Англицызмы в немецком языке

ЗМІСТ 

ВСТУП……………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ  1. ХАРКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО НІМЕЦЬКОГО   

СЛОВНИКОВОГО  ФОНДУ ……………………………………………………...5

1. Загальні поняття словникового складу мови…………………………...5
2. Запозичення – шлях збагачення словникового складу сучасної німецької мови…………………………………………………………….9

РОЗДІЛ 2.  АНГЛІЦИЗМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОГО  ФУНКЦІОНУВАННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ……….. …….15

      2.1. Шляхи запозичення англіцизмів в німецькій мові……………………15

      2.2. Специфіка вживання англіцизмів……………………………………...20

         2.3. Вплив англіцизмів на існуючий словниковий склад німецької

                мови……………………………………………………………………….26

РОЗДІЛ  3. ЗАПОЗИЧЕННЯ З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ………………………………………………………………………………28

     3.1. Методика вивчення запозиченої лексики на уроці німецької

          мови………………………………………………………………………28

     3.2. Опис лексичних вправ та методів для вивчення запозичень та

             приклад елективного курсу в ЗОШ “Запозичення з англійської мови

            в німецькій мові”………………………………………………………..33

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………..40

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………………42 
 
 

ВСТУП 

     Германські мови, у тому числі німецька, належать до індоєвропейської групи мов, з якою вони пов'язані спільністю походження - загальним лексичним фондом, граматичним ладом і закономірними фонетичними відповідностями. Словниковий фонд, успадкований від індоєвропейської мовної спільності, що складається зі слів переважно конкретного значення, утворює найдавнішу структурно-значеннєву основу, з якої надалі, шляхом граматичного й семантичного слововиводу, розвивається словниковий склад германських мов, зокрема німецької мови.

     Із  середини XX століття спостерігається помітне збільшення притоку лексичних запозичень в німецьку мову, переважно з англійської мови. Це, у першу чергу, пояснюється глобальним поширенням англійської мови й престижністю її використання.

     Запозичення як процес є властивим для кожної мови й невід'ємним для лексичного складу німецької мови особливо, тому ця тема завжди важлива й актуальна, оскільки жива мова – явище, яке постійно розвивається. Приходить щось нове, зникає непотрібне, зайве, тому й для вчених, що працюють в області лексикології, залишається багато питань, які потребують вирішення. Проблема ж полягає в тому, що в процесі тривалої історії свого розвитку німецька мова сприйняла значну кількість іноземних слів, які тим або іншим шляхом проникли у словник. У числі цих слів є й службові слова, і словотворчі морфеми.

     Проблемами  запозичення займалися багато вчених по наступних проблемах: взаємодія мов (І. А. Бодуен де Куртене, У. Вайнрайх, JI. B. Щерба, Л. П. Крисін, В. Бетц, Б. Карстенсен, Е. Хауген, М. Герлах та ін.), вплив англійської мови на німецьку (Л. В. Васильєва, Є. В. Гордишевська, Г. Фінк,

Ю. В. Кобенко, М. С. Романова, Ю. М. Калашнікова, Д. Циммер, В. Янг,

С. К. Хільгендорф, , Г. Цифонун, П. Хоенхаус, К. Піттнер, Г. Сенфорд,

К. Шерер та ін.).

     Актуальність курсової роботи зумовлена необхідністю всебічного вивчення новітніх запозичень, що знаходяться у процесі входження в систему німецької мови, практичною потребою в аналізі їх відмічених властивостей від етимонів та споконвіку німецьких слів.

         Метою даної роботи є виявлення походження англіцизмів у складі сучасної німецької мови, їх функціонування  та специфіки вживання.

     Завдання дослідження:

1. Визначити загальні поняття словникового складу мови.
2. Розкрити значення запозичення, як шляху збагачення словникового

              складу німецької мови.

      3. Виявити причини та шляхи запозичення англіцизмів в німецькій мові.

      4. Дослідити специфіку вживання англіцизмів та їх вплив на існуючий      

             словниковий склад німецької мови.

     5. Навести методичні рекомендації вивчення запозиченої лексики на   

         уроці німецької мови, розробити серію вправ і завдань на опанування 

        теми “Використання англіцизмів слів та виразів у німецькій мовній   

        системі”.

       Об'єктом нашого дослідження є англіцизми, що функціонують у сучасній німецькій мові.

     Предметом нашої курсової роботи є особливості формальної й функціональної сторін запозичень в німецькій мові.

      Практична значимість полягає в тому, що в даній роботі наведені рекомендації із вживання англіцизмів у сучасній німецькій мовній системі.

