Аналіз прибутку від операційної діяльності у закладах ресторанного господарства (роботу виконано за матеріалами кафе «Мрія» м.Волн

2

Міністерство  освіти і науки ,молоді та спорту України 
Докучаєвський технікум 
Донецького національного університету економіки і торгівлі 
імені Михайла Туган- Барановського

Циклова комісія  обліково-економічних дисциплін 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Економічний аналіз» 
на тему: 
«Аналіз прибутку від операційної діяльності у закладах ресторанного

господарства….» 
(роботу виконано за матеріалами кафе «Мрія» м.Волноваха)

Виконавець:

Студентка 3 курсу групи БО-09-Б

Денної форми  навчання

Спеціальності 5.03050901

Бухгалтерський  облік

Саламатіна  Т.А.

Керівник:

Викладач  вищої кваліфікаційної 

Категорії  Гаршина Н.Т.

2011

Зміст

 
1.Вступ 
2.Суть і порядок формування прибутку від операційної діяльності. Значення і задачі аналізу прибутку і рентабельності. 
3.Коротка характеристика основних економічних показників підприємства, на матеріалах якого виконана робота. 
4.Інформаційна база аналізу прибутку і рентабельності. 
5.Аналіз прибутку від операційної діяльності і рентабельності підприємства. 
6.Висновки. 
7.Література. 
8.Додатки.

1.Вступ

Заклади ресторанного господарства, як галузь народного господарства представляє собою сукупність підприємств, об'єднаних за характером перероблюваної сировини і продукції, організації виробництва і форми обслуговування населення.

            Основними завданнями підприємств  ресторанного господарства є найбільш повне задоволення попиту населення, поліпшення якості продукції, підвищення культури обслуговування.

Послуги громадського харчування виконують ресторани, кафе, бари, їдальні, закусочні та інші місця громадського харчування, типи яких, а для ресторанів і барів також їх класи (люкс, вищий, перший) визначаються виконавцем відповідно до державного стандарту.

Слід  зазначити, що харчування, що становить  одну з форм споживання, поряд з виробництвом, розподілом і обігом (обміном) є невід'ємною частиною суспільного виробництва. Задоволення особистих потреб населення в їжі передбачає її виробництво і організацію споживання, які виникають і розвиваються в тісному взаємозв'язку з матеріальними умовами суспільства і виступають в індивідуально або суспільно-організованій формі. У другому випадку їжа виробляється і споживається в масових розмірах на спеціальних підприємствах: в їдальнях, кафе, ресторанах і т.п.

           Ресторанне господарство, як підгалузь торгівлі розпорядженні великими спеціалізованими підприємствами, використовує значна кількість обладнання, сировинних ресурсів, грошових та інших коштів, має кваліфіковані і професійно підготовлені кадри.

          Прибуток є основним показником  оцінки фінансово-господарської  діяльності підприємств громадського харчування і головним джерелом стимулювання праці, виробничо-торговельного та соціального розвитку суб'єктів господарювання, зростання їх майна та власного капіталу. Підприємства громадського харчування забезпечили успішне виконання плану і високі темпи зростання прибутку в динаміці, мають можливість своєчасно зробити відрахування в бюджет і позабюджетні фонди, поповнити власний капітал, створити необхідні спеціальні фонди, резерви і т.п. Розрізняють прибуток від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів, прибуток (збиток) від операційної діяльності (неосновної) і позареалізаційних операцій, загальну (балансову) і чистий прибуток. Як і на торгових підприємствах, прибуток від реалізації власної продукції та покупних товарів в громадському харчуванні визначають вирахуванням з валового доходу, що залишається в розпорядженні підприємств, витрат виробництва та обігу. У статистичній звітності (форми № 2-ф Звіт про фінансові результати) прибуток від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів розраховують відніманням від загальної суми валового доходу податку на додану вартість, акцизів, інших обов'язкових платежів, що стягуються за рахунок реалізованих торгових надбавок і націнок, і витрат виробництва та обігу. Результати розрахунку прибутку від реалізації власної продукції та покупних товарів в обох випадках будуть однакові. Балансову (загальну) прибуток або збиток визначають наступним чином: до прибутку від реалізації продукції власного виробництва та покупних товарів додають прибуток від операційної діяльності, а також позареалізаційні доходи і віднімають витрати і збитки від операційної діяльності, позареалізаційні витрати і втрати, якщо вони є.

