, а також на місце держави на світовому ринку. Зміни ж в економіці країни та її міжнародному становищі впливають на розвиток валютних відносин, та відповідним чином коригують валютну політику, що проводиться в державі.

Предметом дослідження є валютний курс та правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.

Об'єктом дослідження є сукупність відносин, які формуються у сфері діяльності суб'єктів валютного ринку з приводу купівлі-продажу валюти.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є запропонування методів збільшення попиту і пропозиції на валютному ринку та шляхи удосконалення валютного законодавства України на основі комплексного дослідження цього законодавства і його впливу на відносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів господарювання. 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика та структура валютного ринку

Сучасний валютний ринок ¾ це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних екномічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Валютний ринок ¾ розгалужена система фінансово-кредитних інститутів та механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю і продаж іноземних валют для обслуговування іноземних платежів.

Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно від обсягу, характеру операцій і кількості використаних валют. Більша частина операцій припадає на долари США, а також на німецьку марку, англійські фунти стерлінгів, японську єну, французький та швейцарський франки.

На валютному ринку беруть участь різні групи екномічних суб¢єктів, кожна з яких прагне задовільнити власний комерційний інтерес. Це традиційна тріада ¾ продавці валюти, її покупці та посередники.

Україні функції валютного ринку виконує Міжбанківська валютна біржа. Торги з основних валют (євро, американський долар, німецька марка та російський рубль) проводяться щоденно. Крім того, торгують фунтами стерлінгів Великої Британії, австрійськими шилінгами, італійськими лірами, канадськими доларами та деякими іншими валютами залежно від наявності попиту і пропозиції на них.

Установлення співвідношення грошових одиниць різних країн на валютних, як і на будь-яких інших ринках, відбувається під впливом двох основних чинників — попиту і пропозиції. Особливістю валютного ринку є те, що як товаром, так і платіжним засобом, виступають гроші. Тому зазначені чинники фактично подвоюються: попит і пропозиція відповідної іноземної валюти та національної валюти.

Валютний ринок, як правило, є регульованим. Національний ринок регулюється центральними банками. При цьому можуть вико-ристовуватись два способи.

Перший — установлення валютною коридору, тобто мінімального й максимального рівня обмінного курсу, є по суті напівадміністративним.

Другий — участь центрального банку в торгах. При необхідності підтримання курсу національної валюти центральний банк може проводити валютні інтервенції, тобто виставляти на торги додаткову масу іноземної валюти. При необхідності утримання курсу певної іноземної валюти, навпаки, скуповувати її. Крім того, центральний банк, як емісійний центр країни, може впливати на обмінні курси, через регулювання грошової маси національної валюти. Обмеження обсягу національної валюти зменшує її пропозицію в обміні на іноземну й тим самим сприяє утриманню курсу. Навпаки, емісія грошей веде до розширення пропозиції національної валюти і таким чином до зниження її курсу.

Розглянемо механізм установлення валютного курсу на валютному ринку на прикладі Української міжбанківської валютної біржі

 

Схема 1. Ціноутворення на валютному ринку

Учасниками торгів на біржі виступають комерційні банки, що мають відповідну ліцензію, та НБУ.

На торги виставляється іноземна валюта. Попит на неї формується на основі заявок банків на купівлю певної валюти. Заявки в свою чергу відображають власні потреби банку та потреби його клієнтів на дану валюту для проведення міжнародних розрахунків. Пропозиція іноземної валюти формується, виходячи з виставлених на продаж сум валюти, що відображають потреби банків та їх клієнтів у національній валюті. Пропозиція з боку національної валюти відображається у заявках на іноземну валюту, попит — у виставленій на торгах іноземній валюті.

