Аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384

Форма № Н-6.01

 

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ ІМЕНІ МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСКЬОГО

 

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

КУРСОВИЙ  ПРОЕКТ

(РОБОТА)

 

з «Діагностики зовнішньоекономічної діяльності»

на тему «Аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД»

 

  Студентки 5курсу МЕ-08-МА групи

                                                              напряму підготовки 8.03050301 

                                                                       «Міжнародна економіка»

                                                   спеціальності 8.03050301

                                                Міжнародна економіка

                               Матола Я.В.

                                                           Керівник к.е.н. Семьонов А.А.

                                              

                                                                                       Національна шкала____________________________  

   

                                                            Кількість балів____________ Оцінка:  ECTS _____

 

                                                                                                    Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                       ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                       ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

м. Донецьк 2012р.

РЕФЕРАТ

 

Сторінок  Рисунків  Таблиць  Додатків

 

 

Об'єкт: розвиток  зовнішньоторговельних зв’язків  України

Предмет:     аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД

Мета: дослідження зовнішньоторговельних зв’язків України в сучасних умовах

Завдання:  - визначити поняття та сутність зовнішньоторговельних зв’язків України;

                    - визначити етапи та методи зовнішньоторговельних зв’язків;

                   - проаналізувати особливості розвитку зовнішньоторговельних зв’язків  України з країнами СНД;

                    - проаналізувати експортний потенціал України;

                    - дати оцінку та аналіз  стратегії розвитку України;

                    - визначити стратегічні напрями підвищення ефективності;  

                      зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД;

                   -розробити рекомендації щодо покращення ефективності зовнішньоторговельних зв’язків України;

Методи: загальнонаукові, діалектичної логіки, економічного аналізу, синтезу, порівняння, табличний , графічний, порівняння та ін.

Результати: систематизовані особливості зовнішньоторговельних зв’язків України;

 

КЛЮЧОВІ СЛОВА: МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ,ЛІЗИНГ, ІМПОРТ, ЛІБЕРАЛІЗМ, ЕКСПОРТ, ІНВЕСТИЦІЇ, ПРОТЕКЦІОНІЗМ, БАРТЕР, ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ, МІЖДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ,  

 

ПЛАН

1. ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТТЯ ОЦІНКИ ЗОВНІШНЬОТОРГВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ

1.1. Поняття та сутність зовнішньоторговельних зв’язків України ……………………………………………………………………………..6

1.2. Етапи розвитку зовнішньоторговельних зв’язків ……………..10

1.3. Міжнародна торгівля як одна з форм зовнішньоторговельних зв’язків, її роль у сучасних зовнішньоторговельних зв’язках…….14

2. ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ З КРАЇНАМИ СНГ

2.1. Оцінка та аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД…………………………………………………….……..21

2.2 Характеристика режимів співпраці України з країнами СНД ……………………………………………………………………….……25

2.3. Основні тенденції розвитку експортного потенціалу України в рамках СНД………………………………………………………………31

3. ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ТА ІНСТРУМЕНТІВ ПОКРАЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ З КРАЇНАМИ СНД

3.1. Перешкоди зовнішньоторговельних зв’язків в Україні ............ 33

3.2. Шляхи покращення зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД ……………………………………………………………35

3.3. Можливості  розвитку України у сучасних  умовах………………42

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження зовнішньоторговельних зв’язків України в сучасних умовах зумовлюється тим, що перехід країни до даного типу розвитку дозволить країні підвищити рівень конкурентоспроможності та ефективності функціонування  країни. Разом з тим підвищити рівень освітньої, соціальної, культурної, демографічної, екологічної сфери.

Метою роботи є дослідження зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.

Основними завданнями, які  дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей виступають наступні:

1)визначити поняття та сутність зовнішньоторговельних зв’язків;       

2)визначити форми та етапи розвитку зовнішньоторговельх зв’язків України;

3) дати оцінку та аналіз  зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД;

4) проаналізувати особливості  розвитку України в сучасних умовах;

5)проаналізувати тенденції розвитку експортного потенціалу України;

6)дати оцінку та  аналіз  зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД;

7)визначити шляхи покращення ефективності зовнішньоторговельних зв’язків  України;                   

Об’єктом дослідження  є розвиток зовнішньоторговельних зв’язків України

Предметом є  аналіз зовнішньоторговельних зв’язків України з країнами СНД.

     В  роботі використовувались такі  методи, як  загальнонаукові, діалектичної логіки, економічного аналізу, синтезу, порівняння, табличний, графічний, порівняння та ін.

