Аналіз світового ринку нафтопродуктів

 

              Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

            Львівський національний університет  імені Івана Франка

 

                            Факультет міжнародних відносин

            Кафедра міжнародного економічного аналізу і фінансів

 

 

 

 

 

               АНАЛІЗ СВІТОВОГО РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ

 

 

 

 

                                           Курсова робота

                                                       студента групи МВВ-34

      Полякова Костянтина Юрійовича

 

                                                    Науковий керівник –

                                             асистент Кузенко

                                                         Наталія Володимирівна

 

 

 

 

 

 

                                                    Львів - 2012

 

                                                      ЗМІСТ

  Вступ …………………………………………………………………….. ……..3

1. Світовий ринок нафти та нафтопродуктів як частина світової економіки…………………………………………………………………...5
2. Дослідження тенденцій на ринку нафти та нафтопродуктів у світі....……………………………………………………………………...12
3. Стан українського ринку нафтопродуктів в світовому контексті…………………………………………………………………...16

  Висновки……………………………………………………………………….22

Список використаних джерел…………………………………………………..23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ВСТУП

Актуальність вибраної мною теми полягає у тому, що нафта  як і продукти її переробки є невід’ємною  частиною розвитку світової економіки. Ще з кінця 20 століття цей енергоносій  перетворився на стратегічний товар  і водночас найбільш конкурентоспроможний. Впродовж останніх років ми можемо спостерігати циклічність світової економіки, яка проявляється як у економічному зростанні так і в тривалій рецесії. Однією із причин цього є взаємодія ринку нафти і нафтопродуктів з ринками факторів виробництва, валюти та фінансів.

  Саме від цих коливань  на ринку потерпають значно  країни, що споживають нафту та  нафтопродукти. Не виключенням  є і Україна. Головною ціллю є збереження стабільного рівня цін, що в подальшому забезпечуватиме сталий розвиток та зростання економіки.

  Після здобуття незалежності  Україна постала перед фактом формування своєї енергетичної галузі, однією із складових якої є ринок нафтопродуктів. В сучасних економічних умовах Україні загрожує можливість енергетичної залежності, в тому числі це стосується нафтопродуктів. Видобуток нафти в Україні коливається в межах 2,408 млн тонн (дані за 2011 рік) [1], що лише на одну п’яту задовольняє потреби країни в нафті. Тому, припустивши навіть найкраще майбутнє для нашої держави, Україна все ж таки продовжувати імпортувати нафту в значних обсягах. Тому, вибравши дану тему для дослідження, я визначу основні ринки нафтопродуктів у світі, буду досліджувати основні тенденції в найближчі десятиліття, та можливості диверсифікації експортерів чистої нафти та продуктів із неї для України.

  Дана тема досліджувалася  багатьма приватними та державними  інститутами, зокрема Національним  інститутом стратегічних досліджень  при Президентові України, проте не охоплювали цю проблему у світовому масштабі, а зосереджувалися на окремих аспектах даної проблеми. Я ж спробую описати цю тему комплексно, систематизувавши увесь матеріал.

  Отже, об’єктом моєї роботи я визначу взаємодію світового та національного ринку нафтопродуктів.

   Предметом є основні  тенденції у розвитку досліджуваного  ринку та закономірності функціонування.

  Які ж кроки здійснюються  для забезпечення розвитку власної  ресурсної нафтової бази й  підвищення ефективності видобутку  у світі та в Україні зокрема?  Що потрібно робити для формування  стабільного ринку нафти і  нафтопродуктів, приросту інвестицій  в дану галузь? Ось це і є  основні питання, які я намагатимуся  проаналізувати та дослідити  у своїй роботі і зробити  наступні висновки.

