Аналіз руху грошових коштів на підприємствіТОВ «Ей.Ем.Джей»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ 1.Теоретичні засади грошових коштів та їх формування на підприємстві……………………………………………………………………...5

Розділ 2.Фінансовий аналіз руху грошових коштів на підприємстві ТОВ «Ей.Ем.Джей»…………………………………………………………..…12 2.1. Рух грошових у результаті операційної діяльності………………….......13

2.2. Рух грошових у результаті інвестиційної діяльності…...……………….15 2.3. Рух грошових у результаті фінансової діяльності……………………….16 2.4 Чистий рух грошових коштів……………………………………………...17

Розділ 3.Аналіз руху грошових коштів на підприємствіТОВ  «Ей.Ем.Джей» (розрахункова частина)…………………………………..

Розділ 4. Шляхи вдосконалення руху грошових потоківТОВ «Ей.Ем.Джей»……………………………………………………………...

Висновки та пропозиції …………………………………………………..

Список використаних джерел……………...

Додатки……………………………

Вступ

Рух грошових коштів фірми є безперервний процес. Для кожного напряму використання грошових фондів повинне бути відповідне джерело. У широкому сенсі активи фірми є чистим використанням грошових коштів, а пасиви і власний капітал – чисті джерела. Для діючого підприємства реально не існує початкової і кінцевої точки. Кінцевий продукт – це сукупність витрат сировини, основних засобів і праці, оплачуваних грошовими коштами. Продукція потім продається або за готівку, або в кредит. Продаж в кредит спричиняє за собою дебіторську заборгованість, яка в результаті інкасується, перетворюючись  на готівку.  Якщо продажна ціна продукції перевищує всі витрати (включаючи знос активів) за деякий період, то за цей період буде отриманий прибуток; інакше – збиток. Об'єм грошових коштів коливається в часі залежно від виробничого графіка, об'єму продажів, інкасації дебіторської  заборгованості,  капітальних витрат  і фінансування. З іншого  боку,  запаси сировини,  незавершене виробництво, запаси; готова продукція, дебіторська заборгованість і належний оплаті комерційний кредит коливаються залежно від реалізації, виробничого графіка і політики відносно основних дебіторів, запасів і заборгованості по комерційному кредиту.     

Звіт  про   наявність  і використання  грошових  коштів  –  це  метод ,  за допомогою якого ми вивчаємо чисту зміну об'єму засобів між двома моментами. Ці моменти відповідають початковій і кінцевій датам фінансового звіту, до якого б періоду не відносилося дослідження – кварталу, року або п'ятиріччя. Звіт про джерела і використання грошових коштів описує скоріше чисті, ніж загальні зміни у фінансовому положенні на різні дати. Загальні зміни – це всі зміни, які відбуваються між двома звітними датами, а чисті зміни визначаються як результат загальних змін.

Аналіз грошових коштів і управління грошовими потоками є одним з найважливіших  напрямів  діяльності  фінансового  менеджера. Воно  включає  розрахунок  часу  звернення  грошових  коштів  (фінансовий  цикл),  аналіз грошового  потоку,  його  прогнозування,  визначення  оптимального рівня   грошових  коштів, складання  бюджетів грошових коштів і т.п. Значущість такого виду активів, як грошові кошти, на думку Джона Кейнса, визначається трьома основними причинами:

− рутина – грошові кошти використовуються для виконання поточних операцій; оскільки між вхідними і вихідними грошовими потоками завжди є часовий проміжок, підприємство вимушене постійно тримати вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку;

− обережність – діяльність підприємства не носить жорстко зумовленого характеру, тому грошові кошти необхідні для виконання непередбачених платежів;

−спекулятивність − грошові  кошти  необхідні  по  спекулятивних міркуваннях,  оскільки постійно  існує  ненульова  вірогідність  того,  що несподівано виникне можливість вигідного інвестування.

