Акціонерні товариства

Зміст 

Вступ...........................................................................................................................5

Розділ 1.Теоретичні основи створення і  функціонування акціонерних товариств

1.1  Особливості  заснування акціонерних товариств..............................................7

1.2  Види  акціонерних товариств............................................................................13

1.3  Особливості  формування фінансових ресурсів  в акціонерних   

      товариствах..........................................................................................................16

Розділ 2.Проблеми становлення акціонерних  товариств в Україні та шляхи  їх удосконалення

1.   Проблеми становлення акціонерних товариств в Україні.............................26
2.   Тенденції розвитку акціонерних товариств в Україні....................................30

2.3  Шляхи  удосконалення діяльності акціонерних  товариств.............................32

Висновки..............................................................................................................40

Список  використаної літератури..............................................................................41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Важливою  формою підприємства в Україні є  організація акціонерних товариств. В Законі України «Про господарські товариства» від 19.09.091 (із змінами) акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність по зобов’язанням тільки майном товариства.

     Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах акцій, які їм належать. Майновий ризик акціонерів обмежується  тією сумою, яку вони заплатили за придбання акції.

     Акціонерне  товариство (з економічного погляду) – підприємство, об’єднання кількох фізичних або юридичних осіб (тобто підприємств), які формують свій капітал шляхом випуску і продажу цінних паперів, передусім акцій, з метою отримання прибутку.

     Акціонерне  товариство (з правового погляду) – організаційно-правова форма функціонування та розвитку підприємств, компаній, що базується на статутному фонді, поділеному на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, учасники якої несуть відповідальність за зобов’язаннями тільки майном підприємства.

     Особливість акціонерних товариств полягає в тому, що їхній капітал утворюється у грошовій формі і розділяється на однакові за своєю номінальною величиною неподільні паї у вигляді акцій.

     В сучасних умовах акціонерна форма підприємництва виступає могутнім засобом побудови господарської системи, що базується на недержавних формах суспільної відповідальності. При цьому широке освоєння акціонерних форм сприяє утвердженню дійсно справедливого характеру привласнення засобів і результатів виробництва, а саме долається відчуженість від власності безпосередніх працівників підприємств.

     Головними перевагами акціонерного товариства є  наявність достатньо могутнього механізму залучення грошових коштів; обмежена відповідальність власників  підприємства, розпорошення підприємницького ризику серед більшості акціонерів; можливість досягати економічних переваг, здійснюючи великомасштабне виробництво; організаційна стійкість підприємства.

      Розділ 1. Теоретичні основи створення і функціонування акціонерного товариства

     1.1. Особливості заснування акціонерних товариств

          Акціонерне товариство засновується на основі купівлі-продажу акцій.

     Акція — це цінний папір, який підтверджує право акціонера брати участь в управлінні даним акціонерним товариством, у його прибутках і розподілі залишків майна товариства при його ліквідації.

     За  акцією кожний акціонер отримує доход, що називається дивідендом. Дивіденд — це доход, який виплачується держальникам акцій акціонерного товариства з його прибутку за підсумками господарської діяльності за рік після виплати відповідних податків на основі рішення загальних зборів акціонерів.

     Існує певний порядок заснування акціонерного  товариства. Якщо воно організується шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне, то передусім необхідно мати рішення трудового колективу, яке приймається загальними зборами й оформляється протоколом. Потім необхідно отримати згоду державного органу, уповноваженого приймати такі рішення. Далі відбувається оцінка майна підприємства. Для цього створюється комісія, до складу якої входять представники відповідних державних, фінансових органів і членів трудового колективу. На базі цієї оцінки визначається уставний фонд даного акціонерного товариства, який фіксується в банку.

     Якщо  акціонерне товариство створюється  на основі декількох підприємств, то відповідна робота проводиться на кожному з них. При цьому кожне підприємство робить свої внески в уставний фонд. Вони надходять у банк за рахунок будь-якого засновника (за їхньою домовленістю). Зразу ж після створення акціонерного товариства дані кошти перераховуються на його рахунок.

     Далі  починається робота по розповсюдженню акцій. Для цього не потрібно отримувати дозвіл з боку Держбанку, як це було раніше. Акції розповсюджуються або  безпосередньо засновниками даного акціонерного товариства або через банк. Причому реалізація акцій може здійснюватися:

     а) шляхом відкритої підписки на них;

     б) через розподіл всіх акцій між  засновниками. При цьому засновники мають тримати у себе акцій  на суму не менше 25% уставного фонду  протягом двох років.

     Розповсюдження  акцій починається з того, що засновники публікують повідомлення про відкриття  підписки на них. У ньому зазначаються найменування майбутнього акціонерного товариства, мета його діяльності, засновники та інше. Вказується також строк проведення підписки на акції, він не повинен перевищувати шість місяців.

     Особи, які підписалися на акції, мають  попередньо перерахувати на рахунок  засновників гроші на суму, що становить 10 % номінальної вартості акцій. Після цього засновник дає їм письмове зобов'язання продати відповідну кількість акцій.

     Після закінчення строку підписання акцій  має відбутися установча конференція  акціонерів. Але для цього необхідно  щоб підпискою було охоплено не менше  ніж 60% акцій. Якщо ж цього не відбулося, то вважається, що заснування акціонерного товариства не здійснилося, акціонерам протягом 30 днів повертаються внесені грошові кошти. Якщо акції розподіляються між засновниками, то вони мають оплатити 50 % акцій до установчої конференції.

     Засновницька  конференція має відбутися не пізніше, ніж за два місяці з моменту завершення підписки. Вона вирішує такі питання:

• приймає рішення про створення акціонерного товариства і затверджує його статут;
• вибирає раду акціонерного товариства (спостережну раду), його виконавчі й контролюючі органи;
• коригує уставний фонд товариства залежно від кількості охоплених підпискою акцій та ін.

     Після цього пишеться заява про реєстрацію акціонерного товариства, а також  оформляються копії засновницьких  документів, які подаються у виконавчі  комітети відповідних районних міських Рад народних депутатів. У місячний строк товариство має бути зареєстроване.

     Після цього акціонерне товариство випускає акції. Реквізити для всіх акцій однакові:

• фірменна назва акціонерного товариства і його місцезнаходження;
• найменування цінного паперу — «акція», її порядковий номер, дата випуску, вид акції (проста чи привілейована) та її номінальна вартість, ім'я власника (для іменної акції);
• розмір уставного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій, а також кількість випущених акцій;
• строк виплати дивідендів;
• підпис голови правління акціонерного товариства.

     Всі акції мають бути виплачені акціонерами  протягом року після реєстрації товариства. Кожна акція реєструється в акціонерному товаристві з її характеристиками. Для іменних вказується і її володар.

     Виплата дивідендів за акціями може здійснюватися:

     а) безпосередньо бухгалтерією даного акціонерного товариства;

     б) ощадним банком. Товариство може укласти договір з ощадним банком щодо виплати дивідендів, оплачуючи банку певну комісійну винагороду.

     Для спрощення процедури обліку виплачених дивідендів доцільно акції випускати  з відрізними купонами. Кількість  купонів можна передбачити не менше 10 штук. Після відрізання останнього купона бланк акції треба міняти на інший. Можна також для зручності (так і надійніше) зберігати акції в банках і організувати безготівкову виплату дивідендів на ощадну книжку акціонера.

     Як  відомо, в розвинутих країнах акції  вільно продаються й купуються. У  нас же окремі особи можуть володіти лише іменними акціями. Щоб продати акцію, її володар має піти в акціонерне товариство і заявити про це. Акціонерне товариство знайде іншого покупця і перепише ці акції на нього.

     Найвищим  органом управління акціонерним  товариством є збори акціонерів. Голосування на зборах відбувається за принципом: одна акція - один голос. Загальні збори акціонерів збираються не 
рідше одного разу на рік. Водночас акціонери, що мають 
не менше 20 % голосів, мають право в будь-який час вимагати проведення зборів акціонерів.

     В акціонерному товаристві створюється рада акціонерного товариства. Вона здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу. В неї можуть входити представники трудового колективу, профспілкових та інших громадських організацій. Члени ради не можуть одночасно бути членами виконавчого органу.

     Виконавчим  органом акціонерного товариства є  його правління. Воно здійснює керівництво  поточною діяльністю. Роботою правління  керує його голова, який призначається  або обирається (згідно із статутом). Правління вирішує всі витання діяльності акціонерного товариства. Воно підзвітне лише раді акціонерного товариства і загальним зборам акціонерів.

     Контроль  за фінансовою діяльністю правління  здійснює ревізійна комісія, яка  обирається з числа акціонерів і  представників трудового колективу підприємства.

     Законодавчо встановлено, що трудові колективи  мають певні пільги в придбанні  акцій, а також право першочергового придбання акцій.

     При проведенні приватизації значна частина  акцій безоплатно передається трудовому  колективу. Це має забезпечити певні гарантії працівникам в управлінні акціонерним товариством.

     Захищає інтереси трудового колективу нова система укладання колективного договору. Він укладається трудовим колективом з правлінням акціонерного товариства. Цей колективний договір, в якому зафіксовані вимоги працівників, мають підтвердити загальні збори акціонерів.

                  Вся процедура заснування акціонерного товариста записана в Законі України про акціонерні товариства( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008, № 50-51, ст.384 ):

ЗАСНУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА

Стаття 9. Створення акціонерного товариства 1. Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі   органу,   уповноваженого   управляти   державним   майном, територіальна громада в  особі  органу,  уповноваженого  управляти комунальним  майном,  а  також  фізичні та/або юридичні особи,  що

прийняли  рішення про його заснування. 2. Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб. 3. Засновниками  може  укладатися  засновницький  договір,  у якому визначаються порядок провадження  спільної  діяльності  щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним  засновником,  номінальна  вартість  і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору. Для створення  акціонерного  товариства  засновники   повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства. Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє  до  дати  реєстрації  Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку  звіту  про  результати  закритого   (приватного) розміщення акцій.

     Засновницький договір  укладається  в  письмовій формі.  Якщо товариство створюється за участю  фізичних  осіб,  їх  підписи  на засновницькому договорі підлягають нотаріальному засвідченню.  У разі  заснування  товариства  однією  особою  засновницький договір не укладається.

     4. У разі  заснування  акціонерного  товариства  його  акції підлягають  розміщенню  виключно  серед його  засновників шляхом приватного розміщення.  Публічне розміщення акцій товариства  може здійснюватися після отримання свідоцтва про реєстрацію першого випуску акцій.

     Особливості створення акціонерного  товариства шляхом  злиття, поділу,  виділу чи перетворення підприємницького (підприємницьких) товариств,  державного (державних) та  комунального  (комунальних) підприємств   у   акціонерне  товариство  визначаються  Державною комісією  з цінних  паперів та  фондового ринку,  а за  участю державних та  (чи) комунальних підприємств - Державною комісією з цінних  паперів та  фондового ринку за  погодженням з   Фондом державного майна України.

     5. Створення  акціонерного  товариства  здійснюється за такими етапами: 

     1) прийняття  зборами  засновників   рішення   про   створення  акціонерного  товариства  та  про  закрите  (приватне)  розміщення  акцій; 

     2) подання заяви та всіх необхідних документів на  реєстрацію випуску  акцій  до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

     3) реєстрація  Державною  комісією  з   цінних   паперів   та  фондового  ринку випуску акцій  та видача тимчасового свідоцтва  про реєстрацію випуску акцій;

     4) присвоєння акціям  міжнародного  ідентифікаційного номера цінних паперів;

     5) укладення  з  депозитарієм  цінних  паперів  договору  про обслуговування емісії акцій   або  з  реєстратором  іменних   цінних паперів  договору  про  ведення  реєстру  власників іменних цінних паперів;

     6) закрите (приватне)  розміщення  акцій серед засновників товариства;

     7) оплата засновниками повної  номінальної вартості акцій; 

     8) затвердження  установчими зборами товариства результатів закритого  (приватного)   розміщення   акцій   серед   засновників товариства, затвердження  статуту  товариства,  а також прийняття інших рішень, передбачених законом;

  9) реєстрація товариства та його статуту в органах державної реєстрації;

 10) подання Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати  закритого (приватного)  розміщення акцій;

  11) реєстрація   Державною   комісією  з цінних  паперів та фондового ринку звіту про результати  закритого   (приватного) розміщення акцій;  

     12) отримання   свідоцтва  про   державну  реєстрацію  випуску  акцій; 

     13) видача    засновникам    товариства    документів,     що підтверджують право власності  на акції. 

Дії, що    порушують    процедуру    створення   акціонерного товариства,  встановлену цим Законом,  є підставою  для  прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку рішення про відмову в реєстрації звіту про результати  закритого  (приватного) розміщення акцій. У разі прийняття такого рішення Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку звертається до суду з  позовом про ліквідацію акціонерного товариства. 

     1.2 Види акціонерних товариств 

     Акціонерні  товариства поділяються на два види: відкриті і закриті.

     Відкрите  акціонерне товариство – його акції розповсюджуються шляхом відкритої підписки і купівлі – продажу на біржах.

     Закрите акціонерне товариство – його акції  розповсюджуються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися і продаватися на біржі.

     Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано в відкрите шляхом регистрації його акцій в порядку, передбаченому  законодавством про цінні папери, і фондову біржу з внесенням  змін в Статут товариства.

     Підписка  і купівля – продаж на біржі  акцій закритого акціонерного товариства виключена. Особливість закритого акціонерного товариства полягає в тому, що після його створення замість учасника, який вибув, нового акціонера не можна прийняти: це можливо зробити тільки шляхом відкриття акціонерного товариства.

     Відправною  точкою розвитку сучасного акціонерного руху в Україні є прийнятий  у 1991 році Закон України «Про господарські товариства», який визнав акціонерне товариство як самостійну форму діяльності і  закріпив правові основи його створення  і функціонування.

     Масовий характер цей рух отримав з  визначенням Законом України  «Про приватизацію майна державних  підприємств» (1992) продажу акцій  відкритих акціонерних товариств  в якості одного із засобів приватизації, яка стала могутнім каталізатором  створення таких товариств.

     Якщо  в 1991 році в Україні було всього 38 акціонерних товариств, то в 1993 році їх кількість збільшилась до 3342, тобто в 88 разів.

     Нарощування кількості акціонерних товариств  продовжувалося до 1997 року і зупинилось тільки з уповільненням темпів приватизації. В останні роки ця кількість стабілізувалася і складає 34-35 тисяч ( рис.1).

    В структурі акціонерних товариств переважають закриті товариства (63,7%). Найбільша їх доля – в торгівлі (79,2%). В виробничому секторі створено більше відкритих товариств; в сільському господарстві вони складають 62,8% всіх товариств відповідного виду діяльності, в промисловості – 51,6%.

     Близько 30% акціонерних товариств (10400) з’явилися  в процесі приватизації майна  державних підприємств.

     Більшість акціонерних товариств розміщено в великих промислових регіонах, 17,3% - в столиці. В Дніпропетровській, Донецькій областях та в Києві сконцентровано 49,6% основних засобів і оборотних активів акціонерних товариств. 53,5% їх доходів формується від реалізації продукції, а обсяги прибутку товариств, розташованих в Києві, складають 90% сукупного результату всіх відповідних структур.

     Більше  всього акціонерних товариств приходиться  на промисловість (31,5% загальної їх кількості), оптову та роздрібну торгівлю. Акціонерні товариства менш за все представлені в фінансовій сфері (20,5% всіх підприємств), рибному господарстві (13,4%), промисловості (11,8%). За обсягами виробництва доля акціонерного сектору найбільш вагома в промисловості (56,1%), будівництві (29,4%), фінансовій діяльності (25,9%).

     Акціонерні  товариства займають досить важливе  місце в економіці України. В 2003 році в них працювало 21,5% зайнятих в економіці осіб, вони виробляли 65,7% загального обсягу промислової  продукції. В промисловості чисельність працівників акціонерних товариств склала 53% (1810,7 осіб), хоча доля таких товариств досягає лише 40% загальної кількості підприємств галузі.

     В акціонерних товариствах сконцентровано 30,1% основних засобів та 30,3% оборотних  активів, формується 26,1% чистого доходу (виторгу) і 79,6% чистого прибутку підприємств всіх сфер економіки.

     В 2003 році в Україні функціонували 11319 відкритих акціонерних товариств, сумісним власником яких є держава, а також 33 національні акціонерні та державні холдінгові компанії, які створені в процесі приватизації і корпоратизації майна державних підприємств.

     Загалом вітчизняні акціонерні товариства ще недостатньо використовують основні  переваги акціонерної форми господарювання: випуск цінних паперів зареєстрували  тільки 63% загальної кількості акціонерних товариств. Разом з тим сумарний випуск акцій зростає постійно і досяг 99,3 млрд. грн.. переважно це акції підприємств, тоді як доля фінансово-банківського сектору складає 9,2%. Третина акцій (31,6%) випущена закритими товариствами, тобто вони мають обмежене коло обігу.

1.3 Особливості формування  фінансових ресурсів в акціонерних товариствах

     Процес  виникнення, функціонування і розвитку акціонерної власності охоплює  тривалий період історії, коли траплялися суттєві зміни даної форми власності під впливом еволюції форм організації підприємств взагалі і акціонерних товариств, які є економічними формами реалізації відповідних видів і форм власності.

     Суперечність  між потребою в більших розмірах капіталу і обмеженими можливостями його концентрації, яка притаманна таким формам підприємства, розв’язується через виникнення підприємств акціонерної форми, тобто акціонерної власності.

     Акціонерне  товариство – це більш життєздатна  форма організації підприємства, тому як акція не дає права її володарю вимагати повернення вкладу в капітал акціонерного товариства.

     Саме  ця обставина обумовлює економічну природу:

1. акціонера або власника, а не як кредитора;
2. акції як інструменту власності, а не кредита;
3. акціонерного товариства як по перевазі не кредитного інституту, а як суб’єкту власності.

     Розвиток  акціонерної форми підприємства означає розвиток акціонерної власності, яким супроводжується ускладненням її змісту, механізму і форм реалізації. Це пов’язано зі зміною структури  суб’єкта акціонерної власності  – її еволюцією від одноособового (індивідуального) до асоційованого суб’єкту.

     Одноособовий  та груповий суб’єкти виступали реальними  власниками акціонерного капіталу через  володіння контрольним пакетом  акцій, що забезпечують можливість прийняття  рішень з питань функціонування корпорації в інтересах її індивідуального або групового володаря. 

     В подальшому характерними є дві основні  тенденції:

• перша – «диверсифікація участі» - перехід від участі певної групи володарів в акціонерному капіталі окремого акціонерного товариства до участі в декількох корпораціях. З’являються нові елементи в структурі суб’єкта акціонерного товариства – банки, страхові, інвестиційні фонди.
• Інша тенденція пов’язана зі збільшенням чисельності суб’єктів корпоративної власності: в володінні акціонерним капіталом великих корпорацій починають приймати участь не одна група, а цілий ряд суб’єктів.

     Таким чином, акціонерна власність представляє  найбільш розвинену форму приватної  власності: асоційовану приватну власність  як органічну єдність двох якостей відношень привласнення – приватного та загального.

     Загальні  положення про цінні папери

     Товариство  може залучати необхідні фінансові  ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку¹. Цінні папери є грошовими документами, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка випустила ці документи, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

     У господарському обігу цінні папери мають певну вартість і разом  з грошима є засобом обігу  та платежу, виконують роль кредитного інструменту та забезпечують спрощену передачу прав на різноманітні блага.

     Цінні папери поділяють на такі групи:

• пайові цінні папери (акції);

• боргові цінні папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);

• похідні цінні папери (фондові деривативи);
• приватизаційні папери (приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки, земельні бони).

     Широкий випуск цінних паперів, створення та розвиток їх ринку мають велике значення для розвитку приватного сектору. Разом з іншими джерелами (бюджетом, власними коштами підприємств, кредитом) ринок цінних паперів дозволяє забезпечити альтернативне фінансування різних галузей економіки.

Акції акціонерного товариства, їх типи та категорії