Аналіз фінансової єфективності проєкта

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА ІНЖЕНЕРНА АКАДЕМІЯ 
 

Факультет___________________________________________ 

Кафедра_____________________________________________ 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 
 

з дисципліни «Проектний аналіз»

Спеціальність 7.050107 «Економіка підприємства»

      На  тему «Аналіз фінансової ефективності проекту» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ 

     Курсова робота: 32 сторінки, 2 таблці, 6 рисунків, 12 джерел.

     Мета  дослідження: надання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних і особистих потреб.

      Об’єкт  дослідження: ТОВ «AHT LTD».

      Методи  дослідження: розрахунково-аналітичний, логічний, описовий, математичного  моделювання.

      Основний зміст курсової роботи: вивчення і систематизація теоретичних питань, що дозволяють удосконалювати систему управління; проведення аналізу діяльності підприємства і його систем управління; розробка пропозицій по удосконалюванню системи управління, а також розрахунок ефективності пропозицій.

 
 
       ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, ПРОЕКТНИЙ АНАЛІЗ, ІНВЕСТИЦІЙНА ПРИВАБЛИВІСТЬ, ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ, ФІНАНСОВА СПРОМОЖНІСТЬ ПРОЕКТУ, ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ, КОНКУРЕНТНОСПРОМОЖНІСТЬ, СЦЕНАРНИЙ АНАЛІЗ, ПЕРІОД ОКУПНОСТІ, ЧИСТИЙ ПРИВЕДЕНИЙ ПРИБУТОК, АНАЛІЗ ЧУТЛИВОСТІ, ВНУТРІШНІЙ ІНДЕКС ДОХОДНОСТІ. 
 
 
 
 
 

      Зміст 

      Вступ

1. Теоретичні основи фінансового аналізу інвестиційних проектів

      1.1. Сутність та структура фінансового аналізу інвестиційних проектів

      1.2. Мета та завдання фінансового аналізу

      1.3. Методи фінансової оцінки інвестиційних проектів

2. Аналіз інвестиційної діяльності ТОВ «AHT LTD»

2. 1. Загальна  характеристика  ТОВ «AHT LTD»

     2. 2. Аналіз джерел фінансування  проекту

     2. 3. Аналіз  фінансової ефективності проекту

      3. Обгрунтування інвестиційного проекту

     3. 1. Оцінка беззбитковості проекту.

      3. 2. Економічне обґрунтування проектних рішень

      Висновок

      Література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

     Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро - і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

     Ситуація  економічного розвитку, яка склалась зараз в Україні, дуже складна. Серед  сукупності причин, що сприяли економічній  кризі та утримують перехід України  на траєкторію економічного зростання, чи не найголовнішою є низька інвестиційна активність.

     У забезпеченні виходу економіки з  кризового стану і стабільного  її розвитку вирішальну роль відіграє науково обгрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру  інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах. Загальновідомо, що ефективне реформування економіки будь-якої країни, її структурне перетворення з якісним оновленням товаровиробництва, ринкової та соціальної інфраструктури немислимі без відповідних капіталовкладень, тобто без належного інвестування. Без надійних капіталовкладень неможливо забезпечити створення і впровадження новітніх технологій, систем сучасної організації та управління товаровиробництвом і збутом продукції, розвиток ринкової інфраструктури, інформатизацію суспільства тощо. Це фундаментальні основи для забезпечення конкурентоспроможності національного товаровиробництва, без чого не може бути й успішної інтеграції нашої країни в Європейське співтовариство. Складні відтворювальні процеси відбуваються виключно на базі інвестування. Чим воно активніше, тим швидші темпи відтворення і ефективних ринкових перетворень.

     Метою курсової роботи є проаналізувати фінансову ефективність інвестиційного проекту, на прикладі діючого підприємства.

