Аналіз економічної ефективності використання трудових ресурсів в приватному сільськогосподарському виробничому підприємстві «Рутенія-

Міністерство аграрної політики України

Миколаївський державний аграрний університет

Кафедра економічного

 аналізу і аудиту

Курсова робота

з аналізу господарської діяльності

на тему: « Аналіз економічної ефективності використання трудових ресурсів в приватному сільськогосподарському виробничому підприємстві «Рутенія-М» Кривоозерського району»

Виконала:

 Студентка групи Б 4/6

Смаглій Г.О.

Перевірив:

Миколаїв - 2008

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи аналізу економічної ефективності трудових ресурсів в ПСВП «Рутенія – М» Кривоозерського району

                1.1 Поняття, сутнітність, завдання, напрямки та джерела даних     аналізу економчної ефективності використання трудових ресурсів

                 1.2 Показники для проведення аналізу економічної ефективності використання трудових ресурсів

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансово – економічних  умов господарства,як субєкта підприємства

               2.1 Аналіз розміру та спеціалізації в ПСВП « Рутеія- М»

               2.2 Аналіз забезппеченості і рівня використання ресурсів

              2.3 Аналіз показників економічної ефективності і фінансового стану в ПСВП «Рутенія – М»

РОЗДІЛ 3. Аналіз економічної ефективності використання трудових ресурсів а ПСВП « Рутенія – М» Кривоозерсього району

                 3.1 Аналіз чисельного складу робітників в ПСВП «Рутенія – М»

                 3.2 Аналіз використання робочого часу в ПСВП « Рутенія – М»

                 3.3 Аналіз продуктивності праці в ПСВП « Рутенія – М»

                 3.4 Аналіз рівня та оплати праці в ПСВП «Рутенія – М»

                 3.5 Шляхи підвищення економічної ефективності використання            трудових ресурсів в ПСВП «Рутенія – М»

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДТКИ

ВСТУП

В сучасних умовах розвитку суспільства  дуже важливим аспектом успішної діяльності підприємства є його стратегія щодо системи оплати праці та ефективності використання трудових ресурсів.

Згідно з визначенням  стратегічного набору, необхідною є  координація стратегій різного  типу. Підприємство може досягти загальних цілей за умови збалансованості стратегій, обґрунтованості взаємодії окремих видів у «стратегічному наборі», що сприяє їхньому взаємопідсиленню. Окремі напрямки діяльності реалізуються ефективно, коли функціональні та ресурсні стратегії узгоджені та пристосовані одна до одної та до стратегій вищого рівня. Одна з головних цілей стратегічного управління на підприємстві — забезпечення раціонального розподілу ресурсів між напрямками діяльності і їх ефективного використання для якнайкращого досягнення поставлених стратегічних цілей.

   Метою даної роботи є розкрити сутність аналізу ефективності використання трудових ресурсів та фонду оплати праці, стратегію щодо управління трудовими ресурсами в приватно сільськогосподарському виробничому підприємстві «Рутенія – М».

    Обєктами аналізу  економічної ефективності трудових  ресурсів є: чисельний склад  робітників та умовно працездатного  населення, рівень використання  робочої сили, рівень використання  робочого часу, рівень оплати  праці та ефективність використання трудових ресурсів.

   Курсова робота виконана на 54 сторінках друкованого тексту, містить вступ, три розділи, висновок, 30 таблиць, список використаних джерел та додатки.

РОЗДІЛ1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ  ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ ПСВП « РУТЕНІЯ – М»

1. Поняття, сутність, завдання, напрямки та джерела даних аналізу економічної ефективності використання трудових ресурсів ПСВП « Рутенія –М»

