Внешняя политика Швеции
ПЛАН
ВСТУП.........................
РОЗДІЛ I.Основні напрямки зовнішньої політики
Швеції………………………………………………………………
РОЗДІЛ II.Зовнішня політика Швеції у відносинах
з ЄС та НАТО……………………………………………………………………
РОЗДІЛ III. Соціально - політичне та економічне
положення в Швеції після вступу до ЄС……………………………………………………………………….
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…………………….20
ВСТУП
Можна сказати що Швеція веде досить активну зовнішню політику, вона традиційно проводить політику вільної торгівлі і являється прихильником багатосторонньої торгівельної системи.
У 80-ті роки центральним елементом зовнішньої політики стала доктрина загальної безпеки, яка була направлена на скорочення озброєнь.
В 90-ті роки в політичному житті Швеції відбулись кардинальні зміни, вони пов’язані з початком економічного спаду і розвалом комуністичної системи в Східній Європі. Зовнішня політика Швеції по відношенню до військових блоків виражається строгим нейтралітетом, і вона бере участі в цих блоках. Також вона мала серйозну роль в діяльності багатьох міжнародних організацій, особливо в ООН. Швеція являється членом організації як таких: ЄС та РЄ (Рада Європи), та першою увійшла до складу Європейського Союзу.
Більшість шведів відчувають до ЄС і його програмами трохи тепле ставлення, це доводить, що Швеція - все ще країна «євроскептицизму». До можливості окремих осіб, впливати на рішення, прийняті в ЄС, шведи ставляться досить скептично, хоча більше восьми шведів з десяти переконані в тому, що голос Швеції в ЄС має вагоме значення.
Все ж вступ до Союзу дало позитивні результати: в рамках різних програм ЄС надається допомога найбільш проблемним районам Швеції (у плані безробіття, малонаселеності і т.д.), а також надаються субсидії для подальшого розвитку наукомістких виробництв на території Королівства
РОЗДІЛ I. Основні напрямки зовнішньої політики Швеції
Загалом, Швеція веде активну діяльність в різних напрямках зовнішньої політики країни. В ці напрямки включаються економічний, екологічний і військові аспекти. В 1960- 1970 рр. в центрі уваги шведських політиків опинились внутрішні проблеми країни, при цьому в зовнішній політиці Швеція в цей час була зосереджена на допомозі країнам, які розвиваються. Вона виділяла 1 % ВВП країни, головними проблемами також залишались глобальна екологічна проблема і підтримці зусиль по роззброєнню в рамках ООН і міри створення довіри в Європі.
Одним із основних елементів шведської зовнішньої політики залишається підтримка ООН та її статуту.Швеція традиційно проводить політику вільної торгівлі і являється прихильником відкритої багатосторонньої торгівельної системи, заснованої на принципах ГАТТ і здійснюваному в рамках ЗТО.
В 1980-х рр. центральним елементом зовнішньої політики Швеції стала доктрина загальної безпеки, яка була направлена на скорочення озброєнь в Європі та підтримки ідеї повного та загального роззброєння в цілому світі. Всередині країни на початку 1980- х рр. в центрі політичних дебатів опинились такі проблеми: майже повне зупинення економічного зросту, зниження конкурентно спроможності країни на світовому ринку, вплив інфляції і бюджетного дефіциту і також поява значного безробіття
В 1990 році, в політичному житті Швеції відбулися зміни, зв’язані з початком економічного спаду і розпадом комуністичної системи в Східній Європі. Безробіття, яке трималось на низькому рівні серед європейських країн, в 1993 перевищила 7%, а ще 8% населення було зайняте на тимчасових роботах.
Так як Швеція притримується
нейтралітету, то її армія існує
в цілях підтримки
Збройні сили Швеції включають в себе Сухопутні війська, військово - морські сили та повітряні сили. Кожного року ново обранці в віці 18 років призиваються на основну підготовку строком від 5 до 15 місяців, можна сказати так що Швеція не моє постійної армії.
Зовнішня політика Швеції по відношенню до військових блоків виражається строгим нейтралітетом, і не бере участі в них. Швеція мала серйозну роль в діяльності в багатьох міжнародних організаціях, в тому числі ООН. На Близькому Сході, Східній Азії та Африці приймали участь і шведські війська, під егідою ООН. Шведи підтримують співпрацю з іншими скандинавськими країнами по лінії Північного Союзу, також Швеція являється членом Організації економічного співробітництва і розвитку та Ради Європи. Швеція першою ввійшла в склад Європейської асоціації вільної торгівлі. В 1994 році Швеція вступила в Європейський союз, але після погодження на національному референдумі в 1994 році.