     Головними завданнями курсової роботи є аналіз різних методів фінансової оцінки та аналізу ефективності, який дозволить більш кваліфіковано обґрунтовувати доцільність інвестиційних рішень, а також розглянути джерела фінансування проекту, які є найважливішим фактором інвестиційної діяльності. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Теоретичні  основи фінансового аналізу інвестиційних  проектів

1. Сутність та структура фінансового аналізу інвестиційних проектів

   Найістотнішим фактором інвестиційної діяльності є наявність фінансових ресурсів. Це перша умова формування інвестиційних планів і водночас основне обмеження. З оцінювання обсягів наявних ресурсів починається інвестиційне планування, і за цими ресурсами перевіряється реальність уже розробленої інвестиційної стратегії. На рис. 9 показано можливі джерела фінансування інвестицій.

   Конкретна структура обраної інвестиційної  діяльності виражається через поняття  інвестиційного портфеля, тобто спеціального набору конкретних інвестиційних проектів, узятих до реалізації.

   На  стадії аналізу та розробки стратегії  інвестиційний портфель є запланованим засобом досягнення стратегічних цілей. На стадії реалізації кожного проекту  поняття інвестиційного портфеля визначає структуру інвестицій.

   Інвестиційний портфель, як і кожний проект, що входить до нього, інвестор формує виходячи з певних критеріїв:

   • прибутковості;

   • терміновості досягнення інвестиційних  цілей;

   • ступеня ризику;

   • відповідності проекту фінансовим ресурсам.

   Формування  інвестиційного портфеля — завдання з багатьма критеріями. Воно має вирішуватися для майбутнього періоду, тому базується на прогнозованих даних. Для цього завдання не існує чітко окреслених методик вирішення, але є типові процедури, загальні рекомендації та ме-тоди прогнозованих розрахунків.

   Наведемо  основні критерії формування інвестиційного портфеля.

   Критерій  прибутковості відображає очікуване  збільшення доходів за рахунок або  збільшення вартості самого об’єкта  інвестування (портфель зростання), або  високих і регулярних дивідендів на інвестований капітал (портфель доходу). Інвестиційний портфель, що має мінімальний ризик втрати інвестованого капіталу, визначається як “консервативний”, а в разі великих показників очікуваної прибутковості інвестицій (і великого ризику) портфель називається “агресивним”.

   Критерій  терміновості досягнення інвестиційних  цілей визначає вимоги інвестора  до термінів реалізації інвестицій (до початку експлуатації об’єкта), досягнення потрібної прибутковості та окупності  інвестицій; “життя” (тривалість експлуатації) об’єктів інвестицій.

   Ступінь ризику інвестиційного проекту визначається показником вірогідності недосягнення потрібної прибутковості або  взагалі втрати інвестованих коштів.

   До  цього критерію слід віднести й ліквідність  проекту — можливість зворотного процесу перетворення об’єкта інвестування (у різних формах) знову на кошти. При цьому без втрат не обійтися. Обсяг втрат і час, потрібний для продажу об’єкта інвестування, визначають рівень ліквідності інвестиційного проекту. Цей рівень можна прогнозувати й ураховувати при формуванні інвестиційного портфеля.

   Відповідність проекту фінансовим ресурсам — критерій вибору саме тих проектів, що відповідають обсягам коштів, які є або мають  бути залучені інвестором. Це питання  обсягів інвестицій Співвідношення власних і залучених коштів може бути різним, але чим більшою є частка власного капіталу ініціатора інвестиційного проекту (краще понад 50 %), тим надійніший проект.

   Наведені  критерії важко поєднати. Можливі  поєднання, що визначають найважливіші аспекти вибору інвестиційних проектів, ілюструє рис. 10.

   Наведемо  типову послідовність формування інвестиційного портфеля:

   1) розробка стратегії інвестиційної  діяльності;

   2) визначення складу та типу  інвестиційного портфеля;

   3) аналіз та попередній вибір інвестиційних проектів;

   4) остаточний вибір інвестиційних  проектів;

   5) розрахунки та обґрунтування  ефективності сформованого портфеля;

   6) розробка організаційного плану  реалізації інвестиційного портфеля  та технології управління ним. 

