Зміст 
 

Вступ

     Кожна конкретна податкова система  є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова  система - це сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і роль системи оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.

     Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому, що важлива роль у формуванні ефективної податкової політики належить обґрунтуванню оптимальних принципів оподаткування. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лише загальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожного підприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політика повинна влаштовувати і державу, і платників податків.

     Предмет досліджень курсової роботи: податок з доходів фізичних осіб.

     Об'єкт  досліджень роботи: податкові відносини, що виникають в процесі регулювання  податків з доходів фізичних осіб, основні тенденцій розвитку оподаткування  фізичних осіб в Україні.

     Мета  досліджень роботи: аналіз розрахунків з бюджетом по податках з доходів фізичних осіб.

     Задачі  досліджень роботи:

     - надання загальної характеристики підприємства;

     - розгляд нормативно-правової бази;

     - аналіз структури і динаміки ПДФО;

     - узагальнення результатів та виявлення резервів більш ефективного використання;

     - удосконалення ПДФО у новому податковому кодексі;

     - Розкрити інформацію щодо зарубіжного досвіду ПДФО.

     Інформаційне  забезпечення: статистичні дані ВАТ «Укртелеком».

     Методологічне забезпечення: аналітична обробка та групування показників в динаміці.

     Питання теорії і практики податкових відносин, зокрема системи прямого оподаткування  фізичних осіб, знайшли своє відображення у працях українських та зарубіжних вчених: В. Андрущенко, О. Василик, А. Гальчинський, П. Гензель, А. Гропеллі, А. Даниленка, О. Данілов, Т. Єфіменко, В. Загорський, В. Зимовець, А. Ісаєв, Дж. Кейнс, А. Крисоватий, І. Кулішер, Ф. Лассаль, А. Лаффер, І. Лукінов, І. Луніна, К. Макконел, В. Мельник, П. Мельник, Ф. Меньков, Н. Мікеладзе, М. Мітіліно, В. Найдьонов, Є. Нікбахт, С. Огородник, І. Озеров, В. Опарін, А. Пігу, А. Поддєрьогін, Г. П'ятаченко, Д. Рікардо, Д. Робінсон, П. Самуельсон, А. Соколовська, М. Сивульський, А. Сміт, М. Соболев, А. Соколов, В. Степаненко, А. Столерю, В. Суторміна, Л. Тарангул, Л. Шаблиста, В. Федосов, Н. Фліссак, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер, С. Юргелевич, С. Юрій, Л. Яснопольський та ін.

     При написанні курсової роботи були використані як сучасні наукові роботи загального характеру - Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. «Податкова система», Олійник О.В., Філон І.В. «Податкова система», Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. «Податкова система», Золотько І.А. «Податкова система», Соколовська А.М. «Податкова система держави: теорія і практика становлення», в монографіях яких досліджуються методологічні основи становлення податкової системи, історична еволюція оподаткування у взаємозв'язку з еволюцією державного устрою, форм правління, зміною основ економічного життя, закономірності функціонування та розвитку податкових систем у промислово розвинутих країнах, особливості становлення податкових систем постсоціалістичних країн, так і більш спеціалізовані видання Державного Університету Податкової служби України (м.Ірпень), а саме: учбові посібники Мельника П.В. «Розвиток податкової системи в перехідній економіці», Азарова М.Я. «Податкове законодавство України «в яких дається загальна характеристика механізму реформування прямого податку з доходів фізичних осіб, внесені пропозиції щодо удосконалення механізму оподаткування доходів фізичних осіб з урахуванням досвіду США, де він є основним бюджетоутворюючим податком.

1. Загальна характеристика  підприємства

     Після проголошення незалежності України в серпні мiсяцi 1991 року мережа електрозв’язку колишнього СРСР на території України повністю перейшла під юрисдикцію Мiнiстерства зв’язку України.

     Підгалузь електрозв’язку в Україні, як i в усьому колишньому СРСР, значно відставала від розвинених країн як за рівнем технологій, так i за рівнем забезпечення попиту на послуги зв’язку.

     Магiстральнi лiнiї зв’язку були майже всі аналоговими, винятково на металевому кабелі.

     Телекомунiкацiйне  обладнання було застарілим та відставало від актуального стану техніки на кілька десятків років. За основними показниками розвитку зв’язку Україна посідала шосте місце серед республік колишнього СРСР.

     Зв’язок абонентів України з зарубіжними країнами здійснювався тільки через комутацiйнi телефонні та телеграфні станції Москви.

     В 1991 році загальна кiлькiсть номерів телефонів становила 7630 тис., що складало 14,6 номера на 100 мешканців (на даний час кiлькiсть телефонів на 100 мешканців України складає 19,8).

