Амортизаційна політика підприємства. 2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

кафедра економіки і оцінки

майна підприємства

КУРСОВА РОБОТА

«Амортизаційна політика підприємства»

Керівник роботи:      

к.е.н, доцент                                               Єфремова Л.В.

Студентки 2 курсу 2 групи

факультету «Облік і аудит»                                        Писарева О.А.

Харків – 2012

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Економічна сутність амортизаційної політики підприємств в Україні

1.   Загальні тенденції розвитку економіки України у 2009-2011рр. .…5
2.   Економічна сутність амортизації та амортизаційної політики  

        підприємств………………………………………………………..…..8

3.   Методи нарахування амортизації основних засобів………………13
2. Особливості застосування амортизаційної політики ПАТ"Сумиобленерго"
1. Техніко-економічна  характеристика діяльності публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"………………….....….19
2.   Основні напрямки ефективного використання основних засобів ПАТ "Сумиобленерго"…………………………………………...….21
3.   Особливості амортизаційної  політика публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго"……………………………………….26

3. Удосконалення амортизаційної політики на підприємстві

1.   Вплив амортизаційної політики підприємства на формування фінансового результати його діяльності…………………………...31
2.   Світовий досвід формування амортизаційної політики підприємств………………………………..….......…………….……33
3.   Шляхи удосконалення амортизаційної політики публічного                       акціонерного товариства "Сумиобленерго"………………………..36                                                                                                                                            

Висновки……………………………………………………………………………40

Література……………………………………………………………………….…..42

Додатки………………………………………………………………………..…….44

Вступ

Сучасний стан національної економіки України  знаходиться в умовах її активного  та постійного реформування. Економічна реформа потребує пожвавлення господарського життя з метою забезпечення економічного зростання держави. Досягти цього можна на основі фінансової стабілізації, структурної перебудови, приватизації тощо.

Забезпечення  певних темпів розвитку і підвищення виробництва можливе за умови  інтенсифікації відтворення та ліпшого  використання діючих основних засобів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої ваги амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. Однак, в теперішній час відсутня цілеспрямована державна амортизаційна політика, не розроблена концепція відновлення, ефективного накопичення і використання фінансових ресурсів. Як наслідок, на рівні підприємств система амортизації розглядається як другорядна у розв’язанні задач відтворювального характеру, оновлення фінансових ресурсів. Така ситуація характерна для багатьох підприємств України.

Амортизаційна політика є однією із головних частин загальної політики управління виробничими  витратами на промислових підприємствах, яка полягає в інтенсивності  оновлення основних фондів з поступовою експлуатацією їх у процесі виробничої діяльності. На сьогоднішній день на багатьох промислових підприємствах використовується зношуваний виробничий потенціал, який функціонує тільки за допомогою величезних витрат на ремонт. Так, амортизаційна політика не є єдиною причиною такого положення, але її роль у такому становищі досить велика [11].

Таким чином, актуальність амортизаційної політики  в сучасних умовах визначило вибір теми  роботи і основні напрями дослідження.

Метою курсової роботи є ретельне вивчення існуючого стану, здійснення критичного аналізу діючої практики нарахування амортизації основних засобів та розробка теоретико-методологічних положень, практичних рекомендацій для ефективної реалізації амортизаційної політики на промислових підприємствах у сучасних умовах.

Об’єктом дослідження є процес формування амортизаційної політики на промислових підприємствах.

Предметом дослідження є сукупність різноманітних форм, правил, методів і важелів економічного характеру та їх вплив на результати фінансової діяльності промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основи становлять фундаментальні положення сучасної економічної науки, загальні методи наукового пізнання та теорії фінансово-економічного аналізу; праці багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців з питань існуючих проблем в амортизаційній політиці. У роботі використовувались такі методи: діалектичним методом досліджувалась економічна суть амортизації, системно-структурним та абстрактно-логічним методами було визначено послідовність формування амортизаційної політики підприємства; порівняльним методом досліджено процес аналізу ефективності застосування різних методів амортизації; економіко-математичним методом було здійснено розробку методики визначення оптимального терміну амортизації.

Інформаційною базою дослідження послужили законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради і Кабінету Міністрів України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, дані економічної теорії й аналітичні матеріали вітчизняних промислових підприємств.

1. Економічна  сутність амортизаційної політики  підприємств в Україні

1. Загальні тенденції розвитку економіки України  у 2009-2011рр.