      Під час написання нашої роботи використовувалися наступні методи: вивчення теоретичної літератури, контекстуальний метод (вивчення газетних і журнальних статей), аналіз і синтез.

      Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури. 

РОЗДІЛ  1

ХАРАКТЕРИСТИКА  СУЧАСНОГО НІМЕЦЬКОГО СЛОВНИКОВОГО ФОНДУ

     1.1. Загальні поняття словникового складу мови 

     Усі слова, що вживаються в мові, утворюють її словниковий склад. Серед цього великого кола лексичних одиниць є невелике, але чітко визначене коло слів - основний словниковий фонд, що поєднує всі кореневі слова, ядро мови. Як стверджує Ю. М. Шемчук, основний словниковий фонд менш великий, чим словниковий склад мови; від словникового складу мови він відрізняється тим, що живе дуже довго, у продовження століть, і дає мові базу для утворення нових слів [18, c. 15].

     Основний  словниковий фонд охоплює найбільш необхідні слова мови. Не треба думати, що це в точності відповідає необхідним поняттям або необхідним речам. З поняттями можуть бути пов'язані різні слова, у мові можуть називатися різними словами й у випадку потреби перейменовуватися.

     Для позначення того самого в мові може бути ряд синонімів, які по-різному розцінюються в словниковому складі мови й не всі входять в основний словниковий фонд.

     Отже, основний словниковий фонд - це сукупність слів, а не «понять» і тим більше не «речей», і ввійти в цей фонд словам не так просто.

     Які ж основні визначення, необхідні для характеристики слів основного словникового фонду?

     У аспекті лексикології можна дати три таких ознаки, які дають відповіді на питання: 1) коли? 2) кому? 3) у якому випадку?

     На  ці питання відносно слів основникового фонду варто відповісти так: 1) завжди (тобто в продовження цілих епох), 2) всім (тобто не тільки всім носіям даної літературної загальнонаціональної мови, але навіть і представникам більшості діалектів) і 3) у всіх випадках. Останнє вимагає особливого роз'яснення.

     Словниковий склад диференціюється по різним ознакам, у тому числі й по стилістичним. І це дуже важливо на практиці [18, с. 24 – 26].

     Теоретичне вчення про основний словниковий фонд безпосередньо пояснює цю практику. Справа в тому, що слова основного словникового фонду (в їх прямих значеннях) - факти нейтральної лексики: їх можна вживати з тим же значенням у будь-якому жанрі мовлення (усне й письмове мовлення, проза й вірші, драма й фейлетон, передова стаття й репортаж і т.п.) і в будь-якому контексті.

     При багатозначності слова (а така властивість майже всіх слів основного словникового фонду) не всі значення даного слова є фактом основного словникового фонду.

     Дуже  важливим питанням установлення складу основного словникового фонду будь-якої мови є питання про те, що належить даній мові, що загальне для групи близьких родинних мов і що зв'язує мови більше віддалених груп, об'єднаних в одну сім'ю [11, c. 54].

     З положення про стійкість і схоронність основного словникового фонду не слід робити висновок про те, що основний словниковий фонд - це найдавніші слова в мові, що збереглися від доісторичних часів і загальні для всіх мов даної мовної сім'ї.

     Буває й так, що в прямому значенні слово не зберігається в основному словниковому фонді, а в переносних значеннях або в складі похідних слів надовго втримується, щоправда, частіше в словниковому складі, ніж в основному словниковому фонді тоді інші слова разом з основними утворять словниковий склад мови.

     Через словниковий склад мова безпосередньо пов'язана з дійсністю та її усвідомленням у суспільстві. Мова пов'язана безпосередньо з виробничою діяльністю людини, і не тільки з виробничою, але й із усякою іншою діяльністю людини у всіх сферах роботи.

     Перш  ніж роз'яснити шляхи зміни словникового складу, варто зупинитися на деяких явищах, що дозволяють більш уважно розглянути сам словниковий склад у цілому й в окремих його частинах.

     Активний словник - це ті слова, які мовець не тільки розуміє, але й сам вживає. Слова основного словникового фонду, безумовно, складають основу активного словника, але не вичерпують його, тому що в кожної групи людей, що говорять даною мовою, є й такі специфічні слова й вираження, які для даної групи входять в їх активний словник, щодня ними вживаються, але не обов'язкові як факти активного словника для інших груп людей, що мають у свою чергу інші слова й вираження. Таким чином, слова основного словникового фонду - загальні для активного словника будь-яких груп населення, слова ж специфічні будуть різними і для активного словника різних груп людей [7, с. 65].