   Детальніше  розглянемо аналіз привабливості інвестиційних проектів. Третій і четвертий пункти описаної технології мають такий зміст щодо аналізу та експертизи проектів:

   • привабливість сфери діяльності чи галузі, на яку орієнтований проект;

   • обсяг, структура, джерела інвестицій та їх фінансове забезпечення;

   • показники ефективності проекту, оцінювання його прибутковості, окупності, термінів реалізації;

   • детальність розробки проекту та його забезпеченість технічною і  технологічною документацією, експертними  висновками, вже ук-ладеними чи підготовленими договорами з підприємствами, від яких залежать постачання матеріалів, обладнання, будівництво та монтаж, збут продукції;

   • ступінь ризику, шляхи його зниження, можливість виходу з проекту, його ліквідність;

   • ділові якості персоналу, який є ініціатором проекту чи має його реалізовувати.

   Здійснення  інвестиційної діяльності передбачає відповідне управління цим процесом: прийняття рішень щодо забезпечення ресурсами, їх раціонального використання, а також техніки та технології виробництва, проблем якості, цін і збуту, досягнення запланованого кінцевого фінансового результату.

   У процесі управління інвестиційною  діяльністю розрізняють такі етапи: підготовчий; реалізації проекту; експлуатації об’єкта інвестицій. Останній, у  свою чергу, поділяється на два етапи: повернення інвестиційних коштів (повної окупності інвестованих коштів) та одержання економічного ефекту від реалізації проекту. Повний перелік функцій інвестиційного управління наведено на рис. 11.  

   Структура інвестиційного проекту як документа та його зміст визначаються виходячи з принципу достатності інформації для забезпечення належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту. Проект може бути укладений за будь-якою методикою, що дає можливість його аналізу, експертизи та схвалення [6].

   1. 2. Мета і завдання фінансового аналізу 

   Фінансовий  аналіз проекту є, мабуть, найбільш фундаментальною і трудомісткою частиною проектного обґрунтування, який здійснюється для визначення фінансової життєздатності проекту як з точки зору ризику, так і очікуваного прибутку. Фінансовий аналіз має супроводжувати розробку проекту з самого початку, тому фінансовий аналітик повинен бути включений до складу проектної команди на початковому етапі підготовки проекту.

   Межі  та цілі фінансового аналізу значною  мірою визначаються оцінкою вкладень, яких потребує проект, та очікуваною віддачею, в тому числі чистих вигод, виражених  у фінансових показниках.

   Фінансова діагностика проекту базується  на:

   впевненості аналітика в якості інформаційної  бази, що використовується, та вірогідності прогнозованих характеристик проекту;

   аналізі структури і величини проектних  витрат і доходів, а також рівня їх впливу на здійснюваність проекту;

   визначенні  й оцінці щорічних і накопичених  фінансових чистих вигод, виражених  через показники ефективності проекту;

   врахуванні  фактору часу стосовно цін, вартості капіталу та проектних рішень, що приймаються  в умовах ризику і невизначеності.

   Процес  інвестування, який розглядається як довгострокове вкладення економічних  ресурсів з метою утворення та отримання вигоди, ґрунтується на перетворенні ліквідності власних  і залучених коштів інвестора  на виробничі активи (основний і чистий оборотний капітал), а також у створенні нової вартості при використанні цих активів.

   Фінансування  проекту включає розробку відповідної  фінансової схеми з урахуванням  умов, за яких кошти можуть стати  доступними, і раціоналізацію цієї схеми з точки зору підприємства та інвесторів.

   Метою фінансового аналізу є ідентифікація  всіх фінансових наслідків проекту, визначення його фінансової життєздатності для прийняття рішень про доцільність  інвестування та фінансування проекту.

   Таким чином, умовами позитивної оцінки проекту є його технічна здійснюваність з фінансової точки зору, можливість реалізації проекту в даному соціально-економічному та екологічному середовищі, а також прийнятність часового періоду для осіб, які приймають рішення про інвестування.

