Аналіз кон’юнктури ринку дорогоцінних металів

21

Міністерство освіти і науки України, молоді та спорту

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ І ТОРГІВЛІ

Кафедра міжнародної економіки

КУРСОВА РОБОТА

З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ»

на тему: Аналіз кон’юнктури ринку дорогоцінних металів

Виконала студентка 3 курсу

факультету Менеджменту

групи МВ-38

денної форми навчання

Швед Світлана Володимирівна

Науковий керівник

Доцент кафедри міжнародної економіки

Штангей Наталя Миколаївна

Харків 2011

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………….…3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи та правові засади торгівлі дорогоцінними металами………………………………………………………………………...…5

1.1.      Специфіка дорогоцінних металів…………………………………..5

1.2.      Організації торгів на ринку дорогоцінних металів……………..…8

1.3.      Контроль якості на ринку даних матеріалів…………...…………12

РОЗДІЛ ІІ. Сучасний стан світового ринку дорогоцінних металів…………..14

2.1.      Формування та розвиток світового ринку золота ………..…...…14

2.2.      Формування та розвиток світового ринку срібла ……………..…18

2.3.      Формування та розвиток світового ринку платини…………...…20

РОЗДІЛ ІІІ. Характерні риси ринку дорогоцінних металів в Україні ……….23

3.1.      Сучасний стан та тенденції на українському ринку дорогоцінних металів …………………………………………………………………………...23

3.2.      Українська Біржа Дорогоцінних Металів як один з головних суб’єктів українського ринку дорогоцінних металів……………………….....25

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...28

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….….00

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………………....00

ВСТУП

Згортання будівельної активності, завмирання операцій на ринку нерухомості і недовіра до банківських установ породжують у заможної частки споживачів потяг до твердих валют, банківських металів і ювелірної продукції.

Історично золото,срібло й інші дорогоцінні метали і камені цінувалися за свою красу і рідкість: місць, де вони добувалися, було дуже мало. Найвідомішим з них була Голконда в Південній Індії.

Аналіз ролі дорогоцінних металів, та, в першу, чергу золота у світовій економіці на сьогоднішній день є досить актуальним, оскільки за останні кілька десятиріч світовий ринок золота істотно змінився, як за функціональними, так і за структурними параметрами. Такі зміни відбувались у межах глобального процесу «демонетизації» золота як основного монетарного активу. Зміни його монетарних функцій та властивостей мали місце завдяки трансформації світової валютно-фінансової системі, геополітичній напрузі та розвитку нових технологій.

Золото загубило ряд своїх функцій як монетарного активу: воно вже не є загальним еквівалентом, що порівнює цінності всіх інших товарів, не використовується як критерій утворення валютних курсів, тому що національні грошові одиниці тепер не мають офіційного золотого змісту. Золото втратило і функцію світових грошей, якими тепер є кредитно-паперові грошові одиниці – штучні міжнародні валюти.

Однак золото та інші дорогоцінні метали придбали нові функції, в тому числі функції незамінного сировинного компоненту у багатьох галузях світового господарства, а також зміцнили свою властивість як надійного й ліквідного інвестиційного активу та засобу збереження ліквідних активів.

Актуальність теми даної роботи полягає в необхідності вивчення та впровадження світових методологічних підходів до прогнозування руху сучасного ринку дорогоцінних металів та формування цін на дорогоцінні метали на світових ринках.

Об’єктом дослідження є динаміка руху цін і обсягів пропозиції та попиту на дорогоцінні метали на світових біржових ринках.  – аналіз достовірності прогнозування руху цін на ринках дорогоцінних металів з застосуванням методів фундаментального та технічного аналізу.

Метою курсової роботи є надання оцінки становлення та розвинутості національного  та світового ринку дорогоцінних металів.

Практична цінність отриманих в дослідженні результатів полягає в виявленні основних тенденцій на ринку дорогоцінних металів. Так на фоні глобалізації світового ринку основним фактором довгострокового впливу на ринку дорогоцінних металів є результати фундаментального аналізу, тобто ціни на золото та інші дорогоцінні метали знаходяться в сильному кореляційному зв’язку з цінами на енергоносії, які імпортуються основними промисловими країнами світу з районів добичі, та рівнем промислового індексу по стану діяльності основних корпорацій світу.