Розглядаючи сьогоднішній  стан економічного розвитку України, треба нагадати, що свого часу наша держава була однією з найбільш індустріально і науково розвинутих республік колишнього СРСР. Її промисловий, аграрний і науково-технічний потенціал був найпотужнішим у сфері добувної промисловості та металургії, в агропромисловому та військово-промисловому комплексах. Випуск в УРСР основної промислової та сільськогосподарської продукції, а також продовольства сягав однієї п’ятої частини загальносоюзного виробництва, а за видобутком залізної та марганцевої руд, виплавкою металу, виробництвом різноманітних металовиробів, олії та цукру, створенням окремих видів машин та устаткування вона займала одне з провідних місць у загальносоюзному масштабі [24].

На сьогодні, за час формування в Україні ринкових відносин,  країна затвердила себе на належному рівні як держава на світовому ринку. І це завдяки реалізації довгострокових стратегій, які забезпечують фундамент України як високорозвинутої, соціальної, демократичної, правової держави з конкурентоспроможною економікою здатною вирішувати важкі завдання свого розвитку.

Для того, щоб краще зрозуміти  економічну ситуацію в Україні  необхідно  проаналізувати деякі показники, які  впливають на  її соціально-економічний  стан. Найбільш важливими показниками є: об'єм ВВП, індекс цін споживчого ринку, обсяги виробництва та реалізації продукції важливих галузей, фінансові результати та рентабельність операційної діяльності підприємств.

Зростання національної економіки  характеризується в першу чергу  зростанням показника валового внутрішнього продукту. Розглянемо динаміку ВВП  за 2009-2011рр. (Додаток А).

Зростання ВВП в 2011 році свідчить про  відновлення економіки після  кризового періоду.  ВВП в 2011 році значно вище показника 2010 року. Зокрема в першому кварталі 2011 року ми бачимо темп приросту ВВП в порівнянні із показником за 2010 рік на 20,11%, в другому кварталі на 21,65%, в третьому кварталі на 27,32%.  Очікуване зростання в четвертому кварталі також не менше 20%.

Другим показником, що характеризує рівень економічного зростання є  індекс споживчих цін. Аналізуючи даний показник  (додаток Б), можна зробити висновок, що найбільше його значення зафіксоване в березні 2011 року - 101,4%, а найменше в липні - 98,7%. У порівняні з показниками індексу споживчих цін країн СНД, індекс інфляції України найнижчий.

Так, найвищий індекс споживчих цін спостерігали в Білорусі. Протягом 2011 року ціни у Білорусі зросли на 9,7%, у Таджикистані на 7,7%, у Молдові – 7%, у Казахстані – на 5,9%, у Азербайджані та Вірменії – на 4,8%, у Росії – 4,2%, у Киргизстані – 3,8%.

Про ефективність економічного зростання свідчать фінансові результати підприємств України, які можна побачити в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Фінансові результати підприємств  України в 2009-2011 роках [20]

Як бачимо із таблиці 1.1, в 2011 році 57,4% підприємств отримали прибуток. Загальна сума чистого прибутку становила в 2011 році 55065,6 млн.грн., що на 41159,5 млн.грн. більше минулорічного показника.

Ще одним якісним показником ефективності економічної діяльності є показник рентабельності підприємств. Аналізуючи даний показник у додатку В ми побачили, що середня рентабельність  по всіх галузях в 2011 році значно зросла. Так, в 2011 році вона склала 5,2%. Відзначимо, що покращення відбулося в промисловій галузі. Так середня рентабельність підприємств зросла з 3,6% до 6%. Окрім цього зростання показника рентабельності спостерігається в торгівлі, роздрібній торгівлі, готельній діяльності, операціях з нерухомим майном.

Незначна,  але позитивна кореляція  рівня рентабельності підприємств  з динамікою індексу цін виробників і негативна з індексом споживчих  цін,  засвідчує той факт,  що вітчизняні підприємства адаптувалися до роботи у високо інфляційному середовищі і закладають високі інфляційні ризики у ціну продукції,  що в свою чергу,  живить інфляційні процеси та відкладає потребу у здійсненні модернізаційних процесів.

Про економічне зростання свідчить також обсяги виробництва та реалізації продукції. Проведемо аналіз обсягів  реалізованої продукції за 2008-2010 рр. (Додаток Г) та 2011 рік.