2. Суть  і порядок формування прибутку  від операційної діяльності.

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Прибуток як економічна категорія відбиває чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва в процесі господарської та комерційної діяльності. Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні основні функції:

Прибуток  є показником, найбільш повно відображає ефективність виробництва і які оцінюватимуть господарську діяльність підприємства (оцінна функція).

Прибуток  впливає на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства (стимулююча функция).

Прибуток  є джерелом формування бюджетних  ресурсів та позабюджетних фондів (фіскальна  функція).

Значення  прибутку полягає в тому, що вона відображає фінансовий результат, що відображає ефективність виробництва, обсяг і  якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень витрат і т.д. Разом  з тим на величину прибутку та його динаміку впливають фактори, як залежні, так і не залежні від зусиль підприємства. Практично поза сферою впливу підприємства знаходиться кон'юнктура  ринку, рівень цін на споживані матеріально-сировинні  і паливно-енергетичні ресурси, норми  амортизаційних відрахувань. Певною мірою, залежать від підприємства такі фактори, як рівень цін на вироблену й продавану  продукцію та заробітна плата. До факторів, що залежать від підприємства, ставляться рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, організація виробництва  і праці, його продуктивність, стан і ефективність виробничого і фінансового планування.

Перераховані  фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг проданої продукції та собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно зіставити вартість обсягу проданої продукції і вартість ресурсів, що використовуються у виробництві, витрат на її продаж. Таким чином, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку як єдиного показника оцінити неможливо. Саме тому при аналізі виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства використовується система показників.

           Зміст стимулюючої функції прибутку полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом і основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства, тобто реальне забезпечення принципу самофінансування визначається отриманим прибутком. За рахунок частки чистого прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, здійснюється фінансування заходів з розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємств, матеріального заохочення працівників. Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, вправі вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

            Прагнення до одержання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для господарюючого суб'єкта прибуток є сигналом, що вказує на те, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль відіграють і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.

           Економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників спотворюють формування прибутку як чистого доходу, приводять до прагнення одержання доходів, головним чином, в результаті підвищення цін. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяє фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці завдання має реалізовувати держава в ході здійснення економічних реформ.

Нарешті, прибуток є одним із джерел формування бюджетів різних рівнів, позабюджетних  фондів. Вона надходить до бюджетів у вигляді податків і поряд  з іншими дохідними надходженнями  використовується для фінансування суспільних потреб, забезпечення виконання  державою своїх функцій, державних  інвестиційних, виробничих, науково-технічних  і соціальних програм.

Види прибутку

Розглядаючи прибуток як економічну категорію, ми говоримо про неї абстрактно. Але  при плануванні й оцінці господарської  і фінансової діяльності підприємства, розподілі прибутку, що залишився  в розпорядженні підприємства, використовуються конкретні показники прибутку. Важливими  інформативними показниками діяльності підприємства є оподатковуваний  і чистий прибуток (прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства).

Операційний прибуток - це прибуток від основної діяльності підпріємства, тобто від виробництва и реалізації продукції, послуг, робіт.

Прибуток  від операційної діяльності являє  собою сукупний обсяг прибутку від  реалізації продукції і прибутку від інших операцій, які не відносяться  до інвестиційної або фінансової діяльності.

 Управління  операційнім прибутком охоплює  велику кількість трансакцій, які  виконують на різніх етапах  руху грошових коштів, що надійшли від реалізації продукції, послуг, робіт та забезпечуються отриманням чистого прибутку. У зв'язку з цим основною метою управління прибутком є ​​оптимізація грошових надходження та витрат, виявлення резервів та їх мобілізація.

 Прибуток (збиток) від операційної діяльності  розраховується у декілька етапів.

 На першому етапі візначається чистий дохід від реалізації продукції шляхом коригування доходів від реалізації на суму непрямих податків та інших вірахувань з доходу.