Разом з тим омертвіння фінансових ресурсів у вигляді грошових коштів пов'язане з певними втратами – з деякою часткою умовності їх величину можна оцінити  розміром  упущеної вигоди від участі в якому-небудь доступному інвестиційному  проекті. Тому  будь-яке  підприємство  повинне  враховувати підтримку поточної платоспроможності і отримання додаткового прибутку від інвестування вільних  грошових  коштів. Таким  чином, одним з основних завдань  управління  грошовими  ресурсами  є  оптимізація  їх  середнього поточного залишку.

Метою даної курсової роботи є дослідження руху грошових коштів підприємства. Аналіз проводився по фінансовій звітності ТОВ «Ей.Ем.Джей».

Розділ 1. Теоретичні засади грошових коштів та їх формування на підприємстві

Фінанси підприємств безпосередньо  пов'язані з рухом грошових коштів. Саме тому  досить  часто  поняття «фінанси  підприємств»  ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з'ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Формування фінансових ресурсів на підприємствах відбувається під час формування статутного фонду, а також у процесі розподілу грошових надходжень за рахунок відновлення авансованих засобів в основні та оборотні фонди  і  використання  доходів  на  формування резервного фонду, фонду  споживання і  фонду нагромадження. У зв'язку з цим поняття«формування» та «розподіл» доцільно  розглядати  як  єдиний  процес  у суспільному  виробництві.  Утворення грошових  фондів  завжди  передбачає  розподіл валових доходів.

Формування та використання фінансових ресурсів на підприємствах – це процес утворення грошових фондів для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання. Рух грошових потоків кількісно відображає  всі  стадії  процесу  відтворення  через  формування,  розподіл  та використання  грошових доходів, різноманітних цільових фондів. Відтак фінанси є  безвідмовним  індикатором  виникнення  вартісних  диспропорцій: дефіциту  грошових  коштів,  неплатежів, нецільового використання коштів, збитків та інших негативних явищ у  процесі фінансово-господарської діяльності підприємств.  Тобто фінансам властива  потенційна  можливість контролювати  фінансово-господарську  діяльність  підприємств.   Завдання фінансових служб підприємств полягає в якнайповнішому використанні цих властивостей фінансів для організації дійового фінансового контролю.

Грошові кошти – це кошти  в касі та на поточному рахунку  в банку, які можуть бути використані для поточних операцій, вони є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг, а також отримання виручки.

Згідно з П(С)БО 4 під  грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках в банках та депозити до запитання.

Відсутність інформації про рух реальних грошових потоків практично не дозволяє здійснювати ефективне управління капіталом підприємств.

Порядок ведення записів господарських  операцій  у  бухгалтерському обліку не  відрізняється  від  порядку,  за  яким  відображається  фінансово - господарська діяльність на підприємстві:

− інформування про наявні готівкові кошти;

− розрахунки;

− собівартість;

− фінансовий результат.

Для початку нової справи потрібні грошові кошти, для ведення бухгалтерського обліку, необхідно, перш за все, впорядкувати записи щодо їх руху. Деякі керівники не досить повно  розуміють  значення  готівки на підприємстві та її  зв`язок  з  прибутковістю  (рентабельністю),  але  ж  саме менеджер  підприємства  відповідає за ефективність організації процесу управління грошовими коштами, хоча основна частина робіт має бути виконана спільно з банком, роль якого в цьому процесі досить вагома.

Основними завданнями обліку грошових коштів є: 

− здійснення контролю за дотриманням касової і  розрахункової дисципліни, в тому числі за зберіганням, своєчасним надходженням і витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до їх цільового призначення;

− своєчасне  і  правильне  оформлення  документів  і відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій по руху грошових коштів;

− проведення  інвентаризації  грошових  коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку.

Управління надходженням та витрачанням коштів полягає в синхронізації  грошових  потоків,  прискоренні  погашення  дебіторської  заборгованості, тимчасовому інвестуванню грошових коштів у цінні папери, які можна легко реалізувати, контролі за витратами.

