Акціонерне товаритсво

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..…….3

РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ТА ТИПИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ………..5

1.1. Поняття та ознаки акціонерних товариств ………..…………….5

1.2. Типи акціонерних товариств……..………………..………….…..9

РОЗДІЛ 2 ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ…………………………………………………………….13

2.1. Загальні збори акціонерного товариства………………………..13

2.2. Наглядова рада акціонерного товариства……………….…….19

2.3. Виконавчий орган акціонерного  товариства…………………….25

2.4. Ревізійна комісія  акціонерного товариства……………………. 29

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….34

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Світова історія та практика свідчать про те, що найбільш розповсюдженою та ефективною формою спільної участі для здійснення підприємницької діяльності шляхом об'єднання капіталів, є акціонерні товариства. Акціонерне товариство - одна з найбільш складних організаційно-правових форм підприємства.

Управління акціонерним  товариством здійснюється його органами, через них товариство набуває цивільні права та обов'язки, а тому порядку їх утворення та діяльності надається велике значення. Право активно впливає на суспільні відносини і від рівня правових досліджень залежить розвиток економічних відносин в країні, учасниками яких виступають й акціонерні товариства. Внаслідок цього виникає необхідність визначити теоретичну базу, на якій будуються відносини з управління акціонерним товариством, встановити підстави виникнення у акціонера права на управління акціонерним товариством, порядок реалізації цього права та його припинення. Результати дослідження дозволять виявити шляхи найбільш ефективного управління акціонерним товариством.

Отже актуальність дослідження  полягає у тому, що у зв’язку  з розвитком ринкових відносин в  Україні така форма організації підприємницької діяльності набуває все більшого значення. І тому, без сумніву, важливим є набуття відповідних знань щодо правового регулювання їх діяльності. Крім того, існуючі акціонерні товариства зіштовхуються у своїй діяльності з низкою проблем, які потребують подальшого законодавчого врегулювання. Це також стосується організації управління акціонерного товариствами.

Дане курсове дослідження  було здійснене за допомогою наукової літератури таких авторів, як Вінник О.М., Кибенко Е.Р., Піліпенко А.Я., Щербіна В.С.та інших, однак комплексних досліджень господарсько-правового статусу акціонерного товариства не проводилося. Вищезазначене свідчить про актуальність теми і доцільність проведення дослідження за обраною темою.

Метою роботи є проведення комплексного аналізу правовідносин щодо управління акціонерним товариством, утворення та діяльності органів акціонерного товариства.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі основні  задачі:

- визначити поняття і основні ознаки акціонерного товариства;

- розглянути типи акціонерних  товариств;

- дослідити коло питань, що належать до компетенції  загальних зборів акціонерного  товариства, наглядової ради, виконавчого  органу, ревізійної комісії;

Об'єктом дослідження  є суспільні відносини, які виникають при управлінні акціонерним товариством.

Предметом дослідження  є управління акціонерними товариствами.

Методи дослідження. Методи дослідження, що використовувалися у процесі роботи: історико-правовий - при дослідженні розвитку акціонерних товариств; системно-функціональний - при визначенні основних правових засад правового регулювання функціонування органів акціонерного товариства; формально-логічний і логіко-юридичний – для аналізу відповідного законодавства.

Відповідаючи  вибраній темі, поставленим цілям  і завданням курсова робота складається з вступу, основної частини і висновку, містить 34 сторінки і 19 джерел використаної літератури. Список джерел використаної літератури містить законодавчі акти та науково-теоретичні джерела, що використовувались для написання курсової роботи.

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

1.1. Поняття  та ознаки акціонерних товариств 

Акціонерні товариства виникли в середині XIX ст., у період загальної індустріалізації економіки для задоволення колосальної потреби великих суднобудівних, залізничних і промислових підприємств. Чимало великих сучасних підприємств користуються послугами акціонерних товариств для фінансування власних технічних проектів.