Валютний курс, що складається на валютному ринку, таким чином відображає врівноваженість попиту і пропозиції. Результат торгів — обсяг купівлі тієї чи іншої валюти порівняно з її обсягом, виставленим на продаж, характеризує задоволення попиту чи недостатність пропозиції. При задоволенні попиту на іноземну валют) курс національної валюти залишається стабільним, при недостатності пропозиції— падає, при надмірній пропозиції— зростає. Саме тут проявляється роль центрального банку. Він з метою підтримання стабільного курсу національної валюти проводить валютні інтервенції при недостатності пропозиції валюти на ринку, чи скупку валюти при недостатності попиту на неї.

Політика валютного регулювання кожної країни визначається її економічними інтересами в міжнародній торгівлі. Валютне регулювання характеризує встановлений порядок визначення валютного курсу та його регламентування, здійснення валютних операцій суб'єктами валютного ринку (комерційними та центральним банками, юри-дичними і фізичними особами), порядок ввезення і вивезення іноземної та національної валюти, порядок проведення міжнародних розрахунків. Основою валютного регулювання є вплив на валютний курс У більшості випадків кожна країна зацікавлена в стабільності національної валюти, адже це забезпечує стабільність як внутрішньої, так і зовнішньої економічної політики. Однак у певних умовах може проводитись політика як на зниження, так і на зростання курсу національної валюти.

Політика зниження рівня курсу національної валюти вигідна в тих умовах, коли в даній країні експорт переважає імпорт. У цьому випадку доходи підприємств експортерів у національній валюті зростатимуть, оскільки за кожну одиницю валютної виручки підприємство отримає більше національної валюти. Прикладом такої політики в 80-ті роки була постійна девальвація японської йєни відносно до американського долара. Як відомо, в ті часи у сальдо торгового балансу між Японією і США спостерігалась істотна перевага Японії. Оскільки таке відхилення обмінного курсу від реального вело до перерозподілу фінансових ресурсів на користь Японії, США постійно вводили обмеження на ввезення японських товарів.

Політика на зростання курсу національної валюти доцільна в тому випадку, коли переважає імпорт товарів і послуг. У цьому випадку витрати імпортерів на закупівлю валюти для оплати поставок у  країну зменшуватимуться. Звичайно, при цьому втрачають експортери, оскільки вони отримують менше доходів. Однак перевищення імпорту над експортом веде і до перевищення виграшу імпортерів від завищеного курсу над втратами експортерів.

Необхідність установлення реальних курсів валют врешті-решт привела до встановлення системи міжнародного валютного регулювання. Воно полягає у прийнятті загальних для всіх країн правил установлення проведення валютних операцій. В умовах золотовалютного стандарту особливих потреб у такому регулюванні не існувало. Можливість вільно обміняти паперові гроші на золото надавала такій системі достатньої стабільності. Однак відхід від золотовалютного стандарту чітко визначив проблему валютного регулювання. Першою спробою вирішення цієї проблеми стала Бреттон-Вудська валютна система. Вона була заснована лідерами провідних країн світу в 1944 р. на конференції в Бреттон-Вудсі. Суть цієї системи полягала у встановленні стабільних курсів валют, що могли піддаватись незначним коливанням.

Утримувати систему стабільних курсів в умовах нерівномірності розвитку країн було надзвичайно складно. У кінці 60-х — на почат-ку 70-х років виявились значні коливання курсів валют. У зв'язку з цим в 1976 р. відбулась конференція Міжнародного валютного фонду на Ямайці, яка зафіксувала створення нової — ямайської — валютної системи. Суть її полягала у встановленні ринкового методу визначення валютних курсів. Валютні курси стали «плаваючими», тобто такими, що змінюються під впливом попиту і пропозиції, на відміну від попередніх стабільних. Одночасно встановлювалась система контролю і резервування з метою недопущення різких коли-вань курсу, що могло б негативно вплинути на світову економіку.

