Аналіз виробничої потужності підприємства
Курсова робота
Аналіз виробничої потужності підприємства
Зміст
Вступ
1.Теоретичні основи
1.1.Значення, завдання ефективності
виробництва і реалізації
1.2 Аналіз ринку випуску продукції
2. Аналіз виробничої потужності підприємства
2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства
2.2 Аналіз асортименту
і структури випущеної
2.3 Аналіз ритмічності
виробництва та ритмічності
2.4 Аналіз основних економічних показників випуску продукції
3. Шляхи покращення виробничої діяльності підприємства
3.1 Обґрунтування можливості випуску нового виду продукції
3.2 Аналіз конкурентоспроможності виробництва
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Вступ
За умов ринкової економіки господарчим суб'єктом надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів,вибору способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з врахуванням широкого спектру факторів,які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.Економічний аналіз обов'язково повинен передувати прийняттю науково обґрунтованих рішень на бухгалтерському рівні управління.Аналіз має не лише виявити хиби,а й розкрити можливості подальшого зростання економіки.За цих умов зростає важливість проведення своєчасного економічного аналізу в промисловості,зокрема таких важливих показників, як показники випуску готової продукції і її реалізації.
Випуск і реалізація продукції впливає на фінансові результати роботи підприємства.Крім того,реалізація виробничої продукції - це основне джерело формування доходу підприємства.Тому техніко-економічний аналіз роботи підприємства починається з аналізу випуску та реалізації продукції,у вивченні обсягу виробництва,темпів його зростання,тобто у оцінці виконання плану виробництва та реалізації продукції.
Метою даної роботи є аналіз готової продукції та її реалізації,а також ознайомлення з сучасними критеріями характеристики готової продукції, методики аналізу динаміки цих критеріїв.
Завданням даної роботи є характеристики готової продукції і аналіз обсягу і асортименту продукції власного виробництва,аналіз стану розрахунків з покупцями і узагальнення резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.
Роль проведення аналізу показників випуску готової продукції та її реалізації полягає в тому,що якнайкраще розкрити резерви збільшення обсягу виробництва і реалізації продукції завдяки кращому використанню наявних потужностей,трудових і матеріальних ресурсів.
У роботі висвітлено частину теоретичного питання аналізу параметрів випуску продукції:обсягу і асортименту.В роботі показано своє бачення проблеми резервів росту обсягу виробництва і реалізації продукції.
Дана курсова робота на тему “ Аналіз виробничої потужності підприємства”
виконана на основі даних підприємства - АТЗТ «Сумський фарворовий
завод», основною діяльністю якого є вироблення виробів з фарфору та
фаянсу. Підприємство є прибутковим.
1.Теоретичні основи
1.1 Значення, завдання ефективності
виробництва і реалізації
Проблема ефективності виробництва завжди посідала важливе місце серед актуальних проблем економічної науки. Зацікавленість нею виникає на різних рівнях управління економікою - від власників приватного підприємства до керівників держави. У цьому розділі розглянемо сутність категорії "ефективність" та методику її визначення.
Термін "ефект" у перекладі з латинської означає "результат". Отже, категорія "ефективність" може інтерпретуватись як "результативність". Термін ефект має значення результату, наслідку зміни стану певного об'єкта, зумовленої дією зовнішнього або внутрішнього фактора. Якщо провести математичну аналогію, то ефект - це дельта, приріст деякої змінної або різниця її попереднього і наступного значень. Зрозуміло, що значення цієї дельти може бути як додатним, так і від'ємним або взагалі нульовим. Подібно до цього й ефект може бути як позитивним, коли зміни є корисними, так і негативним, коли зміни деструктивні, або нульовим, коли змін немає. Утім, останній випадок, а саме коли результат нульовий, можна в конкретних умовах вважати або позитивним, або негативним ефектом і окремо не розглядати.
