Аналіз прибутку та рентабельності

Вступ

     Прибуток-це узагальнюючий фінансовий результат діяльності підприємства. Він є основним джерелом поповнення власних фінансових ресурсів підприємства. Прибуток необхідний для розширення діяльності підприємства, реалізації інвестиційних проектів, підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах праці. Основною складовою прибутку комерційних підприємств є прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, або послуг(валовий прибуток). Стабільна і прибуткова діяльність підприємства забезпечується застосуванням наукових методів планування і аналізу прибутку та визначенням ефективних напрямків його використання. Згідно з чинним законодавством виділяють обліковий прибуток підприємства, дані про який подають у звіті про фінансові результати і податковий прибуток(об’єкт оподаткування), який визначається при складанні декларацій про прибуток підприємств. Рівень прибутковості діяльності підприємств оцінюють на основі показників рентабельності.

   Розвиток  ринкових відносин в економіці України  потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін. Не дивно, що в сучасних умовах серед вітчизняних та закордонних учених існують різні точки зору на це поняття.

   На  думку вченого І.А. Бланка, прибуток — це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності.

   Якщо  в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст  капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження грунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

   Прибуток  як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання. 
 
 
 

Розділ  I. Теоретичні основи планування прибутку та рентабельності.

1.1 Прибуток підприємства, його формування та використання у ринкових умовах.

Кінцевим позитивним результатом господарської діяльності будь-якого підприємства є прибуток. Прибуток визначається як перевищення доходів підприємства над його витратами. Основними функціями прибутку є такі (рис. 1.1):  

• слугує мірилом, що дає змогу оцінити результати господарської діяльності підприємства;
• є джерелом винагороди засновникам (власникам) підприємства. За показником прибутку визначається частка доходів  засновників  (власників)  підприємства та розміри очікуваних дивідендів (для акціонерних товариств);
• в умовах ринкових відносин прибуток є основним джерелом фінансування розвитку підприємства та вдосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування;
• прибуток виступає критерієм доцільності під час схвалення господарських рішень на підприємстві. Оскільки більшість рішень підприємства пов'язана з витрачанням ресурсів  (матеріальних, трудових,  фінансових),  вони мають розглядатись з урахуванням величини прибутку, який підприємство отримає у результаті їхньої реалізації;
• прибуток є основним фінансовим важелем при формуванні надходжень до бюджету країни. Регулюючи розміри прибутку, що залишаються у розпорядженні підприємств,    держава    стимулює    ділову    активність суб'єктів господарювання.

Рис 1.1. Функції прибутку.

З метою  аналізу та забезпечення ефективного управління формуванням прибутку розрізняють такі види прибутку підприємства.

   1. Маргінальний прибуток (П_м) - це різниця між чистим доходом підприємства та змінними витратами, пов'язаними з виробництвом реалізованої продукції (виконаних робіт, наданих послуг). Він є джерелом покриття всіх постійних витрат підприємства. Обчислюється так:

 (1.1)

де ЧД- чистий дохід підприємства, грн.;

С_зм - сума змінних витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом реалізованої продукції, грн.

   2. Валовий прибуток (П_в), що обчислюється як різниця між чистим доходом підприємства та виробничою собівартістю  реалізованої ним продукції, яка,  крім змінних витрат, включає ще й накладні виробничі витрати (амортизацію виробничого обладнання, опалення приміщення виробничого цеху тощо):

 (1.2)

де Сп.в. - виробнича собівартість реалізованої продукції, грн.

   3. Операційний прибуток, або прибуток від операційної діяльності підприємства (П_о.д) являє собою різницю між валовим   прибутком   та   постійними   витратами   підприємства, пов'язаними з його операційною діяльністю у звітному періоді. Він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку, іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат:

 (1.3)

де Д _ін.о. - інший операційний дохід, грн.; В_адм. – адміністративні витрати, грн.; В_зб - витрати на збут, грн.; В_ін.о. - інші операційні витрати, грн.