РОЗДІЛ II. Військово – політичні відносини з ЄС та НАТО
Вважається, що важливою умовою збереження стабільності в Північній Європі є нинішня політика неприйняття участі у військових союзах як Швеції, так і Фінляндії. Цим, власне, і обмежується російський підхід до політики цих країн. Більш глибокий аналіз, який враховував би різні варіанти розвитку, зустрічається рідко. В цілому, питання про майбутні напрями зовнішньої політики Швеції та Фінляндії, про можливість їх вступу в НАТО, що вийшов останнім часом на одне з перших місць у фінській і шведській зовнішньополітичної дискусії, поки що залишається до кінця не з'ясованим.
Не можне не погодитися з позитивною оцінкою вітчизняних фахівців шведської та фінської лінії військового неприєднання в цілому. Але потрібно враховувати і те, що вона знаходиться в постійній динаміці. Про це свідчать ті значні зміни, які відбулися в політиці безпеки Швеції за останні п'ятнадцять років.
Слід сказати, що політика безпеки в Швеції, що стала нейтральною ще на початку XIX ст. після низки воєн, у тому числі з Росією, трансформувалася не так швидко, як у Фінляндії.
У 2004 р. була опублікована доповідь «Оборона для нового часу». «У шведській доповіді говориться, що« військовий напад тільки на Швецію як і раніше не представляється можливим у найближчому майбутньому » і тому Швеція повинна підтримувати здатність до оборони, спираючись на власні сили. Підкреслюється, що Швеція проводить лінію військового неприєднання і не укладає угод гарантії безпеки ». Питання про можливість вступу до НАТО тоді не згадувався взагалі, але це, звичайно, не означає, що його знято з порядку денного.
Швеція змінила формулювання офіційної політики безпеки лише недавно. Починаючи з 1992 р. уряд невпинно заявляв, що політика військового неприєднання Швеції залишиться незмінною. Шведська соціал-демократія зберігала мовчання з приводу можливості приєднання до організації до приходу в 1994 р. уряду консерватора К. Більдта (Помірна коаліційна партія). Він став давати більш високу, у порівнянні з його попередниками, оцінку ролі США в системі європейської безпеки.
Наприкінці 90-х років це формулювання стала предметом дискусії і критики як невідповідна в мінливих умовах (малося на увазі розширення НАТО). У підсумку, соціал-демократичний уряд в лютому 2002 р. досяг домовленості з опозицією про нове формулюванн. У ньому не згадується про необхідність збереження нейтралітету, йдеться про більшу «відкритість» військового неприєднання у мирний час у питаннях співпраці і про те, що «найбільш ефективно протистояти загрозам миру та безпеці можна лише шляхом колективних дій і у співпраці з іншими країнами». Хоча, зрозуміло, НАТО прямо не згадується, багато хто - і прихильники, і противники вступу в союз - тлумачать нове формулювання як дає можливість приготувань до такого варіанту.
Правда, подібні думки висловлювалися і раніше деякими представниками шведського уряду. Так, ще в березні 1997 р. міністр закордонних справ Л. Йельм-Валлен у спільній статті з фінським міністром (ним тоді була Т. Галонен) говорила, що Швеція і Фінляндія зберігають свободу у виборі форм політичного і військового співробітництва в Європі.
Взагалі кажучи, сама по собі концепція «опцій», тобто допущення різних варіантів розвитку політики безпеки, особливих заперечень викликати не повинна. Вона присутня у зовнішньополітичних і оборонних доктринах багатьох країн. Однак при виборі того або іншого варіанта слід також враховувати інтереси безпеки інших країн, їх можливу заклопотаність, з'ясувати, як це позначиться на становищі в навколишньому регіоні та на міжнародній ситуації в цілому.
У цілому набір аргументів на користь вступу в НАТО, висловлюваних в Швеції, багато в чому перегукується з іншими країнами, які претендували або претендують на вступ до НАТО. Правда, «російська загроза», в сенсі можливості воєнного нападу нинішній Росії, на відміну від держав Балтії прямо не згадується - в неї мало хто вірить.