Таким чином, існує як об'єктивна зміна стану певної системи (об'єкта), так і її оцінка. Ця оцінка може мати кількісний і якісний характер. Типовий приклад якісних оцінок ми вже навели, розділивши множину ефектів на позитивні та негативні. Що ж стосується кількісного оцінювання, то воно здійснюється за допомогою різноманітних кількісних показників, які можна поділити на дві великі групи: часткові та загальні.
Отже, фактично визначення ефективності виробництва полягає в оцінці його результатів. Такими результатами можуть бути обсяги виготовленої продукції в натуральному чи вартісному (за оптовими цінами або за собівартістю) виразі або прибуток. Але ж сама по собі величина цих результатів не дає змоги робити висновки про ефективність або неефективність роботи підприємства, оскільки невідомо, якою ціною отримані ці результати. Звідси для отримання об'єктивної оцінки ефективності підприємства необхідно також урахувати оцінку тих витрат, що дали змогу одержати ті чи інші результати. Процес виробництва здійснюється через поєднання факторів, що його визначають: засобів праці (основні фонди), предметів праці (оборотні фонди), робочої сили (трудові ресурси). Крім того, істотним чином на виробництво впливає фінансовий стан підприємства, а також певні організаційні, управлінські, технологічні та інші переваги, що відображаються як нематеріальні ресурси. Тож за оцінку витрат логічно взяти оцінку всіх перелічених ресурсів. Виходячи з цього можна дати таке визначення ефективності: ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних фондів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу.
Загальна методологія визначення ефективності може бути формалізована таким співвідношенням:
F=E/P,
де F - - ефективність;
Е -- ефект (результати);
Р -- витрати (ресурси).
При цьому слід мати на увазі, що, звичайно, перелік ресурсів підприємства, котрі визначають його ефективність, не є вичерпним, тобто в конкретних умовах на ефективність діяльності підприємства можуть чинити істотний вплив інші фактори. Але для середньостатистичного підприємства, яке діє в умовах ринку, урахування зазначених факторів гарантує отримання найбільш адекватної оцінки стану справ на підприємстві.
Узагалі ж питання стосовно того, що вважати результатами виробництва, а що - витратами, які зумовили появу цих результатів, є дискусійним. Учені-економісти висунули чимало пропозицій стосовно вирішення цього питання. Але з усієї їх множини найбільш обґрунтовані точки зору можна об'єднати в межах таких трьох підходів:
1) ресурсний, коли економічний
результат зіставляється з
2) витратний, коли економічний
результат порівнюється з
3) ресурсно-витратний, що, як це видно з самої назви, являє собою певний компроміс між двома попередніми. Тобто до уваги береться як певна оцінка наявних ресурсів, так і оцінка поточних витрат. Проте застосування цього підходу має бути дуже зваженим і обережним, адже виникає проблема подвійного рахунку, а також значного впливу галузевих особливостей виробництв (фондомісткості, капіталомісткості, трудомісткості тощо).
Кожен із цих підходів має свої переваги та недоліки, і доцільність застосування того чи іншого з них визначається конкретними обставинами й поставленими завданнями.
Що стосується чисельника формули ефективності, то тут також можна виділити три найзагальніші підходи.
1. За результат береться валова вартість створеного за певний період продукту (наприклад, виготовлена або реалізована продукція за оптовими цінами).
2. Як результат беруть прибуток. Це досить поширений підхід, і при його застосуванні утворюється ціла множина показників рентабельності, коли прибуток зіставляється з собівартістю виробництва або з вартістю основних фондів, або з величиною активів підприємства чи його капіталом тощо.
3. За результат береться сума прибутку та амортизації. Річ у тім, що з точки зору попереднього підходу підприємство, яке має від'ємну величину прибутку (що визначається за тією або іншою законодавче визначеною методологією), автоматично є нерентабельним, а отже, й неефективним. Але для перехідних економік, у яких відбуваються інтенсивні трансформаційні процеси, на думку окремих економістів, ефективною може вважатися діяльність і такого підприємства, яке не може забезпечити повного відтворення своїх ресурсів, передусім основних фондів. Ідеться про те, що втрати суспільства в разі ліквідації такого підприємства будуть все ж більшими, ніж тоді, коли воно продовжуватиме діяльність до повного спрацювання своїх основних фондів.
