Аналіз розміщення і структури капіталу підприємства

ВСТУП

Ринкова економіка являє  собою розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, що засновані  на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих  громадян, так й трудових колективів підприємств.

З’явився такий вид  економічної діяльності, як підприємництво - це господарська діяльність, тобто діяльність, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, послуг або продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має постійний характер та відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень, по-друге, відповідальністю за прийняття рішень та їх виконання; по-третє цей вид діяльності не виключає ризику, збитків, й банкрутств. На кінець, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це важливіша причина зацікавленості в результатах фінансово-господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності але й необхідності фінансувати особисті витрати бездержавної підтримки, але й від тієї долі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток,знижати витрати.

     Капітал є частиною фінансових ресурсів, що використовується підприємством в обороті та дає доходи від цього обороту, тобто це виробнича частина фінансових ресурсів, яка змінює свою форму та забезпечує своє збільшення. Рух коштів, його швидкість і масштаби визначають ефективність фінансової системи. З руху коштів розпочинається і рухом коштів закінчується кругообіг засобів господарюючого суб‘єкта, оборотом всього капіталу підприємства. Таким чином, фінансовий капітал менший або дорівнює фінансовим ресурсам.

 

 

РОЗДІЛ 1.

Аналіз розміщення і структури капіталу підприємства

 

       1. Аналіз складу і структури загального капіталу

 

Капітал є однією з  фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних характеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:

- об’єкт економічного управління;

- об’єкт власності та розпорядження;

- об’єкт купівлі-продажу;

- джерело доходу;

- фактор виробництва;

- накопичена цінність;

- носій фактора ліквідності та ризику;

- інвестиційний ресурс.

 Виступаючи носієм  економічних характеристик, капітал  в першу чергу є об’єктом  економічного управління як на  мікро -, так і на макрорівні.

 Як об’єкт власності  та розпорядження капітал може  виступати носієм усіх форм  власності – індивідуальної, колективної  та загальнодержавної. При цьому  визначаються певні пропорції  його використання, що відбивається  у співвідношенні власного і позичкового капіталу.

 Капітал як об’єкт  купівлі-продажу формує особливий  вид ринку – ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит на капітал породжує прагнення до накопичення капіталу як інвестиційного ресурсу та фактора виробництва.

 Потенційна здатність  приносити доход є однією з  основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виступає  у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним підґрунтям відсоткового доходу є ефект використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном “вартість капіталу ”.

 Як фактор виробництва капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого капіталу.

 Капітал, як накопичена  цінність розглядається у формі  запасів, сформованих в усіх  секторах економіки. На підприємствах капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.

 Рівень ліквідності  капіталу визначається періодом  часу, протягом якого інвестований капітал у певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період конверсії раніше інвестованого капіталу в грошову форму, тим більш високим рівнем ліквідності характеризується та чи інша форма його використання в економічному процесі. Поняття ризику тісно пов’язано з поняттям доходності капіталу в процесі його використання. Об’єктивний зв’язок між рівнем доходності і ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.

 Наведені характеристики  капіталу свідчать про багатоаспектність  капіталу як економічної категорії.

 Капітал підприємства  формується в процесі як створення підприємства так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

 Для різних форм  підприємств існують і різні  визначення складових капіталу, наприклад:

 Статутного, який слід  розглядати як початковий капітал.  На підприємствах різних організаційних  форм це кошти, які надані  їх власникам для забезпечення статутної діяльності.

 Для акціонерних  товариств статутний капітал  – це номінальна вартість емітованих  акцій.

Для товариств з обмеженою  відповідальністю – це сума часток всіх власників.

 Для державних підприємств  – це вартість всього майна,  яке закріплено за економічними суб’єктами на правах повного господарського розрахунку.

 Для кооперативів  – це вартість майна, яке  надано учасникам для здійснення  господарської діяльності.

 Поняття “капітал ” асоціюється з поняттям “власність ”. Як зазначалося, при створенні підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою:

 Власний капітал  (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто:

 ВК=Активи

 Здійснюючи господарську  діяльність, підприємство завжди  використовує залучені кошти,  тобто створює борги. Тоді власний  капітал визначається як різниця  між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

ВК=Активи - Боргові забов’ язання (1.1)

 Тобто власний капітал  – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування  його забов’язань. Головна мета  функціонування капіталу – це  його рух. Протягом поточної діяльності підприємства форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших – на товар або інші види цінностей.