Безумовним фактором забезпечення функціонування будь-якого підприємства є залучення персоналу з певними кількісними, структурними та якісними характеристиками. З розвитком суспільства людський фактор набуває все більшого значення внаслідок зростання загального рівня освіти та культури, а також вимог людей щодо умов життя та праці. Це потребує нових підходів до управління загалом і створення нових важелів управління персоналом зокрема.   Трудові ресурси – є частиною населення країни, які в силу психофізіологічних та інтелектуальних якостей здібні виробляти матеріальні блага та послуги, це реальні і потенційні працівники в різних галузях народного господарства, які складаються із працездатних громадян у працездатному віці. Також можна сказати що, трудові ресурси є товаром та складовою ринку праці які має попит і пропозицію на загально-національному, регіональному.та.капітальному.рівнях.[4]                                                                         ….Зміст управління трудовими ресурсами залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу: теорії людських (трудових) ресурсів; теорії людського капіталу. Теорія людських (трудових) ресурсів базується на твердженні, що працівник — такий самий фактор виробництва, як і решта ресурсів. У ранніх теоріях управління вважалося, що ставитися до персоналу та керувати ним можна так само, як і іншими виробничими ресурсами, використовуючи ті самі інструменти та методи. Ринок праці надає підприємцеві можливості наймати потрібну кількість персоналу необхідної кваліфікації. А надлишок трудових ресурсів через безробіття доводить, що зробити це не дуже важко. Конкуренція між робітниками за престижну працю перекладає тягар з підготовки та перепідготовки кадрів на їхні власні плечі. Але людина — це не лише «носій праці». Результати дослідження ролі та значення персоналу навіть у високотехнологічних, роботизованих виробництвах доводять, що додана вартість.створюється.насамперед.людьми.                                                                       У виробничому потенціалі трудові ресурси — найбільш активний фактор, який дає змогу йому (потенціалу) адаптуватися до змін і розвиватися. З іншими ресурсами персонал об’єднує те, що він має відповідати вимогам тих напрямків.діяльності,які.має.та.планує.до.освоєння.підприємством.[6]                   …....Трудові ресурси — поняття дуже складне; воно охоплює різноманітні групи працівників незалежно від їхньої ролі в процесі виробництва, від функцій, які вони виконують, кваліфікаційного складу тощо. Вимоги, що висуваються до кожної з груп робітників — різні, тому при забезпеченні підприємства трудовими ресурсами застосовується диференційований підхід.    До трудових ресурсів відноситься та частина населення, яка володіє необхідними фізичними даними, знаннями і навичками праці у відповідній галузі. Від забезпечення підприємствава трудовими ресурсами та ефективності їх використання залежить об`єм і вчасність виконання всіх робіт, ефективність використання обладнання, машин і як результат є об`єм виробництва продукції, її собівартість, прибуток.

Основними задачами аналізу  використання трудових ресурсів є: оцінка рівня забезпеченості та використання трудових ресурсів, фонду робочого часу, фонду оплати праці при забезпеченні зростння продуктивності праці та ефективного використання кожної людино – години з метою отримання прибутку. Визначення і вивчення показників плинності кадрів, виявлення резервів трудових ресурсів, більш ефективного і повного їх використання.[12]

Джерела інформації для  аналізу: план економічного і соціального розвитку підприємства, статистична звітність по результатам праці, річна звітність, нормативна документація, штатний розпис, трудовий або колективний договір, положення про оплату праці.

     Напрямками  аналізу економічно ефективності  трудових ресурсів є:

1. Аналіз наявності і складу працюючих.
2. Аналіз структури персонолу  підприємства.
3. Аналіз кваліфікаційного рівня робітників.
4. Аналіз руху робочої сили.
5. Аналіз використання робочого часу.
6. Аналіз факторів і причин не продуктивного використання робочого часу.
7. Аналіз продуктивності праці та складових фонду оплати праці.
8. Виявлення резервів, щодо підвищення економічної ефнктивності використання трудових ресурсів та доцільності витрат на оплату праці.

     Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів та годин одним працівником за аналізуємий період часу, а також за ступенем використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії робітників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому на підприємстві

     Для правильного визначення підходу до формування кадрової складової виробничого потенціалу застосовують різні групування персоналу під-приємства.

Щодо ролі у виробництві  виокремлюють промислово-виробничий та невиробничий персонал. В основу такого поділу покладено об’єкти їхньої праці, а не функції. Промислово-виробничий персонал — це працівники, зайняті безпосередньо у виробництві продукції, а також у підрозділах обслуговування. Непромисловий персонал — це робітники, безпосередньо не пов’язані з виготовленням продукції, тобто робітники-ремонтники будівель і споруд, працівники наукових лабораторій, навчальних підрозділів, соціальних закладів тощо.

     Такий поділ до деякої міри умовний (наприклад, наукові підрозділи — це могутня виробнича підсистема, спрямована в майбутнє), однак вона дає змогу забезпечити виробництво кадрами. Склад кадрів—носіїв праці розглядається при цьому деперсоніфіковано, за категоріями та групами робітників.у.розрізі.їхніх.спеціальностей.та.кваліфікації.[24] 
Специфіка трудових ресурсів полягає в тому, що забезпечення ними підприємства пов’язано з роботою з конкретними особами, які мають не лише професійно-кваліфікаційні характеристики, а й досвід, рівень культури, виховання, статево-вікові відмінності. Крім того, будь-які зміни на підприємстві зумовлюють зміни вимог до персоналу, тому не треба сподіватися на те, що можна вдовольнити потреби підприємства в трудових ресурсах один раз і назавжди. Необхідно постійно вивчати потреби у персоналі та можливості їх задоволення. 