     В 1993 році було розроблену Концепцію розвитку телекомунiкацiй України, на базі якої Уряд затвердив Комплексну програму створення Єдиної національної системи зв’язку України.

     Для більш ефективного управління галуззю зв’язку було здійснено її реорганiзацiю. Мiнiстерство зв’язку прийняло радикальне рішення про розподіл системи зв’язку на дві пiдгалузi — пошту та електрозв’язок — i створення на базі державних підприємств зв’язку двох об’єднань: Українського об’єднання поштового зв’язку «Укрпошта» та Українського об’єднання електрозв’язку «Укртелеком» (до 1994 року — «Укрелектрозв’язок»). Таким чином, 15 грудня 1993 року зареєстровано Українське об’єднання електрозв’язку «Укрелектрозв’язок», на якого було покладено функції та повноваження національного оператора електрозв’язку в Україні.(39)

     На час створення об’єднання «Укртелеком» до його складу входили лише сім підприємств та органiзацiй, а саме: Українське підприємство міжнародного та мiжмiського зв’язку та телебачення «Укртек», «Київський телеграф», Київська міська радiотрансляцiйна мережа, Центр iнформацiйних технологій, Державний Інститут по розвідуванню та проектуванню засобів та споруд зв’язку «Укрзв’язокпроект», Державний Інститут по проектуванню засобів та споруд зв’язку «Дiпрозв’язок» та «Закарпаттелеком».

     Наступним визначним кроком стало приєднання у сiчнi 1995 року ще 22 обласних, Кримського республіканського i Севастопольського міського підприємств електрозв’язку.

     Наприкiнцi 1995 року було створене i включене до складу об’єднання Українське державне підприємство супутникового зв’язку «Укрзв’язоксупутник».

     Останнім до складу Укртелекому увійшов «Днiпротелеком» в сiчнi 1996 року.

     Протягом 1994–97 років Укртелеком став загальновизнаним державним оператором електрозв’язку на національному та міжнародному рівнях. Проте згодом накопичились проблеми, які почали стримувати розвиток об’єднання, в складі якого функціонувало 35 державних підприємств та органiзацiї зв’язку на правах юридичної особи з 738 фiлiями. Це призвело до того, що в рамках єдиної з технологічної точки зору компанії розвиток зв’язку в окремих регіонах відбувався нерiвномiрно. Гальмуючим фактором стала й недосконалість органiзацiйної структури Укртелекому, її неадекватність умовам ринкової економіки.

     В зв’язку з цим було прийнято рішення про реорганiзацiю об’єднання «Укртелеком» в єдине державне підприємство. На початку 1998 року Кабінет Мiнiстрiв України затвердив Програму реструктуризації Укртелекому, яка передбачала проведення комплексу органiзацiйно-економiчних, фінансових, правових та технічних заходів. Реструктуризацію було заплановано здійснити в два етапи: I етап — реорганiзацiя об’єднання державних підприємств електрозв’язку «Укртелеком» у єдине державне підприємство (1998 рік); II етап — акціонування державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком» (1999–2000 рр.).

     У квiтнi 1998 року об’єднання «Укртелеком» було реорганізовано в єдине підприємство з дворівневою вертикальною структурою управління. Державні підприємства електрозв’язку, які входили до складу об’єднання, набули статусу фiлiй Українського державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком».

     10 червня 1999 року за загальною схемою перетворення державних підприємств на акцiонернi товариства розпочалася корпоратизація Укртелекому. Цей процес було завершено 27 грудня 1999 року підписанням Акта оцінки цiлiсного майнового комплексу Українського державного підприємства електрозв’язку «Укртелеком» та наказу Державного комітету зв’язку та iнформатизацiї України про перетворення державного підприємства «Укртелеком» у відкрите акціонерне товариство.

     5 сiчня 2000 року було зареєстровано відкрите акціонерне товариство «Укртелеком». 13 липня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», а 16 листопада 2000 року Кабінет Мiнiстрiв України ухвалив рішення про початок приватизації Укртелекому.

     18 січня 2001 року створено Комiсiю з приватизації ВАТ «Укртелеком». В період з 1 жовтня 2001 року до 1 лютого 2002 року відбувся основний етап пільгового продажу акцій ВАТ"Укртелеком. На сьогодні у складі підприємства функціонують 33 фiлiї (в т.ч.27 регіональних філій) з 373 відокремленими структурними пiдроздiлами.

     Укртелеком  вбачає свою місію в тому, щоб  бути лідером телекомунікацій України:

• задовольняти потреби підприємств та громадян України в телекомунікцаійних послугах високої якості;
• забезпечувати інтереси своїх акціонерів шляхом досягнення високих фінансових результатів діяльності;
• забезпечувати інтереси суспільства у створенні високорозвиненої інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури держави;
• забезпечувати доступність соціально значимих телекомунікаційних послуг для соціально вразливих верств населення.

