Вступ

      На  сьогоднішній день підприємства у формі акціонерних товариств складають основу економіко- виробничого потенціалу України. В Україні функціонує більш 35 тисяч акціонерних товариств (АТ), з них 12 тисяч відкритих акціонерних товариств (ВАТ) та майже 23 тисячі закритих (ЗАТ). Зазначені підприємства виробляють близько 75 % від загального обсягу промислової продукції і дають робочі місця більш ніж 65 % працівників промислового персоналу України. Загальна кількість акціонерів складає понад 17 мільйонів осіб (юридичних осіб, резидентів та нерезидентів, громадян).

      Основною  метою написання даної курсової роботи є дослідження особливостей функціонування акціонерних товариств в новій моделі господарювання в Україні , а також виявлення проблем та перспектив їх розвитку.

      Актуальність  обраної мною теми полягає в тому, що масова приватизація, яка здійснюється в Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств в акціонерні товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим акціонерним товариством потребує глибоких теоретичних та практичних знань з цієї області.

      В цій роботі викладено основні  питання, пов’язані з особливістю розвитку акціонерних товариств в Україні. Оскільки більшість великих та середніх приватизованих підприємств України набули форми акціонерних товариств, основну увагу в ній зосереджено на правових нормах та практичних механізмах, що застосовуються до акціонерних товариств.

1. Акціонерні товариства у сучасній економиці

     У сучасних економічних умовах, які характеризуються запровадженням у господарську систему України ринкових відносин з одночасним забезпеченням державою їх соціальної орієнтації, провідною організаційно-правовою формою господарських організацій стають акціонерні товариства. Це зумовлено численними перевагами, що притаманні цьому виду господарських об’єднань: можливістю використання в усіх секторах економіки (державному, комунальному, приватному), в більшості сфер народного господарства, в процесі роздержавлення та приватизації, а також як зручного засобу інвестування вітчизняного виробництва шляхом залучення коштів численних акціонерів-інвесторів, що набувають можливість взяти участь в управлінні справами таких товариств і в розподілі прибутку, отриманого від їх діяльності, без тягаря додаткової майнової відповідальності у разі негараздів (невдач).

  1.1. Поняття акціонерного товариства. Види акціонерних товариств

     Акціонерне товариство є самостійною юридичною особою, створеною для отримання прибутку від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.

     Акціонерне товариство (АТ) – це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій. Капітал утворений таким чином називається акціонерним капіталом (малюнок 1.1). 

                       Малюнок 1.1- Формування акціонерного товариства 

     Отже, акціонерне товариство - це підприємство, основане на колективному капіталі. Частка кожного учасника товариства в цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє.

     Що спонукає громадян, як фізичних осіб, підприємства (юридичні особи) купувати акції, вкладати свої грошові кошти в акціонерні товариства? Таким спонукальним матеріальним мотивом є можливість отримати прибуток на свій капітал у формі дивіденду.

         Дивіденд - це та частина прибутку акціонерного товариства, яка виплачується власникам акцій згідно з розмірами вкладеного капіталу. Дивіденди розраховуються так:

       А)Спочатку із загальної суми прибутку акціонерного товариства вираховують видатки на розвиток, модернізацію виробництва; виплати процентів за кредити, премії керівникам за успішну діяльність;

       Б)Потім сума прибутку, що залишилась, ділиться на кількість акцій даного випуску.

       Дивіденди можуть перевищувати розміри, оголошені при випуску акцій, а можуть і зовсім не виплачуватись. Все залежить від ефективності діяльності акціонерного товариства.

      За  способом функціонування акцій закон  розрізняє два види АТ - відкриті та закриті акціонерні товариства.

     Акціонерне товариство закритого типу

Акціонерним товариством  закритого типу вважається акціонерне товариство , акції якого  розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися  третім особам без згоди або дозволу  на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

     Основною  ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених акціонерним  товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи акціонерного товариства, наприклад, за згодою Правління або Спостережної Ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

     Вимога  одержання попередньої згоди  акціонерів на відчуження акцій закритого  акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена в установчих документах акціонерного  товариства , оскільки, в іншому випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані   законодавством, ані установчими документами.

     З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення в інших акціонерів цього акціонерного  товариства  або самого акціонерного  товариства права на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати і які йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонерних товариств резервується положення про те, що перш ніж здійснювати відчуження акцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь акціонерів або акціонерного  товариства.