 На другому етапі отриманий результат коригується на собівартість реалізованої продукції. У результаті розраховується валовий прибуток або збиток від реалізації продукції.

 На третьому  етапі валовий прибуток збільшується (зменшується) на суму іншого  операційного прибутку (збитки), який отрімується від реалізації інших оборотних актівів (крім фінансовіх інвестіцій), операційної оренда актівів, операційної курсової різніці, отримання штрафів, пені тощо.

 На четвертому  етапі візначається прибуток (збиток) від операційної діяльності як різніця між результатом, отриманим на третьому етапі, та величиною адміністратівніх витрат та витрат на збут.

 Таким чином, на кожному  етапі відповідна сума прибутку  корігується на суму витрат  згідно з табл. 5.1.

Формування  прибутку від основної діяльності перебуває  під впливом як зовнішніх, так  і внутрішніх факторів.

           Основними шляхами збільшення операційного прибутку є нарощування обсягів виробництва, зниження собівартості реалізованої продукції, розумна асортиментна політика, підвищення якості продукції.

Розподіл і використання прибутку підприємства 

         Розподіл і використання прибутку є важливим господарським процесом, що забезпечує як покриття потреб підприємства, так і формування доходів держави.

        Механізм розподілу прибутку повинен бути побудований таким чином, щоб сприяти підвищенню ефективності виробництва, стимулювати розвиток нових форм господарювання.

        Залежно від об'єктивних умов суспільного виробництва на різних етапах розвитку вітчизняної економіки система розподілу прибутку змінювалася й удосконалювалася. Однією з найважливіших проблем розподілу прибутку як до переходу на ринкові відносини, так і в умовах їх розвитку є оптимальне співвідношення частки прибутку, що акумулюється в доходах бюджету і залишається в розпорядженні господарюючих суб'єктів.

       З розвитком ринкових відносин підприємства мають право використовувати отриманий прибуток за своїм розсудом, крім тієї її частини, яка підлягає обов'язковим відрахуванням, оподатковуванню й іншим напрямкам відповідно до законодавства.

       Таким чином виникає необхідність у чіткій системі розподілу прибутку, передусім, на стадії, що передує утворення чистого прибутку (прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства).

       Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.

      Об'єктом розподілу є оподатковуваний прибуток підприємства. Під її розподілом розуміється напрямок прибутку в бюджет і по статтях використання на підприємстві. Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій її частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, структури статей її використання знаходиться в компетенції підприємства. При розподілі прибутку підприємства необхідно враховувати основні принципи розподілу, які можна сформулювати наступним чином:

1. Прибуток, що отримується підприємством  у результаті виробничо-господарської  та фінансової діяльності, розподіляється  між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом.

2. Прибуток  акумулюється у відповідних бюджетах (в даний час у місцевих бюджетах) у вигляді податку на прибуток, порядок обчислення і сплати  якого до бюджету встановлюється  законодавчо і ставка якого  не може бути безпідставно змінена.

3. Величина  прибутку підприємства, що залишається  в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості в зростанні обсягу виробництва і поліпшенні результатів виробничо-господарської діяльності.

4. Прибуток, що залишився в розпорядженні  підприємства, в першу чергу повинна  спрямовуватися на накопичення,  що забезпечує його подальший  розвиток, і тільки в іншій  частині - на споживання.

5. Розподіл чистого прибутку  має відображати процес формування  фондів і резервів підприємства  для фінансування потреб виробництва  та розвитку соціальної сфери.

У сучасних умовах господарювання держава не встановлює яких-небудь нормативів розподілу прибутку, але через порядок оподаткування  прибутку підприємства стимулює витрати  на відтворення виробничих і невиробничих фондів, витрати на благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрати з утримання об'єктів та установ соціальної сфери та ін

           Розподіл чистого прибутку - один з напрямків внутріфірмового планування, значення якого в умовах ринкової економіки зростає. Порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства. Основними витратами, що фінансуються з прибутку, є витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, на матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі.

Відповідно  до цього, по мірі надходження, чистий прибуток підприємств направляється, на фінансування робіт по створенню, освоєнню і впровадженню нової техніки; на вдосконалення технології та організації виробництва; на модернізацію обладнання, поліпшення якості продукції; технічне переозброєння, реконструкцію діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення оборотних коштів.