Завдання визначення ефективності виникає в різних ситуаціях, і його раціональне вирішення в конкретних умовах передбачає застосування тих або інших підходів чи методик. Можна виділити такі загальні напрямки, за якими визначається ефективність.
1. Оцінювання ефективності
виробництва з метою
2. Оцінювання ефективності підприємства з метою визначення його привабливості як потенційного об'єкта інвестування. Таке оцінювання може здійснюватися самим підприємством, потенційним інвестором або ж для забезпечення об'єктивності - незаінтересованою організацією. При цьому портфельні інвестори, як правило, задовольняються фінансовими показниками ефективності, а стратегічних здебільшого цікавить комплексна її оцінка.
3. Оцінювання ефективності підприємства на макрорівні з боку держави. Не слід вважати, що цей напрямок стосується виключно радянських часів, хоча об'єктивно в ті часи спостерігався розквіт діяльності в цьому напрямку. Але і в умовах ринку завдання такого плану вирішуються, хоча, звичайно, в інших масштабах.
Процес збуту та реалізації продукції являється одним із основних стадій кругообігу засобів підприємства. В ході цього процесу підприємство витрачає матеріальні, трудові та фінансові ресурси. Витрати на збут та реалізацію продукції виступають найважливішим елементом при визначенні справедливої і продажної конкурентної ціни.
Підприємства в процесі своєї діяльності несуть різні по економічному змісту і цільовому призначенню витрати: на виробництво і реалізацію продукції, розширення і вдосконалення виробництва; задоволення різноманітних соціально-культурних потреб членів трудового колективу.
У процесі аналізу необхідно вивчати зміни не лише в обсязі виробництва товарної продукції, але і в обсягах її реалізації, бо від цього залежать фінансові результати, його фінансовий стан, платоспроможність
1.2 Аналіз ринку випуску продукції
Типовий процес дослідження ринку включає чотири етапи:
визначення необхідної інформації для аналізу;
пошук і збір даних;
аналіз даних;
план заходів, що дозволяють використати ці дані.
Важливо правильно сформулювати ідею проекту з обліком дійсного стану справ у галузі, щоб інвестор позитивно оцінив шанси нового підприємства в порівнянні з іншими. Для цього рекомендується провести короткий історичний екскурс, дати аналіз поточного положення справ у сфері діяльності й визначити тенденції її розвитку.
Цей аналіз вимагає комплексного розгляду наступних питань:
· визначення кола споживачів, прогноз їх платоспроможного попиту;
· прогноз цін;
· прогноз обсягів реалізації;
· вивчення динаміки продажу в галузі;
· вивчення можливостей, переваг, недоліків потенційних конкурентів, резервів їхнього випередження;
· скільки нових фірм виникло в цій галузі за останні роки;
· кількість нових продуктів, що вийшли на ринок; аналіз можливостей і погроз ринку.
Опис ринку
Розробляючи прогноз споживання, необхідно визначити, що із клієнтурних ринків буде зацікавлений у Вашім товарі. Таких ринків може бути п'ять:
· споживчий ринок - окремі особи й господарства, які можуть здобувати товари й послуги для особистого користування;
· ринок виготовлювачів - підприємства, що купують товари й послуги для використання в процесі виробництва;
· ринок посередників - підприємства, що купують товари й послуги з метою їхнього перепродажу;
· ринок державних установ-
· міжнародний ринок - закордонні покупці, включаючи закордонних споживачів, виготовлювачів, посередників і державні установи.