     В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода акціонерів або акціонерного  товариства на відчуження акцій третім особам повинна  бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішенням керівного органу акціонерного  товариства ). Наявність такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього акціонерного  товариства .

     Надання згоди акціонерами чи акціонерним  товариством на відчуження акцій  третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для регулювання  рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне  товариство, наприклад, може дати згоду  на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акції повинні бути продані не дешевше певного рівня ціни.

        Інколи виникає питання про  успадкування права власності  на акції закритого акціонерного  товариства та співвідношення  цього права із  обов’язком  одержувати згоду акціонерного  товариства у випадку відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного  товариства на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.

     Використання  акцій закритого акціонерного товариства як предметів застави також має  бути врегульоване установчими документами  емітента.

     Акціонерне  товариство відкритого типу

Акціонерним  товариством відкритого типу вважається акціонерне  товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів.

     Акції відкритих акціонерних товариств  також випускаються з розрахунку на те, що будь-які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.

     Такі  акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому ринках.

     Акції відкритих акціонерних   товариств  можуть також без будь – якої згоди емітента використовуватися  як предмет застави виникнення зобов’язань.

     Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

     Акції відкритих АТ можуть розповсюджуватися як через відкриту підписку, так і через купівлю-продаж на біржі (ст. 30 Закону "Про господарські товариства").

      У закритому АТ акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися за підпискою або купівлею- продажем.

Засновники  закритих АТ до дня скликання установчих зборів повинні внести не менш ніж 50 % номінальної вартості акцій 

     1.2Особливості функціонування акціонерних товариств 

  Необхідно виділити ознаки, що відрізняють акціонерне підприємство від одноосібного, а саме:

1)випуск і функціонування акцій;

2)демократична організація управління справами акціонерного підприємства;

3)потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством.

    Головною ознакою акціонерного  товариства є те, що його капітал  формується шляхом випуску й продажу акцій.

     Акція - цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства й дає право її власнику на отримання доходу в формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня доходності підприємства.

       Але акція - не лише свідоцтво на отримання доходу на вкладений капітал. Це документ який дає її власнику певні права по відношенню до акціонерного підприємства. Комплекс таких прав формує соціально-економічні функції акцій:      

1) акція є свідоцтво про внесення паю до сукупного капіталу акціонерного товариства;

2) акції є титулом власності й безпосередньо самою власністю. Власник акції користується нею як власністю - він може отримувати на неї дивіденди, продати, подарувати, закласти в банку;

3) вона дає право на отримання дивіденду (доходу) пропорційно вартості акції й величині отриманого акціонерним товариством прибутку;

4) акції виступають як джерело здійснення інвестиційного   процесу, фінансування капіталовкладень, пов'язаних з технічним розвитком підприємств. Грошові кошти, отримані з допомогою випуску акцій, стають фінансовими ресурсами й через банківську систему інвестуються в народне господарство;

5) контрольна функція акції. Її суть полягає в тому, що людина, яка володіє акціями, прямо чи безпосередньо має право контролю й участі в справах акціонерного підприємства.

Будь-яка  акція має певні обов'язкові реквізити (див. рис. 1.2)

Рис. 1.2 – Інформативна база акції 

Розрізняють такі види акцій:

1. привілейовані акції своїм власникам гарантують першочергову виплату дивідендів у фінансових процентах до номінальної вартості акцій. Вони забезпечують також пріоритетну участь у розподілі майна на випадок ліквідації акціонерного товариства. Водночас власники цих акцій не мають права голосу на зборах акціонерів;
2. прості акції дають право участі їх власнику в справах акціонерного товариства: брати участь у загальних зборах акціонерів, бути обраним до складу правління.

      Міра  участі акціонера в роботі товариства визначається кількістю акцій,  якими він володіє. Кожна акція дає право на один голос. Прості акції дають право своєму власникові отримати дивіденди, але після виплати їх по привілейованих акціях. При ліквідації акціонерного товариства претензії власника простих акцій задовольняються останніми. Акції можуть бути іменними або на пред’явника. На іменних акціях вказується повне ім'я власника.

      Засновники  акціонерного товариства частину акцій  залишають у себе (не менше 25%), а  решту реалізують за відкритою підпискою  всім бажаючим. Це так званий первинний ринок цінних паперів, де вони продаються за номінальною вартістю. Подальший рух акцій (купівля-продаж) здійснюється на фондовій біржі, яка виступає як вторинний ринок цінних паперів. Тут реалізація акцій здійснюється за ринковими цінами.