Нині створено досить надійні міжнародні та національні системи валютного регулювання. Вони дозволяють ефективно контролювати валютні курси. Разом з тим, оскільки курс національної валюти відображає стан економіки країни, вони не мають на меті утримання валютного курсу за будь-яку ціну. Навпаки, це не доцільно і небезпечно. Перевага ринкового механізму якраз і полягає в тому, що він дає змогу встановити на певну дату курс валюти, максимально наближений до реального. Це в свою чергу ставить на міцну основу міжнародні фінансові відносини.

Головними суб¢єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно розпорджаються певними сумами вимог та зобов¢язань на кожну іноземну валюту. Якщо ці величини співпадають, тоді валютна позиція називається закритою, якщо виявиться за цими величинами нерівноважність ¾ відкритою, або неприкритою. причому відкритість ця рахується “короткою”, якщо сума продажу валюти (зобов¢язань) перевищила суму купівлі (вимог), або “довгою” ¾  якщо вимоги на дану валюту перевищили зобов¢язання.

Наприклад, банк, який мав попередню закриту позицію відносно німецьких марок та французьких франків, продав 10000 ДМ за 30000 FFr. Позиція перейшла у відкриту: коротку до марок і довгу до франків.

Відкрита позиція пов¢язана із валютним ризиком, хоч інколи може принести додатковий прибуток (наприклад, якщо курс валюти зростає у довгій позиції). Переважна частина активів (валютного товару) представлена депозитами до запитання, котрими великі банки торгують між собою. Обмін валюти готівкою складає незначну частину валютного ринку.

Інколи комерційні банки можуть виступати у ролі брокерів. У цій якості вони не “підтримують позицію” до окремих валют, а тільки зводять разом покупців і продавців. Так, наприклад, англійська фірма може попросити Лондонський банк виступити у ролі брокера при необхідній для неї організації обміну доларів на марки.

                                               Курс

обміну

    валюти

    К                       N      

                                                                                              Надлишок

                                                                                     пропозиції

                                                            

                                                             W

надлишковий

попит

m

(m - рівноважна маса валюти)

 

Графік 1. Рівновага на валютному ринку.

На валютних ринках постійно функціонують брокери і ділери, що займаються посередницькою діяльністю і отримують від цього відповідну комісійну винагороду. Різниця між ними у тому, що брокер ¾ це посередник, котрий заключає угоду від імені та дорученню і за рахунок клієнта, він отримує винагороду за угодою сторін, або за визначеною таксою. Дилер ¾ фізична або юридична особа, котра здійснює валютні операції від свого імені і за свій рахунок, його прибуток складається із різниці між цінами купівлі та продажу. Нині на валютних ринках функціонують об¢єднання брокерів і ділерів: брокерські фірми, ділерські контори, які поєднують посередницькі послуги з продажею інформації, консультаціями тощо.

Важливим атрибутом валютного ринку є зосередженя пропозиції і попиту на іноземну валюту переважно через комерційні банки, які мають найбільш розгалужену мережу кореспондентських відносин з банками інших країн. Модель валютного ринку можна виразити графічно, де пропозиція і попит на валюту розглядається як функція ціни на валюту. На графіку 1. у точці перетину кривих ліній попиту і пропозиції формується рівноважний валютний курс ¾ (w), коли пропозиція і попит на валюту співпадають. Кон¢юктурні зміни, що відбуваються на валютному ринку можна показати на графіку 2.

Графік 2. Зміни пропозиції і попиту на валютному ринку

Як бачимо, що зростання пропозиції (A¢) при незмінному рівні попиту (N) коливаня валютного курсу може вийти за межі нижньої точки інтервенції. Для того, щоб втримати мінімальний курс, центральний банк змушений скуповувати надлишок валюти (A > N), внаслідок чого збільшується маса національних грошей (грошова емісія). Звідси витікає загроза інфляційного процесу, який можна запобігти з допомогою ревальвації.