Грошові кошти підприємств можуть зберігатися у банках або у вигляді готівки в касі підприємства.

Готівка необхідна  будь-якому підприємству для видачі заробітної плати і здійснення деяких видів платежів. Тому підприємство повинно мати касу, в якій зберігається готівка, і відповідно документи по веденню касових операцій.

Каса – це по-перше, спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки, по-друге – це вся сукупність готівки та грошових документів, що є на підприємстві, вона охоплює всі наявні грошові кошти, які знаходяться на певний період часу на підприємстві, як в монетах, так і в паперових грошових знаках.

Отже, відповідальність за стан зберігання готівки і обладнання приміщення каси на підприємстві несе керівник. В касі підприємства може зберігатись не тільки готівка, а й цінні папери, грошові документи, які є бланками суворої звітності.

Грошовими документами  вважаються документи, що знаходяться  в касі підприємства: оплачені путівки до санаторіїв, поштові марки, проїзні квитки, трудові  книжки і  вкладні  листки  до  них,  квитанції  подорожніх  листів автотранспорту, бланки довіреностей тощо.

Грошові кошти, здані до банку або інкасаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня), є грошовими коштами в дорозі.

Готівка може зберігатись  в касі тільки в межах встановлених лімітів залишку. Ліміт  залишку  готівки  в  касі  кожного  підприємства – головний показник контролю і регулювання готівкового обігу, це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитись в касі підприємства.

Ліміт залишку готівки в касі (крім підприємств торгівлі і сфери обслуговування  населення)  може  встановлюватися  установами  банку за погодженням  з  підприємствами, виходячи з розрахунку щоденного надходження або витрат готівки.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати  для  зарахування на  поточний  рахунок у  порядку  та в  строки, встановлені і  узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

Ефективне  управління залишками грошових коштів на поточних рахунках полягає в тому, щоб забезпечувати грошовими коштами виконання поточних операцій,  підтримувати  необхідний  резерв  коштів  для  здійснення непередбачуваних платежів (як захід передбачливості) і мати кошти в ліквідній формі, щоб не втратити можливість заробити додаткові прибутки, приймаючи участь в незапланованих фінансових операціях (наприклад в фінансових операціях на фінансовому ринку).

Грошові кошти  на поточному рахунку практично не приносять доходу, з їх збільшенням збільшуються втрати доходів від інвестицій, але одночасно підвищується і ліквідність. Саме тому втрати доходів від більш вигідних вкладень  розглядаються  як  плата  за  підвищення  ліквідності.  Згідно законодавства  нашої країни всі підприємства, об`єднання, організації і установи, незалежно від організаційно-правових форм і сфери своєї діяльності, зобов`язані зберігати вільні грошові кошти в установах банків на поточних рахунках різного характеру.

Поточні рахунки – це рахунки які, відкриваються в уповноважених установах банків підприємствами усіх видів та форм власності, а також їх відокремленими підрозділами для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.

В процесі  господарської  діяльності  підприємства  безперервно відбувається зміна залишків грошових коштів на рахунках в банку – збільшення або зменшення  грошових коштів.

На поточний рахунок підприємства надходить виручка за продану продукцію, позика банку, дебіторська заборгованість (повернення боргів від боржників), аванси всіх видів, готівка з каси при оплаті готівкою тощо. Це прибуткова частина поточного рахунку, тобто дебет поточних рахунків.

З поточного рахунку відбуваються усі види безготівкових платежів,видаються суми на виплату заробітної плати, на оплату по відрядженню ігосподарські витрати тощо.

Залишок грошових коштів на рахунку зменшується в наступних випадках: в міру придбання матеріалів і відповідних послуг для виробництва готової продукції, при  погашенні  заборгованості  постачальникам. Після  реалізації запасів готової продукції виникає вхідний готовий потік, з`являються і рахунки дебіторів (тобто виникає  заборгованість  покупців  підприємству). Після оплати рахунків покупцями дебіторська заборгованість зменшується, а потік грошових надходжень збільшується. Але боржники часто затримують оплату поставок відвантаженої їм продукції, тому надходження грошових коштів може виникнути лише через деякий час.