     Пасивний  словник - це ті слова, які мовець даною мовою розуміє, але сам не вживає (наприклад, багато спеціальних технічних або дипломатичних термінів, а також і різні експресивні вирази).

     Поняття активного й пасивного словника дуже важливі при вивченні чужої (іноземної) мови, однак не слід думати, що між фактами активного й пасивного словника існує непрохідна стіна; навпаки, те, що є в пасиві, може при потребі легко перейти в актив; а наявне в активі трансформується в пасив.

     У словниковому складі будь-якої мови можна знайти різні шари лексики. Розходження цих шарів може опиратися на різні ознаки: [7, c. 136]

     1. Своє  й чуже. Немає жодної мови на землі, у якій словниковий склад обмежувався б тільки своїми споконвічними словами. У кожній мові є й слова запозичені, іншомовні. У різних мовах і в різні періоди їх розвитку відсоток цих «не своїх» слів буває різним [Там само, с. 142]

     Серед запозичень варто розрізняти насамперед слова засвоєного й освоєні й слова засвоєні, але не освоєні. Поряд із запозиченими словами, коли запозичається насамперед звукова сторона слова (хоча часом і з перекручуваннями, особливо по народній етимології), а потім його номінативна спрямованість (слово-назва), існують і слова іншого порядку «запозичені» слова й вираження, коли іншомовний зразок перекладається вроздріб засобами своєї мови. Це кальки.

     Часто відбувається паралельно запозичення й калькування, причому калька одержує більш широке значення, а запозичення більш вузьке, спеціальне.

     2. Терміни й слова загальної мови. Можна класифікувати словниковий склад на терміни й слова загальної мови. При цьому треба пам'ятати:

     1) що цей розподіл не збігається з розподілом на чуже й своє, тому що, незважаючи на велику кількість іншомовних термінів, у мові дуже багато й своїх слів;

     2) те саме слово може в даному  словниковому складі існувати і як термін, і як звичайне слово.

     У кожній мові є свої джерела термінології (міжнародна лексика, запозичена національна, із професійної й жаргонної мови й т.п.), що пов'язано з історичним розвитком промисловості, науки й т.п. у даного народу й диференціюється по видах термінології.

     3. Ідіоматична й неідіоматична  лексика. Цей розподіл стосується головним чином звичайного мовлення, а також мови художньої літератури й публіцистики, хоча й в області термінології зустрічаються іноді елементи.

     В різних мовах джерела ідіом можуть бути різні: так, в англійській мові основне джерело ідіоматики - кокні (тобто міське просторіччя), сленг (професійна мова), почасти біблійна й інша літературна ідіоматика, тоді як в американському варіанті англійської мови більше етнографічних і професійних ідіом [14, с. 11 – 17].

     І тут варто пам'ятати, що те саме слово й сполучення слів може бути в одному значенні ідіоматичним, а в іншому неідіоматичним

     4. Експресивна й неекспресивна  лексика. До експресивної лексики  належать як окремі експресивні слова й сполучення слів, так і випадки особливого вживання неекспресивних слів і сполучень.

     5. Нейтральна й стилістично пофарбована  лексика. У кожній виробленій  літературній мові словниковий  склад розподіляється стилістично. Є слова нейтральні, тобто такі, які можна вживати в будь-якому жанрі й стилі мовлення (в усному й письмовому мовленні, в ораторському виступі й у телефонній розмові, у газетній статті й у віршах, у художньому й у науковому тексті й т.п.). Це насамперед слова основного словникового фонду в прямих значеннях [7, c. 51]. 

1.2. Запозичення – шлях збагачення словникового складу   

  німецької мови 

     Існує три основних способи поповнення словникового складу будь-якої мови: а) словотвір; б) зміна значення слова; в) запозичення.

     Запозичення в різних мовах по-різному впливають  на збагачення словникового складу. У деяких мовах вони не зробили такого впливу, що могло істотно відбитися на словниковому складі мови. В інших мовах запозичення в різні історичні епохи мали настільки істотний вплив на словниковий склад мови, що навіть службові слова, як, наприклад, займенники, прийменники, запозичені з інших мов, витісняли споконвічні службові слова [8, c. 57].

     Тенденція до інтеграції в сучасному світі  приводить до того, що в культурах різних країн з'являється все більше загальних рис, і поступово стираються розходження. Дана тенденція властива й для мови, що чуйно сприймає всі зміни в житті суспільства й відповідно до цього збагачується лексичними запозиченнями. Процес запозичення на сучасному етапі розвитку мови є найбільш репрезентативним способом збагачення мови.

