Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством

 

МІНІСТЕРСТВО  ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ПІДГОТОВКИ МОЛОДШИХ СПЕЦІАЛІСТІВ

ТА ДОВУЗІВСЬКОЇ ОСВІТИ

КАФЕДРА ОБЛІКУ , АУДИТУ І ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни “Економічний аналіз”

НА  ТЕМУ:

“Аналіз фінансового стану як передумова ефективного управління підприємством  ”

 

(На матеріалах  “ВАТ Чернівецький хлібокомбінат”)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                       Науковий керівник: С.Г. Халак

                                                                   Виконавець:

                                                                                                    Студент II курсу групи ФК-207

                             Колотило

              Спеціальність “Фінанси і кредит”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернівці

2010

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП……………… 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  АНАЛІЗУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І          КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ 5

1.1. Значення,завдання та джерела аналізу рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємста 5

1.2. Методика  проведеня аналізу рентабельності і конкурентноспроможності продукції підприємства 10

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ І РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат” ЗА 2008 - 2009 РОКИ 19

2.1. Техніко-економічна характеристика підприємства 19

2.2. Аналіз показників рентабельності продукції 21

2.3. Аналіз впливу факторів на рентабельність та конкурентоспроможність продукції 24

2.4. Аналіз конкурентоспроможності  продукції.......................................................................................................26

 

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І     КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА МАЙБУТНІ ПЕРІОДИ 29

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ 33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 36

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

 

 

На сучасному етапі при переході України до ринкової економіки важливе  значення відіграють рентабельність і  конкурентоспроможність продукції  підприємства. Тому, що рівень розвитку держави буде залежати від рівня  розвитку підприємств. Для того щоб  стан підприємств був задовільним, важливе значення відіграє аналіз стану  підприємства, адже завдяки економічному аналізу здійснюється вибір методів  і підходів для здійснення ефективної діяльності на підприємстві тому, що головним предметом економічного аналізу  є вся фінансово-господарська діяльність підприємства відображена в показниках планів і звітів та направлена на ефективне  використання всіх ресурсів з метою  підвищення ефективності виробництва  і його кінцевих результатів.

Рентабельність – це прибуток, віднесений до вартості елементів виробництва, що сприяли його створенню, характеризує рівень віддачі витрат та використаних ресурсів і засобів виробництва.

Під конкурентоспроможністю продукції  розуміють сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої  на ринку аналогічної продукції.

Метою даної курсової роботи являється вивченя теоретичних аспектів та дослідження рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємства ДП “М’ясо Буковини”.

Обрана тема є актуальною, оскільки від рівня рентабельності і конкурентоспроможності продукції залежить розмір одержуваного прибутку і імідж підприємства.

Для написання курсової роботи було використано літературні джерела  провідних економістів та первинні документи підприємства.

Курсова робота складається з трьох  розділів, вступу, висновків і пропозицій, додатків. До неї додаються: форма №1 “Баланс” і форма №2 “Звіт про фінансові результати”.

В першому розділі вивчаються теоретичні аспекти аналізу рентабельності і конкурентоспроможності, а саме характеристику рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

В другому розділі здійснюється оцінка конкурентоспроможності і рентабельності продукції ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”, а саме фінансово-економічна характеристика, аналіз основних показників рентабельності, оцінка факторного впливу на рентабельність, а також вплив асортиментної політики на конкурентоспроможність продукції.

В третьому розділі пропонуються шляхи  підвищення рентабельності і конкурентоспроможності продукції.

Курсова містить висновки і пропозиції, які варто використовувати підприємству в своїй практичній діяльності.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ  ОЦІНКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ

 

 

1.1. Значення, завдання та джерела аналізу рентабельності і конкурентоспроможності продукції підприємства

 

           

Рентабельність  як показник дає уявлення про достатність (недостатність) прибутку порівняно  з іншими окремими величинами, що впливають  на виробництво, реалізацію і взагалі  на фінансово-господарську діяльність підприємства. При визначенні показника  рентабельності прибуток (у чисельнику) співвідноситься з чинниками, що мають найзначніший вплив на його отримання. Безумовно, одним з таких  чинників є витрати. Адже від того, що і скільки ми вкладаємо, залежить величина прибутку який нам надходить  у ціні реалізації разом з компенсацією завданих витрат.

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. Іншими словами рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції чи окремих її видів; дохідність підприємств, організацій, установ у цілому як суб'єктів господарської діяльності. Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням, прибутку, однак її не  можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках.

Різні варіанти рішень, що приймаються при визначенні прибутку, поточних витрат, авансованої  вартості для розрахунку рентабельності зумовлюють наявність значної кількості  показників рентабельності. На рис. 1.1. наведено класифікацію показників рентабельності.