Необхідно провести сегментування ринку, визначити ту групу споживачів, на яку орієнтований товар. Підставою для сегментування є певні ознаки: потреби, рівень доходів, географічне розташування, споживчі ознаки.
Бажано описати недавню історію ринку, на якому працює компанія, а також дати приблизну поточну й прогнозовану (на 2-3 року) місткість ринку в товарному й грошовому вираженні.
Тенденції ринку
Необхідно описати сьогоднішній стан ринку в таких сферах, як ринковий попит, включаючи платоспроможність і поводження основних груп клієнтів; ринкові поставки необхідних товарів, включаючи самі типові канали поширення; основні типи товарів, політика цін і платежів.
Варто визначити будь-які політичні, економічні, технологічні й соціальні тенденції, які можуть істотно вплинути на стан ринку в найближчі 2-3 року, а також спрогнозувати результат впливу цих тенденцій.
У цьому дослідженні варто зробити аналіз конкурентів компанії: визначити основні типи конкурентів (прямі конкуренти, потенційні конкуренти, товари-субститути), для кожного типу назвати конкретних конкурентів, дати їх коротку характеристику, виявити основні сильні й слабкі сторони.
Ризики
Необхідно розглянути основні можливості, які можуть бути основою успіху проекту, а також основних погроз, пов'язаних з ринкової середовищем, і вказати, як можна зменшити їхній вплив.
2. Аналіз виробничої потужності підприємства
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства
Акціонерне товариство закритого типу «Сумський фарфоровий завод» - провідне підприємство у своїй галузі.
АТЗТ «Сумський фарфоровий завод»
Форма власності: колективна
Галузь: Виробництво господарсько-
Вид економічної діяльності: Виробництво керамічних виробів для домашнього господарства та керамічних декоративних виробів
Адреса: м. Суми, вул. Харківська, 111
Голова правління - директор - Демура Володимир Олексійович
Сумський фарфоровий завод - одне з наймолодших промислових підприємств міста - введений в експлуатацію в грудні 1964.г. з проектною потужністю 3,5 млн. шт. готових виробів в рік. Випуск продукції почав з травня 1965 року.
У квітні 1970 р. була введена в експлуатацію друга піч поливаного випалу, що призвело до збільшення виробничої потужності заводу, яка склала 11-12 млн. шт. готових виробів на рік.
За роки з 1970 по 1990 трудовим колективом заводу проведена велика робота по технічному переозброєнню заводу, вдосконаленню технологічних процесів, освоєнню нових видів продукції. На кінець 1994 р. була досягнута потужність 16,1 млн. шт. готових фарфорових виробів на рік.
У 1992 році колектив заводу оформив договір оренди державного майна, організувавши на базі існуючого підприємства "Сумський орендний фарфоровий завод". У 1994 році після викупу колективом державного майна "Сумський орендний фарфоровий завод" був реорганізований в акціонерне товариство закритого типу "Сумський фарфоровий завод".
Наприкінці 90-х на початку 2000р. підприємство перебувало в скрутному економічному становищі, але з приходом на завод кризового менеджера, к.е.н. Романюк Світлани Олександрівни з новою командою фахівців АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" не тільки стабілізувало свою діяльність, але і прискореними темпами почало нарощувати обсяги виробництва, і нині випуск продукції досягає 19, 4 млн. шт. в рік.
На сьогоднішній день підприємство є лідером серед підприємств порцелянової галузі пострадянських країн. АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" спеціалізується на виробництві фарфорового посуду побутового призначення. Традиційний асортимент фарфорових виробів, а саме чашки, тарілки, чайні та кофейні сервізи за останні роки поповнився нарядними святковими сервізами, кухлями, мініатюрною скульптурою. Підприємство виконує декорування виробів на замовлення, а також випускає ексклюзивну сувенірну продукцію. Наявний, доволі високий рівень технічної бази гарантує стабільну роботу підприємства.