Залежно  від  змісту  і  завдань  аналізу  використовують  такі  основні   інформаційні джерела:  фінансову  звітність;  статистичну  звітність; дані внутрішньогосподарського  (управлінського)  бухгалтерського  обліку;  дані з первинної облікової  документації  (вибіркові  дані);  експертні  оцінки.  На підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

• Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату.

• Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній період.

• Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та  витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.

• Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та  неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів  підприємства  для  прийняття  рішень. Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

− щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

− участі в капіталі підприємства;

− оцінювання якості управління;

− оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

− забезпеченості зобов'язань підприємства;

− визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

− регулювання діяльності підприємства;

− прийняття інших рішень.

Разом  з  формами  фінансової  звітності  впроваджено  План  рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування  Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків – надати інформацію, необхідну для контролю за  діяльністю  підприємства,  прийняття  управлінських  рішень і складання фінансової звітності. Структура  Плану  рахунків  погоджена  зі структурою „Балансу” і „Звіту  про фінансові результати”. Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і визначати результати діяльності за центрами відповідальності. Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно пов'язаний  з  потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.

Розділ 2. Фінансовий аналіз руху грошових коштів на підприємстві ТОВ «Ей.Ем.Джей» 

Рух коштів на підприємстві відображається у розрізі трьох видів діяльності:  операційної, фінансової та  інвестиційної.  Управління  грошовими потоками підприємства потребує здійснення попереднього їх аналізу, під час якого вивчають:

− співвідношення грошових коштів і поточних зобов`язань;

− період обороту грошових коштів;

− структуру середнього залишку грошових активів за основними його елементами;

− оборотність грошових активів;

− рух грошових потоків у оборотному періоді.

Для цілей внутрішнього і зовнішнього аналізу необхідно  знати, у який спосіб та з яких джерел підприємство отримує грошові кошти і які основні напрямки їх використання.

У світовій практиці застосовують один із двох методів аналізу руху грошових коштів: прямий або непрямий. Різниця між ними полягає у різній послідовності процедур визначення величини потоку грошових коштів у результаті поточної діяльності.

При прямому  методі у звіті відображаються абсолютні  суми надходжень і витрат грошових коштів. Позитивною стороною використання прямого методу є те, що він дає змогу оцінити загальні суми припливу і відпливу грошових коштів підприємства, зробити висновки про достатність коштів для сплати за поточними зобов`язаннями, виділити статті, які формують найбільший приплив грошових потоків у розрізі трьох видів діяльності. Недолік цього методу полягає в тому, що він не розкриває взаємозв`язку отриманого фінансового результату зі змінами грошових коштів на рахунку підприємства.

Для подолання  зазначеного  недоліку  у  фінансовому  аналізі використовують  непрямий метод, сутність якого полягає в перетворенні чистого прибутку у величину грошових коштів. Необхідність здійснення цього полягає в тому, що існує об`єктивна невідповідність між величиною грошових потоків та величиною отриманих прибутків, і підприємство, яке за даними бухгалтерської звітності є прибутковим, може  зазнавати  значних  труднощів із грошовими коштами. Важливим моментом аналізу руху грошових коштів є виявлення основних причин розбіжності між величиною грошових потоків і сумою прибутку.

2.1. Рух  грошових коштів у результаті  операційної діяльності

Операційна діяльність підприємства – це основний вид діяльності, а також інша діяльність підприємства, яка не є інвестиційною та фінансовою, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), від надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам тощо.

Рух коштів  у  результаті  операційної  діяльності  визначається  шляхом коригування фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

− змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості у результаті операційної діяльності;

− доходів (прибутків) і витрат (збитків), не пов`язаних з рухом грошових коштів (амортизація необоротних активів, прибутки (збитки) від нереалізованих курсових різниць);

− доходів (прибутків) і витрат (збитків), пов`язаних з інвестиційною і фінансовою діяльністю.

