Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Акціонерне товариство

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Трансформація власності у державі – надзвичайно складний процес, який зачіпає всі сторони суспільного життя. Над розв’язанням цієї проблеми працюють вчені,спеціалісти в різних наукових, державних установах. Приймається значна кількість управлінських рішень на різних рівнях державної влади.

Разом із тим проблема трансформації власності у державі залишається невирішеною. Серед вчених, спеціалістів, громадян існують різні, часто протилежні, точки зору, як на проблему в цілому, так і на її окремі складові. Це вимагає продовження досліджень в цьому напрямі, пошуку компромісних рішень, які б сприйняла більшість населення України і практичне використання яких стало б фундаментом для забезпечення розвитку економічного потенціалу держави. Такий підхід до проблем власності у сучасній політичних, економічних та соціальних умовах зумовлюється тим, що у працях українських і зарубіжних вчених розглядаються окремі питання приватизації власності, якві перебувають у сфері їх наукових інтересів. Отримані результати мають теоретичне і практичне значення для продовження приватизаційних процесів в Україні. Разом з тим виникає необхідність комплексного підходу до цієї проблеми з метою створення сучасної теорії власності , яка б стала науковою базою для проведення приватизаційних процесів і соціально-економічного розвитку держави в її специфічних економічних умовах ( всокий рівень виробничих затрат,неконкурентність значної кількості продукції, недостатні обсяги інвестицій).

Об'єкт дослідження курсової роботи є теоретичні засади економічної науки

Предметом дослідження – особливості акціонерної форми власності

Метою курсової роботи є дослідження особливостей акціонерной форми власності

Метою роботи зумовлене виконання таких завдань:

- дослідити форми власності в Украйні на сучасному етапі;

- визначити поняття акціонерної власності, а також місце акціонерной власності в економічній системі

- дослідити особливості акціонерної форми власності в Україні

Для розв'язування таких завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання і спостереження.

Розділ 1:Теоретичні основи акціонерної форми власності

1.1.Властність як економічна категорія.

Власність – складна і багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин – економічних, соціальних, політичних, національних, морально – етичних, релігійних тощо. Вона займає центральне місце в економічній системі, оскільки зумовлює спосіб поєднання робітника із структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці (рис. 1.1)

Виражаючи найглибиніші зв’язки і взаємозалежності,власність, таким чином, розкриває сутність соціально-економічного буття суспільства

Рис. 1.1. Місце власності в економічній системі

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопичення наукових знань уявлення про власність змінювалось, ставало обсяговішим і змістовнішим.

Головною характеристикою власності є не річ і не відношення людини до речей, а те, ким і чк привласнюється річ, як таке привласнення зачіпає інших людей. Відповідно власність виражає відносини між людьми з приводу привласнення речей. Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише воду, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.

Привласненя – це процес, що виникає, у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.

Вихідним моментом привласнення є сфера виробництва. Саме тут створюється об’єкт власності та його вартість. Кому належать засоби виробництва, той і привласнює результат виробництва. Після цього процес привласнення продовжується через сфери розподілу і обміну, які виступають як вторинна і третинна форми привласнення

Головним об’єктом привласнення в економічній системі, який визначає її соціально – економічну форму, цілі й інтереси є привласнення засобів виробництва і його результатів.

Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів

Варто зауважити, що категорія «привласнення» породжує свій антипод – категорію «відчуження»

Відчуження – це позбавлення суб’єкта право на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності

Привласнення і відчуження – це парні категорії, які існують одночасно. Привласнення певного об’єкта власності одним суб’єктом одночасно означає відчуження його від іншого суб’єкта. Якщо суб’єкт заявив, що «це моє» , це все одно, якщо іншим суб’єктам сказав, що «це не ваше»

Відносини власності утворюють певну систему, що містить у собі три види відносин (див. рис.1.2.):

відносини з приводу привласнення об’єкта власності
відносини з приводу форм реалізації об’єктів власності
відносини з приводу господарського використання об’єктів власності

Власник може сам використовувати свій об’єкт власності в господарських цілях. У такому випадку він одночасно виступає в двох іпостасях: як власник і як господарюючий суб’єкт

Рис. 1.2. Система відносин власності

Відносини власності виявляються через суб’єкти та об’єкти власності.

Об'єкти власності – це все те, що можна привласнити або відчужити. (рис. 1.3.)

Рис.1.3. Об'єкти власності

Суб'єкти власності – це персоніфіковані носії відносин власності (рис.1.4.)

Власність має і правовий аспект, виступаючи як юридична категорія.Юридичний аспект власності реалізується через право власності.