Акціонерне товариство - одна з найбільш складних організаційно-правових форм підприємства. Створюється воно шляхом централізації коштів - об'єднання капіталу різних осіб. У ньому передбачається наявність декількох органів управління, внутрішнього і зовнішнього контролю, органів загальних зборів, розподіл між ними компетенцій, установлення порядку прийняття цими органами рішень, визначення можливості дії від їх імені, визначення відповідальності за заподіяні збитки тощо [1, с. 104].

  В Україні правове положення акціонерних товариств до недавнього часу визначалося статтями 24-49 Закону України «Про господарські товариства», а також статтями ст. 1-23, які регулюють правові основи діяльності всіх видів господарських товариств.

Чинний Закон «Про господарські товариства» 1991 року не забезпечував елементарного захисту прав як великих, так і дрібних акціонерів та не вирішував багатьох питань управління акціонерними товариствами, що призводило до численних корпоративних конфліктів, які негативно позначаються на фінансовому стані та виробничій діяльності підприємств. Від цього страждає міжнародний імідж України в усьому світі.

Недосконалість і прогалини  в чинному законодавстві ускладнюють  нормальну роботу великих інвесторів, ставлять їх у залежність від зривів загальних зборів, судової тяганини та інших перешкод, що чиняться з боку інвесторів [2, с. 64].

Верховна Рада прийняла Закон «Про акціонерні товариства». Закон про акціонерні товариства усуває наявні огріхи законодавства  в сфері корпоративного управління, а також вирішує проблеми забезпечення інтересів акціонерних товариств, акціонерів, кредиторів, працівників і держави в цілому. 

Визначення акціонерного товариства міститься в ст. 3 Закону «Про акціонерні товариства»: «Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено  на  визначену  кількість  акцій  однакової номінальної  вартості,  корпоративні  права за якими посвідчуються акціями» [3].

Особливості правового  статусу товариства виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним  способом формування і функціонування статутного фонду товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу: - господарська організація  корпоративного типу, різновид господарського товариства; - приналежність до товариств - об'єднань капіталів, в яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок - сплатити акцію, а персональна участь - трудова, в управління справами товариства - зазвичай є необов'язковою); - мінімальна кількість засновників - акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства; - можливість у засновників (акціонерів) вибору типа АТ - публічне або приватне; - обов'язковість двох засновницьких документів - засновницького договору і статуту; - наявність статусу юридичної особи; - акціонерне  товариство не відповідає  за  зобов'язаннями акціонерів. До товариства та його органів  не можуть застосовуватися будь-які санкції,  що обмежують їх права,  у разі вчинення акціонерами протиправних дій; - акціонери не  відповідають  за  зобов'язаннями  товариства  і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій.  До акціонерів не можуть застосовуватися будь-які  санкції,  що  обмежують  їх  права, у разі вчинення протиправних дій товариством або іншими акціонерами; - акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або  злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариства, державного (державних), комунального (комунальних) та інших підприємств у акціонерне товариство; - товариство створюється без обмеження строку діяльності,  якщо інше не встановлено його статутом; - корпоративний характер управління і відповідна система органів: найвищий орган - загальні збори акціонерів, виконавчий - правління, контрольні - наглядова рада; - можливість залучення значних інвесторів на правах власників привілейованих акцій; - визначення об'єму прав акціонерів залежно від вигляду (класу) акцій (прості або привілейовані), які їм належать; - значна міра державної регуляції діяльності товариства [3].