           Поряд з фінансуванням виробничого розвитку прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на задоволення соціальних потреб. Так, з цього прибутку виплачуються одноразові заохочення і допомогу йде на пенсію, а також надбавки до пенсій; дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємств. Виробляються витрати по оплаті додаткових відпусток понад установлену законом тривалості, оплачується житло, надається матеріальна допомога. Крім того, проводяться видатки на безкоштовне харчування або харчування за пільговими цінами.

           В акціонерних товариствах основною метою розподілу прибутку підприємства є забезпечення необхідної пропорційності між поточними виплатами дивідендів і забезпеченням зростання ринкової вартості акцій підприємства за рахунок капіталізації частини прибутку. Капіталізація прибутку - це перетворення фінансових засобів у капітал.

           Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно прагнути до встановлення оптимального співвідношення між фондом накопичення і споживання з тим, щоб враховувати умови ринкової кон'юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці працівників підприємства.

          Розширення процесів реформування економіки в напрямі створення повноцінних ринкових відносин супроводжується розширенням операцій суб'єктами господарської діяльності на ринку цінних паперів. Підприємства різних форм власності можуть вкладати (інвестувати) частину свого чистого прибутку в придбання акцій акціонерних товариств, облігацій (як інших підприємств, так і муніципальних, державних). Альтернативними формами інвестування чистого прибутку можуть бути вкладення коштів у спільні підприємства (в т.ч. за участю іноземного капіталу), їх розміщення на банківських депозитах, в інших формах фінансових вкладень.

           Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, служить не тільки джерелом фінансування виробничого, соціального розвитку та матеріального заохочення, але і використовується у випадках порушення підприємством чинного законодавства для сплати різних штрафів і санкції. У випадках приховування прибутку від оподаткування або внесків до позабюджетних фондів також стягуються штрафні санкції, джерелом яких є чистий прибуток.

           В умовах переходу до ринкових відносин виникає необхідність резервувати кошти у зв'язку з проведенням ризикових операцій і, як наслідок цього, втратою доходів від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку підприємства вправі створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд.

          Розмір цього резерву повинен складати від 5 до 15% статутного фонду. Щорічно резервний фонд повинен поповнюватися за рахунок відрахувань від прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків фінансовий резерв може бути використаний на додаткові витрати по розширенню виробництва і соціальному розвитку, розробку і впровадження нової техніки, приріст обігових коштів і заповнення їх нестачі, на інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу.

           З розширенням спонсорської діяльності частина чистого прибутку може бути спрямована на благодійні потреби, надання допомоги театральним колективам, організацію художніх виставок та інші цілі.

Отже, наявність  чистого прибутку, що створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства при переході до ринку, є важливим чинником подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності.

Фактори, що впливають на величину прибутку

           Зміни соціально-економічного розвитку держави в період переходу до ринкових відносин призводять до якісних структурних зрушень убік інтенсифікації виробництва, що зумовлює незмінний зростання грошових накопичень і, головним чином, прибутки підприємств різних форм власності.

 На зміну прибутку впливають дві групи факторів зовнішні і внутрішні. Внутрішні фактори зміни прибутку поділяються на основні і неосновні. Найважливішими в групі основних є валовий дохід і дохід від продажу продукції (обсяг продажів), собівартість продукції, структура продукції і витрат, величина амортизаційних відрахувань, ціна продукції. До неосновним факторів належать фактори, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, такі як цінові порушення, порушення умов праці і вимог до якості продукції, інші порушення, що ведуть до штрафів і економічним санкціям.  До зовнішніх факторів, що впливає на прибуток підприємства, відносяться соціально-економічні умови , ціни на виробничі ресурси, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, транспортні та природні умови.

Далі більш  докладно зупинимося на внутрішніх, основних чинниках, що впливають на величину прибутку як абсолютного показника  ефективності господарювання підприємства.