   4. Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування(Пзв.оп) - визначається як алгебраїчна сума загального прибутку від операційної діяльності (який підприємство отримало від реалізації продукції, робіт, послуг) та доходів і втрат від іншої діяльності:

                 (1.4)

де  Д _у.к. - доходи підприємства від участі в капіталі, грн.; Д _ін..ф. - інші фінансові доходи, грн.; Д _ін. - інші доходи підприємства, грн.; В_у.к. - втрати від участі в капіталі, грн.; В ін.ф.- інші фінансові втрати, грн.; В _ін.- інші витрати підприємства, грн.

   5. Прибуток   від   звичайної  діяльності  підприємства (П_зв.д.) визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку. Величину податку на прибуток визначають, виходячи з суми прибутку від звичайної діяльності до оподаткування та діючої ставки податку на прибуток:

  (1.5) 

   де  % _{податку}- ставка податку на прибуток (виражена у вигляді десяткового дробу).

   6. Чистий прибуток підприємства (П_ч) визначається як алгебраїчна сума прибутку від звичайної діяльності, доходу, витрат та податку з прибутку від надзвичайної діяльності:

 (1.6)

Д_н.д. - доходи від надзвичайної діяльності підприємства, грн.;

В_н.д   -   витрати,   пов'язані   з   надзвичайною   діяльністю підприємства, грн.

   На  рис.2 подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

  Як  видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної  діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємства, що не належать до фінансової або інвестиційної діяльності.

   Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

• прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарюючим суб'єктом; частка прибутку, що надходить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;
• визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

   Порядок розподілу та використання чистого  прибутку, тобто прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства.

   В умовах ринкових відносин велике значення має обгрунтування співвідношень у спрямуванні прибутку на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, формування фінансового резерву, на виплати засновникам (власникам), дивіденди акціонерам тощо. Разом з тим, прибуток є джерелом сплати підприємством штрафних санкцій, здійснення відрахувань на благодійні цілі, а також використовується для погашення кредитів, отриманих на інвестиційні цілі.

   На  рис. 3 подано схему напрямів можливого використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.

   Фонд  розвитку виробництва є власним  джерелом підприємства, що застосовується для фінансування витрат, пов'язаних зі зростанням виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують розвиток та зміцнення матеріально-технічної бази підприємства.

   Рис 1.3. Схема розподілу чистого прибутку підприємства.

   Формування  власного резервного (страхового) фонду  здійснюється на випадок різкого погіршення фінансового становища у результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо.

  Чистий  прибуток також є джерелом виплат доходів засновникам (власникам) підприємства, а для акціонерних підприємств - виплат дивідендів акціонерам.

  Для стимулювання зацікавленості працівників  у досягненні високих результатів праці на підприємстві може створюватись фонд споживання. За рахунок коштів цього фонду здійснюються виплата винагороди за підсумками року, одноразові преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплата премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам підприємства.

  На  прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рис.4).

   До  зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

  Ці  фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

  Рис 1.4. Класифікація факторів, що впливають на величину прибутку підприємства.

  Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через "якісні" зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу. Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

  До  невиробничих факторів належать постачальницько-збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

  Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат. 

  1.2 Рентабельність та методи її розрахунку.

    Рентабельність  - це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси( витрати) використовують у розрахунках.

    Передусім відокремлюють рентабельність капіталу і рентабельність продукції. Рентабельність капіталу обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

    Рентабельність  активів характеризує ефективність використання всього майна підприємства та обчислюється за формулою:

                       (1.7)

де Пзаг - загальний прибуток підприємства за рік до його оподаткування та розподілу, тис. грн.;

Пч  - чистий прибуток підприємства, тис. грн.;

ОФ  - загальна вартість основних фондів підприємства, тис. грн.;

ОК- сума обігових коштів підприємства, тис. грн.

    Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

                                           (1.8)

де ВК — власний капітал підприємства, тис. грн.

    Рентабельність  акціонерного капіталу свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:

                                                    (1.9)

де Кст - статутний капітал (номінальна вартість акцій), тис. грн.

    Рентабельність  продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається за формулою:

                                            (1.10)

де:     Rпр.заг. - загальна рентабельність продукції, %;

ВС - виробнича собівартість продукції, тис. грн.;

ВА  — адміністративні витрати, тис. грн.;

       ВЗ - витрати на збут продукції, тис. грн..