Необхідні прямі та непрямі  витрати (інвестиції) у відповідні заохочення персоналу для забезпечення ефективного функціонування підприємства постійно зростають і включають в себе: заробітну плату, витрати на соціальні потреби (соціальне страхування та пенсійне забезпечення); витрати на пошук, найм і підготовку (перепідготовку) працівників, які тим вищі, чим кваліфікованіші кадри потрібні для здійснення процесу виробництва та управління; витрати на створення робочих місць з певними умовами праці, обладнанням, що постійно вдосконалюється з розвитком науково-технічного прогресу.та.міжнародної.конкуренції.[17]                                                      ….Залежно від галузі економіки витрати на персонал становлять від 20 до 80% доданої вартості; ця частка з прийняттям відповідних законів щодо соціального захисту населення в країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою, постійно підвищується, стає майже нечутливою до змін кон’юнктури на ринку праці. Усе це створює певні умови, в яких кожне підприємство розробляє свої стратегії.щодо.трудових.ресурсів,.які.дуже.тісно.пов’язані.з.фінансовими, інфо-рмаційними.і.функціональними.стратегіями.                                               

 Варто зазначити, що західна практика стратегічного управління свідчить, що більшість, але не всі, підприємства розробляють стратегії відносно трудових ресурсів, чого не можна сказати про східні (японські та корейські) фірми,персональна.стратегія.де—одна.з.головних.                                                                       Стратегія відносно трудових ресурсів або персоналу передбачає добір, заміщення, закріплення, просування, навчання, перекваліфікацію, оцінку, звільнення кадрів тощо. Треба виокремити стратегії відносно організації та оплати праці, які якнайтісніше пов’язані з трудовим законодавством і діяльністю профспілок. Варто зазначити, що кожне підприємство намагається під час укладання трудових угод створити умови для найефективнішого використання трудових ресурсів для роботи «за покликанням», а не для фінансування вільного часу своїх працівників. Іноді, вже у відповідних планах або програмах, виділяється підрозділ «трудові відносини», в якому відбито встановлені.внаслідок.переговорів.профспілками.та.держорганами.основні.орієнтири.кадрової.політики.підприємства.                                                      

Таким чином, у виробничому потенціалі трудові ресурси — найбільш активний фактор, який дає змогу йому (потенціалу) адаптуватися до змін і розвиватися. Зміст управління трудовими ресурсами залежить від обраної концепції, що відбиває ставлення до персоналу: теорії людських (трудових) ресурсів; теорії людського капіталу.[13]

Отже, з даного підрозділу можно зробити наступний висновок що трудові ресурси є товаром та складовою ринку праці, які має попит і пропозицію на загально – національному регіональному та локальному рівнях.

1.2Показники для проведення аналізу економічної ефективності використання трудових ресурсів.

    Узагальненими показниками ступеня використання трудових ресурсів є коефіцієнт фонду робочого часу, або коефіцієнт трудової участі (активності), які обчислюються відношенням відпрацюваних всіма працівниакми підприємсива днів (годин) до календарного фонду робочого часу. Проте величина цього показника ще не характеризує залежності результатів господарювання від забезпеченості і використання підприємством трудових ресурсів. Для забезпечення виробничого процесу велике значення має належна організація використання цих ресурсів. На підприємстві вона здійснюється шляхом продуманої організації трудових колективів; уточнення з ними планового завдання, умов договору і строків виконання; правильного підбору і розстановки працівників при виконанні роботи, чіткого розподілу  обовязків між ними; раціональної організації робочого місця для кожного члена колективу; створення наленажних умов праці та відпочинку; підбору форм і методів керівництвата контролю за виконанням завданням, договору; вибору найпрогресивніших форм морального і матеріального стимулювання. Якщо показники виробітку мають більш узагальнюючий, універсальний характер, то показники трудомісткості можна розраховувати за окремими видами продукції та розраховувати для розрахунків потрібної кількості робітників, виявлення конкретних резервів підвищення продуктивності праці.[9]

Натуральні показники найбільш точно відображають динаміку продуктивності праці, але можуть використовуватися лише на підприємствах, що випускають однорідну продукцію.

Трудові показники потребують налагодженої роботи нормування та обліку. Їх використовують на робочих місцях, дільницях, де дуже великі залишки незавершеного виробництва, яке неможливо виміряти в натуральних або вартісних вимірах.