Загальний обсяг реалізації по всій промисловості збільшився за 2 останні  року. Якщо в 2009 році спостерігався спад обсягу реалізації, то в 2010 показники були вищими до кризових. В 2010 році найбільший обсяг реалізації в переробній промисловості, зокрема виробництві харчових продуктів – 18% загального обсягу реалізації. Збут металургійної продукції також становить на рівні 18,8%, машинобудування – 10%.

Обсяг реалізованої промислової продукції  в Україні за І півріччя 2011 р. склав 528 млрд 275,6 млн грн. Таким чином, цей  показник виріс на 29,5%, у порівнянні з 407 млрд 892,3 млн грн за аналогічний період 2010 р. Обсяг реалізованої продукції добувної промисловості склав 68 млрд 5,5 млн грн, переробної - 362 млрд 568,2 млн грн, виробництва і розподілу електроенергії, газу і води - 97 млрд 701,9 млн грн, машинобудування - 59 млрд 821,7 млн грн, хімічної і нафтохімічної промисловості - 36 млрд 708,5 млн грн.

Аналіз динаміки ефективності економічного розвитку України свідчить про пожвавлення  економічного розвитку та початок виходу з кризи. Так темп приросту ВВП  в 2011 році склав понад 20%. Рушієм зростання ВВП у 2011  році була промисловість,  зростання якої зумовлено відновленням інвестиційної активності підприємств та,  як наслідок,  попиту на інвестиційну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринку.  В умовах сприятливої кон’юнктури на

зовнішніх товарних ринках збільшився обсяг виробництва, зріс і обсяг  реалізації продукції, покращилися  фінансові результати підприємств, а також ефективність їх діяльності.

1. Економічна сутність амортизації та амортизаційної політики

підприємства

Джерелом фінансування основних виробничих засобів та нематеріальних активів є амортизаційний фонд підприємства, який регулюється амортизаційною політикою підприємства. Амортизаційна політика підприємства - це складова загальної політики управління операційними не обіговими активами, яка складається з сукупності методів управління порядком нарахування та використання амортизації в межах чинного законодавства відповідно до обраної підприємством фінансово-інвестиційної стратегії [16].

Незадовільний стан виробничої бази можна вважати основним фактором ризику втрати конкурентоспроможності, тому для визначення необхідного обсягу фінансування господарської діяльності потрібно спочатку оцінити стан окремої одиниці засобів, які в сукупності складають виробничий потенціал суб'єкта господарювання.

Основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом, та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) [1] .

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного зносу, а також техніко-економічного старіння. Під фізичним (матеріальним) зносом основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості - економічного спрацьовування [14].

Техніко-економічне старіння основних засобів - це процес знецінення діючих засобів праці  до настання повного фізичного зносу під впливом науково-технічного прогресу.

Класифікаційний перелік груп основних засобів та інших необоротних активів у Податковому кодексі (таблиця 1.2)  майже повністю дублює відповідні положення   П (С)БО № 7. Однак до цього переліку не віднесені, зокрема, незавершені капітальні інвестиції.

Таблиця 1.2

Класифікація  груп основних засобів та інших  необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації [1]

З цієї таблиці 1.2 стає зрозуміло, що класифікація ОЗ в податковому обліку тепер передбачає 16 груп замість звичних нам 4-х. Мінімальний строк корисного використання будівель становить 20 років, а транспортних засобів – 5 років. 

Безперервний  процес виробництва потребує постійного відтворення фізичного зносу  і технічно застарілих основних засобів. Необхідною умовою відновлення засобів праці в натурі є поступове відшкодування їхньої вартості, яке здійснюється через амортизаційні відрахування (амортизацію).

Згідно з  П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизацією вважається систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Вартість, що амортизується, – це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості [2].

Відповідно  до пп.14.1.3 п.14.1 ст. 14 Розділу І Податкового кодексу під амортизацією розуміють систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) [1]. 

Таким чином, можемо зробити висновок, що амортизація на сьогодні трактується однаково як у П(С)БО 7 «Основні засоби» так і в ПКУ.

Для відшкодування  вартості зношеної частини основних засобів кожне підприємство робить амортизаційні відрахування, тобто встановлює певну грошову компенсацію відповідно до розмірів фізичного зносу й техніко-економічного старіння. Ці відрахування включають до собівартості продукції, реалізують під час продажу товарів, а потім накопичують у спеціальному амортизаційному фонді, що служить відновленню основних засобів.

Амортизаційні відрахування обчислюють за певними  нормами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках  до балансової вартості основних засобів.