Проблемами вивчення даної теми займалися Слинько Д., Абалов А.Є., Боринець С.Я., Бойцун Н. Є., Стукало Н. В., Гурський Д. С., Веселовський Г. С., Кашуба С.Г., Шемет Т. С. та ін.

Виходячи із актуальності теми та мети дослідження завданнями даної роботи є вивчення таких питань: з’ясування сутності, видів та характерних рис ринку дорогоцінних металів; розгляд особливостей формування та розвиток світового ринку золота, срібла і платини; дослідження сучасного стану та тенденції на українському ринку дорогоцінних металів; визначення шляхів покращення функціонування ринку дорогоцінних металів в Україні.

Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, додатків та вміщує список використаної літератури.

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи та правові засади торгівлі дорогоцінними металами

1.1.           Специфіка дорогоцінних металів

Дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).

Золото, Au (aurum) хімічний елемент IB підгрупи (Cu, Ag, Au) періодичної системи елементів, шляхетний метал. Золото широко використовується в монетній справі, карбуванні, ювелірних виробах, творах мистецтва й в умовах товарного виробництва виконує функцію загального вартісного еквівалента. У природі, як правило, зустрічається у вільному стані (самородне золото). Відомо людству зі стародавності і застосовується принаймні вже 6000 років. Золото легко обробляється і віддавна цінується за красу і корозійну стійкість. У мінералах зустрічається тільки в з'єднаннях з телуром чи селеном, що, однак, дуже рідко (наприклад, теллуріди, такі, як кренерит AuTe2 і сильванит (AuAg)Te2).

Золото, в основному, супроводжується мінералами срібла, міді і зрідка інших металів, золоті руди можуть містити дорогоцінні метали платинової групи. Природне золото зустрічається в золотоносних пісках, у виді тонких прожилок у кварці, але виявляли його й у виді великих самородків, до 82 кг. Морська вода також містить сліди золота, але незважаючи на всі спроби витяг його з морської води комерційно невигідно. По оцінках, загальна маса золота на Землі складає приблизно 210 000 т, що відповідає кубу з ребром біля 35 м.

Платина самородна, Pt — мінерал класу самородних металів. До групи платини самородної відносяться мінерали, що представляють собою природні тверді розчини платини, заліза, іридію, палладія, родію, осмію, рідше — золота, нікелю і міді. Найбільш розповсюджений мінерал — поліксен, що містить 80—88% Pt; 5-11% Fe; 1-4% Ir; 0,1-1,0% Pd; 0,1-0,8% Rh; 0-0,8% Сu, нікелю — до десятих часток відсотка. Сьогодні платина не тільки дорогоцінний метал, але – що значно важливіше – один з важливих матеріалів технічної революції. Щорічний світовий видобуток платини – менше 100 т, але різні області сучасної науки, техніки і промисловості без платини існувати не можуть. Вона незамінна в багатьох відповідальних вузлах сучасних машин і приладів. Вона – один з головних каталізаторів сучасної хімічної промисловості. Нарешті, вивчення з'єднань цього металу – одна з головних «галузей» сучасної хімії координаційних (комплексних) з'єднань.

Паладій став відомий у світі завдяки відомому у Лондоні торговцю мінералами містер Форстеру, який не висловив особливого подиву, коли в один із осінніх днів 1803 р. одержав листа від особи, що побажала залишитися невідомою. На дорогому паперу, прекрасним почерком було викладене прохання: спробувати продати невелику кількість нового металу паладію, який ні зовнішнім виглядом, ні властивостями не уступає дорогоцінній платині. До листа був прикладений невеликий і не дуже важкий злиток. Форстер погодився – метал був дійсно красивий. До того ж ніщо так не притягає людей, як випадки незвичайні і таємничі. А торговець може з них витягти і вигоду, якщо знає користь у рекламі. Незабаром повідомлення про паладієвий злиток, що продається в магазині Форстера, стала надбанням гласності, і навколо нового металу розгорілися пристрасті.

Срібло - при описі будь-якого елемента прийнято вказувати його першовідкривача й обставини відкриття. Таких даних про елемент №47 людство не має. Сріблом люди стали користуватися ще тоді, коли не було вчених. Порозумівається це просто; як і золото, срібло колись досить часто зустрічалося в самородному виді.