Теоретичною і  методичною основою курсової роботи стали статистичні звіти енергетичних організацій, статистика міжнародних торговельних організацій світу, статистика та звіти різноманітних міністерств та відомств України,  бізнес - журнали, інтернет - ресурси.

 

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ЗВ’ЯЗКІВ.

 

1. Поняття та сутність зовнішньоторговельних зв’язків

 

Зовнішньоторговельні  зв'язки - це міжнародні господарські і  торгово-політичні відносини, що передбачають обмін товарами, спеціалізацію та кооперацію виробництва, науково-технічне співробітництво, економічне і технічне сприяння, створення спільних підприємств та інші форми економічного співробітництва. Через зовнішньоторговельні зв'язки здійснюється міжнародний поділ праці, метою якого є економія суспільної праці в процесі виробництва і обміну його результатами між різними країнами.

Для досягнення найбільшого економічного ефекту від  участі у міжнародному поділі праці  необхідно розвивати експорт  тієї продукції, яка дає найбільшу  валютну виручку на одиницю витрат суспільної праці. Імпортувати слід ті товари, власне виробництво яких пов'язане з великими витратами суспільної праці на одиницю валютних коштів, які витрачаються при цьому. Досвід показує, що в світовій економіці вартісних пропорцій найбільший ефект досягається від експорту наукоємної готової продукції. Економічна доцільність зовнішньоторговельного обміну визначається зіставленням суспільних витрат праці на виробництво експортної продукції з витратами, які мали б місце при самостійному виробництві продукції замість імпортованої. [1]

Міжнародний економічний поділ праці в останні роки досяг небачених в історії економічного розвитку масштабів, а світова торгівля стає панівним фактором не лише економічного, але й політичного, суспільного і культурного розвитку в світі і визначається в даний час все більше розповсюджується партнерством в системі зовнішньої торгівлі. Чим інтенсивніше міжнародне економічне переплетення підприємств, країн і економічних спільнот, тим сильніше зацікавленість використовувати інші країни в якості потенційних клієнтів, постачальників або боржників. Чітке функціонування світової економіки є зараз вирішальним умовою економічного зростання та міжнародної активності підприємств у багатьох країнах світу. Зовнішня торгівля стала важливою рушійною силою економічного розвитку в світі.

Країна, беручи участь у міжнародній торгівлі, має  можливість при даних виробничих ресурсах збільшити ступінь задоволення  суспільних потреб. Основними джерелами  підвищення ефективності є:

1. Посилення  конкуренції на внутрішньому  ринку. При забороні на зовнішню торгівлю виробництво деякого товару всередині країни може бути монополізовано одним підприємством. Прагнучи до максимуму прибутку, монополія скорочує випуск продукції і підвищує ціну порівняно з тим, що було б в умовах досконалої конкуренції. При цьому не досягається оптимальна з суспільної точки зору структура товарів, що випускаються монополістами, виробляється надто мало. Відкриття внутрішнього ринку для виробників з інших країн зменшує можливості маніпулювання цінами та обсягами виробництва у вітчизняних виробників.

2. Економія від  розширення масштабів виробництва.  Якби не було міжнародної торгівлі, невелика країна була б змушена  самостійно виробляти всі споживані  нею види продукції. Але в  багатьох галузях мінімум середніх  витрат у тривалому періоді досягається при обсязі виробництва, який значно перевищує потреби однієї країни. Якщо країна виробляє всі види продукції, вона вимушена використовувати підприємства потужністю нижче оптимальної. Тим самим середні витрати на одиницю продукції збільшуються.

Доцільно, якщо невелика країна буде спеціалізуватися на виробництві деяких видів продукції, при цьому використовувати підприємства оптимальної потужності, значну частину  цієї продукції експортувати за кордон, а отриману виручку використовувати для імпорту товарів, нею не вироблених.

3. Міжнародна  торгівля дає країні можливість  отримати ресурси, якими вона  не володіє.

4. Міжнародна  торгівля дозволяє використовувати принцип порівняльної переваги.

Серед специфічних  рис, якими володіє міжнародна торгівля, виділяють:

• відмінності  в мобільності, тобто здатності до переміщення ресурсів між країнами значно нижче, ніж усередині країни;

• наявність  різних валют;

• різна фінансово-бюджетна політика, що породжує свою власну систему  експортних субсидій, мит і обмежень на імпорт;

• різна ступінь  політичного втручання і контролю, помітно відрізняється за ступенем і характером від тих, що застосовуються у відношенні внутрішньої торгівлі.