АТЗТ "Сумський фарфоровий завод" випускає продукцію з різноманітними формами, що не повторюються. По білизні фарфору завод входить в трійку кращих підприємств по Україні. За якістю форми виробу, за вагою - одне з ведучих.
Сумський фарфор широко відомий на Україні та за її межами. Продукція серійного виробництва заводу експортується до Росії, Молдови, інших країн СНД, а ексклюзивні вироби користується попитом у Франції, Австрії, Канаді.
За 40 років роботи на підприємстві освоєно і впроваджено у виробництво більше 120 видів нових виробів, художники заводу створили десятки творчих робіт.
Завдяки високій якості сумського фарфору, підприємство з гордістю представляє Сумську область на міжнародних і вітчизняних виставках. Про визнання продукції фахівцями й споживачами свідчать численні нагороди. У 2003 р. підприємство стало фіналістом регіонального конкурсу "Якості продукції" в номінації "Промислові товари для населення", а також лауреатом рейтингу "Кращі українські підприємства" в номінації "Легка промисловість". Минулого року сумський фарфоровий завод став фіналістом Всеукраїнського конкурсу "100 кращих товарів", а в листопаді отримав диплом переможця в некомерційному конкурсі "Кращий вітчизняний товар року", що проходив у Києві.
Також численні особисті нагороди має і директор заводу: подяки, почесні грамоти, диплом переможця рейтингу "Діловий світ" в номінації "Топ-менеджер".
Енергійна команда керівництва підприємства, використовуючи гнучку цінову політику і виробничий потенціал, готова до подальшої співпраці із старими і новими партнерами.
Розглянемо структуру товарної продукції в АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» в таблиці 2.1
Таблиця 2.1 Структура товарної продукції в АТЗТ «Сумський фарфоровий завод»
Види продукції
2005 р.
2006 р.
2007 р.
В середньому за 3 роки
тис. грн.
пит вага,%
тис. грн.
пит вага,%
тис. грн.
пит вага,%
тис. грн.
пит вага,%
Посуд
11567,4
50,6
14037,2
51,2
17074,3
49,8
14226,3
50,5
тарілки
8097,2
35,4
9475,1
34,6
11798,3
34,4
9790,2
34,8
чашки
3470,2
15,2
4562,1
16,6
5275,9
15,3
4436,1
15,7
Чайні,кофейні сервізи
8275,5
36,2
10281,2
37,5
12616,9
36,8
10391,2
35,8
Сувенірна продукція
3017,6
13,2
3646,4
13,3
4937,2
14,4
3867,1
13,7
Всього
22860,5
100
27416,4
100
34285,8
100
28187,6
100
Аналіз даних (табл. 2.1) свідчить про переважання питомої ваги фарфорового посуду у структурі виручки від реалізації асортименту продукції (50,5 % в середньому за 3 роки), проте її питома вага спадає у період з 2005 до 2007 рр. з 50,6 до 49,8 % (з 11567,4 до 17,74,3 тис. грн.) відповідно. Також спостерігається незначне збільшення питомої ваги сувенірної продукції, а також відповідне незначне збільшення питомої ваги чайних та кавових сервізів.
Аналіз показників ефективності виробництва основних виробничих фондів, основними з яких є фондовіддача та фондомісткість можна зробити на основі наданої таблиці.
Таблиця 2.2 Аналіз показників ефективності виробництва
Показники
Роки
Відхилення 2007р. в % до 2005р.
2005
2006
2007
Фондовіддача, тис. грн
11,8
13,5
15,8
133,9
Фондомісткість, тис. грн
0,08
0,07
0,06
75,0
Фондоозброєність, тис. грн
3,52
3,17
2,88
81,9
Вироблено ТП на 1 середньорічного працівника, грн
40700
44000
45400
111,5
Аналізуючи дані розрахунки, можна сказати, що спостерігається збільшення показника фондовіддачі на 33,9%. Проте показник фондомісткості знизився у 2007 році на 25%.