Якщо зростає попит (N¢) при незмінній пропозиції (А), то при вільному формуванні валютного курсу може відбутися перевершення верхньої межі інтервенції. Для того, підтримати максимальний курс, центральний банк повинен продавати валюту (N > A). У випадку, коли валютні резерви центрального банку вичерпані і немає можливості отримати запозичення із-за кордону, уряд країни змушений девальвувати свою валюту, щоб не опинитися неплатоспроможним.

Наприклад, якщо на валютному ринку за 100 французьких франків треба платити 29,15 німецьких марок, то Німецький федеральний банк буде купляти франки (слабка валюта) за марки (сильна валюта). Внаслідок попит на франки зростає і ціна на франк підвищується до тих пір, поки він знову не опиниться у валютному коридорі. французький центральний банк продає із своїх валютних резервів німецькі марки в обмін на  французькі франки.

Отже, запровадження валютного коридору (ширина якого визначається верхньою і нижньою точками інтервенції) забезпечує вільне формування курсу валюти у заздалегідь обраних параметрах (ринкова рівновага) і представляє експортерам та імпортерам тверду основу для розрахунків, завдяки чому сутьєво стимулюється міжнародна торгівля.

 

2. Аналіз показників валютного ринку за останні 10 років

Сучасною рисою економіки України є нестабільність її національної валюти, на яку впливає: зростання темпів інфляції, ріст безробіття, незбалансований розвиток секторів економіки, дефіцит державного бюджету та інші фактори. Саме це і підриває авторитет власної грошової одиниці і зумовлює те, що значна частина розрахунків в Україні проводиться в іноземній валюті, яка є резервною у світі, або до якої зберігається висока довіра, так для України і багатьох держав СНД – це американський долар. Попри те, що долар в Україні не став офіційним платіжним засобом, більшість великих угод – купівля нерухомості, коштовних автомобілів тощо – здійснюється за посередництва долара.

Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. У країнах з незрілими ринковими відносинами, до числа яких відноситься й Україна, зовнішні та внутрішні чинники спричинили виникнення девальваційного шоку національних валют.

Фінансова криза внесла свої корективи у роботу національного валютного ринку. Починаючи з вересня 2008 року, ситуація на валютному ринку загострилася і зумовила необхідність застосування жорсткішого регулювання валютного ринку. Причиною загострення ситуації було зниження надходження виручки від експорту продукції через падіння світових цін на традиційні товари експорту. Внаслідок цих змін, що супроводжувалися стрімким підвищенням попиту на іноземну валюту, посиленням девальваційних очікувань у суспільстві, відбулося знецінення гривні, девальваційний тренд якої та загальною невизначеністю посилювався через відсутність економічних передумов для ревальваційної динаміки обмінного курсу національної валюти. Так, за вересень 2008 р. девальвація офіційного курсу становила 0,32 % , жовтень – 18,5, листопад – 17,04, грудень – 14,21 % порівняно з попереднім місяцем, а в цілому за рік – 52,48 %.

Одним суттєвим обмеженням стало рішення НБУ про позбавлення резидентів можливості виводити за кордон валюту, куплену на міжбанківському ринку за індивідуальною ліцензією або залучену у вигляді кредиту. При цьому до кінця 2009 року банки були позбавлені права здійснювати оптові та форвардні операції. Вони отримали право купувати іноземну валюту для погашення зовнішніх кредитів тільки в тому обсязі, в якому продавали залучену від кредитора валюту на міжбанківському ринку. Були встановлені жорсткі обмеження на курс продажу долара США населенню на готівковому ринку, посилені вимоги до заявок уповноважених банків на купівлю іноземної валюти.

