Аналіз природно-організаційного та соціального потенціалу підприємства

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Кафедра статистики і економічного аналізу

Кафедра аграрної соціології та розвитку села

Курсова робота

З економічного аналізу  і економіки праці

Виконала:

Студентка 4 курсу 1 групи

Економічного факультету

Спеціальності «Економіка підприємства»

Керівники:

Київ – 2012

Зміст

Вступ

Розділ 1. Аналіз природно-організаційного та соціального потенціалу підприємства

1.1. Місцерозташування, шляхи  сполучення та природні умови  підприємства.

1.2. Забезпеченість підприємства  ресурсами та ефективність їх  використання.

1.3. Роль і значення  аналізованих видів продукції  в економіці підприємства.

Розділ 2. Аналіз виробництва  продукції рослинництва.

2.1. Аналіз досягнутого  рівня врожайності с.-г. культур.

2.2. Виробництво продукції  рослинництва та вплив основних  факторів на його зміну.

2.3. Аналіз витрат і  собівартості продукції рослинництва.

2.4. Основні резерви збільшення  виробництва і зниження собівартості  продукції рослинництва.

Розділ 3. Оцінка стану та основні напрямки вдосконалення  системи соціально – трудових відносин в галузі рослинництва.

3.1. Аналіз стану організації  оплати праці.

3.2. Оцінка стану та  методи визначення міри праці.

3.3. Способи авансування  та критерії диференціації авансу.

3.4. Порядок розробки та  особливості визначення розцінок  за продукцію та методи посилення  мотиваційного впливу на трудову  поведінку виконавців.

3.5. Остаточний розрахунок  з членами трудових колективів  в кінці періоду виробництва.

Висновки та пропозиції.

Додатки.

Список використаної літератури.

Вступ

Для успішного функціонування підприємства необхідне оптимальне поєднання основних факторів виробництва: основних, оборотних фондів та трудових ресурсів. Повне, ефективне використання наявних ресурсів забезпечить досягнення поставлених цілей підприємства.

В сучасних умовах ринкової економіки фахівці сільського господарства повинні досконало володіти питаннями  його організації, планування, вивчати  і задовольняти потреби споживачів у певній продукції, бути обізнаними з ринковими економічними взаємовідносинами, щоб на кожному конкретному підприємстві вміти науково обґрунтовувати високі темпи і пропорційний розвиток усіх галузей, визначити шляхи інтенсифікації й раціонального використання виробничого  потенціалу, підвищення ефективності та прибутковості виробництва.Сучасний стан народного господарства вимагає  якісно нових підходів в його управлінні та розвитку.

При написанні курсової роботи використовувались такі матеріали:річні  звіти підприємства за період 2009 – 2011 рр.; нормативно-довідкові матеріали; матеріали первинного обліку; статистичні дані та ін.

Мета курсової роботи полягає  в аналізі природно-організаційного  та соціального потенціалу підприємства; аналізі виробництва продукції  рослинництва; оцінці стану та основних напрямків вдосконалення системи соціально-трудових відносин в галузі рослинництва.

Завданням курсової роботи є: самостійне опрацювання джерел економічної  інформації; вивчення стану економіки  господарства; аналіз суті трудових процесів у рослинництві.

Розділ 1. Аналіз природно-організаційного  та соціального потенціалу підприємства

1.1. Місцерозташування,  шляхи сполучення та природні  умови підприємства.

Місцезнаходження господарства дає можливість вчасно й без витрат реалізувати сільськогосподарську продукцію та забезпечувати господарство необхідними матеріально-технічними ресурсами.

Клімат території помірно-континентальний, характерний для Київського Полісся, достатньо жарким літом і помірно холодною зимою. Середньорічна температура повітря складає приблизно +6,7 С (абсолютний максимум температури досягає +38 С). Середньорічна сума опадів складає 560 мм. Для зимового періоду характерно температури і снігового покрову висота якого коливається від 10 до 22 см. Глибина промерзання ґрунту складає 40 см. Літом переважають вітри північно-західного, а зимою південно-східного направлення. Основними типами ґрунтів є чорноземи типові та опідзолені грунти, а також менш поширені лучно-чорноземні, дерново-підзолисті, лучні і чорноземно-лучні, болотні та інші грунти.

Таким чином, кліматичні умови  господарства сприятливі для вирощування  сільськогосподарських культур.

1.2. Забезпеченість  підприємства ресурсами та ефективність  їх використання.