З даними матеріалами виконують різні операції . Операції та облік здійснюються окремо за кожним видом банківських металів (золото, срібло, платина і паладій), а саме:золото в стандартних зливках - у кількісних одиницях маси хімічно чистого металу, золото в мірних зливках та порошках - у кількісних одиницях лігатурної маси металу; срібло в стандартних і мірних зливках та порошках - у кількісних одиницях лігатурної маси металу; платина і паладій в стандартних і мірних зливках та порошках - у кількісних одиницях лігатурної маси металу; золото, срібло, платина і паладій в монетах, проби яких відповідають або перевищують проби, встановлені для мірних зливків відповідного банківського металу, - у кількісних одиницях лігатурної маси металу, а проби яких нижчі, ніж встановлені для мірних зливків відповідного банківського металу, - у кількісних одиницях маси хімічно чистого металу.

Суб'єктами правовідносин у сфері видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів та проведення операцій з ними можуть бути суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють зазначену діяльність на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку, встановленому законодавством України.

Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України формується Міністерством фінансів України. Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України призначений для забезпечення виробничих, фінансових, наукових, соціально-культурних та інвестиційних потреб України. Цінності, зараховані в Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, є державною власністю.

Золотий запас України створюється Національним банком України і є державною власністю. Управління золотим запасом України здійснюється Національним банком України у межах повноважень, визначених законодавством.

Золотий запас формується шляхом закупівлі золота в зливках у фізичних та юридичних осіб, резидентів та нерезидентів за рахунок коштів Національного банку України.

Отже, дорогоцінні метали відіграють важливу роль в різних сферах діяльності як держави в цілому, так і окремих суб’єктів різних видів господарської діяльності.

1.2.           Організації торгів на ринку дорогоцінних металів

Операції з дорогоцінними металами включають дії, пов’язані з: виникненням та припиненням права власності та інших прав на дорогоцінні метали; надходженням дорогоцінних металів до місць їх зберігання, а також зберіганням і відпуском у встановленому порядку дорогоцінних металів; зміною вмісту або фізичного стану дорогоцінних металів у будь-яких речовинах і матеріалах під час їх видобутку, виробництва та використання; ввезенням дорогоцінних металів у країну з-за кордону та вивезенням їх з неї.

Рис.1.1.  Мірні зливки та монети на ринках дорогоцінних металів

Залежно від обсягу здійснюваних операцій та їх різновидів розрізняють такі види ринків дорогоцінних металів:

1. Міжнародний або світовий ринок. Він є всеохоплюючим, на ньому реалізуються угоди з великими партіями металів. Правила здійснення операцій не контролюються державними органами або правила регулювання дуже ліберальні. На міжнародних ринках здійснюються: первісна пропозиція дорогоцінних металів найбільшими їх видобувачами; встановлення базової ціни дорогоцінних металів для операцій на регіональних і внутрішніх ринках; інтервенції центральних банків для підтримання ціни металу.

2. Регіональні ринки примикають до світових і також мають міжнародний характер. У своїй основі вони орієнтовані на місцевих клієнтів, більш дрібних.

3. Внутрішні або місцеві ринки — це, як правило, ринки однієї або декількох держав. На них здійснюється державний контроль. Вони, у свою чергу, поділяються на:

- вільні ринки, на яких держава не обмежує ввіз та вивіз металу і не дуже суворо здійснюється регулювання;

- контрольовані ринки, на яких для резидентів встановлюються досить суворі правила, а права нерезидентів можуть обмежуватися, аж до заборони здійснення операцій з дорогоцінними металами.

Залежно від наявності металів у кожній операції ринок дорогоцінних металів умовно поділяють на ринок фізичного наявного металу та безготівкового (“паперового”) металу.

Ринок дорогоцінних металів поділяють також на:

1) оптовий, який включає просування металів від постачальників до споживачів на внутрішньому ринку, а також міжбанківський ринок та поставки з нього посередникам (торговцям), які займаються перепродажем металів кінцевим споживачам;

2) роздрібний ринок включає постачання металами безпосередніх споживачів та дрібних інвесторів, які знаходяться на внутрішньому ринку.

До операцій з банківськими металами, які можуть виконувати банки, відносять такі.

1. Депозитні операції здійснюються у тому разі, коли необхідно залучити метал на рахунок або, навпаки, розмістити на визначений строк. Для цього використовуються металеві рахунки. Якщо у клієнта беруться метали у фізичній формі для тимчасового зберігання, то йому відкриваються металеві рахунки відповідального зберігання типу “Allocated”, тобто “З розміщенням”. Характерним для цих рахунків є те, що на них обліковується метал, який зберігається в даному банку, причому останній не має права використовувати цей метал і повертає власнику саме ті зливки, які отримав на зберігання.

