Аналіз кредитної діяльності банку

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота з банківської справи

Аналіз кредитної діяльності банку

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

Вступ           

1. Інформаційне забезпечення аналізу.     
2. Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень   
3. Аналіз диверсифікації кредитних вкладень    
4. Аналіз структури кредитного портфеля     
5. Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику  
6. Аналіз якості кредитного портфеля банку з погляду захищеності від можливих втрат         
7. Аналіз дохідності та ефективності кредитних операцій  

Висновки           

Список використаної літератури

 

Вступ

 

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано  з об'єктивною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища  норма прибутку. Саме аналіз кредитних  операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції — це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель.

Кредитні вкладення, або  кредитний портфель комерційного банку, — сукупність усіх позик, наданих  банком з метою отримання доходу.

Банк може надавати кредити  безпосередньо, укладаючи угоду  з позичальником, або купувати позику чи частину позики, яка була видана іншим кредитором, через укладення  договору з позичальником.

Кредитний портфель банку  включає агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

відсотки нараховані, але не сплачені;

зобов'язання видати кредит;

кредитні лінії, які  ще не використані;

гарантії та акредитиви;

оперативний лізинг. Від  структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати  якість позичок, проводити незалежні  експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант  раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких  завдань:

♦ визначення ступеня  та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому  покриттю і достатності створених  резервів покриття фактичних і потенційних збитків;

♦ оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного  прибутку;

♦ визначення кредитоспроможності  позичальників з метою зниження кредитного ризику;

♦ визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу  вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;

♦ зниження ризику неповернення позики.

 

1. Інформаційне забезпечення аналізу.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

=> аналізуються масштаби  кредитної діяльності банку порівняно  з попередніми періодами та іншими банками;

=> аналізується рух  кредитів;

=> розраховується оборотність  кредитів;

=> визначається рівень  диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально  знизити ризик неповернення позики;

=> оцінюється повернення  позик;

=> проводиться кількісне оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;

=> виявляється якість  кредитного портфеля з погляду  ризику і ступеня забезпеченості  кредитів;

=> аналізується дохідність  та ефективність кредитних операцій.

Інформаційними джерелами  аналізу кредитних операцій є  такі форми бухгалтерської звітності:

• Файл 02 — Дані про  обороти та залишки на балансових рахунках у розрізі кодів валют  та груп країн;

• Файл 03 — Дані за оборотами  про суми та процентні ставки за кредитами та депозитами в розрізі кодів термінів, кодів валют та резидентності;

• Файл 04 — Дані за оборотами  про суми та процентні ставки за кредитами в розрізі галузей  економіки (щомісячний);

• Файл 11 — Дані про  класифіковані активи в розрізі  категорій ризику, форм власності, груп країн (щомісячний);

• Файл 16 — Дані про  заборгованість за пролонгованими, простроченими  та сумнівними кредитами;

• Файл 17 — Дані про  кредитний портфель та залишки за депозитами;

• Файл 22 — дані про  структуру активів та пасивів за строками до погашення в розрізі груп валют;

• Файл 30 — дані про  розрахунок резерву на відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, щомісячний;

• ф. № 1Д-КБ «Баланс комерційного банку» (щоденна);

• ф. № 1-КБ «Баланс комерційного банку» (щомісячна);

• ф. № 10-КБ «Оборотно-сальдовий  баланс комерційного банку»;

• ф. № 11 «Балансовий  звіт комерційного банку»;

• ф. № 611 «Звіт про  дотримання економічних нормативів»;

• ф. № 301 «Звіт про  кредитний портфель» (місячна);

• о. № 310 «Звіт про суми і процентні ставки за кредитами»;

• ф. № 311 «Звіт про  прострочені активи, за якими не нараховуються проценти»;

• ф. № 312 «Звіт про  заборгованість за простроченими кредитами, за якими ще нараховуються проценти»;

• ф. № 314-Г «Звіт про  залишки заборгованості за кредитами клієнтів-резидентів України, у тому числі нараховані та прострочені проценти» (в розрізі галузей економіки та форм власності);

• ф. №314 «Звіт про  залишки заборгованості за кредитами  клієнтів-резидентів України, у тому числі нараховані та прострочені проценти» (за видами економічної діяльності);

• ф. № 315 «Звіт про  заборгованість за пролонгованими кредитами»;

• ф. № 316 «Звіт про  залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за галузями економіки)»;

• ф. № 320 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за видами економічної діяльності)»;

• ф. № 321 «Звіт про  залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за секторами  економіки)»;

• ф. № 322 «Звіт про залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за цільовим спрямуванням)»;

• ф. № 323 «Звіт про  залишки заборгованості за кредитами, наданими клієнтам (класифікація за формами  власності)»;

• ф. № 604 «Розрахунок  резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків»;

• ф. № 611 «Звіт про  дотримання економічних нормативів»;

• ф. № 613 «Звіт про  надані банком «великі» кредити»;

• ф. № 614 «Звіт про  надані банком «великі» кредити (у розрізі  «великих» кредитів);

• ф. № 615 «Звіт про надані банком кредити інсайдерам»;

• ф. № 614 «Звіт про  надані банком «великі» кредити (у розрізі  позичальників)»;

• аналітичні дані за кредитними справами позичальників.