     Головною  метою ВАТ “Укртелеком” у сфері  якості щодо надання телекомунікаційних послуг є постійне задоволення зростаючих потреб споживачів.

     Основні задачі, що стоять перед ВАТ "Укртелеком":

• поліпшити діяльність товариства за рахунок впорядкування і оптимізації процесів;
• продемонструвати споживачу, що ВАТ “Укртелеком” може стабільно надавати послуги заданого рівня якості, тобто задовольняти всі його вимоги.

Реалізація  зазначених цілей дозволяє:

• покращити рівень обслуговування споживачів;
• підвищити конкурентоспроможність;
• поліпшити організацію управління підприємством, зробити її більш прозорою;
• підвищити ефективність виробництва;
• забезпечити рентабельність і підвищити прибутки товариства;
• прискорити вирішення процедурних проблем;
• покращити партнерські стосунки;
• посилити позитивний імідж компанії.

     Виконання вказаних вище задач буде досягнуто  за рахунок:

• постійного аналізу своєї діяльності в порівнянні з діяльністю конкурентів по задоволенню споживачів;
• постійного впровадження нових технологій, на базі можливостей сучасного технологічного устаткування;
• придбання матеріалів високої якості шляхом проведення гнучкої системи вибору постачальників та роботи з ними;
• підвищення професійного рівня фахівців;
• ефективної системи мотивації активності і якості праці персоналу, обліку та аналізу будь-яких пропозицій працівників та їх реалізація;
• проведення благодійних акцій тощо.

Таблиця 1.1

Філії

     Обсяг доходів компанії від всіх видів діяльності за I півріччя 2010 року без врахування операцій з реалізації валюти та нарахування курсових різниць 4 240 млн. грн., що на 4,2 % більше аналогічного періоду минулого року.

     З них доходи (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) збільшились на 3,9% і становлять 4 035,3 млн. грн., в тому числі послуг зв'язку на суму 4 008,2 млн. грн., що на 3,9% більше аналогічного періоду попереднього року. Зростання відбулось за рахунок збільшення в 1,3 рази обсягів доходів від надання послуг комп'ютерного зв'язку та в 1,9 рази доходів від надання послуг мобільного зв'язку.

     Обсяг інших операційних доходів без  врахування операцій з реалізації валюти та нарахування курсових різниць  — 96,4 млн. грн. або на 4,8% більше аналогічного періоду минулого року.

     Обсяг фінансових доходів — 21,1 млн. грн., що на 10,9% менше аналогічного періоду  минулого року, в зв'язку зі зменшенням доходів від реалізації опціонів.(39)

     Інші  доходи без врахування операцій з  реалізації валюти та нарахування курсових різниць – 44,4 млн. грн., збільшення в 2,7 рази за рахунок разових доходів, отриманих при виході ВАТ «Укртелеком» зі складу учасників СП «Інфоком».

     Обсяг витрат без врахування операцій з реалізації валюти та нарахування курсових різниць склав 3 545 млн. грн., що на 0,8% менше аналогічного періоду минулого року, в тому числі витрати операційної діяльності — 3 360,6 млн. грн., що на 16,3 млн. грн. менше обсягу аналогічного періоду попереднього року.

     Фінансові витрати — 150 млн. грн. Зменшення на 23 млн. грн.

     Інші  витрати без врахування операцій з реалізації валюти та нарахування  курсових різниць — 34 млн. грн. або  на 9,6% менше аналогічного періоду  попереднього року.

     Компанія  понесла 0,4 млн. грн. надзвичайних витрат на ліквідацію наслідків стихійного лиха.

     Фінансовий  результат від операційної діяльності I-го півріччя 2010 року склав 130,5 млн. грн. прибутку проти 18,2 млн. грн. у I півріччі 2009 року.

     Фінансовий  результат від звичайної діяльності становив 48,3 млн. грн. прибутку проти 123,4 млн. грн. збитків в I півріччі минулого року. Чистий прибуток в I півріччі 2010 року — 48 млн. грн. проти 124,1 млн. грн. збитків в аналогічному періоді минулого року, що досягнуто за рахунок разових доходів, а також за рахунок жорсткої економії витрат.

     До  бюджету та позабюджетних фондів сплачено податків, зборів та обов'язкових  платежів на суму 1 003 млн. грн.

     Станом  на 01.07.2010 року дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги склала 1 043 млн. грн., у порівнянні з початком 2010 року відбулось зменшення на 7,9 млн.