    Рентабельність  конкретного  виду  продукції  розраховується  за формулою:

                                           (1.11)

  Под - прибуток на одиницю продукції, грн.;

ВС - виробнича собівартість одиниці продукції, грн.;

ВА  - адміністративні витрати на одиницю продукції, грн.;

ВЗ  - витрати на збут, грн.

     На  показники рентабельності підприємства впливають асорті мент продукції та рівень її рентабельності, який визначають відношенням (у відсотках) прибутку від реалізації цієї продукції до її собівартості. Вплив цього фактору досить великий, оскільки рівень цін відносно собівартості за різними видами продукції дуже неоднаковий, і це слід враховувати при плануванні прибутку та рентабельності.

    Рівень  рентабельності залежить також від  розміру виробничих фондів і рівня їх використання. Раціональне використання виробничих фондів підвищує рентабельність як підприємства, так і його продукції.

    Джерелами підвищення рентабельності виробництва  є систематичне зростання продуктивності праці, економне і дбайливе використання всіх видів ресурсів, збільшення обсягів виробництва та підвищення якості продукції.

    У зв'язку з цим виникає необхідність конкретизації напрямків дії  та використання внутрішніх і зовнішніх факторів підвищення прибутку  та рентабельності підприємства. Одним з таких факторів є вдосконалення технології виготовлення виробів. Технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій, справляють найістотніший вплив на рівень і динаміку ефективності виробництва продукції. За принципом ланцюгової реакції вони спричиняють суттєві зміни в технічному рівні та продуктивності технологічного устаткування, методах і формах організації трудових процесів, підготовці та кваліфікації кадрів тощо. Підвищення ефективності використання устаткування теж є одним з важливих чинників підвищення прибутковості підприємства.

    Для досягнення високої ефективності господарювання та одержання прибутку необхідно звертати увагу на виготовлення прибуткової продукції. У зв'язку з цим підприємство повинно своєчасно аналізувати рентабельність виробів та зменшувати випуск нерентабельної продукції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  III: Аналіз прибутку та рентабельності. 

2.1. Характеристика Української  державної інноваційної  компанії.

Українська  державна інноваційна  компанія (далі - Компанія) є державною небанківською фінансово-кредитною установою, що утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2000 р. N 654 на базі ліквідованих згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1999 р. "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої  влади Державного інноваційного фонду та його регіональних відділень. Компанія є наступником майнових прав і обов'язків, у тому числі за договорами про надання інноваційних    позик, Державного   інноваційного   фонду   та   його   регіональних   відділень.

      Офіційне  найменування Компанії:

українською мовою:

повне - Українська державна інноваційна компанія;

скорочене - УДІК;

англійською мовою:

повне-State Innovation Company of Ukraine;

скорочене-SICU.

Місцезнаходження  Компанії:

01601, м. Київ - 601, вул. Богдана Хмельницького, 65б.

Мета  і завдання діяльності Компанії

      Компанія  утворена з метою забезпечення реалізації державної інноваційної політики і  залучення вітчизняних   та іноземних інвестицій для розвитку національної економіки.

      Завданнями  Компанії є:

• розроблення нових інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на забезпечення розвитку економіки, та організація відбору найефективніших проектів;
• фінансування за рахунок власних і залучених коштів науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку, інноваційних та інвестиційних проектів, спрямованих на впровадження у виробництво прогресивних науково-технічних розробок і технологій, освоєння випуску нових видів продукції шляхом створення нових виробництв, передачі обладнання, устаткування в оренду (лізинг) або придбання частки корпоративних прав у підприємствах, які працюють за новітніми технологіями, надання підприємствам кредитів, їх інвестування, провадження з ними спільної діяльності;
• фінансування заходів щодо розвитку інноваційної інфраструктури;
• фінансування інноваційних та інвестиційних проектів за рахунок коштів державного бюджету відповідно до пріоритетів інноваційного та інвестиційного розвитку національної економіки;
• залучення коштів, у тому числі іноземних, для фінансування науково-технічних і маркетингових досліджень, конструкторсько-технологічних та інших проектних робіт, науково-технічного пошуку інноваційних та інвестиційних проектів;
• забезпечення повернення до Компанії інноваційних позик, наданих ліквідованим Державним інноваційним фондом і його регіональними відділеннями, а також забезпечення управління іншими борговими зобов'язаннями згідно із законодавством, у тому числі шляхом реструктуризації та запровадження управління борговими зобов'язаннями дебіторів;
• розроблення та здійснення комплексу заходів передінвестиційного характеру;
• супровід інноваційних та інвестиційних проектів, здійснення контролю за ефективним їх виконанням і використанням наданих коштів;
• налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів в економіку України і реалізація з ними спільних інноваційних та інвестиційних проектів і програм;
• участь у розробленні та здійсненні комплексу заходів організаційного, фінансового, економічного і правового характеру з метою забезпечення розвитку підприємництва, підтримки малого та середнього бізнесу в науково-технічній та інноваційній діяльності.