З метою забезпечення мінімізації відпливу іноземної валюти з країни Національним банком запроваджено обмеження щодо купівлі та обміну іноземної валюти, необхідної для проведення розрахунків з нерезидентами за імпорт продукції (робіт, послуг, прав інтелектуальної власності), яка має здійснюватися лише за умов фактичного надходження товару на територію України. Для того, щоб обмежити спрямування отриманих для рефінансування коштів банківськими установами на проведення спекулятивних операцій на валютному ринку, Національний банк посилив вимоги до рефінансування банків. Зокрема, запроваджено здійснення підтримки ліквідності НБУ лише на підставі детального аналізу заявки кожного окремого банку з урахуванням стану його ліквідності, зменшення депозитів, кредитної активності та участі на міжбанківському кредитному ринку. Для посилення контролю за валютними операціями запроваджено подання уповноваженими банками інформації стосовно розподілу фактично купленої в НБУ іноземної валюти з метою виконання заяв та доручень клієнтів і за операціями самого банку.

Українська гривня – це внутрішня валюта, яка не користується попитом за межами країни. Тому для стабілізації курсових коливань Національний банк України році досить ефективно використовував певні обмеження на здійснення валютних операцій суб'єктами ринку, зокрема, комерційними банками.

Таблиця 2.1. Загальна ефективність інструментів валютного регулювання у 2004-2014 роках

По-каз-ники	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	2013	31.09. 2014
Офіц. курс грн. до дол. США	531,9	512,5	505,0	505,0	526,7	779,1	793,6	796,8	799,1	799,3	1302,3
Офіц. рез. акти-ви, млн. дол. США	9714,8	19390,6	22358,1	32479,1	31543,2	27291	34576,4	31794,6	24546,2	20415,7	16200,4

 

Аналіз показників валютного ринку за перше півріччя 2014 року

       Протягом аналізованого періоду валютний ринок України розвивався в умовах несприятливого зовнішнього середовища та загострення соціально-політичного напруження в суспільстві. Перше півріччя 2014 року відзначились стрімкою девальвацією гривні. З початку року національна валюта втратила більш ніж 30% своєї вартості. Причин для такої тенденції декілька: традиційно від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу; зменшення припливу прямих іноземних інвестицій та згортання інвестиційної діяльності значного числа іноземних компаній, які працювали в українській економіці; значні витрати на обслуговування державного боргу. Найчастіше причиною девальваційних тенденцій виступає ажіотажний попит населення на вільноконвертовану валюту, спричинений ескалацією політичної напруги.

       Зменшивши обсяги втручання у валютний ринок у формі інтервенцій, НБУ перейшов до політики гнучкого валютного курсу, що надає ринку можливість самостійно формувати курс за результатами міжбанківських торгів. Водночас Національний банк вжив низку інших економічних заходів для стабілізації ситуації. Було підвищено облікову ставку (з 9,5% до 12,5%, починаючи з 15.07.2014 р.), оптимізовано норми банківського нагляду та валютного контролю, створено незалежний аудиторський комітет.

       За підсумком першого півріччя 2014 року обсяг міжнародних резервів скоротився на 16,3% – до 16,72 млрд. дол. США (20,42 млрд. дол. США станом на 01.01.2014 р.). Основною причиною скорочення золотовалютних резервів НБУ є виконання зобов’язань за державним і гарантованим державою боргом. В червні 2014 року платежі з погашення та обслуговування державного та гарантованого державою боргу в іноземній валюті склали майже 1,98 млрд. дол. США, а сукупно з початку 2014 року – 6,16 млрд. дол. США.

       Сукупний обсяг операцій з безготівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України за підсумком січня-червня 2014 року складає 9 135,2 млн. дол. США (за аналогічний період 2013 року – 15 272,2 млн. дол. США). За підсумками квітня 2014 року обсяг валюти, купленої банками у населення вперше з липня 2013 року перевищив обсяг валюти, придбаної населенням у банків; тенденція зберіглась протягом травня-червня 2014 року.

       За підсумком першого півріччя 2014 року загальний обсяг валюти, купленої банками у населення склав 3 902,9 млн. дол. США, а сукупний обсяг чистої купівлі валюти населенням у банків – 5 232,1 млн. дол. США (7 557,0 млн. дол. США та 7 715,3 млн. дол. США відповідно за перше півріччя 2013 року).