     В зв'язку із цим предметом інтересу багатьох лінгвістів стає й функціонування лексики іншомовного походження, і встановлення її відносин з автохтонною лексикою. Об'єктом дослідження дотепер ставали запозичені слова, документально зареєстровані в словниках. Одночасно із цим існує досить велика кількість запозичень, незафіксованих лексикографічними джерелами, які, таким чином, знаходяться в активному процесі освоєння їх системою мови.

     Процес  запозичення характеризується складністю й мінливістю. Запозичення, будучи одною з можливих відповідей на потреби номінації, що виникають у результаті мовних контактів і розширення під впливом інших мовних соціумів досвіду даного мовного колективу, являють собою певну економію мовних зусиль при породженні мовлення, тому що для заповнення номінативних лакун, що виникли в даній мові, використовуються готові одиниці чужої мови. В той же час втрата колишніх асоціативних зв'язків, що існували в мові, з якої вони запозичені, спричиняє й втрату можливо властивим запозиченим словам у мові, що відповідно викликає істотні труднощі, при розпізнаванні їх змісту в процесі сприйняття мовлення.

     На  думку Л. П. Ефремова, запозичення - процес використання елементів однієї мови в іншу, таким чином, обумовлене лінгвістично діалектично суперечливою природою мовного знака: його довільністю як роздільне запозичення силою й мимовільністю як перешкоджаючому запозиченню фактором. Цим, очевидно, і пояснюється та обставина, що процес запозичення в сучасній німецькій мові за наявним даними, досить не продуктивний і в кількісному відношенні значно уступає таким процесам номінації, як словотвір і семантична деривація [7, c. 157].

     Сказане не означає, однак, що доля запозичень у сучасній німецькій мові не представницька. Запозичені приблизно з 50 мов світу лексичні одиниці складають майже 70% словникового складу німецької мови й включають шари лексики, запозичені в різні історичні епохи й під впливом різних - історичних, географічних, соціальних, економічних, культурних умов розвитку й існування мови.

     Будучи  результатом тривалої історичної взаємодії мов, запозичення як процес і запозичення як результат цього процесу являють собою значний інтерес для історії мови, у рамках якої одержують детальне висвітлення причини і мови джерела запозичень, шляхи, форми й типи запозичень, а так само ті перетворення, які перетерплює запозичене слово в німецькій мові.

     В результаті групового характеру запозичень і численності, взаємозалежних тим або іншим типам відносин запозичених слів у німецькій мові має місце не тільки поповнення підсистеми простих і похідних слів.

     Виникає значне число одиниць, що членують морфологічно, чия комплексність добре відчувається носіями англійської мови, і в  підсумку відбувається формування нових словотворчих моделей. Таким чином, істотно розширюються як сам склад морфем німецької мови, так і її дериваційні можливості.

     Цікаве  життя запозичених слів у мові, що запозичила їх. Багато із запозичень під впливом системи, у яку вони ввійшли, перетерплюють значні фонетичні, граматичні й навіть семантичні зміни, пристосовуючись, таким чином, до фонетичних, граматичних і семантичних законів даної системи.

     Процес  асиміляції може бути настільки глибоким, що іншомовне походження таких слів не відчувається носіями німецької мови й виявляється лише за допомогою етимологічного аналізу.

     Словниковий склад мови знаходиться в стані постійної зміни. Постійне збагачення лексико-семантичної системи мови є одним із законів історичного розвитку мови як суспільного явища. Найбільш помітним у розвитку мови є процес збагачення лексики [7, c. 49].

     Як  визначила Е. В. Гордишевська, лексичне запозичення - це складний мовний процес, завершенням якого є створення нового для мови слова, а сутністю, що обумовлює весь процес і веде його до завершення, фонетична зміна іншомовного запозиченого матеріалу і додання йому граматичної оформленості [6, с. 62].

     Розглядаючи проблему освоєння запозичень, вчені, як правило, дотримуються однієї з наступних позицій:

     1. Зведення, освоєння, запозичення лише до формального уподібнення слова іншомовного походження системі язика-реципієнта. Цей підхід був домінуючим приблизно до середини минулого століття. Саме на ньому ґрунтується традиційний розподіл іншомовностей на запозичені й іноземні слова (Lehnworter і Fremdworter).

     2. Другий підхід базується на  прерогативі функціонального освоєння запозичень. Насамперед, під цим розуміється освоєння слів іншомовного походження з погляду пристосування їх до лексико-семантичної системи мови.

