Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування

3

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти інвестиційних фондів та інвестиційних компаній………………………………………………………..…5

1.1.           Поняття інвестиційних фондів……………………………………...5

1.2.           Сутність та особливості інвестиційних компаній………………..10

РОЗДІЛ 2. Особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.17

2.1. Інститути спільного інвестування ………………………………….17

2.2. Типи інвестиційних фондів………………………………………….20

2.3. Основи функціонування інвестиційних фондів……………………24

2.4. Вітчизняні інститути спільного інвестування……………………...29

РОЗДІЛ 3. Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування……………37

3.1. Основи здійснення спільного інвестування………………………...37

3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні………………...42

3.3. Проблеми спільного інвестування та шляхи їх вирішення………..45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….53

Анотація………………………………………………………………….. 56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...57

ДОДАТКИ…………………………………………………………………59   

ВСТУП

Актуальність теми. В Україні досвід роботи інвестиційних фондів та інвестиційних компаній нараховує близько 15 років. На кінець 2009 року в країні діяло 159 інвестиційних фондів та 129 інвестиційних компаній, а загальний обсяг емісії цінних паперів становив 1,47 млрд. грн. Зазначена сума емісій сформована головним чином, за рахунок приватних інвестицій.

За умови функціонування інвестиційні фонди та інвестиційні компанії належать до портфельних інвесторів, вони орієнтуються на встановлення контролю за діяльністю підприємств. Їх місія та можливості. що надаються законодавством, у цьому плані обмежені. В Україні інвестиційні фонди та інвестиційні компанії не можуть володіти більш ніж 10% акцій одного емітента (25% - якщо акції придбані за приватизаційні сертифікати). Одночасно інвестиційні фонди та інвестиційні компанії беруть досить активну участь у загальних зборах акціонерів, намагаються делегувати своїх представників до складу спостережних рад акціонерних товариств, регулярно отримують інформацію про стан справ на підприємстві.

Завданням інвестиційних фондів та інвестиційних компаній є розв’язання проблем, які виникають у непрофесійних суб’єктів при самостійному інвестуванні на ринку акцій. До таких проблем можна віднести:

            проблему вибору об’єкта інвестування. Її ефективне розв’язання залежить від компетентності інвестора, обсягу та достовірності інформації якою він володіє. Проведення навіть простого порівняльного аналізу в межах фондового ринку потребує отримання та обробки досить значної за обсягом інформації. Інвестору необхідно визначити дохідність акцій окремих емітентів, секторів економіки, простежити динаміку курсів за певний період часу тощо.

            окремі привабливі фінансові інструменти можуть бути просто недоступними для дрібних непрофесійних інвесторів. Акції з найвищим рівнем ліквідності обертаються на біржових ринках, а учасниками біржових операцій можуть виступати тільки професіонали – продавці цінних паперів, які обслуговують досить масштабні операції з цінними паперами.

Особливо актуальна дана проблема для країн з ринковою економікою та зокрема для України. 

  Метою даної роботи є спроба визначити особливості діяльності інвестиційних компаній та інвестиційних фондів.

Для її досягнення в роботі було поставлено та вирішено ряд послідовних завдань:

                  проведено порівняльну характеристику інвестиційних компаній та інвестиційних фондів;

                  проаналізовано діяльність інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільно інвестування;

                  обґрунтовано особливості діяльності інвестиційних компаній;

                  досліджено типи інвестиційних фондів та компаній;

                  охарактеризовано основи функціонування інвестиційних фондів.

Об’єктом дослідження є діяльність інвестиційних компаній та інвестиційних фондів.

Предмет дослідження – інвестиційна діяльність компаній та інвестиційних фондів в умовах економіки, що трансформується.

Методи дослідження. У процесі дослідження та виконання даної роботи було використано методи аналізу та синтезу та метод економіко-статистичного аналізу. 

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем спільного інвестування, ключові положення та закони України щодо ролі та місця іноземних інвестицій у розвитку економіки України, базові державні нормативно-правові акти.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ

1.1.           Поняття інвестиційних фондів

Інвестиційний фонд (англ. Investment Fund, англ. Collective Investment Scheme) — один з учасників фондового ринку. Інвестиційний фонд акумулює кошти інвесторів та передає їх в управління інвестиційному управляючому.

