Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством. 2

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

ТА ДОВУЗІВСЬКОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ , АУДИТУ І ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Економічний аналіз”

НА  ТЕМУ:

“Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством ”

 

(На матеріалах  “ВАТ Чернівецький хлібокомбінат”)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       Науковий керівник: С.Г. Халак

                                                                   Виконавець:

                                                                                                    Студент II курсу групи ФК-207

                             Колотило

              Спеціальність “Фінанси і кредит”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці

2010

 

ЗМІСТ

 

 

 

ВСТУП...…………………………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ                                 ПІДПРИЄМСТВА 5

1.1. Значення, завдання та джерела інформації для аналізу фінансового стану підприємства та його роль в ефективному управлінні підприємством 5

1.2. Методика аналізу фінансового стану підприємства 8

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА НА             ПРИКЛАДІ ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» за 2008-2009 роки 19

2.1. Загальна економічна характеристика підприємства ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» 19

2.2. Аналіз майна підприємства та впливу факторів на нього 19

2.3. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства 23

2.4. Аналіз фінансової стійкості підприємства 28

РОЗДІЛ 3.ШЛЯХИ ПОКРАЩЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ   ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат» на майбутні періоди 35

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

 

За умов ринкової економіки підприємство здійснює  свою виробничо-торговельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає  в змаганні підприємств за споживачів своєї продукції, змушує продавця (виробника) враховувати інтереси  і побажання  покупців і виробляти продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розрахуватись з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна. Отже, щоб запобігти катастрофі, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

Одним із інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз фінансового стану підприємства. Аналіз фінансового стану навіть найблагополучнішого підприємства є постійною необхідністю, бо не можна вести господарство без аналізу його доходів і витрат. Це було важливо завжди, а тим більше - нині, коли на зміну безгосподарності й безвідповідальності приходить підприємництво, сувора дисципліна й ощадливість. Закони ринкової економіки потребують відповідного способу мислення й поведінки всіх її учасників. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати фінансовий стан, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Важливість теоретичного і практичного значення вищевказаного  обумовлює вибір теми курсової роботи. Об’єктом дослідження обрано            ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат».

Метою   написання   курсової   роботи    є   з’ясування    роль   аналізу

фінансового стану підприємства для ефективного  управління ним на прикладі обраного об’єкта дослідження. Предметом є економічні відносини з приводу аналізу фінансового стану та ефективного управління підприємством.

      Основними завданнями дослідження є: розкриття змісту фінансового стану та методики його аналізу; аналіз фінансового стану досліджуваного підприємства; обрахунок та оцінка основних показників фінансового стану; пошук шляхів покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

При написанні роботи була використана  фінансова звітність                      ВАТ «Чернівецький хлібокомбінат». Проблеми фінансового стану вітчизняних підприємств, методики  аналізу досліджуються в роботах багатьох вчених та науковців, зокрема: Мец В. О.,  Коробова М.Я., Лахтіонової Л.А., Чумаченко М.Г., Цал-Цалко Ю.С. При розробці даної теми    були використані праці названих авторів, а саме статті з періодичних економічних видань, а також підручники та посібники з дисциплін Економічний аналіз, Фінансовий аналіз та Фінанси підприємств.

Перший розділ роботи присвячено визначенню змісту фінансового стану підприємства, як важливого економічного   показника  ефективності діяльності підприємства. Також наведено теоретичні основи і  методику розрахунку основних показників фінансового стану підприємства.

У другому розділі здійснено  аналіз фінансового стану конкретного  підприємства. А саме проаналізовано динаміку за звітній період статей балансу підприємства та таких основних показників, як ліквідність, платоспроможність, фінансова стійкість та оборотність  активів. Окремо проведено аналіз рівня  ділової активності підприємства.

Щодо третього розділу, то в ньому  запропоновано деякі шляхи  покращення фінансового стану досліджуваного  підприємства.

