Аналіз доходів та витрат банку

ЗМІСТ

ВВЕДЕНИЕ__________________________________________________3

1. АНАЛІЗУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ____________________________4-8

1.1. Сутність і значення аналізу доходів і витрат комерційного банку. Його місце у складі аналізу фінансових результатів діяльності комерційних банків.

1.2. Оцінка основних методик аналізу доходів і витрат комерційних банків у складі аналізу фінансової діяльності комерційних банків.

2. ОСНОВНІ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ДОХОДІВ І ВИТРАТ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКОВ____________________________________9-25

2.1. Методика, розроблена Панової Г.С.

2.2. Методика, розроблена фахівцями Фінансової академії при Уряді РФ.

2.3. Методика, розроблена Батракової Л.Г.

3. УМОВНИЙ АНАЛІЗ ДОХОДІВ І ВИТРАТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКА_______________________________________________________26-28

ЗАКЛЮЧЕНИЕ__________________________________________29

ЛИТЕРАТУРА___________________________________________30-31

ВСТУП

У зв'язку із зростаючою роллю банківської системи регіону в обслуговуванні економічних суб'єктів, розширенням зовнішньоекономічних і міжрегіональних зв'язків, триваючим процесом становлення та ліквідації окремих комерційних банків зростає роль і значення аналізу фінансового стану банку, складовою частиною якого виступає аналіз доходів і витрат комерційного банку. Російські банки змушені працювати в умовах підвищених ризиків, частіше ніж їхні зарубіжні партнери опиняються у кризових ситуаціях. Перш за все це пов'язано з недостатньою оцінкою власного фінансового положення, доходів і витрат, надійності і стійкості обслуговуваних клієнтів. Зарубіжні методики аналізу доходів і витрат банку в умовах Росії практично неприйнятні або недостатньо ефективні, оскільки існують певні протиріччя між російською системою ведення бухгалтерського обліку і складанням фінансової звітності і використовуваними в західних країнах системами. У вітчизняній практиці аналізу банківської діяльності також не існують єдині методичні рекомендації, банки та територіальні підрозділи ЦБ РФ орієнтовані на власні розробки і основні показники, встановлені Центробанком у вигляді обов'язкових рекомендацій і нормативів. Тому для російських банків дуже актуальним є питання розробки і застосування ефективних методів аналізу доходів і витрат, що відповідають місцевим умовам.

Враховуючи важливість обраної теми в курсовій роботі розглянуто значення аналізу витрат і доходів банку, вказані основні методики, застосовувані вітчизняними банками для аналізу зазначених складових, визначено їх переваги та недоліки. Докладно розглянуті новітні методики оцінки доходів і витрат банку. Наведено умовний приклад аналізу доходів і витрат.

Як зазначено вище аналіз доходів і витрат банку виступає основною складовою фінансового стану банку. Автор, при описі конкретних методик, свідомо залишає в стороні питання оцінки прибутковості та рентабельності комерційних банків, зосереджуючи аналіз виключно на розгляді дохідних і видаткових статей з метою показати значення і визначальну роль даних показників.

1. АНАЛІЗУ ДОХОДІВ І ВИТРАТ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

1.1. Сутність і значення аналізу доходів і витрат комерційного банку. Його місце у складі аналізу фінансових результатів діяльності комерційних банків.

Аналіз доходів і витрат банку дає можливість вивчення результатів діяльності комерційного банку, а отже, і оцінки ефективності його як комерційного підприємства. Аналіз результативності банківської діяльності починається з аналізу доходів і витрат, а закінчується дослідженням прибутку. Аналіз фінансової діяльності банку проводиться одночасно з аналізом ліквідності балансу банку, і на підставі отриманих результатів робляться висновки щодо надійності банку в цілому.

У процесі аналізу фінансових результатів банківської діяльності використовуються різні прийоми і методи:

n економічно обгрунтовані угруповання дохідних і видаткових аналітичних рахунків балансу банку;

n структурний аналіз;

n оцінка динаміки показників фінансових результатів діяльності банку за квартальними і річними даними;

n виявлення ступеня залежності показників фінансових результатів діяльності банку від впливу різних факторів;

n економічна оцінка кількісного впливу окремих чинників та їх утримання;

n зіставлення отриманих показників з рівнем.

Метою аналізу банківської діяльності з точки зору її фінансових результатів є виявлення резервів росту прибутковості банку і на цій основі формулювання рекомендацій керівництву банку по проведенню відповідної політики в області пасивних і активних операцій.

Усі виробничі витрати і отримані доходи враховуються про результативним рахунках банку, які інакше називаються рахунками прибутків і збитків. Схема побудови такого результативного рахунка, як правило, визначається контрольними державними органами і різна в різних країнах.