 

2. Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень.

 

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати загальну оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт частки кредитів у загальних активах банку за формулою:

Чк.о = Середні кредитні вкладення / Середні активи

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто  на початок, чи кінець періоду. Він показує  частку кредитних операцій у загальних  активах банку і характеризує кредитну активність банку. Якщо даний коефіцієнт занадто високий, то це означає, що діяльність банку, можливо, недостатньо диверсифікована, що, у свою чергу, підвищує ризик у разі погіршення кредитного портфеля. Навпаки, коефіцієнт низький свідчитиме про те, що банк недостатньо використовує джерела фінансування у процесі формування прибуткових активів і тим самим обмежує свій прибутковий потенціал.

Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт частки позик у загальних активах. Показник понад 65 % вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, що потім можуть бути видані у формі позик.

Кредитна активність банку наведена в табл. 1.

У розглянутому прикладі (табл. 1) частка кредитних операцій на початок року становила 29,4 %, а  на кінець року — 44,3 %, тобто підвищилася  на 14,9 процентного пункту. Це можна розцінювати як позитивне явище. Але повний висновок про доцільність розширення позикової діяльності можна зробити після аналізу погашення позик та розрахунку ефективності окремих видів банківської діяльності, а також об'єктивних можливостей їх розвитку.

Таблиця 1

АНАЛІЗ МАСШТАБІВ КРЕДИТНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ «А»

Наступним етапом аналізу  кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

Наведені коефіцієнти  свідчать про темпи зростання (приросту) чи зниження позикової діяльності банку. При цьому необхідно визначити  та проаналізувати будь-які джерела (тобто сегменти портфеля) змін, а  також їх впливу на ризик діяльності. Крім цього, важливо виявити, чи є ці зміни типовими для всієї банківської системи, чи тільки для даного банку.

Так, наприклад, в аналізованому  банку (табл. 1) загальний абсолютний приріст позикових коштів становив 79 122 тис. грн. При цьому кредитні вкладення збільшилися в 4 рази за звітний період, а темп їх приросту становив 308,1 %.

Правильний висновок про розширення масштабів кредитної  діяльності банку можна зробити  тільки за умови нейтралізації інфляційного чинника. Якщо за аналізований період річний індекс інфляції становив 139,7 %, то, коригуючи базові дані на цей індекс, можна зробити висновок, що реальний темп зростання позикових вкладень банку становив 292 %, а темп приросту — 192 %, що в сучасних умовах є досить ризикованим явищем.

Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити  питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду, відсоток погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених процентів.

Таблиця 2

РУХ КРЕДИТІВ У БАНКУ  «А» СТАНОМ НА 1.01.2003 р., тис. Грн.

3 табл. 2 видно, що надані  протягом звітного періоду кредити  відносно залишку позикової заборгованості на кінець періоду становили 132,3 %.

За цим показником можна дізнатися, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих  у минулому звітному періоді. У наведеному прикладі залишок позикової заборгованості не перевищує розміру щойно виданих кредитів. Це позитивно характеризує діяльність банку щодо аналізу руху кредитів. Той самий показник можна розрахувати за короткостроковими та довгостроковими позиками. Вони дорівнюють відповідно 140,4 % та 98,8 %. Це говорить про те, що якщо залишок позикової заборгованості за короткостроковими кредитами на кінець періоду нижчий розміру щойно виданих за звітний період кредитів, то щодо довгострокових кредитів спостерігається протилежна тенденція.

Процент перехідних залишків за довгостроковими кредитами становить -1,2 % (98,8 % - 100 %), тобто залишок кредитної заборгованості на кінець періоду перевищив суму виданих у звітному періоді довгострокових кредитів на 240,9 тис. грн. Це є свідченням наявності проблеми погашення кредитів, виданих у попередньому періоді.

Даний показник, навіть у  разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності значної частки пролонгованих  позик у кредитному портфелі банку, допомагає побачити, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.

Так само можна розрахувати  відсоток погашення кредитів (Кпог). Цей показник визначається як відношення суми погашених у звітному періоді  позик до загальної суми залишку  позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:

За короткостроковими  позиками цей показник становив 40,5 % та за довгостроковими — 9,8 %. Це свідчить про те, що в даному банку відсоток погашення позик відносно виданих  кредитів незначний, що обумовлено, можливо, недостатньою оборотністю позик, або великим терміном, на який видаються позики.

Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним  банком розміру щойно виданих кредитів, то другий — про низьку частку погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Загальний висновок, який можна зробити з наведених  розрахунків, такий: банку слід поліпшити  політику щодо видачі кредиту, контролю за поверненням позик, контролю за його забезпеченням.

 

3. Аналіз диверсифікації кредитних вкладень

З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий аналіз кредитного портфеля з погляду диверсифікації кредитних вкладень.

Диверсифікація позик  як засіб захисту від кредитного ризику буває портфельною, географічною та галузевою.

Портфельна диверсифікація являє собою розподіл позикових  грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більшій кількості позичальників  буде надано для тимчасового використання позиковий капітал конкретного банку, за інших рівних умов, тим меншим буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижча ймовірності банкрутства одного чи кількох позичальників.

Аналіз портфельної  диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на основі нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7), нормативу великих кредитних ризиків (Н8), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі заборгованості, кількості великих кредитів та їх середнього розміру.

Національний банк України  пропонує розраховувати норматив максимального  кредитного ризику на одного контрагента  за такою формулою:

Значення цього показника  не повинно перевищувати 25 %. Якщо сума на одного контрагента перевищує 10 % власних коштів банку, то такий кредит вважається «великим». Загальний залишок заборгованості за всіма великими кредитами, виданими банком з урахуванням позабалансових зобов'язань, не повинен перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку. Це співвідношення контролюється за допомогою нормативу великих кредитних ризиків (Н8) за такою формулою:

Н8 = Сума великих кредитів / Капітал банку

Якщо сума всіх великих  кредитів перевищує восьмикратний  розмір власних коштів не більше ніж  на 50 %, то вимоги до платоспроможності подвоюються (16 %), а якщо вони перевищують цей розмір більш ніж на 50 %, то вимоги потроюються (24 %).

Аналіз дає змогу  зробити такі висновки про рівень диверсифікації кредитних вкладень. Поліпшення диверсифікації характеризується збільшенням кількості великих кредитів за зниження їх питомої ваги в загальній сумі кредитних вкладень і зменшенням середнього розміру великого кредиту. Зниження кількості великих кредитів за незмінної або зростаючої питомої ваги їх фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних засобів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми великих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.

Розглянемо рівень диверсифікації кредитних вкладень на прикладі (табл. 4).

Таблиця 4

АНАЛІЗ РІВНЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ КРЕДИТНИХ ВКЛАДЕНЬ, тис. грн.

Розрахунки свідчать, що аналізований банк дотримується нормативних  значень максимального ризику по всіх контрагентах (та їх рівень не перевищує 25 % від суми капіталу).

При цьому банк має достатню кількість великих кредитів. Використовуючи дані табл. 5.6, можна зробити висновок, що питома вага великих кредитів зменшилась на 2 процентні пункти (до 12,5 % проти 14,5 % у попередньому періоді).

Взагалі показники диверсифікації кредитних вкладень поліпшилися. Про це свідчить збільшення кількості великих кредитів (з 8 до 11) і зменшення середнього розміру великого кредиту на 405 тис. грн.

Динаміка розглянутих  показників свідчить про поліпшення управління кредитним портфелем  у напрямі зниження кредитного ризику. Проте занадто велика диверсифікація кредитних вкладень має свої вади, ускладнює управління кредитним портфелем банку.

Сама по собі портфельна диверсифікація кредитів за окремими контрагентами не приведе до зниження ризику. Тут важливо суворо дотримуватись галузевої диверсифікації: не надавати кредит кільком підприємствам однієї галузі, оскільки погіршення становища в цілому по галузі тільки посилює ймовірність банкрутства; не надавати кредит підприємствам різних галузей, але пов'язаних одне з одним технологічним процесом (наприклад, виробництво цукрового буряку, заводи з перероблення цукрового буряку, кондитерська промисловість, реалізація продукції); піддавати детальному аналізу техніко-економічне обґрунтування на кредит (розрахунок окупності кредитних вкладень). Для зниження кредитного ризику також необхідно враховувати вплив географічної диверсифікації, яка являє собою розподілення кредитів у різних географічних зонах. Контроль за дотриманням цих принципів зниження кредитного ризику здійснюється за допомогою подальшого аналізу структури кредитного портфеля.

 

4. Аналіз структури кредитного портфеля 

Кредитний портфель являє  собою сукупність виданих позик, які класифікуються на основі різних критеріїв, пов'язаних з різними  чинниками кредитного ризику або зі способами захисту від нього.