2. Операції з надання кредитів у дорогоцінних металах здійснюються шляхом поставок їх у фізичній формі або зарахування на знеособлені рахунки в обмін на зобов’язання зворотної поставки відповідного металу в термін, зазначений у договорі. Погашення кредитів у дорогоцінних металах може здійснюватися у формі фізичної поставки, шляхом перерахування дорогоцінних металів із металевих рахунків позичальника чи придбання банком за грошові кошти позичальника металу в іншого учасника міжбанківського ринку для погашення раніше одержаного кредиту.

3. Операції з монетами з дорогоцінних металів. Банки здійснюють продаж клієнтам монет з дорогоцінних металів, а також викуповують у них такі монети, звісно, за нижчою ціною. Центральні банки, як правило, є оптовими постачальниками монет для уповноважених дистриб’юторів, роль яких виконують, насамперед, комерційні банки.

4. Операції спот (spot) — це операції з купівлі-продажу дорогоцінних металів, що здійснюються контрагентами на умовах зарахування/списання металу та валюти з рахунків на рахунки не пізніше другого робочого дня після укладення угоди. Умови розрахунків спот є зручними для контрагентів: протягом поточного та наступного дня обробляється необхідна документація, оформлюються платіжні та інші доручення для виконання умов угоди. Всі інші угоди купівлі-продажу металу, датою валютування за якими не є другий робочий день після дати укладення, є угодами аутрайт (outright).

5. Операції типу своп (swap) — це одночасна купівля і продаж дорогоцінного металу.

6. Опціони — право (але не обов’язок) продати чи придбати певну кількість золота за певною ціною на певну дату (європейський опціон) чи протягом усього обумовленого строку (американський опціон). Продавець опціону продає контрагентові права на виконання угоди чи відмови від неї, за що отримує від покупця премію.

7. Форвардні угоди передбачають продаж (купівлю) металу на строк, що перевищує 2-й робочий день після укладення угоди. Укладення форвардної угоди означає, що одна зі сторін бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості металу на дату, яка обумовлена в угоді, але віддалена проміжком часу від дати укладення угоди, а інша сторона зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною. Метою укладення форвардної угоди покупцем металу є страхування від підвищення в майбутньому ціни на метал на спотовому ринку, а продавцем металу — страхування від падіння в майбутньому ціни металу на ринку спот.

В Україні до оптової торгівлі належать операції купівлі-продажу за однією угодою або з одним контрагентом протягом робочого дня більше ніж 100 грамів золота, платини чи металів платинової групи або 1000 грамів срібла у зливках чи монетах у кількості понад 10 золотих, платинових або срібних монет. Якщо торгівля відбувається у розмірах, менших ніж указано вище, то вона називається роздрібною.

До складу учасників ринку входять постачальники металу (видобувні компанії, афінажні підприємства, асоціації виробників тощо), професійні посередники (банки, спеціалізовані компанії) та фінансові і промислові споживачі (центральні банки, інвестори, ювелірні підприємства тощо).

Отже, операції з купівлі-продажу банківських металів та операції з ф'ючерсними контрактами проводяться на біржах за гривні уповноваженими банками від свого імені за дорученням і за рахунок коштів клієнтів (резидентів - юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), а також у межах нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банку та лімітів довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах. Такі операції здійснюються відповідно до правил, які встановлюються внутрішніми документами бірж із дотриманням вимог законодавства України, цього Положення та нормативно-правових актів Національного банку, що регулюють здійснення операцій з банківськими металами. Внутрішні документи бірж, які регламентують питання проведення операцій з купівлі-продажу банківських металів та з ф'ючерсними контрактами, мають бути погоджені з Національним банком.

1.3.           Контроль якості на ринку даних матеріалів

Поки існують товари, доти буде актуальною проблема контролю їх якості. На сучасному етапі розвитку ринкової економіки України особливого значення набуває необхідність створення цивілізованого товарного ринку, який поки що можна характеризувати як неблагополучний з точки зору відсутності високоякісних, максимально адаптованих до потреб споживачів товарів.

На сьогоднішній день проблема якості дорогоцінних металів стала особливо актуальною. Оскільки вони є високоліквідними товарами, для них визначені особливі процедури контролю і державного регулювання торгівлі. Висока вартість виробів з дорогоцінних металів визначається фізико-механічними властивостями безпосередньо сплаву, художньою, естетичною та колекційною цінністю виробу.