Швеція точно впевнена, що жодна велика європейська держава не повинна в односторонньому порядку домінувати в північноєвропейських регіоні, і присутність США бачиться як противагу подібної можливості. Наприклад, у кооперації в сфері озброєнь необхідно «балансувати» між Європою і Америкою.
Що стосується вступу Швеції до НАТО, то, незважаючи як ведуться з цього питання дискусії, вона вступить в НАТО тільки в тому випадку, якщо для неї виникне реальна, а не гіпотетична можливість військової загрози. Але у зв'язку з набранням чинності з 1-го грудня Лісабонського договору, закладається юридична основа для надання військової допомоги країнам Союзу. Крім того, ще 16 червня 2009 Риксдаг прийняв рішення про те, що країна повинна бути готовою приймати і надавати військову допомогу.
«Розширення НАТО, в тому числі за рахунок Швеції і Фінляндії, істотно знизить можливості цих країн зберігати впливову роль в рамках Європейського союзу, яку вони могли грати до сих пір (приклад - фінська ініціатива про «Північний вимір »). Після останньої хвилі розширення НАТО кількість держав - членів ЄС, одночасно беруть участь в альянсі, склало їх 21 з 26. Ясно, що не приєднаним країнам доведеться виступати в ЄС з загальних позицій, визначених у НАТО ».
Можна припустити, що постраждала система регіонального та субрегіонального співробітництва, насамперед з Росією. Остаточно втратить свій сенс і життєздатність «Північний вимір» політики ЄС, в основі якої лежить «позитивна взаємозалежність». Не можна виключати й того, що під «парасолькою» НАТО можуть пожвавитися настрої на користь повернення Карельського перешийка та інших територій, що відійшли до СРСР після Другої світової війни.
Якщо говорити про кроки, зроблені на шляху зближення Швеції з НАТО, то зроблено тут дійсно чимало, і розвиток йде по зростаючій сходині. Причому до деякого часу Фінляндія діяла з випередженням.
Проте зараз шведи явно наздоганяють фінів. Обидві країни активно співпрацюють у військовій галузі з НАТО в рамках програми «Партнерство заради миру». Вони беруть участь у керованих НАТО операціях з управління кризами КФОР у Косово та МССБ в Афганістані, в 2006 р. їх ЗС було задіяні в найбільших маневрах і штабних навчаннях НАТО в Норфолку (США).
У травні 2007 р. в Гетеборзі стартували найбільші в Балтійському морі після закінчення «холодної війни» десятиденні навчання серії «Нобл». Метою, як було оголошено, було налагодження оперативної взаємодії в рамках створюваних НАТО Сил швидкого реагування ( NRF - NATO Response Force). Шведські і фінські ВМС та ВМФ також брали участь в натівських маневрах, хоча ще не прийнято остаточного рішення про приєднання до цих сил.
Наступним кроком на шляху вступу Швеції і Фінляндії в НАТО стане очікуване рішення про участь цих країн в Силах швидкого реагування, створених за рішенням саміту в Празі в листопаді 2002 р. Питання для нейтральних країн непростою. Мета СБР - сприяти підготовці до «відбиття загроз безпеці нашим збройним силам, населенню і територіям ... включаючи загрозу тероризму і поширення зброї масового знищення та засобів їх доставки ... ».
Таким чином, мова піде про участь фінських і шведських солдатів у військових (а не тільки миротворчих чи гуманітарних) операціях за межами їх кордонів, причому рішення будуть прийматися в НАТО.
Останнім часом посилилося прагнення налагодити військове і військово-технічне співробітництво між північними країнами - членами НАТО і країнами, поки не входять до Альянсу. Так, в серпні 2007 р. командувачі оборонними силами Швеції та Норвегії Хокон Сирен і Сверре Дізен висунули пропозицію про співпрацю між цими країнами у виробництві підводних човнів, танків та інших видів озброєння, спільну підготовку військовослужбовців, координації військових доктрин. Цей план, якщо він буде схвалений урядами, мається на увазі реалізувати до 2012 р. За аналогічне співробітництво між Швецією, Фінляндією і Норвегією висловився шведський міністр оборони Свен Тольгфорс. Якщо таке співробітництво буде здійснено, то скандинавський компонент в НАТО посилиться і, відповідно, зросте роль цих країн всередині альянсу.