Рис. 1.4. Суб'єкти власності

У сучасній економіці й господарській практиці розвинутих країн Заходу застосовується більш ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом А.Оноре запропонована система прав власності, яка складається с 11 елементів:

1. Право володіння

2. Право користування

3. Право управління (право вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ)

4. Право на дохід (право на володіння результатами використання благ)

5. Право суверена на капітальну вартість (право на використання, споживання, зміну чи знищення благ)

6. Право на безпеку (право на захист від пошкодження в навколишньому середовищі)

7. Право на передачу благ у спадок

8. Право на безстроковість володіння благом

9. Заборона на використання шкідливим способом

10. Прав на відповідальність (можливість стягнення блага на сплату боргу)

11. «Зворотний» характер прав власності, тобто повернення переданих кому - небудь правочинностей після закінчення терміну угоди або достроково у випадку порушення її умов тощо

1.2.Види акціонерної форми власності

Акціонерне товариство - це товариство з статутним фондом, поділеним на визначену кількість акцій з рівною номінальною вартістю, і несе відповідальність по зобов'язанням тільки майном товариства.

Акціонерні підприємства розділяються на публічне(відкрите) акціонерне товариство,приватне (закрите) акціонерне товариство.

Публічне акціонерне товариство визначають для акціонерів наступні права:

-відчуження акцій без обопільної згоди інших учасників товариства,

-приватне та публічне розміщення акцій,

-прийняття рішень за згодою більшості, присутніх на засіданні товариства (за винятком тих питань, що визначено законом України).

Публічне акціонерне товариство зобов’язане виконати процедуру лістингу та бути зазначеним у біржовому реєстрі будь-якої з фондових бірж. Річна перевірка здійснюється незалежним експертом, по закінченню якої оприлюднюється звіт із аудиторським висновком.

Приватне акціонерне товариство формується з учасників кількістю не більше 100 осіб. Акції не можуть продаватися або купуватися на фондовій біржі (окрім випадків, передбачених законодавством України), тільки приватне розміщення акцій. Вирішення будь-яких питань товариства не може здійснюватися простою чи кваліфікованою більшістю голосів. Приватне акціонерне товариство має право не оприлюднювати річну фінансову звітність у фондовому ринку, фінансова інформація подається лише до Державного реєстру юридичних осіб.

Відкрите акціонерне товариство (надалі: Товариство) є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

Статутний фонд акціонерного товариства

поділяється на заздалегідь визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним законодавством.

Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є предметом купівлі-продажу на фондовій біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі.

1.3.Сутність та структура акцій та акціонерного капіталу.

Акціонерна компанія – основна форма організації великих, частини середніх та малих підприємств.

Акціонерна компанія – компанія, власність якої форумється внаслідок злиття капіталів її засновників , а також випуску цінних паперів (акцій.облігацій) та їх продажу для отримання прибутків.

Щоб досягти стратегічної мети, компанія може прагнути збільшити ринкову вартість акцій,дохід на окрему акцію тощо.Продаж акцій широкому загалу на фондовій біржі здійснуюють лише гігантські акціонерні компанії.Покупцями акцій є банки, страхові компанії, пенсійні фонди, інші колективні

акціонери-власники.

Об'єднання капіталів та їх попвнення за рахунок продажу акцій здійснюється з метою підприємницької діяльності.Для цього будують підприємства, інші об'єкти,найману робочу силу закуповують сировину, тощо.Тому в акціонерних компаніях виділяють два аспекти, які відображають розвиток таких елементів економічної системи, як продуктивні сили і відносини власності.У першому акціонерні компанії представлені в засобах виробництва (машинах,устаткуванні,будівлі,тощо), наукових лабораторіях, інститутах, патентах , ліцензіях та інших об'єктах.У другому – як відносини між засновниками, найманими працівниками, власниками акцій, державою з приводу привласнення цих об'єктів та створеного в процесі праці необхідного і додаткового продукту.Таке привласнення здійснюється через виплату заробітної плати найманим працівникам, підприємницького доходу – керівництву компаній, дивідендів – власникам акцій,фіксованих доходів – власникам облігацій, податків – державі тощо.

Акціонерний капітал(власність)поділяють на власний та позичений.

Власний капітал засобі формується з отриманих від випуску і реалізації акцій та облігацій і резервного капіталу,який утворюється внаслідок відрахувань від прибутку та їх інвестування у виробництво.