 

 

 

 

     

 

 

Рис. 1.1. Класифікація показників рентабельності

Обчислення рентабельності окремих  видів продукції (робіт,послуг) може ґрунтуватися на показниках прибутку від їх випуску або реалізації. При цьому поточні витрати  можуть братися в таких варіантах: собівартість продукції (виробнича); собівартість продукції за виключенням матеріальних витрат (заново створена вартість); вартість продукції в цінах виробника (вартість за мінусом непрямих податків) [4].

До показників рентабельності продукції  відносять:

1. Рентабельність окремих виробів – розраховується як відношення прибутку від виробу до собівартості самого виробу;
2. Рентабельність реалізованої продукції – розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (або чистого прибутку ) до виручки від реалізації продукції;
3. Рентабельність виробництва – розраховується як відношення прибутку від реалізації до вартості основних фондів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності показують  частку прибутку в кожній грошовій одиниці витрат або частку товарної продукції в собівартості продукції.

На рівень показників рентабельності впливає багато чинників. Звичайно, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності.

Рентабельність  продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Перед усім обчислюється рентабельність усієї реалізації, як відношення прибутку від реалізації до повної собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати  також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції.

Треба також  визначити, чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів  продукції, чи є нові перспективні вироби.

У багато номенклатурному виробництві в  процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групування.  Насамперед усі вироби групуються за ознакою, рентабельна  чи нерентабельна продукція. При  цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, що  розраховують частину у % до загальної кількості  виробів, а також їхню частку в  обсязі реалізованої продукції.

Вироби з низькою рентабельністю:

1. Вироби з середньою або нормальною рентабельністю;
2. Вироби високорентабельні.

Також здійснюють групування виробів за ознакою ступеня  та напрямку зміни рентабельності порівняно  з попереднім періодом. При цьому  визначають кількість виробів, по яких:

1. Рентабельність помітно зросла;
2. Рентабельність суттєво не змінилась;
3. Рентабельність знизилась.

Групування  виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти  існуючі проблеми та визначити напрями  збільшення прибутковості виробництва. При цьому треба врахувати  дію на рентабельність продукції  таких чинників:

1. Зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства;
2. Зміну податку на додану вартість;
3. Зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Показник  рентабельності продукції в цілому по окремих видах продукції та асортиментно-структурних зрушень  у реалізації продукції.

Рентабельність  підприємства – найбільш узагальнюючий  показник його діяльності. В ньому  синтезуються всі фактори виробництва  і реалізації продукції, оборотність  господарських коштів і позареалізаційних  фінансових  результатів.

 Отже показники рентабельності більш повно ніж прибуток, відображають кінцеві результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення факту з дійсними або використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства і як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні.

Показники рентабельності можливо об’єднати  у декілька груп:

1. Показники, що характеризують окупність витрат виробництва та інвестиційних проектів;
2. Показники, що характеризують прибутковість продажів;
3. Показники, що характеризують прибутковість капіталу та його частин.

Всі показники  можуть розраховуватись на основі чистого  прибутку, прибутку від реалізації продукції. 

Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.

Конкурентоспроможність  підприємства означає його здатність  до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.

Конкурентоспроможність  товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкурентоспроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкурентоспроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Всі фактори, що впливають на конкурентоспроможність, можна розділити на дві великі групи: внутрішні та зовнішні.

Зовнішні  фактори – це ті, на які підприємство впливати не може і в своїй політиці повинно сприймати їх як дещо незмінне. До них відносяться наступні:

1. Діяльність  державних владних структур (фіскальна  та кредитно-грошова політика, законодавство).

2. Господарська  кон’юктура, що складається – вона включає кон’юктуру ринків сировинних та матеріальних ресурсів, ринків трудових ресурсів, ринків засобів виробництва, ринків фінансових ресурсів.

3. Розвиток  родинних та підтримуючих галузей.  В даному випадку мова йде  про розвиток нових технологій (ресурсозберігаючих, технологій глибокої  переробки), нових матеріалів та  джерел енергії.

4. Параметри  попиту. Вони включають ріст попиту  на товари, що виробляються підприємством,  його стабільність і дозволяють  підприємству отримувати високий  прибуток , а також закріпити своє  положення на ринку. 

До внутрішніх факторів відносяться наступні:

1. Діяльність  керівництва та апарату управління  підприємства (організаційна та виробнича структури управління, професійний та кваліфікований рівень керуючих кадрів і т. д.).

2. Система  технологічного оснащення. Обновлення  устаткування та технологій, тобто  заміна їх на більш прогресивні,  забезпечує підвищення конкурентоспроможності  підприємства, підсилює внутрішню  гнучкість виробництва.