         Протягом січня-травня 2014 року зберігалась тенденція до зменшення обсягу депозитів залучених як в національний, так і в іноземній валюті, проте в червні 2014 року обсяг депозитів в національній валюті зріс на 1,2 млрд. грн. Тенденція до зменшення обсягу депозитів в іноземній валюті триває. З початку року обсяг депозитів, залучених в національній валюті, зменшився на 44 млрд. грн. (10,4%), в іноземній валюті – на 7,5 млрд. дол. США (24,3%).

        Зважаючи на дестабілізацію валютного ринку України, спричинену сукупністю політичних та соціально- економічних чинників НБУ вжив низку заходів для підтримки його рівноваги. Пакет стабілізаційних заходів, передбачений постановою №328 «Про врегулювання діяльності фінансових установ та проведення валютних операцій» від 01.06.2014 р., продовжив дію раніше встановлених обмежень, а також додав лімітування щодо видачі готівкових коштів в національній валюті з поточних (у тому числі карткових) та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 150 000 грн. на добу на одного клієнта.

        Постанова Правління НБУ №423, що набула чинності 15.07.2014 р., внесла додаткові зміни в правила проведення окремих валютних операцій. Зокрема, припинена дія вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень із-за меж України в іноземній валюті на користь фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) у сумі, що дорівнює або перевищує в еквіваленті 150 000 грн. за місяць.

         Постановою №423 розширено перелік надходжень в іноземній валюті, що не підлягають обов'язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України. До їх переліку включено надходження на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів в іноземній валюті, відкриті в уповноважених банках та надходження за операціями з розміщення депозитів банками-нерезидентами на рахунках в уповноважених банках. Іноземна валюта, переказана з-за кордону на користь фізичної особи-резидента і нерезидента для виплати готівкою без відкриття рахунку, може бути виплачена одержувачу в один операційний (робочий) день у сумі, що не перевищує в еквіваленті 150 000 грн. Якщо сума переказу (переказів), що надійшов (надійшли) в один операційний (робочий) день, перевищує в еквіваленті 150 000 грн., то банк такий переказ (перекази) у повній сумі зараховує на поточний рахунок в іноземній валюті отримувача.

         В той же час регулятор не відмовився від використання традиційних економічних заходів стабілізації ситуації. З метою збільшення внутрішньої вартості національної грошової одиниці та стримування інфляційних процесів шляхом обмеження попиту на валютні ресурси, 15.07.2014 р. Правлінням НБУ було прийнято Постанову №417, згідно з якою було встановлено облікову на рівні 12,5% річних (до цього, починаючи з 15.04.2014 р. облікова ставка становила 9,5% річних, та 6,5% річних починаючи з 13.08.2013 р.

       За підсумками січня-червня 2014 року, чисті активи банківської системи України збільшились на 2,26% (28,87 млрд. грн.) та станом на 01.07.2014 р. становили 1 307,0 млрд. грн. Зростання активів протягом аналізованого періоду відбувалося переважно за рахунок нарощення клієнтського кредитного портфеля (збільшився на 81,13 млрд. грн.), а також вкладення значного обсягу коштів в ОВДП, що зріс на 3,4 млрд. грн. та станом на початок липня 2014 року складає 84,5 млрд. грн. Значення середньозваженої відсоткової ставки за ОВДП на первинному ринку за підсумком червня 2014 року становило 15,94% (в національній валюті).

       Додатково, аналізований період характеризується достатньо високим обсягом позитивного результату банків від торгівельних операцій, тобто прибутку банків, отриманого від операцій з іноземною валютою, цінними паперами, та банківськими металами. Станом на 01.07.2014 р., обсяг надходжень від торгівельних операцій українських банків склав сукупно 8,821 млрд. грн.