Так у США результативний рахунок має наступну структуру:

n відсотки отримані (за всіма видами операцій) (1);

n відсотки сплачені (за всіма видами операцій) (2);

n чисті доходи за відсотками (1 - 2);

n резерви на покриття можливих збитків за кредитами;

n чисті доходи за відсотками після вирахування резервів для покриття можливих збитків за кредитами (3);

n інші операційні доходи:

Þплата за розрахунково-касове обслуговування;

Þкоміссіі за надані послуги;

Þдоходи за валютними операціями;

Þпрочіе доходи;

n разом інших операційних доходів (4);

n чисті доходи за відсотками та інших операційних доходів (3 +4) (5);

n інші операційні витрати:

Þзарплата і витрати на утримання штату;

Þчістие господарські витрати;

Þамортізація на придбані активи;

Þпрочіе;

n разом інших операційних витрат (6);

n доходи до обкладання податком і до включення доходів (втрат) на цінні папери (5 - 6);

n податок на доходи;

n дохід до включення доходів (витрат) на цінні папери;

n доходи (витрати) на цінні папери;

n чистий прибуток.

Система побудови результативного рахунка, при якій він будується не за балансовою формі (із розбивкою витрат і доходів на дебіт і кредит), а за формою послідовно рахунку, дозволяє відразу оцінити результат від основної діяльності банку (кредитування), який потім коригується на суми інших доходів і витрат. Отриманий результат обкладається податком на дохід, а потім до нього додається результат від вкладень у цінні папери, який або взагалі звільняється від сплати податків, або оподатковується за окремою ставкою (аналогічно ситуації в Російській Федерації).

Результативні рахунки німецьких і французьких, а також російських комерційних банків будуватися за балансовим принципом. При використанні цього принципу спочатку обчислюється загальна сума витрат, потім загальна сума доходів. Далі визначається результат від діяльності комерційного банку.

Зарубіжні і російські фахівці розробили різні методики аналізу результатів діяльності комерційного банку, в основі яких лежить дослідження високорентабельної банківської діяльності.

Отже, яким же чином здійснюється аналіз доходів і витрат комерційних банків у нашій країні?

1.2. Оцінка основних методик аналізу доходів і витрат комерційних банків у складі аналізу фінансової діяльності комерційних банків.

На відміну від країн з розвиненою ринковою економікою, де широко інформують громадськість не тільки про розміри прибутку банків, але і про джерела її формування, в Росії недоступні результати роботи банків, їх прибуткових і витратних складових і навіть іноді методики визначення їхніх рейтингів. До теперішнього часу питаннями оцінки фінансового стану комерційних банків (у тому числі доходів і витрат) займаються або самі банки, або спеціальні організації без участі ЦБ РФ, Міністерства фінансів, податкової інспекції. Рейтинги оцінки доходів і витрат комерційних банків, службовці в міжнародній практиці засобом державного нагляду, в Росії подібної ролі не грають.

Наші методики оцінки доходів і витрат комерційних банків відрізняються великою різноманітністю, відповідно до існуючої практики аналізу фінансового стану. За цільовим призначенням їх можна розділити на групи рейтингової оцінки, ранжування по одному з показників діяльності банку, розрахунку нормативів, оцінки іміджу. Алгоритми методик зовсім різні.

Так, в основі методики, розробленої експертами під керівництвом В. Кромонова [1] , лежить наступний алгоритм:

об'єднання доходів і витрат в однорідні групи;

обчислення коефіцієнтів, що описують закономірності балансів;

розрахунок поточного індексу надійності банків;

порівняння і розстановка різних банків у рейтингу.

Методика міжнародного промислового банку (МПО) [2] сроіться на попередньо заданих загальних принципах комплексності, обгрунтованості, коректності та узгодженості. Методика дозволяє отримати рейтингову таблицю, де вказані значення показників, що характеризують доходи і витрати того чи іншого банку. З інформації про банки інвестор отримує уявлення про конкретний банк і порівнює його з даними про інші банки, щоб вибрати найбільш надійний.

Алгоритм методики ДЦ «Рейтинг» [3] включає етап розгляду балансів комерційних банків і подальшого їх аналізу експертами. Після закінчення етапу консультацій проводиться експертна оцінка і публікується рейтинг.

Фірма «ІНЕКС» [4] намагається адаптувати до російських умов американську методику «CAMEL». Підсумковий рейтинг методикою не передбачено, але для кожного розрахункового коефіцієнта встановлені нормативи, невідповідність яким свідчить про наявність проблем у банку.

За методикою журналу «Експерт» [5] банки характеризуються за рядом показників. Підсумком дослідження є таблиця, в якій для будь-якого банку за кожним із показників встановлюється його належність до певної категорії.

Методика «Оргбанка» носить закритий характер. Вона включає три етапи аналізу: формальний, математичний і експертний, за отриманими результатами банку присвоюється категорія відповідно до його кредитоспроможністю.

Зведені таблиці, що розробляються за методикою «Інтерфакс-АиФ» [6] , дають інформацію про кожного з банків за показниками. На її підставі споживач самостійно робить оцінки та висновки.