3. Сировина, матеріали і напівфабрикати. Якість  сировини, комплектність її перероблення  та величина відходів серйозно  впливають на конкурентоспроможність  підприємства.

4. Збут  продукції: його об’єм та витрати  реалізації [5,13].

Отже, показники рентабельності і  конкурентноспроможність продукції відіграють важливе значення при визначенні оцінки результатів діяльності підприємства, його структурних підрозділів, у ціноутворенні, інвестиційній політиці, для порівняльного аналізу споріднених підприємств, що виробляють однакову продукцію, для вибору варіантів формування асортименту і структури продукції, аналізу раціональності її виробництва та визначення конкурентоздатності товарів, що виробляються підприємством [7].

1.2 Методика аналізу  рентабельності і конкурентоспроможності продукції

 

В умовах ринкової економіки від  рентабельної роботи залежить життєздатність підприємства, його можливості забезпечувати інтереси, інвесторів, конкурувати з іншими підприємствами. Рентабельна робота підприємства визначається насамперед прибутком, який воно отримує, а показники рентабельності характеризують відносну дохідність підприємства.

Варто визначати рівень рентабельності не тільки в цілому - по підприємству, а й у його структурних підрозділах, а також за видами діяльності підприємства. Адже саме сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової  діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

При визначенні рентабельності продукції  підприємства важливе значення також  має врахування темпів інфляції, відповідно до яких потрібно скоригувати бухгалтерську звітність.

Джерелами інформації для проведення аналізу рентабельності є:

• форма №1 "Баланс підприємства";
• форма №2 "Звіт про фінансові результати";
• форма №1П-НПП "Звіт про виробництво промислової продукції" [1];

Вибір і послідовність  аналізу рентабельності визначається його завданням.

Так для оцінки результатів  діяльності підприємства аналізують рентабельність реалізованої продукції для вивчення виробництва окремих видів продукції з погляду попиту на них, доцільності їх випуску рентабельність окремих виробів і фактори її зміни.

Основними завданнями аналізу рентабельності продукції є:

1. оцінка виконання визначених параметрів (плану, прогнозу тощо)   

  2)   вивчення динаміки показників;

3) визначення факторів  зміни  рівня рентабельності виробництва ;

4) пошук резервів зростання  рентабельності;

5) розробка заходів  для використання виявлених резервів

В сучасних умовах в вітчизняній  і зарубіжній практиці при аналізі  фінансово-господарськкої діяльності підприємств використовують показники рентабельності, представлені в табл.1.2.[15].

Показники рентабельності та методика їх розрахунку

Таблиця 1.2

№ п/п	Показник	Формула для розрахунку	Економічний зміст	Напрямок позитивних змін
a	1	2	3	4
1	Рентабельність капіталу (активів)за чистим прибутком		Скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи кошти	Збільшення
2	Рентабельність власного капіталу		Скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу	Збільшення
3	Рентабельність виробничих засобів		Скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих засобів	Збільшення
4	Рентабельність реалізованої продукції  за прибутком від реалізації		Скільки припадає  прибутку від реалізації на одиницю виручки	Збільшення
5	Рентабельність реалізованої продукції  за прибутком від операційної  діяльності		Скільки припадає прибутку від операційної  діяльності на одиницю виручки	Збільшення
6	Рентабельність реалізованої продукції  за чистим  прибутком		Скільки припадає чистого прибутку на одиницю виручки	Збільшення

 

Економічний аналіз рівня рентабельності і причини її зміни має важливе значення для виявлення резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

Основним показником діяльності підприємства є рентабельність діяльності підприємства:

                                                                                       (1.1)

Де   R  д – рентабельність діяльності підприємства;

  П -  чистий прибуток;

К – середній за аналізований період залишок власного і позикового капіталу підприємства (або сума всіх активів).

Даний показник визначає, який прибуток одержує підприємство на кожну грошову  одиницю вкладеного капіталу, тобто  характеризує ефективність використання наявних ресурсів підприємства. Залежно  від цілей аналізу можуть використовуватися  також такі показники рентабельності діяльності підприємства:

                                                                                 

Де   R д – рентабельність, яка враховує лише чистий прибуток;

ЧП  - чистий прибуок;

R вк   - рентабельність власного капіталу;

ВК  -  середній за аналізований період залишок власного капіталу;

Rвк - рентабельність власного капіталу, яка враховує лише чистий прибуток.

Показник рентабельності продукції  розраховується наступним чином:

                                                                                   (1.5)

Де    Rп – рентабельність продукції;

       Пр – прибуток від реалізації продукції;

        С – собівартість  реалізованої продукції.

Цей показник характеризує прибутковість  поточних витрат, вигідність для підприємства виробництва певного виду продукції.