Важливе значення в процесі виробництва відіграють трудові ресурси, тому з'ясуємо, як саме забезпечене дане підприємство цими ресурсами і як ефективно вони використовуються.
Таблиця 2.3 Динаміка чисельності працівників та ефективність їх використання
Показники
Роки
2007р. у % до 2005р.
2005
2006
2007
Середньорічна чисельність працівників, чол.
613
667
755
123,2
Відпрацьовано 1-им працівником в середньому по підприємству, днів
242
245
247
102,0
Коефіцієнт використання річного фонду робочого часу
0,88
0,89
0,90
102,3
Вироблено товарної продукції на 1-го середньорічного працівника, тис.грн
40,7
44,0
45,0
111,5
Аналізуючи данні таблиці можна відмітити численне зростання середньорічної чисельності працівників у 2007 році в порівнянні з 2005р. Середня кількість відпрацьованих днів 1 працівником по підприємству майже не змінилась і у 2007 році становить 247 днів. Говорячи про коефіцієнт використання річного фонду робочого часу відмітимо, що він зріс на 0,10 пунктів. Аналіз товарної продукції на 1-го середньорічного працівника показує, що в періоді з 2005 по 2007р.р зріс на 4,3 тис. грн., що є дуже малим, якщо враховувати те, що середньорічна чисельність працівників збільшилась, і показує не неефективне використання трудових ресурсів на підприємстві.
2.2 Аналіз асортименту
і структури випущеної
Аналіз асортименту продукції
дає можливість вирішити проблему вибору
номенклатури продукції, яку випускають.
Основним завданням асортиментної
програми є визначення структури
виробництва у виробничому
- визначення співвідношення між новою продукцією, що потребує вдосконалення та модифікації, традиційною продукцією, що не потребує вдосконалень, і застарілою продукцією;
- визначення номенклатури продукції, яку випускають;
- оцінювання числа моделей та модифікацій однієї і тієї ж продукції, яку випускають;
- визначення структури життєвого циклу за всією номенклатурою продукції, яку випускають, та перспектив оновлення асортименту.
Формування асортиментної програми здійснюється з урахуванням необхідних ресурсів, рівня техніки та технології виробництва, можливостей створення нового виробництва в оптимальні терміни, наявності патентів; очікуваної рентабельності виробництва та термінів окупності інвестицій; наявності управлінських кадрів та кваліфікаційного персоналу на всіх ланках виробничого циклу; наявності стійких зв'язків із постачальниками; ступеня ризику, пов'язаного із сезонністю попиту. Асортиментна програма спрямована на оптимізацію використання технологічних знань та досвіду своєї фірми, оптимізацію фінансових ресурсів з точки зору рентабельності товарів, які випускають.
В основі формування асортиментної політики лежить концепція життєвого циклу товару. На кожному етапі життєвого циклу товару використовують різні форми і методи торгівлі та застосовують різні засоби стимулювання збуту, (причому наявні специфічні особливості при збуті різних товарів споживчого призначення, а також продукції виробничого призначення).
Розробка асортиментної політики потребує постійної уваги до виявлення продукту з точки зору його життєвого циклу та прийняття своєчасних рішень щодо впровадження нової продукції, модернізації та вдосконалення традиційних видів продуктів, зняття товарів з виробництва.
Коли номенклатура виробів
розроблена, відповідальність за впровадження
нововведень у виробництво
Проведемо аналіз виконання плану за асортиментом продукції у приведеній нижче таблиці 2.1.1 та таблиці 2.1.2.
Таблиця 2.2.1 Виконання плану за конкретними видами продукції
Групи
продукції
Одиниця виміру
Обсяг виробництва
Відхилення
від плану , +/-
Виконання
завдання,%.
Факт.
План.
Набір для медовухи
«Пісня рідного краю»
шт.
200
210
-10
95
Комплект чайний
«Собор»
шт.
220
220
-
100
Ваза «Еллада»
Сувенір «ключ»
шт.