     3. На сучасному етапі інтенсивно  простежується тенденція комплексного аналізу іншомовних слів, крім формальних ознак розглядається також лексико-семантичний план. Прийнято розрізняти три типи формальної асиміляції: фонетична, орфографічна й граматична (морфологічна) [3, c. 136].

     Між першим і другим типами існує тісний зв'язок, тому можна говорити про фонографемні особливості освоєння. Всі три типи постійно взаємодіють один з одним, що обумовлено системним характером словникового складу. Граматична й фонетична оформленість лексики іншомовного походження за законами мови-реципієнта обов'язкова для включення її в мовлення. При цьому іншомовності наділяються якостями, необхідними й достатніми для їхнього функціонування в мовленні.

     Фонетична асиміляція складається у відтворенні фонетичними засобами мови-реципієнта іншомовних звукових комплексів. М. Пауль відзначав, що «при запозиченні з іноземної мови підміну її звуків звуками рідної мови часто роблять навіть ті, хто вперше вживає це слово» [14, c. 114].

     Однак у зв'язку з розходженнями фонетичних систем відтворення звукової форми іншомовні прототипи в сприймаючій мові можуть мати лише наближений характер. Разом з тим у лінгвістиці відзначається, що останнім часом спостерігається тенденція до фонетично більш точного відтворення іншомовних слів, це обумовлено підвищенням загальноосвітнього рівня народів і небувалим розвитком засобів масової комунікації.

     Морфологічне  освоєння лексики іншомовного походження починається з її наділення активними граматичними категоріями. Зокрема, іменники здобувають категорії числа й роду (die Stadt, Die Rückführung), дієслова - певний тип дієвідміни (як правило, слабкий - foulen-foulte-gefoult), прикметники також оформляються за аналогією з німецькими (ein faires Spiel). Якщо вищеописаних ознак формальної асиміляції досить для засвоєння лексики іншомовного походження і її функціонування в мовленні, то для включення її в систему мови необхідна лексико-семантична асиміляція зазначеної мовної одиниці.

     Процес  запозичення іншомовної лексики  характеризується, насамперед, тим, що кожний носій мови може безперервно черпати будь-які слова з іноземних мов, видозмінювати запозичені слова за зразком близьких їм по звучанню й написанню слів рідної мови, а також надавати запозиченням нові значення. Запозичення здійснюється або в процесі когерентного (погодженого в часі), або некогерентного (непогодженого в часі) впливу різних мов одна на одну й завершується свідомим або помилковим переходом властивим мовам-джерелам явищ у мову-приймач.

     Незважаючи  на те, що в області взаємодії й взаємовпливу мов в германістиці накопичений значний теоретичний і практичний матеріал, багато проблем запозичення, зокрема питання про шляхи розвитку й зміни іноземного слова в тій або іншій мові, вимагають ще свого розв'язання.

     Розкриття й уточнення змісту традиційного терміна «запозичення» могло б також істотно полегшити як розкриття закономірностей освоєння іноземних слів іншою мовою, так і розуміння багатьох семантичних процесів, що відбуваються в запозичених словах. 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  2

АНГЛІЦИЗМИ  ТА ОСОБЛИВОСТІ  ЇХНЬОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ 

     2.1. Причини та шляхи запозичення англіцизмів в німецькій мові  

     В останні роки в німецьку мову стало проникати все більше англійських слів. Англійська мова збагатила німецьку мову численними синонімами й новими поняттями. Вживання деяких доцільно, а деяких - ні.

     Іншомовні запозичення приходять у німецьку мову внаслідок інтерференції (тобто взаємодії) різних мовних систем. Серед різномовних запозичень у німецькій мові найбільший інтерес представляє функціонування «англіцизмів», або «бритацизмів», і «американізмів», як однозначних, так і багатозначних.

     Є кілька причин проникнення англійських  слів і виразів в німецьку мову і їх благополучної адаптації:

     1. Всі країни світу знаходяться у тісному зв'язку одна з одною. Події (війни, революції, нові політичні режими), які переживають одні країни, впливають на політичне життя в інших країнах і приносять із собою нову лексику, поняття й вирази в інші мови. Німецька мова збагатила свій словниковий запас грецькими й латинськими словами в епоху Гуманізму в XV-XVI століттях. Завдяки цьому виникло багато інтернаціоналізмів. В XVII-XVIII. століттях великий вплив на німецьку мову зробила французька мова. В період Другої світової війни в німецьку мову прийшло багато нових слів з англо-американського мовного простору.