АТ по своїх ознаках  і правової сутності багато в чому відрізняється від останніх організаційно - правових форм господарських товариств. АТ є об'єднанням капіталів в класичному вигляді, в основу його побудови закладені не лише договірні, але і суто корпоративні принципи. Відмінність АТ від останніх господарських товариств полягає перш за усе в тому, що його статутний фонд має акціонерну природу - розділений на частини рівній номінальній вартості (акції). Але акція - це не лише частина в статутному фонді АТ, але і цінний папір, підтверджуючий доля акціонера в товаристві і витікаючі з цього права. Акція належить акціонерові на праві власності і може купуватися і продаватися, обмінюватися або дарується, закладатися, переходити по спадку, в результаті рішення або вироку суду. Існування акцій як самостійного об'єкту цивільних прав спрямовано на забезпечення свободи руху акціонерів, незалежності існування товариства від зміни у складі акціонерів. Зміни складу акціонерів не відбиваються в засновницьких документах товариства. Склад акціонерів на певну дату визначається за допомогою спеціального документу - реєстру акціонерів (який ведеться реєстратором або депозитарієм) [2, c. 153].

Акція – це цінний папір  без встановленого терміну звернення, який підтверджує пайову участь в  статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в товаристві, дає право його власникові на здобуття частини прибутку  у вигляді  дивіденду,  а також  на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акція  не лише  свідчить про  внесення вкладу в статутній капітал товариства, але і свідчить також про  відсутність  у вкладника  права вимагати повернення цього вкладу.

Акціонерне товариство - організація, створена на основі добровільного  погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску  акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку.

Акціонерні товариства являється юридичними особами, можуть займатися будь – якою підприємницькою  діяльністю, яка не суперечить законодавству  України. Вони мають повну господарську самостійність в питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці, використання чистого прибутку, несуть відповідальність по своїм зобов'язанням всіма активами [4, с. 188].

Товариство вважається створеним і набуває прав юридичної  особи з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне  містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Товариство може мати скорочене найменування українською мовою, повне та скорочене найменування іноземною мовою (мовами).

До корпоративних акціонерних  товариств належать товариства, які  створені на основі приватизаційного права, тобто Законів України  “Про приватизацію майна державних  підприємств”, “Про приватизаційні папери”, які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні товариства.

1.2. Типи акціонерних  товариств

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства.

Акціонерне товариство є найбільш складним в плані правового  регулювання формою функціонування господарського товариства, яка відрізняється  практично по всіх параметрах від  інших видів господарських товариств. Використовувати дану форму доцільно лише для ведення великомасштабного бізнесу.

Поділ АТ на публічні (ПуАТ) і приватні (ПрАТ) відповідає практиці регулювання акціонерних відносин у праві Європейського Союзу. Український законодавець до прийняття Закону «Про акціонерні товариства» оперував іншими поняттями - відкрите /ВАТ і закрите/ ЗАТ (ст. 25 Закону «Про господарські товариства», ст. 81 ГК) товариство. І хоча ст. 81 виключено з ГК на підставі Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про акціонерні товариства», ст. 25 Закону ПГТ залишилася (вона втратить чинність через два роки після набуття чинності Законом ПАТ). Хоча ВАТ значною мірою подібні до ПуАТ однак між ними є деякі відмінності: - ПуАТ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій, ВАТ - відкриту (публічну) підписку на акції [5, с. 36].

Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства - з приватного на публічне.

Зміна типу товариства з  приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Особливостями приватного акціонерного товариства є: - максимальна кількість акціонерів не може бути більшою 100 осіб; - товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. Приватне розміщення акцій - розміщення акцій публічного або приватного акціонерного товариства, при якому акції розміщуються серед заздалегідь визначеного кола фізичних та/або юридичних осіб, кількість яких не перевищує 100 на дату прийняття рішення про збільшення статутного капіталу, крім акціонерів товариства. Приватне розміщення акцій не вимагає публікації і затвердження Комісією з цінних паперів проспекту емісії акцій, а також публікації звіту про результати розміщення акцій. Натомість товариство, яке здійснює приватне розміщення акцій, зобов'язане надіслати акціонерам і визначеним інвесторам персональні письмові повідомлення про умови розміщення акцій і порядок реалізації акціонерами їх переважного права на придбання акцій. 