Інвестиційний фонд — це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло об'єктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.

Термінологія щодо інвестиційних фондів відрізняється у різних країнах, але в більшості випадків їх називають колективним інвестуванням, інвестиційними фондами, керованими фондами, взаємними фондами, або просто фондами (примітка: термін «взаємний фонд» має особливе значення у США). У всьому світі великі ринки мають розвинену інфраструктуру інвестиційних фондів, які складають велику частину від усього обсягу комерційної діяльності на фондових біржах [1].

Інвестиційні фонди керуються широким діапазоном інвестиційних цілей, які можуть бути або спрямовані на специфічні географічні регіони (наприклад країни Європи що розвиваються), або такі що стосуються специфічних областей життєдіяльності (наприклад, Інформаційні технології). Зазвичай, у тій чи іншій країні існує чітко виражена тенденція інвестувати значною мірою у свій власний ринок, тобто у національні компанії. Це зумовлено законодавчою базою, політикою країни, національною близькістю до об'єкта інвестування, а також зниженим ризиком щодо можливих валютних коливань. Ті чи інші інвестори під час обрання фонду для інвестування частіш за все керуються саме заявленими інвестиційними цілями, стратегією, історією минулих досягнень керівників фонду, а також іншими факторами, такими як, наприклад, винагорода керівництву фонду [2].

Зазвичай інвестиційний фонд має у своєму складі:

                    керівник фонду, або інвестиційний керівник, тобто особа що здійснює інвестиційні рішення У процесі управління інвестиційний керуючий виконує ряд функцій. Основні з них показані в додатку А;

                    адміністратор фонду, який керує комерційною діяльністю фонду, займається узгодженням тих чи інших питань між учасниками фонду, оцінює відповідність ринкової вартості тих чи інших цінних паперів їхній реальній вартості тощо;

                    опікун, що є відповідальною особою за всі наявні у фонді активи і що слідкує за відповідністю діяльності фонду до законів та прийнятих правил;

                    утримувачі акцій або паїв, що є власниками активів фонду та відповідних доходів;

                    компанія, що займається маркетинговою діяльністю у пошуках покупців фонду.

Перший інвестиційний фонд у світі було створено в серпні 1822 р. у Бельгії. Інвестиційні фонди починають швидко розвиватись лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію банкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і США. На сьогодні, більше половини американських домогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.

Поряд із депозитами в банках, вклади в ІСІ є найпопулярнішими інструментами для збереження та примноження заощаджень приватних осіб.

В Україні діяльність ІСІ регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) — це інститут спільного інвестування, який створюються у формі відкритого акціонерного товариства і проводить діяльність виключно зі спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

                    юридична особа у формі публічного акціонерного товариства (ПАТ);

                    статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі та об'єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;

                    не менше 70 % середньорічної вартості активів повинно інвестуватись у цінні папери;

                    управління фондом (відповідно, його активами) здійснює Компанія з управління активами (КУА) на підставі договору, органи управління фонду такі, як у ВАТ — загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада [16].

Компанія з управління активами (КУА) — це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Комісія з цінних паперів і фондового ринку.

КУА здійснює створення ІСІ, а також виконує інші функції, пов’язані з життєдіяльність інститутів спільного інвестування, що знаходяться під її управлінням. До таких функцій відносяться:

                    розміщення цінних паперів ІСІ;

                    залучення агентів, які розміщують цінні папери серед інвесторів;

                    управління активами ІСІ. Після того, як грошові кошти прийшли на рахунок ІСІ, КУА направляє їх на придбання активів для формування структури активів даного ІСІ, яка вказана в Інвестиційній декларації;

                    аналіз ринку цінних паперів, нерухомості і ін. ринків, інструменти яких знаходяться в активах ІСІ;

                    пошук нових об'єктів для інвестицій;

                    щоденна переоцінка активів відповідно до коливань цін на ринку;

                    оформлення договорів з придбання і продажу активів, підготовка звітності в державні органи, що контролюють роботу КУА;

                    здійснення поточної діяльності ІСІ

Ключовою функцією КУА, як це видно з її назви, є управління активами, тобто грошами інвесторів, залученими у фонди під її управлінням.