Земля у сільському господарстві є головним засобі виробництва, без  якого неможливий сам процес виробництва  продукції рослинництва і тваринництва, виступає основним і особливим фактором виробництва, універсальний чинник будь-якої діяльності людини. Земля  одночасно виступає предметом і  засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Землями сільськогосподарського призначення визнають землі, надані для виробництва с. – г. продукції, здійснення с. – г. науково – дослідної  та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури для цих цілей. Розглянемо земельні угіддя у нашому підприємстві (табл.1.1).

Таблиця 1.1

Склад і структура  сільськогосподарських угідь 

Аналізуючи дані таблиці 1.1 бачимо, що за досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь  в користуванні господарства зменшилась на 72 га, або на 4,77%. Питома вага ріллі зменшилася на 5,2% згідно з природними процесами. При цьому частка інших земель не сільськогосподарського призначення в структурі угідь не змінилась.

Таблиця 1.2

Наявність трудових ресурсів та їх використання

Аналізуючи дані таблиці 1.2 зробимо такий висновок, що середньорічна  чисельність працівників поступово  зменшувалась від 62 осіб до 44 осіб,або  на 29,1%(найбільше змін відбулося  в рослинництві(47,1%),а в тваринництві(7,2%)). Відпрацьовано одним працівником  за рік всього збільшилось на 48,6%, у тому числі в рослинництві на 37%,в тваринництві – на 58,8%. Коефіцієнт використання трудових ресурсів показує  нам, що в 2009 та 2010 роках було ефективне  використання, а в 2011 році – було майже пере використання трудових ресурсів. Також ми бачимо, що вартість валової  продукції на одного працівника поступово збільшувалась, а на 1 люд. - год. – навпаки зменшується. Таку ж ситуацію бачимо з прибутком на одного працівника зменшилась з 48,5 грн до 13,7 грн.

У процесі сільськогосподарського виробництва як ресурси функціонують: сільськогосподарські угіддя, працівники матеріального виробництва, основні й оборотні засоби.

У процесі виробництва  продукції, сільськогосподарські підприємства використовують основні і оборотні засоби.

До основних засобів відносяться такі засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва продукції багато разів і переносять свою вартість на створений продукт по частинам(обладнання, робочі машини, транспортні засоби, робочу та продуктивну худобу, виробничі приміщення).

Засоби виробництва сільськогосподарського підприємства, виражені в грошовій формі, становлять його виробничі фонди, лише з моменту їхнього безпосереднього  використання у виробничому процесі. Вони є соціально – економічною  формою функціонування засобів виробництва.

Забезпечення високих  темпів розвитку підприємства та підвищення ефективності виробництва можливе  за умови інтенсивного відтворення  і раціонального використання основного  капіталу.

Для того, щоб перевести  поголів’я в умовні голови використовується коефіцієнт переведення, за базу беруть кількість кормів, яку з’їдає 1 доросла  корова, а інші переводять за допомогою  коефіцієнта.

Таблиця 1.3

Основні показники  забезпеченості підприємства виробничими  ресурсами

Аналізуючи таблицю можемо сказати, що основних і оборотних  засобів, що припадає на 1 га сільськогосподарських  угідь поступово збільшується, це зв’язано з тим, що збільшуються основний і оборотний капіталі зменшується  посівна площа. Таку ж ситуацію ми бачимо із показником припадає на 1 працівника, це зумовило тим, що зі скороченням працівників, збільшується навантаження .

Одним з найважливіших  показників, що відображують стан сільського господарства є вихід валової  продукції. Валова продукція може розраховуватись  на 100 га сільськогосподарських угідь, на 1 працівника, на 1 люд.-год. Під валовою  продукцією розуміють кількість  виробленої продукції у господарстві протягом певного періоду[6].

Таблиця 1.4

Основні показники  використання виробничих ресурсів

Аналізуючи  таблицю бачимо, що в аналізованому періоді Валова продукція і прибуток, що припадають на 1 га с.-г. угідь і на 1 тис. грн. вартості основних засобів с.-г. призначення поступово збільшуються , це пояснюється тим, що зменшується посівна площа, зношуються основні засоби призначені для сільськогосподарства.

1.3. Роль і значення  аналізованих видів продукції  в економіці підприємства.

Структура товарної продукції (грошових надходжень від реалізації продукції) – один з головних показників, що визначає спеціалізацію підприємства. Він відображає відсоткове співвідношення грошових надходжень від реалізації того чи іншого виду продукції до суми всіх грошових надходжень. Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих підприємствах і регіонах.

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва характеризує суспільний поділ праці між різними галузями сільського господарства, а також  всередині їх [11, 12].