Тим більше, такі прецеденти вже є. «У 1997 р. країни Півночі Європи ухвалили програму спільної участі ЗС країн регіону в миротворчих операціях (НОРДКАПС), в рамках якої послідовно і наполегливо відпрацьовуються питання розгортання багатонаціональної бригади у складі військових підрозділів від ЗС Данії, Норвегії, Швеції і Фінляндії». З 1 січня 2008 р. діє північна група швидкого реагування «Нордік Бетл Груп» («Nordic Battle Group») для участі в операціях ЄС. У неї входять військовослужбовці Швеції (яка очолює групу), Фінляндії, Норвегії, Ірландії та Естонії. Підрозділ діє в координації з Великобританією.
Коротше кажучи, якщо відмова від військового неприєднання стане реальністю, то це відбудеться не тому, що наблизилися військові або інші загрози. До цього призведе сама логіка і динаміка зближення і військово-політичної взаємодії зі структурами НАТО.
Вважається, що Швеція і
Фінляндія у питанні про
Хоча такий варіант є малоймовірним. «Для Швеції геополітичне положення Фінляндії як країни, розташованої між нею і Росією, завжди мало специфічну важливість. Навряд чи шведи захочуть, зберігаючи політику неприєднання, мати між собою і Росією натовську Фінляндію. Та й взагалі, чи захочуть вони залишитись на самоті на Півночі Європи і Балтики, якщо всі інші країни цього регіону будуть членами НАТО, а вона виявиться «неприєднаних анклавом» всередині північно-європейського флангу НАТО. Хотілося б також зауважити, що існує ряд проблем, які безпосередньо або побічно зачіпають національні інтереси Росії. Мова йде про те, що вступ Швеції і Фінляндії в НАТО завершило б розпочату першої та другої хвилями розширення НАТО радикальна зміна військово-політичної конфігурації та балансу сил на всьому Півночі Європі, який завжди був стратегічно важливою зоною з точки зору забезпечення національної безпеки Росії і залишався до сьогоднішнього дня найбільш спокійним. Зникла б така важлива складова сформованого балансу сил і збереження стабільності в регіоні, як фінська і шведська політика військового неприєднання.
Замкнулося б коло охоплення альянсом Російської Федерації з північного заходу плюс до інших периметрах на Заході і Півдні. Безпосереднє зіткнення блоку і його військових структур з російськими рубежами зросло б на 1300 км російсько-фінської кордону. Якщо до цього додати спільні кордони з країнами Балтії та Норвегією, то розділова лінія з НАТО пройде по всьому Півночі Європи і регіону Балтійського моря.
«Фактично весь повітряний простір Північної Європи опинилося б під контролем НАТО. Балтійське море стало б «морем НАТО» - за винятком його російської частини у Фінській затоці і в районі Калінінграда. Прорубані Петром для російського флоту «вікно в Європу» перетворилося б на «кватирку», яку за певних сценаріях легко закрити ».
РОЗДІЛ III. Соціально – політичне та економічне положення в Швеції після вступу до ЄС
Після вступу Швеції в ЄС в 1995 році, з'явилося набагато більше можливостей для регіонального розвитку. Їй вдалося досягти для себе певних пільг в галузі регіональної політики. Швеція велика за територією, але малонаселена країна, і в північній її частині дуже суворий клімат, тому для Швеції було дуже важливо, щоб ЄС визнав, що малонаселені і холодні райони в Північній Європі мають право на регіональні субсидії Союзу. В цілому вона отримувала протягом перших п'яти років свого перебування в Євросоюзі щорічні субсидії з структурних фондів у розмірі 2,4 млрд. крон, які надавалися менш розвиненим і малонаселених частин країни. Проте жодна з частин Швеції не вважалася настільки бідною, щоб отримувати спеціальну матеріальну допомогу з фонду згуртування, яка в рамках ЄС йшла в основному в країни Південної Європи. Швеція за 1995-1999 роки отримувала кошти зі структурних фондів ЄС на:
• перебудову регіонів з кризовими галузями промисловості з скороченням зайнятості в промисловості та високим безробіттям;
• підтримку безробітних, які тривалий час не мають роботи, а також молоді;
• надання допомоги на освіту, перепідготовку і підвищення кваліфікації робочої сили при закритті підприємств і зміні їх виробничого профілю;
• підтримку сільського та лісового господарства та рибальства.