Динаміка розвитку світової економіки визначається не тільки економічним розвитком окремих країн і регіонів світу, але і їхнім політичним розвитком, громадськими структурами і впливом культурних факторів, які визначають напрямок та інтенсивність зовнішньоторговельних потоків. Економічне зростання, кон'юнктурний розвиток, податкова політика і, насамперед, політика валютного курсу на найважливіших світових ринках стають чинниками, що роблять все більший вплив на експортні можливості та іншу закордонну діяльність підприємства. [2]

Зовнішньоекономічні зв'язки - торговельні, науково-технічні, виробничі та інші економічні зв'язки країн з іноземними державами.

Однією з  основних особливостей сучасного етапу  економічного розвитку є надзвичайно  швидкий зріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями, результатами виробничо-технічного співробітництва, а також швидке зростання торгівлі послугами, такими як лізинг, міжнародний туризм, інженерно-консультаційні, інформаційні послуги і т.д.

Зовнішньоекономічна діяльність - це практичне здійснення господарюючими суб'єктами однієї держави економічних зв'язків з господарюючими суб'єктами інших держав.

Зовнішньоекономічна діяльність є усталеною формою економічних  відносин, які в Україні визначаються Законом України «Про зовнішньоекономічну  діяльність».

Суб'єкти господарської  діяльності України та іноземні суб'єкти економічної діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

а) принцип суверенітету народу України;

б) принцип свободи  зовнішньоекономічного підприємництва;

в) принцип юридичної  рівності і недискримінації;

г) принцип верховенства закону;

д)принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

е)принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів. [3]

Сфера зовнішньоекономічної діяльності визначається зовнішньоекономічною політикою. Зовнішньоекономічна політика - політика держави, регулююча всі форми зовнішньоекономічних зв'язків, що визначає режим їх здійснення, включаючи експорт та імпорт товарів, послуг, капіталу, робочої сили, руху валюти і т.д. Проводячи зовнішньоекономічну політику, держава покликана, по-перше, створити для своїх підприємців найбільш сприятливі умови на внутрішньому ринку, для чого необхідно стримувати приплив іноземних товарів; по-друге, держава повинна сприяти розширенню зовнішньоекономічних позицій своїх підприємців шляхом різних заходів, стимулювати вивіз товарів національного виробництва.

Зовнішньоторговельні  зв'язки являють собою цілий комплекс різних напрямків, форм, методів і  засобів переміщення матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів між країнами.

Зовнішньоторговельні  зв'язки - це одна з найбільш складних сфер економіки будь-якої країни. Звідси випливає традиційно велике державне втручання в цю сферу тобто  активне державне регулювання зовнішньоторговельних зв'язків. Воно визначається державної зовнішньоторговельної політикою, яка багато в чому залежить від стану платіжного балансу країни. [4]

Основними засобами здійснення зовнішньоторговельної  політики є митна система і  нетарифні бар'єри, регулювання руху валюти і валютного курсу, еміграції та імміграції робочої сили, торгівлі цінними паперами та ін.

В умовах інтернаціоналізації  господарського життя, коли економіка  окремих країн все глибше втягується в міжнародну господарську систему, змінюються роль і цілі національного зовнішньоекономічного регулювання. Завдання захисту внутрішнього ринку та проведення політики протекціонізму не висувається на передній план. Навпаки, виявляється тенденція до лібералізації зовнішньої торгівлі і руху капіталу, знімаються обмеження, і вводиться вільна оборотність національної валюти. Найважливішим завданням національного механізму регулювання стає підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємців. Конкурентоспроможність товарів навіть самих великих компаній на світовому ринку залежить не тільки від технічного рівня і організації виробництва на їх підприємствах, але і від національного рівня заробітної плати, системи оподаткування, стану інфраструктури, рівня освіти трудящих, наявності науково-технічного потенціалу і т.д.

 

1.2.Етапи розвитку зовнішньоторговельних зв’язків в Україні

Виділяють три етапи  розвитку зовнішньоторговельних зв'язків в Україні:

Перший етап (1918-1987р.) - післявоєнні радянські роки. Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивались по-різному: в роки холодної війни менш інтенсивно, але в цілому об'єм зовнішнього торгового обороту постійно збільшується: у 1960 р. Складає 10 млрд. рублів, в 1970г. - 22 млрд., 1980р. - 91 млрд., в 1985р. - 145 млрд. рублів. Однак у середині 80-х років темпи зростання зовнішньоторговельного обороту Союзу почали різко знижуватися і з'явилися інші негативні фактори в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків СРСР:

- Відстала стратегія  і структура зовнішньоторгового  обороту, його переважно сировинна спрямованість;

- Нераціональне використання експортного  потенціалу оброблюваної промисловості,  в точності машинобудування;

- Нераціональний характер імпорту.  В країну ввозився дуже широкий  асортимент продукції, яку можна  було виробляти і на вітчизняних підприємствах;

- Недостатнє використання нових  форм  зовнішньоекономічних зв'язків, основною формою міжнародного економічного співробітництва була зовнішня торгівля, а такі нові форми як міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв'язки, компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші мали незначний розвиток;

- Відчуження безпосередніх виробників  від зовнішніх ринків;

- Підприємства не мали права  безпосередньо виходити на зовнішні  ринки. Всі питання, у тому  числі замовлення на експорт, закордонні закупки перебували у віданні держави та її органів, максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, покращення її якості і технічних характеристик.

Багато з названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, враховуючи зовнішньоекономічні зв'язки. В умовах екстенсивного зростання головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентноздатність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що негативно впливало на соціально-економічний розвиток країни.

Другий етап (1987-1991рр.) - перебудова економіки та зовнішньоекономічних зв'язків в Україні в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополії на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління зовнішньоекономічної діяльності. В цей період вирішуються два основні завдання:

- Розширення прав міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, установлення прямих зв'язків, розвиток виробничої і науково-технічної кооперації.

- Подальше вдосконалення  державного регулювання зовнішньоторговельної  діяльності. На даному етапі був прийнятий ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення даних завдань. Одним з них була постанова «Про подальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності державних, кооперативних та інших громадських об'єднань і організацій» від 12.12.88р. відповідно до якого всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Велика увага на даному етапі приділяється перебудові зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Створюється нова система державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Підприємства, які отримали право виходу на зовнішній ринок не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етиці міжнародного бізнесу.

Третій етап (з 1991р. до нашого часу) - період реформування та розвитку зовнішньоекономічної діяльності, її управління в Україні як суверенній державі. Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагало вироблення нової концепції зовнішньоекономічних зв'язків з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики. Суть прийнятої концепції на початковому етапі полягала: в розвитку активного співробітництва з країнами далекого зарубіжжя, входження в світовий інтеграційний процес;

Удосконалення і подальший розвиток економічних зв'язків з країнами ближнього зарубіжжя, переведення їх на ринкові відносини. На даному етапі зовнішньоекономічної діяльності надається ще більшого значення. Вона розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного росту, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні. У цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування», «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». За цей період значно збільшилось число суб'єктів, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, зріс обсяг зовнішньоторговельного обороту, розширилася географія зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, в 1999р. Україна вела

торгівлю зі 190 країнами світу. При цьому обсяг  експорту склав 12.7 млрд. дол, а імпорту 14.7 млрд. дол Найбільший обсяг експорту склав: в Росію 23% загального обсягу експорту, Китай 5.8%, Туреччину 5.5%, Німеччину 5.7%. Найбільший обсяг імпорту був із Росії 48.1%, Німеччини 8.6%, США 4%, Польщі 3.3%, Італії 2.8%. Зовнішньоторговельний оборот Донецької області за перше півріччя 2000р. перевищив 2.7 млрд. дол, що більше минулорічних показників на 45.4%. Зовнішньоторговельний оборот Донецької області за перше півріччя 2000 р. перевищив 2,7 млрд. дол, що більше минулорічних показників на 45,4%. Збільшення відбулося за рахунок експорту, і позитивне сальдо на сьогодні перевищує 1 млрд. дол Більше 1000 підприємств області здійснюють зовнішньоекономічну торгівлю зі 108 країнами. Основний експортний потенціал області сконцентрований на підприємствах металургійної промисловості, близько 69% всіх експортних поставок. Активно здійснюють зовнішньоекономічну діяльність ВАТ «Стирол» м. Горлівка, ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча », ВАТ Металургійний комбінат« Азовсталь », корпорація« Індустріальний союз Донбасу », ЗАТ« Артемівський завод шампанських вин », ЗАТ« АВК »та ін [5].

Однак в організації  та управлінні зовнішньоторговельної  діяльності в Україні залишається  ще багато невирішених проблем. Структура  зовнішньоторговельного обороту, як і  раніше має переважно сировинний характер. Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління зовнішньоекономічної діяльності на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.

 

1.3.  Міжнародна торгівля як одна зовнішньоторгових зв’язків , її роль у сучасних зовнішньоторговельних зв’язках . 