180
190
-10
95
Тарілка «Деколь»
шт.
280
320
-40
75
Всього
880
940
-60
91,3
Аналіз таблиці показує, що темпи виконання планів по асортименту товарної продукції виконуються майже на належному рівні і відповідають 91,3% .
Таблиця 2.1.2 Виконання плану за асортиментом продукції в цілому
Продукція
Обсяг виробництва, тис. грн
Структура, %
Виконання плану, %
Відхилення пунктів структури, +/-
план.
факт.
план.
факт.
Посуд
22001
19920
50,6
49,8
90,5
-0,8
чашки
15242
13800
35,2
34,5
90,5
-0,8
тарілки
6759
6120
15,4
15,3
90,5
-0,1
Чайні,кавові сервізи
16175
14720
37,2
36,8
91,0
-0,4
Сувенірна продукція
5305
5360
12,2
13,4
101,0
2,2
Всього
43480
40000
100
100
91,3
-
Таблиця 2.1.2 підтверджує наш попередній розрахунок у табл.2.1.2 і показує більш масштабніше виконання плану по асортименту. Спостерігається перевиконання плану на сувенірну продукцію, що обумовлене сезонною потребою ринку.
Підприємство часто порушує структуру, встановлену планом. Це відбувається за зміни попиту на продукцію, або відсутністю необхідної сировини. Часто, у відповідності з попитом, підприємство збільшує випуск більш дешевої або навпаки дорогої продукції. Це приводить до зрушення в структурі продукції.
Отже можна зробити висновок, що до причин невиконання плану з асортименту можна віднести зовнішні причини, до яких відносяться сезонність попиту, зміна попиту на окремі види продукції, а також стану матеріально-технічного забезпечення.
2.3 Аналіз ритмічності
виробництва та ритмічності
Під ритмічністю випуску продукції розуміють точне виконання запланованих погодинних, добових, декадних і місячних графіків виробництва продукції. В практиці аналізу ритмічності вибір календарного періоду залежить від типу виробництва і тривалості виробничого циклу. Якщо виробничий цикл не великий, для аналізу ритмічності обирають вибірки по випуску у масовому виробництві та великій номенклатурі, випуск групують за тижнями чи декадами. При цьому фактичний випуск порівнюють з планом-графіком. Розрахуємо аналіз ритмічності на прикладі АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» заліковим методом та методом на основі середньоквадратичного відхилення і коефіцієнту варіації .
Таблиця 2.3.1 Аналіз ритмічності за 2007 рік заліковим методом
Квартал
Випуск
% виконання плану
Сума, що зараховується
Відхилення, +/- тис.грн
Коефіцієнт
ритмічності,%
план
факт
тис. грн.
% до суми
тис. грн.
% до суми
І
7612,6
25
7207,3
24,66
94,6
7207,3
-405,7
ІІ
7712,4
25,32
7307,3
25
94,7
7307,3
- Аналіз виробничої програми і її впливу на фінансові результати діяльності на прикладі ПП «Дах»
- Аналіз вирогідності банкрутства ТОВ „Делюкс”
- Аналіз витрат в ГК«ТУРИСТ»
- Аналіз витрат на виробництво продукції підприємства
- Аналіз витрат на оплату праці в комерційному банку АКБ "Приватбанк"
- Аналіз витрат на оплату праці підприємтсва
- Аналіз витрат на прикладі ВАТ "Ясен"
- Аналіз виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг)
- Аналіз виробництва та реалізації продукції (1)
- Аналіз виробництва та реалізації продукції підприємства
- Аналіз виробничих витрат та собівартості продукції тваринництва
- Аналіз виробничих потужностей (на прикладі ДП Христинівського райДУ)
- Аналіз виробничо-господарської діяльності ВАТ „Київський мотоциклетний завод ”
- Аналіз виробничої діяльності підприємства та шляхи підвищення її ефективності