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 

1.1.Значення, завдання та джерела інформації для аналізу фінансового стану підприємства та його роль в ефективному управлінні підприємством

 

 

Підвищення ефективності виробництва  підприємства, зміцнення його конкурентоспроможності вимагають принципово нових підходів до управління й організації виробництва. Тому для прийняття правильних управлінських  рішень треба, з одного боку, вміти  чітко аналізувати і взаємопов’язувати  реальні процеси, з іншого - виявляти закономірності і тенденції розвитку подій, які спрямовують діяльність підприємства у цих. реальних умовах на досягнення поставлених цілей.

Першочергове завдання  аналізу  фінансового стану - розкрити причинно-наслідкові зв’язки між фінансовою та виробничою діяльністю підприємства. Необхідні  передумови для стійкого фінансового  стану створює виробнича діяльність. Якщо підприємство працює ритмічно, випускає рентабельну продукцію, успішно  її реалізує, воно, здебільшого, має  необхідні кошти для платежів. Однак нерідко трапляються випадки, коли прибуткове підприємство має фінансові труднощі. Це пояснюється тим, що фінанси залежать не лише від розміру доходів, які надходять, не лише від наявності засобів, а й від того, наскільки раціонально й ефективно використовуються засоби, тобто від якості самої фінансової роботи. В умовах ринку зі скрутного фінансового стану підприємство зобов’язане виходити самостійно за рахунок мобілізації внутрішніх резервів і поліпшення роботи. Тому важливим об’єктом аналізу є вивчення правильності використання фінансових ресурсів відповідно до їх цільового призначення.

Завдання аналізу фінансового  стану підприємства визначаються також інтересами користувачів аналітичним матеріалом. В умовах ринкової економіки підприємства діють як самостійні товаровиробники. Водночас у діяльності підприємства зацікавлені численні фізичні та юридичні особи, державні органи, які уважно стежать, за результатами цієї діяльності і фінансовим станом підприємств.

Фінансовий стан підприємства - це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами.

Фінансовий аналіз - це засіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Новий план рахунків бухгалтерського обліку, приведення форм бухгалтерського обліку та звітності у відповідність із міжнародними стандартами зумовили необхідність використання нової методики фінансового аналізу, яка відповідала б умовам ринкової економіки.

Інформаційною базою аналізу фінансового  стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Аналіз фінансового стану підприємства здійснюється на основі форм:  П(С)БО № 2 «Баланс», ф. 1; П(С)БО № 3 «Звіт про фінансові результати», ф. 2; П(С)БО № 4 «Звіт про рух грошових коштів», ф. 3; П(С)БО № 5 «Звіт про власний капітал», ф. 4. Ця звітність орієнтована на ринкові відносини, на тих користувачів, які не можуть вимагати у службовому порядку звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб.

Слід зауважити, що за доступністю  інформація поділяється на відкриту й закриту (остання є комерційною  таємницею), а тому аналіз фінансового  стану може бути двох видів:

1. внутрішній;
2. зовнішній.

Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві, і  виконується способом порівняння цих нормативів з фактичними параметрами фінансової діяльності підприємства і на більшості підприємств існує управлінський облік, за допомогою якого проводиться аналіз підприємства  на вимогу керівництва.

Зовнішній аналіз здійснюється зацікавленими  організаціями - податковою інспекцією, банком, акціонерами, іншими структурами - за даними бухгалтерської звітності. Особливість звітності, яку розроблено згідно з міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, полягає в тім, що нею можуть широко користуватися інвестори та інші особи, які беруть участь у підприємницькій діяльності, - кредитори, постачальники, конкуренти, працівники підприємства. Кожний користувач фінансової звітності, як правило, вивчає ту інформацію, котра йому необхідна в процесі підприємницької діяльності. Так, власникам підприємств необхідно знати, збільшується чи зменшується питома вага власного капіталу, оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам - необхідність і можливість продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту тощо. Детальний аналіз фінансового стану може проводити адміністрація підприємства, бо вона має можливість використовувати дані управлінського обліку для прийняття управлінських рішень.