Вартісні – найуніверсальніші показники, вони застосовуються для визначення рівня та динаміки продуктивності праці.

Для характеристики стану використання на підприємстві трудових ресурсів і виявлення резервів збільшення обсягу виробництва та підвищення рентабельності роботи треба проаналізувати такі показники, пов'язані з рухом, якістю робочої сили, її продуктивністю, а також її вартістю:

• чисельність персоналу підприємства з точки зору динаміки, 
  категорійної структури, професійної підготовленості, плинності працівників;
• використання робітниками і службовцями робочого часу, стан 
  трудової дисципліни;
• продуктивність праці;
• фонд оплати праці, динаміка середньої заробітної плати працівників і трудомісткості продукції.

       До показників руху трудових  ресурсів відносяться: коефіцієнт  міграції; коефіцієнт прибутковості  або вибуття; коефіцієнт плинності  кадрів.

       До демографічних показників  належать: коефіцієн народжуваності; коефіцієнт смертності; коефіцієнт відтворення населення; коефіцієнт шлюбності; коефіцієнт розлучень.[25]

      Показники якості робочої сили  це:

1. Питома вага робітників ( спеціалістів), що мають базову або вищу освіту.
2. Питома вага молоді в загальній кількості персоналу підприємства.
3. Питома вага кваліфікаційних спеціалістів за категоріями або тарифним розрядом в загальній чисельності персоналу.

Коефіцієнт  використання виробничих потужностей  розраховується:

Квп = Ч*ПП/ВП   (1.1), де

Ч – чисельність  працюючих

ПП – виробіток товарної продукції на одного робітника

ВП – виробничі  потужності підприємства

    Коефіцієнт плинності кадрів розраховується:

       Кпк = В/Ч    (1.2)

В – кількість  працівників які вибули за аналізований період за власним бажанням, або  через порушення трудової дисципліни.

 Ч –  середньо спискова чисельність  робітників підприємства.

Фондоозброєність  праці розраховується:

ФП = А/Т,де    (1.3)

А – середньорічна  вартість активів:

Т – середньорічна  чисельність робітників.

    Кількісною  характеристикою використання робочого сили є показник тривалості робочого часу. Використання робочого часу аналізується через розрахунок середньої кількості днів відпрацьованих одним робітником за звітний перід і середьої тривалості робочого дня.

     На перший показник впливають такі фактори:

• кількість днів непрацездатності;
• кількість вихідних та святкових днів;
• кількість днів чергової відпустки;
• неявки на роботу з дозволу адміністрації;
• прогули та інші невиходи на роботу.

На другий показник  впливають наступні фактори:

• величина нормативного робочого тижня:

    Ефективне використання трудових ресурсів передбачає розробку заходів, спрямованих на забезпечення сталості складу працівників. При аналізі цієї сторони використання трудових ресурсів розраховують кілька показників, які характеризують за категоріями працівників (або в цілому по підприємству) обороти з прийняття та вибуття, плинність кадрів. Коефіцієнт обороту з прийняття (вибуття) працівників визначається як відношення кількості прийнятих (або вибулих незалежно від причин) до середньоспискової чисельності. Для об'єктивнішої оцінки сталості колективу підприємства використовують коефіцієнт плинності кадрів (К_пк), який обчислюється за формулою:

К_ПК=В/Ч, де    (1.4)

В — кількість вибулих працівників підприємства за аналізований період за власним бажанням та через порушення трудової дисципліни;

Ч — середньооблікова чисельність персоналу.

З даного пірозділу можна  зробити наступний висновок, що для  проведення аналізу економічнї ефективності використання трудових ресурсів, подрібно розрахувати показниками ступеня використання трудових ресурсів є коефіцієнт  фонду робочого часу, або коефіцієнт трудової участі (активності), які обчислюються відношенням відпрацюваних всіма працівниакми підприємсива днів (годин) до календарного фонду робочого часу,та інші.

Р О З Д І Л  2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВО – ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ПСВП «РУТЕНІЯ– М», ЯК СУБ’ЄКТ ПІДПРИЄМНПЙТВА

2.1. Аналіз  розміру та спеціалізації  ПСВП « Рутенія – М» Кривоозерського району

Господарство ПСВП Рутенія-М розташоване у Кривоозерському районі Миколаївської області на відстані 250км. від обласного центру, Миколаєва, а від районного, Кривого Озера, на відстані -7км. Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку рослинництва. Природно - кліматичні умови сприятливі для продукції рослинництва.