На сучасному етапі міжнародна торгівля відіграє важливу роль в  економічному розвитку країн, регіонів і всього світового ринку. Протягом більше 50 років темпи її зростання більш ніж в 1,5% перевищували аналогічний показник для світового виробництва. Це відбилося у збільшенні залежності держав від взаємного товарообміну.

Міжнародна торгівля являє собою сукупний товарообіг між країнами світу - її учасниками. Співвідношення між експортом і імпортом становить торговий баланс. Міжнародна торгівля дає можливість країнам-учасницям розвивати свою спеціалізацію, підвищувати продуктивність наявних у них ресурсів, здобувати нові технології та поліпшувати якість виробленої продукції, тим самим забезпечуючи економічне зростання і добробут своїм громадянам.

До початку XXI століття років міжнародний обмін набув  грандіозних масштабів. Так, близько 80% сукупного обсягу міжнародний  зовнішньоторговельних зв'язків  припадає на міжнародну торгівлю і даний показник постійно збільшується. Крім того, через міжнародну торгівлю реалізується понад 1/3 світового ВВП. Міжнародна торгівля розвивається більш стрімко, ніж світове виробництво. Так, в період з 2009 по 2010 світовий ВВП зріс на 2,4%, а обсяги МТ збільшилися на 4,5%. Таким чином, міжнародна торгівля є однією з найважливіших форм зовнішньоторговельних зв'язків.

Міжнародна торгівля - це складна  економічна категорія, яка може розглядатися в кількох аспектах в залежності від цілей аналізу.

Виділяють три основні аспекти розгляду міжнародної торгівлі:    

1. організаційно-технічний  - вивчає фізичний обмін товарами  і послугами між державно оформленими  національними господарствами, тобто  країнами;

   2. організаційно-ринковий - визначає міжнародну торгівлю як сукупність світового попиту і пропозиції, які матеріалізуються в двох зустрічних потоках товарів - світовому експорті та світовому імпорті. Світовий сукупний попит розуміється як обсяг виробництва товарів, який споживачі готові придбати при існуючому рівні світових і внутрішніх цін, а світове сукупна пропозиція розуміється як обсяг виробництва товарів, який виробники готові запропонувати на ринку при існуючому рівні внутрішніх і світових цін (вимірюються у вартісному вираженні) ;      

3. соціально - економічний - розглядає міжнародну торгівлю як особливого типу суспільно-економічний відносини, що виникають між державами з приводу обміну товарами і послугами. Їх особливість визначається властивими їм ознаками:

- Вони носять всесвітній  характер - залучені всі країни світу;

- Є інтегратором світової  економіки, тобто об'єднують самостійні  національні господарства в єдину  світову систему, роблячи її  інтернаціональною. В основі цього  лежить міжнародна торгівля, яка  розширюється, залучаючи нові держави, і поглиблюється все більше - від внутрішньогалузевого до міжгалузевому завдяки міжнародній торгівлі. Саме торгівля визначає, що вигідно виробляти кожній державі і на яких умовах слід обмінюватися виробленими товарами.    

- Об'єктивність - торгові відносини існують за рахунок об'єктивної необхідності обміну без урахування чийогось думки, за винятком ембарго;  

- Вони універсальні, тобто  придатні для будь-якої держави,  незалежно від його пристрою, розміру і т.п.; 

- Є систематизує, тобто  міжнародна торгівля розставляє всі країни в тому чи іншому ном порядку і, отже, визначає місце кожної з них на світовому ринку. Критеріями для цього служить частка зовнішньоторговельного обороту країни у світовому товарообігу. Так, місце на світовому ринку визначається рівнем розвитку країни, а міжнародна торгівля розставляє держави в ієрархічному порядку.

За даними показниками країни діляться на:

- Малі економіки не  в змозі впливати на зміну  цін на світовому ринку при  зміні свого попиту на певний товар.

- Для заповнення цього недоліку об'єднуються в інтеграційні угруповання тобто великі економіки - володіють впливом на світовій арені.

Види світової торгівлі та її механізми:

 1. торгівля товарами:

- Продовольчих та непродовольчих  сировину;

- Мінеральну сировину;

- Готова продукція;

2. торгівля послугами:

- Інжинірингові послуги;

- Лізингові послуги;

- Інформаційно - консалтингові  послуги;

3. торгівля ліцензіями  і ноу-хау;

4. зустрічна торгівля:

- Угоди на основі  натурального обміну:

5. бартерні угоди;

6.операціі з давальницькою сировиною - толінг; 

- Комерційні угоди:

7.встречние закупівлі;

8. викуп застарілої продукції;