Характерними рисами публічного акціонерного товариства є:

- можливість акціонерами відчужувати свої акції без згоди інших акціонерів товариства;

- товариство може здійснювати  як публічне так і приватне  розміщення акцій;

- товариство зобов'язане  пройти процедуру лістингу та  залишатися у біржовому реєстрі  принаймні на одній фондовій  біржі, при цьому укладання договорів купівлі-продажу акцій товариства, яке пройшло процедуру лістингу на фондовій біржі, здійснюється лише на цій фондовій біржі;

-  у разі якщо  умовами емісії акцій передбачена  можливість їх оплати не грошовими  коштами, товариство зобов'язане залучити незалежного експерта для встановлення ринкової вартості майна, майнових або немайнових прав, які передаються в обмін на акції, при цьому вартість негрошового внеску не може відхилятися від ринкової вартості акцій більше ніж на 10 відсотків;

-  річна фінансова  звітність товариства підлягає  обов'язковій перевірці незалежним  аудитором, а також оприлюдненню (разом із аудиторським висновком);

- обрання членів наглядової  ради і ревізійної комісії  товариства здійснюється виключно  шляхом кумулятивного голосування.

- окрім питань, для  вирішення яких законом вимагається  кваліфікована більшість (три  четвертих голосів від загальної  кількості акціонерів товариства, які мають право голосу), рішення  загальних зборів товариства  приймаються простою більшістю голосів присутніх на зборах акціонерів. Товариство і його акціонери не мають право на свій розсуд розширяти коло питань, які вирішуються кваліфікованою більшістю, а також збільшувати число голосів, якими вирішуються інші питання [3].

Закон «Про акціонерні товариства» закріпив, з одного боку, додаткову відмінність між типами АТ (кількісний склад: у ПрАТ - обмежений 100 акціонерами, в ПуАТ - необмежений), з іншого, - дозволив ПуАТ застосовувати як публічне (відкрите), так і приватне (відкрите) розміщення акцій, а також передбачив наслідки застосування ПрАТ публічного (замість передбаченого Законом приватного) розміщення акцій - зміна типу АТ з приватного на публічне з внесенням відповідних змін до його статуту. Якщо Законом «Про господарські товариства» (ст. 25) зміна виду АТ визначається як його реорганізація (хоча й без відповідних для перетворення юридичної особи наслідків), то ч. 2 ст. 5 Закону «Про акціонерні товариства» зміну типу АТ не оцінює як його перетворення [6, с. 80].

Таким чином, визначивши поняття та ознаки акціонерних товариств можна зробити висновок про те, що акціонерне товариство - одна з найбільш складних організаційно-правових форм підприємства.

Розглянувши акціонерні товариства за типом, можна визначити , що вони поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів.

 Приватне акціонерне  товариство може здійснювати  тільки приватне розміщення акцій.  Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ

2.1. Загальні збори акціонерного товариства

Управління акціонерним товариством здійснюється за допомогою органів (загальні збори, наглядова рада, виконавчий орган), вищим з яких є загальні збори, оскільки: 1) у них можуть брати участь усі акціонери (власники простих акцій - з правом голосу, власники привілейованих акцій - без права голосувати за рішення порядку денного таких зборів, крім передбачених ст. 26 Закону «Про акціонерні товариства» випадків, з якими пов'язується право таких акціонерів голосувати за прийняття загальними зборами рішень з певних питань); 2) цим органом приймаються рішення стратегічного плану діяльності АТ, у тому числі формуються інші органи АТ і зазвичай обирається/змінюється їх склад (у разі наявності в товаристві наглядової ради обрання/відкликання членів колегіального виконавчого органу, його голови чи одноосібного виконавчого органу здійснюється наглядовою радою відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 52, абз. 1 ч. 5 ст. 59 Закону «Про акціонерні товариства») [7, с. 199].