Проба – державний стандарт, що визначає цінність сплаву, з якого виготовлено вироби з дорогоцінних металів, і засвідчує вміст вагових одиниць основного дорогоцінного металу в одній тисячі вагових одиниць сплаву.

В Україні для ювелірних та побутових виробів із дорогоцінних металів встановлюються такі проби: платина — 950 (дев'ятсот п'ятдесята); золото — 333 (триста тридцять третя) — 375 (триста сімдесят п'ята) — 500 (п'ятисота) — 585 (п'ятсот вісімдесят п'ята) — 750 (сімсот п'ятдесята); срібло — 750 (сімсот п'ятдесята) — 800 (восьмисота) — 830 (вісімсот тридцята) — 875 (вісімсот сімдесят п'ята) — 925 (дев'ятсот двадцять п'ята) — 960 (дев'ятсот шістдесята) паладій — 500 (п'ятисота) — 850 (вісімсот п'ятдесята). Допускається виготовлення виробів із золота проби 583 (п'ятсот вісімдесят третьої) підприємствами побутового обслуговування населення та громадянами-підприємцями.

Сертифікат якості банківських металів - офіційний штамп (клеймо, товарний знак) визнаного виробника або письмовий документ виробника, що засвідчує пробу банківського металу та ідентифікує назву визнаного виробника або виробника. Кожний виробник зобов’язаний мати даний документ на товари, що він виготовляє.

Отже, експертиза дорогоцінних металів покликана забезпечити максимальний рівень їх якості, недопущення на ринок фальсифікованих та неякісних товарів. Нажаль, діюча законодавчо-нормативна база не дозволяє відповідно контролювати якість цього товару. Це пов’язано з недосконалістю законодавчих механізмів щодо контролю показників якості, процедур сертифікації та ідентифікації дорогоцінних металів та виробів з них.

РОЗДІЛ ІІ. Сучасний стан світового ринку дорогоцінних металів

2.1. Формування та розвиток світового ринку золота

За останні роки усе більше приватних інвесторів звертають увагу на ринок дорогоцінних металів при розміщенні своїх заощаджень. Корпоративні інвестори (інвестиційні фонди і т.п.), випробуючи труднощів у виборі інструментів для вкладення своїх засобів, дуже часто звертаються до ринку дорогоцінних металів як альтернативному напрямкові, по якому можна одержувати непогані доходи. Промислові споживачі дорогоцінних металів пред'являють істотний попит на золото і срібло. Видобуток основних видів дорогоцінних металів – золота, срібла і платини – скорочується або росте невеликими темпами, не встигаючи за зростаючими потребами ринку. Центральні банки розвинутих країн не поспішають скорочувати частку золота у своїх золотовалютних резервах, покладаючи надії на зазначений метал.

Пропозиція золота в 2009 р., щодо попереднього року, знизилося на 533 т (15%). При цьому основний спад пропозиції довівся на сектори «видобуток з надр» (зниження на 18%) і «офіційні продажі» (107%). Слід зазначити, що зниження видобутку з надр було обумовлено скороченням добичі металу в таких країнах, як Індонезія (-32%), Канада (-13%), ПАР і Австралія (-6%), США, Росія й Узбекистан (-2%) і ін. Зменшення офіційних продажів було характерно для Центрального банку Німеччини.

Разом зі зниженням пропозиції золота в 2009 р. скорочується і попит на нього (-368 тн або 11%), головним чином, за рахунок ювелірного виробництва. Цьому є пояснення. Світові ціни на золото в 2009 р. при порівнянні з 2008 р. виросли в середньому на 5 дол./г (35%). При цьому в першому і другому кварталі ювелірна галузь займала вичікувальну позицію з розрахунком на зниження цін. І коли ціни починали падати, поповнювала свої запаси більш дешевою сировиною.

До міжнародних ринків золота, з яких і складається світовий ринок золота, відносяться ринки Лондона, Цюріха, Франкфурта-на-Майні, Брюсселя, Гонконгу, Сінгапура, Токіо, Макао, Дубаю, Бейрута, Нью-Йорка, Торонто, Монтевідео, Буенос-Айреса, Каракаса, Сантьяго. У вузькому значенні світовий ринок золота складається із ринків Лондона, Цюріха, Нью-Йорка та Гонконгу.