У результаті реалізації всіх аспектів допомоги регіонального розвитку укупі з посиленням впливу глобалізації, лібералізації міжнародної торгівлі і потоків капіталу, технологічного прогресу економіка Швеції за останнє десятиліття зазнала значних змін.
Зростання ВВП на душу населення виявився дещо вище, ніж в середньому в регіонах ЄС у складі 15 країн, але трохи нижче щодо середнього показника ОЕСР. За показником продуктивності праці в промисловості Швеція опинилася на середньому рівні по ОЕСР, але трохи поступається ЄС у складі 15 країн.
«За часткою витрат на НДДКР (науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи) у валовому регіональному продукті при загальнонаціональному рівні 2,9% в 2003 році серед регіонів виділялися Західна Швеція (5,4%), Стокгольм (3,1%) і Південна Швеція (також 3,1%) », - такі дані наводить у своїй статті вітчизняний фахівець А.М. Волков.
У справі підвищення інноваційних можливостей регіону важливими чинниками вважаються частка населення з вищою освітою і ступінь наукоємності в обробній промисловості, що тісно пов'язане з галузевою структурою регіону. У невеликих регіонах з високою питомою вагою зайнятих у сфері послуг рівень наукоємності відносно невисокий, в той час як в регіональних центрах з університетами і найбільших містах з їх передмістями він набагато вище.
Глобалізація, інтернаціоналізація та європейська інтеграція ставлять нові рамки для господарського функціонування регіонів. Обговорюється питання про територіальному вимірі регіонального розвитку, що привертає увагу до впливу місця розташування на конкурентоспроможність і економічне зростання. Наприклад, все більше число людей воліють селитися в Стокгольмі, Гетеборзі, Мальме і їх передмістях.
Стокгольм з долиною Меларен є також центральним регіоном на Балтиці і вважається в певних міжнародних контекстах одним з найбільш динамічних регіонів ЄС. Для Швеції це політичний, економічний і культурний центр. У регіоні знаходиться один з найбільших в Європі секторів біотехнології, який налічує понад 400 компаній, або половину всіх подібних компаній Швеції.
За даними Financial Times, регіон займає провідні позиції у світі з розвитку бездротових технологій зв'язку і мобільного Інтернету. У рейтингу найбільш впливових у світі центрів високих технологій, складеному американським журналом Wired, наукоград Чиста, розташований в Стокгольмі, займає друге місце, поступаючись лише Силіконовій долині в США.
На місцевому та регіональному рівнях в Швеції завжди існували міжнародні контакти, реалізовані у транскордонному співробітництві. Посилення глобалізації та членство Швеції в ЄС створили нові умови для подібної діяльності, змінивши її масштаби. Традиційні види співробітництва у вигляді міст-побратимів та поріднених областей тепер швидше розглядаються як важлива частина регіонального розвитку, один із шляхів посилення здатності регіону використовувати зміни, що відбуваються в світі.
Те ж саме відноситься і до розвитку прикордонних міст Хапаранда у Швеції та Торнео у Фінляндії на іншій стороні річки, які в значній мірі злилися. Цей район характеризується широким співробітництвом в області спільного використання послуг та освіти, що має велике значення для всього Баренцева регіону. Іншим прикладом широкого транскордонного співробітництва є Ересунд. Відкриття у 2000 році моста через Ересунд поліпшило можливості ділових зв'язків для жителів цього району. На даний час 9 тис. чоловік щодня їздять через протоку в сусідню країну на роботу або здобувати освіту.
Хотілося б також сказати небагато про перспективи сприяння шведським регіонах з боку ЄС. Євросоюз вже тривалий час проводить політику згуртування, яка націлена на стимулювання економічного і соціального зближення в рамках Союзу, на скорочення регіональних відмінностей і нерівності між людьми. Її основним інструментом є структурні фонди, які представляють приблизно одну третю частину бюджету ЄС.
Спираючись на політику згуртування, Європейський рада встановила на 2007-2013 роки три цілі цієї політики:
• конвергенція (зближення),
• регіональна
• європейське територіальне співробітництво.
Протягом цього періоду кошти для шведських регіонів будуть виділятися в рамках другої і третьої цілей.