Наявність серед питань виключної  компетенції загальних зборів таких, що мають прийматися за результатами фінансово-господарського (звітного) року зумовлює необхідність скликання цих зборів раз на рік (так звані річні загальні збори). При цьому Закон «Про акціонерні товариства» закріплює термін їх проведення (не пізніше 30 квітня наступного за звітним року), який має забезпечити оперативність прийняття рішень з вищезазначених питань, зокрема тих, що повинні обов'язково включатися до порядку денного річних загальних зборів і передбачені пунктами 11, 12, 22 ч. 2 ст. 33 Закону «Про акціонерні товариства»: затвердження річного звіту товариства; розподіл прибутку і збитків товариства; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора) [8, с. 10].

Лише річні загальні збори визнаються черговими, а решта - позачерговими з відповідними наслідками (щодо порядку, строків їх скликання, відшкодування пов'язаних з їх скликанням і проведенням витрат).

Загальні збори проводяться  за рахунок коштів акціонерного товариства. У разі якщо позачергові загальні збори проводяться  з ініціативи акціонера (акціонерів),  цей акціонер  (акціонери) оплачує (оплачують) витрати на організацію, підготовку та проведення таких загальних зборів.

Проте Закон «Про акціонерні товариства» залишає без відповіді  питання порядку відшкодування таких витрат у разі наявності рішення суду про зобов'язання товариства провести загальні збори з питання, у включенні якого до порядку денного було безпідставно відмовлено акціонеру (абз. З ч. 7 ст. 38). Оскільки в цьому випадку акціонер/акціонери вимагали не проведення позачергових загальних зборів, а включення до порядку денного загальних зборів, про скликання яких вже було повідомлено, окремого питання/питань, а відмова задовольнити дану пропозицію була визнана судом безпідставною, витрати мають покладатися на АТ, що (в особі своєї наглядової ради, до виключної компетенції якої належить вирішення згаданих питань, - п. 2 ч. 2 ст. 52) спричинило скликання позачергових загальних зборів за рішенням суду. Питання щодо відшкодування витрат, пов'язаних зі скликанням таких загальних зборів (як і судових витрат) може вирішуватися згідно з положеннями ст. 63 про відповідальність членів наглядової ради (як посадових осіб), котрі голосували за безпідставну відмову включити вищезгадану пропозицію акціонера/акціонерів до порядку денного загальних зборів).

Наявність у загальних зборів статусу  вищого органу АТ зумовлює можливість вирішення на них будь-яких питань, що стосуються діяльності АТ [9, с. 165].

 Разом з тим,  Закон «Про акціонерні товариства»  закріплює досить значний перелік питань виключної компетенції загальних зборів (рішення з яких не можуть прийматися іншими органами АТ), з огляду на їх вирішальне значення для АТ і його акціонерів. До кола таких питань насамперед належать визначення основних напрямів діяльності АТ (зазвичай вони фіксуються в його статуті, а також внесення змін До статуту АТ. Із внесенням відповідних змін до статуту АТ пов'язана низка інших питань виключної компетенції загальних зборів, у тому числі прийняття рішення про: анулювання викуплених акцій (п. З ч. 2 ст- 33); про зміну типу АТ (п. 4); розміщення акцій (п. 5); збільшення статутного капіталу АТ (п. 6); зменшення статутного капіталу АТ (п. 7); дроблення або консолідацію акцій (п. 8) [5, с. 107].

Крім того, виключно загальними зборами АТ приймаються рішення з питань:

- затвердження положень про загальні збори,  наглядову раду, виконавчий  орган  та  ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них;

- затвердження інших внутрішніх документів товариства, якщо це передбачено статутом товариства;

- затвердження річного звіту товариства;

- розподіл  прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог,  передбачених законом;

-  прийняття рішення про викуп товариством розміщених ним акцій, крім випадків обов'язкового  викупу  акцій,  визначених статтею 68 Закону;

- прийняття рішення про форму існування акцій;

- затвердження розміру річних дивідендів зурахуванням вимог, передбачених законом;

- прийняття рішень з питань  порядку проведення  загальних зборів;

- обрання   членів  наглядової  ради,  затвердження  умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами наглядової ради;