     Обсяг капітальних інвестицій склав 166 млн. грн., введено в експлуатацію основних фондів на суму 213 млн. грн., в т.ч. мережу широкосмугового доступу розширено  на 72,2 тисяч портів ADSL. Продовжується  розвиток мережі мобільного зв'язку 3-го покоління.

     Мережа  фіксованого телефонного зв'язку ВАТ «Укртелеком» продовжує скорочуватись  і станом на 01.07.2010 року становила 10,2 млн. номерів, проти 10,3 млн. на початок  року.(39)

     Станом  на 01.07.2010 року кількість користувачів широкосмугового доступу становить 993,4 тис., приріст за півріччя склав 150,3 тис.

     Кількість абонентів мобільного зв'язку за півріччя збільшилась на 126,8 тис. і на 01.07.2010 року склала 485,3 тис.

2. Економічна сутність  і характеристика  ПДФО

     Платниками податку є:

     резидент  – фізична особа, яка отримує  доходи як з джерела  їх походження в  Україні, так і іноземні доходи;

     нерезидент  – фізична особа, яка отримує  доходи з джерела їх походження в  Україні.(1)

     Об’єктом  оподаткування резидента є:

     1) загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

     2) доходи з джерела їх походження  в Україні, які остаточно оподатковуються  під час їх виплати; 

     3) іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами  України.(1)

     Під час нарахування (надання) доходів у будь-яких не грошових формах податковим агентом є роботодавець або особа, визначена Кодексом, який (яка) нараховує дохід у такій формі, а об’єктом оподаткування – вартість такого нарахування (надання), визначена за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: 

     К = 100 : (100 – Сп),  

     де  К – коефіцієнт;

     Сп  – ставка податку, встановлена для  таких доходів на момент їх нарахування.

     Вартість  такого нарахування визначається виходячи із звичайної ціни, встановленої згідно з Кодексом.

     У такому ж порядку визначається об'єкт  оподаткування для коштів, надміру  витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки.

     Податок, нарахований з такого об’єкта  оподаткування, сплачується до бюджету податковим агентом, що нараховує (надає) фізичній особі дохід у не грошовій формі.(5)

     Під час нарахування доходів у  вигляді заробітної плати об’єкт оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму збору  до Пенсійного фонду України, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, – обов’язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду та внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, податкової соціальної пільги (за її наявністю), та суму нарахованої податкової знижки.

     Загальний оподатковуваний дохід – будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі – оподатковуваний дохід).

     Загальний оподатковуваний дохід складається  з доходів, які остаточно оподатковуються  під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які  оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Кодексом.

     Загальний місячний оподатковуваний дохід  складається із суми оподатковуваних  доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

     Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних  доходів та іноземних доходів, отриманих  протягом такого звітного податкового року.

     До  загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:

     1) доходи у вигляді заробітної  плати, нараховані (виплачені) платнику  податку відповідно до умов  трудового договору (контракту);

     2) суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

     3) доходи від продажу об'єктів  майнових і немайнових прав, зокрема  інтелектуальної (промислової) власності,  доходи у вигляді сум авторської  винагороди, іншої плати за надання  права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами), об’єкти права інтелектуальної промислової власності та прирівняні до них права (далі – роялті), у тому числі отримані спадкоємцями власника такого нематеріального активу;

     4) частина доходів від операцій  з майном, розмір якої визначається  згідно з цим розділом;

     5) дохід від надання майна в  лізинг, оренду або суборенду  (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому цим розділом;

     6) оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку  загальних оподатковуваних доходів  минулих податкових періодів  та самостійно виявлений у  звітному періоді платником податку  або нарахований органом державної  податкової служби згідно із цим Кодексом;

     7) сума заборгованості платника  податку, за якою минув строк  позовної давності, крім сум податкової  заборгованості, за якими минув  строк позовної давності згідно  з розділом І цього Кодексу,  що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів (обов'язкових платежів) та погашення податкового боргу;

     8) дохід у вигляді процентів  (дисконтних доходів), дивідендів  та роялті, виграшів, призів;

     9) інвестиційний прибуток від проведення  платником податку операцій з  цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 5.1.2  і 5.1.16 статті 5 розділу 4;

     10) дохід у вигляді вартості успадкованого  чи отриманого у дарунок майна  у межах, що оподатковується згідно з розділом 4;

     11) сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку  на відрядження або під звіт  та не повернутих у встановлені  законодавством строки, розмір якої  обчислюється відповідно  до пункту 10.9 статті 10 розділу 4;

     12) кошти або майно (немайнові  активи), отримані платником податку  як хабар, викрадені чи знайдені  як скарб, не зданий державі  згідно із законом, у сумах,  які підтверджені обвинувальним  вироком суду незалежно від  призначеної ним міри покарання;