Головне завдання фінансового аналізу - своєчасно виявити й усунути  недоліки у фінансовій діяльності, знайти управлінські рішення для  поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Звідси випливають і основні  напрямки аналізу фінансового стану - вивчення причин, які негативно  чи позитивно позначаються на фінансовому стані, підготовка проектів управлінських рішень щодо підвищення фінансової стабільності та платоспроможності підприємства, розробка заходів для оптимізації структури фінансових ресурсів і їх ефективного використання.

Завдання аналізу фінансового  стану можуть бути різними залежно від цілей аналізу і специфіки підприємства. Ці завдання розв’язуються на основі дослідження динаміки абсолютних і відносних фінансових показників з виокремлюванням таких основних підрозділів аналізу фінансового стану підприємства:

1. аналіз балансу;
2. аналіз майна і джерел його утворення (аналіз активів і пасивів);
3. аналіз ліквідності та платоспроможності;
4. аналіз фінансової стійкості;
5. аналіз ділової активності;

Якість фінансового аналізу  залежить від застосованої методики, достовірності даних фінансової звітності, а також від компетенції керівника, який приймає управлінські рішення.

Отже, на основі даних поточного  фінансового аналізу здійснюється розроблення основних показників фінансової та виробничої діяльності, а вже  на підставі цих даних розраховуються економічні орієнтири розвитку підприємства в перспективі. Від того, наскільки  якісно проведено фінансовий аналіз, залежить ефективність управлінських  рішень, а відтак – ефективність роботи підприємства в цілому.

 

 

1.2. Методика аналізу фінансового  стану підприємства

 

 

Загальне  ознайомлення з результатами роботи підприємства і його фінансовим станом здійснюється безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також з допомогою  розрахунку коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Спочатку  порівнюють валюту балансу за звітний  і попередній періоди, що дає змогу  визначити загальну тенденцію зміни  балансу. Для загальної оцінки зміни фінансового стану потрібно визначити співвідношення динаміки балансу і динаміки обсягів виробництва, реалізації продукції, а також прибутку підприємства.

Методика аналізу загальної  валюти балансу може бути доповнена розрахунком: коефіцієнтів приросту валюти балансу, коефіцієнтів приросту виручки від реалізації продукції, коефіцієнтів приросту прибутку від реалізації, прибутку від інших видів діяльності підприємства. Ці коефіцієнти також дають змогу оцінити загальний фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт приросту майна (Кб) розраховують за формулою:

              (Б₁-Б₀) 

                          Б₀                                                                                

Де Б₁ і Б₀ - середня величина майна за звітний і попередній періоди.

Коефіцієнт  приросту виручки від реалізації продукції (Кв) розраховується за формулою:

             (В₁-В₀)

                 В₀                                                                           

де В₁ і В₀ – виручка від реалізації продукції за звітний і попередній періоди.

 Крім  зміни валюти балансу в цілому  необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто провести горизонтальний та вертикальний його аналіз. Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу з попереднім звітним періодом, розрахунку змін абсолютних і відносних величин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень. Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок відносних показників. Мета його - розрахунок питомої частки окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцінка змін її [9].

Стабільність  фінансового стану підприємства залежить від правильності та доцільності  вкладення фінансових ресурсів у  активи, тому для його оцінки необхідно  вивчити передусім склад, структуру  майна та джерел його утворення, а  також причини зміни складу майна  і джерел утворення. Особливу

увагу при  цьому приділяють вивченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства.

За даними балансу (форма 1) визначається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу) і суму джерел утворення цього майна (підсумок пасиву балансу) на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і джерел його утворення  через порівняння даних на кінець і початок звітного періоду. Для  вивчення структурних змін необхідно  додатково визначити питому частку кожного виду майна в загальній  валюті балансу і вивчити причини  змін структури майна і джерел його утворення.

Після загальної оцінки стану майна  на підприємстві необхідно також розрахувати показники ефективного його використання.