Венчурний інвестиційний фонд — це корпоративний або пайовий не диверсифікований інвестиційний фонд, активи якого більше, ніж на 50 % складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котируються на фондових біржах, здійснює виключно приватне розміщення емітованих ним цінних паперів і провадить досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема, інвестиції у інноваційні проекти.

Класифікація

Залежно від форми організації ІСІ поділяються на:

                    пайові інвестиційні фонди;

                    корпоративні інвестиційні фонди.

Інвестиційні фонди бувають відкритими, закритими і інтервальними. Залежно від порядку здійснення діяльності ІСІ поділяються на три типи:

                    відкриті — якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання у будь-який час здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим фондом (або його компанією з управління активами); відкритий інвестиційний фонд створюється на невизначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни, встановлені статутними документами фонду.

                    закриті — якщо фонд або його КУА не беруть на себе зобов'язання щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) до моменту припинення цього фонду. закритий інвестиційний фонд створюється на визначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну своєї діяльності.

                    інтервальні — якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік

Викуповує свої цінні папери в терміни, які вказані в проспекті емісії, але не рідше аніж один раз на рік. За цінними паперами дивіденди не нараховуються. Чисті активи розраховуються на день прийому заявок на розміщення або викуп цінних паперів, але не рідше аніж один раз щоквартально. При проведенні відкритої передплати — не менше 10% активів містяться в д/с [5].

За періодом діяльності ІСІ поділяються на строкові та безстрокові:

                    строковий ІСІ — створюється на певний термін, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняє свою діяльність;

                    безстроковий ІСІ — створюється на невизначений час.

ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

Залежно від структури активів, ІСІ поділяються на два види:

                    диверсифіковані ІСІ — інвестиційні фонди, структура активів яких відповідає спеціальним вимогам законодавства, що направлені на зменшення ризику вкладників, зокрема, не більше 5 % активів в цінні папери одного емітента;

                    недиверсифіковані ІСІ — інвестиційні фонди, структура активів яких не відповідає спеціальним вимогам. Відсутність обмежень, встановлених вимогами, дає можливість здійснювати гнучкіше управління активами.

Відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифікованими. Закриті ІСІ можуть бути як диверсифікованими, так і недиверсифікованими.

Окремо виділяють венчурні інвестиційні фонди.

Фізичні особи не можуть бути учасникам венчурних КІФ та ПІФ, а також недиверсифікованих ПІФ.

1.2.           Сутність та особливості інвестиційних компаній

Інвестиційна компанія (Investment Company) — компанія, яка використовує свій капітал для інвестування в інші компанії. Інвестиційною компанією визнається торговець цінними паперами, який, окрім провадження інших видів діяльності, може залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.

Інвестиційна компанія створюється у формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю в порядку, встановленому для цих товариств, та здійснює діяльність щодо спільного інвестування згідно з цим положенням.

Статутний фонд інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, формується в порядку, встановленому Законом України "Про господарські товариства" (1576-12), і повинен становити не менш як 50 тисяч мінімальних зарплат, визначених на момент реєстрації інвестиційної компанії.

Інвестиційна компанія для здійснення діяльності щодо спільного інвестування зобов'язана заснувати взаємний фонд, провести реєстрацію випуску інвестиційних сертифікатів, опублікувати інвестиційну декларацію та інформацію про випуск нею інвестиційних сертифікатів.

Інвестиційні сертифікати, які випускає інвестиційна компанія, повинні відповідати вимогам, встановленим у пункті 9 цього Положення. На спільні інвестиції, які здійснюються шляхом випуску інвестиційних сертифікатів інвестиційної компанії, поширюються обмеження, встановлені пунктом 17 цього Положення.

Інвестиційна компанія одержує інвестиційні сертифікати в розмірі, що відповідає вартості майна, переданого нею у взаємний фонд. Інвестиційні сертифікати засновників зберігаються у депозитарія і не можуть пропонуватися на продаж [3].

На засновників інвестиційної компанії, яка здійснює спільні інвестиції, поширюється обмеження, встановлене пунктом 4 цього Положення.

Взаємний фонд є філією інвестиційної компанії, що утворюється за рішенням її вищого органу. Цей орган затверджує також Положення та інвестиційну декларацію взаємного фонду.