Таблиця 1. Рух коштів у результаті операційної діяльності

2.2. Рух  грошових коштів у результаті  інвестиційної діяльності

Інвестиційна  діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних)фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Таблиця 2. Рух коштів у результаті інвестиційної  діяльності

Рух грошових коштів у розрізі інвестиційної діяльності пов’язаний з такими потоками:

− надходження коштів від продажу необоротних активів, від фінансових інвестицій;

− вибуття коштів: від придбання основних засобів і нематеріальних активів, надання позик іншим підприємствам.

Отже, для визначення грошового потоку у результаті інвестиційної  діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, що мали місце в результаті придбання чи продажу необоротних активів у тому числі віднесених до довгострокових фінансових інвестицій; активів, віднесених до поточних фінансових інвестицій. Операції, що відносяться до інвестиційної діяльності, але не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів (не грошові операції), у Звіті про рух грошових коштів не відображаються. Але інформація про такі операції повинна бути обов’язково розкрита в примітках до звіту.

2.3. Рух  грошових коштів у результаті фінансової діяльності

Фінансова діяльність – це сукупність операцій, які призводять до зміни величини і складу власного та позикового капіталу. Рух грошових коштів у розрізі фінансової діяльності пов’язаний з такими потоками:

− надходження коштів: отримання позик, випуск акцій;

− вибуття коштів: погашення позик, викуп акцій власної емісії, виплати дивідендів.

Для визначення грошового потоку від фінансової діяльності використовуються дані про кожне надходження або використання грошових коштів, що мали місце в результаті емісії цінних паперів, викупу власних акцій, виплати дивідендів, погашення зобов’язань за борговими цінними паперами.

Таблиця 3. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності.

2.4. Чистий  рух грошових коштів.

Проводиться визначення чистого руху коштів за звітний період та перевіряється правильність складання Звіту про рух грошових коштів.

Таблиця 4.

При заповненні ф 3 «Звіт про рух грошових коштів» та аналізі грошових потоків треба знати, що:

− нарахована амортизація є видатком, який зменшує прибуток підприємства, але не призводить до видатку коштів, тому цю величину слід додати до прибутку і відобразити в графі «Надходження»;

− збільшення забезпечень наступних витрат і платежів призводить до збільшення витрат звітного періоду, які не є видатком коштів. Тому цю величину слід додати до прибутку. Сума зменшення забезпечень ставиться в графу «Видаток» і зменшує прибуток;

− збиток від нереалізованих курсових різниць відображається в графі«Надходження», а прибуток – в графі «Видаток»;

− із загального прибутку необхідно виключити прибутки від не операційної діяльності і додати збитки від неї;

− при збільшенні запасів відбувається зменшення грошових коштів, тому прибуток зменшується, а при зменшенні запасів прибуток збільшується;

− збільшення дебіторської заборгованості означає відволікання коштів з обороту, тому прибуток зменшується, при зменшенні дебіторської заборгованості прибуток збільшується;

− зменшення витрат майбутніх періодів означає їх списання на витрати звітного періоду, що не призводить до видатку грошових коштів, тому ця величина додається до прибутку. Збільшення цих витрат пов’язане з видатком коштів, тому вони віднімаються з прибутку;

− збільшення поточних зобов’язань означає, що збільшилася сума коштів в розпорядженні підприємства, і додається до прибутку, а зменшення – навпаки віднімається;

− збільшення доходів майбутніх періодів означає надходження коштів і додається до прибутку, а зменшення – віднімається;

− при відображенні руху коштів від надзвичайних подій надходження коштів додаються до прибутку, а видаток коштів віднімається. 

Слід зазначити, що залишок  коштів на кінець року, який наведений  у рядку 430 Звіту про рух грошових коштів, повинен дорівнювати сумі залишків грошових коштів та їх еквівалентів на кінець звітного періоду, наведених у Балансі у рядках 230 і 240.