Основними показниками є такі:

Рентабельність          Чистий прибуток  *   100

 активів  (майна)        Середня  величина активів

 

Рентабельність            Прибуток до сплати податку * 100                     _                    

 інвестицій                   Валюта балансу - Короткострокові  зобов'язання

 

Рентабельність              Чистий прибуток  * 100

власного  капіталу                                  Джерела власних засобів

                 

Рентабельність                    Чистий прибуток  * 100

реалізованої продукції       Сума виручки від реалізації продукції

 

Фінансовий  стан підприємства можна оцінити  з огляду на його короткострокові  та довгострокові перспективи. У  короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового стану підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу - це рівень покриття зобов'язань  підприємства його активами, строк  перетворення яких на гроші відповідає строкам погашення зобов'язань. Основне  завдання аналізу ліквідності балансу  – перевірити синхронність надходження  і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися  за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз  ліквідності балансу полягає  у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщені  в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою  термінів погашення і розміщені  в порядку збільшення строковості  зобов’язань.

Залежно від рівня ліквідності активи підприємства поділяються на такі групи:

1. Високоліквідні  активи (найліквідніші) - це грошові  кошти та їх еквіваленти,а також  короткострокові фінансові вкладення  (цінні папери, які можна прирівняти  до грошей) тобто гроші, які  можна використати для поточних  розрахунків). Це рядки 220, 230, 240 другого  розділу активу балансу.

2. Швидколіквідні  активи (середньоліквідні), вони швидко  реалізуються - це активи, для перетворення  яких на гроші потрібний певний  час. У цю групу включають  дебіторську заборгованість (рядки  160 до 220).

3.Повільноліквідні (низько ліквідні) активи, - це статті 2-го розділу активу балансу,  які включають запаси та інші  оборотні активи (рядки 100 до 140, а  також ряд. 250, 270). Запаси не можуть  бути продані, поки немає покупця.  Інколи певні запаси потребують  додаткової обробки для того, щоб їх можна було продати,  а на все це потрібен час.

4. Важколіквідні  активи - це активи, які передбачено  використовувати в господарській  діяльності протягом тривалого  періоду. У цю групу включають  усі статті 1-го розділу активу  балансу ("Необоротні активи").

Пасиви  балансу відповідно до зростання  строків погашення зобов'язань  групуються так:

1. Найтерміновіші (негайні) пасиви – це поточні  зобов’язання за розрахунками (сума  рядків 520-610).

2. Короткострокові  пасиви - це короткострокові кредити  банків (рядок 500), поточна заборгованість  за довгостроковими зобов'язаннями (рядок 510), векселі видані (рядок  520). Для розрахунку основних показників  ліквідності можна користуватися  інформацією 4-го розділу балансу  ("Поточні зобов'язання").

3. Довгострокові  пасиви - це довгострокові зобов'язання - 3-й розділ пасиву балансу  (рядок 480).

4. Постійні  пасиви – це власні кошти  – це статті 1-го розділу пасиву  балансу ("Власний капітал") - (ряд. 380, а також ряд. 430, 630).

Якщо  при такому порівнянні активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

Для аналізу  ліквідності балансу статті балансу  розподіляють і порівнюють за групами:

1. Найліквідніші активи (кошти і поточні фінансові інвестиції) мають дорівнювати кредиторській заборгованості (тобто найтерміновішим зобов’язанням) або перевищувати її; терміни – приблизно до 3 місяців.         А(1) >= П(1);
2. Швидкореалізовувані активи (дебіторська заборгованість та інші оборотні активи) мають дорівнювати або перевищувати короткострокові пасиви; терміни – 3-6 місяців. А(2) >= П(2);
3. Повільнореалізовувані активи (запаси) мають дорівнювати або перевищувати довгострокові зобов’язання (кредити та інші зобов’язання).     А(3) >= П(3);
4. Важкореалізовувані активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції та інші необоротні активи) мають дорівнювати джерелам власних коштів або перевищувати їх (вони взагалі вважаються безстроковими, бо не мають терміну погашення). А(4) <= П(4).

У разі виконання  зазначених умов баланс вважається абсолютно  ліквідним. Якщо одна або кілька умов порушуються, ліквідність відрізняється  від абсолютної. При цьому брак коштів за однією групою активів компенсується  їх надлишком в іншій групі  лише за вартістю, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Для складання  фінансового плану одним із джерел інформації є баланс ліквідності, за допомогою якого можна здійснювати  прогнозні розрахунки на випадок  ліквідації підприємства.