Мета регіональної конкурентоспроможності та зайнятості полягає в стимулюванні економічних змін за допомогою рішення пріоритетних завдань: формування економіки інновацій та знань, поліпшення навколишнього середовища та запобігання ризиків, створення більшої кількості і кращої якості робочих місць. Ці цілі будуть фінансуватися протягом поточного програмного періоду з двох структурних фондів: Європейського фонду регіонального розвитку (ЄФРР) та Європейського соціального фонду (ЄСФ).
Метою європейського територіального співробітництва є подальший розвиток ініціативи Спільноти ІНТЕРРЕГ щодо посилення інтеграції та співробітництва між регіонами ЄС. Для цього використовується три види програм: трансграничні, транснаціональні і міжрегіональні.
Сталий розвиток є спільною стратегічною завданням як для ЄС. так і Швеції. З 1999 року воно стало загальною метою в Договорі ЄС, в 2001 році була прийнята перша стратегія сталого розвитку Союзу, а в червні 2006 року на засіданні Європейської ради - переглянута стратегія сталого розвитку ЄС. Вона включає конкретні заходи в семи ключових областях.
Шведська національна стратегія регіональної конкурентоспроможності, підприємництва та зайнятості на період 2007-2013 років доповнила регіональний напрям політики гуртування ЄС і встановила такі національні стратегічні пріоритети:
• інновації та оновлення,
• підвищення кваліфікації робочої сили,
• доступність і стратегічне транскордонне співробітництво.
Особливу увагу в ній приділено малозаселеним районам в Північній Швеції і містам.
Інновації та оновлення будуть підвищувати регіональну конкурентоспроможність, допомагаючи перетворенню Швеції в більш інноваційну і процвітаючу країну.
В даний час інвестиції компаній направляються в ті регіони та країни, які пропонують найкращі умови. Для адаптації до посилюється міжнародної конкуренції компанії повинні розробляти нові товари, послуги та виробничі методи. Шведська потенціал в області інновацій вже дуже високий, тому необхідно домагатися більшої віддачі від нових розробок. Разом з тим шведська система інновацій не завжди здатна перетворити високоякісні результати досліджень і патенти в нові компанії і зростання зайнятості. Це особливо важливо для малих і середніх підприємств.
Оновлення тісно пов'язано з підприємництвом. Конкурентні переваги Швеції в глобалізованій економіці полягають у виробництві наукоємних товарів і послуг.
Виключно важливою конкурентною перевагою для регіонів стає підвищення кваліфікації робочої сили.
Відповідні рекомендації Європейської ради для Швеції включають питання поліпшення умов праці з метою скорочення числа відсутніх на роботі через хворобу, кращої інтеграції на ринку праці таких "слабких" груп, як іммігранти і молодь, і усунення перешкод у розриві знань між пропозицією і попитом на робочу силу . Шведський уряд згідно з цими висновками. У багатьох відношеннях країна вже має добре підготовлену робочу силу, але швидкий технологічний розвиток диктує необхідність деяких змін та вдосконалення політики держави на ринку праці.
Ще один важливий аспект - це доступність робочих місць та місць надання послуг. Глобальна та, певною мірою, європейська доступність, природно, нижче для такої периферійної країни, як Швеція. У подоланні цих труднощів важливу роль відіграє розвиток транспортної мережі. В рамках діяльності ЄС щодо створення транс'європейських транспортних мереж, які включають автомобільні і залізні дороги, аеропорти, порти, внутрішні водні і морські шляхи, з 30 проектів Швеція бере участь в трьох: міст через Ересунд (завершено в 2000 р.), Північний трикутник і балтійські морські шляхи. Транспортний коридор "Північний трикутник" є одним з пріоритетних проектів розвитку загальноєвропейської транспортної мережі. Він розробляється Швецією та Фінляндією у співпраці з іншими Скандинавськими країнами. Цей проект визначає пріоритети національного довгострокового планування будівництва автомобільних і залізничних доріг протягом 2004-2015 років для поліпшення насамперед доступності до міст, а також сполучення між містами - наприклад, за допомогою будівництва залізничного тунелю в Мальме, залізничної лінії уздовж західного узбережжя між Мальме і Гетеборгом і дороги через Бохюслен. Проект же балтійських морських шляхів націлений на підвищення ефективності морського транспорту шляхом розвитку інфраструктури: створення криголамів, інформаційних систем, інфраструктури портів і організації повідомлення з портами як з наземною, так і морської сторони.