  Сподіваюсь на те, що наукове дослідження даної теми надихне мене та моїх колег на практичну реалізацію висунених постулатів та ідей та дасть поштовх іншим дослідженням на кафедрі міжнародного економічного аналізу та фінансів Львівського університету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СВІТОВИЙ РИНОК НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ ЯК ЧАСТИНА СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ

  Нафтопродукти – це продукти одержані внаслідок переробки нафти на нафтопереробних заводах.[2] Їх поділяють на світлі нафтопродукти ( бензин, лігроїн, гас, дизельне паливо) та темні нафтопродукти ( мазут, олива, мастило, парафін, вазелін). Нафтопродукти забезпечують практично фінкціонування всіх автомобілів, літаків, морських суден, поїздів. В цілому, продукти, отримані з нафти, такі як автомобільні бензини, реактивне паливо, дизельне паливо, мазут, становлять близько 40 відсотків енергії, яка споживається населенням, підприємствами і виробниками по всьому світу. Частка природного газу та вугілля, для порівняння, яку використовують для задоволення власних потреб становить менше 25 відсотків у світі.[3]

   Ринок нафтопродуктів  – унікальний вид ринку, який  одночасно відноситься до ринку  сировини, готових продуктів та  фінансового ринку і являє  собою сукупність економічних та правових відносин, що виникають у процесі видобування, купівлі-продажу нафти та продуктів її переробки, надання послуг з їх транспортування, зберігання та постачання.

  Марка нафтопродукту - нафтопродукт, назва, умовне позначення, склад та властивості якого регламентовано стандартами і технічними умовами.

 Концептуально, ринок нафтопродуктів є дуже схожий на ринок нафти в тому, що існують значні обсяги купівлі, продажу та торгівлі продуктами на фізичномуринку (наприклад, ринок спот) і ф'ючерсних ринках. На рівні з нафтою ,у цій сфері також існують значні міжнародні потоки нафтопродуктів. Сполучені Штати, наприклад, імпортують близько 3,5 млн. і експортують приблизно1 млн. барелів на день продуктів нафтогазопереробки. [4]

  Основними виробниками нафтопродуктів у світі є США (близько 24% від загального обсягу нафтопереробки в світі), Японія (6%), Китай (5,2%) і Росія (4,8%). Світовий обсяг вироблених щорічно нафтопродуктів досягає 3,4 млрд. тонн. Найбільшими експортерами нафтопродуктів є Нідерланди, Росія, Сінгапур, США, Саудівська Аравія, Корея, Венесуела і Кувейт, а імпортерами - США, Японія, Німеччина, Нідерланди, Сінгапур і Франція. Обсяг ринку нафтопродуктів становить близько 700 млн. т на рік.  Цікаво, що такі країни, як США, Нідерланди, Сінгапур і Китай є одночасно експортерами та імпортерами сировини: вони імпортують продукти первинної переробки нафти і потім проводять їх більш глибоку обробку, продукти якої постачають на експорт.

  За потужністю нафтопереробних процесів лідирують США (близько 2,27 млн. тонн нафти на добу), країни колишнього СРСР (1,15 млн. т / добу), Японія (660 тис. т / добу) і Китай (595 тис. т / добу). [4]

   Головними біржовими  центрами у світі, що забезпечують  обслуговування системи торгівлі  нафтопродуктами є Нью-Йоркська, Лондонська та Сінгапурська біржі.  Основними маркерними сортами  є Brent, WTI та Dubai.[5]

   Говорячи про  рівень нафтопереробки у світі, варто уточнити, що на її розвиток сильно вплинула нафтова криза 1971—1980 років, яка при значному підвищенні цін на нафту докорінно змінила уявлення про оптимальну технологічну організацію нафтопереробних заводів. У результаті підприємства з простою схемою переробки стали економічно неефективними й значно поступалися місцем нафтопереробним заводам із класичною і глибокою схемами переробки нафти. Різниця в інвестиціях у нафтопереробні заводи із різними схемами і глибиною переробки нафти можна охарактеризувати наступними даними: у нафтопереробних заводах потужністю 5 млн. тонн на рік із простою схемою — 580 млн. дол., потужністю 8 млн. тонн на рік із класичною схемою — 1475 млн. дол. і потужністю 8 млн. тонн на рік із глибокою схемою — 2455 млн. дол.