   Аналітична  робота з оцінки фінансових аспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливих альтернатив  проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегії управління чи контролю за критичними параметрами  проекту. Важливою складовою цього розділу є визначення потоків фінансових ресурсів, необхідних на етапах інвестування, пуску та експлуатації, виявлення фінансових ресурсів, доступних з точки зору вартості та часового горизонту.

   Результати  фінансового аналізу безпосередньо  впливають на проектне рішення кожного з учасників проекту: замовників, власників, інвесторів, кредиторів, урядових установ. Приватні підприємці чи урядові установи, які інвестують проект, завдяки фінансовому аналізу отримують інформацію про можливості проекту генерувати явні та неявні вигоди. Раціональні власники капіталу при прийнятті інвестиційного рішення повинні бути впевнені у віддачі вкладених грошових коштів. Комерційні кредитні організації вивчають інформацію фінансового аналізу для визначення доцільності фінансування даного проекту, можливості отримання процентних платежів, що забезпечують прибуток, і повернення боргових зобов’язань. Вивчення руху грошових коштів по роках проекту дозволяє обґрунтувати вибір типу фінансової позички та схеми повернення боргу. Організації, що забезпечують пряму та непряму підтримку проектів шляхом надання субсидій, пільгового кредитування, а також стимулюють розвиток регіонів, галузей чи окремих виробництв, використовують фінансовий аналіз для визначення економічної ефективності та привабливості проекту.

   Фінансовий  аналіз, як правило, передує економічній  оцінці проекту, яка визначає цінність його для суспільства. Тому учасники проекту, які здійснюють його підтримку, отримують з фінансового аналізу  інформацію про доцільність і  необхідність стимулювання інвестиційного процесу.

   Оцінка  фінансової спроможності проекту базується  на концепціях прийняття інвестиційних  рішень, що потребують знань фінансового  та податкового обліку, управлінського аналізу господарської діяльності, правового поля оподаткування та інших сфер підприємництва.

  1. 3. Методи фінансової оцінки інвестиційних проектів

      Оцінка  ефективності інвестиційних проектів є одним з найбільш важливих етапів у процесі керування реальними  інвестиціями; від того, наскільки  якісно виконана така оцінка, залежить правильність ухвалення остаточного рішення про прийнятність конкретного інвестиційного проекту для підприємницької фірми.

Цінність  результатів оцінки економічної  ефективності інвестиційних проектів залежить, по-перше, від повноти і вірогідності  вихідних даних і, по-друге, від коректності методів, використовуваних при їхній обробці й аналізі.

      Методи, використовувані в аналізі інвестиційної  діяльності, можна підрозділити на дві групи: а) засновані на дисконтированих  оцінках; б) засновані на облікових оцінках. Розглянемо ключові ідеї, що лежать в основі цих методів.

      1. Метод чистої теперішньої  вартості.

      Цей метод заснований на зіставленні  величини вихідної інвестиції (ІC) із загальною сумою дисконтированих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом  прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів  розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного аналітиком (інвестором) самостійно виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм інвестується.

      Допустимо, робиться прогноз, що інвестиція (ІC) буде генерувати протягом  n років, річні доходи в розмірі P1, P2, ..., Рn. Загальна накопичена величина дисконтуємих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) відповідно розраховуються по формулах:

                          (1.1)

                    (1.2)

Очевидно, що якщо: 

      NPV > 0, то проект варто прийняти;

      NPV < 0, то проект варто відкинути;

      NPV = 0, то проект ні прибутковий, ні збитковий. 

      При прогнозуванні доходів по роках  необхідно по можливості враховувати  усі види надходжень як виробничого, так і невиробничого характеру, що можуть бути асоційовані з даним  проектом. Так, якщо по закінченні періоду  реалізації проекту планується надходження засобів у виді ліквідаційної вартості  устаткування чи вивільнення частини оборотних коштів, вони повинні бути враховані як доходи відповідних періодів. 

      Якщо  проект припускає не разову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом  m років, то формула для розрахунку NPV модифікується в такий спосіб:  

                                  (1.3)

      де  і - прогнозований середній рівень інфляції.