Власний капітал також може зростати за рахунок наступних випусків акцій.З прибутку власникам акцій щорічно виплачують дивіденди.Але перед цим певна частина прибутку акціонерних компаній спрямовується на сплату податків державі, заробітну плату і премії менеджерам, поповнення резервного фонду тощо.Резервний капітал також використовують для виплати дивідендів у разі погіршення економучної кон'юктури.

Акціонерні компанії належать до колективної форми власності. Це зумовлено тим, що вони, по-перше, виникають внаслідок злиття багатьох індивідуальних капіталів в один асоційований капітал. По-друге, на акціонерних підприємствахпраця має колективний характер.По-третє, величина прибутків, що розподіляються ,залежить від результатів колективної праці, від колективно прийнятих на загальних зборах рішень.Водночас виплата дивідендів залежить від кількості акцій та їх видів, тобто означає поєднання колективного з індивідуальним (приватним) за домінування колективного. По-четверте власники акцій не можуть претендувати на частку майна компанії, і у випадку продажу акцій вони отримують лише їх вартісний еквівалент, а сам власний капітал дробитися не може.

Позичений капітал утворюється з банківського кредиту та коштів, отриманих від випуску облігацій. На початку 90-х років в акціонерному капіталі наймогучіших 500 американських корпоріцій кошти, отримані від випуску і реалізації акцій ,становили майже 20%. Наприкінці 90-х років шляхом емісії цінних паперів формується основна частка фінансових ресурсів для новостворених компаній, передусім пов'язаних з інформаційними технологіями.

Перші акціонерні компанії виникли на початку XVII ст., а перший акціонерний банк – у 1694 р. в Англії.Проте до 30-х років XIX ст. їх було дуже мало. Перша економічна криза 1825 р., процес переростання продуктивними силами вузтких меж індивідуальної капіталістичної власності зумовили розвиток акціонерних компаній та акціонерних банків,він стає економічно неминучим, оскількі індивідуальні капіталісти не спроможні були будувати залізниці, інші великі об'єкти. Найшвидшими темпами акціонерні компанії виникали в останній третині XIX ст.У Німеччині ,наприклад,наприкінці 70-х років їх налічувалось до 460, а на початку XX ст.- понад 5 тис.У Росії на початку 20-х років було приблизно 2,5 тис. таких компаній.

Нині у розвинутих країнах світу кожна крупина і навіть середня компанія, а також частина малих існують у формі акціонерних. Завдяки цьому посилюється цілісність економічної системи,акціонерні компанії широко використовуються і для утворення та експансії міжнародних монополій.Так, американська нафтова корпорація «Мобіл корпорейшн» має понад 500 філіалів і дочірніх компаній більш як у 100 країнах світу.

Після жовтневої революції в Росії акціонерні компанії були ліквідовані, їх відродження почалося в часи НЕПу.У 1922 р. налічувалося 20 акціонерних компаній,але наприкінці 20-х років вони знову були ліквідовані.У колишньому СРСР такі компанії почали утворюватися наприкінці 80-х років.перша виникла в Україні 1988 р.

Акціонерні компанії поділяють на два основних типи:

відкриті, акції яких вільно продаються і їх купують усі бажаючі.Удеяких країнах(наприклад США)такі компанії називають публічними;
закриті ,акції яких не надходять у вільний продаж ,а розподіляються серед засновників.Середня кількість акціонерів в акціонерній компанії США – до 60 тис., а в наймогутніших акціонерних компаніях – понад 4 млн осіб.У закритих акціонерних компаніях – до 300 осіб.

Кількість акціонерів у розвинутих країнах заходу постійно зростає (крім періодів економічних криз). Так, у США наприкінці 90-х років майже 55% населення були учасниками фондового ринку беспосередньо або опосередковано (через інвестиційні фонди ), а вартість акцій в населення країни перевершила 13 трлн дол. Економічним стимулом для придбання акцій акціонерами є вищий рівень дивідендів порівняно з викладенням певної суми в ощадний банк.Але під час економічної кризи дрібні акціонери можуть витратити всі свої заощадження.

Акція – вид цінного паперу без встановленого терміну обігу, який засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує право на участь в управлінні товариством,дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Як предмет постійного продажу і купівлі, акції мають ціну.Сума, зазначена в акції, - це її номінальна вартість, а фактична ціна (за яку продано акцію) – курс акцій, що перебуває у прямій залежності від розміру виплачуваного дивіденду і в оберненій – від рівня позичкового відсотка.

Розрізняють чотири види акцій: іменні, на пред'явника,привілейовані та прості. При продажу іменних акцій до книги реєстрації вносять відомості про кожну таку акцію ( зокрема про власника і час придбання акцій ), а також про їхню кількість у кожного акціонера. Ці акції переважно випускають великим номіналом.

При реєстрації акцій на пред'явника до книги вносять лише відомості про їх загальну кількість.Акції на пред'явника випускають малими купюрами.

За розміром оптимального дивіденду акції поділяють на привілейовані та прості. На привілейовані акції дивіденди виплачують у формі стабільного, заздалегідь фіксованого відсотка незалежно від поточного прибутку компанії. Тому після задоволення прав власників облігацій дивіденди виплачуються на привілейовані акції, а в разі ліквідації акціонерного товариства їх власникам повертають вкладені в акції кошти за їх номінальною ціною.

На прості акції виплачують дивіденди залежно від величини прибутку акціонерного товариства в поточному році. Тому із зростанням прибутків власники основної кількості таких акцій отримують великі прибутки. Але власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні акціонерним товариством. Прості акції набули поширення серед населення розвинутих країн. Так, у Швеції тримачем акцій є кожен другий, а продаж акцій працівникам на пільгових умовах практикують 50% усіх відкритих акціонерних товариств.

Формально кожний власник акцій є співвласником акціонерного товариства і має право на прийняття рішень.Насправді лише володіння певною кількістю акцій робить їх власника співвласником акціонерної компанії.Для цього слід мати таку кількість акцій у власній компанії,дивіденди на які становили б не менше 7-10% щорічної заробітної плати найманого працівника.Так,з понад 3 млн акціонерів американської корпорації АТТ половина володіє менш як 5 акціями кожний.

Щодо прийняття рішень акції поділяють на «одноголосі», «багатоголосі» та «безголосі».Серед населення розповсюджуються переважно «одноголосі», а керівництво акціонерними компаніями зосереджується в руках власників крупних пакетів акцій. За визнанням американського економіста Дж. Гелбрейта, права переважної більшості акціонерів ігноруються як практично неіснуючі.

Власники звичайних акцій найбільше ризикують у разі погіршення економічної кон'юктури чи банкрутства компанії.За втрату акціонерами акцій внаслідок їх знецінення держава жодної відповідальності не несе.

В Україні власниками приватизаційних сертифікатів стали майже 40 млн осіб, але кількість акціонерів становить майже 15 млн. Проте переважна більшість їх не стали реальними співвласниками, залишаючись суто формальними власниками.

Оскільки «голосуючі» акції дають право щорічно обирати президента акціонерної компанії, раду директорів, то наприкінці XIX – на початку

XX ст. для того,щоб вирішення цього питання залежало від однієї особи,треба було зосередити в одних руках 51% загальної кількості акцій, тобто контрольний пакет акцій. Із збільшенням кількості акціонерів по всій країні та зростанням могутності акціонерним компаній для придбання контрольного пакета акцій потрібна була все менша їх частинка.Нині у розвинутих країнах світу для цього достатньо зосередити в одних руках до 5% загальної кількості акцій.Контрольним пакетом акцій переважно володіє вузьке коло найбагатших осіб або фінансових інститутів – комерційних банків , страхових компаній тощо.За його допомогою встановлюється багатоступінчаста система залежності та контролю однієї могутньої компанії над іншими меншими компаніями ,або «система участі». Наприклад, «Дженерал моторз» таким чином контролює понад 40 дочірніх компаній (компанії, що стали залежними від наймогутніших компаній ,які придбали їх контрольні пакети акцій). «Система участі» є важливим методом пануванням фінансової олігархії.

Розділ 2:Аналіз та проблеми акціонерної форми власності в сучасній економіці України

2.1. Правове положення акціонерних товариств в Україні

Товариство має право створювати на території України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства відповідно до чинного законодавства України.

В якості учасників об’єднання капіталу шляхом створення А. Т. (учасників товариства) можуть виступати як фізичні так і юридичні особи.

Учасники А. Т. мають право:

- брати участь в управлінні справами А. Т. в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених законодавством.

- брати участь у розподілі прибутку А. Т. та одержувати дивіденди

- вийти в установленому порядку з товариства

- одержувати інформацію про діяльність А. Т. На вимогу учасника товариство зобов’язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти А. Т. про його діяльність, протоколи зборів.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами А. Т.

Учасники А. Т. зобов’язані:

- додержувати установчих документів А. Т. і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління А. Т.

- виконувати свої зобов’язання перед товариством, в т. ч. і пов’язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами

- не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність А. Т.

- нести інші обов’язки, якщо це передбачено законодавством України і установчими документами

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд А. Т., який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення А. Т.

Статутний капітал (з’єднаний вклад учасників товариства) на момент створення А. Т. повинен бути забезпеченим майном товариства.