      Ціна, за якою акції продаються і купуються на біржі, називаються курсом акцій.

      Курс  акцій залежить від величини дивідендів і норми позичкового процента (ставки процента, яку банк виплачує по депозитах). Він прямо пропорційний дивідендам і обернено пропорційний нормі позичкового процента. Чому? Тому, що будь-який власник вільних грошей стоїть перед альтернативою: вкласти їх до банку чи купити на них акції. Вибір визначається вигодою, яку принесе той чи інший варіант.

      Курс  акцій =

      Курс акцій – це капіталізований дивіденд. Тобто це така сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе доход, рівновеликий тим дивідендам, які виплачуються по акціях.

      Щоб здійснювати контроль над роботою  акціонерного товариства, необхідно  володіти контрольним пакетом акцій. Теоретично це 50% плюс одна акція.  В  реальному  житті  контрольний  пакет  акцій  набагато  менший. Достатньо мати іноді 5-10% від загальної суми акцій, щоб керувати товариством.

     Власниками товариства є акціонери, тобто особи, які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:

1)фізичні особи;

2)юридичні особи;

3)держава, яку представляє Фонд державного майна України або інша уповноважена особа.

      Грошові кошти, які акціонер інвестує в акціонерне товариство під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності товариства, спрямованої на досягнення визначених акціонерами цілей.

     АТ є найбільш прийнятною організаційно-правовою формою для великих підприємств з великою кількістю власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:

1. більш широкі можливості для залучення капіталу шляхом емісії додаткової кількості акцій, емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;
2. фінансовий ризик акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю акцій, що їм належать);
3. відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх нормативних документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати акції, що їм належать, на власний розсуд, не повідомляючи про це інших акціонерів;
4. функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники (акціонери) мають широкий вибір можливостей щодо найму “команди” високопрофесійних керівників.

      Держава бере участь в управлінні Товариством  лише в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона впливає на діяльність Товариства опосередковано, наприклад, шляхом проведення певної банківської,   податкової, соціальної, антимонопольної, митної політики тощо. 

    Друга ознака, яка відрізняє акціонерне підприємство від одноосібного, - демократична організація управління справами акціонерного підприємства.  

     Третьою ознакою є потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством.

У одноосібних  підприємствах аж нижньою межею  ефективності господарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник  одноосібного підприємства не отримує  необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель. Тому, що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях. Невиплата дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічне починають падати в ціні. За цим неминуче наступає банкрутство товариства. Таким чином, акціонерна форма підприємства пред'являє більш високі

вимоги  до ефективності господарської діяльності.

2. Акціонерні товариства в Україні

       Акціонерні  товариства в капіталістичних країнах почали виникати ще в 19 ст. В сучасних умовах практично весь великий капітал світу є акціонерним. В Україні акціонерна форма господарювання почала формуватися з моменту проголошення самостійності. Поштовхом для цього стало:

       1) необхідність мобілізації і концентрації індивідуальних капіталів для розбудови економіки й створення власного виробничого потенціалу;

       2)необхідність створення умов для тісного поєднання безпосереднього виробника з засобами виробництва шляхом перетворення    його    на    співвласника    підприємства;

       3)роздержавлення й приватизація власності, яка має за мету створити багатоукладну економіку й ефективного власника. 

     2.1 Сучасний стан акціонерних товариств в Україні

У сучасній економіці України акціонерні товариства відіграють важливу роль. В Україні існує більше 35 тисяч акціонерних товариств, понад 17 мільйонів громадян України є акціонерами.

В Україні  на сучасному етапі формуються переважно  акціонерні товариства закритого типу. Зумовлено це принаймні двома  обставинами:

            1) чинне законодавство з роздержавлення і приватизації державного майна на першому етапі приватизації передбачало передачу цього майна переважно трудовим колективам. Закриті акціонерні товариства найбільше відповідають цій вимозі;

            2) такий вид акціонерних товариств зумовлювався й відсутністю ринку цінних паперів (фондової біржі), що утруднювало процес розповсюдження й вільного функціонування акцій. Цей фактор діє й зараз.

Тому  акціонери більшості навіть відкритих  акціонерних товариств не мають справжніх акцій. В обороті їх заміняють тимчасові свідоцтва про внесений пай, свідоцтва депозитарію, протоколи угод по акціях та інші сурогати. Все це істотно утруднює досягнення високої ефективності вже діючих акціонерних товариств.