Особлива  увага при аналізі рентабельності продукції та підприємства звертається  на аналіз важливих факторів, що впливають  на ці показники. Тому доцільним є  визначення впливу на зміну рентабельності таких чинників як зміна ціни і  собівартості реалізованої продукції. Тому розглянемо методику проведення факторного аналізу.

Нехай — рентабельність продукції звітного періоду;

— рентабельність продукції попереднього періоду;

Тоді  загальна зміна рентабельності:

;                                                                                               (1.6)

Рентабельність реалізованої продукції:

;                                                                                       (1.7)

де — прибуток від реалізації продукції відповідно за два періоди.

                                                                          (1.8)

де  — собівартість реалізованої продукції за попередній і звітній період, — чиста виручка від реалізації продукції за два періоди.

Тоді, ;                                             (1.9)

Вплив на зміну рентабельності ціни розраховують за допомогою методу ланцюгових підстановок, при цьому припускаючи , що собівартість не зміниться, тобто  залишиться на рівні попереднього року:

                                                                                     (1.10)

Вплив фактора зміни собівартості вираховують припускаючи, що виручка  від реалізації не змінюється, а  береться на рівні звітного року, тобто:

                                                                                      (1.11)

Загальна зміна рентабельності становить:

                                                                                              (1.12)

Отже, визначивши методи проведення факторного аналізу  на показники рентабельності, ми маємо  змогу визначити вплив зміни  собівартості і ціни  на рівень рентабельності на підприємстві [6].

Перш ніж приступити до розробки конкурентних стратегій, досить скрупульозно вивчають середовище підприємства, зокрема  конкурентне. Після оцінювання конкурентного  середовища, приступають до діагностики  конкурен-тноздатності підприємства. Але це можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції - це успіх підприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язувати проблему конкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аж до “ старіння”.

Методика оцінки рівня конкурентоспроможності товару як інтегрованого результату дії широкого кола факторів передбачає проведення кількох етапів розрахунків.

На першому етапі визначається комплексний показник усвідомленої якості. Цей показник, на відміну  від відомого комплексного показника  якості, враховує підвищення технічного рівня і якості нового виробу лише в межах, які відповідають потребам споживача. Тим самим «відсікається» надлишкове поліпшення технічного рівня, яке не є бажаним і не сприймається споживачем певного сегмента ринку, а відтак він не погоджується платити  за це поліпшення. Виконання завдань  першого етапу передбачає, по-перше, вибір аналога і, по-друге, визначення вагомості параметрів нового виробу й аналога (сума вагомостей дорівнює одиниці).

Наступний крок передбачає визначення власне комплексного показника усвідомленої якості як суми добутків кожного з  параметричних індексів якості певного  показника на його вагомість за такою  формулою:

                                                                                        (1.1)

де    — параметричний індекс якості по і-му показнику,   — вагомість і-го показника для споживача,  - - зведений параметричний індекс якості по і-му показнику, т — кількість показників, які аналізуються.

Другим етапом визначення рівня  конкурентоспроможності нового виробу є порівняння цін споживання нового виробу й аналога. Підкреслимо, що має  йтися саме про ціну споживання товару, а не просто про ціну його виготовлення (реалізації), оскільки, особливо для  складних технічних виробів, експлуатаційні витрати (одна з складових ціни споживання) можуть у декілька разів перевищувати власне ціну реалізації. Отже, навіть при  меншій ціні (за однакового рівня якості) товар може програвати у порівнянні з конкурентними товарами, якщо їх ціна споживання нижча за рахунок  менших експлуатаційних витрат.

Необхідно зазначити, що при визнанні доцільності саме такого підходу  формули розрахунку ціни споживання, які можна знайти у працях українських  і російських економістів, скоріше  відбивають склад елементів ціни споживання, ніж дають можливість її визначення. Так, досить часто зустрічається  формула розрахунку ціни споживання, яка являє собою суму ціни виробу та витрат на транспортування, монтаж устаткування та навчання персоналу, експлуатаційних  витрат, витрат на ремонт тощо.

Очевидно, що спроба визначення ціни споживання товару за цією формулою приречена  на невдачу через непорівнянність  її складових, оскільки частина з  них для споживача є фактично одноразовими, а решта—поточними  витратами, які робитиме споживач протягом періоду використання даного товару. Для уникнення цієї непорівнянності пропонується використання такого нового методу розрахунку ціни споживання (Цсп):

                                                                                            (1.2)

де Ц’Т — ціна виробництва  товару з урахуванням при необхідності вартості транспортно-монтажних робіт  та навчання персоналу; — “теперішня” вартість щорічних експлуатаційних витрат протягом періоду служби виробу.

Визначення згідно з формулою ціни споживання нового виробу й аналога  дозволяє перейти до третього етапу  — оцінки рівня якісно-цінової  конкурентоспроможності нового виробу.