 Капітал – це  специфічна категорія, яка несе  різне навантаження залежно від:

- етапів життєвого  циклу підприємства (статутний і  додатковий капітал);

- джерела формування (власний і залучений);

- характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);

- методів визначення (гранична вартість капіталу).

 Основу капіталу  підприємства складає власний  капітал.

 Його сума показує  лише облікову, а не ринкову  вартість прав власників підприємства, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань підприємства.

 Власний капітал  є:

- основним початковим  та безстроковим джерелом фінансування  господарської діяльності підприємства,

- джерелом погашення  збитків підприємства,

- показником, що використовуються для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки він демонструє, з одного боку, ступінь фінансової самостійності підприємства (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності підприємства (забезпеченості вимог кредиторів фактично наявним у підприємства капіталом засновників).

 Збереження власного  капіталу є одним з основних  показників якості фінансового  управління підприємством. 

 Згідно з фінансовою  концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець розрахункового періоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

 Формула, застосована  при визначенні вартості власного  капіталу, не дає інформації про  структуру самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов'язань підприємства, які не є складовими власного капіталу.

 Залежно від джерела  формування власний капітал можна  поділити на вкладений і накопичений  капітал.

1. Вкладений капітал  — це капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал - це капітал, отриманий у процесі діяльності підприємства. Він включає:

 Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований  у нас до оцінки активів,  яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень  бухгалтерського обліку.

 Дарчий капітал  — додатковий капітал, отриманий  підприємством від інших осіб  у вигляді безоплатно одержаних  активів (додатково отриманий  капітал).

 Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що  не була розподілена між власниками.

 За ступенем фіксації  власний капітал можна поділити  на:

1. Зареєстрований капітал  — умовно постійний капітал,  сума якого визначається в  установчих документах (статутний  капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал  - умовно змінний капітал, який включає додатковий капітал та нерозподілений прибуток.

 За окремими видами  підприємств існують законодавчо  закріплені мінімальні розміри  зареєстрованого капіталу.

 За критерієм персоніфікації  зареєстрований капітал є персоніфікованим  капіталом (тобто капіталом з визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є не персоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих його елементів та належним усім співвласникам підприємства).

 Власний капітал  відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" включає такі елементи:

 · Статутний капітал.

 · Пайовий капітал. 

 · Додатковий вкладений  капітал.

 · Інший додатковий  капітал.

 · Резервний капітал.

 · Нерозподілений  прибуток (непокритий збиток).

 Крім основних складових  елементів ВК П(С)БО 2 визначає також коригуючи показники, які відображають рух ВК у процесі його формування та управління.

 До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

 · Неоплачений капітал

 · Вилучений капітал

 Пайовий капітал  — це сукупність коштів фізичних  та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

 Додатковий вкладений  капітал відображає суму, на яку  вартість реалізації випущених  акцій перевищує їх номінальну  вартість.

 Для АТ різниця  між вартістю реалізації випущених ними акцій та їх номінальною вартістю має назву "Емісійний дохід".

 Інший додатковий  капітал відображає суму до  оцінки необоротних активів, вартість  активів, безкоштовно отриманих  підприємством від інших юридичних  або фізичних осіб, та інші  види додаткового капіталу.

 Резервний капітал  відображає суму резервів, створених  за рахунок чистого прибутку  підприємства відповідно до чинного  законодавства або установчих  документів.

 Неоплачений капітал  відображає суму заборгованості  власників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

 Вилучений капітал  відображає фактичну собівартість  акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його  учасників., має від'ємне значення  та вираховується при визначенні  величини власного капіталу підприємства.

 Загальне визначення  елементів власного капіталу  набувають специфічних особливостей  залежно від організаційної форми  відповідного підприємства. Ці особливості  зумовлені насамперед нормами  законодавства, якими встановлено  організаційні форми підприємств, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих підприємств.

 Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.91 р.  № 1576-ХІІ "Про господарські  товариства" (зі змінами і доповненнями) господарські товариства можуть  існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

 Функції власного  капіталу:

1. Заснування та введення  в дію

2. Відповідальність та гарантії

3. Забезпечення життєдіяльності  підприємства

4. Забезпечення кредитоспроможності

5. Фінансування та  забезпечення ліквідності

6. Забезпечення незалежності

7. База для нарахування  дивідендів

8. Управління та контроль, реклама

 За видами установчих документів, на підставі яких створюються господарські товариства, вони поділяються на:

- господарські товариства, які створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. До цієї групи відносяться акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю;

- господарські товариства, які створюються і діють на підставі лише установчого договору. До цієї групи відносяться повне і командитне товариство.