Рішення про створення взаємного фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш 3/4 присутніх акціонерів (учасників), які беруть участь у голосуванні на загальних зборах інвестиційної компанії.

Взаємний фонд має окремі баланс та поточний рахунок і підлягає державній реєстрації в порядку, передбаченому для реєстрації філій суб'єктів підприємницької діяльності. На баланс взаємного фонду інвестиційна компанія може передавати майно у вигляді цінних паперів та об'єктів нерухомості.

Кошти взаємного фонду не можуть використовуватися для покриття збитків інвестиційної компанії. На майно взаємного фонду не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями інвестиційної компанії, не пов'язаними з діяльністю взаємного фонду.

Інвестиційна компанія одержує прибутки від діяльності, пов'язаної із спільним інвестуванням, пропорційно вартості майна, переданого нею у взаємний фонд, якщо інше не передбачено інвестиційною декларацією.

Інвестиційна компанія може засновувати відкриті та закриті взаємні фонди, які здійснюють діяльність щодо спільного інвестування в порядку, встановленому цим Положенням для інвестиційних фондів.

Інформацію про діяльність взаємного фонду інвестиційна компанія зобов'язана подавати загальним зборам акціонерів (учасників) не рідше ніж раз на рік.

Для здійснення спільного інвестування інвестиційні фонди, а також інвестиційні компанії, що заснували взаємні фонди (далі фонди), випускають інвестиційні сертифікати, які пропонуються для розміщення серед учасників.

Кошти, отримані від учасників, відкриті фонди інвестують у цінні папери інших емітентів.

Закриті фонди мають право здійснення інвестування в цінні папери та придбання нерухомого майна, часток і паїв, що належать державі в майні господарських товариств, у процесі приватизації.

Інвестиційні сертифікати відкритих фондів можуть бути придбані за кошти учасників, закритих фондів - за кошти учасників та приватизаційні папери.

Емісія інвестиційних сертифікатів здійснюється після реєстрації їх випуску Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фонди мають право здійснювати загальну емісію інвестиційних сертифікатів на суму, розмір якої не повинен перевищувати 15-разового розміру їх статутних фондів.

Відкриті фонди випускають інвестиційні сертифікати, які не підлягають вільному перепродажу, а закриті - такі, що підлягають вільному перепродажу.

Інвестиційні сертифікати пропонуються для розміщення та викуповуються фондом за ціною, яка дорівнює вартості чистих активів, у терміни, встановлені інвестиційною декларацією.

Чистими активами інвестиційного фонду визнається вартість активів, в які розміщено кошти засновників та учасників фонду, в поточних цінах на момент оцінки.

Інвестиційні сертифікати закритих фондів можуть обмінюватися на приватизаційні папери, якщо ці фонди у встановленому Фондом державного майна України порядку отримали дозвіл на здійснення комерційної діяльності з приватизаційними паперами.

Закриті фонди обслуговують власників приватизаційних паперів з такими обмеженнями:

      інвестиційні сертифікати підлягають викупові фондом не раніше закінчення терміну використання приватизаційних паперів;

      учасникам інвестиційного фонду не гарантується фіксований розмір дивідендів [19].

Приватизаційні папери, які перебувають у власності фонду, підлягають індексуванню у разі загальної індексації приватизаційних паперів.

Фонд має право здійснювати додаткову емісію інвестиційних сертифікатів у 50-разовому розмірі до обсягу прийнятих для розміщення приватизаційних паперів у порядку, який затверджується Фондом державного майна України та Міністерством фінансів України.

Інвестиційні фонди та інвестиційні компанії мають право тримати у своїх активах до 25 відсотків цінних паперів одного емітента за умови їх придбання за приватизаційні папери.

Оцінка чистих активів фонду здійснюється відповідно до Положення про порядок оцінки чистих активів інвестиційних фондів і взаємних фондів інвестиційної компанії, що затверджується Міністерством фінансів України.

Вартість чистих активів у розрахунку на один інвестиційний сертифікат відкритого фонду обчислюється щоквартально, на дату, яку встановлює Міністерство фінансів України. Взаємний фонд зобов'язаний за цією ціною викуповувати інвестиційні сертифікати у учасників фонду.