Найважливішими  факторами зростання прибутку є  збільшення обсягу виробництва і продажу продукції, впровадження науково-технічних розробок, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості продукціі. Основне джерело грошових накопичень підприємств - дохід підприємства від продажу продукції, а саме та його частина, яка залишається за вирахуванням витрат на матеріальні, трудові та інші грошові витрати, пов'язані з виробництвом і продажем цієї продукції. В умовах радикальної зміни управління економікою показник доходу від продажу продукції стає одним з найважливіших показників діяльності підприємств. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного об'єму продукції, що випускається, скільки у збільшенні обсягу проданої продукції. А це значить, що проводитися повинні такі вироби і товари, які відповідають вимогам споживачів і користуються попитом на ринку.

У цих  цілях необхідно вивчати ринкові  умови господарювання і можливості впровадження виробленої продукції на ринок шляхом розширення обсягів її продажу. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник доходу від продажу продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, в свою чергу, сприяє розвитку виробничо-господарської діяльності.

           Зацікавленість підприємств у виробництві та продажу якісної, що користується попитом на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, що за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від обсягу продажу цієї продукціі. Витрати на виробництво і продаж продукції, що визначають собівартість, складаються з вартості використовуваних у виробництві продукції природних ресурсів, сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших виробничих витрат а також позавиробничих витрат. Склад і структура витрат залежать від характеру та умов виробництва при тій чи іншій формі власності, від співвідношення матеріальних і трудових витрат і інших факторов. Таким чином, прибуток, як основна форма грошових накопичень, залежить, насамперед, від зниження витрат на виробництво та обіг продукції, а також від збільшення обсягу продажу продукціі. Розмір прибутку, як кінцевого фінансового результату роботи підприємства, залежить і від другої, не менш важливої ​​величини - обсягу валового доходу підприємства. Розмір валового доходу підприємства і відповідно прибутку залежить не тільки від кількості і якості виробленої та проданої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), але і від рівня застосовуваних цін.

Види  і рівень застосовуваних цін визначають в кінцевому рахунку обсяг  валового доходу підприємства, а отже, прибутку. Проблема ціноутворення посідає ключове місце в системі ринкових відносин. Проведена в Україну лібералізація цін призвела до різкого скорочення впливу держави на процес регулювання цін, наслідком чого з'явився зростання цін майже на всі вироблені товари. За допомогою високих цін підприємства відшкодовують будь-які за величиною виробничі витрати, що аж ніяк не сприяє підвищенню якості продукції та ефективності виробництва. Наступний фактор, що впливає на величину прибутку - це амортизація основних фондів і нематеріальних активів. Сума амортизаційних відрахувань визначається на підставі балансової вартості основних фондів та діючих норм амортизації та амортизації нематеріальних активів, виходячи з терміну корисного використання таких нематеріальних активів, але не більше 10 років безперервної експлуатації. При цьому враховується прискорена амортизація активної частини основних виробничих фондів, що виражається у встановлених законодавством більш високих нормах амортизації на відповідні види основних фондів. Такім чином, прибуток підприємства формується під впливом таких основних факторів: валових доходів підприємства, доходу підприємства від продажу продукції, валових витрат підприємства, рівня діючих цін на продукцію, що продається і величини амортизаційних відрахувань. Важливійшою з них є величина валових витрат. Кількісно в структурі ціни витрати займають значну питому вагу, тому зниження витрат дуже помітно позначається на зростанні прибутку за інших рівних умовах. В аналізі чинників, що впливають на величину прибутку, лежать резерви збільшення прибутку підприємства, основними з яких є:

Забезпечення  зростання обсягу виробництва продукції  на основі технічного його оновлення і підвищення ефективності виробництва.

Поліпшення  умов продажу продукції, у тому числі  за рахунок вдосконалення розрахунково-платіжних відносин між підприємствами.

Зміна структури  виробленої і продаваної продукції  за рахунок збільшення частки більш  рентабельною.

Зниження  валових витрат на виробництво та обіг продукції.

Встановлення  реальної залежності рівня цін від  якості виробленої продукції, її конкурентоспроможності, попиту та пропозиції аналогічної продукції іншими виробниками.

Збільшення  прибутку від іншої діяльності підприємства (від продажу основних фондів, іншого майна підприємства, валютних цінностей, цінних паперів тощо).

Значення  і задачі аналізу прибутку і рентабельності.