- прийняття рішення про припинення  повноважень членів наглядової ради, за винятком випадків, встановлених цим Законом;

- обрання членів ревізійної комісії (ревізора), прийняття рішення про дострокове припинення їх повноважень;

- затвердження висновків ревізійної комісії (ревізора);

- обрання членів лічильної комісії, прийняття рішення про припинення їх повноважень;

- прийняття рішення про вчинення значного  правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг,  що є предметом такого правочину,  перевищує 25  відсотків  вартості  активів  за  даними останньої річної фінансової звітності товариства;

- прийняття рішення про виділ та  припинення  товариства, крім випадку,  передбаченого частиною  четвертою статті 84 Закону,  про ліквідацію товариства, обрання ліквідаційної комісії, затвердження порядку та строків ліквідації, порядку розподілу між акціонерами майна,  що залишається після задоволення вимог кредиторів, і затвердження ліквідаційного балансу;

- прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради,  звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора);

- затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління товариства;

- обрання комісії з припинення акціонерного товариства;

- вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із статутом товариства [3].

Законами, що визначають особливості правового становища АТ з виключним видом діяльності (зазвичай фінансової) також можуть передбачатися інші питання, що належать до виключної компетенції загальних зборів.

Прийняті іншими органами АТ  рішення  з питань, що відповідно до Закону «Про акціонерні товариства»  і статуту  товариства належать до виключної компетенції  загальних зборів, можуть бути визнані  недійсними у судовому порядку як такі, що прийняті всупереч закону (частини 2 і 3 ст. 32 Закону «Про акціонерні товариства»).

У загальних зборах акціонерного товариства можуть брати участь особи, включені до переліку акціонерів, які мають  право на таку участь, або їх представники. На загальних зборах за запрошенням особи, яка скликає загальні збори, також можуть бути присутні представник аудитора товариства та посадові особи товариства незалежно від володіння ними акціями цього товариства, представник органу, який відповідно до статуту представляє права та інтереси трудового колективу.

Перелік  акціонерів,  які  мають  право на участь у  загальних зборах,  складається  станом на 24 годину за три робочих  дні до дня проведення  таких  зборів у порядку, встановленому  законодавством про  депозитарну  систему України. 

На вимогу акціонера товариство  або  особа,  яка  веде  облік  права власності на акції товариства, зобов'язані надати інформацію про  включення його до переліку  акціонерів,  які  мають  право  на участь у  загальних зборах [10, с. 130].

Вносити  зміни до переліку акціонерів, які мають право на участь  у загальних зборах акціонерного  товариства, після його складення  заборонено.

Письмове повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядок денний надсилається акціонерам персонально у спосіб, передбачений статутом акціонерного товариства, у строк не пізніше ніж за 30 днів до дати їх проведення. У разі реєстрації акцій на ім'я номінального утримувача повідомлення про проведення загальних зборів та порядок денний надсилається номінальному тримувачу, який забезпечує персональне повідомлення акціонерів, яких він обслуговує.

Позачергові загальні збори акціонерного товариства скликаються наглядовою радою: - з власної ініціативи; - на вимогу виконавчого органу - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; - на вимогу ревізійної комісії (ревізора); - на вимогу акціонерів (акціонера), які на день подання вимоги сукупно є власниками 10 і більше відсотків простих акцій товариства; - в інших випадках, встановлених законом або статутом товариства [3].

Вимога про скликання  позачергових загальних зборів подається  в письмовій формі виконавчому  органу на адресу за місцезнаходженням  акціонерного товариства із зазначенням органу або прізвищ (найменувань) акціонерів, які вимагають скликання позачергових загальних зборів, підстав для скликання та порядку денного. У разі скликання позачергових загальних зборів з ініціативи акціонерів вимога повинна також містити інформацію про кількість, тип і клас належних акціонерам акцій та бути підписаною всіма акціонерами, які її подають.