   У Західній Європі  значну частку нафтопереробних заводів було збудовано до першої світової кризи, саме тому вони окупилися через невеликий проміжок часу. Подальші інвестиції були спрямовані здебільшого у реконструкцію діючих підприємств. Порівняємо, якщо в 1977 році в країнах Західної Європи діяло 143 нафтопереробних заводи і тільки третина з них мала установки флюїд каталітичного крекінгу, то в 1995 році уже на дві третини із 100 підприємств, що залишилися функціонувати, були впроваджені ці процеси та технології.

  Внаслідок трансформації ринку нафти в 1980—1996 роках у розвинених країнах було закрито 45 нерентабельних нафтопереробних заводів, а потужності атмосферної переробки були зменшені майже на третину. Із 108 нафтопереробних заводів, розташованих у Західній Європі, число підприємств із класичною схемою переробки дорівнювала 53, із глибокою схемою переробки — 26 і з простою схемою — 29. У США, де існує досить значна потреба в автомобільних бензинах, частка нафтопереробних заводів із глибокою схемою переробки традиційно була більша в порівнянні з західноєвропейськими країнами. Відповідно, американські нафтопереробні заводи мають не лише установки флюїд каталітичного крекінгу, а й установки коксування (близько 80% від світових потужностей). [6]

     Найбільш розвинені країни світу володіють та продовжують розвивати нафтопереробну промисловість, застосовуючи все нові й нові технології ресурсозбереження та екотехнології. В умовах збільшення попиту на нафтопродукти, що має тенденцію в усьому світі, цей попит задовольняється з допомогою резерву виробничих потужностей установок первинної і глибокої переробки нафти, а короткостроковий дефіцит, що виникає, покривається за рахунок утвореного стратегічного запасу нафти.

  Задля задоволення  необхідності в нафтопродуктах  країни Заходу йдуть шляхом  удосконалення та модернізації  власних нафтопереробних заводів, орієнтуючись на використовування більш якісної сировини, покращення коефіцієнта застосування наявних виробничих потужностей, проведення досконалої та раціональної політики в сфері зовнішньої торгівлі нафтою та нафтопродуктами. Власне кажучи, значна частина країн досягла високої енергетичної ефективності, що ‘ceteris paribus’ дає їм змогу при однаковому рівні споживання нафтопродуктів задовольняти попит з боку промисловості, транспорту й сільського господарства.

  Як зазначає Григорій Бурлака, у світі існують три методи стратегічного резервування нафти нафтопродуктів [7]:

1)  безпосередньо державою;

2) спеціально створеними організаціями-агентствами;

3) накладенням зобов'язань на нафтові компанії.

Використовуються також  і змішані підходи.

  Основний плюс принципу державного резервування - це можливість оперативно реагувати на ситуацію і уникати втручання в діяльність приватних компаній. Головним недоліком є великі бюджетні витрати на створення і підтримку резервів. Державні резерви є у США, Японії, Німеччині, Італії, Ірландії і деяких інших країн.

  Резерви спеціальних організацій знаходяться під державним контролем, але ними управляють спеціальні агентства. Така форма вигідна обом сторонам: компанії звільняються від безпосереднього виконання зобов'язань по резервуванню і пов'язаному з цим організаційного клопоту, а у держави є впевненість, що воно має достовірні дані про резерви і може ними скористатися, не втручаючись в господарську діяльність компаній. Такі резерви є в Німеччині, Данії, Франції, Нідерландах, деяких інших країнах. Недоліком є необхідність утримання апарату спеціального відомства.

  Держава може до того ж зобов'язати компанії нафтового і нафтопереробного сектора створювати запаси відповідно до спеціального законодавства про обов'язкове резервування. Недоліками системи є обмежена можливість контролювати виконання вимог, ризик недостовірності інформації про запаси, втручання в господарську діяльність компаній. Але з країн з найрозвиненішою економікою тільки країни – експортери нафти (Канада і Норвегія), а також США, Австралія і Нова Зеландія не мають законодавства про обов'язкове резервування компаніями.  

  Світове співтовариство приділяє велике значення інформаційному забезпеченню аналітичного дослідження даного ринку. У багатьох регіонах створюються спеціальні системи статистики нафти та нафтопродуктів. У 2001 р. Міжнародним енергетичним агентством разом з іншими міжнародними статистичними організаціями запроваджена єдина форма щомісячної звітності, яка має назву "Спільна ініціатива щодо даних з нафти".[8] За цим документом подають звіти близько 95 країн. Інформація про біржові котирування нафти публікується у відкритому режимі на веб сторінках різних агенцій, що спеціалізуються на цьому, зокрема, Reuters, Platt’s та інші.

  На теренах нашої країни не існує єдиної та досконалої інформаційної бази, яка була б предметом аналізу ринку нафтопродуктів. Держкомстат України публікує одну загальну доповідь "Паливно-енергетичні ресурси України" кожні 2 роки. Документи інших відомств, а саме, Міністерства енергетики та вугільної промисловості, стосовно даної теми доступні спеціальному колу людей. Відсутність якісно зібраної інформації про становище досліджуваного ринку і так звану діяльність нафтотрейдерів роблять неможливим об’єктивну та раціонально обґрунтовану оцінку реальної ситуації  на ринку нафтопродуктів та прийняття зважених рішень стосовно регулювання його зі сторони держави.

  Для сучасного світового ринку нафтопродуктів притаманні неоднакові тенденції розвитку основних його параметрів [9] :

1) видобуток нафти зростає  уповільнюючись, споживання нафти  і нафтопродуктів – прискорюючись; 

2) для світових нафтових  цін притаманний "стрибкоподібний"  характер зростання: це означає,  що черговому стрибку цін передувала  якась «шокова» подія у світі, незалежно від існуючого на той момент часу співвідношення попиту і пропозиції нафти;

3) на планеті відбувається  так зване "проїдання" нафтових  ресурсів: починаючи з 1989 року (за  винятком 2002 року) обсяги щорічного  споживання нафти перевищують  щорічний приріст її розвіданих  запасів.

  Не(а)синхронність динаміки  основних параметрів ринку створює  загрози стабільності функціонування  світового ринку нафтопродуктів  в майбутньому.

Лесиком Валерієм Михайловичем було встановлено основний тренд  світової ціни на нафту марки Brent і наступною дією таких регресорів [11]:

  Х₁ – обсяги світового споживання нафти і нафтопродуктів у млн. т;

  X₂ – запаси нафти і нафтопродуктів у Сполучених Штатах Америки, тис. барелів;

  X₃ – резерви виробничих потужностей з видобутку нафти країн - ОПЕК, млн. барелів/добу;

  Х₄  – незадіяні(вільні)  потужності нафтопереробки у світі, %;

  Х₅ – розвідані запаси нафти у світі, млрд. барелів;

  Х₆ – ціна на природний газ у країнах ЄС, дол./млн. Btu;

  Х₇ – обсяги споживання первинної енергії, млн. toe;

 Регресійна модель  динаміки ціни на нафту Brent має вигляд:

Y = -81, 3- 0,023*X1+0,019X*2- 1,407*X3+2,013*X4-0,071*X5+0,589*X6+0,029*X7;

  Проаналізувавши дані коефіцієнти, можна зробити припущення про відповідність їх дійсності. Отже, параметри моделі вважаємо істотними з імовірністю 0,95. Коефіцієнт детермінації відповідно становить 0,95. Це показує, що 7 чинників комплексно на 95% пояснюють зміну в ціні на нафту.

  Основні зміни, що мають прояв на глобальному ринку нафтопродуктів можна охарактеризувати наступною тенденцією до зміни основних його параметрів. По-перше, це - видобуток нафти, споживання нафти і нафтопродуктів, їхніх товарних запасів, та звичайно ж ціни. Зміни цих параметрів дають змогу зробити висновки про зростаючий попит і тенденційне нарощування обсягів споживання та видобутку нафти і в той же час збільшення ціни на неї. З 1975 по 2005 рр. споживання нафти у світі зросло в 1,4, видобуток нафти – в 1,7 рази, середньорічна вартість нафти марки Brent збільшилася в 4,7 рази. Важливу роль у здійсненні формування  світового попиту на нафту займають країни ОЕСР, на які припадає близько 60% світового споживання нафти. Головною ознакою та перспективою для світового ринку є зростання  стратегічних запасів нафти серед найбільших країн-імпортерів для того, щоб пом’якшити вплив ринкової кон’юнктури на стабілізацію економіки. Так, в Сполучених Штатах Америки середньорічний приріст запасів нафти у сховищах з 1986 по 1997 рр. становив 53,9 млн. барелів, з 1998 по 2005 рр. – 140,1 млн. барелів, тобто збільшився приблизно у 2,5 рази. [10]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ НА РИНКУ НАФТИ ТА НАФТОПРОДУКТІВ У СВІТІ

   Останнім часом можна спостерігати, що видобуток нафти та її споживання за динамікою різняться, а саме темпи зростання видобутку нафти сповільнюються, а темпи зростання споживання нафти навпаки

прискорюються. Свідченням цього є наступні рисунки:

Граф.2.1. Динаміка споживання нафтопродуктів у світі з 1971 по 2009рік[12]

Граф.2.2.Динаміка видобутку нафти 1960 -2005 рік (млн. барелів в ден)[12]

  Якщо такі динаміки будуть збережені  у майбутньому, то це неодмінно призведе до нестабільної та можливо кризисної ситуації на нафтовому ринку і до раптового стрибка цін. В оцінках прогнозистів стану ринку нафтопродуктів все частіше наголос з дефіциту нафти переміщується на очікувану недостачу продуктів її переробки, так як в країнах з найбільшим обсягом споживання нафтопродуктів рівень залучення потужностей нафтопереробних заводі, можна сказати, на максимальній позначці (наприклад,  у США – 95, в Канаді – 97, у Мексиці – 98%).[13]

   Дане становище на ринку нафти з його різкими змінами цін тривожить світ незабезпеченням енергетичної безпеки та значним економічним спадом. Вирішенням цього питання може бути зміна, тобто модифікація сучасної системи ціноутворення, а також фокусування на принципово нових важелях на рівні попиту, які б змогли відновити збалансованість і стабільність нафтового ринку і, встановивши ціни на прийнятному для споживачів рівні, а також потрібно більш широке намагатися запроваджувати енергозберігаючі технології та використовувати альтернативні джерела енергії.

  Проаналізувавши дані, наведені в таблиці 2.1. можна також зробити наступні висновки:

• у 2010 році відбувається підвищення цін на усі нафтопродукти порівняно з 2009 роком;
• ціни у 2010 все ж таки нижчі, ніж ціни у кризовому 2008 році;
• найдорожчі ціни на бензин(gasoline) спостерігаються у локомотива Європи – Німеччини, в США- на противагу найнижчі;
• ціни на автомобільний дизель найвищі в Італії, а найнижчі у США та Канаді;
• найвищі ціни на паливо для промисловості в Японії, що є дивним, а найнижчі знову ж таки у США.

  Таким чином можна  зробити висновок, що європейські  держави є більш залежними  від нафтопродуктів порівняно із країнами Північної Америки та Японії.

Таблиця 2.1

Щорічні ціни кінцевого споживача  на нафтопродукти у доларах з 1999 по 2010 роки

  Відновлення попиту  на нафту і його ріст, що  спостерігався у 2010 році, у 2011 не збільшує свої темпи, тобто  приріст попиту прямує до нуля. Це можна наочно побачити з  графіку 2.3

Граф.2.3. Світовий попит на нафтопродукти( зміна у %) 2009-2011 роки

  Експерти МЕА зазначають, що в 2012 р. істотно зросте споживання нафти і нафтопродуктів в країнах, що розвиваються, у той час як в країнах ОЕСР попит на нафту і похідні енергоносії може трохи знизитися. При цьому пік зростання споживання нафти припаде на останні три місяці 2012 р. Якщо в IV кварталі 2011 р. зростання споживання нафти було близьке до нульового значення, то в IV кварталі 2012 р. воно становитиме близько 1,2 млн бар./день, прогнозують експерти МЕА. Отже, бачимо що тенденційні зрушення у бік зростання споживання нафти після світової кризи досить помітні. [14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. СТАН УКРАЇНСЬКОГО  РИНКУ НАФТОПРОДУКТІВ ТА ЦІН  НА НЬОМУ В СВІТОВОМУ КОНТЕКСТІ

  Питання  забезпечення вітчизняної економіки нафтопродуктами, враховуючи недостатні для внутрішнього ринку обсяги видобутку нафти, є досить  актуальною для політики в сфері економіки. Кожного року Україна споживає близько 16 млн. т нафтопродуктів [15], серед яких моторне пальне, мазут, мастила. З них, як вже було згадано вище, за рахунок власного видобутку та перегонки нафти покривається 15-20%, інша частка надходить з-за кордону у вигляді імпорту готових нафтопродуктів і нафти для переробки на українських. Все це робить нас залежними від кон’юнктури світового ринку нафтопродуктів, а саме, російського ринку. В таблиці 3.1. показано структуру використання енергетичних ресурсів за останній місяць на території України

Таблиця 3.1.

Використання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти

  В Україні є потужний нафтопереробний комплекс, де здійснюється виробництво понад 100 назв товарних нафтопродуктів , зокрема автомобільних  бензинів різних марок, дизельного пального, мазуту, нафтобітумів, скраплений газу, олив, бензолу, толуолу, парафіну тощо). Основними китами цього комплексу є шість нафтопереробних заводів: Кременчуцький, Одеський, Шебелинський, Лисичанський, Дрогобицький і Надвірнянський; власність на три з них належить російським компаніям. Потужність нафтопереробки українськими нафтопереробними заводами становить 51,1 млн. т щороку[16]. Такі потужності дають змогу цілком задовольнити потреби вітчизняного ринку в паливно-мастильних матеріалах, хоча завантаженість виробничих потужностей нафтопереробних заводів постійно йде до низу, сягаючи критичного рівня (в середньому 26,6%), що негативно впливає на наш ринок нафтопродуктів, що є досить помітно саме на ринку пального.

  Рівень загруженості нафтопереробних заводів залежить в значній мірі від імпорту нафтової сировини, головним експортером якої є Росія. Падіння поставок сирої нафти на вітчизняні нафтопереробні заводи і зменшення обсягів нафтопереробки можна пояснити наступними причинами, серед яких[17]:

   1) сьогодніша система оподаткування в Російській Федерації, яка через введення значно вищої ставки експортного мита на вивезення сирої нафти в порівнянні з світлими нафтопродуктами, стимулює внутрішню нафтопереробку і через це експорт нафтопродуктів є вигіднішим, ніж сира нафта;

  2) українські нафтопереробні заводи не можуть витримати конкуренції з імпортерами нафтопродуктів (Росія, Литва, Білорусь) через вищі закупівельні ціни на сировину і дуже низьку глибину переробки нафти, що значно впливає на якість кінцевого продукту і відповідно його цінові показники. Глибина переробки нафти на українських нафтопереробних заводах коливається у середньому в межаї 52%, що значно нижче середніх показників по Росії (74%) та у світі (81-93%) [18].

 У березні минулого року між Кабінетом Міністрів України та вітчизняними виробниками нафтопродуктів був заключений Меморандум, в якому були задекларовані основні тенденції в бік зростання обсягів переробки нафтової сировини та виробництва світлих нафтопродуктів ( див. Таблицю 3.2)

Таблиця 3.2

Прогнозований баланс світлих нафтопродуктів на внутрішньому ринку в Україні в 2010-2013 роках (млн. тонн)

 

  Протягом перших місяців зими 2012 року можна помітити  різке підвищення ціни на бензин та дизельне паливо. З чим же це може бути повязано? Я припускаю із субє’ктивної точки зору, що збільшення цін на нафтопродукти є результатом взаємодії кількох факторів. З однієї сторони, ціна нафти на світових ринках на початку року зросли на 15%, перевищивши рівень в $ 120 за барель[19]. З іншої - весною завжди зростає попит на бензин і дизпаливо, а Україна традиційно не створила, незважаючи на те що постійно і зобов’язується , стратегічний запас нафтопродуктів і міжсезонних запасів.

  Безліч сільськогосподарських  підприємств знають, що потрібно готуватися до посівної раніше, але змушені чекати до останнього, так як використовують позичкові кошти. Як наслідок попит з їхньої сторони помітний тільки наприкінці лютого і початку березня і продовжується приблизно до середини квітня. Отже, зростаючий попит тисне на ціни в бік підвищення.

  Наступний фактор, що робить негативний вплив на ціну палива в Україні, є те, що близько 50% всіх імпортних нафтопродуктів приходить до нас із Білорусі. Починаючи з 1 березня ця країна підвищила акцизи, а також експортні мита. А точніше експортні мита на нафту зросли на 17,5 доларів за тонну, тобто до 411,2 доларів.

  Єдиною ставкою експортного мита на нафтопродукти, яка минулого року була уніфікована в межах 66% від мита на нафту, з 1 березня цього року становить 271,4 доларів за тонну проти 259,8 доларів у другому місяці. До того ж, до ажіотажу призвела новина стосовно зупинки в лютому Лисичанського нафтопереробного заводу.

  Враховуючи те що, що продовжують бездіяльність Одеський, Дрогобицький нафтопереробні заводи та решта підприємств, єдиним діючим заводом можна вважати Кременчуцький. Поряд з тим власні переробні підприємства мають значну стабілізуючу роль і теоретично мали б допомогти зменшити значні зміни в ціні, а саме в пікові періоди.

  Не є дивним той факт, що комісія Експертно-аналітичної групи з питань ринку нафтопродуктів при Кабінеті Міністрів нещодавно внесла зміни до рівня рекомендованого порогу цін, підвищивши його на 10%.[20] Таким чином був даний знак в сторону ринку, що ціни зростатимуть, і те, що краще робити це плавно. Сам факт його наявності порогу вберігає ринок від надмірних спекуляцій.

  До речі, Україна минулого року посідала друге місце в Європі за темпами подорожчання світлих нафтопродуктів, поступаючись першим місцем лише Білорусі, де спостерігалася значна інфляція. Можемо зробити висновки, що в зростанні цін є спекулятивна складова. Щойно у світі розпочинається подорожчання цін на нафту, ціни на наших АЗС зразу ж підіймаються вгору. Проте, при падінні вартості сировини, ціна бензину на АЗС реагує завжди із запізненням,приблизно на місяць а то й більше.

  На вітчизняну  специфіку ринку має вплив і те, що цей бізнес частково монополізується декількома значними гравцями і їм краще домовлятися між собою про згуртовані і виважені дії. У ці процеси,якщо це можна назвати, втручається Антимонопольний комітет, проте такі втручання носять несистематичний характер, тому й не є ефективними. Як належне сприймається домовленості операторів про зростання цін, після чого ніби третім гравцем постає уряд, той же АМКУ, і вони на певний час знижуються, хоча й не до минулого рівня. Як наслідок оператор все ж таки залишається на коні.

  Проте, роль держави у даних процесах має бути більш жорсткішою та конструктивнішою, хоча коли значна частина нафтопродуктів завозиться з коліс, а ціни ростуть, ніякі адміністративні методи боротьби не діятимуть. Я вважаю, що потрібно створювати стратегічний запас нафтопродуктів. Той факт не дозволить операторам іти на ризик і відповідно утримуватиме їх від необґрунтованого підвищення цін на товар. Наступним моментом є власна нафтопереробка.

  Через зупинення Лисичанського нафтопереробного заводу в Україні залишився працюючим, лише завод у Кременчуці. Хоча він працює на дешевому горючому "Укрнафти", з якою як відомо у нього є спільні акціонери. Решті же нафтопереробних заводів просто невигідно працювати при даних цінах на нафту, так як їх рівень переробки не стоїть у відповідності з сучасними вимогами.