Існують різні види капіталу підприємства

Фінансову основу підприємства складає власний капітал, проте  ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикових коштів. Вони дозволяють суттєво розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різних цільових фінансових фондів та підвищити ринкову вартість підприємства. Таким чином застосування комбінованих джерел фінансування підвищує результативність діяльності підприємства.

В економічній теорії та господарській практиці під “капіталом підприємства ” розуміють різноманітні його види, що характеризуються декількома десятками термінів. З метою забезпечення ефективного управління капіталом доцільно систематизувати його види за відповідними ознаками:

- належність підприємству;

- джерело мобілізації  фінансових ресурсів;

- національна належність  власників капіталу;

- форма власності;

- організаційно-правова  форма;

- строковість залучення  капіталу;

- форми перебування  в процесі кругообігу

- об’єкт інвестування;

- рівень ризику;

- правові норми використання;

- характер використання  у виробничому процесі.

 За належністю підприємству  розрізняють власний і залучений  капітал. 

Власний капітал визначається як підсумок першого розділу пасиву балансу. Позичковий капітал підприємства – це кошти, які залучаються для фінансування господарської діяльності підприємства на принципах строковості, поверненості та платності.

 До складу залученого  капіталу входять:

- короткострокові і довгострокові зобов’язання;

- кредиторська заборгованість.

 Різновидом залученого  капіталу виступають облігаційні  позики (кошти, які одержані внаслідок  проведення емісії облігацій). Вони  можуть переходити з групи  залученого до групи власного  капіталу шляхом конвертації облігацій в акції. Таким змінюється співвідношення між власними і залученими коштами.

 Співвідношення між  власними і залученими коштами  – один з важливих фінансових  показників діяльності підприємств.  Його вагомість в тому, що підприємство  може досягти значних результатів при використанні різних складових капіталу. Застосування комбінованих джерел формування загального капіталу значно підвищує результативність діяльності підприємства.

 Показник чистого  капіталу є одним з найбільш  поширених при аналізі діяльності підприємства. Він визначається як різниця між оборотними активами та короткостроковою заборгованістю. Використання різних джерел при формуванні капіталу підприємства пов’язано з певними витратами (виплати дивідендів акціонерам, процентів банкам тощо).

 Загальна сума коштів, яку підприємство повинно сплатити  за використання відповідного  обсягу фінансових ресурсів, розрахована  у процентах до цього обсягу, і має назву “ціна капіталу ”.

 Поняття структури капіталу

Серед теоретичних основ  управління формуванням капіталу однією з базових є теорія його структури. Це пов’язано з тим, що теоретична концепція структури капіталу формує підґрунтя для вибору низки стратегічних напрямків фінансового розвитку підприємства, що забезпечують зростання його ринкової вартості. Отже, ця теорія має достатньо широку сферу практичного застосування.

 Поняття “структура капіталу ” носить дискусійний характер і тому потребує чіткого визначення.

 Всі зарубіжні та  вітчизняні економісти характеризують  це поняття як відношення власного та позичкового капіталу підприємства. Разом з тим, деякі економісти при розгляді як власного, так і позичкового капіталу підприємства, вкладають в нього різний зміст (Рис.1.1).

 

 Рис 1.1 Основні варіанти віднесення різних видів капіталу при визнанні його структури.

На сучасному етапі  значна кількість економістів дотримуються думки, що в понятті ”структура капіталу ” необхідно розглядати всі види як власного, так і позичкового капіталу підприємства.

 При цьому в складі  власного капіталу слід розглядати не лише первинно інвестований обсяг (акціонерний, пайовий капітал, який бере участь у формуванні статутного фонду підприємства), а й частку у вигляді певних резервів та фондів, що створена в діяльності підприємства, та нерозподілений прибуток. Виходячи з цього, позичковий капітал необхідно розглядати за формами використання з урахуванням фінансового лізингу, товарного кредиту, кредиторської заборгованості та ін. Таке трактування поняття “структура капіталу ” дозволяє суттєво поширити сферу практичного застосування даної теоретичної концепції в фінансовій діяльності підприємства, оскільки:

- ефективністю дозволяє  дослідити особливості і розробити  відповідні рекомендації для підприємств з обмеженими можливостями фінансування на ринку довгострокового капіталу;

- надає можливості  пов’язати структуру капіталу  з використання активів, які  фінансуються за рахунок різних  його складових.