Незважаючи на постійне зростання видобутку золота до 2008 р. включно, перелам економічної ситуації позначився вже у 2007 р., коли середньорічна вартість золота знизилася на 57 $. – до 331,29 $/oz. Це був найнижчий рівень з 1985 р., коли середньорічна вартість золота становила 317,26 $/oz. У 2007 р. вартість золота поступово знижувалася з 366 $/oz на початку року до 283 $/oz наприкінці, у середині грудня (найнижчий рівень з серпня 1979 р.). У 2008 р. вартість золота становила близько 290 $/oz, а у перші місяці 2009 р. знизилася до 250-255 $/oz. (рис 2.1)

Рис 2.1. Динаміка зміни цін на ринку золота за період 2006 – 2009 рр.

Для того щоб зрозуміти причини зниження вартості золота, треба проаналізувати не тільки економічну ситуацію у світі, а й зміну сприйняття ринку золота та ролі золота як світового грошового еквівалента. Незважаючи на глибокі економічну та фінансову кризи багатьох країн Східної Азії у другій половині 2007 р., Південної Америки – у перший половині 2008 р. та Росії – у другій половині 2008 р., глобальна світова економічна ситуація була досить напружена.

Європейський Центральний банк у вересні 2008 р. заявив, що у наступні п’ять років підконтрольні йому фінансові структури стримуватимуть щорічний продаж золота у межах 400 т, що становить приблизно 2000 т (менше, ніж щорічний світовий видобуток), а «велика сімка» розвинутих країн відмовилася від плану МВФ щодо продажу на світовий ринок десяти відсотків його золотого фонду на світовому ринку. Це зовсім не означає, що світова криза щодо золота завершилася, але свідчить, що золото зберігає і зберігатиме свої традиційні функції найважливішого забезпечувача світової фінансової стабільності.

Золото продовжує відігравати значну роль як частина золотовалютних резервів, що утримуються центральними банками та наднаціональними організаціями. (рис. 2.2.)

Отже, на стороні попиту мається двоїстий вплив факторів. При помітному росту цін промислові споживачі будуть скорочувати покупки металу, але в той же час інвестори - активізуватися. І навпаки, при падінні цін на золото промисловість стане збільшувати споживання і тим самим сповільнювати зниження цін, незважаючи на фіксацію прибутку інвесторами і скорочення попиту з їх боку. Таким чином, на рівні попиту існує якась система «стримувань і противаг» або, можна сказати, страхування, що спрацьовує як при росту, так і падінні цін, та не дає ринку золота дуже різко обвалюватися або рости.

21

Рис.2.2. – Розподіл запасів золота в резервах національних банків країн світу, тонах

21

1.2.           Формування та розвиток світового ринку срібла

У березні 2009 р. світові ціни на срібло досягли свого максимуму за останні 22 роки після того, як "US Securities and Exchange Commission" схвалила утворення нового срібного торгово-біржового фонду (ETF) компанії "Barclays Global Investors".

Аналітична компанія, що базується в Нью-Йорку, "СРМ Group" прогнозує, що в наступному десятилітті ціни на срібло будуть знаходитися в діапазоні від 6,5 до приблизно 10 дол./унц. Такий рівень цін зможе підтримувати баланс попиту та пропозиції. За прогнозом виконавчого директора "СРМ" Дж. Крістіана, середньорічна ціна на цей метал у 2009 р. складе 9,75 дол./унц., а в 2010 р. - 10,25 дол. Очікування такого рівня цін базувалося на припущенні про те, що спекулятивне розжарення на ринку спаде в II - III кварталі 2008 р. Дж. Крістіан вважав також, що при збереженні спекулятивного тиску ринкові ціни могли б і далі підвищуватися і навіть досягти рівня 1980 р. - 50 дол./унц., але на нетривалий час.

Щорічно у світі добувається більше 20 тис. тон срібла. У 2009 році добування  срібла у світі зросло на 0,4% до 22 тис. тон. Найбільшим продуцентом цього виду сировини незважаючи на рейтинги по запасах являється Перу, який займає близько 18% у світовому видобутку. Потрібно сказати також, що Перу збільшив видобуток на 6% в 2009 році. Крім того найбільшими продуцентами срібла у світі є Китай, з долею у світовому видобутку 14%, Мексика з долею 11% і Чилі з долею 9%.

Основні виробники срібла представлені в таблиці.

Таблиця 2.1.