Доходи фонду складаються з дивідендів та інших надходжень від цінних паперів, що перебувають у власності фонду, та доходів від операцій з цінними паперами й іншими активами.

Доходи фонду, його засновників та учасників оподатковуються при виплаті дивідендів у порядку, встановленому чинним законодавством.

Прибуток фонду підлягає розподілу між засновниками та учасниками у вигляді дивідендів [20].

Прибуток засновників фонду відповідно до інвестиційної декларації може бути спрямовано на збільшення розміру статутного фонду.

Фонд складає і публікує звіти про свою діяльність у терміни та в обсязі, що визначаються чинним законодавством.

Облік і контроль за діяльністю фонду щодо розміщення приватизаційних паперів здійснюються у порядку, встановленому Фондом державного майна України та Міністерством фінансів України.

Відкриті фонди раз на півроку зобов'язані проінформувати учасників та опублікувати в пресі фінансовий звіт, який повинен містити:

      бухгалтерський баланс із переліком інвестицій фонду (кількість, види і ринкова вартість цінних паперів, які перебувають у власності фонду);

      звіт про доходи та збитки, а також дивіденди, сплачені за цей період;

      довідку про вартість чистих активів фонду;

      довідку про кількість інвестиційних сертифікатів, випущених фондом, номінальну вартість одного інвестиційного сертифікату та вартість чистих активів одного інвестиційного сертифікату на дату складання звіту;

      відомості про зміни в складі афілійованих осіб, членів спостережної ради, а також про зміну інвестиційного керуючого і депозитарія.

Фінансовий звіт за підсумками року обов'язково звіряється аудитором. Закриті фонди раз на півроку мають публікувати такі дані:

      вартість чистих активів фонду (включаючи вартість і кількість невикористаних приватизаційних паперів, що засвідчується висновком аудиторської організації);

      перелік та кількість цінних паперів одного емітента (в розмірі більше одного відсотка активів фонду), що перебувають у власності фонду;

      вартість інших активів, що перебувають у власності фонду;

звіт про заборгованість фонду;

      дані про загальну кількість інвестиційних сертифікатів фонду, які перебувають в обігу на кінець півріччя.

Інвестиційна компанія веде облік наявності та обігу майна кожного взаємного фонду окремо від свого майна [19].

Фонди, які розміщують приватизаційні папери, зобов'язані протягом 5 років зберігати документи про всі здійснені ними угоди з приватизаційними паперами. Якщо фонди ліквідуються раніше захначеного строку, ці документи передаються до Фонду державного майна України.

Державний контроль за діяльністю фонду відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" і цього Положення забезпечують Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи, а в межах повноважень, визначених законодавством України, - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державний контроль за комерційною діяльністю фондів з приватизаційними паперами забезпечує Фонд державного майна України.

Порушення вимог цього Положення тягне за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством [2].

Контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у процесі здійснення спільного інвестування інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, взаємним фондом інвестиційної компанії забезпечує Антимонопольний комітет України відповідно до чинного законодавства.

Інвестиційний фонд, інвестиційна компанія повинні безпосередньо або через інвестиційного керуючого інформувати Антимонопольний комітет України про укладені ним договори стосовно придбання цінних паперів, в результаті якого забезпечується прямо або через взаємні фонди інвестиційної компанії досягнення або перевищення 10 відсотків, а у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 23 цього Положення, 25 відсотків цінних паперів одного емітента. Така інформація подається у п'ятиденний строк з моменту укладення договору купівлі цінних паперів.

Фонд припиняє свою діяльність відповідно до чинного законодавства з урахуванням вимог, передбачених цим Положенням.

Закриті фонди, які обслуговують власників приватизаційних паперів, можуть бути ліквідовані до закінчення терміну використання приватизаційних паперів лише за рішенням арбітражного суду.

У разі банкрутства інвестиційної компанії стягнення на майно взаємного фонду може бути накладено тільки після розрахунків з усіма учасниками взаємного фонду, крім засновників.

Ліквідаційна комісія публікує в друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням фонду інформацію про його ліквідацію, порядок і термін заявлення кредиторами претензій. Комісія повинна опублікувати першу інформацію через тиждень після свого створення і повторити її протягом двох місяців не менш як двічі.