   Клімат на території  господарства помірно-континентальний, з довгим і посушливим літом, ранньою і теплою весною, і пізньої осіню. Перепади температури досить великі. Взимку температура може бути до -20 С⁰, а влітку -  40-45 С⁰  тепла. Такі перепади температури негативно впливають на розвиток галузі рослинництва. Середня температура повітря 10-20 С⁰.

   За рік випадає опадів за рік 320-420мм - переважно дощі.

   Ґрунти на території господарства це - чорноземи звичайні. Їх характерною особливістю є солонуватість, також мають слабку структуру.

 Запаси продуктивності вологи в метровому прошарку грунту максимальних величин 130-160 мм., досягають до початку весни. В засушливі роки запаси вологи, весною складають лише 40-80 мм.

     Весна – період, обмежений  стійким переходом середньодобової  температури повітря через 0 і 15 градусів. Весна коротка не більше двох місяців з різким наростанням тепла.

     Літо настає з переходом   середньодобових температур повітря  через +15 і продовжується біля 4 місяців. Літо в основному  жарке, засушливе.

      Для повторних  посівів після збору озимих і ярових культур до перших осінніх заморозків залишається 100-120 днів з сумою позивних температур  1600-1700градусів.

    Восени період, обмежений  стійким переходом середньодобових  температур повітря.

         Зима –  період з середньодобовою температурою, нижче 0 і з установленим сніжним покривом. Тривалість її біля трьох місяців. Зима переважно малосніжна, з частими відлигами до 10-15 градусів.

   Щоб визначити, яке за розмірами досліджуване господарство ПСВП” Рутенія-М “ Кривоозерського району Миколаївської області необхідно розглянути  показники розміру господарства, що свідчить про рівень концентрації виробництва.( Додаток  А,Б,В,Д,Е,Ж)                                                                                                    

Таблиця 2.1

Розмір виробництва  в ПСВП “Рутенія-М”  Кривоозерського  району

   Таким чином провівши аналіз розмірів виробництва, використовуючи дані по господарству, можна зробити висновок про те, що дане підприємство відноситься до малих підприємств. Про це свідчать показники: середньорічна чисельність працюючих, площа сільськогосподарських угідь та вартість валової продукції. Середньорічна чисельність працюючих  в середньому за три роки становить 84 чоловіки, тобто цей показник 27.38 %. Також на розмір виробництва, ПСВП « Рутенія – М» вплинув такий фактор, як площа сільськогосподарських угідь як у 2005 році становила 5289,68,га у 2007 – 1978 га., тобто зменшилась на 62,6%.

  Грошова виручка  від реалізації найбільшою спостерігалася у 2005р-6740,3 тис. грн., що на 72,1% більше ніж у 2006р і на 146,99% більше ніж у 2007р.

 Площа сільськогосподарських  угідь протягом даного періоду  дещо змінилася і становить  у2007р.- 1978га, що на 62,61% менше ніж  у 2005р. і у 35,71% менше за  провідне господарство району  у2007р. Також, про розмір господарства можна говорити з погляду на відсутність в ньому худоби. Тобто воно є вузькоспеціалізоване.

   Спеціалізація  – одна з форм суспільного  розподілу праці. Правильна спеціалізація  господарства-важлива умова зростання  обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, покращення її якості та зниження собівартості продукції. Визначимо форму спеціалізації підприємства на основі даних.(Додатки А,Б,В)

На основі проведеного  аналізу обсягів грошової виручки  від реалізації сільськогосподарської  продукції та проаналізувавши дані таблиці можна зробити такий висновок, що дане господарство має вузькоспеціалізовану форму спеціалізації. Основним напрямком спеціалізації є вирощування зернових та технічних культур. Про те що господарство ПСВП «Рутенія – М» Кривоозерського району є вузькоспеціалізованим свідчить те, що   структура по сільськогосподарському виробництву, де галузь рослинництва займає 99,9% усієї структури грошової виручки підприємства. В якій найбільшу питому вагу займає зерно-75,08%, що на9,35% більша ніж структура усього по господарству.

    Продукція  тваринництва становить незначну  частку. Розмір грошової виручки від тваринництва представлений лише бджільництвом(мед) і складає невелику її частку, яка в2007р порівнюючи з2006р значно зросла, і складає 4,7 тис .гривень. Також незначна вага промислової продукції в розмірі грошової виручки і складає в її структурі по всьому підприємству лише 12,40%. Тому дане підприємство є вузькоспеціалізоване.

                                                                                                         Таблиця2.2

Склад та структура грошової виручки від реалізації в ПСВП “Рутенія-М” Кривоозерського району