 З урахуванням розглянутих  положень поняття “структура  капіталу” має таке визначення: “структура капіталу - це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів. ”

 Структура капіталу  відіграє провідну роль у формуванні  ринкової вартості підприємства. Цей зв’язок опосередковується  показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства (рис.1.2).

 Рис.1.2 Система взаємозв’язку показників структури капіталу, середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2. Аналіз основного капіталу підприємства.

 

 Основний капітал  включає основні засоби, а також незавершені довгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансові інвестиції (вкладення).

 Основні засоби, орендовані  з правом подальшого викупу  або в наприкінці оренди за умовами договору, що переходять у власність орендаря, враховуються також, як власні основні засоби.

 До складу капіталу  також включаються витрати на незавершені капітальні вкладення в основні засоби та на придбання обладнання.

Ця частина витрат на придбання та будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася в основні засоби, не може брати участь у процесі господарської діяльності, а тому не повинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються з тієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.

 Довгострокові фінансові  інвестиції представляють собою  витрати на пайову участь в статутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій та облігацій на довгостроковій основі. До фінансових інвестицій відносяться також:

- довгострокові позики, видані іншим підприємством під боргові зобов'язання;

        - вартість майна, переданого в довгострокову оренду на праві фінансового лізингу (тобто з правом викупу або передачі власності на майно після закінчення терміну оренди).

 Основні засоби - це  кошти, вкладені в сукупність матеріально-речових цінностей, що відносяться до засобів праці.

Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засоби роблять багатоплановий і різнобічний вплив фінансовий стан і результати діяльності фірми.

 Фінансові показники  використання основних засобів  можуть бути об'єднані в наступні групи:

- показники обсягу, структури  і динаміки основних засобів;

- показники відтворення  і оборотності основних засобів; 

- показники ефективності  використання основних засобів; 

- показники ефективності  витрат на утримання і експлуатацію  основних засобів; 

- показники ефективності  інвестицій в основні засоби.

 Необхідно відзначити, що можливості аналізу ефективності  функціонування основних засобів  на підприємствах обмежені низьким  рівнем організації оперативно - технічного обліку часу роботи і простоїв устаткування, їх продуктивності і ступеня завантаження. Це стримує можливості застосування повноцінного факторного моделювання й аналізу основних засобів для цілей управління.

 Аналіз показників основних засобів.

 У ході цього  аналізу необхідно оцінити розміри,  динаміку і структуру вкладень капіталу фірми в основні засоби, виявити головні функціональні особливості бізнесу аналізованого господарюючого суб'єкта.

 З цією метою  проводиться зіставлення даних  на початок і кінець звітного періоду по всіх елементів основних засобів.

 Оцінка змін провадиться за первісною вартістю основних коштів.

 У динаміці змін  позитивною тенденцією є випереджаюче зростання виробничих фондів у порівнянні з невиробничими.

 Існує методика  «горизонтального» і «вертикального» аналізу показників руху основних засобів.

 взаємопов'язаний набір показників для обліку, аналізу та оцінки процесу оновлення виробничих фондів:

Fк.г. = Fн.г. + Fнов. + Fвиб. ;

Де Fк.г. - Виробничі фонди на кінець року;

Fн.г. - Виробничі фонди на початок  року;

Fнов. - Виробничі фонди, введені  в звітному році;

Fвиб. - Виробничі фонди, які вибули  у звітному році.

 На основі цієї рівності  можна розраховувати такі показники: 

1) індекс зростання виробничих  фондів;

2) коефіцієнт оновлення основних  фондів;

3) коефіцієнт інтенсивності оновлення основних фондів;

4) коефіцієнт масштабності оновлення; 

5) коефіцієнт стабільності основних фондів;

6) коефіцієнт вибуття основних  фондів.

 Наведені коефіцієнти  можуть використовуватися для  вивчення зміни основних фондів за певний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 3. Аналіз оборотного капіталу підприємства.

 

 Оборотний капітал  (оборотні кошти) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи. За матеріально-матеріальному ознакою до складу оборотного капіталу включаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готова продукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти та кошти в розрахунках.

 Характерною особливістю  оборотних коштів є швидкість  їхнього обороту. Функціональна роль оборотних коштів у процесі виробництва в корені відрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва.

 Кругообіг капіталу  охоплює три стадії: заготівельну,виробничу  і збутову.