 Розрахунки  норм амортизаційних відрахувань  на повне відновлення (реновацію)  основних засобів  здійснюють централізовано за формулою [12]:

де Ф - балансова (первісна чи відновна) вартість основних фондів;

Л - ліквідаційна вартість основних фондів;

А - амортизаційний період основних засобів.

Податковий  Кодекс України дозволяє підприємству самостійно встановлювати норму амортизації, але з урахуванням наступного: нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом,  але не менше ніж визначено в ст.145 п.1 ПКУ  і призупиняється  на  період  його  виводу  з  експлуатації   на  підставі  документів,  які  свідчать   про виведення таких основних засобів з експлуатації) [1].

Таким чином, строк  корисного використання об’єкта  є основним для встановлення норми амортизації, але він не може бути меншим за встановлений в Податковому Кодексі.

У міру розвитку техніки, удосконалення технології та організації виробництва змінюються тривалість і характер використання окремих видів основних фондів, виникає  об'єктивна необхідність скорочення нормативних строків їхнього функціонування. У зв'язку з цим норми амортизаційних відрахувань періодично треба переглядати та уточнювати.

Таким чином, сутність амортизації, амортизаційних відрахувань  та їх функції проявляють свою дію через низку складових, взаємозв’язок яких становить зміст амортизаційної політики держави. Отже, амортизаційна політика держави – це складова частина інвестиційної політики, що являє собою дії держави по регулюванню процесу перенесення вартості засобів праці на створюваний продукт з наступним відновленням засобів праці.

Для надання  амортизаційній політиці гнучкості, точнішого  нарахування амортизаційних сум, система  амортизації повинна постійно розвиватися, тобто необхідно переглядати  норми, уточнювати нормативні положення, регулювати порядок нарахування амортизації, удосконалювати систему її обліку, проводити переоцінки основного капіталу. Така рухомість системи амортизації зумовлена динамічністю науково-технічного прогресу, постійними змінами умов виробництва, розвитком суспільних потреб. Проведення обґрунтованої амортизаційної політики сприяє зміцненню фінансової бази підприємств, їх інвестиційній орієнтації.

2. Методи нарахування амортизації основних засобів

Амортизаційна політики підприємства значною мірою відображає амортизаційну політику держави на різних етапах її економічного розвитку і базується на встановлених  державою принципах, методах і нормах амортизаційних відрахувань. Разом з тим, кожне підприємство має право індивідуалізувати свою амортизаційну політику, враховуючи конкретні фактори, що визначають її параметри. Серед таких факторів слід виділити такі: обсяг використовуваних операційних основних засобів та нематеріальних активів; методи відображення в обліку реальної вартості використовуваних основних засобів та нематеріальних активів; реальний строк використання підприємством активів, що підлягають амортизації; дозволені законодавством методи амортизації; склад і структура використовуваних основних засобів; темпи інфляції; інвестиційна активність підприємства [14].

На сьогодні відсутні чіткі правила щодо вибору методу амортизації, який був би найкращий для підприємств різних організаційно-правових форм та галузей, об’єктів основних засобів та способів їх використання.

Підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів), згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”,  застосовуючи такі методи: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий.

Метод амортизації обирається підприємством  самостійно з урахуванням очікуваного  способу отримання економічних  вигод від його використання та переглядається у разі зміни очікуваного способу  отримання економічних вигод від його використання. На сьогодні,  відповідно до ПКУ,  в податковому обліку методи нарахування амортизації повністю відповідають бухгалтерським методам, що перелічені в п.26 П(С)БО 7 "Основні засоби" (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Методи нарахування амортизації згідно П.145.1.5 ПКУ [29]

t - індекс периода; t-1 - індекс периода, що передував  періоду t; а - норма амортизації; n - строк корисної служби в  містах; А - сума амортизації; Б  - балансова вартість;

П - сума збитків  на придбання, реконструкцію, покращення основних засобів; В - сума виведених основних фондів; Ф_n - вартість придбання (початкова вартість);

Ф_л -ліквідаційна вартість; Ф_t-1 - залишкова вартість на кінець періоду, що передував звітному; L_t - продуктивність (ступінь навантаження, потужність) у році t;

b_t – строк корисного використання, що залишився, розрахований з початку року.

Аналізуючи  суть методів нарахування амортизації  можна виокремити як переваги так  і недоліки того чи іншого методу (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

Суть методів нарахування амортизації та їх переваги та недоліки [19]