      Розрахунок  за допомогою наведених формул вручну досить трудомісткий, тому для зручності застосування цього й іншого методів, заснованих на дисконтованих оцінках, розроблені спеціальні статистичні таблиці, у яких табульовані значення складних відсотків, дисконтуючих множників, дисконтованого значення грошової одиниці і т.п.  у залежності від тимчасового інтервалу і значення коефіцієнта дисконтування.

      Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник адитивний у тимчасовому аспекті, тобто  NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із всіх інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного портфеля.

      2. Метод внутрішньої ставки доходності.

      Під нормою рентабельності інвестиції (ІRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV проекту дорівнює нулю:

      ІRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.      (1.4)

      Зміст розрахунку цього коефіцієнта при  аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: ІRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект цілком фінансується за рахунок позички комерційного банку, то значення ІRR показує верхню границю припустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.

      На  практиці будь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й  інвестиційну, з різних джерел. Як  плату за користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди і т.п., тобто несе деякі обґрунтовані витрати на підтримку свого економічного потенціалу. Показник, що характеризує відносний рівень цих витрат, можна назвати "ціною" авансованого капіталу (CC). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений у його діяльність капітал, його рентабельність і розраховується по формулі середньої арифметичної зваженої.

      Економічний зміст цього показника полягає в наступному: підприємство може приймати будь-які рішення інвестиційного характеру, рівень рентабельності яких не нижче поточного значення показника CC (ціни чи джерела засобів для даного проекту, якщо він має цільове джерело). Саме з ним порівнюється показник ІRR, розрахований для конкретного проекту, при цьому зв'язок між ними такий.

      Якщо: ІRR > CC, то проект варто прийняти;

             ІRR < CC, то проект варто відкинути;

             ІRR = CC, то проект ні прибутковий, ні збитковий.

      Практичне застосування даного методу ускладнено, якщо в розпорядженні аналітика немає спеціалізованого фінансового калькулятора. У цьому випадку застосовується метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень  дисконтуючи множників. Для цього за допомогою таблиць вибираються два значення коефіцієнта дисконтування r1<r2 таким чином, щоб в інтервалі (r1,r2) функція NPV=f(r) змінювала своє значення з "+" на "-" чи з "-" на "+". Далі застосовують формулу:

                 (1.5)

      де r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0 (f(r1)<0);

            r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<О (f(r2)>0).

      Точність  обчислень зворотно пропорційна  довжині інтервалу (r1,r2), а найкраща апроксимація з використанням табульованих значень досягається у випадку, коли довжина інтервалу мінімальна (дорівнює 1%), тобто r1 і r2 - найближчі один до одного значення коефіцієнта дисконтування, що задовольняють умовам (у випадку зміни знака функції з "+" на "-"):

      r1 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, мінімізуюче позитивне значення показника NPV, тобто f(r1)=mіnr{f(r)>0};

      r2 - значення табульованого коефіцієнта дисконтування, максимізуюче негативне значення показника NPV, тобто f(r2)=maxr{f(r)<0}.

      Шляхом  взаємної заміни коефіцієнтів r1 і r2 аналогічні умови виписуються для ситуації, коли функція змінює знак з "-" на "+".

      3. Метод періоду  окупності.

      Цей метод - один з найпростіших  і широко розповсюджений у світовій обліково-аналітичній практиці, не припускає тимчасової упорядкованості грошових надходжень. Алгоритм розрахунку строку окупності (PP) залежить від рівномірності розподілу прогнозованих доходів від інвестиції. Якщо доход розподілений по роках рівномірно, то строк окупності розраховується розподілом одноразових витрат на величину річного доходу, обумовленого ними. При одержанні дробового числа воно округляється убік  збільшення до найближчого цілого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то строк окупності розраховується прямим підрахунком числа років, протягом  яких інвестиція буде погашена кумулятивним доходом. Загальна формула розрахунку показника PP має вид: