Аналіз кредитної діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк»

Вступ……………………………………………………………………………….6

Розділ І Теоретичні аспекти планування потреби підприємства в кредитних ресурсах…………………………………………………………………………...8 

1.1Сутність, задачі, принципи кредитування підприємств………………….8

1.2Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору…………………………………….12

1.3 Особливості визначення потреби в кредитних ресурсах ……………….18

1.4 Порівняльна характеристика кредитних ресурсів підприємства в Україні та закордоном……………………………………………………………………22

Розділ ІІ Аналіз кредитної діяльності ЗАТ КБ «ПриватБанк»……………..27

2.1 Характеристика діяльності ЗАТ КБ „ПриватБанк”……………………….27

2.2 Оцінка активів, пасивів та ефективності діяльності банку ….…………29

2.3 Шляхи покращення кредитних ресурсів в Україні……………………….35

2.4 Обгрунтування ефективності покращення  заходів кредитних ресурсів 39

Висновок…………………………………………………………………………42

Список використаної літератури……………………………………….. ……44

Додатки…………………………………………………………………………..46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Значення кредиту для нормального функціонування економіки будь-якої країни важко переоцінити. В останні роки він все більше використовується і в Україні - як відомо саме кредит приносить банкам найбільший доход. За сучасних умов кредит набув своїх специфічних рис, забезпечує раціональне використання грошових ресурсів і виступає як фактор прискорення процесу розширеного відтворення, регулятор грошового обігу, тобто змінює готівковий оборот в обігу на безготівковий.

Кредит, безперечно, необхідний вже існуючому товаровиробникові. Однак ще більшою мірою він потрібен тому, хто тільки прагне організувати своє виробництво, але не має для цього стартового капіталу. Для того щоб отримати кредит, необхідно, щоб той, хто має вільні кошти довіряв тому, кому вони потрібні.

Звідси і походить термін "кредит", який виник від латинського слова "сгесіо", означає вірити або приймати на віру. З часом мінялися економічні умови господарювання і відповідно трансформувався зміст терміну "кредит". За сучасних умов кредит означає систему грошових відносин, що пов'язана з тимчасовим перерозподілом власних грошових потоків підприємств, організацій та населення.

У теперішній час кредитні відносини виникають за умови наявності будь-якої фінансової операції яка так чи інакше пов'язана із заборгованістю того чи іншого суб'єкту які приймають участь у цій операції

 Підприємство мусить  брати кредит, тому що саме  він слугує тим механізмом  акумуляції фінансових ресурсів  який дозволяє вирішити це  протиріччя. Це можуть бути банківські  кредити, кошти інших кредиторів  або комерційний кредит.

Не менш важливою умовою виникнення кредитних відносин є спів падіння економічних інтересів кредитора і позичальника. Кредитор повинен бути в рівній мірі зацікавлений в видачі кредиту, як і позичальник в його отриманні.

Справа в тому, що кредитні відносини не можуть виникнути з того, що у кредитора є вільні грошові кошти, а у позичальника їх немає. Кредитор і позичальник повинні дійти згоди за певними економічними параметрами кредиту. Ось чому ця тема є актуальною.

Предмет дослідження – кредитні операції та ресурси комерційного банку.

Метою роботи є дослідження планування кредитних ресурсів, діяльності та розробка шляхів щодо її вдосконалення.

Об’єктом дослідження в цієї роботі є комерційний банк „ПриватБанк”

У відповідності до меті було поставлено ряд завдань:

- визначити поняття та сутність кредитних ресурсів та операцій комерційного банку;

- прослідкувати стадії кредитного процесу взагалі та на прикладі КБ „ПриватБанку”;

- визначити шляхи оптимізація потреб в кредитних ресурсах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І Теоретичні аспекти планування потреби підприємства в кредитних ресурсах

         1.1 Сутність, задачі, принципи кредитування підприємств.

Виникнення та функціонування кредиту пов’язане з необхідністю забезпечення безперервності процесу відтворення, тимчасовим вивільненням грошових коштів у одних підприємств та виникненням потреби в них у інших, з неспівпаданням у часі та обсязі між наявністю коштів та потребою в них.

У всіх підприємств незалежно від типу кругообігу можливі коливання потреби в оборотних коштах. Додаткова потреба в коштах може обумовлюватись:

• нерівномірністю поставки сировини;
• нерівномірністю реалізації готової продукції;
• збільшенням запасів незавершеного виробництва.

Тимчасова потреба в коштах для фінансування оборотних активів може бути покрита за рахунок позикових коштів (кредитів банку, товарного кредиту і т.д.). В ринкових умовах роль кредиту як інструменту регулювання фінансової діяльності підприємств значно зростає. Це обумовлено наступними факторами:

Збільшенням питомої ваги кредиту у фінансуванні основних та оборотних засобів підприємств, що, в свою чергу, дозволяє раціонально організовувати оборот коштів підприємств, не відволікаючи значні ресурси на створення грошових фондів;

Активним використанням кредитів для придбання цінних паперів;

Залученням кредиту для фінансування інвестицій та інновацій;

Використання кредитів в якості одного з джерел для викупу приватизованих підприємств;

Діяльність підприємств по залученню позикового капіталу пов’язана з функціонуванням кредитного ринку.

Кредитний ринок – представляє собою ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають вільні кредитні ресурси та окремі фінансові інструменти, що їх обслуговують, обертання яких здійснюється на умовах повернення та сплати відсотка.

Учасниками фінансових операцій на кредитному ринку виступають кредитори та позичальники.

Кредитори  представляють собою суб’єктів господарювання кредитного ринку, що надають позику у тимчасове користування за певний відсоток.

В якості кредиторів можуть виступати:

• держава (державний кредит, цільове позабюджетне кредитування);
• комерційні банки ;
• небанківські кредитно-фінансові установи (лізингові, факторингові

фірми).

Позичальники – це суб’єкти кредитного ринку, що отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення та за певну плату у вигляді відсотка. Основними позичальниками кредитних ресурсів є підприємства реального сектору економіки.

Головною особливістю функціонування кредитного ринку є те, що ціною кредитних ресурсів виступає ставка відсотка за кредит (позичковий процент). Вона може виступати в різних формах в залежності від сегменту кредитного ринку: кредитний процент, депозитний процент, міжбанківський процент, обліковий відсоток. Але розмір позичкового відсотку обумовлюється наступними факторами:

• встановленим центральним банком рівнем облікового відсотка – він є

мінімальним розміром відсотка , що визначає рівень цін на кредитні ресурси;

• прогнозним темпом інфляції. З урахуванням цього темпу

розраховується розмір інфляційної премії кредитору за втрату вартості грошей внаслідок зростання інфляції;

• рівень кредитного ризику. Він характеризує рівень неповернення або

неповного повернення позичальником отриманого кредиту.

 На рівень кредитного  ризику впливає ступінь кредито- та платоспроможності позичальника, форма забезпечення кредиту, діловий імідж;

• рівень ліквідності кредиту. Він характеризується терміном надання

кредиту і відшкодовується за рахунок включення до позичкового проценту рівня премії  за ліквідність;

• рівень маржі. Він представляє собою різницю між рівнем цін продажу

та покупки кредитних ресурсів банком.

Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів та формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.

З урахуванням вказаних факторів ціна пропозиції кредитних ресурсів на кредитному ринку формується по кожному виду кредиту за формулою (1):

                                          ПП = ОС+ІП+ПР+ПЛ+М,                                          (1)

де ПП – рівень позичкового процента;

         ОС – рівень облікової ставки центрального банку;

        ПР – рівень премії за ризик;

        ПЛ – рівень премії за ліквідність ;

        М – рівень маржі;

        ІП – рівень інфляційної премії.

Кредитори дотримуються наступних принципів кредитування підприємств-позичальників:

Принцип терміновості означає, що кредит повинен бути повернений у певний строк;

Принцип повернення кредиту. Він означає ,що кредит має бути обов’язково повернений у зазначений у кредитній угоді термін. Розрізняють термінові, прострочені та пролонговані кредити.

Принцип забезпеченості кредиту – це наявність у підприємства-позичальника юридично оформлених зобов’язань, які гарантують своєчасне повернення кредиту.

 В якості забезпечення  кредиту може виступати: застава; гарантійна угода; договір доручення; угода страхування відповідальності  непогашення кредиту.

Принцип платності кредиту полягає в тому, що підприємство повинно внести в банк певну плату за використання кредитних ресурсів. Розмір цієї плати обумовлюється сумою кредиту, фінансовим станом підприємства-позичальника, терміном кредитування, ефективністю кредитної угоди.

  Кредити, що їх можуть отримати підприємства, класифікуються за такими ознаками:

       за формами та видами (Рисунок 1.1):

 

 

         Рисунок 1.1 - Форми та види кредиту.

  Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення.

Комерційний кредит – це економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит – це економічні кредитні відносини між державою та суб’єктами господарювання.

Лізинговий кредит – це стосунки між суб’єктами господарювання, які виникають з приводу оренди майна.

- за метою використання:

1) кредити, що спрямовані на фінансування оборотних активів;

2) кредити, що спрямовані на фінансування необоротних активів.

- за терміном надання:

1) короткострокові кредити надаються на термін не більше одного

року;

2) середньострокові кредити надаються на термін від одного до трьох

років;

3) довгострокові кредити (понад три роки).

 Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (1-10 днів).

 

1.2.Характеристика форм та видів банківського кредиту. Умови кредитування підприємств та зміст кредитного договору.

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За таким кредитуванням підприємство виступає тільки у ролі позичальника. Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуг кредитного характеру (Рисунок 1.2).

 Рисунок 1.2. - Види банківського обслуговування підприємств.

 Банківський кредит  представляє собою сукупність  економічних відносин з приводу  надання кредитором (банком) грошових  коштів клієнту для цільового  використання на встановлений  в кредитній угоді термін під  певний позичковий процент. Цей  кредит має широку цільову  спрямованість і залучається  в різних видах:

Бланковий (незабезпечений) кредит може отримати лише підприємство з високим діловим іміджем та стійким фінансовим станом. Як правило він надається банком, який здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Цей вид кредиту надається на дуже короткий термін. В теперішній час українські банки дуже рідко видають такий кредит.

Сезонний кредит із щомісячною амортизацією боргу використовується на формування змінної частини оборотних активів на період їх зростання у зв’язку з сезонними потребами підприємства. В разі його застосування передбачається щомісячна сплата відсотка та основної суми боргу .

Онкольний кредит надається позичальнику без зазначення терміну повернення, але повинен бути повернений за першою вимогою кредитора. При погашенні такого кредиту надається пільговий період ( 3 дні).

Ломбардний кредит підприємство може отримати під заклад високоліквідних активів (державний цінних паперів, векселів, облігацій), які на період кредитування передаються банку. Як правило, цей кредит надається на короткий термін.

Іпотечний кредит надається на довгостроковий період під залог основних засобів або майнового комплексу підприємств у цілому. При цьому підприємство-позичальник повинно застрахувати своє майно в повному обсязі на користь банку. При цьому підприємство може використовувати закладене майно.

Ролловерний кредит -  це довгостроковий кредит з плаваючою процентною ставкою.

В залежності від методу надання кредиту виділяють:

 Строковий (терміновий) кредит – це кредит, який надається повністю на початку терміну. Тому процент по цьому кредиту нараховується із розрахунку всієї суми, а основний борг погашається періодичними внесками або одноразовою сплатою в кінці терміну.

 Кредит по овердрафту. Овердрафт (контокорентний кредит) – це короткостроковий кредит, що надається банком надійному  підприємству понад залишок його  коштів на поточному рахунку  в межах заздалегідь обумовленої  суми шляхом дебетування його рахунку.  

Кредитна лінія – це зобов’язання банка надати обумовлену суму за вимогою позичальника. Основна різниця між овердрафтом та кредитною лінією полягає в тому, що кредитну лінію відкривають на певний період часу, а овердрафт є безстроковим кредитом, який може бути ліквідований банком у будь-який час без попередження. Розрізняють 2 види кредитних ліній:

• сезонна – може відкриватися підприємству з періодичною нестачею

оборотних коштів, що пов’язана з сезонністю виробництва;

• постійно відновлювана – ця кредитна лінія може відкриватися

випадку, коли підприємство має довготривалу нестачу оборотних коштів для постійного відновлення процесу виробництва у заданому обсязі.  

Особливістю такої кредитної лінії є те, що підприємство погасивши частину кредиту, може отримати нову суму, але в рамках певного ліміту на період угоди. В зв’язку з цим на рахунках підприємства завжди є непогашений залишок.

Кредитна лінія відкривається найчастіше на період до одного року.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) – це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред’явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов’язань за ними і сплачуючи пред’явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту.

Сума дисконту визначається за формулою (2):

                                    Д = Н*Т*П/365*100,                                        (2)

де Д – сума дисконту;

Н – номінальна сума векселя;

Т – строк (у днях) від дня обліку до дня платежу по векселю;

П – річна процентна ставка, за якою обліковується вексель (облікова ставка).

До кредитно-гарантійних послуг, що надаються підприємствам банками, належать:

Акцептний кредит – це позика, яка передбачає акцептування банком інкасованої підприємством-позичальником  тратти за умовами, що підприємство надає у розпорядження банку вексель до строку його оплати.

Особливість акцептного кредиту полягає в тім, що банк дає підприємству не гроші, а гарантію оплатити вексель у визначений строк. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

Авальний кредит – це позика, коли банк бере на себе відповідальність за зобов’язаннями підприємства у формі поручительства або гарантії. За авальний кредит банк одержує комісійні, розмір яких залежить від виду вимог, що випливають з гарантії. Крім того, за наданий кредит стягується відсоток за діючими ставками.

Принципова різниця між авальним і акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За наданням авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено, як на підприємство, так і на банк.

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належать факторинг – система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку.

Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику.

В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції.

Плата за факторингове обслуговування залежить від виду факторингу, фінансового стану підприємства-позичальника, масштабів і структури його виробничої діяльності та надійності покупців. Тому факторингові операції класифікують за ознаками та видами, які розглянуті в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 - Класифікація факторингових операцій

Ознаки класифікації	Види факторингових операцій
1. Місце знаходження суб’єктів  факторингових операцій	1.1Внутрішній факторинг 1.2.  Зовнішній факторинг
2. Ступінь охоплення факторингом  продукції, що реалізується	2.1. Оплата всієї реалізованої  продукції 2.2. Оплата частини реалізованої  продукції
3. Спосіб повідомлення  дебіторів підприємства	3.1. Відкритий факторинг 3.2. Закритий факторинг
4. Форма взаємовідносин  підприємства і банку	4.1. Факторинг за правом  регресу 4.2. Факторинг без права  регресу
5. Повнота надання послуг	5.1. Повний факторинг 5.2. Частковий факторинг
6. Порядок оплати розрахункових  документів постачальника	6.1. Факторинг з попередньою  оплатою 6.2. Факторинг без попередньої  оплати

Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, його контрагент та банк перебувають у одній і тій самій країні.

Зовнішній факторинг передбачає, що одна зі сторін факторингової угоди перебуває за кордоном.

Конвенційний (відкритий) факторинг – це тип факторингу, коли підприємство-постачальник повідомляє підприємство-покупця (дебітора) про те, що права на одержання оплати переуступлене банку або факторинговій компанії.

Конфіденційний (закритий) факторинг передбачає, що ніхто з контрагентів постачальника не знає про переуступку ним прав на одержання оплати банку чи факторинговій компанії.

Факторинг з правом регресу дозволяє банку (факторинговій компанії) повернути підприємству-постачальнику розрахункові документи, від оплати яких відмовився покупець, і вимагати повернення підприємством-постачальником коштів.

Факторинг без права регресу означає, що банк (факторингова компанія) бере на себе весь ризик щодо платежу.

Факторинг з попередньою оплатою передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано банку.

Факторинг без попередньої оплати – це такий вид факторингу, коли банк зобов’язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи лише в день оплати документів боржником.

Термін кредиту кожний комерційний банк встановлює у відповідності зі своєю кредитною політикою, яка визначає лімітні періоди, надання кредитів по окремих їх видах;

Порядок погашення кредиту – це спосіб погашення основної суми  боргу та нарахованих відсотків.

Механізм погашення кредиту обумовлюється при укладанні кредитної угоди. Порядок погашення , при якому виплати відбуваються нерегулярно передбачає більш високий кредитний відсоток.

Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно у розмірі який передбачено у кредитному договорі.

Сплата відсотків відбувається за фактичну кількість днів користування позикою.

Умови забезпечення повернення боргу впливають на вартість кредиту. Більш надійне забезпечення кредиту сприяє зниженню його вартості при інших рівних умовах, такі як:

• права та обов’язки позичальника;
• права та обов’язки банка;
• відповідальність сторін;
• порядок вирішення спорів;
• термін дії договору;
• юридичні адреси сторін.

 Після укладання кредитної  угоди банк відкриває підприємству  судний рахунок, на який зараховується  сума кредиту. Підприємства в  більшості випадків користуються  кредитами того банку, в якому  відкрито розрахунковий рахунок. Але це не означає, що позичальник  не може отримати кредит в  іншому банку.

Банк вправі контролювати виконання позичальником умов кредитної угоди.

 

1.3. Визначення потреби  в кредитних ресурсах

Залучення кредитних ресурсів для поповнення обігових коштів збільшує сукупний дохід за рахунок віддачі залучених коштів, підвищення ефективності власних обігових коштів, що дозволяє підприємству ефективніше здійснювати свою господарсько-фінансову діяльність.

 Кредитні ресурси підприємств  формуються на основі потреби  в них для формування обігових  коштів (виробничих запасів, запасів готової продукції та товарних запасів, для фінансування інших виробничих потреб) і задоволення інвестиційних потреб.

Визначення потреби в кредитних ресурсах здійснюється наступним шляхом:

1)Розраховується сума необхідних фінансових ресурсів

2)Визначення частки яка буде профінансована за рахунок власних коштів

Визначення обсягу який буде покрито за рахунок кредиту (шляхом віднімання від необхідних коштів суми наявних власних)

Виходячи зі світового та вітчизняного досвіду можна визначити, що фінансові ресурси можуть бути спрямовані на збільшення оборотних коштів (поточні фінансові потреби) та на інвестиції в основний капітал (довгострокові фінансові вкладення) .

Функція оборотних коштів - здійснення платежів , розрахунків за поставлені товари, виконані роботи, готову продукцію. Вони постійно обслуговують всі стадії переміщення виробничих фондів і фондів обігу. Такім чином оборотні кошти не “витрачаються“, а лише послідовно переходять від однієї стадії обороту до іншої, кожен раз повертаючись до своєї вихідної грошової форми. Іноді поняття “оборотні кошти” ототожнюють з “грошовими коштами”. Це не зовсім вірно. Оборотні кошти - це грошовий вираз авансованої вартості продукції. Для фінансового планування звіту та контролю за правильністю використання оборотних коштів прийнято укрупнене їх групування відповідно до балансових статей.

Поточні фінансові потреби (оборотні кошти) можна визначити наступним чином :

- різниця між поточними активами (без грошових коштів) і кредиторською заборгованістю;

-  різниця між коштами іммобілізованими в запасах сировини готової продукції, а також дебіторської заборгованості і сумою кредиторської заборгованості;

- частина оборотних активів що не покрита власними коштами , довгостроковими кредитами та кредиторською заборгованістю;

-  нестача власних оборотних коштів;

-  потреба в короткостроковому кредиті;

- поточні фінансові потреби (запаси сировини та готової продукції + дебіторська заборгованість - кредиторська заборгованість);

На поточні фінансові потреби здійснюють вплив :

- тривалість експлуатаційного та збутового циклів (чим скоріше сировина перетворюється в готову продукцію , а готова продукція в гроші, тим менше іммобілізація грошових коштів в залишках сировини та готової продукції.

- темпи зростання виробництва (оскільки поточні фінансові потреби витікають з величини обороту так їх величина змінюється паралельно величині обороту; великий обсяг випуску потребує великих коштів на сировину матеріали енергоносії та ін.

Крім того в умовах інфляції підприємства надають перевагу створенню солідних запасів сировини що не переплачувати за нього після чергового піднесення цін.)