Управління кредитним  портфелем дає змогу балансувати  та стримувати ризик усього портфеля, контролювати ризик, притаманний тим  чи іншим ринкам, клієнтам, позиковим  інструментам, кредитам та умовам діяльності. Управління кредитними ризиками вимагає систематичного кількісного та якісного аналізу кредитного портфеля та роботи з проблемними кредитами.

Аналіз кредитного портфеля потребує дослідження його структури  в розрізі груп ризику, ступеня  забезпеченості, галузевої структури, форм власності позичальників і т. п., а також вивчення динаміки кожної групи, сегментації кредитного портфеля.

Особливу увагу, як уже  зазначалося, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників комерційних банків постановою Правління Національного банку України № 279 від 6.07.2000 р. затверджене Положення про порядок розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Комерційні банки зобов'язані  створювати резерви для відшкодування  можливих витрат за основним боргом (без  процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, у тому числі за наданими депозитами, кредитами іншим банкам, суб'єктами господарювання (овердрафт, ураховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку.

Резерв під кредитні ризики розподіляється на резерв під  стандартну заборгованість за кредитами  та резерв під нестандартну заборгованість за кредитами (кредити під контролем, субстандартні, а також безнадійні, сумнівні кредити).

З метою нарахування  резерву й оцінки якості кредитного портфеля комерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням  таких критеріїв:

S оцінка фінансового  стану позичальника;

S погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею.

Для оцінки фінансового  стану позичальника — юридичної  особи використовуються такі показники:

• коефіцієнт абсолютної ліквідності;

• проміжний коефіцієнт покриття (проміжний коефіцієнт ліквідності);

• коефіцієнт загальної  ліквідності;

• коефіцієнт автономії;

• коефіцієнт фінансового  важеля;

• коефіцієнт маневреності;

• коефіцієнт фінансової стійкості;

коефіцієнт забезпеченості запасів та витрат;

обсяг реалізації та прибутку;

показники прибутковості;

склад та динаміка дебіторо-кредиторської  заборгованості;

грошові потоки позичальника.

Також мають бути враховані  фактори суб’єктивного характеру:

♦ ефективність управління позичальника;

♦ ринкова позиція  позичальника і його залежність від  циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

♦ наявність державних  замовлень та державна підтримка  позичальника тощо;

♦ погашення кредитної  заборгованості позичальником у  минулому;

♦ професіоналізм керівництва.

Оцінювання фінансового  стану позичальника — комерційного банку здійснюється на підставі таких критеріїв (рис. 1).

Рис. 1. Критерії оцінки фінансового  стану позичальника — комерційного банку

Під час оцінювання фінансового  стану позичальника — фізичної особи  мають бути враховані:

• соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів тощо, постійної роботи, сімейний стан;

• наявність реальної застави;

• вік та здоров'я клієнта;

• загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

• інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

• зв'язки клієнта у  діловому світі тощо.

Згідно з оцінкою  фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити відносяться до таких категорій (рис. 2):

Рис. 2. Категорії кредитів за ступенем ризику

Виходячи з погашення  позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсотків за нею погашення є:

♦ добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються в установлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

♦ слабким — якщо прострочена  заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів, чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

♦ недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів, чи заборгованість за пролонгованим  кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

Відповідно до перелічених критеріїв кредитний портфель банків класифікується за такими групами:

На підставі класифікації позик комерційний банк створює  резерв щодо кожної групи кредитів.

Резерв має бути сформований  у повному обсязі відповідно до сум  фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву з розподілом за видами валют.

Комерційний банк формує резерв під стандартну заборгованість за кредитами щоквартально.

Під нестандартну заборгованість за кредитами, віднесеними до категорії «під контролем», «субстандартні», «безнадійні», комерційний банк формує резерв у повному обсязі також щоквартально.

За ступенем ризику позики або ступенем надійності клієнта  кредити поділяються на п'ять  груп: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Розглянемо структуру  кредитного портфеля банку за групами  ризику, яка склалася за останні  два роки на умовному прикладі (табл. 5). Сукупний кредитний портфель банку  наведено в

табл. 6. КРЕДИТНИЙ ПОРТФЕЛЬ БАНКУ «А»

СТАНОМ НА 1.01.2002 p., тис. грн.

Таблиця 6

СТРУКТУРА КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ БАНКУ «А» ЗА ГРУПАМИ РИЗИКУ

З таблиці видно, що за аналізований період структура кредитного портфеля дещо погіршилася. Так, питома вага ризикованих та високоризикованих  кредитів збільшилась на 5,3 процентного пункту (з 19,7 % у 2001 р. до 25 % у 2002 р.). При цьому значно зросла частка сумнівних кредитів (на 5,2 процентного пункту, або на 5280 тис. грн). Частка безнадійних кредитів зросла на 0,9 процентного пункту, або на 290 тис. грн. Це свідчить про те, що в банку проводиться досить високоризикована кредитна політика.