В процесі створення його засновники з’єднують своє майно на певних умовах, зафіксованих в спеціальній угоді - статуті товариства. На основі такого об’єднаного капіталу в майбутньому буде здійснюватись господарська діяльність з метою отримання прибутків.

Вкладом учасника товариства в об’єднаний капітал можуть бути як грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті), так і будь-які матеріальні цінності, цінні папери, права користування природними ресурсами та інші майнові права, в т. ч. право на інтелектуальну власність.

Вартість вкладу статутного майна, який вноситься кожним учасником, який має вираз у грошовій формі, визначається спільним рішенням учасників товариства. Об’єднане майно оцінене у грошовому виразі складає статутний капітал (фонд) товариства. Останній поділяється на певну кількість рівних частин. Свідоцтвом про внесення таких частин є акція, а грошовий вираз цієї частини носить назву номінальної вартості (номіналу) акції.

Таким чином А. Т. має статутний капітал, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, які емітуються товариством в обіг на ринок цінних паперів.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Фінансовий стан засновників (крім фізичних осіб) відкритих А. Т., щодо їх спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду повинен бути перевірений аудитором.

У товаристві створюється резервний (страховий) фонд в розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або установчими документами А. Т.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового)фонду передбачається установчими документами, але не менше 5% суми чистого прибутку.

Кожен з учасників об’єднаного капіталу наділяється кількістю акцій, відповідно розміру внесеної ним долі. Власники акцій, акціонери, є так званими власниками, а по суті співвласниками А. Т.

А. Т. - юридична особа. Порядок його реєстрації регламентується українським законодавством. Права юридичної особи А. Т. отримує з моменту його реєстрації в уповноваженому державному органі. При реєстрації видається свідоцтво про реєстрацію А. Т., де зазначається дата та номер державної реєстрації, назва товариства, найменування реєструючого органу та інші відомості. Функціонування А. Т. здійснюється з обов’язковим дотриманням вимог господарчої діяльності, встановленим українським законодавством.

Як юридична особа А. Т. є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками, продукції виробленої ним в процесі господарчої діяльності, отриманих доходів та іншого майна, набутого ним в процесі своєї діяльності, не забороненої законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодження майна, що є власністю А. Т. або передано йому в користування, несе А. Т., якщо інше не передбачено установчими документами.

Товариство має повну господарчу самостійність у визначенні форми управління, прийняття господарських рішень, збуту, становлення цін, оплати труда та розподілу прибутків та в інших питаннях.

Строк діяльності товариства не обмежений або встановлюється його учасниками.

А. Т. несе відповідальність по своїм зобов’язанням усіма належними йому активами. Але по зобов’язанням своїх учасників товариство не несе відповідальності, а акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми. Після придбання акцій акціонер не може вимагати від товариства повернення свого вкладу окрім випадків передбачених законодавством або статутом товариства.

А. Т. створюється та діє на основі статуту - документу в якому визначені предмет та мета створення товариства, його устрій, порядок керування справами, права та обов’язки кожного співвласника.

Діяльність товариства не обмежується становленою в статуті. Будь-яка інша діяльність, яка не протирічить чинному законодавству, визнається дійсною.

Статут готується засновниками та затверджується установчими зборами.

Статут та всі зміни, які вносяться в нього зі згоди акціонерів, повинні обов’язково реєструватися в уповноважених державних органах.

В основі системи управління А. Т. лежить така схема:

- вищій орган влади в А. Т., який представляє власника об’єднаного капіталу - загальні збори акціонерів.

- орган, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу - рада А. Т. (спостережна рада)

- глава товариства, керуючий діяльністю товариства, обираємий загальними зборами акціонерів - генеральний директор (президент) товариства.

- орган управління оперативною діяльністю, до якого входять управлінці та менеджери вищої ланки - Правління товариства.

- орган, який здійснює функції внутрішнього фінансового, господарського та правового контролю за діяльністю товариства - ревізійна комісія товариства, члени якого обираються загальним зборами акціонерів.

До компетенції загальних зборів належить:

- визначення основних напрямів діяльності А. Т. і затвердження його планів та звітів про їх виконання

- внесення змін до статуту товариства

- обрання та відкликання членів ради А. Т. (спостережної ради)

- обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії

- затвердження річних результатів діяльності А. Т., затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків

- створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, затвердження їх статутів та положень

- винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства

- затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства

- вирішення питання про придбання А. Т. акцій, що випускаються ним

Акціонерне товариство 📙 Курсовая → 🆔 5984