           Компанія відповідно до покладених на неї завдань:

• кредитує і фінансує науково-технічні та маркетингові дослідження, конструкторсько-технологічні та інші проектні роботи, науково-технічний пошук, розроблення та реалізацію інноваційних та інвестиційних проектів і програм;
• фінансує капітальні вкладення за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів;
• здійснює випуск цінних паперів (облігацій, векселів тощо);
• купує і продає цінні папери, а також здійснює операції з ними;
• видає поручительства, гарантії та інші зобов'язання за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;
• придбаває права вимоги з поставки товарів, надання послуг і виконання робіт (факторинг);
• придбаває за власні та залучені кошти засоби виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);
• здійснює довірчі операції (залучення та розміщення коштів, управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
• набуває прав інтелектуальної власності та реалізує їх:
• проводить обстеження та дослідження потенційних об'єктів інноваційної та інвестиційної привабливості, забезпечує інформаційне обслуговування учасників інноваційних та інвестиційних проектів і програм на договірній основі;
• організовує розроблення нових та відбір інноваційних та інвестиційних проектів відповідно до визначених Кабінетом Міністрів України пріоритетних напрямів економічного розвитку України, здійснює пошук їх виконавців та інвесторів як в Україні, так і за її межами, у тому числі на конкурсних засадах, і бере участь у реалізації цих проектів;
• організовує і проводить попередню експертизу, у тому числі державну комплексну та науково-технічну, інноваційних та інвестиційних проектів;
• бере участь у  розробленні   проектів  законодавчих  та  інших  нормативно-правових актів  з  питань   удосконалення інноваційних та інвестиційних процесів тощо;
• забезпечує управління і супровід інноваційних та інвестиційних проектів;
• готує висновки та пропозиції щодо доцільності залучення іноземних кредитів та інвестицій;
• забезпечує пошук потенційних інвесторів та кредиторів для вітчизняних суб'єктів господарської діяльності, надання послуг з підготовки комплекту технічної, економічної та іншої необхідної документації до інноваційних та інвестиційних проектів;
• реалізує з іноземними інвесторами спільні інноваційні та інвестиційні проекти і програми;
• проводить організаторську роботу з надання гарантій (укладення договорів страхування, застави, поруки тощо) для забезпечення повернення інноваційних та інвестиційних коштів виконавцями проектів;
• забезпечує повернення позик та кредитів шляхом їх реструктуризації, управління борговими зобов'язаннями, реалізації заставленого майна, а також товарів, цінних паперів та інших активів, переданих в рахунок погашення боргу за кредитними договорами тощо;
• організовує і проводить виставки, семінари конференції, виставки-продажі та аукціони; надає маркетингові, посередницькі, юридичні та інші  консультаційні послуги;
• організовує навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовку спеціалістів у сфері інноваційної та інвестиційної діяльності;
• провадить рекламно-видавничу діяльність.

2.2. Аналіз дохідності підприємства.

     Обов`язковими елементами аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є дослідження їх динаміки та структури.

           В аналізі використовуються  наступні показники прибутку: прибуток  від реалізації продукції (робіт,  послуг), позареалізаційні результати (доходи і витрати від позареалізаційних  операцій), прибуток який підлягає  оподаткуванню,  чистий  прибуток.

           Для аналізу і оцінки рівня і динаміки показників фінансових результатів діяльності підприємства на підставі "Звіту про фінансові результати" була побудована аналітична таблиця 3 фінансових результатів та здійснена оцінка структури та динаміки основних показників.

Таблиця 2.1.Основні показники дохідності підприємства за 2004 - 2005 рр (в тис.грн)