Отже, наведені методики оцінки російських комерційних банків поряд з позитивними якостями мають і суттєві недоліки, що може призвести до невідповідності між станом справ у банку і місцем, займаним ним у рейтингу. Нерідко при розрахунку окремих показників виявляються методологічні помилки. Через недоступності методик багато зацікавлені особи не можуть зрозуміти принципів розрахунку тих чи інших показників, і отже, робити висновки про якість методик.

Для проведення робіт зі складання якісних методик та усунення недоліків наявних необхідно створити незалежне агентство за участю фахівців ЦБ РФ, Міністерства фінансів РФ, податкової служби РФ, яке має розробити єдину науково-обгрунтовану та перевірену практикою методику оцінки.

Порівняльна характеристика розглянутих методик наведена в таблиці 1.2.1.

Таблиця 1.2.1.

Порівняльна характеристика методик

2. ОСНОВНІ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ДОХОДІВ І ВИТРАТ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

2.1. Методика, розроблена Панової Г.С.

Аналіз доходів банку

Для початку необхідно розрахувати загальну суму доходів банку, отриману за період, з наступним поділом на види доходів, що надійшли від проведення різноманітних видів банківських операцій.

Валові доходи банку прийнято розділяти на процентні і непроцентні:

· До процентних доходів відносяться:

Þначісленние й отримані відсотки по позичках в рублевому вираженні:

Þначісленние й отримані відсотки по позичках в іноземній валюті.

Структура процентних доходів банку може бути представлена ​​в такому вигляді:

- Процентні доходи, отримані по міжбанківських позичках;

- Процентні доходи, які надійшли по комерційних позичках;

· Непроцентні доходи складають:

Þдоходи від інвестиційної діяльності (дивіденди по цінних паперах, доходи від участі в спільній діяльності підприємств і організацій тощо);

Þдоходи від валютних операцій;

Þдоходи від отриманих комісій і штрафів;

Þпрочіе доходи.

При аналізі банківських доходів визначається питома вага кожного виду в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може зрівнятися з попередніми періодами, у тому числі і з кварталами. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфікованому управлінні.

Після проведення аналізу структури доходів банку по укрупнених статтях варто більш детально вивчити структуру доходів, що формують укрупнену статтю, що займає найбільшу питому вагу в загально обсязі доходів. (Для російських банків це, як правило, процентні доходи.)

Аналізуючи одночасно доходи конкретного банку і динаміку структури активу балансу, зробимо висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять доходу (наприклад, кошти в касі і на кореспондентському рахунку, резерви в Центральному банку і власні основні засоби), а також до таких активів, як цінні папери й інші права участі, придбані банком, спільна діяльність і нематеріальні активи. Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою.

Отже, доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових інвестиційних операцій, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів.

Наступний етап аналізу - якісний, який дозволяє з'ясувати причини, що викликають зміну факторів, що впливають на рівень доходів банку.

Найбільш важливим джерелом валового доходу комерційних банків є надання позичок (включаючи відсотки за рахунками «Ностро»).

Всі банки при розробці кредитної політики враховують такий фактор, як прибуток. Банки, які відчувають гостру потребу в прибутку, будуть дотримуватися більш агресивної кредитної політики в порівнянні з банками, для яких фінансові ресурси їх діяльності не мають вирішального значення. Така політика може провялятся у відносно високій частці термінових і споживчих позик, які зазвичай приносять банку більш високий дохід порівняно з короткостроковими позиками промисловим підприємствам.

У процентних ставках по позиках відображаються як специфіка кожної окремо виданої банком позики, так і відношення попиту та пропозиції на позички на ринках позичкових капіталів. На рівень процентної ставки по позиках впливає ступінь ризику, властивого цій позиці, її розмір, строк, спосіб погашення і т.д. Крім того, процентні ставки залежать від рівня конкуренції між банками та іншими джерелами коштів, а також від встановленого законом максимального розміру процентної ставки і оцінки банками і позичальниками перспектив економічного розвитку (ефект очікування).

Для аналізу процентних доходів банку доцільно провести класифікацію наданих позичок, наприклад, за групами позичальників: приватні особи, промислові та сільськогосподарські підприємства, торговельні організації, фінансово-кредитні установи і т.д. По кожній групі позичальників банк аналізує дані про суми наданих позичок, наявність і якість забезпечення, погашення заборгованості, процентних платежах, рівні процентної ставі і т.д. Такий підхід дозволяє оцінити доцільність надання позик позичальникові з позицій визначення співвідношення «ризик - дохідність».

При аналізі процентних доходів банку використовуються також відносні показники, які дозволяють оцінити середній рівень прибутковості позичкових операцій у цілому і кожної групи позичок окремо. Такими показниками є:

ставлення валових процентних доходів до середніх залишків по всіх позичкових рахунках;