Спеціалізація сільськогосподарського виробництва – переважний розвиток однієї або кількох галузей у  виробництві товарної продукції  в окремих підприємствах і  регіонах.

Економічне значення спеціалізації  полягає [16]:

• вона відкриває широкі можливості для організації масового ритмічного виробництва продукції на індустріальній основі;
• дає можливість удосконалювати технологію і підвищити окупність капітальних вкладень;
• створює сприятливі можливості для технічного прогресу і впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду з метою найбільш ефективного використання землі, машин, устаткування, трудових і фінансових ресурсів;
• поряд із збільшенням валового виробництва продукції поліпшується якість, росте культура виробництва, підвищується кваліфікація кадрів та з'являються нові професії;
• досягається зниження затрат і підвищення рентабельності виробництва продукції.

Для визначення спеціалізації  досліджуваного підприємства, проаналізуємо  структуру грошових надходжень від  реалізації сільськогосподарської продукції (таблиця 1.5).

Таблиця 1.5

Структура грошових надходжень від реалізації продукції  у підприємстві

Аналізуючи дані таблиці 1.5 зробимо такий висновок, що в  звітному році продукція рослинництва і тваринництва збільшилась на 30,33% і на 52,74 % порівняно з 2009 роком. На основі даних можна сказати, що в 2011 році ДП ДГ «Оленівське» спеціалізується  на виробництві озимої пшениці (18,43 %) і ярому ячменю (10,96%) та молочно  – м’ясному скотарстві(57,79%) порівняно з 2009 роком.

Отже, за загальними висновками можна зазначити наступне:

• - досліджуване господарство володіє достатньою кількістю необхідних ресурсів (земельних, трудових, виробничих фондів) для успішного ведення рослинництва і тваринництва, так і всієї виробничої діяльності.
• - спеціалізація господарства – виробництво зернових культур та молочно-м’ясним скотарством.
• - стан підприємства можна визначити як задовільний, де швидко оновлюються основні засоби, підвищується урожайність культур і продуктивність тварин.

Отже, можна зробити висновок, щоналежить до підприємств глибоко спеціалізованих господарств.

Розділ 2. Аналіз виробництва  продукції рослинництва.

2.1. Аналіз досягнутого  рівня врожайності с.-г. культур.

Урожай і урожайність  – найважливіші результативні показники  землеробства в цілому. Рівень урожайності  відображує вплив природних та економічних  умов. Під урожаєм розуміють загальний  обсяг продукції, зібраної з усієї  площі посіву окремих сільськогосподарських  культур або їх груп. Урожайність  – це середній обсяг продукції  з одиниці площі.

Урожайність – найважливіший  показник, що відображає рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Від правильного планування і  прогнозування рівня урожайності  сільськогосподарських культур  багато в чому залежить якість планового  економічного рівня таких економічних  категорій, як: собівартість, продуктивність праці, рентабельність і інші економічні показники. Таким чином, урожайність культур в кожному господарстві грає одну з перших ролей, і виробник сільськогосподарської продукції повинен прагнути до постійного підвищення урожайності всіх культур.

Особливого значення набуває питання реалізації продукції, яке об’єктивно відбиває умови виробництва, планування, рівня урожайності як основного показника галузей рослинництва.

Основними причинами зниження урожайності сільськогосподарських  культур у повторних і беззмінних посівах є поширення хвороб (кореневі гнилі злаків, коренеїд цукрових буряків), шкідників (озима совка, дротяники, крихітка, колорадський жук тощо), бур’янів (вовчок соняшниковий, повитиця). При чергуванні культур, які розрізняються технологією вирощування і біологічними особливостями, ці причини усуваються.

Для оцінки функціонування господарства за досліджуваний період, проаналізуємо  динаміку урожайності основних видів продукції рослинництва (таблиця 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка урожайності  сільськогосподарських культур, ц/га

Аналізуючи таблицю бачимо,що в аналізованому періоді урожайність фактично збільшилась з усіх видів сільськогосподарських культур. Так урожайність зменшилась у таких культурах, як в озимої пшениці(25,6%), овес (2,2%), ріпаку(36,9%) . Навпаки урожайність збільшилась в ярого ячменю(1,9%), гречки(30%), кукурудзи на зерно(11,3%), сої(75,5%).

Структура посівних площ -- це процентне співвідношення посівних площ окремих сільськогосподарських  культур. Визначаючи її, виходять із конкретних економічних і природних умов господарства. Визначемо структуру посівних площ під сільськгосподарськами культурами в підприємстві за аналізований період в таблиці 2.7.

Таблиці 2.7

Посівні площі  сільськогосподарських культур  та їх структура