Особливу увагу держава приділяє становищу в малонаселених районах Північної Швеції, умовам життя в містах та їх ролі в підвищенні регіональної та національної конкурентоспроможності. Така пильна увага до цієї частини Швеції пояснюється тим, що умови розвитку тут унікальні для Західної Європи. Поєднання виключно низької щільності населення, великих відстаней і холодного клімату стримує розвиток промисловості і зростання конкурентоспроможності. З урахуванням таких умов для Півночі Швеції на період 2007-2013 років було виділено додаткове фінансування для районів з низькою щільністю населення. Не залишені без уваги і передмістя навколо найбільших міст, часто становлять майже одне ціле з ними.
Основою концепції регіональної політики служить цілісний підхід до довгострокового розвитку ленов. Її фінансування здійснюється частково із структурних фондів ЄС на цілі регіональної конкурентоспроможності та зайнятості - ЄСФ і ЄФРР.
Критеріями надання коштів з ЄФРР будуть рівні:
1. безробіття,
2. зайнятості,
3. освіти,
4. щільність населення,
5. ВВП.
Помітну роль як і раніше
буде грати територіальне
1. транскордонними,
2. транснаціональними,
3. міжрегіональними.
Швеція бере участь не менш ніж в 10, з яких міжрегіональна і транснаціональна програми Балтійського моря охоплюють всю Швецію, у той час як транскордонна - деякі частини країни.
Для виконання всіх регіональних програм створено дві керуючі структури, вісім спільних структурних фондів і контролюючі комітети. Уповноваженої Євросоюзом організацією по управлінню коштами ЄФРР є НУТЕК. Відповідно шведський рада ЄСФ виступає уповноваженою організацією по управлінню коштами ЄСФ, а аудиторською організацією для ЄФРР і ЄСФ служить Шведське національне управління по розпорядженню фінансовими засобами. НУТЕК та Шведський рада ЄСФ розташовуються в кожному регіоні, де діють програми фондів.
Чимало важливим буде і розширення торгівлі з новими членами ЄС і з сусідніми країнами, а також створення сприятливих умов для шведських компаній на світовому ринку.
Позитивним опиниться і укрупнення регіонів, оскільки в глобалізованій економіці перевагу, звичайно, мають великі райони з великою різноманітністю галузей, значення яких у національному господарстві збільшується. Однак це справедливо не для всіх. У північних і малонаселених частинах Швеції з віддаленими або ізольованими місцевими ринками праці відстані у багатьох випадках настільки великі, що укрупнення навряд чи зніме проблему.
Загалом, в цьому відношенні належить вирішити ще чимало завдань. Адже за критеріями Європейської комісії, на період 2007-2013 років 15,3% населення Швеції включено в зони, що потребують допомоги. І безсумнівно, що шведське держава зробить все, щоб реалізувати додаткові можливості, надані Євросоюзом на цей період, для подолання проблем, з якими ще стикається ряд регіонів.
ВИСНОВКИ
Отже, Швеція досить активна в зовнішній політиці і є прихильницею багатосторонньої торгівельної системи. Зокрема, це прояснюється вступом до ЄС та співпраці з НАТО. На політику Європейського Союзу Швеція вплинула, перш за все, введенням національного «принципу гласності» в європейське законодавство, а також підтримкою розвитку такої програми, як «Північне Вимір», а в рамках неї більш тісної співпраці між Росією та ЄС. Програма «Північного виміру» координує дії регіональних міжнародних організацій: СГБМ, Ощад, Арктичний рада, Рада міністрів північних країн, а також під її егідою функціонує Фонд «Екологічне партнерство»;
- Внешняя политики и международные отношения
- Внешняя реклама и витрины
- Внешняя реклама магазинов
- Внешняя скоростная характеристика
- Внешняя скоростная характеристика двигателя
- Внешняя среда
- Внешняя среда в бизнесе. Характеристики внешней среды. Среда прямого воздействия
- Внешняя политика СССР накануне Второй Мировой Войны
- Внешняя политика СССР на кануне Второй моровой войны 1939-945гг
- Внешняя политика СССР после Второй мировой войны
- Внешняя политика стран Ближнего Востока
- Внешняя политика стран Европы во второй половине ХХ века
- Внешняя политика: сущность и содержание
- Внешняя политика США в отношении ЕС