Основними показниками ліквідності є:

Коефіцієнт  загальної ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнт поточної ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності  підприємства і розраховується за формулою:

Кзл = ОА / ПЗ                                                                                              (1.7)     

Він показує, скільки гривень поточних активів  підприємства припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Логіка цього  показника полягає в тому, що підприємство погашає короткострокові зобов'язання (поточні зобов’язання) в основному  за рахунок оборотніх активів. Отже, якщо оборотні активи перевищують поточні  зобов'язання, підприємство вважається ліквідним.

Коефіцієнт  швидкої ліквідності - цей коефіцієнт за своєю сутністю аналогічний коефіцієнту  покриття, проте при його визначенні враховуються не всі поточні активи: з розрахунку виключається найменш  ліквідна частина активів – запаси та інші оборотні активи. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:

Кшл = ОА – ЗП – ІОА / ПЗ                                                                 (1.8)

Коефіцієнт  швидкої ліквідності характеризує скільки одиниць найбільш ліквідних  активів припадає на одиницю термінових боргів. Його значення має дорівнювати, або бути більше 1.

Коефіцієнт  абсолютної ліквідності – це коефіцієнт, який показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно, обчислюється як відношення грошових засобів та їхніх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. І обчислюється за формулою:

Кал = ПФІ + ГК / ПЗ                                                                                    (1.9)

Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності повинно бути у межах  від 0,2 до 0,35.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської  та дебіторської заборгованості –  показує, який розмір кредиторської  заборгованості припадає на 1 гривню дебіторської. І розраховується за формулою:

           Кк/д = КЗ / ДЗ                                                                                            (1.10)

Значення коефіцієнта повинно  бути менше 1-1,2.

Необхідно також відмітити, що мінімальною  умовою платоспроможності підприємства є наявність власного обігового  капіталу (ВОК), який розраховується за формулою:

ВОК = ВК – НА                                                                                          (1.11)  

де, ВК – власний капітал

НА – необоротні активи

Отже, можна  сказати, що ліквідність - це спроможність будь-якого з активів перетворюватися  в гроші (кошти), а рівень ліквідності  визначається тривалістю періоду, протягом якого цю трансформацію можна  здійснити. Що коротший цей період, то вищою є ліквідність [6].

Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. Вона пов’язана з рівнем залежності від кредиторів та інвесторів і характеризується співвідношенням власних і залучених коштів, яке визначає загальну оцінку фінансової стійкості.

Основні показники, формули фінансової стійкості наведені в таблиці 1.1.

 

 

 

 

 

Таблиця 1.1

Основні показники фінансової стійкості:

Показник	Розрахунок	Розрахунок
1	2
(1.13) Коефіцієнт фінансової стабільності	Власний капітал / Позикові кошти (коротко- та довгострокові)
(1.14) Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)	Власний капітал / Валюта балансу
(1.15) Коефіцієнт залежності підприємства  від довгострокових зобов'язань	Довгострокові зобов'язання / Власний  капітал
(1.16) Відношення заборгованості до капіталізації	Довгострокові зобов'язання / (Загальна сума пасивів - Короткострокові зобов'язання)
(1.17) Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів	Позикові кошти (коротко- та довгострокові) / Власний капітал
(1.18) Коефіцієнт заборгованості	Загальна сума заборгованості / Активи
(1.19) Коефіцієнт фінансової залежності	Активи  / Власний капітал
(1.20) Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	(Довгострокові кредити + Довгострокові  позики) / (Власний капітал + Довгострокові  кредити + Довгострокові позики)
(1.21) Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власний капітал + Довгострокові  кредити + Довгострокові позики - Необоротні активи) / (Власний капітал  + Довгострокові кредити + Довгострокові  позики)
(1.22) Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові  зобов'язання + Власний капітал)
(1.23) Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові  зобов'язання + Короткострокові зобов'язання)