     Акціонерні  товариства, створені внаслідок приватизації (корпоратизації) в Україні

     Після здобуття незалежності в Україні  почався процес роздержавлення підприємств. В процесі приватизації  значна їх частина була перетворена на акціонерні товариства. Цей процес перетворення державних підприємств на акціонерні товариства має деякі відмінності  поряд із створенням нових акціонерних  товариств.

     До  корпоративних акціонерних  товариств  належать товариства, які створені на основі приватизаційного права, тобто  Законів України “Про приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”, які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні  товариства.

      Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом відкритої підписки та є предметом  купівлі-продажу на фондовій біржі.

      Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише серед засновників  і не можуть бути предметом купівлі-продажу  на фондовій біржі. У міжнародній  практиці відкриті акціонерні товариства прийнято називати «публічними», а закриті акціонерні товариства - «приватними» компаніями¹.

      Треті особи та органи державного управління не мають права втручатися в діяльність акціонерного товариства за винятком випадків, передбачених законодавством.

      Оскільки  акціонерне товариство є окремою юридичною особою, його власники (акціонери) не несуть особистої відповідальності за його зобов’язаннями (акціонерне товариство несе відповідальність за зобов’язаннями лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.  

      За  підсумками 2000 року номінальна капіталізація ринку акцій України досягла 27% від номінального ВВП, в той час як за підсумками 1999 року цей показник становив 24%. При цьому частка промислової продукції, яку виробляють акціонерні товариства, складає близько 70% загального обсягу промислової продукції. Обсяг торгів на фондовому ринку у 2000 році склав 23% у відношенні до ВВП. Порівняно з 1999 роком обсяг торгів на фондовому ринку у 2000 році зріс у 2,3 раза.  
   Водночас, чинне законодавство України не забезпечує достатньо повного та чіткого регулювання діяльності акціонерних товариств, що призводить до чисельних порушень прав інвесторів та гальмує інвестиційні процеси.  
   Недосконалість наявної правової бази дає можливість без формального порушення норм чинного законодавства нехтувати або прямо порушувати права та законні інтереси акціонерів. При цьому відсутні надійні механізми їх реалізації та ефективного захисту.  
   

      2.2 Законодавча основа функціонування акціонерних товариств в Україні

Юридичною базою акціонування в Україні став Закон України "Про господарські товариства", прийнятий Верховною Радою України в 1991р. Згідно з цим Законом акціонерне товариство функціонує як товариство з обмеженою відповідальністю, яке має такі основі характерні риси (Див. рис. 2.2)

Рис. 2.2 - Характерні риси акціонерного товариства 
 

     Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні особи, які згідно з законодавчими актами можуть бути суб'єктами підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств їх коло визначено статтями 3,26 Закону "Про господарські товариства". Стаття 26 спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб від учасників.

     Засновниками  є особи, які виконують передбачені законом дії щодо заснування товариства. Основна особливість їх правового статусу полягає в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на акції, так і перед третіми особами за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації товариства.

       Учасники - це особи, які згідні придбати акції поки що неіснуючого  акціонерного товариства.

     Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають у зв’язку  з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті 26,30,31,35 Закону "Про господарські товариства").

Процес  створення акціонерного товариства складається з ряду послідовних стадій, передбачених законом.

     Перша стадія передбачає заснування фізичними та/ або юридичними особами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єкт права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договору про спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподіл функцій сторін. В ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок і здійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорі доцільно визначити кількість акцій. яку купує кожний засновник (засновники зобов'язані бути держателями акцій не менше 25 відсотків статутного фонду строком не менше 2 років).

     Засновники  несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

     Товариство  може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством. Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників. .

     Другою стадією є повідомлення в засобах масової інформації про намір створити товариство, яке повинні зробити засновники. Це оголошення довільної форми, в якому зазначаються основні статутні реквізити: назва товариства, мета і предмет діяльності, засновники, розмір статутного фонду, кількість і вартість акцій .

     Третьою стадією є відкрита підписка на акції ,яка організується засновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст яких визначено статтею ЗО Закону "Про господарські товариства".

       Четвертою стадією є установчі збори, які повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Пропуск строку може призвести до нестворення товариства.

       Установчі збори - це орган, до компетенції якого входить створення товариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори за участю кількості осіб , які підписалися більш ніж на 60 % акцій, на які проведено підписку. Засновники акціонерних товариств готують статут , який затверджують збори засновників.